Вступ.

1. Визначення утопії, її розвиток від античних часів до XVII століття.

2. Життєвий та творчий шлях Томмазо Кампанелли.

2. Історія створення, філософські та літературні джерела роману Т. Кампанелли "Місто Сонця".

3. Проблематика і поетика (символіка, особливості композиції, стильові домінанти, стилістичні прийоми) роману "Місто Сонця".

5. Вплив роману на розвиток утопії у світовій літературі.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Кінець 15 ст. знаменував собою настання нового часу. Тенденції економічного розвитку цього періоду обумовили початок процесу первісного нагромадження капіталу. В Англії й інших найбільш розвинутих країнах Європи зароджуються нові суспільні відносини — капіталістичні, з'являються нові класи, формуються нації, підсилюється централізація державної влади, що підготовляє перетворення станово-представницьких монархій в абсолютистські. З особливою силою виявляються нові віяння в ідеології, що стає тією першою ареною, де розпалюється битва проти феодалізму, духовного поневолення людини католицькою церквою, проти схоластики і марновірства.

В Італії вже в 14-15 ст., а в інших країнах Європи з кінця 15 — початку 16 століття настає епоха Відродження — розгортається рух, що йшов під прапором «ренесансу» античної культури. Приблизно в той же час з'являються ідеологічні течії гуманізму і реформації церкви. Кожне з них мало свою форму прояву і гамою суспільно-політичних ідей.

Якщо відношення «Міста Сонця» до «християнського гуманізму» є досить ясним, то питання про відношення його до так званого «цивільного гуманізму» вимагає дуже серйозного дослідження. Не викликає сумнівів, що ряд рис «цивільного гуманізму» одержав подальший розвиток в утопії Кампанелли, тим важливіше підкреслити існуюче розходження. «Цивільні гуманісти» були, як правило, стурбовані лише одним: як реформувати існуюче суспільство і домогтися його поліпшення, не прибігаючи до корінного зламу сформованих суспільних відносин. Навіть ті з них, хто бачив слабість держави в різкому соціальному розшаруванні його громадян, пропонуючи згладити майнову нерівність, не замірялися на святу святих — на сам принцип приватної власності.

Таким чином, Кампанеллу важко віднести прямо до якої-небудь течії. Зазвичай дослідники називають роботи Мора і Кампанелли такими, що належать до утопічного соціалізму, причому деякі дослідники вважають авторів родоначальниками соціалізму взагалі..

1.Визначення утопії, її розвиток від античних часів до XVII століття

Уто́пія (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збувається. Термін «утопія» вперше з'явився у творі Томаса Мора (так в його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство).

На відміну від антиутопії характеризується вірою автора в бездоганність моделі.

«Утопія» — назва острова у творі Томаса Мора, що називається «Золота книжечка», вперше це слово у значенні «модель ідеального суспільства» зустрічається у книзі подорожей англійського священика Семюела Перчеса «Паломництво» (Pilgrimage, 1613). Саме там вперше вживається і прикметник «утопічний» (utopian).

Спеціалісти – літературознавці і філософи виділяють утопії:

• технократичні, тобто такі, де соціальні проблеми вирішуються шляхом прискорення науково-технічного прогресу;
• соціальні, які передбачають можливість зміни людьми власного суспільства.

Серед останніх утопій іноді виділяють егалітарні, які ідеалізують і абсолютизують принципи загальної рівності і гармонійного розвитку особистостей (І. А. Єфремов, «Туманність Андромеди») і елітарні, що відстоюють побудову суспільства, розшарованого за принципом справедливості і доцільності (А. Лук`янов, «Чорна Пішка»).

Поширено переконання що утопії не повинні стверджувати антигуманістичні елементи і здатні являти собою явно незбутню красиву мрію про майбутнє. Деякі утопії, навпаки, побудовано у стилі інструкцій по практичному втіленню їх у життя. У певних ситуаціях утопії можуть завдати чималу соціальну шкоду під час спроби реального втілення її у життя.

