Інтелектуальна власність – як об`єкт митного регулювання
Вступ.
РОЗДІЛ 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини.
1.1 Поняття інтелектуальної власності.
РОЗДІЛ 2. Система інтелектуальної власності.
2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності.
2.2 Система законодавства України про інтелектуальну власність.
2.3Міжнародна система інтелектуальної власності.
РОЗДІЛ 3. Митне регулювання інтелектуальної власності.
3.1. Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.
3.2. Регулювання законодавства щодо захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон.
Висновки.
Список використаних джерел.
Вступ
Глобальне спрямування міжнародного співтовариства в умовах глобалізації і інформатизації суспільства гостро проявляється у підсиленні правової охорони інтелектуальної власності. При цьому простежуються два вектори розв'язання проблеми: міжнародний, що здійснюється під впливом економічного тиску на Україну з боку США та інших країн, і внутрішній — здійснюваний відповідно до реального стану економіки та її потреб. Відповідно приймаються нормативні акти, що посилюють охорону права інтелектуальної власності. Достатньо сказати, що лише в 2001 р. прийнято 15 нормативних актів на рівні закону, що прямо чи опосередковано стосуються охорони інтелектуальної власності.
Актуальність.Проблема охорони інтелектуальної власності назріла настільки, що навіть Президент України визнав: «До основних завдань у цій сфері відношу створення в Україні сучасної, узгодженої зі світовими нормами та стандартами національної системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідної законодавчої бази. Це надто коштовний товар, щоб бездумно його розтринькувати»[9, с.3].
Охорона прав інтелектуальної власності здійснюється засобами цивільного, кримінального, адміністративного, у тому числі й митного права. Згідно зі ст. 256 МК України митний контроль та митне оформлення товарів, що містять інтелектуальну власність здійснюється у встановленому порядку. Більш детально особливості переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, урегульовано Постановою КМУ № 412 від 28 квітня 2001 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності» [9, с.5].
Мета: охарактеризувати інтелектуальну власність з точки зоруоб`єкту митного регулювання.
Завдання:
- показати інтелектуальну власність як право на результати творчої діяльності людини;
- визначити систему інтелектуальної власності (об'єкти права інтелектуальної власності, законодавство України про інтелектуальну власність, міжнародна система інтелектуальної власності);
- розкрити митне регулювання інтелектуальної власності
РОЗДІЛ 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини
1.1 Поняття інтелектуальної власності
Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.
Інтелектуальна діяльність — це творча діяльність, а творчість — це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності — інтелектуальна власність [2, с. 14].
Для людини характерні два види творчості — художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості — винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.
Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.
За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості — будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність — це вид інтелектуальної власності. Слово "промислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.
Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.
З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.
Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця на результат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.
Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо) (рис.1).
Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності — це виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності [2, с.23]. Але в українському законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальної власності, що відображені на рис. 1. Тому в подальшому ми будемо користуватися саме таким поняттям права інтелектуальної власності.
Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної власності.
РОЗДІЛ 2. Система інтелектуальної власності
2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності
На рис. 2 наведена класифікація об'єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України.
Для зручності всі об'єкти поділені на три групи: об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.
Винахід (корисна модель) — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю) [14, 18].
Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Географічне зазначення — це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього [14, с.20].
Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.
Сорт рослин — це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.
Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.
Комерційна таємниця — це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціальне доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.
Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.
Раціоналізаторською пропозицією е визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Об'єкти авторського права і суміжних прав. Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи — власне об'єкти авторського права: твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення [14, с. 25].
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений на рис. 2.1., не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності [14, с.26].
Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.
Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.
Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.
Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.
Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
До суб'єктів авторського права відносяться: автори творів; спадкоємці й інші правонаступники; організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.
Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо [14, с.28].
Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.
Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.
Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.
Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавче воно не врегульовано.
Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте [15, с. 45].
2.2 Система законодавства України про інтелектуальну власність
Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".
Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.
У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.
За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності. За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо [15, с. 59].
До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, Державне підприємство "Інтелзахист". У структурі Державного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.
Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ — патент або свідоцтво — видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.
Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об'єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охоронного документу -свідоцтва. Важливою функцією УААСПу є надання допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення.
Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності "Інтелектуальна власність", а також підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об'єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.
Державне підприємство "Інтелзахист" опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної власності, причому більшою мірою суміжними правами.
Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності є попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Інспектори — це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної власності у регіонах України.
Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.
Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених України. За чинним законодавством саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.
Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.
2.3 Міжнародна система інтелектуальної власності
Основою міжнародної системи інтелектуальної власності на кінець 2004 року є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а вісім відносяться до авторського права і суміжних прав. Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших. Нижче наведений перелік Міжнародних договорів.
Договори про захист інтелектуальної власності:
— Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів.
— Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник.
— Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм.
— Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів.
— Найробський договір про охорону олімпійського символу.
— Паризька конвенція про охорону промислової власності.
— Договір про патентне право (PIT).
— Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.
— Договір про закони про торговельні марки.
— Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.
— Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем.
— Договір ВОІВ про авторське право.
— Договір ВОІВ про виконання і фонограми.
Глобальні договори системи охорони:
— Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури.
— Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків.
— Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації.
— Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.
— Договір про патентну кооперацію. Договори про класифікації:
— Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків.
— Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків.
— Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію.
— Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.
Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 p. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 p. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій OOН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна [1, с. 75].
Головними завданнями ВОІВ є:
— поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
— заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
— модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.
Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).
Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також е членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації — країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що е членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет — це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.
Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет -щорічно. Виконавчим головою ВОІВ е Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).
РОЗДІЛ 3. Митне регулювання інтелектуальної власності
3.1. Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності
Глобальне спрямування міжнародного співтовариства в умовах глобалізації і інформатизації суспільства гостро проявляється у підсиленні правової охорони інтелектуальної власності. При цьому простежуються два вектори розв'язання проблеми: міжнародний, що здійснюється під впливом економічного тиску на Україну з боку США та інших країн, і внутрішній — здійснюваний відповідно до реального стану економіки та її потреб. Відповідно приймаються нормативні акти, що посилюють охорону права інтелектуальної власності. Достатньо сказати, що лише в 2001 р. прийнято 15 нормативних актів на рівні закону, що прямо чи опосередковано стосуються охорони інтелектуальної власності. Проблема охорони інтелектуальної власності назріла настільки, що навіть Президент України визнав: «До основних завдань у цій сфері відношу створення в Україні сучасної, узгодженої зі світовими нормами та стандартами національної системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідної законодавчої бази. Це надто коштовний товар, щоб бездумно його розтринькувати»[9, с.3]. Тому варто визначити чинники механізму охорони:
— комплексність правовідносин у сфері інтелектуальної власності;
— наявність індивідуального інтересу щодо монопольного використання переваг новинок;
— необхідність системного підходу при регулюванні відносин у сфері інтелектуальної власності;
— переважаючий дезінтеграційний підхід до регулювання зазначених відносин;
— при прийнятті нормативних актів не завжди передбачаються наслідки їх прийняття і в більшості це не забезпечується матеріальними і організаційними засобами;
— правозастосовча практика не забезпечує охорону прав інтелектуальної власності.
Охорона прав інтелектуальної власності здійснюється засобами цивільного, кримінального, адміністративного, у тому числі й митного права. Згідно зі ст. 256 МК України митний контроль та митне оформлення товарів, що містять інтелектуальну власність здійснюється у встановленому порядку. Більш детально особливості переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, урегульовано Постановою КМУ № 412 від 28 квітня 2001 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності»[9, с. 5].
Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати заяву і до центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (ДМСУ) про реєстрацію товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності. Цей орган веде реєстр зазначених товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.
Порядок реєстрації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, включаючи форму заяви власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подачі та розгляду заяви, порядок ведення реєстру визначається KM України. Після реєстрації відповідного товару у реєстрі митні органи України вживають заходів щодо попередження переміщення через митний кордон України контрафактних товарів [9, с.11].
Для забезпечення митного контролю при переміщенні через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, інформація про зареєстровані товари надсилається до усіх митних органів України.
