ВСТУП

Актуальність теми. На початку дев’яностих років України мала тільки державних книгарень близько 1100, в яких працювало майже 13000 висококваліфікованих (з вищою та середньою спеціальною освітою) фахівців. Ще в недалекому минулому видавці України випускали для читачів щорічно 8-8,5 тис. назв книг загальним тиражем до 200 млн. примірників. З інших регіонів одержували близько 250 млн. книг. Отже, на кожного жителя України за рік припадало по 8-10 нових книжок. Внаслідок невдалих управлінських рішень протягом 1991-1994 рр., в тому числі на державному рівні, відбулося фактичне знищення чіткої ефективної системи державного книгорозповсюдження, що поступово негативно відбилося на видавничому комплексі в цілому. На сьогодні, при наявності в країні понад 2000 видавництв різної форми власності випускається приблизно одна книжка в рік на громадянина України.

У ситуації, що склалася нині в книжковому бізнесі в Україні, коли повністю зруйнована колишня радянська система взаємозв’язків видавництв та книгорозповсюджувальних підприємств, коли видавництву доводиться вирішувати складні питання «де взяти недорогий папір?» та «що друкувати?», щоб українська книжка добре продавалася та не коштувала дорожче російської, коли високі податки не дають змоги вкладати гроші в збільшення тиражів видань та створення нових книгарень, які зачиняються через неприбутковість, а книжки не продаються через відсутність елементарної реклами, коли не відпрацьована система знижок для гуртових та дрібногуртових закупівель, коли книжковим дилерам та книгарням необхідно шукати нові шляхи співпраці з видавництвами та будувати її на сучасних ринкових принципах —  вивчення всіх аспектів, пов’язаних з механізмом діяльності книготорговельних підприємств, а також шляхів покращення задоволення потреб споживачів книжкової продукції є однією з головних цілей.

Головними, базовими, індикаторами, які характеризують будь-який ринок національної видавничої продукції, є обсяги видання книжок та об’єми їхніх продажів. Європейські країни надзвичайно ретельно відслідковують як статистику друку, так і економічну статистику, або статистику продажів книжкової продукції, аналізуючи динаміку змін у споживанні її населенням.

Випадки зменшення показників продажів стають предметом прискіпливого аналізу причин такого явища на рівні урядових структур, оскільки свідчать про зниження культурної, освітньої, інтелектуальної складової в процесі розвитку соціуму і несуть загрозу економічній та технологічній безпеці держави.

В Україні, на жаль, економіка видавничої сфери залишається поза увагою влади. І якщо статистика друку, попри все, ведеться на більш чи менш задовільному рівні, то продаж чи споживання книжкової продукції вітчизняного виробництва українцями ніколи за всі часи існування нашої незалежної держави не була предметом вивчення з боку владних інституцій.

Тому Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК) чи не єдина структура, яка намагається хоч якимось чином відслідковувати економічну складову видавничої галузі.

Книжкова справа є об’єктом досліджень вітчизняних та іноземних науковців і практиків видавничої та бібліотечної справи. Юридично-організаційні проблеми діяльності видавництв та книготорговельних підприємств розглядаються в працях українських дослідників О. А. Афанасьєвої, О. В. Афоніна, В. В. Капранова, Д. В. Капранова, Ж. М. Ковби, Т. І. Микитин, М. І. Сенченка, М. І. Тимошика та зарубіжних вчених Б. С. Єсенькіна, Б. А. Кузнецова, Б. В. Ленського, А. Е. Мільчина, А. А. Столярова, К. М. Сухорукова, Г. Схюта, П. Форсайта. Комерційна діяльність, соціально-економічні аспекти розвитку та правові засади діяльності бібліотек розглядаються у працях Л. К. Боброва, С. Ф. Бойкової, І. О. Давидової, О. Б. Долгіна, В. К. Клюєва, І. Б. Міхнової, Л. Г. Петрової.