2. Життєвий та творчий шлях Томмазо Кампанелли

Томазо Кампанелла народився 5 вересня 1568 року у невеликому селищі Степ'яно в Калабрії. Батько, бідний швець, під час хрещення дав йому ім'я Джованні Доменіко. У чотирнадцять років, захоплений красномовством проповідника — ченця-домініканця, розповідями про традиції ордена Святого Домініка, про стовпів католицького богослов'я Альберта Великого та Фому Аквінського, він пішов у монастир. У 1582 році Джованні вступив у духовний орден домініканців. Юнак прийняв чернече ім'я Томазо.

У 1588 році Кампанелла познайомився з євреєм Авраамом, великим знавцем окультних наук і прихильником вчень Телезіо. Авраам навчив Томазо складати гороскопи і пророчив йому незвичайну долю і велике майбутнє. Коли вийшла у світ книга Марти "Заперечення Аристотеля принципам Бернардино Телезіо", Кампанелла написав спростування "Філософія, заснована на відчуттях". Головна його теза полягала у тому, що природу варто пояснювати, виходячи не з апріорних суджень старих авторитетів, а на підставі відчуттів, отриманих у результаті досвіду. Для того щоб видати книгу, він залишив монастир і втік до Неаполю. Слідом за втікачем полетіла поголоска: Томазо продав душу дияволу, складає і поширює єресь. Кампанелла знайшов підтримку в багатого неаполітанця дель Туфо, який поділяв погляди Телезіо.

У 1591 році вийшла у світ книга-спростування. Ця подія стала дійсним святом для шанувальників вчення Телезіо. Протилежною була реакція "святої церкви". Автора "крамольного" твору заарештували і доставили у трибунал орденської інквізиції. Цілий рік протримали його в темному сирому підвалі. І тільки завдяки втручанню впливових друзів йому вдалося уникнути суворого вироку. Томазо запропонували залишити Неаполь і відправитися в монастир, на батьківщину. У категоричній формі йому повеліли строго дотримуватися вчення Фоми Аквінського і засуджувати погляди Телезіо.

Кампанелла відправляється в Болонью, звідтіля — у Падую, де з пам'яті відновлює украдену під час подорожі книгу "Про Всесвіт", пише близько двадцяти нових робіт, у тому числі відповідь на книгу Кьокко "Філософські і медичні дослідження". За наказом інквізитора Падуї мислителя арештовують. Під час обшуку в нього знаходять крамольну книгу з геомантії — пророкування по фігурах на піску. Мислителя тримали у в'язниці майже два роки. Матеріалів для обвинувачення в інквізиції явно не вистачало. Тільки в грудні 1596 року трибунал оголосив своє рішення: Кампанеллу оголосили "серйозно запідозреним у єресі" і присудили до відлучення від церкви.

Кампанеллу звільнили зі зобов'язанням нікуди не їхати з Рима. Стеження за ним не припинялося. Він не давав ніяких приводів для доносів. Проте вже через два місяці Томазо знову опинився в тюремних катівнях. Інквізиції було досить почути, що в Неаполі якийсь злочинець перед стратою заявив про єретичні погляди Кампанелли. Як наслідок — нові допити. У рукописах підсудного шукають явні докази його провини. Після десяти місяців утримання у в'язниці Томазо в грудні 1597 року звільняють. Але ставлять умову — обов'язкове повернення на батьківщину.

Кампанелла повертається в Калабрію. Не в силах дивитися на страждання народу, він мріє про проголошення її вільною республікою та організовує рух непокори. Штаб змовників облаштувався в Стіло в монастирі Св. Марії, де жив Кампанелла. Понад триста домініканців, августинців і францисканців були втягнуті в рух. Кампанеллі вдалося встановити зв'язок з командуючим турецьким флотом італійцем Бассою Чікала, який обіцяв закрити морський шлях для поповнення іспанського гарнізону і навіть висадити свій десант. Але зрадники видали повстанців. Більшість його керівників, у тому числі і Кампанеллу, було арештовано. В'язнів привезли в Неаполь, звідкіля відправили у в'язниці. Велика частина була відправлена в Кастель Нуово.