Якщо митний орган на основі даних реєстру товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх митне оформлення призупиняється. Такі товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів. Рішення про призупинення митного оформлення терміном на 15 календарних днів із можливістю наступного продовження не більше, ніж на 15 календарних днів, приймає начальник митного органу або особа, що його замішує.
Не пізніше наступного робочого дня після дати прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган повідомляє відповідного власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності про факт переміщення через митний кордон України цих товарів, а декларанта — про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності. В повідомленні власникові прав на об'єкт права інтелектуальної власності зазначається, митне оформлення яких саме товарів призупинене, заявлена декларантом митна вартість цих товарів, найменування та адреса власника зазначених товарів, а також інша необхідна інформація.
Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності та декларант з дозволу митного органу можуть брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і направляти їх на експертизу. Копії відповідних експертних висновків подаються митному органові..
Якщо протягом термінів, зазначених у частині другій цієї статті, контрафактність товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджена, митний орган у зазначеному порядку порушує справу про порушення вимог законодавства про інтелектуальну власність і митного законодавства, а товари — безпосередні предмети правопорушення — вилучаються в установленому законом порядку.
Якщо протягом термінів, зазначених у частині другій цієї статті, контрафактність товарів, щодо яких приймалося рішення про призупинення митного оформлення, не буде підтверджена, ці товари підлягають митному оформленню звичайним порядком. Відшкодування витрат, пов'язаних з призупиненням митного оформлення товарів, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Порядок відшкодування зазначених витрат, а також порядок розпорядження контрафактними товарами після їх конфіскації визначається законом.
При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади, уповноваженими у сфері захисту інтелектуальної власності, в порядку, що визначається законодавством України [15, с.67].
3.2. Регулювання законодавства щодо захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон
В процесі приєднання України до Світової організації торгівлі Україна повинна забезпечити приведення національного законодавства у відповідність вимогам ринкової економіки, гармонізувати та уніфікувати національне законодавство із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами та стандартами, що передбачені угодами та конвенціями ГАТТ/СОТ.
Відповідно до статті 3 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу [1, с.77].
Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи –Державну митну службу України.
Згідно із статтею 4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів:
— виключної юрисдикції країни на її митній території;
— виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
-законності;
— єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
-системності;
-ефективності;
-додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
— гласності та прозорості.
Оскільки згідно з законодавством (статі 3,4 Митного кодексу України) безпосереднє здійснення митної справи є виключною компетенцію митних органів, розробка, внесення змін до нормативно-правових актів, які забезпечують реалізацію положень Митного кодексу України має здійснюватися Держмитслужбою України.
1.1. Причини та умови виникнення проблеми:
— Національне законодавство щодо сприяння захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України (розділ Х Митного кодексу України) базується на положеннях Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі (Угода ТРІПС). Однак, ряд положень, що містяться в зазначеній Угоді, до Митного кодексу України внесено Законом України від 16.11.06 № 359-V „Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)”. Це спричинило необхідність розробки нормативних документів, якими необхідно регламентувати нові вимоги, встановлені зазначеним Законом;
— відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.06 № 412 „Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності” митними органами ведеться реєстр товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності. Ця постанова була прийнята до набуття чинності Митним кодексом в зв’язку з чим виникла значна кількість протиріч та неузгодженостей між цими двома регуляторними актами. Наприклад, кількість товарів, що випускаються під однією торговою маркою, може бути досить обширним (одяг, парфуми, косметичні товари, взуття, окуляри, посуд, галантерейні вироби тощо, асортимент яких постійно оновлюється), а за внесення кожного товару, класифікованого відповідно до УКТЗЕД, необхідно сплачувати певні суми. В результаті такого підходу до питання ведення митного реєстру це призводило до значних витрат власників об’єктів права інтелектуальної власності. В зв’язку з цим значної активності з боку власників прав інтелектуальної власності не спостерігалося, отже не були створені належні умови, які значним чином перешкоджали б надходженню до України контрафактних товарів [1, с.78].
