Вступ

Мистецтво – одне з найважливіших і найцікавіших явищ в житті суспільства, невід’ємна частина людської діяльності, що грає значну роль в розвитку не тільки окремої особи, але і суспільства. Суть мистецтва визначається тим, що воно якнайповніше розкриває форму естетичного усвідомлення навколишнього світу. Само собою мистецтво повинне було прийняти різноманітні форми щоб утілити всі ідеї, думки, відчуття людей не у вигляді відвернутих понять, а в цілком конкретній формі. Існує величезна кількість абсолютно різних видів мистецтва, при тому кожен їх вид володіє своєю специфікою, ставить власні завдання і створює для їх вирішення свої засоби і прийоми.

Ліногравюра — гравюра, тобто відбиток з малюнка вирізаного на лінолеумі або на схожому з ним пластичному матеріалі. Ліногравюра, ксилографія, офорт, літографія — всі ці форми сучасної графіки об’єднані загальним поняттям «естамп». Масовість тиражів, невеликий формат роблять естамп сучасним, таким, що легко входить у всі області життя. Інтер’єри квартир, готелів, кафе, бібліотек, виставки немислимі зараз без естампів. Спочатку естамп виник як спосіб репродукції, але надалі завдяки багатющим можливостям  техніка  розвинулася у велике самостійне мистецтво з багатими традиціями.

  Актуальність теми курсової роботи являє собою спробу створити систематичне й цілісне уявлення про ліногравюру в цілому. Воно необхідне не тільки для багатостороннього розуміння цієї техніки графіки, а й для більш повного подання його для західноєвропейського мистецтва в цілому.

 Метою дослідження є проаналізувати графічну техніку кольорової ліногравюри, дослідити історію виникнення і розвитку кольорової ліногравюри. Побачити авторський підхід Петренка О.А. у ліногравюрі «Березень».Зробити експертний висновок за результатами дослідження твору Петренка О.А. «Березень»1983 року.

 Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• Дослідити історію техніки.
• Виявити авторський характер твору митця.
• Проаналізувати використану техніку.
• Розкрити характерні технічні ознаки.

Об’єкт дослідження:

Кольорова ліногравюра  українского художника Петренка О.А. «Березень» 1983 року. 

Розділ 1

1.1.    Історія техніки кольорової ліногравюри в графічному мистецтві

Ліногравюра (від лінолеум і гравюра ), опукла гравюра на лінолеумі або на схожих з ним полімерно-пластичних матеріалах, по техніці близька до ксилографії . Виникла на початку 20 ст. Специфічні якості ліногравюри —  це лаконізм художньої мови, різкі контрасти чорного і білого, соковитий і живописний штрих, що отримується завдяки м’якості матеріалу; можливість швидко працювати, використовувати великий розмір аркуша і кольоровий друк; висока тиражність. Ця техніка дуже скоро залучила до себе багато майстрів друкарської графіки. Інколи стилістично близька до гравюри на дереві. Ліногравюра в основному розвивалася відмінною дорогою і незрідка сама впливала на стилістику сучасної ксилографії (наприклад, творчість Ф. Мазереля і майстрів німецького експресіонізму. Особливого розвитку ліногравюра отримала в країнах Латинської Америки — в творчості граверів «Майстрової народної графіки» в Мексиці (Л. Мендеса, А. Бельтрана, А. Гарсиі Бустоса і ін.) і «Клубу друзів гравюри» в Бразилії (До. Ськліара, Р. Кац, В. Праду і ін.), А. Р. Віго і Н. Онофріо в Аргентині, К. Ермосильі Альвареса в Чилі. До ліногравюри часто зверталися А. Матісс і П. Пікассо у Франції, Е. Паккард і Б. Рендолл в США П. Нільсен та інші. Техніка ліногравюри швидко проникла в російську графіку; у цій техніці працювали Д. Замірайло, І. Н. Павлов, Д. І. Мітрохін, Розанова. Великим радянським майстром ліногравюри булв Д. Фалілєєв. Розквіт радянської ліногравюри доводиться на кінець 50-х — 60-х років 20 століття. У багатьох союзних республіках склалися національні школи ліногравюри.  

