Вступ

Світовий досвід свідчить, що держави не в змозі розвивати свою економіку без залучення та ефективного використання інвестицій. Акумулюючи приватний, державний або іноземний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг.

Інвестиції — найважливіший чинник економічного зростання, що забезпечує збільшення певної частини щорічного валового продукту країни. Однак у перехідний до ринку період найбільшої деградації в Україні зазнала саме інвестиційна діяльність. І нині стан цієї сфери є досить складним внаслідок зниження ділової активності більшості суб’єктів господарювання, погіршення інвестиційного клімату та можливостей бюджетів усіх рівнів. Вищезазначене стримує структурну перебудову та перешкоджає розв’язанню нагальних соціально-економічних проблем у суспільстві.

Метою даної роботи є аналіз та вивчення тенденцій розвитку інвестиційної діяльності в Україні, а також з’ясування можливих напрямів активізації цієї діяльності з метою залучення коштів інвесторів у найбільш важливі галузі економіки.

Питанням визначення інвестиційної діяльності та тенденцій її розвитку присвячені праці таких вчених, як Величко Є., Герасимчук М., Дем’яненко М., Музиченко А., Дейнеко Л., Дмитрук Б., Кісіль М., Коссак В., Омельченко А., Пересада А., Порвін М., Череп А. та багатьох інших.

1. Основні тенденції розвитку та напрями активізації інвестиційної діяльності в Україні

У сучасних умовах господарювання в Україні інвестиції є одним з найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння та підвищення якісних показників господарської діяльності. Тому питання залучення і використання інвестицій є одним із найактуальніших для України у сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. За оцінками вчених для розв’язання економічних та соціальних проблем та для підтримання високих темпів економічного зростання потреба України в інвестиціях до 2015 року становитиме до 150 млрд. дол. США.

Найбільше потребує інвестицій гірничорудний сектор, зокрема вуглевидобувна і нафтогазова промисловості, важка промисловість. Через брак коштів у базових галузях Україна щорічно поступається на ринках іноземним конкурентам. Ще більшої актуальності ця необхідність набула із ухваленням УЕФА рішення про проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року в Україні та Польщі, що вимагає побудови та реконструкції великої кількості об’єктів спортивної, транспортної, готельно-туристичної, інформаційної та іншої інфраструктури. За підрахунками Національного агентства з підготовки до Євро-2012, сума необхідного зовнішнього інвестування для проведення чемпіонату складе до 18-20 млрд. дол. США .

Однак комплекс негативних факторів стримує інвесторів здійснювати капіталовкладення в економіку України. Нестабільне та суперечливе законодавство, корумпована влада, а також низка інших чинників, попри високий потенціал країни, не дозволяють України залучити необхідний обсяг інвестицій для розвитку економіки.

В Україні дотепер не створено дієвої системи державної підтримки інвестиційної діяльності. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування економіки посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави, від якої залежить кількісне зростання інвестицій, їх напрям в різні сфери господарювання. Саме якісний рівень і кількісне зростання інвестицій, їх співвідношення дають уявлення про проведення державою інвестиційної політики, її метою є пошук оптимального регулювання інвестиційної діяльності, національних і іноземних інвесторів.

Практично з моменту перебудови господарського механізму Україна намагалася привернути іноземні інвестиції. На думку ведучих економістів на момент розпаду СРСР, Україна мала оптимістичні прогнози відносно очікуваного припливу зарубіжного капіталу. Однак у порівнянні з іншими державами обсяг інвестування в економіку України є незначним. Наприклад, приплив іноземних інвестицій до Чехії більший в 11 разів, а в такі країни, як Словаччина, Польща, Португалія — в 5-6 разів ніж до України.

Політична нестабільність, часта зміна законодавства, загроза інфляції, високий рівень злочинності і корупції, низька прибутковість від інвестицій, бюрократизація держапарату, великий тягар оподаткування, замало інформації про об’ єкти інвестування визначають дуже низький рейтинг України в зарубіжних організаціях, які займаються порівняльним аналізом умов інвестування і рівня ризику про всі країни світу. Ці чинники примушують іноземних інвесторів проводити обережну і очікувальну політику у сфері інвестиційної співпраці з Україною.

Сьогодні до найбільш важливих завдань держави та її органів у сфері активізації інвестиційної діяльності можна назвати:

—      створення загального правового поля, яке б стимулювало вітчизняних та іноземних інвесторів до вкладення коштів в економіку України;

—      активне формування структури економіки з використанням власних коштів, а також спрямування пільг інвестицій у пріоритетні галузі економіки;

—      надання податкових і митних пільг для великих стратегічних інвесторів, які вкладають капітал у пріоритетні галузі, принципово важливі для прогресу економіки.

У Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002 — 2010 роки (від 28 грудня 2001 р. № 1801) були виділені, на нашу думку, правильні напрями активізації інвестиційної діяльності. Це, зокрема, такі напрями, як зниження рівня державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства; удосконалення нормативної бази з питань реалізації прав власності; завершення адміністративної реформи та подолання корупції в органах влади; зниження податкового навантаження та інші. На жаль, повною мірою не були реалізовані такі заходи як зниження податкового навантаження, забезпечення стабільності політичного середовища, активізація діяльності із створення позитивного іміджу держави.

Таким чином, з вищевказаного можна зробити висновок про те, що виконання Програми повинно було забезпечити створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, поліпшити її привабливість для інвесторів, що, на жаль, було виконано не в повному обсязі.

Характеризуючи сучасний стан інвестиційної діяльності в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров’я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава, згідно з матеріалами Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні, затвердженою Постановою КМУ від 2 лютого 2011 року № 389 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» за даними Всесвітнього економічного форуму, Україна за технологічною конкурентоспроможністю серед 139 країн світу посідає 83 місце, а за інноваційною спроможністю — 63 місце.

Падіння рейтингу України пов’язано з низькою продуктивністю економіки. Для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар’єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, розмір державного боргу, вартість робочої сили, залізничну мережу, інноваційний потенціал. Лімітуючи фактори склали торговельні бар’єри, інвестиційне законодавство, прозорість державної політики, надійність банківської системи, митні процедури.

До основних проблем розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в нашій державі розробники Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні відносять недостатній обсяг заощаджень населення, коштів суб’єктів господарювання та держави для здійснення інвестицій з метою реалізації інвестиційних та інноваційних проектів; невизначеність правового інструменту залучення недержавних інвестицій з метою розвитку економіки, у тому числі механізму забезпечення розвитку державно-приватного партнерства; низькі темпи впровадження високих технологій; висока енергоємність внутрішнього валового продукту; недосконалість законодавства щодо розвитку інноваційної діяльності; нерозвинутість інноваційної інфраструктури, недостатня кількість інноваційних підприємств (інноваційних центрів, технопарків, технополісів, інноваційних бізнес- інкубаторів), наукових парків, центрів трансферу технологій і промислових кластерів; недосконалість механізму комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок; невизначеність пріоритетів розвитку базових галузей економіки та відсутність сприятливих умов для залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку високотехнологічного виробництва; незначна кількість вітчизняних виробників високотехнологічної продукції, що беруть участь у міжнародному обміні технологіями, у зв’язку з недосконалістю законодавства щодо трансферу технологій; недостатня державна підтримка впровадження інновацій для забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва.

Розв’язання зазначених проблем потребує активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на забезпечення розвитку базових галузей економіки. Зокрема, для вирішення вказаних проблем Програмою, яка розрахована на два етапи (1 етап — 2011-2012 рр. та 2 етап — 2013-2015 рр.), передбачено: створення сприятливого регуляторного середовища, зокрема для забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва; надання державної підтримки реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, зокрема з метою забезпечення розвитку високотехнологічного виробництва; удосконалення механізму комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок і впровадження їх у виробництво; забезпечення розвитку державно-приватного партнерства як інструменту залучення інвестицій; реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, що пройшли конкурсний відбір і забезпечать розвиток базових галузей економіки.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що головною метою Програми є створення сприятливих умов для залучення інвестицій для забезпечення розвитку високотехнологічних базових галузей економіки, модернізації та реконструкції основних засобів виробництва, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

Однак, незважаючи на активну роботу всіх гілок влади, українське законодавство, що регулює або впливає на інвестиційну діяльність, потребує вдосконалення.

Перший заступник Голови Державного Агентства України з інвестицій та інновацій А.П. Заєць вказує на низку заходів, що були вжити з метою покращання інвестиційного клімату в Україні та активізації інвестиційної діяльності. До таких заходів слід віднести формування при Кабінеті Міністрів України Ради інвесторів, метою діяльності якої є безпосередній обмін інформацією між урядовцями та інвесторами щодо законодавчих та адміністративних проблем, які перешкоджають повноцінній інвестиційній діяльності в Україні. Окрім цього, було утворено Центр сприяння іноземному інвестуванню («І^еєШкгате»), завданням якого стало залучення інвесторів до економіки країни, надання їм юридичної, організаційної, консультативної та іншої допомоги. Після підпорядкування Центру Державному агентству України з інвестицій та інновацій (ДАІІ) його можливості розширилися, а діяльність отримала нові імпульси.