Мета нашого дослідження – розглянути стан книжкової торгівлі, її технології, види та проблеми.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— охарактеризувати базові індикатори українського ринку видавничої продукції;

— здійснити аналіз статистики видання книжок   ;

— розглянути стан роздрібного продажу книжок в Україні    ;

— дослідити розвиток книгорозповсюдження в системі книжкової справи України, оцінка його сучасного стану, визначення характерних рис, факторів, що впливають на нього, шляхів розвитку.

Об’єкт дослідження — це розвиток книговидавничої справи в Україні.

Предмет дослідження — стан книжкової торгівлі, її технології, види та проблеми.

Методи дослідження У процесі роботи використані загальнонаукові методи дослідження. Основними з них є системний підхід, аналіз та синтез, порівняння, класифікація тощо.

Теоретична і практична цінність дослідження полягає в аналізі сучасного стану  книжкової торгівлі в Україні та шляхів  її вдосконалення.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи книжкової торгівлі

Термін “книжкова справа” є найбільш загальним, оскільки об’єднує все, що так чи інакше пов’язане з книгою. Книжкова справа — це система елементів зі сфер культури і народного господарства, що взаємодіють між собою і займаються створенням та виготовленням книги, її розповсюдженням та використанням. Вона включає видавничу діяльність, поліграфічну промисловість, книгорозповсюдження, бібліотечну справу і бібліографію.

Книготорговельні підприємства паралельно з видавництвами та бібліотеками виникли у відповідь на потребу суспільства подолати просторово-часові обмеження усної комунікації і сформувались у відповідні посередницькі інституції, які сприяють реалізації зазначеної функції. Видавництва долають перешкоди на шляху руху інформації від автора до читача. Книжкова торгівля виконує соціально-необхідну функцію — доводить книговидавничу продукцію до споживача.

Її діяльність спрямована, насамперед, на подолання просторових обмежень у розповсюдженні авторської інформації, оскільки книготорговельні підприємства передбачають її короткотермінове зберігання. Для подолання ж часових обмежень у розповсюдженні авторської інформації існують публічні та приватні бібліотеки, які створюють певний комунікативний простір, що допомагає читачеві сприймати інформацію завдяки консультаціям бібліотекарів, можливості звернутися до довідково-бібліографічного апарату, участі в заходах, які забезпечують комунікацію з іншими читачами (наприклад, читацьких конференціях). Збільшення обсягу написаного, а потім надрукованого матеріалу викликало необхідність появи бібліографічної діяльності, яка сприяє поширенню інформації про видання [2].

Суть книжкової торгівлі визначається її місцем та роллю, яку вона виконує в розширеному відтворенні книжкової продукції. Книжкова торгівля є формою обертання неперіодичних видань, вона здійснює цей процес. Саме обертання виступає фазою відтворення. Під час торговельного процесу здійснюється обмін товарної книжкової продукції на гроші. При цьому торговельний обмін поділяється на два самостійних акти: купівлю (Г-Т) та продаж (Т-Г). Книготорговельні підприємства спочатку закуповують товарну продукцію у виробників чи посередників, а потім реалізують її споживачам. Тому книжкова торгівля є посередником між виробниками (видавництвами, видавничими організаціями, поліграфічними підприємствами) та споживачами (населенням та бібліотеками) книжкової продукції.

Видавнича діяльність, як і виготовлення книжкової продукції та її реалізація, є складовими видавничої справи, що знаходиться в підпорядкуванні Державного комітету телебачення та радіомовлення України. Його основними завданнями стосовно видавничої справи (в назві відомства відсутні видання та розповсюдження книг) є: реалізація державної політики в інформаційній і видавничій сферах, у сфері захисту суспільної моралі; координація діяльності та здійснення державного регулювання і контролю в інформаційній та видавничій сферах; сприяння розвитку інформаційного суспільства, розширенню національного інформаційного простору.

