Стаття розглядає конститутивні ознаки юридичної особи приватного права через призму юридичної особи у загальному значенні та ознаки, які є характерними для цієї особи. На підставі цього автором виводиться визначення юридичної особи приватного права.

Ключові слова: держава України, органи державної влади, юридична особа, юридична особа приватного права, ознаки юридичної особи приватного права.

 

Юридические лица частного права как субъекты гражданского правоотношения

Статья рассматривает основные признаки юридического лица частного права через призму юридического лица, как общеправовой категории и признаки, которые являются характерными для данного юридического лица. На основании этого автором выводится определение юридического лица частного права.

Ключевые слова: государство Украина, органы государственной власти, юридическое лицо, юридическое лицо частного права, признаки юридического лица частного права.

 

Legal entities of private right as subjects of civil legal relationship

The article discusses the main signs of the legal entity of private law through the prism of legal entity, how general legal categories and signs that are specific to the given legal entity. On this basis, the author is lead out the definition of a private legal entity.

Keywords: State of Ukraine, public authority, legal person, legal entity of private law, the signs of a private legal entity.

 

Постановка проблеми полягає у необхідності уточнення ознак юридичної особи приватного права та подальшому обґрунтуванню специфіки їх у часті у цивільних правовідносинах. Учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України) [1], у свою чергу юридичні особи мають поділ на осіб приватного та публічного права.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Теоретичним проблемам правового статусу юридичних осіб приватного право були присвячені роботи таких науковців, як С.С. Алексєєв, Ч.Н. Азімов Т.В. Боднар, В.І. Борисова, С.М. Братусь, В.А., О.М. Вінник, М.К. Галянтич, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, І.В. Жилінкова, Д.В. Задихайло, А.І. Камінка, І.С.Канзафорова, О.Р. Кібенко, Н.В. Козлова, В.М. Коссак, О.В. Кохановська, В. М. Кравчук, Н.С.Кузнєцова, В.В. Лаптєв, В.В. Луць, Р.А. Майданик, В.К. Мамутов, Д.І.Мейр, О.А. Пушкін, Н.О. Саніахметова, В.І. Семчик, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О.Стефанчук, І.А. Тарасов, Н.І. Тітова, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершенєвич, С.І.Шимон, Р.Б.Шишка, В.Л. Яроцький та ін.

Проте правові проблеми створення юридичних осіб приватного права в зазначених працях розглядались в контексті дослідження правового статусу окремих видів юридичних осіб або торкалися проблем дослідження публічно-правових відносин, які виникали при їх створенні.

На їх думку, особливість цивільно-правового статусу юридичних осіб полягає в тому, що вони мають похідний характер від правового статусу в цивільних відносинах їх засновника -держави, участь якої реалізується через створених нею юридичних осіб (п. 2, 3 ст. 167 ЦК України), тобто через органи державної влади (ст. 170 ЦК України). Щодо цього серед науковців виникає дискусія стосовно визначення кола осіб (державних органів) та механізму, через які держава бере участь у цивільних правовідносинах) [10, с. 101-106].

Мета дослідження. Метою статті є окреслення правового статусу юридичних осіб у контексті цивільних правовідносин.

Основні результати дослідження. Стаття 81 Цивільного кодексу України поділяє юридичних осіб на два види: юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права. До юридичних осіб публічного права належать юридичні особи, створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Юридичними особами приватного права вважаються юридичні особи, створені громадянами та або юридичними особами приватного права.

Юридичні особи приватного права поділяються на товариства, установи та юридичні особи, створені в інших формах відповідно до закону.

Товариством є організація, створена способом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками і можуть бути створені тільки як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (наприклад, споживчі кооперативи, об’єднання громадян, біржі, торгово-промислові палати тощо).

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, способом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. В установчому акті установи окреслюється її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою.

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Однією з правових форм участі держави в цивільних відносинах є створення нею юридичних осіб. У тих галузях, в яких держава покликана виконувати загальносуспільні, найважливіші соціальні, економічні та культурні функції, діють засновані нею юридичні особи публічного права. У сферах, де держава повинна бути активним учасником ринкових відносин, функціонують юридичні особи приватного права, засновані державою. Тому необхідно з’ясувати правовий статус створених державою юридичних осіб і на основі цього змоделювати такі організаційно-правові форми цих юридичних осіб, які б відповідали сучасним соціально-економічним і правовим умовам побудови української держави.

Встановлено, що держава створює юридичні особи приватного права в організаційно-правових формах державного акціонерного товариства, акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.                  Держава не може створювати юридичну особу приватного права в організаційно-правовій формі повного товариства, командитного товариства та товариства з додатковою відповідальністю, що пов’язано з особливостями відповідальності засновників таких товариств. Участь держави як вкладника в командитному товаристві не дає змоги брати участі в діяльності такого товариства і не дозволяє формувати мету та впливати на завдання цієї юридичної особи. Практика заснування державою юридичних осіб приватного права свідчить про те, що такі особи створюються як державні акціонерні компанії, національні акціонерні компанії, державні акціонерні холдингові компанії. Оскільки термін “компанія ” не притаманний законодавству України, з метою уніфікації правової термінології потрібно вживати термін “товариство”.

