Вступ

Прийняття рішень являє собою процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором дій по усуванню проблемної ситуації.

Якщо усі відомі методи рішення творчих задач розділити по ознаці домінування логічних чи евристичних (інтуїтивних) процедур і відповідних їм правил діяльності, то можна виділити дві великі групи методів:

а) логічні методи — це методи, у яких переважають логічні правила аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації, індукції, дедукції і т.д.;

б) евристичні методи.

Отже, спробуємо послідовно розкрити евристичні методи, що можуть бути широко застосовані у творчій діяльності менеджера.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; містить у певному співвідношенні основні функції менеджменту.

1. Характеристика методів творчого пошуку альтернативних варіантів

Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

1. Методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації).
2. Методи колективного творчого пошуку («мозковий штурм», «конференція ідей», метод «колективного блокнота»).
3. Методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об’єктів, метод морфологічного аналізу).

Таблиця 1. Вплив типу проблеми на вибір стилю прийняття рішення

Тип проблеми	Стиль вирішення проблеми
1. Якість вирішення більш важлива, ніж наявність згоди його виконувати	1. Наказ Рішення приймається керівником незалежно від інших з використанням інформації, яка у нього е
2. Згода виконувати рішення більш важлива, ніж його якість	2. Консенсус Групове прийняття рішення з використанням інформації та ідей усіх членів групи
3. Якість та згода однаково важливі	3. Консультації Рішення приймається керівником, який використовує думки підлеглих
4. Ні якість, ні згода не є критично важливими	4. «Штампування рішень» Рішення приймається найбільш легким та швидким способом — за суттю «штампується»

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Метод інверсії — специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами»; вивернути навиворіт; поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій [2, c. 54-55].

Порівняно з індивідуальними колективні методи є більш ефективними.

Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, наприклад, проведення дискусії. Аби «мозковий штурм» не перетворився на звичайну нараду, слід дотримуватись певних правил:

— не дозволяється критика і негативні коментарі щодо висловлювань учасників;

— ідеї та пропозиції, що висуваються, не засуджуються;

— заохочується вільне творче мислення;

— забезпечується висування якомога більшої кількості ідей;

— заохочується комбінування ідей, розвиток однієї ідеї на основі інших тощо.

Метод «конференції ідей’. Відрізняється від методу «мозкового штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються. Усі висунуті ідеї фіксуються в протоколі анонімно. Не рекомендується залучати до «конференції ідей» осіб, які скептично налаштовані щодо можливостей вирішення цієї проблеми.

Метод «колективного блокнота» поєднує індивідуальне незалежне висування ідей з колективною оцінкою. При цьому кожен учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Упродовж певного періоду часу (зазвичай — два тижні) кожен учасник групи записує до блокнота власні ідеї щодо вирішення цієї проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.

З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів використовується третя група методів.

Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений А. Осборном:

— яке нове застосування об’єкта можна запропонувати;

— які модифікації об’єкта можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо;

— що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо;

— що можна на об’єкті замінити тощо.

Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми вдосконалення цього об’єкта. Метод фокальних об’єктів реалізується у такій послідовності:

а) вибирається фокальний об’єкт та встановлюється мета його вдосконалення;

б) навмання вибирається кілька випадкових об’єктів;

в) складаються списки ознак випадкових об’єктів;

г) ознаки випадкових об’єктів приєднуються до фокального об’єкта;

Ґ) отримані сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій;

д) отримані варіанти оцінюються та відбираються раціональні рішення.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об’єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбінування варіантів можна отримати рішення, кілька з яких може мати практичний інтерес [9, c. 71-72].

Узагальнена характеристика методів творчого пошуку альтернатив наведена на рис. 1.

2. Метод „мозкового штурму” як  засіб генерації ідей розв’язання управлінських проблем

На даному етапі розвитку економіки України виникає необхідність впровадження адекватної господарської ідеології з елементами креативності, оскільки це дає можливість враховувати те, що позбавлене сенсу, ідеалів, порушує тимчасову перспективу господарювання. У зв’язку із цим сучасні організації  все частіше звертаються до евристичних методів інженерної творчості, таких як „мозковий штурм ”, асоціацій та аналогій, метод дискусій і цілої низки інших методів. Результатом застосування цих методів є генерування цікавих та корисних ідей, які згодом перетворюються на інновації. А інновації — це запорука розвитку підприємства та економіки в цілому.