У структурі Держкомтелерадіо України серед 15 відділів функціонує Департамент видавничої справи і преси, який складається з відділу виставкової діяльності та книгорозповсюдження; відділу засобів масової інформації та державного реєстру; відділу поліграфії та видавництв; відділу бюджетної програми “Українська книга”. В департаменті працює 21 людина, а в колишньому Державному комітеті видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження УРСР цю ж роботу виконувало 350 осіб, оскільки тодішня влада розуміла визначальне значення книги у формуванні свідомості населення. Він визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та здійснення видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи відповідно до Закону України “Про видавничу справу” [1].

З початку XXI ст. у поліграфічній промисловості, яка виробляє книжкову продукцію, спостерігається тенденція до збільшення кількості господарюючих суб’єктів, що свідчить про відхід поліграфії від монополізму і створює реальне конкурентне середовище. Саме новостворені приватні підприємства помітно підняли рівень якості поліграфічного виконання друкованої продукції. Спад, який переживає галузь, пояснюється не тільки загальноекономічними проблемами, а й багатьма факторами, пов’язаними з ігноруванням специфіки цієї важливої сфери економіки і культури з боку владних структур. Вітчизняна промисловість не виробляє не тільки друкарські машини, але й інші потрібні для друку компоненти: плівки, пластини, фарби тощо. Отже, поліграфія повністю залежить від імпорту. У структурі редакційних витрат на випуск видавничої продукції левова частка належить видаткам на придбання паперу, які щороку зростають і є одними з найвищих у Європі, що значно збільшує собівартість та ціну книжкової продукції.

Ціни на книги за останні два роки зросли вдвічі. Середня ціна української книги становить 25 грн. за рахунок дешевих дитячих книг. Зростанню цін сприяють низькі наклади. Так, у 2010 р. українські видавництва випустили лише 23 видання накладом понад 100 тис. примірників кожне, а 12448 видань — накладом до 500 примірників.

Зменшення платоспроможності населення і зростання цін на товари першої необхідності та комунальні послуги також призводять до зменшення попиту на книги. Оскільки книга не є товаром першої необхідності, то можна передбачити, що структурні зрушення у складі витрат населення відбудуться не на її користь. За даними Держкомстату України, питома вага витрат домогосподарств на задоволення культурних потреб (в т. ч. на придбання книг) та відпочинок становить 2,4 % [5].

В Україні не створено належних економічних умов для підтримки української книги, умов, які би сприяли формуванню помірних цін на книжку, зробили її доступною широким верствам населення. Впровадження в 1996 р. пільгового оподаткування для суб’єктів видавничої справи в Росії призвело до зменшення витрат на виробництво книжкової продукції, внаслідок чого російська книга стала дешевшою від української. Законодавчі акти, що передбачали введення пільг для видавців та книгорозповсюджувачів, приймали і в Україні, але їх дія була нетривалою, а спектр передбачених податкових пільг — обмеженим. Але і їх впровадження сприяло збільшенню випуску тих видів друкованої продукції, на які поширювалися пільги. Нинішні пільги, що надані видавцям, поліграфістам і книгорозповсюджувачам стосовно ПДВ, податку на прибуток, мита до 1 січня 2015 р. дещо запізнілі. Поглиблення кризових явищ у вітчизняній економіці та відсутність підтримки з боку держави погіршить стан реалізації видань у найближчому майбутньому [8].

РОЗДІЛ 2. Характеристика базових індикаторів українського ринку видавничої продукції

2.1. Аналіз статистики видання книжок

Статистику друку книжок в Україні веде Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (www.ukrbook.net). Згідно з її даними, обсяги друку нових назв книжок та перевидань за останні 10 років характеризуються такими показниками (див. табл. 2.1):

Таблиця 2.1. Кількість нових видань та перевидань, випущених в Україні у 2003-2012 рр.