Наприкінці листопада відновилося слідство. Усі нитки змови тяглися до Кампанелли. Однак Томазо продовжував заперечувати причетність до повстання. Він витримав найвитонченіші катування та тортури і не зізнався у пред'явлених йому обвинуваченнях. Але як непохитно не тримався Томазо, йому було не уникнути кари.

Перед ним маячила шибениця і четвертування. Тоді він пішов на непередбачуваний крок і почав вдавати з себе божевільного. Упевненість членів трибуналу, що Кампанелла симулює божевілля, вирішального значення не мала. Останнє слово залишалося за катуванням. Його потягли в катівню, прив'язали до ніг тягар і підняли на дибу. Однак і тут він витримав усі тортури. Замученого Томазо кинули до камери. Трибунал вирішив застосувати до в'язня найжорстокіше катування під назвою "велья". Близько сорока годин продовжувалося криваве катування. Томазо непритомнів, але нічим не видав себе. Витримка Кампанелли під час "вельї" вплинула на хід процесу. Він "очистився" від підозр і юридично став вважатися божевільним.

Вирок відклали доти, доки до нього не повернеться розум. Процес затягувався. Катування підірвали здоров'я в'язня. Він не міг рухатися. Сили вгасали.

27 липня 1628 року Урбан VIII наказав випустити в'язня. Після мандрів 50 в'язницями і 33 років вигнань, мислитель знову став вільним. Заступництво Урбана VIII Кампанелла прагнув використовувати й в інтересах Калабрії. 1637 рік для Кампанелли виявився щасливим: в одному томі з "Реальною філософією" вийшла у світ книга "Місто Сонця", а незабаром за ним і трактат "Про зміст речей".

5 вересня 1638 року Анна Австрійська народила хлопчика, який увійшов в історію під ім'ям Людовіка XIV. Кампанелла на прохання Рішельє складає для новонародженого гороскоп, пророкуючи, що царювання нового Людовіка буде довгим і щасливим. З цієї нагоди він написав "Еклогу", у якій, наслідуючи віршам Вергілія, обіцяв дофіну славу і процвітання. Наприкінці квітня 1639 року хвороба нирок прикувала мислителя до ліжка.

Його тривожило затьмарення Сонця, що наближалося за його розрахунками і повинне було відбутися 1 червня.

Кампанелла побоювався, що воно буде для нього фатальним. Але помер він раніше, 21 травня 1639 року в монастирі Св. Якова.

2.Історія створення, філософські та літературні джерела роману Т. Кампанелли "Місто Сонця"

Кампанелла був у розпачі від того, що не встигне написати вже обмірковану книгу "Місто Сонця" (La Città del Sole). Ця книга — найвидатніший добуток Томазо Кампанелли. Вона створена, безсумнівно, під впливом "Утопії" Томаса Мора. У ній йдеться про місто, розташоване на горі і яке поділялося на сім поясів, або кіл. У кожному з них були зручні приміщення для житла, роботи, відпочинку. Передбачено й оборонні спорудження: вали, бастіони. Головним правителем серед жителів міста вважався першосвященник — Сонце. Він вирішує всі мирські і духовні питання. У нього є три помічники: Могутність, Мудрість і Любов. Перший займається справами миру і війни, другий — мистецтвом, будівельною справою, науками і відповідними їм установами і навчальними закладами. Любов піклується про продовження роду, виховання немовлят. Медицина, аптечна справа, усе сільське господарство теж у її веденні. Третій помічник також керує тими посадовими особами, яким довірене харчування та одяг. У державі Кампанелли встановлена рівність чоловіка і жінки.

Незважаючи на те, що після катування Кампанелла юридично вважався божевільним і його не можна було засуджувати, 8 січня 1603 року Свята служба присудила його до довічного утримання у в'язниці. Кампанелла таємно продовжував працювати. Закінчивши в перші місяці 1603 року "Метафізику", він відразу приступив до трактату "Астрономія".