Сьогодні ДАІІ є центральним органом виконавчої влади у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності. Агентство, зокрема, надає пропозиції щодо покращання ділового та інвестиційного клімату в Україні, налагоджує безпосередні контакти з інвесторами, сприяє їхній діяльності в нашій державі, а також формує базу даних перспективних інвестиційних та інноваційних проектів, що потребують зовнішнього фінансування. На нашу думку, новий поштовх діяльності Агентства з приводу залучення національних та іноземних інвестицій надасть ухвалення Закону «Про державно-приватне партнерство» та вдосконалення

Закону «Про концесії», що дозволить приватним компаніям брати активну участь у реалізації інвестиційно- інноваційних проектів спільно з державою та органами місцевого самоврядування [2].

З огляду на викладене, на нашу думку, є важливим визначити пріоритети в інвестиційному процесі, які б забезпечили найвищий рівень його ефективності. З метою суттєвої активізації інвестиційної діяльності необхідно вжити, на нашу думку, наступні заходи:

—      вдосконалити організаційні, правові та економічні умови діяльності інвесторів в Україні;

—      розробити низку правових актів, спрямованих на недопущення порушень прав інвесторів, зокрема, щодо захисту інвестицій та зменшення інвестиційних ризиків;

—      звузити напрями інвестування з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу;

—      проводити послідовну політику щодо активізації організаційного та інформаційного забезпечення залучення інвестиційних ресурсів;

—      проводити заходи щодо активізації інвестиційної діяльності банківських та небанківських установ, особливо тих, які інвестують свої кошти у розвиток малого та середнього бізнесу;

—      залучати іноземних партнерів до впровадження інвестиційних проектів, які спрямовані на освоєння нових технологій або випуск нової продукції;

—      розроблення та впровадження регіональних програм інвестування, зокрема, надання дієвої державної підтримки розвитку депресивних територій.

Запровадження розглянутих вище заходів для залучення та використання національних та іноземних інвестицій дає можливість стверджувати, що вони охоплюють досить важливе коло питань і їх реалізація дозволить суттєво активізувати інвестиційну діяльність та позитивно вплине на економічний розвиток держави в цілому.

Отже, можна зробити висновок про те, що сьогодні Україна виходить на новий рівень економічного розвитку, який характеризується активізацією інвестиційної діяльності, підвищенням управлінської та ресурсної ефективності національної економіки, збільшенням уваги до технологічного оновлення виробничої сфери та сектору послуг. Однак, незважаючи на це, існує багато ще не вирішених проблем у сфері управління інвестиційними процесами, зокрема, необхідність більш тісної взаємодії відповідних державних органів з інвесторами теперішніми та майбутніми.

Висновки

Перехід України до нової форми економічних відносин, що ґрунтується на ринкових методах, зумовлює необхідність вирішення нових завдань, пов’язаних з розвитком економіки країни. Пряма підтримка державою рівня та інтенсивності інвестиційних процесів є, на наш погляд, вирішальною умовою структурної перебудови. Саме вона приносить конкретні результати у вигляді досягнення й підтримки стабільних темпів соціально-економічного зростання в країні.

За ринкових умов роль держави у регулюванні інвестиційної діяльності полягає у створенні необхідних гарантій, інституцій, певних умов, механізмів розвитку й передачі частки повноважень на місця шляхом реформування як усієї системи влади, так і її структури та функцій. Тому сьогодні особливо важливою є необхідність удосконалення державної інвестиційної політики, побудова ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності, спрямованої на довготривалу перспективу.

Список використаної літератури

1. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю в Україні / Б.М. Вишивана // Фінанси України. — 2004. — № 10. — С. 82-89.
2. Заєць А.П. Нові підходи до формування інвестиційної та інноваційної політики України / А.П. Заєць. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://in.ukrproject.gov.ua/index.php?get=141&id=1092
3. Інвестознавство : навч. посібник / Череп А.В. — К. : Кондор, 2006. — 398 с.
4. Матвієнко В., Матвієнко П. Вплив іноземного капталу на інвестиційний клімат в Україні / В. Матвієнко, П. Матвієнко //Вісник НБУ. — 2003. — № 10. — С. 87 — 91.
5. Порвін М.Ю. Підвищення ефективності державного регулювання інвестиційної діяльності в промисловому виробництві / М.Ю. Порвін // Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток». —         [Електронний          ресурс].       —         Режим доступу : http://www. dy.nayka. com. ua/index.php?operation=1&iid=4
6. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002 — 2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. // Офіційний вісник України. -2002. — № 12. — C. 29.