1.2.  Особливості методики роботи з гравюрою на лінолеумі 

Лінолеум — благодатний матеріал для будь-яких творчих задумів: від екслібриса і книжкової заставки до великої станкової гравюри як чорною, так і кольоровою фарбами. Гравюра на лінолеумі сприяє розвитку пластичного бачення. Заняття ліногравюрою не тільки цікаво, але і корисно тим, що привчає працювати в матеріалі, примушує багато малювати постійно тренувати руку і око.

Для роботи над гравюрою необхідні лінолеум, різці або штихеля, валик, фарби і папір, а так само такі підсобні засоби, як ножі, скло, оліфа і ін. Для гравюри потрібний пробковий лінолеум, середній щільності, завтовшки 2,5-3 мм. Перед роботою його шліфують пемзою або наждачним папером, поливаючи водою спочатку уподовж, а потім упоперек. Чим краще і рівніше відшліфований лінолеум, тим легше на ньому працювати, тим більше тонкий штрих можна отримати в відтисненні. На такий лінолеум добре накочується валиком фарба, а значить легше отримати і хороші відтиснення. Після шліфовки лінолеум слід скласти і накласти на нього прес, щоб він не завертався потім в трубку. Висохлий лінолеум необхідно протерти оліфою і насухо витерти.

Перший етап роботи — це створення ескізу. Ескіз повинен бути добре продуманий і пропрацьований, обов’язково потрібно розібрати, де буде світло, а де — темні місця. Бажано зробити це чорними фарбами або хоч би олівцем. Це найвідповідальніший етап роботи. Тут потрібно уміти графічно мислити, перекладати об’ємне зображення мовою чорного і білого. За рахунок штрихів, їх товщини, частоти, розмірів, напрямків передається не тільки форма предметів, але і різниця в їх матеріалах. Ескіз роблять в розмір малюнка. На першій стадії своєї роботи потрібно знайти загальне графічне рішення.

Після того, як рішення знайдене, переводять композицію на лінолеум.

Це можна зробити по різному. За допомогою олівця перевести малюнок кальку (калька дає можливість зворотнього зображення). Покласти її на лінолеум, натертий воском, малюнком вниз і гладкою пластинкою (зворотним кінцем ручки) передавити зображення по контуру. Віск дає можливість чіткого контуру. Можна покласти під кальку на лінолеум що копіює папір, тоді лінолеум не обов’язково натирати воском, і обвести малюнок олівцем. Переведений малюнок потрібно обвести тушшю, щоб він не стерся в процесі роботи. Тонкі лінії обводяться пером, а великі чорні плями замальовуються пензлем. Переводячи малюнок, треба пам’ятати, що все, зображене на лінолеумі, при друці вийде в зворотньому, «дзеркальному» зображенні.

Поглиблення на лінолеумі робляться штихелями — різцями різних профілів і розмірів (грабштихель, мессерштіхель, шпіцштіхель болтштіхель, флахштіхель, фаденштіхель, тонштіхель). Половина успіху в гравіруванні залежить від гостроти різця. Необхідно пам’ятати про техніку безпеці, щоб уникнути можливих неприємностей. ). У подібній справі велике значення має правильне розташування грон рук. Прийнято ліва (не ріжучу) руку, що притримує лінолеум під час роботи, тримати нижче правої, робочої руки. Це необхідно тому, що різець може зірватися, а в такому положенні рук він не нанесе пошкоджень

Перш ніж приступити до своєї роботи, необхідно небагато потренуватися на маленькому шматочку лінолеуму, відпрацювати глибину і форму штриха. Вправи можуть бути такими: 1) розташувати декілька ліній — спочатку на однаковій відстані один від одного, потім, поступово збільшуючи цю відстань, довести частоту цих ліній до максимальної розрідженості (тобто до повної щільності кольору у відтисненні); 2) лінії, що перехрещуються; 3) хвилясті лінії; 4) точкові лінії (глибокий натиск і слабкий); 5) лінії по кругу і т.д.; 6) робота різнимі за профілем різцями.