3.Проблематика і поетика (символіка, особливості композиції, стильові домінанти, стилістичні прийоми) роману "Місто Сонця"

Розповідь побудована у стилі, звичайному для утопічних творів: мандрівник під час своїх пригод потрапляє в невідому країну, де і знаходить здійсненими суспільні порядки, які уявляються йому бездоганними.

Місто Сонця Кампанелли за своїм зовнішнім виглядом нагадує італійське місто-державу, оточену стінами і розташовану на одному пагорбі. Навколо міста лежать його володіння — контадо середньовічного італійського міста. Як і в кожному італійському місті , в його центрі — простора площа, а на ній — храм. Ще одна спільність з італійським середньовічним містом — наявність войовничих сусідів сонячного міста, чотирьох держав, розміщених на тому ж острові.

Кампанелла вважав, що порядки, встановлені ним в “ Місті Сонця “, найкраще відповідають природі людини. Він був переконаний, що згідно з природнім правом, все є спільним. Як приклад природньої спільності Кампанелла приводив бджіл. На його думку, багатство і бідність — це найбільші недоліки людства. Вони створюють найбільші негаразди, а община робить всіх одночасно і багатими і бідними, багатими — тому що в них є все, бідними — тому що в них немає ніякої власності. Мистецтва і роботи розподіляються між усіма. Через те, що працюють всі, а до того ж праця полегшується технічними вдосконаленнями “ кожному доводиться працювати не більше чотирьох годин на добу “. Решта часу витрачається на розвиток розумових і тілесних здібностей. При такому ставленні до праці кожен сприймає свою професію як найпочеснішу. Той, хто знає якомога більше ремесел заслуговує на більшу повагу, тому всі прагнуть оволодіти якомога більшою кількістю професій.

Наперекір християнській моралі у державі Кампанелли існує рівність чоловіка й жінки. Жінки вчаться й працюють так само, як чоловіки, вони навіть проходять військову підготовку, щоб при необхідності брати участь у захисті держави разом з чоловіками. Разом з тим умови праці жінок в Місті Сонця істотно полегшені у порівнянні з умовами праці чоловіків. Кампанелла добре пам’ятав жінок, яких бачив у дитинстві, юності, зокрема свою матір, яка через тяжку роботу стала старою вже в тридцять років, тому жінкам в “ Місті Сонця “ він відводить легшу роботу, яка не вимагає тяжкої фізичної праці ( наприклад прядіння, шитво, виготовлення ліків і одягу, стрижка бороди і волосся ).

Гармонічний розвиток соляріїв, здорова праця, відпочинок ведуть до того, що мешканці Міста Сонця здорові, гарні і сильні. Цьому сприяють також використання вимог гігієни і вживання якісної їжі. Тому солярії живуть деякі до ста, а деякі до двохсот років.

Велике значення приділяє Кампанелла дітонародженню. Він відкидає поняття шлюбу, замість того він пропонує систему, в якій начальники й начальниці Міста Сонця підбирали б чоловіків і жінок , які підходять одне одному для народження в них якнайкращих дітей: “ Від напруженої розумової діяльності слабка їхня ( мудреців ) життєва снага й мозок їхній не витворює сили, бо вони постійно заглиблені в якісь роздуми і через те приводять на світ хирляве потомство. Цьому солярії намагаються рішуче завадити, отже, цих мудреців зводять з жінками жвавими, діяльними і гарними. А чоловіків невгамовних, метких, рухливих і запальних — з жінками повними і лагідної вдачі.” Тим самим раціональним принципам підкорене в Місті Сонця і виховання дітей. Загальному невігластву народу в сучасному для нього суспільстві Кампанелла протиставляє піклування держави про освіту. Навчання проводиться під час прогулянок, коли діти роздивляються малюнки на мурах міста, на яких зображене каміння, мінерали і метали, моря й ріки, всі види дерев і трав, риб і птахів, математичних фігур та куточків землі тощо. Всі ці малюнки супроводжуються пояснювальними написами. Розглядаючи ці малюнки, діти вчаться, граючись. Згодом всі діти беруться за вивчення складних наук: математики, медицини тощо. Солярії піклуються також і про фізичний розвиток дітей : “Вони займаються гімнастикою, бігом, метанням диска та іншими вправами та іграми, що всебічно розвивають їх тіло.” Для виявлення нахилів дітей до тієї чи іншої справи їх гуртом водять в майстерні де працюють різні ремісники — чоботарі, пекарі, ковалі, живописці тощо. Так з самого початку вже відомо, чим буде займатись кожен солярій, коли стане дорослим.

