Стійкий розвиток — це унікальна стратегія компанії, завдяки якій забезпечується успішне тривале існування компанії на конкурентному ринку.

Що необхідно для того, щоб бізнес в Україні вже найближчим часом  перейшов на рейки стійкого розвитку? Я вважаю, що в першу чергу потрібно активізувати економічні й політичні важелі стимулювання  середнього й малого бізнесу, створити сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій, забезпечити розвиток системи підвищення професійного рівня фахівців в області сучасних методів менеджменту на основі інформаційних технологій. Необхідно також створити систему сервісного обслуговування, консалтингу, тренінгів, експертизи, аудита в області розвитку середнього й малого бізнесу.

Можна назвати найбільш важливі напрямки перетворень:  екологізація виробництва;  адаптація й реабілітація населення до техногенних перевантажень;  використання нових технологій.

Екологізацію виробництва необхідно розглядати як систему. Система складається із взаємозалежних складових, які підкоряються одна інший. Приміром , перед тим як визначати методи переробки промислових відходів, необхідно розглянути питання екологізації місць виникнення цих відходів. Якщо застосувати на виробництві механізми, за допомогою яких кількість викидів зменшиться, то витрати часу й засобів на їхню подальшу переробку також значно знизяться.

Для початку необхідно провести аналіз інформації про виробництво.

Природно, перш ніж установити порядок здійснення екологізації виробництва, необхідно зібрати й проаналізувати всю інформацію про нього. Тому що виробництво складається з певних складових, підлеглих один одному й зв’язаних між собою, потрібно виявити ці складові з погляду  впливи на навколишнє середовище. Наприклад: виробництво — цех — установка — апарат.

Звичайно, одні тільки очисні заходи не дадуть належного результату. Необхідно заміняти технології виробництва більше сучасними, при яких кількість шкідливих відходів мінімізовано. А поліпшення технологій виробництва прямо пов’язане із заміною встаткування на нове. В Україні це питання зараз стоїть досить гостро.

У той же час технологія й устаткування повинні мати достатній рівень гнучкості. Виробництву потрібно забезпечити можливість роботи з урахуванням можливих змін, тому що постійно змінюються вимоги до якості продукції, до рівня викидів і інші умови.

Серйозне відставання розвитку підприємництва в нашій країні є наслідком відсутності у виконавчої влади діючих важелів впливу для стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу за ринковими законами. З іншого боку, це результат неготовності більшості підприємців до роботи на ринку інвестицій з використанням сучасних інформаційних технологій.

Створення мережі технологічних бізнес-інкубаторів могло б допомогти виправити положення. У завдання таких закладів входив би висновок інженерів і вчених України на світовий ринок інтелектуальної продукції шляхом створення віртуального ринку нових розробок; надання допомоги інженерам і вченим у пошуку партнерів, інвесторів, спонсорів для комерціалізації розробок. Крім того, у таких «інкубаторах» здійснювалася б бізнес-експертиза, консалтинг, аудит і менеджмент по підготовці об’єктів інвестицій.

На жаль, дуже актуальна в кризовій обстановці концепція стійкого розвитку поки недостатньо використовується в Україні. Механізм оцінювання потенціалу сталого розвитку спрямований на збалансовану оцінку соціальної, економічної, екологічної підсистем підприємства. Зважаючи на це, механізм оцінювання має бути комплексним і відображати економічні й організаційні аспекти формування механізму сталого розвитку підприємства. Розуміння принципових основ формування механізму оцінювання потенціалу сталого розвитку потребує дослідження особливостей формування економічного та організаційного механізмів управління сталим розвитком підприємства.

Список використаної літератури:

Мішеніна, Н.В. Інтегроване управління сталим розвитком підприємства [Текст] / Н.В. Мішеніна // Економіка та менеджмент: перспективи розвитку : матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-20 травня 2011 р. / за заг. ред.: О.В. Прокопенко, М.Ю. Троян. — Суми : СумДУ, 2011.- Т.2. — С.144-146.