У роботі необхідна послідовність. Гравірування лінолеуму краще починати відразу з відповідальних місць. Спочатку обрізають тонким лінії, прорізають штрихування, а потім широким різцем вибирають непотрібні місця фону. Корисно чергувати дрібну, «ювелірну» роботи з вибіркою великих площин. Тоді відпочиває око і робота йде продуктивно. Вирізування гравюри вимагає акуратності, посидючості, терпіння, не в якому випадку не можна поспішати. Корисно знати, що чим більше штрих, тим глибше за нього потрібно прорізати.

Для друкування першого пробного відтиснення береться чорна друкарська або масляна фарба, яка валиком наноситься на лінолеум рівномірно, так. Що б не було грудочок і нерівностей. Надрукувати декілька відтиснень на верстаті або уручну. Один їх їх слід берегти незалежно від якості, а на другому виправляти тушшю або білилами, моменти які недопрацьовані. Після, виправляється сама робота на лінолеуму і робиться чергове пробне відтиснення. Відтиснення вважається хорошим, якщо тон фарби темний і глибокий, а шар не дуже густий і не рідкий, коли добре і чітко протягнутий в пресі кожен штрих, не забиті фарбою дрібні білі штрихи, немає слідів подряпин і інших дефектів лінолеуму, папір не пом’ятий і не надірвана. Свіже відтиснення на гладкому папері не можна відразу складати в пачку, якийсь час вони повинні сохнути.

Після закінчення роботи форма і валик ретельно промиваються скипідаром і протираються ганчірочкою.

Розділ 2. Експертний висновок за результатами дослідження твору графіки

Петренка О.А. «Березень» 1983 року з приватної колекції (м. Київ)

1. Власник твору Ніколайчук І.І.
2. Автор Петренко О.А. 1983 рік, київська школа графіки.
3. Назва твору «Березень»
4. Час створення — 1983 рік
5. Гравюра в гарному стані. Номер відбитку відсутній.
6. Розміри гравюри 50 на 40 см.
7. Техніка виконання – кольорова ліногравюра.
8. Філіграні на основі відсутні.
9. Варіанти, аналоги — як аналог по техніці виготовлення можна привести роботи художника Письменного С. И. «Осінній натюрморт» 1963 рік (м. Київ,приватна колекція) і «Відлига» 1959 рік (м. Київ,приватна колекція), які також виконані у техніці кольорової ліногравюри(високий друк).
10. Опис твору (іконографія, стан збереження) — весняний пейзаж із пташками. На передньому плані стоять декілька дерев понад берегом річки, до яких зліва летить сорока. На середньому плані річка, на березі якої сидять пташки чорного кольору. На задньому плані  гора, на якій ростуть берези та інші дерева.. Стан збереження роботи – відмінний.
11. Підписи — на лицьовій стороні гравюри праворуч знизу  під відбитком є підпис автора від руки олівцем, а саме «О.А. Петренко» і ліворуч  знизу «Березень» також олівцем. На зворотній стороні є напис  олівцем від руки праворуч внизу: «Київ Петренко Олексій Андрійович Березень 1983 рік папір, кольорова лінограв.»
12. Аналіз композиції та індивідуальної манери виконання — вся робота виконана в гарних стриманих кольорах холодного тону. Композиція завершена, кольорова гамма збалансована.
13. Результати техніко-технологічних досліджень — робота виконана в техніці кольорової ліногравюри із п’яти дошок різного кольору накладених одна за одною в наступній послідовності: спочатку світло-коричневого кольору, потім фіолетового кольору,синього кольору, зеленого і чорного кольорів на м’якому папері.
14. Висновки з результатів досліджень – робота « Березень» автора Петренка О.А. розміром 50 на 40 см виконана у техніці кольорова ліногравюра,про що свідчить відбиток фактури на папері кольору «слонова кістка». Робота являється оригіналом, про що свідчать авторські написи на папері. На роботі немає слідів подряпин та інших механічних пошкоджень. Папір на роботі не рваний та не пом’ятий. Фарба нанесена товстим шаром. Робота «Березень» у відмінному стані збереження.
15. Література (посилання на довідники) –

1.) Турченко Ю. Я. Український естамп / Ю. Я. Турченко. — К.: Наукова думка, 1964. — 336 с.: іл..