Виключне значення надають солярії землеробству . У призначені дні , всі вони, залишивши в місті тільки небагатьох, виходять за мури Міста Сонця щоб працювати на полях. Вони йдуть на цю роботу, як на свято, співаючи пісень і виставляючи знамена. Роблять всю роботу ( сіють, жнуть, полють, збирають хліб і знімають виноград ) вони дуже швидко не тільки тому, що працюють натхненно і всі разом, а ще й тому, що мають чудо-машини, які їм допомагають: ”Вони користуються гарбами, обладнаними вітрилами, які можуть рухатися і проти вітру, а коли немає вітру, то дякуючи вміло побудованій колісній системі, віз тягне всього одна тварина.” Уже в ХVI ст. в мозку Кампанелли зароджується прототип сучасного трактора.

Спільність всього майна, в тому числі і особистого, існує в комуністичній утопії Кампанелли поряд із збереженням розділення розумової і фізичної праці: в той час, як одна частина суспільства займається фізичною працею, ментальні функції ,тобто організація виробництва, наукове й виробниче керівництво суспільством цілком передані в руки особливої групи соляріїв. Цим і визначається політичний устрій Міста Сонця. Цей політичний устрій навіть дуже відрізняється від справжнього народного правління. Правда, два рази щомісяця регулярно обирається Рада, яка складається з усіх громадян старших двадцяти років. Але функції цієї Ради є дуже обмеженими. Вона обговорює порядок виконання обов`язків посадовими особами а також надає громадянам можливість висловитися на рахунок того, що їм не подобається в суспільному і політичному житті Міста Сонця. Справжнє обговорення державних справ й вибір посадових осіб здійснюється не Великою радою: вона тільки намічає кандидатури. Кожного восьмого дня збираються всі посадові особи – від верховного правителя до начальників загонів. Вони й обирають правителів , які б керувалиосновними галузями господарствай управління. “ Посадові особизмінюються за бажанням народу, — пише Кампанелла, не пояснюючи процес цієї заміни.

На чолі общини стоїтьверховний правитель, він же першосвященник. Його всі називають “Сонце”, або “Метафізик”.”Він має найвищу владу як у світських, так і в духовних справах; в усіх інших спірних питаннях йому належить остаточне вирішення.” Його помічниками є три співправителя: Сила, який відає питаннями війни і миру, військовими справами і фортифікацією, ремеслами, пов`язаними з обслуговуванням воєнних потреб ; Мудрість, який відає вільними мистецтвами, науками, ремеслами й навчальними закладами, і Любов, який займається справами контролю за дітонародженням і вихованням немовлят, медициною, виготовленням ліків, землеробством і скотарством. Ці правителі обирають, а по суті призначають решту посадових осіб; при цьому їх обрання затверджується Малою радою. Найвищих правителів обирають на все життя, якщо тільки вони самі не захочуть скласти повноваження. Вони обираються на основі досконалості їхніх знань у всіх необхідних науках. Кожен співправитель повинен бездоганно знати ті науки, які стосуються його сфери управління і знати їх в “ досконалості…краще за будь-кого іншого” – а інші науки вони повинні знати хоча б поверхово. Що ж стосується самого верховного правителя — священика – Сонця-Метафізика, то він повинен крім того знати також “історію всіх народів, всі їхні звичаї, релігійні обряди, закони, всі республіки й монархії, законодателів і обирателів, науки і ремесла, будову й історію неба”. Він повинен хоча б поверхово ознайомитись з усіма ремеслами, а головне, верх пізнання математичних, фізичних і астрологічних наук знати обов`язково метафізику і богослів`я. Маючи такі високі стандарти щодо правителя-Сонця, солярії вже задовго знають, хто стане Метафізиком.

