Вступ.

1. Казначейство як система виконання бюджету України.

2. Розвиток казначейської системи виконання державного бюджету та шляхи його реформування.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно переходить на казначейську систему виконання Державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків Державного бюджету України через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам бюджетних коштів. Тобто державне казначейство України у своєму розвитку вийшло на той рівень, коли досягнена головна мета його діяльності-управління державними ресурсами, що забезпечить виконання кошторисів видатків, надасть можливість використовувати внутрішні резерви для погашення зовнішніх та внутрішніх боргів,підвищувати оборотність наявних коштів.

Організаційну структуру Державного казначейства України сформовано, виходячи із завдань, поставлених щодо виконання Державного бюджету України.

Світовий досвід переконує, що найефективнішим є формування і використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та місцевих бюджетів у вигляді казначейства. Головним призначенням національних казначейств є сприяння оптимальному управлінню державними фінансами шляхом забезпечення своєчасного і повного формування дохідної частини національних бюджетів усіх рівнів та цільового використання бюджетних коштів при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. При цьому роль казначейства у виконанні бюджету може бути як пасивною (коли казначейство лише виділяє ресурси бюджетним установам для виконання їх програм), так і активною (коли казначейство має право встановлювати обмеження на зобов'язання або оплату урядових видатків).

1. Казначейство як система виконання бюджету України

Казначейство є складовою частиною бюджетного процесу. Який представляє собою регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів,що входять до бюджетної системи України. Передує бюджетному процесу складання проекту Державного бюджету (бюджетне планування). Цей процес представляє собою централізований розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу по всіх ланках бюджетної системи та видах фінансових планів на підставі Державної програми економічного і соціального розвитку України.

Бюджетне планування складається з:

1. Зведеного бюджетного планування здійснюється на рівні держави,Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

2. Адресного бюджетного планування, мета якого-встановлення конкретних зв'язків усіх фінансових планів галузей економіки з бюджетом.

Складанню проекту Державного бюджету передує розробка основних прогнозованих макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік виділеними показниками:

— Обсягу валового внутрішнього продукту;

— Національного доходу;

— Зведеного балансу фінансових ресурсів;

— Балансу доходів і витрат населення;

— Платіжного балансу;

— Валютного плану;

Ці показники розробляються до 1 червня року, що передує плановому. Верховна Рада України не пізніше 15 червня поточного року розробляє і надсилає Президентові України спеціальну постанову бюджету резолюцію.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави складає попередній проект зведеного бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади. Міністерства, відомства, інші органи державної влади у двотижневий термін розглядають доведені до них показники проекту зведеного бюджету та подають Міністерству фінансів України свої пропозиції з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями. Міністерство фінансів України розглядає пропозиції за участю представників відповідних міністерств і відомств, інших органів державної виконавчої влади, готує проекти зведеного та Державного бюджетів України і до 15 серпня подає їх на розгляд кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України на своєму засіданні розглядає проект закону про Державний бюджет України, приймає остаточне рішення щодо закону і подає його Президентові України. Президент України розглядає проект закону про Державний бюджет України і, за відсутності зауважень, вносить його Верховній Раді України до 15 вересня поточного року.

До всіх показників доходів і видатків Державного бюджету, зазначених у проекті закону про Державний бюджет України, окремо додаються розрахунки і обґрунтування.

Адресне бюджетне планування полягає в забезпеченні бюджетів різних рівнів відповідними даними для складання проектів бюджетів.

Доходи цільових загальнодержавних фондів, включених до складу Державного бюджету України, затверджуються з кожного фонду, окремо.

Кожен учасник бюджетного процесу діє тільки в межах своїх повноважень і несе відповідальність згідно з чинним законодавством України. До бюджетних повноважень Державного казначейства України належать:

1. Касове виконання Державного бюджету України за доходами та видатками;

2. Казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ.

3. Ведення обліку доходів та видатків Державного бюджету України;

4. Складання звітів про виконання Державного бюджету України.

5. Складання зведеного звіту про виконання Державного бюджету України та зведених бюджетів в органів самоврядування.

6. Управлінням бюджетними асигнуванням розпорядників бюджетних коштів відповідно де бюджетного розпису.

7. Затвердження єдиних правил бухгалтерського обліку та звітності про виконання всіх бюджетів, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ та їх позабюджетних коштів.