Ведення митного реєстру саме об’єктів права інтелектуальної власності здешевлює такі процедури для власників майнових прав інтелектуальної власності та забезпечує більш дієвий контроль з боку митних органів, направлений на сприяння захисту прав інтелектуальної власності. Відповідним чином побудовано ведення митного реєстру в країнах-членах ГАТТ/СОТ;
— зміна принципів, пов’язаних з внесенням до митного реєстру не товарів, а об’єктів права інтелектуальної власності, потребує внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. N 65 „Про ставки митних зборів”;
— митним органам з дня набуття чинності вищезазначеним Законом надано право призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право на об’єкт права інтелектуальної власності (застосування дії Ex Officio, що передбачені статтею 58 Угоди ТРІПС). Це призводить до необхідності визначити чіткі положення щодо контролю у разі ймовірності порушення прав інтелектуальної власності відносно товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (наприклад, широко відомі торговельні марки), та які не включені до митного реєстру. У разі пропуску через митний кордон відповідних товарів шкода може бути нанесена не тільки власнику майнових прав, але й споживачам таких товарів;
— набуття права діяти за власною ініціативою (застосування дії Ex Officio) потребує регламентування питань, пов’язаних з отриманням інформації та взаємодією митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності [1, с. 78].
1.2. Обґрунтування неможливості розв'язання проблеми за допомогою чинного регуляторного акта:
Чинне регулювання не забезпечує розв’язання проблеми, оскільки в ньому відсутні положення, які можуть усунути причини та умови існування проблеми, описані в п. 1.1.
1.3. Суб’єкти, на яких проблема справляє негативний вплив:
— суб’єкти підприємницької діяльності – власники майнових прав на широко відомі торговельні марки, не внесені до митного реєстру, яким з боку митних органів з-за відсутності можливості діяти за власною ініціативою не забезпечується сприяння захисту прав інтелектуальної власності;
— суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають можливості ознайомитися з інформацією, яка міститься у митному реєстрі товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, та планувати нормальний розвиток свого бізнесу;
— громадяни – споживачі контрафактних товарів, які потрапляють на ринок з-за неврегульованості зазначеного питання.
Метою запровадження поданого проекту регуляторного акта є забезпечення виконання вимог розділу Х Митного кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України від 16.11.06 № 359-V „Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)”.
Такі зміни стосуються положень, які на даний час не в повній мірі відповідають вимогам щодо захисту права інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України, які застосовуються в країнах – членах ГАТТ/СОТ, та в країнах, які задекларували наміри приєднатися до зазначеної організації [3, с.70].
Прийняття зазначеного проекту дасть змогу вдосконалити процедуру ведення митного реєстру та здійснювати реєстрацію саме об’єктів права інтелектуальної власності для забезпечення дієвого захисту права інтелектуальної власності під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, як цього вимагають положення Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі.
Також потребується внесення змін і до назви зборів, які повинні, відповідно до законодавства, справлятися за внесення до митного реєстру саме об'єктів права інтелектуальної власності, за продовження терміну реєстрації та внесення змін до такого реєстру. До набуття чинності новою редакцією розділу Х Митного кодексу України збори справляються за реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, за продовження терміну реєстрації та за внесення змін до реєстру товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності. Представленим проектом постанови Кабінету Міністрів України передбачено врегулювання такого питання.
Митним кодексом України передбачено також надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист права інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право на об’єкт права інтелектуальної власності (застосування дії Ex Officio, що передбачені статтею 58 Угоди ТРІПС). Такі повноваження митних органів повинні бути регламентовані, що і передбачається розділом четвертим проекту даного регуляторного акту [3, с.72].
Прийняття постанови Кабінету Міністрів України є одним з елементів забезпечення послідовності й стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності, направленого на захист права інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України.
Прийняття зазначеного проекту дасть змогу вдосконалити процедуру та забезпечити захист права інтелектуальної власності під час митного контролю та митного оформлення, відповідно до процедури, як це відбувається в країнах – членах Європейського Союзу, що застосовують Угоду ТРІПС Світової організації торгівлі.
Метою запровадження поданого проекту є забезпечення виконання вимог Закону України від 16.11.06 № 359-V „Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)”, забезпечення прозорості нормативно-правових актів України з питань захисту права інтелектуальної власності, приведення вимог, направлених на забезпечення захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України, у відповідність вимогам Угоди ТРІПС, врегулювання порядку та принципів реєстрації об’єктів інтелектуальної власності, взаємодії з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товару за ініціативою митного органу.
