Вступ.

1. Класифікація фінансових послуг у мережі Інтернет.

2. Особливості надання страхових послуг у мережі Інтернет.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Однією з характерних особливостей ринку фінансових послуг є необхідність постійної націленості фінансових інститутів на розширення різноманітності своїх послуг, забезпечення привабливості своїм пропозиціям та своєчасне реагування на запити користувачів. Така поведінка фінансових установ на ринку фінансових послуг цілком зрозуміла і пояснюється логікою конкурентної боротьби за клієнта, не лише корпоративного, а й з числа приватних осіб. І знову стратегія перемоги базується на впро-вадженні нових високотехнологічних інструментів для надання фінансових послуг широкому загалу.

Саме тому завдяки сучасним технологіям нині учасники фінансового ринку можуть виконувати операції такими способами, які ще зовсім недавно могли описуватися лише у фантастичній літературі. Наприклад, для того щоб торгувати акціями, зовсім не обов'язково безпосередньо бути присутнім на біржі. І для розміщення грошей на депозит, оплати телефонного рахунка, комунальних та інших послуг клієнтові не завжди обов'язково треба йти в банк. Те ж саме можна сказати й про страхове обслуговування, медичні, юридичні та інформаційні послуги, бронювання місць у готелях, санаторіях і пансіонатах, купівлю квитків тощо. Тепер все це можна зробити, не виходячи з офісу чи квартири. Банки та інші фінансові установи і провайдери різноманітних послуг пропонують використати для цього сучасні високотехнологічні інструменти.

1. Класифікація фінансових послуг у мережі Інтернет

За результатами досліджень багатьох провідних консалтингових компаній, у третьому тисячолітті значення ефективних фінансових взаємовідносин між клієнтами неухильно зростатиме. Тому, якщо у світі з'являються нові технології, що дозволяють підвищити цю ефективність, фінансові інститути прагнуть їх впровадити і надати в розпорядження своїх клієнтів. Саме потреби корпоративних і мільйонів індивідуальних клієнтів головним чином визначили мережу Інтернет одним із пріоритетних каналів надання сучасних фінансових послуг різноманітними фінансовими інститутами. Закономірним результатом став бурхливий розвиток фінансових інтернет-послуг — одного з найпривабливіших та перспективних напрямків е-бізнесу.

Для проведення аналізу цього сегмента е-бізнесу потрібно визначитися з самим поняттям "фінансові інтернет-послуги". Інтуїтивного визначення фінансових інтернет-послуг як таких, які надаються через мережу Інтернет, буде замало. Адже таке визначення не розкриває головної суті цих послуг. Тому спочатку потрібно визначитися з критерієм віднесення будь-якої послуги до розряду інтернет-послуг. Під інтернет-послугою, як правило, розуміють тільки таку послугу, основна частина процесу надання якої відбувається в режимі реального часу (он-лайн) з широким використанням основних можливостей та відмінних особливостей Мережі як комунікаційного середовища нового покоління. Головна з цих особливостей Інтернету полягає в можливості одночасного забезпечення інформаційної взаємодії провайдера послуги з великою кількістю клієнтів. При цьому функціональні характеристики послуги визначаються рівнем використання прикладною системою таких властивостей Мережі, як забезпечення доступності інформації незалежно від місцезнаходження клієнта та часу доби, глобальність та персоніфікованість послуг, можливість оперативного прийняття рішень у процесі взаємодії між системою та користувачами тощо. Тобто чим більше у споживача можливостей щодо оперативного управління своїми ресурсами, тим вищий рівень послуги та перспективи її широкого впровадження.

Розглядаючи фінансові послуги як категорію е-бізнесу, необхідно розрізняти сферу фінансового забезпечення електронної комерції в Інтернеті та електронні фінансові послуги в Мережі. Під фінансовим забезпеченням е-комерції розуміють створення і впровадження спеціалізованих платіжних систем та інструментів для забезпечення оплати товарів та послуг при їх купівлі споживачами через Інтернет. Нині така оплата найчастіше здійснюється за допомогою платіжних карток, як правило, міжнародних платіжних систем (при цьому майже 70 % цих карток — кредитні). Також використовуються дебетові картки, електронні гаманці, поштові перекази та розрахунки готівкою при отриманні товару та послуг[2, c.210-213].