Органи Державного казначейства здійснюють оплату рахунків бюджетних установ та організацій після здійснення попереднього контролю.

Попередній контроль включає перевірку: 1) відповідності платіжних документів бюджетному розпису та затвердженому кошторису доходів та видатків. Кошториси доходів та видатків бюджетних установ затверджуються вищестоящими розпорядниками бюджетних коштів;

2) наявності підтверджуючих документів,що є підставою для здійснення платежів.

Після підтвердження відповідності поданих документів органи Державного казначейства здійснюють погашення бюджетних зобов'язань.

Бюджетне зобов'язання-це розміщення замовлення, укладення контракту (угоди), придбання товару, послуг чи інші операції протягом бюджетного періоду, що потребують здійснення платежів впродовж цього ж бюджетного періоду в межах кошторисних призначень.

Органи Державного казначейства мають право відмовити в погашенні бюджетного зобов'язання у разі, коли:

1) бюджетні зобов'язання не відповідають затвердженому кошторису доходів та видатків бюджетної установи.

2) бюджетні зобов'язання не відповідають обсягу доведених бюджетних асигнувань.

У разі виявлення бюджетних правопорушень Державне казначейство України у межах своєї компетенції може вчинити дії до розпорядників бюджетних коштів яким вони видали відповідні бюджетні асигнування, а саме:

1) обмежити бюджетні асигнування;

2) вилучити бюджетні кошти з рахунку до відповідного бюджету;

3) зупинити операції з бюджетних коштів;

4) блокувати витрати бюджетних коштів.

Одним з важливих питань в системі управління бюджетними коштам є бюджетна класифікація.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів та видатків бюджетів,а також джерел фінансування дефіциту бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та ін. ознаками з метою забезпечення загальнодержавної порівняльності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація України є єдиною для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетна класифікація складається з таких розділів:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків, що дає змогу визначити їх економічну сутність.

2. Розвиток казначейської системи виконання державного бюджету та шляхи його реформування

Розвиток казначейської системи виконання бюджетів в Україні відбувався високими темпами і нині склалася ситуація, яка не дає змоги повною мірою й ефективно використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів. Це пов'язано з тим, що повноваження органів казначейства, встановлені у період їхнього створення, змінилися у зв'язку з новими соціально-економічними реаліями. Нормативно-правове регулювання організації і функціонування органів казначейства відстає від темпів, якими розвивається ця структура. Подальший розвиток казначейства зумовлює необхідність внесення відповідних змін до законодавства.

Казначейство у перспективі повинно стати важливим елементом інтегрованої системи управління державними фінансами. Складність і багатоплановість цієї проблеми зумовлена широким спектром питань, пов'язаних з формуванням адекватного сучасним вимогам бюджетного законодавства, потребою удосконалення бюджетного процесу й міжбюджетних відносин, нестабільним станом державної фінансової системи, недостатнім теоретичним проробленням казначейських технологій тощо.

Назріло питання проведення функціональної перебудови казначейства. По-перше, структуру слід чітко привести у відповідність з виконуваними функціями. По-друге, повноваження та функції кожного структурного підрозділу мають бути чітко регламентовані у такий спосіб, щоб діяльність підрозділу не була у прямій залежності від особистості виконавця і не залежала від плинності кадрів. Ситуація має бути такою, аби кожний підрозділ і його працівник міг володіти методологічними засадами своєї діяльності, завершеним комплектом нормативних документів для виконання своїх функцій за допомогою прикладного програмного забезпечення.

Органи державного казначейства повинні володіти усією повнотою інформації щодо виконання бюджетів, своєчасно і на регулярній основі забезпечувати нею одержувачів бюджетних коштів та органи влади. Однак існують два джерела отримання консолідованої фінансової звітної інформації: перше — галузеве — через головного розпорядника бюджетних коштів державного бюджету; друге — через державне казначейство, які відрізняються одне від одного, особливо це стосується оперативних звітних даних.

Слід також сказати про проблеми формування управлінської звітності на підставі побудови єдиної інформаційної бази для прийняття управлінських рішень на урядовому рівні. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13 квітня 2005 року № 281 "Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення обміну інформацією для проведення єдиної фінансової, бюджетної та податкової політики". До функцій цієї міжвідомчої робочої групи входить координація дій щодо розроблення і впровадження постійно діючої системи обміну інформацією для проведення єдиної фінансової, бюджетної та податкової політики.