Рік видання	Нові видання		Перевидання
	Кількість видань- друк. од.	Тираж, тис. пр.	Кількість видань друк. од.	Тираж- тис. пр.
2003	11651	40386,2	793	7476,7
2004	12963	34233,3	840	5229,6
2005	13946	47376,0	844	5428,7
2006	14956	48401,7	764	5638,1
2007	15097	48892,4	770	5316,7
2008	17143	50613,3	844	5498,1
2009	22815	53914,0	1005	4244,1
2010	21470	45595,2	1001	2918,5
2011	21347	40857,1	1010	4470,3
2012	21500	40300,6	1306	4065,1

Однак ці показники не є абсолютно об’єктивними. Книжкова палата України реєструє обов’язкові примірники книжок у рік їх надходження до фондів, а не обов’язково в рік видання, оскільки деякі з них надходять із запізненням. Тому похибка може складати 3-5 %. Певні сумніви викликає пропорція нових видань і перевидань. Імовірно, що кількість перевидань становить більший відсоток у загальній кількості, але для перевірки цих даних потрібно проводити окреме дослідження.

Ці дані свідчать про те, що український книжковий ринок вже тривалий час передбачає в стані стагнації, сумарний тираж виданих книжок (за винятком двоє: пікових років (min у 2003 і max у 2008)) коливається навколо цифри 4,5 млн прим., що складає близько одного примірника на душу населення. Це також непрямо вказує на вимогу споживачів до все більшого урізноманітнення видавничої пропозиції, що при звело до зменшення середнього накладу з 3800 примірників у 2002 році до 1900 у 2011-му (див. табл. 2.2) [10].

Таблиця 2.2. Середні наклади книг і брошур за цільовим призначенням у 2003-2012 роках (тис. прим.)

Розділи цільового призначення	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Всього	3,8	2,9	3,6	3,4	3,4	3,1	2,4	2,2	2,0	2,0
Наукові видання	0,5	0,6	0,6	0,7	0,6	0,4	0,5	0,4	0,4	0,3
Науково-популярні видання для дорослих	4,1	2,7	2,7	3,1	5,0	3,9	2,4	2,3	2,5	2,2
Нормативні та виробничо-практичні видання	1,6	1,6	2,1	2,4	2,2	1,3	1,4	2,2	1,8	1,9
Офіційні видання	1,8	2,3	1,6	1,0	0,9	0,4	0,5	0,6	0,9	0,6
Громадсько-політичні видання	3,2	7,6	3,2	35,6	3,0	32,0	4,9	3,0	4,4	1,2
Навчальні та методичні видання	5,9	4,3	6,1	4,7	4,4	3,4	2,8	2,5	2,4	2,5
Літературно-художні видання для дорослих	1,5	1,7	2,1	2,4	3,3	2,4	2,6	1,9	1,9	2,5
Видання для дітей та юнацтва	4,2	3,4	5,3	5,3	4,5	4,3	3,8	3,2	3,5	2,8
Довідкові видання	4,8	3,3	3,6	5,2	4,7	3,5	3,1	3,6	3,0	2,7
Інформаційні видання	1,6	4,4	6,1	1,2	1,4	3,4	10,4	11,3	2,4	0,8
Видання для видавців та книгорозповсюджувачів	1,0	—	—	—	—	—	—	21,8	—	—
Бібліографічні видання	0,4	0,4	0,4	0,3	0,4	0,3	0,3	5,8	0,2	0,2
Видання для організації дозвілля	12,5	5,0	5,8	10,4	13,4	11,6	11,4	10,7	9,0	9,6
Рекламні видання	2,6	1,4	5,0	11,5	3,3	0,8	0,7	28,8	—	1,5
Літературні релігійного змісту	6,7	4,3	3,4	3,0	3,7	11,6	2,3	3,0	3,0	2,1

Динаміка поступового зменшення середніх накладів у кожній жанровій ніш чи літератури за цільовим призначенням пояснюється тими ж причинами — зростанням кількості назв при фактичному збереженні сумарного річного накладу.