Вирішальну роль освіти, ерудованості у справі державного керування Кампанелла постійно підкреслює .Коли море ход сумнівається в пригідності вченого до справ держави, солярії відповідають :” Ми, звичайно, певні того, що всебічно освічена людина мудро керуватиме державою, на відміну від вас, бо виставите на чолі уряду неуків, вважаючи їх здатними керувати тільки тому, що вони знатного походження або ж є обранцями панівної верстви. Наш Сонце навітьпри цілковитому браку досвіду в керуванні державою ніколи не стане ні мучителем, ні злочинцем, ні тираном саме через те, що наділений глибокою мудрістю.” Не тільки найвищі керівники держави, але й всі чиновники Міста Сонця є освіченими спеціалістами і саме через свої великі пізнання займають відповідні посади ; під егідою правителя Мудрості знаходяться Астролог, Космограф, Геометр, Поет, Логік, Політик тощо. Під проводом Любові знаходяться такі правителі, як Завідуючий дітонародженням, Медик, Агроном тощо. Під владою Сили знаходяться Стратег, Інженер, Начальник розвідки ..

Політична влада в Місті Сонця пов’язана із священно служінням: першосвященником є Метафізик, священниками – найвищі посадові особи. Вони відають богослужінням і сповідують громадян. При храмі існує особлива колегія жерців. Вони визначають години для запліднення, дні посіву, жнив, збору винограду; записують основні події й займаються науковими дослідами.

В цьому об’єднанні церковної й політичної влади дослідники утопії Кампанелли бачать теократичні спрямування реформатора. В.Ф.Асмус бачить в теократичних ідеях “вимушене пристосування до умов сучасності”: “Кампанелла, ченець-домініканець, жертва інквізиції, вимушений був прикрити свої суспільно-політичні ідеї “містичною й теократичною формою”. Цілком можливо, що у вченні про ідеальну державну владу Кампанелла виходив не тільки із свого минулого ченця. В своїй соціально-політичній програмі Кампанелла передає керівництво суспільством в руки вчених – філософів. Функції вченого, священнослужителя і політика співпадають. Ще одна важлива суспільна функція “магічної” релігії соляріїв полягає в тому, що , зберігаючи в ідеальній державі релігію, Кампанелла спирається на уявлення про найважливіше значення духовної єдності у житті суспільства. “Першою зброєю влади є язик, а другою – меч”, – писав він в “Іспанській монархії”.

З першого погляду “Місто Сонця” стоїть обабіч інших політичних творів Кампанелли, таких , як “Політичні афоризми”, “Іспанська монархія”, “ Монархія месії”, не згадуючи вже такі конкретні політичні памфлети і панегірики, як “До Венеції”, “Про свободу і щасливе підкорення церковній державі”. Сучасні католицькі дослідники вважають саме “Місто Сонця” твором випадковим для всієї системи поглядів Кампанелли. Досі дослідники не можуть узгодити думку щодо форми правління в Місті Сонця. Можливо, що це олігархія, через те, що найважливіші рішення в місті приймаються четвіркою правителів, але найбільшою могутністю володіє Метафізик. То, можливо, це монархія? Але вся влада Метафізика не тільки не спадкова, але й часто тимчасова. Як тільки з’явиться людина, яка володіє більшим знанням і більше здатна до правління, Метафізик повинен відмовитися від правління на її користь. У соляріїв не було ні олігархії, ні республіки, ні монархії. Арістотель з цього приводу пише: “Деякі стверджують, що найкраща форма державного устрою повинна складатися з об’єднання усіх форм; тому вони і надають перевагу лакедемонському державному устрою, який на їх думку складається з олігархії, монархії і демократії: царська влада в Лакедемоні уособлює монархію, влада геронтів – олігархію, демократичний компонент виявляється у владі ефорів, тому що вони обираються з народу…” Арістотель приходить до висновку, що той державний устрій, який складається із з’єднання кількох форм, є найкращим. Мабуть, Арістотелю сподобалось би “Місто Сонця”, якби він міг його прочитати.