Значні обсяги інформації, що стосуються виконання бюджету, формуються саме органами державного казначейства із застосуванням інформаційних технологій. Одним із підходів щодо управлінської звітності є створення інформаційних баз даних для її формування з метою забезпечення актуальності, точності, доступності первинних даних. Іншим є традиційний підхід — обмін сформованими звітними формами або файловий обмін інформацією, на підставі якої такі звітні форми генеруються.

Перший підхід є найраціональнішим і дешевшим з точки зору технічного забезпечення та перспективним, зважаючи на велике поширення інформаційних технологій, програмні засоби консолідації та аналітичної обробки інформації. Але такий підхід не завжди підтримувався зовнішніми споживачами інформації ДКУ. Нині є певні позитивні зрушення у цьому процесі. Прикладом може бути здійснювана робота щодо організації безпосереднього доступу Міністерства фінансів та ДКРС України до різних інформаційних баз даних, що формуються в держав-ному казначействі2.

У цілому наявні технології й засоби збору, обробки і транспортування фінансової інформації мають певні недоліки:

— збір і обробка значної частини інформації дублюється різними відомствами й організаціями (Державною податковою адміністрацією, Державним митним комітетом України, позабюджетними фондами, регіональними і відомчими органами управління тощо);

— відсутні централізовано затверджені нормативні документи, що визначають інформаційну взаємодію (з використанням електронних носіїв між економічними міністерствами і відомствами);

— використовувані інформаційні технології та програмні продукти часто не відповідають сучасним потребам.

Удосконалення казначейського виконання бюджетів передбачає удосконалення функціонування АС "Казна", запровадження промислового програмного продукту — ERP, системи, яка має стати інструментом накопичення, систематизації будь-якої фінансової звітності, консолідації звітних даних, аналітичного опрацювання масиву облікової інформації стосовно виконання бюджетів, що сприятиме досягненню таких результатів:

скороченню паперового документообігу і обсягів неавтоматизованої праці при обробці інформації й одночасному збільшенню загального обсягу оброблюваної інформації, її повноти та достовірності;

підвищенню оперативності обробки інформації, що надходить на різні рівні фінансової системи;

стандартизації інформаційної бази (нормативно-довідкової і правової інформації, вхідних і вихідних документів, описів інформаційних об'єктів і правил подання реквізитів тощо) для забезпечення уніфікованої обробки фінансової інформації як єдиної і взаємопов'язаної системи;

підвищенню достовірності даних з обліку бюджетних коштів й ефективного контролю за їх отриманням і використанням;

підвищенню оперативності і повноти обміну інформацією із зовнішніми системами з органами державної влади й управління, банківською системою, фінансовими, податковими, митними органами;

підвищенню оперативності і повноти даних про доходи й видатки бюджетів; поглибленню аналізу динаміки дохідних і видаткових частин бюджетів на будь-яких рівнях системи виконання бюджету; оперативності передачі інформації щодо виконання бюджетів між різними рівнями ієрархії виконання бюджету.

Удосконалення єдиної автоматизованої інформаційної системи дасть змогу на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб проводити оптимізацію бюджетних потоків, зробити процес виконання бюджету достовірним і прозорим. Водночас фінансові інститути держави будуть позбавлені необхідності постійно звіряти свої звітні дані одне з одним, виявляти причини і характер можливих розбіжностей, зможуть використовувати єдині стандарти й правила ведення документообігу і вихідної інформації. Створення єдиних телекомунікаційних мереж дасть можливість здійснювати комплексний моніторинг й економічну діагностику бюджетної системи держави, ефективно вирішувати завдання, що стоять перед Державним казначейством України.

Вкрай важливими у процесі казначейського виконання бюджетів є питання удосконалення управління бюджетними коштами. Нині відсутні ефективні механізми управління фінансовими ресурсами у процесі поточного касового виконання державного бюджету. Це призводить до необхідності здійснення нераціональних запозичень для покриття касових розривів, що виникають, і втрат від невикористання тимчасово вільних державних фінансових ресурсів. Тобто йдеться як про реальні збитки, так і про потенційну вигоду у процесі виконання державного бюджету.

Нині органи Державного казначейства України залучені лише до процесу виконання бюджету і не беруть участі в інших етапах бюджетного процесу. Зважаючи на те, що органи ДКУ володіють широкою інформацією з усього спектра показників виконання державного бюджету, детально аналізують дані про виконання бюджету, доцільно було б передбачити участь казначейства, поряд з іншими виконавчими органами, на етапах планування доходів і видатків бюджету, прогнозування й оцінки ефективності державних цільових програм, фінансового аудиту.