Сучасні методи евристичного пошуку почали активно створюватися й використовуватися у 40-60 рр. XX століття такими авторами як Г. Альтшуллер, В. Гордон, А. Осборн , Д. Пойя, Ф. Ханзен, Ф. Цвіккі та інші.

Вченими були розглянуті такі методи, як морфологічний аналіз, синектика, метод організуючих понять, метод контрольних запитань та алгоритм розв’язування винахідницьких задач. Проте, метод «мозкового штурму» розглянуто недостатньо, чим і обґрунтовується актуальність обраної теми.

Метод «мозкового штурму” дозволяє генерувати різні варіанти розв’язання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Цей метод застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб вирішення проблеми.

Застосування методу слід проводити у два етапи:

1) Робота на сесіях “генераторів ідей” (Після закінчення сесії, організатор повинен старанно обробити магнітофонний запис, занотувавши усі ідеї, записати їх у порядку висунення та роздати „експертами” для проведення експертизи, результатом якої має стати обґрунтований пріоритетний перелік ідей, які будуть реалізованими. При цьому „експерти” мають право додавати власні ідеї, але їхня думка повинна бути обгрунтованою наявністю потрібних для реалізації ідеї ресурсів, кваліфікованих кадрів тощо );

2) Робота на сесіях „експертів”  (Потім організатор збирає переліки, зроблені „експертами”, і, на підставі бальної експертної оцінки, розставляє ідеї за часом їхньої реалізації. Після завершення цієї роботи, роздає „експертам” підсумковий перелік ідей і проводить сесію „експертів”, на якій кожний з них має обгрунтувати власні оцінки. Також обговорюються усі ідеї і пропонується остаточний їх перелік для подальшої реалізації) [6, c. 89].

Щоб забезпечити максимальний ефект, «мозковий штурм» треба проводити за певними правилами:

1)  першим суворо заборонена будь-яка критика висунутих ідей, другі повинні критикувати. На першій стадії перевага віддається кількості, а не якості висунутих ідей.

2) “генератори” ідеї висувають без будь-якого обгрунтування, а для „експертів” навпаки – кожне рішення або твердження має бути аргументованим та доведеним.

3) “генератори” висувати можуть будь-які ідеї, а експерти не можуть висувати ідеї, які не є обгрунтованими або алогічними.

4) загальне – і “генератори”, і „експерти” можуть розвивати ідеї висунуті іншими [7, c. 63].

Є й певні особливості: не можна залучати до роботи на сесіях “генераторів ідей” антиподів; слід уникати запрошення на такий захід авторитетних людей (бо сесія перетвориться у співбесіду організатора та “авторитета”); не треба вводити обмеження щодо фахової освіти або фаху (ті, що мають інший фах більш розкуті).

Таким чином, можна зробити висновок, що сучасний соціальний і економічний розвиток України потребує подальшого розвитку активності, самостійності і творчих здібностей фахівців та забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами. Тому для підвищення ефективності господарської діяльності треба як найбільше використовувати різні евристичні методи і прийоми, для активізації резервів людського чинника та застосування таких властивостей спеціалістів, як абстрактне мислення, ініціативність, власний обґрунтований погляд,  творчий підхід до своєї справи та інші бажані для сучасної людини якості.

3. Метод інверсії методів один з методів творчого пошуку альтернативних варіантів

Метод інверсії (у психології його іноді називають методом звертання) являє собою один з евристичних методів творчої діяльності, орієнтований на пошук ідей рішення творчої задачі в нових, несподіваних напрямках, найчастіше протилежних традиційним поглядам і переконанням, що диктуються формальною логікою і здоровим глуздом.

Винахідники давно звернули увагу на те, що часто в ситуаціях, коли логічні прийоми, процедури мислення виявляються марними і заходять у тупик, природно припустити, що оптимальної є принципово протилежна альтернатива рішення. Наприклад, ведеться пошук міцності виробу, і для цих цілей прагнуть збільшити його вагу, конструкцію роблять суцільнометалеву, у той час як кращих результатів удається досягти шляхом рішення задачі в протилежному напрямку, наприклад зменшити вага конструкції, зробивши її полою.