5. Вплив роману на розвиток утопії у світовій літературі

Із мислителів, найбільш близьких Кампанеллі за часом, можна було б очікувати впливу на нього з боку Мора, “Утопія” якого протягом ХVI століття мала широке розповсюдження. Однак, як це не дивно, В “Місті Сонця” ми не бачимо помітних слідів читання Мора, хоча в інших своїх творах Кампанелла посилається на Мора як на проповідника ідеї спільності. Організація виробництва, розподілення управління, шлюб – всі ці найважливіші риси соціальної утопії викладені Кампанеллою зовсім по-іншому, ніж в “Утопії”. Деякі спільні риси можна виокремити хоча що в зображенні спільних трапез та ще в кількох дрібних деталях. Якщо і можна припустити вплив “Утопії” на Кампанеллу, то тільки в сенсі найзагальнішого, і до того ж не єдиного поштовху його думки у напрямі вирішення соціальної проблеми на основі спільності.

Літературні впливи, під якими склалася соціальна ідея Кампанелли, важко встановити. Він був добре ознайомлений з класичною літературою. В тексті “Міста Сонця” ми зустрічаємо посилання на Сократа і Платона, але відомо, що Кампанелла читав набагато більше. Він вивчав Арістотеля, читав багатьох римських прозаїків і поетів. Найсильнішим з цих античних впливів був вплив Платона. Кампанелла посилається на Платона, як на свого попередника. Він стверджує, що Платон дав нарис держави, яка б могла чудово існувати при стані невинності людей і тільки їхня гріховна природа перешкоджає цьому. Найбільш різко вплив Платона кидається у вічі в тій частині твору Кампанелли, де говориться про шлюбні відносини.

Інша група літературних впливів, які можуть бути відмічені в “Місті Сонця”, — це впливи ранніх християнських письменників, “батьків церкви”. Ми знаходимо в Кампанелли згадки про Климента, Тертулліана, Августина тощо. Він впевнений в комунізмі ранніх християн і в тому, що спільність відповідна не тільки розуму, але й одкровенню, завітам Христа. Таке злиття двох традицій – античної і ранньо християнської є типовим майже для увсіх утопістів ХVI – ХVIII століття.

Розуміння соціальних передумов “Міста Сонця” відкриває нам шлях до розуміння його довготривалого впливу. Але воно також пояснює і межі впливу на Кампанеллу його літературних античних і ранньо християнських вчителів. Кампанелла не просто ковтає те що йому дає літературна традиція, але й перетворює її матеріал у відповідності з потребами свого часу і тих соціальних груп, інтереси яких він висловлює. Саме це дає йому можливість, відкинувши аристократичні риси вчення Платона, і “пристосуванство” батьків церви, побудувати утопічну схему ідеального суспільства.

5 червня 1638 року, в день, коли Кампанеллі виповнилося сімдесят років, народився спадкоємець французького престолу. Кампанеллі – астрологу і поету було замовлено гороскоп на народження царственого немовляти. У віршованій латинській “Еколозі на народження дофіна” Кампанелла дав волю своїм мріям про настання золото віку. “Народився великий герой і він возз’єднає всі народи в єдиному християнстві і збудує храм миру” – проголошував він в останньому пориві пророчого натхнення. Образ майбутнього короля Франції вже вкотре набуває знайомих рис правителя – філософа:

До основи вивчить він мистецтво війни й миру,

В таємниці небес і у все, що земля і вода виробляють,

Він проникне розумом глибоким і

Речей пізнає всю систему, всі зв’язки охопить,

Розкриваючи веління Долі…

Людовік ХIV не здійснив покладених на нього філософом надій. Він не створив царства божого на землі, не збудував Міста Сонця. Його самого придворні панегіристи називали “Король – Сонце”. Восторжествувала макіавелістська державна необхідність абсолютної монархії.