Державне казначейство має також виконувати оптимізовану за критеріями соціально-економічної ефективності функцію учасника інвестиційної діяльності і суб'єкта її регулювання. Це повною мірою відповідає об'єктивним ознакам бюджетних ресурсів, які спрямовуються в економіку країни через посередництво установ ДКУ. Причому ці ресурси, з одного боку, є джерелом значних державних інвестицій, а з іншого — матеріальною основою інвестиційного регулювання. Тому вони відіграють значну рушійно-стимулювальну роль як у відтворювальних процесах, так і в економічній діяльності економічних суб'єктів. Звідси й випливає та важлива функція, яку виконують установи ДКУ у процесах зростання національної економіки.

У цьому сенсі казначейство повинно стати повністю інтегрованою системою управління державними фінансами.

Важливим напрямом удосконалення казначейської системи виконання бюджету, як і бюджетного процесу в цілому, є удосконалення бухгалтерського обліку виконання бюджету, що грунтується на методі нарахування замість касового методу; створення інтегрованої системи рахунків, які об'єднують рахунки бухгалтерського обліку в бюджетних установах і бюджетну класифікацію; об'єднання бухгалтерського обліку виконання бюджету і обліку в бюджетних установах.

Касовий метод обліку не створює можливості для ефективного аналізу бюджетної політики, моніторингу й оцінки впливу на економіку, заходів державної бюджетної політики, а також довгострокової стабільності цих заходів, оскільки касові операції не відображають адекватним чином ні момент здійснення операції, ні її вплив на економіку.

Крім того, необхідно враховувати й зміни потреб до підзвітності органів державного управління, які стали включати відповідальність не лише за розумне управління фінансами, а й за ефективність бюджетної політики і досягнення результатів у рамках тимчасових обмежень та обмеження фінансових ресурсів.

Можна навести доволі аргументів на користь переходу в секторі державного управління до обліку, що ґрунтується на методі нарахування.

По-перше, основа ринкової економіки — конкуренція. Але добросовісна конкуренція можлива лише тоді, коли для всіх учасників економічних відносин створено рівні конкурентні можливості. Оскільки держава перестала бути монополістом у наданні соціально орієнтованих послуг на ринку, то споживачам необхідно надати повну інформацію про реальну вартість тієї чи іншої послуги і як вона співвідноситься з вартістю аналогічної послуги, виробленої в реальному секторі економіки. Для цього треба створити систему бухгалтерського обліку у державному секторі, аналогічну системі обліку у приватному секторі.

По-друге, у країнах з ринковою економікою і з демократичною формою правління існує конкуренція не тільки за споживача відповідних послуг, а й за голоси виборців. Політикам треба знати обсяг фінансових зобов'язань, що тривають у майбутніх періодах, на виконання яких повинні виділятися кошти. У цьому зв'язку облік методом нарахування створить інформацію, яка відображає майбутні фінансові наслідки поточної фінансової політики (чи плани поточної політики щодо майбутніх ресурсів). Це створить передумови для продуманішої й раціональнішої бюджетної політики, мінімізує ризики, пов'язані з прийняттям незабезпечених зобов'язань.

По-третє, держава, виступаючи позичальником на міжнародних фінансових ринках, має довести свою платоспроможність. Кредиторів не цікавить (поточний) касовий профіцит (чи дефіцит) бюджету, вони повинні знати співвідношення усіх активів і зобов'язань позичальника, тобто його спроможність (не зараз, а в майбутньому) розрахуватися за боргами.

Можна навести й інші аргументи на користь переходу до обліку в державному секторі методом нарахувань, зокрема перехід до середньострокового бюджетування. Ця система є міцною основою для складання середньострокового бюджету.

У цьому зв'язку необхідно здійснити реформування бюджетної класифікації, виділити у складі загального бюджету бюджет діючих зобов'язань і зобов'язань, що приймаються. Порушення цього питання для України є новим, але в інших країнах такий розподіл використовується уже тривалий час13.