2.) Лагутенко О. В. Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006, — 240 с..

Висновки

      В ході курсової роботи ми проаналізували графічну техніку кольорової ліногравюри, дослідили історію виникнення і розвитку кольорової ліногравюри. Побачили авторський підхід художника Петренка О.А. у ліногравюрі «Березень»1983 року. А також ми зробили експертний висновок за результатами дослідження твору Петренка О.А. «Березень»1983 року і дослідили історію техніки. Ми виявили авторський характер твору митця, проаналізували використану техніку і розкрили характерні технічні ознаки ліногравюри.

Зроблений експертний висновок роботи Петренка О.А.  «Березень» 1982р. (Ілюстр.1.1), який завіряє, що робота виконана в техніці високого друку. Високий друк представлений у техніці кольорової ліногравюри, про що свідчать відбитки фактури, не рівні краї та великий шар фарби, що характерно для техніки кольорової ліногравюри.  Можемо стверджувати що автором застосовувалась техніка  кольорової ліногравюри за наявністю характерних відбитків, факрури паперу та не рівного края. Також бачмо, що папір не тонований.

Згідно підпису на роботі (Ілюстр.2.1,2.2.) перед нами саме відбиток кольорової ліногравюри із не відомого тиражу.

Автор роботи Петренко О.А. радянський та український художник, член Національної спілки художників України.  Працює в області станкового та монументального живопису.

На роботі не було виявленно слідів  механічних пошкоджень та дифектів так як зберігалась у папці на протязі довгого часу. Папір на роботі не рваний та не пом’ятий, пошкоджене лише паспару. Фарба нанесена товстим шаром трохи потерлась та в деяких місцях відлущилась з часом.

Не дивлячись на те, що ліногравюра — це порівняльно новий напрям в мистецтві, вона отримала визнання як мистецтвознавців і художників, так і людей, далеких від мистецтва по всьому світу. Не одне покоління художників — граверів присвятили себе даному виду мистецтва.

Список використаних джерел

1.    Академия художеств от основания до наших дней. 1757 — 2008. Т. 1. Императорская академия художеств. Сост.: Н.М. Белоглазова, В.В. Ванслов, А.Е. Завьялова и др. М., 2008

2.    Адарюков В.Я. Добавления и исправления к «Подробному словарю русских гравированных портретов» Д.А. Ровинского. СПб., 1889

3.    Адарюков В.Я. Офорт в России. М., 1923

4.    Адарюков В.Я. Гравер Иван Васильевич Ческий. М., 1924

5.    Александр I. «Сфинкс, не разгаданный до гроба…». Каталог выставки. Авт. и сост.: А.И. Барковец, Г.В. Вилинбахов, С.В. Мироненко и др. СПб., 2005

6.    Александрова Н.И. Русская гравюра XVIII — начала ХХ века. Очерки по истории и технике гравюры. М., 1987

7.    Алексеева М.А. Гравировальная палата Академии наук // Русское искусство XVIII века. Материалы и исследования. М., 1968. С.72 — 95

8.    Алексеева М.А. Гравировальная палата Академии наук XVIII века. Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения (рукопись). Л., 1974

9.    Алексеева М.А. Гравюра петровского времени. Л., 1990

10.Антонов О.Н. «Прехрабрых росских войск прехрабрый предводитель…» Генерал П.С. Салтыков и Семилетняя война в гравюре XVIII века// XVIII век — век воинской славы России. Каталог выставки в Государственном музее-заповеднике «Царицыно». М., 2008

11.Антонов О.Н. Северная война в гравюре петровского времени из собрания ГМИИ им. А.С. Пушкина//Великие русские победы в медали и гравюре. Каталог выставки в ГМИИ им. А.С. Пушкина. М., 2009

12.Аполлон. Изобразительное и декоративное искусство. Архитектура. Терминологический словарь. Сост.: В.Г. Арсланов, Т.Л. Астраханцева, А.Л. Баталов и др. М., 1997