Щодо класифікації фінансових інтернет-послуг є кілька підходів, які відрізняються в основному ступенем деталізації послуг чи принципами їх групування. На нашу думку, досить вдалим прикладом розгорнутої класифікації їх є підхід аналітиків McKinsey & Company, які виділяють банкинг, управління капіталовкладеннями, торгівлю цінними паперами, управління капіталами, страхування, персональні фінансові послуги (у т. ч. мобільний банкинг), стратегічне управління. Хоч поклавши в основу класифікації сферу надання і функціональну направленість послуг, вони частково врахували ще й іншу ознаку — клієнтську базу послуг і тому виділили персональні фінансові послуги, у т. ч. один з їх підвидів — мобільний банкинг, який може бути й корпоративною, а не лише персональною послугою.

Найбільш поширені в розвинутих країнах електронні фінансові інтернет-послуги можна об'єднати у такі класи:

• інтернет-банкинг (е-банкинг, і-банкинг) — надання банками клієнтам можливостей електронного управління своїми рахунками через Інтернет;

• інтернет-трейдинг (е-трейдинг, і-трейдинг) — надання фінансовими інститутами клієнтам можливості ефективного оперування своїми коштами та цінними паперами на глобальних ва-лютних і фондових ринках завдяки можливостям Інтернету;

• інтернет-страхування (е-страхування, і-страхування) — забезпечення процесу оформлення, оплати та придбання страхових полісів і отримання страхових премій з використанням Інтернету.

Доцільність виділення фінансових послуг в окремий сегмент ринку зумовлена не лише тим, що для надання будь-якої з них використовується один і той самий канал їх доставки, але насамперед тим, що всі вони орієнтовані на задоволення суміжних потреб клієнтів. Фінансові інтернет-послуги не лише надають фінансовим установам нову можливість розширення своєї присутності на фінансових ринках, а й створюють нову модель поведінки споживачів цих послуг. Клієнт, який користується такими послугами, так само відрізняється від традиційного клієнта, як самі інтернет-послуги від звичних послуг в офісах фінансових установ. Але нині, коли Інтернет і е-бізнес перестали бути новинками, споживачі фінансових послуг очікують значного розширення видів таких послуг та підвищення рівня інформаційного обслуговування клієнтів. Тому найбільш привабливі системи фінансового обслуговування в мережі Інтернет працюють за принципами інформаційних вузлів, які пропонують комплексні послуги своїм клієнтам. Досить часто такий вузол агрегує в собі пропозиції багатьох фінансових компаній.

Нині очевидно, що у розвинутих країнах ринок фінансових інтернет-послуг практично вже відбувся. Лідерство поділили між собою Америка і Європа — американці частіше й активніше користуються брокерськими послугами, а європейці — банківськими. На черзі — впровадження новітньої технології мобільних фінансів на основі поєднання можливостей стільникових систем зв'язку та Інтернету, яка швидко завойовує популярність у всьому світі. У кінці 2006 р. серед європейців послугами мобільного банкингу (м-банкинг) користувалося близько 14 % клієнтів онлайнових фінансових послуг (у т. ч. у країнах Скандинавії — 48 %, у Великій Британії — 22 %, у Німеччині — 13 %). За прогнозами компанії Datamonitor у 2005 р. лише в Європі налічуватиметься 27,1 млн користувачів м-банкингу. За оцінками Durlacher Research, частка мобільних банківських сервісів становитиме 20— 21 % у загальному обсязі ринку мобільних цифрових послуг, а витрати банків на розвиток інфраструктури м-банкингу зростуть з 43 млн у 2000 р. до 344 млн дол. США у 2004 p. Серед всесвітньо відомих банків, що вже надають мобільні сервіси, — Barclays, Citigroup, Deutsche Bank, Dresdner Bank і Merita Nordbanken. За оцінками, частка цифрових фінансових послуг у загальному обсязі прибутків інтернет-бізнесу становить 20—25 %. Це досить стійкий показник для стабільних країн із розвинутою банківською та інвестиційною системами і мережевою або мобільною інфраструктурою[4, c.364-366].