Окремі випадки стрімкого збільшення середніх накладів в межах одного року і в окремих різновидах літератури пояснюються:

—      політичними кампаніями (громадсько-політичні видання 2005 та 2007 років);

—      появою чотирьох довідково-рекламних видань з інформацією про туристичні послуги і компанії України, що їх надають, а також про будівельні матеріали і підприємства, що їх виготовляють, які були видані великими накладами (рекламні видання 2005 та 2009 років);

— незначним збільшенням обсягів фінансування державою на окремі видання чи на поповнення фондів бібліотек (видання для видавців — 2009 рік та літературно-художні видання для дорослих — 2011 рік).

Незважаючи на те, що протягом 2011-2012 років було видано близько 45 тисяч назв книжок, більша частина їх відсутня на книжковому ринку для широких кіл потенційних споживачів.

Так, значна частина видань має відомчий характер, друкується в друкарнях державних установ і хоча й фіксується Книжковою палатою України, однак у вільний продаж не надходить.

Приклад. Держспоживстандартом України у 2011 році було видано 565 назв брошур сумарним накладом 113 тис. примірників, тобто по 200 примірників кожної назви, які були роздані державним органам управління для службового користування.

Практично кожен вищий навчальний заклад в Україні на власній поліграфічній базі видає певну кількість навчально-методичних видань невеликими накладами, призначені для поширення чи продажу студентам виключно в межах цього начального закладу.

Приклад. У 2011 році Вінницький національний технічний університет видав 113 назв брошур сумарним накладом 12 тис. примірників, тобто в середньому по 100 примірників кожної назви, які теж не надійшли на ринок, однак були зафіксовані Книжковою палатою України обов’язковими примірниками.

Подібних прикладів сотні. Слід зауважити, що статистичний облік включає й підручники і посібники, які виконуються на державне замовлення і не є предметом ринкової торгівлі. Крім того, згідно з даними Книжкової палати України імені Івана Федорова останні роки від 53 до 56 % від загальної щорічної кількості назв, що виходять друком, складають видання, які мають наклад менше 500 примірників, такі книжки, навіть у момент виходу, вже недоступні для широкого читацького середовища. Саме тому, за оцінками експертів із числа працівників і власників підприємств книжкової торгівлі, у вільному доступі нині налічується близько 15-16 тис. назв вітчизняних книжок із 45 тис., що вийшли друком протягом 2010-2011 років [17].

2.2. Аналіз роздрібного продажу книжок в Україні

Офіційна статистика роздрібного продажу книжок в Україні не ведеться. Оцінити виручку роздрібної книжкової торгівлі можна тільки експертним шляхом.

Через те, що ми не можемо отримати дані щодо роздрібного продажу в книготорговельній мережі саме книжок українського виробництва (використання касових апаратів не є обов’язковим), УАВК провело опитування видавців.

В результаті опитування було з’ясовано, що загальна кількість проданих вітчизняними видавцями книжок в межах України у 2011 р. становить близько 24-25 млн примірників на загальну суму приблизно 750-800 млн гривень. Виручка ж від експорту продукції, в основному в Росію та інші країни СНД, у 2010 році склала близько 170 млн грн. Продаж видавцями ліцензій на видання творів українських авторів в інші країни не перевищує 20-25 тис. євро в рік і має несистематичний характер, тому враховувати його не будемо.

Тобто, сумарна виручка від реалізації українськими видавцями своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках становить приблизно 950 млн — 1 млрд грн на рік [12].

Крім надходжень від продажу книжок на вільному ринку, близько 100 видавництв на конкурсних засадах отримують державне замовлення і бюджетне фінансування на:

—      видання так званих соціально значущих видань, список яких формується Державним комітетом телебачення та радіомовлення України (в середньому 170-180 назв) на суму 20 млн грн у рік. (Система відбору цих книжок носить суб’єктивний характер.);

—      видання підручників для загальноосвітніх навчальних закладів, які потім розповсюджуються по школах і роздаються безкоштовно через шкільні бібліотеки учням на період навчання; орієнтовно це 150-160 назв на суму 150 млн грн у рік.

