Вступ

Існує  цікаве застосування сірників — це «матчворк» (з англійської mutch — «сірник», work — «робота») — конструювання виробів із сірників. Сірники — найпростіший і найдоступніший виробний матеріал для здійснення різноманітних творчих задумів. Із сірників можна створити як складні вироби — будинок, палац, фортеця й навіть ціле місто в мініатюрі, так і простіші — меблі, транспортні засоби, рослини, тваринки, комашки тощо.

Це захопливе та досить нескладне заняття дає змогу виготовляти красиві й унікальні вироби власноруч, увтілити свої фантазії та ідеї. Творчий пошук і творча праця приносять задоволення, надають сміливості та впевненості у собі, яка стане в пригоді під час вирішення складніших проблем.

Історія виникнення матчворку

Чомусь люди дуже обережно, а іноді й боязко ставляться до тих, чиє хобі непоширене, — будівельників сірникових замків. Хто ж вони, ці чудові люди? Як не дивно, багато хто з них почав займатися «сірниковим зодчеством» зовсім випадково, і найчастіше в досить зрілому віці, а зовсім не в дитинстві, як можна подумати. Тонкощі майстерності й складні технології вони освоюють самостійно. Конструювання моделей із сірників також дає можливість виявити безмежне терпіння, чудово розвинути просторову уяву, талант конструктора й творчі здатності. Цих людей відрізняє впевненість у собі й уміння залишатися самими собою, незважаючи на часом зневажливе ставлення оточення до їхнього хобі.

Сірники — найпростіший та найдоступніший матеріал для творчості. Це головний матеріал для занять матчворком. Сірники найчастіше виготовляють із м’яких порід деревини: сосни, ялини, смереки, ялиці, використовують також осику, липу, тополю. Основним центром виробництва сірників в Україні з 1850 р. був Львів, згодом і Чернігів. Нині виробниками сірників є ДП Рівненська сірникова фабрика та ТОВ Українська сірникова фабрика, ТОВ «Градієнт-Плюс» м. Дніпропетровськ.

Також сірники виробляють у країнах близького зарубіжжя: Росії, Білорусі.

Для роботи краще підходять сірники російського та латвійського виробництва.

Більшість сірників, що є у продажу в Україні, завдовжки близько 4 см. Та є сірники й більших розмірів, наприклад, коминкові.

Більші за розмірами й сірники американського та канадського виробництва. Пере початком роботи сірники слід відсортувати, видалити криві, поламані.

Людей, які захоплюються колекціонуванням сірникових етикеток, називають філуменістами. Перші філуменісти з’явилися у 60-ті роки XIX ст. Відомо, що пристрасними філуменістами були нідерландська королева Вільґеміна, президент США Рузвельт та ін.

У багатьох країнах світу видають каталоги етикеток. Цікаво, що філуменісти часом ставали героями художньої літератури. Про них писали А. Франц, Я. Гашек та інші письменники. Сірникові етикетки можуть розповісти багато цікавого (портрети поетів і письменників, президентів і полководців, голлівудських кінозірок і королев краси, фауна і флора земної кулі, історія країн, воєн тощо).

Для занять матчворком використовують також зубочистки, палички для шашлика та морозива.

Якщо виріб виготовляють способом склеювання, то використовують клей ПВА. Цей клей високої якості, легко заповнює тріщини та щілинки, швидко сохне й стає прозорим після висихання. У разі склеювання двох дерев’яних поверхонь сполучення буде міцнішим, якщо використати як наповнювач для клею вату. Для цього змащують клеєм поверхні, що з’єднують, кладуть на одну з них тонкий шар вати так, щоб він просочився клеєм, і затискують деталі, які склеюють. Після висихання клею вату, що виступає по краях, обрізають.

Для виготовлення багатьох виробів способом склеювання основою для роботи зазвичай є картон. Це може бути поліграфічний картон або картонні коробки. Не можна використовувати гофрований картон. Цупкий картон можна застосовувати як підкладну дошку. З цією метою також використовують шматочки фанери, пластмасові дощечки для ліплення, спеціальні дизайнерські килимки з високоякісної самовідновлювальної гуми. На таких килимках нанесено лінії, як на міліметрівці. Ними дуже зручно користуватися під час нарізання сірників певної довжини.

Для нарізання сірників потрібно мати певні ріжучі інструменти. Це можуть бути спеціальні ножі з висувним лезом або ножі, виготовлені самотужки. Також можна використовувати канцелярські ножі чи леза.

Дрібні деталі зручно брати й тримати пінцетом, можна використовувати як медичні, так і косметичні пінцети.

У пригоді стануть пензлики для малювання та клею. Для зручної роботи з пензликами можна виготовити нескладну підставку під пензлики з порожніх сірникових коробочок.

Перед опоряджувальними роботами поверхню виробу добре шліфують дрібнозернистим наждачним папером. Шліфують дерев’яні поверхні наждачною шкуркою тільки уздовж волокон деревини, тому що від поперечного шліфування залишаються подряпини.

У разі виготовлення виробів із сірників без склеювання зручною підставкою для роботи може стати коробочка з-під СD-диска.

Часто під час збирання кубика (основи конструкції подібних виробів) використовують великого розміру монетку.

Для декорування виробів можна використовувати різноманітні підручні матеріали. У пригоді стануть шматочки дрібної сітки, кольорова фольга, пайєтки, тасьма під золото або срібло, кольорові шовкові стрічки, маленькі ґудзики, природний матеріал тощо.

Та які б не були пристосування чи інструменти, треба пам’ятати найголовніше: без умілих людських рук усі інструменти мертві.

Виготовлення виробів із сірників можна вважати видом мистецтва. Адже руками професіональних майстрів створюються унікальні речі, що дивують своєю надзвичайною складністю й одночасно простотою ідеї. Майстри, які досягли справжніх висот, можуть зробити із сірників що завгодно: палаци й храми, будиночки й цілі міста, старовинні вітрильники й суперсучасні машини, літаки й навіть космічні кораблі та ще багато чого.

Висновки

За даними енциклопедичного словника, сірники — це палички, переважно осикові, з головками, що мають у своєму складі запалювальну речовину й енергетичний окислювач. Розрізняють сірники запалювальні і спеціальні.

Запалювальні сірники:

♦ безпечні (запалюються тільки у разі тертя об намазку сірникової коробки);

♦ всюдизапальні (загоряються у разі тертя об будь-яку шорстку поверхню і мають у складі сірникової головки сульфід фосфору);

♦ вологовідпірні (до складу сірникової головки яких входять речовини, що понижують її водопроникність, — параформальдегід, танін та ін., їх застосовують у місцевостях із гарячим вологим кліматом).

До спеціальних сірників належать:

♦ термічні, що дають під час горіння високу температуру;

♦ сигнальні, під час горіння яких утворюється яскраве кольорове полум’я;

♦ фотографічні, що замінюють магній під час фотографування;

♦ штормові, що не бояться вологи і горять на вітрі та під дощем. 

Список використаної літератури

Хатько Л. І., Шушкевич А. Ф. Усі уроки технологій. 10–11 класи. Варіативний модуль.— Х. : Вид. група «Основа», 2013. — 335, [1] c. : іл., табл.