13.Белозерова Д.И. Карлики в России XVII — начала XVIII века//Развлекательная культура России XVIII — XIX веков. Очерки по истории и теории. СПб., 2000, с. 143 — 152

14.Гаврин В.В. «Венценосна добродетель». Риторика императорского портрета // Вопросы искусствознания. М., 2003. №2, с.272 — 319

15.Государственная Третьяковская галерея. Каталог собрания. Живопись первой половины XIX века. Сост.: О.А. Аленова, Г.Б. Андреева, И.М. Жаркова и др. М., 2005

16.Государственный Русский музей. Живопись. XVIII век. Сост.: Л. Вихорева, Г. Голдовский, Р. Дашкина и др. СПб., 1994

17.Гравировальная палата Академии наук XVIII века. Сборник документов. Сост.: М.А. Алексеева, Ю.А. Виноградов, Ю.А. Пятницкий. Л., 1985

18.Гравюра петровского времени. Каталог выставки. Сост.: М.А. Алексеева. Л., 1971

19.Графика С.Ф. Галактионова. Каталог. ГРМ. Авт. и сост. В.А. Наумов. Л., 1984

20.Дар Губара. Каталог Павла Викентьевича Губара в музеях и библиотеках России. Сост.: О.В. Аснина, М.Ф. Уманцева и др. М., 2006

21.Два века русской литографии. Альманах. Вып. 171. Авт. и сост.: Ю. Демиденко, О. Власова, И. Золотинкина и др. СПб., 2007

22.Екатерина Великая. Русская культура второй половины XVIII века. Каталог выставки. Сост.: Г.В. Вилинбахов, М.П. Гарлова, Н.Ю. Гусева и др. СПб., 1993

23.Каганович А. Иван Иванович Теребенев. 1780 — 1815. М., 1956

24.Карев А.А. К вопросу о модификациях портретного образа в русской живописи и графике XVIII века // Русское искусство нового времени. Исследования и материалы. Сб. статей. Вып. VIII. М., 2004. С. 5 — 20

25.Карев А.А. О взаимодействии слова и изображения в культурном пространстве кружка Державина-Львова. Н.А. Львов и В.Л. Боровиковский. // Русское искусство Нового времени. Исследования и материалы. Вып. XI. М., 2008. С. ? — ?

26.Кирсанова Р.М. Русский костюм и быт XVIII — XIX веков. М., 2002

27. «На золотом крыльце…». Династия Романовых. Биографический и библиографический справочник. Сост.: И.В. Алексеева. СПб., 2007

28.Некрасова Е.А. Портрет в творчестве Скородумова//Материалы по теории и истории искусства. М., 1956, с. 118 — 132

29.Пожарова М.А. Гравер из Берлина Георг Фридрих Шмидт: между Академиями Парижа и Санкт-Петербурга // Немцы в России М., 1998, с. 70 — 84

30.Пожарова М.А. «Представь мне щеголя…» Мода и костюм в гравюре XVIII века. Каталог выставки в ГМИИ им. А.С. Пушкина. М., 2002

31.Принцева Г.А. Николай Уткин. Л., 1983

32.Русская гравюра конца XVII — XVIII веков. Сост.: М.А.Алексеева, М.И.Флекель. Л., 1983

33.Русский гравированный портрет XVII — начала XIX века. Каталог выставки. Сост.: Е.А. Мишина. Л., 1989

34.Русское искусство петровской эпохи. Сост.: Н.В. Калязина, Г.Н. Комелова. Л., 1990

35.Сакович А.Г. Лучшие листы из собрания Д.А. Ровинского//Советская графика`75-76. М., 1977, с. 246 — 248

36.Сапрыкина Н.Г. Коллекция портретов собрания Ф.Ф. Вигеля. Гравюра и литография XVIII — первой половины XIX века. Аннотированный каталог. М., 1980

37.Флекель М.И. От Маркантонио Раймонди до Остроумовой-Лебедевой. Очерки по истории и технике репродукционной гравюры XVI — XX веков. М., 1987

38.Штелин Я. Записки об изящных искусствах в России. Сост. К.В. Малиновский. М., 1990, т.1 — 2