Визначені цілі прийняття регуляторного акта будуть досягнуті шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товару за ініціативою митного органу” [14, с. 37].
Вимоги, встановлені зазначеним проектом, є більш конкретними та простими для застосування, ніж правила, які застосовуються на даний час.
Вони стосуються положень, які на даний час не в повній мірі відповідають вимогам, пов’язаним з визначенням окремих термінів, та в Митному кодексі України на даний час не передбачено можливість вжиття митними органами заходів та ініціювання призупинення митного оформлення товарів у разі, якщо є достатні підстави вважати, що під час його переміщення може бути порушено право на об’єкт права інтелектуальної власності. В країнах – членах ГАТТ/СОТ, та в країнах, які задекларували наміри приєднатися до зазначеної організації, такі можливості передбачені та застосовуються.
Прийняття цього регуляторного акта сприятиме вирішенню зазначеного питання.
Впровадження та виконання вимог регуляторного акта дозволить вдосконалити процедуру митного контролю та здійснення митного оформлення товарів, щодо яких Держмитслужбою зареєстровані права інтелектуальної власності чи при переміщенні яких через митний кордон України є достатні підстави вважати, що може бути порушено право на об’єкт права інтелектуальної власності.
Дотримання митних правил ґрунтуватиметься на понятті спільної відповідальності:
— митні установи повинні ефективно доносити інформацію про встановлювані ними вимоги та правила до суб‘єктів торгівлі;
— суб‘єкти торгівельних відносин зобов‘язані здійснювати свою діяльність у повній відповідності до вимог законів та нормативних актів, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність.
Зазначене забезпечить:
— дотримання вимог митного законодавства у повному обсязі та відповідність світовим нормам та правилам торгівлі;
— підвищить рівень задоволення роботою митних установ з боку суб‘єктів торгівельних відносин.
Передбачається, що строк чинності регуляторного акту буде запроваджено на необмежений термін з дня опублікування. Це дасть змогу забезпечувати сприяння захисту прав інтелектуальної власності на постійній основі. Закон України від 16.11.06 № 359-V „Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України)”, на виконання якого розроблено цей проект регуляторного акту, набуває чинності з 11.02.07.
Упровадження регуляторного акта має на меті створення умов для запобігання порушенням законодавства з митної справи, пов‘язаним з сприянням захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України.
В цілях мінімізації ризиків впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта Держмитслужбою України, як головним розробником проекту, було враховано пропозиції Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України.
Скоординовані дії у галузі нормотворчою роботи повинні стати складовою частиною в приведенні митних процедур в Україні у відповідність до критеріїв якості митного контролю та митного оформлення, передбачених стандартами Світової організації торгівлі, такими як:
— скорочення часу митного оформлення;
— прозорість і передбачуваність роботи митних установ для суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності;
— партнерство у відносинах митних органів із суб‘єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Контроль за виконанням вимог регуляторного акта покладено на спеціалізований підрозділ центрального апарату Державної митної служби України, до компетенції якого входить реалізація державної політики у сфері митної справи за напрямами удосконалення механізму захисту права інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України
Висновки
Охорона прав інтелектуальної власності здійснюється засобами цивільного, кримінального, адміністративного, у тому числі й митного права. Згідно зі ст. 256 МК України митний контроль та митне оформлення товарів, що містять інтелектуальну власність здійснюється у встановленому порядку. Більш детально особливості переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, урегульовано Постановою КМУ № 412 від 28 квітня 2001 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності».
Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати заяву і до центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (ДМСУ) про реєстрацію товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності. Цей орган веде реєстр зазначених товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності.
При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади, уповноваженими у сфері захисту інтелектуальної власності, в порядку, що визначається законодавством України.
В процесі приєднання України до Світової організації торгівлі Україна повинна забезпечити приведення національного законодавства у відповідність вимогам ринкової економіки, гармонізувати та уніфікувати національне законодавство із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами та стандартами, що передбачені угодами та конвенціями ГАТТ/СОТ.