Тож виручка видавців від продажу книжок на вільному ринку і за виконання державного замовлення в останні роки коливається в межах від 1 млрд 120 млн грн до 1 млрд 170 млн грн.

На сьогодні в Україні налічується близько 350 книжкових магазинів. Для порівняння: у Голландії з населенням 16 млн — книжкових магазинів близько 1600; у Польщі з населенням 38 млн — 2500 книгарень [16, с. 34].

Деякі зміни щодо поліпшення якості книжкової торгівлі з’явилися лише у 2002 році, коли у Києві було відкрито перший книжковий супермаркет мережі «Буква». Станом на середину 2006 р. в Україні працюють чотири книжкових мережі. У «Букви» 26 магазинів, у «Літери» — близько 25, у «Книжкового супермаркету» — 16. Мережа роздрібної торгівлі «Велика Кишеня» (23 супер- і 3 гіпермаркети) відкрила у своїх магазинах три книжкові відділи. Усі вони розташовані у Києві — два по 120 «квадратів» і один на 400, асортимент останнього — 50 тис. найменувань [16, с. 35]. Представники компанії «Велика Кишеня» стверджують, що на книжкову продукцію є попит, тому мають намір розвивати цей напрям.

Разова покупка в українській книгарні — зазвичай кілька книг. До середнього чека найчастіше входить дві книжки. Книготорговці відзначають тенденцію до зростання «середнього чека». Наприклад, у мережі «Буква» у 2005 році середній чек становив 37,28 грн., а у 2006-му — 42,93 грн.

«Середній чек» помітно різниться за регіонами. У великих містах — Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові — 150-160 грн. У менших містах — Херсоні, Миколаєві — 120-125 грн. [16, с. 35].

Власники книготорговельних мереж уже працюють у всіх містах-мільйонерах і закінчують освоювати обласні центри. У подальших планах — відкриття магазинів у містах з населенням понад 100-20 тис. мешканців.

В нинішніх умовах в Україні існують такі розміри торгової націнки суб’єктів книжкової торгівлі на вітчизняну книжкову продукцію:

• незалежні невеликі книгарні встановлюють націнку 50-70 %;
• мережі книгарень та великі книгарні — 120-180 %.
• книжкові кіоски, в яких торгівлю здійснює приватний підприємець, — 40-60 %.

Загалом, за оцінками експертів УАВК, середня торгова націнка на книжкову продукцію в Україні складає 85 %.

Середній наклад художньої літератури (роман обсягом 250 сторінок) на продаж 1750-1900 примірників, а середня вартість однієї книги коливається в межах 32-37 грн (відпускна ціна видавництва) і роздрібна ціна — від 57 до 70 грн.

Щодо роздрібного продажу книжок загалом, то, за оцінками експертів, він становив близько 1 млрд 800 млн грн у 2010-му і 1 млрд 600 млн грн у 2011-му.

За попередніми прогнозними оцінками, загальний обсяг продажів у 2012 році зменшиться порівняно з 2011-м приблизно на 10 %.

УАВК оцінює внутрішній книжковий ринок таким чином:

—      книги, видані в Україні українською, російською та мовами національних меншин — 20-23 %;

—      книги, імпортовані з усіх країн, крім Росії — близько 5 %;

—      книги з Росії (імпортовані легально, контрабанда і піратське додрукування) — 73-75 %.

 

Таблиця 2.3. Оперативні дані випуску книжкової продукції у 2014 році

Види видань	2013 (станом на 03.03)		2014 (станом на 03.03)
	Кількість видань, друк. од.	Тираж, тис. пр.	Кількість видань, друк. од.	У %  відношенні до кількості видань 2013 р.	Тираж, тис. пр.	У % відношенні до тиражу 2013 р.
Книги і брошури, у тому числі:	2022	5623,8	2299	113,7	10586,0	188,2
українською мовою	1289	2297,1	1470	114,0	5956,9	259,3
російською  мовою	614	3315,0	641	104,4	4184,6	126,2
Автореферати дисертацій	800	80,9	680	85,0	68,2	84,3

У порівнянні з аналогічним періодом 2013 року випущено книг і брошур більше на 277 друк. од., тиражі збільшились на 4962,2 тис. пр.