Аналізуючи чинне законодавство України на предмет виявлення специфіки управління державним акціонерним товариством, встановлено, що вищим органом державного акціонерного товариства у період до набуття у процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими особами та проведення перших загальних зборів акціонерів є засновник як єдиний акціонер. Органами управління державного акціонерного товариства є засновник як вищий орган товариства, наглядова рада, правління товариства. З’ясовано, що відповідно до Цивільного кодексу України випадки обов’язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Обов’язковість створення цього органу в державному акціонерному товаристві в даний час передбачена підзаконними актами. У зв’язку з цим, дослухаючись до думок провідних фахівців у даній галузі, необхідно доповнити Цивільний кодекс України положенням про обов’язковість створення наглядової ради в державному акціонерному товаристві.

Необхідно, також, звернути увагу на особливості зміни організаційно-правової форми діяльності державного акціонерного товариства на форму акціонерного товариства в результаті продажу державою належних їх акцій. Варто зазначити що продаж акцій державного акціонерного товариства в процесі приватизації, зміна складу учасників, структури управління, порядку прийняття рішень таким товариством, є підставами зробити висновок про реорганізацію такого товариства шляхом перетворення, зміну організаційно-правової форми державного акціонерного товариства на форму акціонерного товариства. Моментом перетворення державного акціонерного товариства є день державної реєстрації внесених та затверджених загальними зборами змін до статуту товариства.

На підставі ознак та особливостей, які притаманні державному акціонерному товариству, нижче пропонується визначення державного акціонерного товариства. Державним акціонерним товариством  є юридична особа приватного права, заснована державою в особі уповноваженого державного органу в процесі корпоратизації чи приватизації, статутний фонд якої формується з майна реорганізованого державного підприємства, яка має особливий порядок управління та, як правило, спеціальну правоздатність і в якій державі належить кількість акцій, що відповідно до законодавства забезпечує право вирішального впливу на прийняття рішень цим товариством.

Аналізуючи розміщені у ЦК України підходи до розуміння юридичної особи, можна виявити такі давно відомі у теорії цивільного права ознаки юридичної особи, як організаційна єдність, майнова відокремленість, участь у майнових і особистих немайнових правовідносинах від свого імені, самостійна майнова відповідальність організації за власними зобов’язаннями, можливість виступати стороною в цивільному процесі. Зазначені ознаки ще містилися у ст. 23 ЦК УРСР — дефініції юридичної особи. Вказуючи у ст. 80 ЦК України про юридичну особу, як організацію, законодавець тим самим підкреслює, що існування такої особи повинно базуватися насамперед з організаційною та функціональною єдністю та пов’язує це з передумовами виникнення такого суб’єкта цивільного права, як юридична особа.

Вважається, що ознакою, яка відмежовує юридичних осіб публічного права від юридичних осіб приватного права є ознака суб’єктивного права особи на створення юридичних осіб. У нашому випадку це є держава, яка наділена суб’єктивним правом на створення, лише нею, юридичних осіб публічного права.

Враховуючи те, що в Україні простежується тенденція до управління державним сектором економіки шляхом створення організацій, що поєднують у собі функції управління з функціями господарювання, пропонується передбачити в законодавстві визначення організаційно-правової форми об’єднань юридичних осіб, які засновані державою, – державної корпорації.

Висновки. На підставі викладеного можна зробити висновок, що в науці цивільного права, на відміну від законодавчо виділених у позитивному праві ознак є більш чим достатньо для того щоб сформулювати на основі проведеного аналізу конститутивні ознаки юридичної особи приватного права та на підставі цього, та мети нашого дослідження зробити відповідне визначення юридичної особи приватного права.

Отже з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що юридичні особи приватного права створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах саме з метою участі у різних цивільно-правових відносинах. Цивільним правом регулюється порядок створення і діяльності саме юридичних осіб приватного права. Для створення юридичних осіб приватного права необхідно здійснити певні дії як її засновниками, так і публічними органами. Оскільки юридична особа створюється тільки з дня її державної реєстрації, то для цього важливі лише дії, які необхідні для проведення цієї процедури. До них беззастережно відносяться дії щодо підписання (прийняття, укладення, затвердження) установчих документів, тобто надання їм легітимності.

Література

1. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р.
2. Амельченко В. Сутність юридичної особи в сучасних умовах // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 2. — С. 27-29
3. Блащук Т. Огранізаційно-правові форми юридичних осіб у сучасному цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 8. — С. 3-5
4. Блащук, Татьяна. Особливості правового статусу юридичної особи з одним учасником // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 12. — С. 3-6
5. Бондаренко Л. Цивільно-правовий аналіз юридичних осіб публічного права // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 12. — С. 33-35
6. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 8. — С. 6-10
7. Гончарова Н. Юридична особа в контексті нових УК і ГК України // Юридичний Вісник України. — 2004. — № 10. — С. 8-9
8. Мяснікова Н.В. Поняття та ознаки юридичної особи публічного права // Право та управління. – 2011. — №1.
9. Примак В. Непідприємницькі юридичні особи як суб’єкти цивільно-правової відповідальності // Юридична Україна. — 2005. — № 3. — С. 50-54
10. Спасибо-Фатєєва І. В. Деякі проблеми, пов’язані з участю держави Україна в цивільно-правових відносинах / І. В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. — 2006. — № 4 (47). — С. 101-106.