2. Особливості надання страхових послуг у мережі Інтернет

Після банків і різноманітних інвестиційних посередників можливості мережі Інтернет почали використовуватись для надання послуг на ринку страхування. Цей процес — закономірне та об'єктивне явище. Адже страхування увійшло до групи лідируючих напрямів світової економіки і змогло успішно конкурувати з іншими фінансовими інститутами за клієнтів та їхні кошти. Нині ринок страхування вважається одним із найбільш перспективних і все більше число різноманітних фінансових інститутів пробують свої сили на ньому. Особливе значення це має сьогодні, коли перед світовим страховим ринком постала одна з найсерйозніших проблем за його історію. Надто важкий на "дорогі" страхові випадки був 2001 рік! Так, 20 грудня 2001 р. одна з найбільших у світі перестрахувальних компаній SwissRe сумарні збитки страхувальників за 2001 р. оцінила в 115 млрд дол. США. Це абсолютний рекорд виплат за всю історію страхового ринку, одними зі складових якого стали страшні теракти в США 11 вересня 2001 р. Відразу ж після терактів міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's оцінило їх у розмірі 10— 15 млрд. дол. США, зазначивши, що коли виплати перевищать 50 млрд. дол. США, то можна буде побоюватися за майбутнє усього страхового ринку. Представники іноземних страхувальників вважають проблеми світового страхового ринку досить серйозними, однак про банкрутство великих іноземних страхувальників поки не говорить ніхто. Більше того, провідні фінансові інститути в цьому ринку й нині вбачають можливості збільшення своїх прибутків. Так, 2 листопада 2001 р. англо-американська страхова компанія Prudential (друга за величиною у Великій Британії) оголосила про продаж за 1,2 млрд дол. США свого бізнесу із загального страхування (в т. ч. 1200 чоловік персоналу), компанії Winterthur страховому підрозділу банку Credit Suisse. Але очевидно, що страхувальники для відновлення своїх резервів будуть призначати більш високі премії за свої поліси, що, з одного боку, призведе до жорсткої конкуренції на ринку. З другого боку, жорстка конкуренція стимулюватиме застосування нових сучасних технологій, які дадуть змогу отримати певні переваги саме тим компаніям, які запропонують клієнтам більш привабливі страхові послуги.

Об'єктами купівлі-продажу на страховому ринку виступають досить специфічні товари — страхові послуги. Основні споживачі ринку — юридичні та фізичні особи. Саме для них фінансові компанії розробляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит і пропозицію на свої послуги. Наприклад, у США кількість страхових продуктів, що пропонуються клієнтам, сягає 3000 (при цьому кількість зайнятих у страховому бізнесі перевищує 2,1 млн осіб). У процесі здійснення страхування формується страховий поліс та укладається відповідний договір між клієнтом і страховою компанією[3, c.62-64]. Для страхувальника і страхової компанії поліс служить юридичним документом, в якому обумовлюються істотні моменти страхування: вказується об'єкт страхування (майно, людина, відповідальність), страховий випадок, від настання якого укладається договір, початок і кінець терміну страхування, страхова сума, страхова премія. Після урегулювання всіх питань документ підписується обома сторонами. Але на цьому процес страхування не закінчується — встановлені договірні відносини між обома сторонами підтримуються протягом тривалого періоду, який, за взаємною згодою, може продовжуватись на тих чи інших умовах. І весь цей час між партнерами підтримується значний документообіг. Так, клієнт здійснює платежі (одноразово чи регулярно), а страхувальник, у свою чергу, при настанні страхового випадку виплачує клієнтові грошову компенсацію або надає інші види відшкодування відповідно до умов договору страхування. Крім того, отримавши кошти клієнтів, компанії здійснюють з ними значний обсяг різноманітних операцій. Адже, наприклад, на Заході за безпосередньо страховою діяльністю, як правило, спостерігаються збитки, які компенсуються прибутками від інвестиційної діяльності компаній. Тому широке застосування інформаційних технологій та економіко-математичних методів уже давно стало необхідною умовою ефективної реалізації всіх цих бізнес-процесів. А вихід у мережу Інтернет відкрив новий канал для надання страхових послуг та сучасні напрямки розвитку страхового бізнесу.

Під інтернет-страхуванням аналітики розуміють такий вид взаємодії між страховою компанією і клієнтом, коли в мережу Інтернет виносяться бізнес-процеси (або деякі з них), які виникають у ході маркетингу страхових продуктів, продажу їх клієнтам та при виконанні сторонами взаємних зобов'язань згідно з укладеним договором. Тому очевидно, що інтернет-представництво страхової компанії, виконуючи функції віртуального офісу цієї компанії, має забезпечувати клієнтові:

• надання детальної інформації про послуги компанії;

• надання повної інформації про загальне і фінансове становище компанії;

• розрахунок величини страхової премії і визначення умов її виплати для кожного виду страхування та залежно від конкретних параметрів;

• отримання електронних копій документів страхування та можливість їх заповнення (у т. ч. безпосередньо через Інтернет);

• замовлення та оплату (одноразово або періодично) поліса страхування (в т. ч. безпосередньо через Інтернет);

• передачу поліса, завіреного електронно-цифровим підписом страхувальника, клієнту безпосередньо через мережу Інтернет;

• інформаційний обмін між сторонами у разі настання страхового випадку;

• оплату страхової премії клієнту через мережу Інтернет у разі настання страхового випадку;

• можливість інформаційного обміну між страхувальником і клієнтом у період дії договору (в т. ч. для отримання клієнтом різних звітів від страхової компанії та надання компаніями інформаційно-довідкових, консалтингових та інших послуг)[1, c.86-88].