Політична програма Томмазо Кампанелли обернулася утопією.

Висновки

«Місто Сонця» Кампанелли займає в історії соціальних ідей значне місце. Вплив цієї книги в XVII і XVIII століттях великий. Вона викликала цілий ряд наслідувань і переспівів. Як джерело утопічних ідей «Місто Сонця» повинне бути поставлене поруч з «Утопією» Томаса Мора.

Літературне оформлення «Міста Сонця» дуже примітивне. Запозичавши в античних авторів і авторів епохи Відродження форму діалогу, Кампанелла не зміг цієї форми належним чином використати. У сутності ми маємо перед собою не діалог, а суцільну розповідь від першої особи, в якій украплені беззмістовні репліки співрозмовника, що виправдовуються, і то не в всіх випадках, необхідністю перейти до нової теми розповіді. Нічого істотного вони в розповідь не вносять, і від їх виключення розповідь нічого не втрачає. Взята сама по собі розповідь побудована не оригінально і мало цікава. Вона відповідає сталому трафарету: мандрівник попадає в невідому, знову відкриту країну, де і знаходить досконалі суспільні порядки. На противагу Мора, Кампанелла не зміг внести в цей трафарет ні однієї живої риси. Нарешті, стиль розповіді — сухий, абстрактний і позбавлений яскравих образів і формулювань. Потягнути читача як літературний твір «Місто Сонця» не може.

Його успіхи були обумовлені іншими його якостями. Ні літературний талант автора, а формульовані їм з великою чіткістю принципи залучали до «Міста Сонця» інтерес і викликали його широке поширення у всіх країнах Західної Європи — можна сказати, всупереч його формі. Повна відсутність приватної власності, загальна обов'язкова праця, визнана усіма справою почесною, громадська організація виробництва і розподілу, трудове виховання громадян — такий основний комплекс соціальних ідей Кампанелли. Саме ці ідеї і дозволили «Місту Сонця» пережити три сторіччя, знаходячи для нього читачів і шанувальників. Необхідно ще раз підкреслити, що в розкритті цих положень — крім трудового виховання — Кампанелла дає мало конкретного й оригінального.

«Місто Сонця» несе на собі печатку часу, і якщо деякі упередження гуманіста не дозволять віднести цей твір до «прямо комуністичних теорій», проте заслуги Кампанелли в поширенні комуністичних вчень великі. Але відплачуючи належне цьому чудовому мислителю, що у знищенні приватної власності і гуманістично-філософському перетворенні суспільства бачив єдине врятування від жорстокостей свого часу, не слід перебільшувати історичне значення створеної ним утопії. Звичайно, і Мор, і Кампанелла були попередниками наукового соціалізму. Але не можна їх з'єднувати з утопістами XIX століття — Сен-Симоном і Оуеном — під загальною шапкою «утопічний соціалізм».

«Місто Сонця» являє в історії гуманізму утопічно-соціалістичне вчення, і це дозволяє розглядати його як невід'ємну частину ренесансної культури.

Список використаних джерел

1. Ефимов И."Город солнца" и "Левиафан" // Звезда. — 1998. — № 9. — С. 230-238
2. История всемирной литературы: В 9-ти т. — М.: Наука, 1987. -Т. 4.-С. 48-51
3. Кампанелла Т. Місто Сонця — К.: Дніпро, 1988. – с. 208
4. Кампанелла Т. О себе. Бессмертная душа. //Европейская поэзия XVII века. — М: Худ.лит., 1977. -С. 439-443
5. Кобів Й. Безстрашний оборонець прав людини //Т. Кампанелла. Місто Сонця. — К.: Дніпро, 1988. — С. 124-130
6. Котрелев Н. Томмазо Кампанелла // Европейская поэзия XVII века — М: Худ. лит., 1977. -С. 834-836
7. Пахльовська О.Є.-Я. Українсько-італійські зв'язки XV — XX століть. — К:Наукова думка, 1990. -216 с.
8. Штёкли А.Э.,. Город Солнца": утопия и наука. — М, 1978