Метод інверсії базується на закономірності і відповідно принципі дуалізму, діалектичної єдності й оптимального використання протилежних (прямих і зворотних) процедур творчого мислення: аналіз і синтез, логічне й інтуїтивне, статичні і динамічної характеристики об’єкта дослідження, зовнішні і внутрішні сторони об’єкта, чи збільшення, навпаки, зменшення розмірів, конкретне й абстрактне, реальне і фантастичне, роз’єднання й об’єднання, конвергенцію (звуження полючи пошуку) і дивергенцію (розширення полючи пошуку). Якщо не удається вирішити задачу від початку до кінця, то спробуйте вирішити її від кінця до початку і т.д.

Безсумнівним достоїнством методу інверсії є те, що він дозволяє розвивати діалектику мислення, відшукувати вихід з, здавалося б, безвихідної ситуації, знаходити оригінальні, часом дуже несподівані рішення різного рівня труднощі і проблемності творчих задач.

Його недоліком і обмеженням є те, що він вимагає досить високого рівня творчих здібностей, базисних знань, умінь і досвіду [11, c. 104-105].

4. Метод емпатії (метод особистої аналогії)

Метод аналогій завжди був важливим евристичним методом рішення творчих задач. Процес застосування аналогії є як би проміжною ланкою між інтуїтивними і логічними процедурами мислення. У рішенні творчих задач використовують різні аналогії: конкретні й абстрактні; ведуться пошуки аналогії живої природи з неживий, наприклад в області техніки. У цих останніх аналогіях можуть бути, у свою чергу, встановлені аналогії за формою, структурі, функціям, процесам і т.д.

У ситуаціях уявної побудови аналога іноді гарні евристичні результати дає такий прийом, як гіперболізація, наприклад значне чи збільшення, навпаки, зменшення масштабів технічного чи об’єкта його окремих вузлів.

Найчастіше емпатія означає ототожнення особистості однієї людини з особистістю іншого, коли намагаються думкою поставити себе в положення іншого. Не випадково емпатія, чи особиста аналогія, у рішенні творчої задачі розуміється як ототожнення людини з технічним об’єктом, процесом, деякою системою. Коли застосовується метод емпатії, те об’єкту приписують почуття, емоції самої людини: людина ідентифікує мети, функції, можливості, плюси і мінуси, наприклад машини, зі своїми власними. Людина як би зливається з об’єктом, об’єкту приписується поводження, що можливо у фантастичному варіанті.

Таким чином, в основі методу емпатії (особистої аналогії) лежить принцип заміщення досліджуваного об’єкта, процесу іншим. З обліком сказаний метод емпатії – це один з евристичних методів рішення творчих задач, в основі якого лежить процес емпатії, тобто ототожнення себе з об’єктом і предметом творчої діяльності, осмислення функцій досліджуваного предмета на основі «вживання» в образ винаходу, якому приписуються особисті почуття, емоції, здібності бачити, чути, міркувати і т.д. [9, c. 82-83]

5. Метод організованих стратегій

Одним з головних психологічних бар’єрів у рішенні творчих задач є інерція мислення і нездатність вирішального піти, відмовитися від найбільш очевидного способу і знайти новий підхід, новий напрямок у пошуках ідей рішення.

І навіть якщо ми вибираємо правильні напрямки (стратегії) пошуку ідеї рішення, то виникають побоювання, що ми упустили щось головне, можливо, більш оригінальну стратегію, ідею.

У визначеній мері перебороти інерцію мислення допоможе метод організованих стратегій.

В основі цього методу лежать:

а) принцип самоврядування особистості у виборі нових стратегій рішення творчої задачі;

б) принцип відсторонення, тобто розгляду об’єкта, предмета, процесу, усякий раз зі зненацька нової точки зору.

Евристичні правила методу організованих стратегій:

У процесі рішення творчої задачі записуйте всі спонтанно виникаючі у вас ідеї (стратегії).

Поряд з використанням пропонованих організованих стратегій, використовуйте і перевіряйте спонтанно виникаючі стратегії.