Великий потенціал, на думку експертів, має ринок розміщення ризиків у режимі реального часу, який надає менеджерам з управління ризиками можливість проводити он-лайнові аукціони серед страхувальників і брокерів, що в свою чергу забезпечить "прозорість" операцій і справедливі ціни. Потенційну економію пов'язують не лише зі скороченням адміністративних витрат брокерів і страхувальників, а також зі зменшенням при цьому аж до 50 % часу, необхідного ризик-менеджеру для пошуку потрібних продуктів.

Крім того, з мережею Інтернет пов'язаний й інший, не менш перспективний напрямок розвитку страхового ринку. Адже у сфері інтернет-бізнесу, як і в будь-якій іншій діяльності, є ризики, які можуть стати предметом страхового захисту. Нині у розвинутих країнах уже пропонуються послуги страхування таких ризиків:

• наслідків "кіберзлочинності";

• виводу з ладу електронного обладнання інформаційних мереж;

• порушення цілісності баз даних та прикладних систем;

• фінансових ризиків у системах е-бізнесу;

• різних видів відповідальності (наприклад, за недоброякісну рекламу в Мережі, за розголошення конфіденційних даних про клієнтів, номери кредитних карток тощо).

Нині західні компанії вже досить широко використовують Інтернет як для популяризації страхового бізнесу, маркетингу своїх продуктів, укладання договорів і продажу страхових полісів, так і для розвитку послуг зі страхування ризиків від діяльності в Мережі. Основні напрямки діяльності західних страхових компаній, представлених в електронному каталозі Yahoolnsurance, нині охоплюють 18 категорій, у т. ч.:

• страхування життя;

• страхування автотранспорту;

• авіа-страхування;

• страхування будівельно-монтажних робіт;

• страхування туристів;

• страхування морських перевезень;

• страхування керівників та популярних людей[5, c.374-375].

Висновки

Отже, Інтернет як інформаційно-транспортна технологія вже забезпечив доступність фінансових продуктів і послуг для більшої кількості клієнтів, усунувши географічні та часові бар'єри для їх надання. На розширеному ринку банки та інші фінансові організації отримали можливість збільшити клієнтську базу та пропозицію своїх продуктів і послуг. Фактично, фінансові організації на основі Інтернету впроваджують нові методи, правила та традиції дистанційного обслуговування клієнтів. При аналізі тенденцій розвитку світової економіки провідні західні експерти єдині у думці, що застосування інтернет-технологій у фінансовій сфері значно розширить спектр фінансових послуг та докорінно змінить звичну модель ділових взаємовідносин з клієнтами, зробивши їх більш динамічними, а все це загалом дасть змогу підвищити ефективність функціонування фінансових інститутів.

Для забезпечення розвитку інтернет-систем фінансового обслуговування юридичних і приватних осіб потрібно вирішити цілу низку різноманітних теоретичних та прикладних проблем, дійти до згоди в багатьох питаннях організації та ведення бізнесу. До числа найважливіших проблем, безсумнівно, належать технологічні питання (у т. ч. створення загальноприйнятної системи стандартизації та сертифікації технічних засобів і програмного забезпечення, розвиток систем захисту платіжних трансакцій тощо). Цілу низку питань зосереджено в такій комплексній проблемі, якою є створення "електронних" грошей та забезпечення їх ефективного функціонування на глобальних і національних ринках. Великої уваги заслуговують соціально-економічні та етичні аспекти, нормативно-методологічне та правове забезпечення проведення фінансових операцій в Мережі.

Список використаної літератури

1. Івахненков С. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навчальний посібник/ Сергій Івахненков,. — К.: Знання-Прес, 2003. — 349 с.

2. Інформаційні технології: Нормативна база/ Упор. Є. К. Пашутинський. — К.: КНТ, 2005. — 500 с.

3. Клименко О. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник/ Олександр Клименко; М-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 319 с.

4. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007 — Т. 2. — 2007. — 540 с.

5. Шквір В. Інформаційні системи і технології в обліку: Практикум/ Володимир Шквір, Анатолій Загородній, Олег Височан,. — К.: Знання , 2006. — 429 с.