Таблиця 2.4. Випуск книжкової продукції у 2013 році

Види видань	2012		2013
	Кількість видань, друк. од.	Тираж, тис. пр.	Кількість видань, друк. од.	У %  відношенні до кількості видань 2012 р.	Тираж, тис. пр.	У % відношенні до тиражу 2012 р.
Книги і брошури, у тому числі:	26036	62120,5	26323	101,1	69575,7	112,0
українською мовою	16342	31569,6	16310	99,8	37892,9	120,0
російською  мовою	7034	26544,9	7198	102,3	27652,0	104,2
Автореферати дисертацій	7765	791,1	7960	102,5	807,8	102,1

У порівнянні з аналогічним періодом 2012 року випущено книг і брошур більше на 287 друк. од., тиражі збільшились на 7455,2 тис. пр.

У різні роки частка вітчизняних видань на книжковому ринку коливалась в межах від 5-7 % до нинішніх 20-23 %, однак у всі минулі роки на ринку завжди превалювали книги російських видавництв [17].

ВИСНОВКИ

Отже, параметри книжкового ринку, їхні коливання в обсягах продажів фізичної книги і в сумах коштів є своєрідним лакмусовим папірцем, який визначає культурний, моральний, інтелектуальний стан суспільства, його спроможність до реформування усіх сфер життєдіяльності держави. Адже суб’єктом усіх перетворень є людина з її знаннями, які вона і нині переважним чином отримує з книжок. І лише та держава, яка не має відпрацьованої стратегії, не бачить перспектив свого соціального, освітнього, наукового, економічного і технологічного розвитку, може ігнорувати стан споживання книжкової продукції населенням країни. Але така держава не має майбутнього.

Роздрібна книжкова торгівля доводить книги та брошури від постачальників та посередників до споживача аби задовольнити його попит та відшкодувати затрати, витрачені на їх виробництво, транспортування та реалізацію. Роздрібна книготорговельна мережа України складається зі стаціонарної, напівстаціонарної, пересувної, посилкової та віртуальної.

В Україні налічується вісімсот районів, двадцять сім тисяч населених пунктів, і дані щодо кількості книгарень різні. За даними Книжкової палати України імені Івана Федорова в Україні нині існує близько 500 книгарень . Згідно зі статистикою Держкомтелерадіо, в Україні є 1409 книгарень, а книжкових кіосків та прилавків — 7102 одиниць . Враховуючи кількість вітчизняних стаціонарних книжкових магазинів (одна книгарня на 96 тис. жителів) у порівнянні з кількістю книгарень західноєвропейських країн (приміром, у Франції один книжковий магазин припадає на 20 тис. жителів країни, у Німеччині — на 15 тис., у Польщі і Данії — на 12 тис., Норвегії — на 10,5 тис., Нідерландах — на 10 тис., Фінляндії — на 7 тис., Австрії — на 4 тис. жителів країни), можна стверджувати, що наша держава практично не використовує величезний потенціал вітчизняної книги для розбудови української державності і забезпечення стрімкого, стратегічно виправданого економічного, культурного і соціального зростання України як члена європейської спільноти.

Книгарні України діють самостійно або об’єднуються в мережі. В країні діє лише одна українська мережа — “Книгарня Є”, інші — іноземні, які в невеликих кількостях продають продукцію українських видавництв. Тому багато видавництв — київські “Смолоскип”, “Казка”, львівські “Свічадо” та “Аверс”, харківські “Ранок” та “Фоліо” відкривають власні книгарні та кіоски не лише у Києві, а і в інших обласних центрах. На невеликих площах в 40-50 кв. м створюються осередки української культури, які проводять рекламно-пропагандистські акції, продають виключно україномовні книжки, розробляють свої класифікації їхнього розміщення, в них є в асортименті одночасно по 4-5 тис. назв видань. Деякі з них мають власні приміщення (“Свічадо” та “Смолоскип” у Києві, “Аверс” у Львові), тому ставлять націнки в межах 50 %. Вони продають книги за електронними замовленнями і розсилають їх поштою споживачам.