Помнете, що часто одна чи кілька організованих стратегій добре доповнюються виникаючими стратегіями [5, c. 142-143].

Висновки

Таким чином, можна підсумувати, що:

— Правила рішення творчих задач також часто називають евристичними правилами, а окремо узяте правило, прийом рішення творчої задачі часто називають евристикою.

— Про продуктивність евристик і евристичних правил у рішенні творчих задач добре знають винахідники і раціоналізатори. Однак і вони часто їх використовують стихійно. А це надзвичайно ускладнює їх практичне застосування. Тому навчання рішенню творчих задач і в шкільній, і у вузівській практиці в основному здійснювалося методом проб і помилок, тобто далеко не кращим чином. Правда, як у вітчизняній практиці в роботах Г.С.Альтшуллера, Г.Я.Буша, так і в закордонній практиці є серйозні спроби описати ці методичні рекомендації в застосуванні до винахідників, наприклад, методу «мозкового штурму», метод синектики й ін. Але ці методичні рекомендації, якщо їх сформулювати у виді правил, можуть знайти саме широке застосування й у діяльності менеджера – сучасного керівника.

— Евристичний діалог «мозкової атаки» базується на ряді психологічних і педагогічних закономірностей, але перш ніж їх сформулювати, варто коротко зупинитися на тих теоретичних передумовах, якими керувалися творці цього методу. Винахідниками було відзначено, що колективно генерувати ідеї ефективніше, ніж індивідуально. Метод евристичних питань доцільно застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації чи упорядкування вже наявної інформації в самому процесі рішення творчої задачі. Евристичні питання служать додатковим стимулом, формують нові стратегії і тактики рішення творчої задачі. Замічено, що результативність творчої діяльності, особливо на етапі генерування нових ідей, істотно підвищується, якщо широко використовувати всі нові і нові асоціації, що у підсумку породжують по-справжньому продуктивні ідеї рішення проблеми.

— У процесі зародження асоціацій установлюються неординарні взаємозв’язки між компонентами розв’язуваної проблеми й елементами зовнішнього світу, включаючи компоненти колишнього досвіду творчої діяльності осіб, які беруть участь у колективному рішенні проблеми, творчої задачі.

— Метод інверсії (у психології його іноді називають методом звертання) являє собою один з евристичних методів творчої діяльності, орієнтований на пошук ідей рішення творчої задачі в нових, несподіваних напрямках, найчастіше протилежних традиційним поглядам. Метод аналогій завжди був важливим евристичним методом рішення творчих задач.

Список використаної літератури

1. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 522 с.
2. Белінський П. І., Лук’янова Л. М., Маниліч М. І. Основи теорії менеджменту організацій: Навч.-метод. посібник / П.І. Белінський (заг.ред.). — Чернівці, 1999. — 188с.
3. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие/ Евгений Вершигора,. — М.: Инфра-М, 2004. — 256 с.
4. Виханский О. Менеджмент: [Учебник]/ О. С. Виханский, А. И. Наумов. — [2-е изд.]. — М.: Фирма «Гардарика», 2003. — 415 с.
5. Галицкий В.П Забезпечення ефективної діяльності організації.К., 2002.
6. Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. — 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Банки и биржи, 2002. — 478 с.
7. Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник для студ. екон. спец./ Рикі Гріфін, Володимир Яцура,. — Львів: БаК, 2001. — 605 с.
8. Єрмошенко М. Менеджмент: Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. — К.: Національна академія управління, 2006. — 655 с.
9. Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга Мельник,. — К.: Академвидав, 2003. — 414 с.
10. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. — К.: Каравела, 2005. — 494 с.
11. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. — 3-е вид., перероб. и доп.. — К.: Кондор, 2006. — 661 с.
12. Робінс С. Основи менеджменту: учбовий посібник/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. — 671 с.
13. Рудінська О. Менеджмент: Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. — К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. — 334 с.
14. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 415 с.
15. Стадник В. Менеджмент: Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна,. — К.: Академія, 2003. — 463 с.
16. Стеценко І. Основи менеджменту. Хто такий менеджер: Навч. посібник. — К. : А.С.К., 2004. — 224с.