Трансформація соціально-економічних відносин на сучасному етапі вимагає від держав постійної модифікації стратегії свого розвитку. У світі в останні десятиліття йде формування єдиного економічного простору, найвищою крапкою розвитку якого є процес глобалізації. Інтеграція України в глобалізуючу економіку вимагає постійного розвитку її економічного потенціалу, особливу роль у цьому процесі становить створення інноваційного механізму розвитку економіки країни, що опирається на підтримку високого освітнього рівня населення.

У нових умовах глобальної економіки особливого значення набуває знання як економічна категорія, що сприяє розвитку нових напрямків економіки й модернізації вже існуючих.

Процес глобалізації на сучасному етапі функціонування світової економіки характеризується наступними властивостями: якісно новим рівнем інтегрованості, цілісності й взаємозалежності світу; об’єктивним посиленням проникності міждержавних кордонів; різким зростанням обсягів і інтенсивності трансдержавних, транснаціональних потоків капіталів, інформації, послуг і людських ресурсів; посиленням ролі наддержавних регуляторів світової економіки; форсованим експортом моделей демократичного державного устрою й принципів ринкового господарювання; розвитком економічної й політичної взаємозалежності країн і регіонів світу до такого рівня, на якому стає можливої й необхідної постановка питання про створення єдиного світового правого поля й світових органів економічного й політичного керування; виходом інтересів національних господарських суб’єктів за національно-державні рамки; рішенням національних приватних економічних проблем з обліком світових господарських інтересів і мобілізації світових ресурсів; взаємозалежністю економічної ситуації в розвинених і  країнах, що розвиваються.

Вирішальну роль у функціонуванні світової економіки на сучасному етапі її розвитку грають транснаціональні корпорації й банки, наднаціональні фінансові органи.

В умовах глобалізації відбувається значний перерозподіл функцій держав (економічних, соціальних, політичних), це пов’язане з тим, що раніше держава розглядалася як єдиний суб’єкт процесу світової економіки, у сучасні ж умовах держава є лише одним із трьох основних суб’єктів процесу глобалізації (ТНК, міжнародні організації, держава).

Особливістю сучасного процесу глобалізації є процес трансформації державного суверенітету, ведучий до ослаблення ролі держави й зміні його традиційних функцій. Держава делегує частина свого суверенітету в зовнішнє середовище інтеграційним суспільним об’єднанням і міжнародним організаціям, а також у внутрішнє середовище внутрішньодержавним регіонам або міжрегіональним об’єднанням. Вона також зазнає утиску з боку інших — фінансових, економічних, соціальних, політичних суб’єктів міжнародних відносин. При цьому держава часто не в змозі досягати своїх цілей без підтримки інститутів міжнародного співробітництва.

Разом з тим за державою зберігається незалежність і самостійність у прийнятті рішень на своїй території, а також незалежність у міжнародному спілкуванні, забезпечення цілісності й недоторканності території.

Основне протиріччя процесу глобалізації проявляється в зіткненні інтересів між транснаціональними корпораціями й національними державами, внаслідок значного підвищення ролі ТНК.

Глобалізація на сучасному етапі функціонування світової економіки характеризується наступними показниками. По-перше, економіка держав усе більше орієнтується на міжнародний обмін, а не на задоволення внутрішніх потреб, що об’єктивно веде до становлення й розвитку глобальної економіки, підсилює конкуренцію й підвищує її ефективність. Зростаюча транснацілналізація суверенних економік зв’язується не тільки з виникненням безпосередньо транснаціональних корпорацій і банків, але й зі світовим поділом праці, з появою нових індустріальних країн, з формуванням регіональних інтеграційних об’єднань.

По-друге, розвертається процес всебічної інтелектуалізації праці й виробництва, відбувається усе більше швидке перетворення інформації й наукового знання в безпосередню продуктивну силу. Характерною властивістю сучасного процесу глобалізації є поширення нових інформаційних технологій.

По-третє, відбувається швидкий ріст галузей, що сполучать форми матеріального виробництва й надання послуг на базі використання високих технологій.

По-четверте, протягом  останніх 25 років найбільш наукомісткі галузі сфери послуг, що включають у себе охорону здоров’я, освіту, дослідницькі розробки, фінанси, страхування, мали високі темпи розвитку й підвищення рівня зайнятості.

По-п’яте, процес глобалізації формує тенденції регіоналізації. Розходження й особливості народів, націй і держав окреслюються усе більш явно в міру того, як світ перетворюється в єдине ціле.

Основними тенденціями процесу глобалізації на сучасному етапі функціонування світової економіки є: інтенсифікація інтеграційних процесів, розгортання регіональної, міжрегіональної й глобальної економічної інтеграції держав; зростаюча відкритість економічних систем держав, у цей час ще не що повністю здійснили лібералізацію господарської діяльності; безперешкодний доступ на міжнародні ринки товарів і послуг, розмивання економічних границь; універсалізація норм і правил здійснення торговельних і фінансових операцій; уніфікація регулювання й контролю за ринками; стандартизація вимог до переміщення капіталу, інвестиційному процесу й всесвітньої платіжно-розрахунковій системі; утворення інфраструктури для транснаціонального переливу капіталу й інвестицій; зміна характеру економіки значного числа держав, що переходять на формування інноваційної економіки.

При розробці стратегії розвитку економіки України в умовах глобалізації необхідно враховувати вплив наступних зовнішніх факторів: темпи росту світової економіки; динаміка світових цін на нафту; процеси міжнародної інтеграції й вступ у ЄС; масштаби виплат по зовнішньому боргу й ін.

При формуванні варіантів стратегії розвитку країни розглядається дві можливості: можливість функціонування економіки в існуючих умовах без великомасштабних перетворень; в умовах реалізації основних положень в області податкової реформи й структурних змін за рахунок диверсифікованості економіки.

Стратегія розвитку економіки України в умовах глобалізації, на наш погляд, буде будуватися залежно від  зовнішніх і внутрішніх умов і факторів. Ми пропонуємо наступні варіанти цієї стратегії:

— перший — помірний, виходить із відносно стійкої, але в порівнянні з поточним періодом трохи менш сприятливої комбінації зовнішніх і внутрішніх умов, у тому числі враховуюча можливість деякого погіршення кон’юнктури на міжнародних ринках сировинних і енергетичних ресурсів;

— другий, виходить із досить сприятливого сполучення зовнішніх і внутрішніх умов, у тому числі цін на українські енергоресурси;

— третій — критичний, розвиток при несприятливому сполученні зовнішніх і внутрішніх умов, зниженні попиту на українські сировинні товари й інші ускладнення, які можуть зажадати радикальних заходів в області структурної перебудови економіки.
Список використаної літератури
Бондарець М. Глобальні стратегії трансформації та структурної модернізації соціально-економічного розвитку транзитивних країн / М. Бондарець // Дослідження міжнародної економіки: збірник наукових праць. – 2011.– Вип. 2(67). – С. 99–110.

Грущинська Н. М. Міжнародний досвід формування структури спеціалізації національних економік в умовах глобальних технологічних трансформацій // Світове господарство та міжнародні економічні відносини. – 2013. — №3-4. – с. 7-11