Книгарні мереж “Читай-город”, “Книжковий супермаркет”, що належать компанії “Логос-Транс”, “Empik”, в якій вона придбала контрольний пакет акцій, маючи площі понад 200 кв. м, представляють асортимент, що охоплює 30-50 тис. назв. Понад 80 % з них — це книги, завезені з Росії, які продаються зі 100 %-ю націнкою. Мережа “Книгарня Є”, що нараховує 12 книгарень на території України, продає книги українських та російських видавництв, випущені українською, російською, англійською, німецькою мовами. Вона має асортимент понад 20000 назв (переважає продаж українських видань), просуває власний, український продукт, є місцем культурних зустрічей — презентацій книжок, круглих столів, літературних читань, дитячих заходів.

Для відновлення всеукраїнської мережі книгорозповсюдження необхідно також:

—         налагодити чітку систему транспортування друкованої продукції з використанням електронної системи інформаційного забезпечення;

—         застосувати пільгові тарифи на пересилку книжкової продукції, що сприяло б збільшенню обсягів книгорозповсюдження за програмою “Книга — поштою”;

—         удосконалити систему каталогізації українських видань;

—         відновити систему імпортно-експортних поставок вітчизняних книг;

—         розробити систему та механізм ефективного цільового дотування шкільних, вишівських і публічних бібліотек, збільшити кошти на закупівлю літератури для поповнення бібліотечних фондів;

—         зберігати спеціалізацію підприємств книгорозповсюдження, які задовольнють потреби населення у друкованій продукції відповідно до адміністративно-територіального поділу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи: Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 21-22 квітня 1997 р. — К., 1998. — 120 с.
2. Афонін О. Національна книга.Стан, причини,наслідки,перспективи // Вісник Книжковї палати України. — 2007. — № 2. — С.13–17.
3. Беляевский И.К. Маркетинговое исследование: информацяя, анализ, прогноз: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2006. — 320 с.
4. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2006. – 350 с.
5. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник; — К.: КНЕУ, 2004. — 265 с.
6. Голубков Е.П. Маркетинговне исследования: теория, методология и практика. — М.: Финпресс, 2003. — 496 с.
7. Маховикова Г.А. Планирование на предприятии: Учебное пособие.-М.: Эксмо, 2007.-144с.
8. Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспективи.- К., 2007. — 16 с.
9. Ортинська В.В., Мельникович О.М. Маркетингові дослідження: Підручник. 2 частина -К.: КНТЕУ, 2007.
10. Парамонова Т.Н. Конкурентоспособность предприятий розничной торговли: учебное пособие. — М.:КНОРУС, 2008. — 120с.
11. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2007. — 387 с.
12. Про захист національного ринку книговидання: Матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності. — К., 2000. — 115 с.
13. Семёнов А.К. Основы менеджмента: Учебник.-6-е изд., перераб. и доп.-М.: Издательская корпорация «Дашков и К», 2008.-556с.
14. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. — К.: Наша культура і наука, 2005. – 559 с.
15. Тимошик М. Відносини видавництва і реалізаторів друкованого продукту// Друкарство. — 2006. — №1. — С.28 – 33.
16. Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 8. – 33-36.
17. Холоденко О. Найвища суть — продавати книжки //Книжковий огляд. — 2008. — № 7-8. — С.16–26.
18. Яковенко В. Б. Менеджмент і маркетинг: Навчальний посібник. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2007. — 143 с.
19. http://www.dak-print.com.ua/ukr/golovna.htm