У складі будь-якого бюджету, що приймає законодавча влада, можна виділити дві групи видатків: видатки, які здійснюються за раніше прийнятими законами й іншими нормативними документами; видатки, які уперше з'явилися у складі бюджету, пов'язані з рішеннями, що були прийняті напередодні певного фінансового року. Такий розподіл важливий з точки зору відносної цінності різних груп витрат і визначення можливостей їх включення до складу бюджету, який розглядається. Практика зарубіжних країн переконує, що треба дуже суворо й детально аналізувати доцільність включення до бюджету витрат, що розглядаються як нові зобов'язання держави, яких раніше не було. Такий порядок спрощує процедуру розгляду бюджету, робить прогнозованою усю систему бюджетування. Однак впровадження такого підходу потребує значної попередньої роботи з розроблення чітких норм, що регулюють класифікацію зобов'язань і порядок їх включення до бюджету.

Інтеграція бухгалтерського обліку з бюджетною класифікацією зумовлена тим, що для прийняття політичних рішень важливо знати не лише загальну величину активів і зобов'язань, а й у результаті яких рішень вони створюються. Така інформація потрібна для того, щоб своєчасно приймати раціональні управлінські рішення.

При впровадженні середньострокового бюджетного планування дані про обсяги активів і зобов'язань у розрізі кодів бюджетної класифікації будуть основою для розроблення середньострокового бюджету.

Об'єднання обліку виконання бюджету і бухгалтерського обліку у бюджетних установах в єдиний план рахунків бюджетного обліку дає змогу враховувати вплив операцій на вартість активів і зобов'язань, запаси конкретного типу активів, їх зміну в ході виконання бюджету, стан на кінець звітного періоду. Така система обліку дасть можливість скласти звіт про виконання бюджету, звіт про операції державного сектору управління й отримати необхідну інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень.

Таким чином, до найважливіших стратегічних завдань розвитку вітчизняної казначейської системи слід віднести вдосконалення нормативно-законодавчої бази функціонування казначейської системи й істотне розширення виконуваних функцій органами ДКУ з управління бюджетними ресурсами, регулювання боргових відносин і активів, фінансування капітальних видатків, бюджетних програм, участі у банківсько-кредитній сфері, на фондовому ринку.

Висновки

Таким чином, головною метою діяльності Державного казначейства України є ефективне управління державними фінансовими ресурсами шляхом підвищення оборотності наявних грошових активів, здійснення фінансування витрат органів державної влади згідно із затвердженим державним бюджетом. Але оскільки планові показники, що лежать в основі сформованого бюджету, як правило, відрізняються від фактичного їх значення, казначейство має займатися секвестрацією (пропорційним зниженням державних витрат за всіма статтями бюджету протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року).

Сутність діяльності Держказначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів і проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Державне казначейство України створено при Міністерстві фінансів. Його слід розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарську, інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Залежно від функцій, які виконує Держказначейство, і розмірів країни організаційна структура казначейства може бути побудована таким чином:

· центральний підрозділ чи відділ;

· центральний підрозділ та мережа регіональних відділень, що несуть відповідальність за казначейські операції у відповідних регіонах.

Список використаної літератури

1. Артус М. Бюджетна система України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Європейський ун-т. — К. : Видавництвво Європейського ун-ту, 2007. — 220с.

2. Булгакова С. Бюджетна система Україна: Навч. посіб. / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2003. — 287с.

3. Бюджетна система. Вишкіл студії / Тернопільська академія народного господарства; Інститут фінансів / С.І. Юрій (ред.), С.І. Юрій (підгот.), Й.М. Бескид (ред.). — К. : Таксон, 2002. — 256с.

4. Дерев'янко І. Бюджетна система України. — К., 2002. — 160с.

5. Загорський В. Бюджетна система та оподаткування в Україні: проблеми розвитку: монографія / Національна академія держ. управління при Президентові України; Львівський регіональний ін-т держ. управління. — Х. : ІНЖЕК, 2008. — 285с.

6. Омелянович Л. О., Чайковська О. В., Кавиршин О. Г., Левченко В. С., Свинаренко Т. І. Бюджетна система: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського / Л.О. Омелянович (наук.ред.). — Х. : ВД "Інжек", 2004. — 253с.

7. Опарін В. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — 2-е вид.,перероб.і доп. — К. : КНЕУ, 2002. — 336с.

8. Пасічник Ю. Бюджетна система України: навч. посіб.. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 670с.

9. Фещенко Л. Бюджетна система України: навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ІНЖЕК, 2007. — 292с.