Вступ.

1. Кондиціювання повітря в готельному підприємстві та основні вимоги до нього.

2.Основні вимоги до інженерно-технічної служби.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В економіці сучасної України туризм також займає важливе місце. Одним з пріоритетних завдань державної програми «Розвиток туризму в Україні на 2002-2010 рр.» є становлення в Україні сучасного високоефективного і конкурентоздатного туристського комплексу.

Реалізація програми передбачає: створення нормативно-правової бази, формування сучасного вітчизняного туристського ринку, поглиблення спеціалізації і кооперації в роботі туристських підприємств, забезпечення умов для розвитку різних видів внутрішнього і в'їзного туризму, інтеграцію України до системи світового туристського ринку, розвиток міжнародного співробітництва в сфері туризму, а також вирішення цілого комплексу завдань в сфері підготовки кадрів для галузі.

Готельний сервіс містить у собі цілий комплекс послуг для туристів і є ключовим чинником, що визначає перспективи розвитку туризму в Україні. Туристські послуги, у тому числі й у рамках готельного обслуговування, віднесені до соціально-культурних послуг. Вони будуються на принципах сучасної гостинності, що підвищує їхню роль у розвитку вітчизняного туризму, а також ставить певні задачі в системі підготовки кадрів для туристсько-готельного сервісу.

Для успішного вирішення всього різноманіття задач з обслуговування гостей персоналові готелів і туристських комплексів необхідно оволодіти професійними знаннями і постійно їх удосконалювати.

Повсякденна підтримка в належному стані номерів вимагає великої відповідальності і пунктуальності. Значення цієї служби в готелі по мірі насичення їх сучасним високотехнологічним обладнанням все більше й більше зростає.

1. Кондиціювання повітря в готельному підприємстві та основні вимоги до нього

Підприємства, які працюють у закритих приміщеннях повинні бути обладнані витяжною вентиляцією або кондиціонерами, в залежності від того які види робіт виконують робітники. Розрахунок встановлення вентиляції проводиться згідно наявності робочих місць, а також висновок експертизи умов праці згідно розрахунків на кожне робоче місце.

Щорічно в Україні викидається в атмосферу 2 мільйони тон шкідливих речовин. У середньому на кожного громадянина України припадає близько 400кт шкідливих речовин. Крім того, 14 працюючих атомних реакторів АЕС за умов ідеальної безаварійної роботи викидають в атмосферу понад 140 тисяч кюрі радіоактивних речовин на рік.

Працюючі люди, обладнання та пристрої опалення викидають в навколишнє середовище теплову енергію. Все це разом взяте приводить до погіршення продуктивності праці на 5-10% та виникнення різних захворювань.

Вентиляція виробничих приміщень і робочих місць — основа оздоровлення умов праці, підвищення продуктивності праці та ліквідації небезпечних професійних захворювань. Вентиляція і опалення виробничих приміщень здійснюється для всіх виробничо-побутових та допоміжних приміщень, згідно будівельних норм та правил.

У системах кондиціювання передбачається великий комплекс процесів обробки повітря, за допомогою яких можуть бути задоволені найвищі й різноманітні вимоги до параметрів повітряного середовища закритих приміщень. При цьому стан повітряного середовища в приміщеннях перестає бути залежним від параметрів зовнішнього (атмосферного) повітря. Тому не випадково в системах кондиціювання використовуються такі складні й порівняно дорогі процеси тепло вологої обробки повітря, як охолодження, супроводжуване осушенням, що звичайно досягається за допомогою холодильних установок. Для забезпечення заданих параметрів повітря в приміщеннях широко використовуються як подача зовнішнього повітря, спеціальним образом приготовленого, так і обробка повітря, що перебуває в приміщеннях. У системах кондиціювання повітря завжди передбачається автоматичне регулювання для підтримки заданих параметрів повітряного середовища.

Природна вентиляція виробничих приміщень здійснюється за рахунок спеціальних каналів, квартирок тощо. При розрахунку природньої вентиляції розраховують площу квартирки, каналу (проріз) як верхньої так і нижньої.

Кондиціювання повітря — це створення та автоматизована підтримка в приміщені нормального повітря. Може використовуватись повне кондиціювання повітря або неповне кондиціювання. При повному кондиціюванні забезпечується постійна температура повітря, відносна вологість, чистота та швидкість повітря. При необхідності повітря очищають, нагрівають або охолоджують, сушать або зволожують, озонують або іонізують, дизенфикують або опромінюють ультрафіолетовими променями. Для розрахунку кондиціонера розраховують необхідний повітрообмін повітря. Далі вибирають тип кондиціонера[4, c. 107-109].

Системи кондиціювання повітря (СКП) призначені для створення і автоматичного підтримання необхідних параметрів повітря (температури, відносної вологості, чистоти, швидкості руху і т. п.) в приміщеннях. В залежності від призначення системи кондиціювання діляться на технологічні, що забезпечують стан повітряного середовища, котрий відповідає вимогам технологічного процесу, і комфортні, що створюють сприятливі умови для людини. За конструкцією кондиціонери поділяють на секційні і агрегатні.

В залежності від наявності пристроїв для отримання тепла і холоду кондиціонери ділять на автономні і неавтономні. До автономних кондиціонерів ззовні підводиться тільки електроенергія. Для забезпечення роботи неавтономних кондиціонерів ззовні необхідно підвести тепло- і холодоносії, електроенергію для приводу в рух двигунів вентиляторів і помп.

Відомо декілька систем кондиціювання повітря: прямоточні, з частковою рециркуляцією, однозонні, багатозонні, з ежекційними доводчиками і т. п.

Прямоточні системи кондиціювання повітря застосовують для тих приміщень, в котрих присутні такі технологічні процеси, при протіканні яких виділяються шкідливі для здоров’я людини і протікання наступних і попередніх стадій технологічного процесу речовини.

Системи кондиціювання повітря з частковою рециркуляцією застосовують в тих випадках, коли в кондиціонованих приміщеннях не виділяються шкідливі для здоров’я людини речовини. Застосування рециркуляції дозволяє знизити витрату тепла і холоду на нагрівання в холодний період року і охолодження в теплий період.

Регулювання температури повітря в кондиціонованих приміщеннях здійснюється при допомозі одного з трьох методів: якісного, кількісного або кількісно-якісного.

Регулювання температури повітря шляхом зміни параметрів приточного повітря називається якісним. Зміна параметрів приточного повітря найчастіше здійснюється зміною теплопродуктивності калорифера другого підігріву кондиціонера[3, c. 116-118].

Регулювання температури шляхом зміни кількості повітря, що подається в приміщення — називається кількісним.

Кількісно-якісний метод регулювання застосовують в тих випадках, коли при допомозі тільки одного кількісного методу не можливо забезпечити підтримання потрібних параметрів повітря в приміщенні. Процес регулювання здійснюється в наступному порядку: при пониженні температури всередині приміщення спочатку зменшується витрата приточного повітря до розрахованої межі. Якщо температура продовжує знижуватись, відкривають регулюючий клапан калорифера другого підігріву, збільшуючи тим самим температуру приточного повітря. При підвищенні температури повітря в приміщенні першим прикривається регулюючий клапан калорифера другого підігріву, а далі збільшується подача вентилятора кондиціонера.

Для рiшення завдань кондицiювання рiзнi типи встаткування можуть використовуватися як окремо, так i спiльно. Система, що складається iз центрального кондицiонера й фанкойлов, забезпечує високу якiсть повiтря в примiщеннi, що створює сприятливу атмосферу для роботи й вiдпочинку людей, а також функцiонування встаткування й приладiв[1, c. 152].

2.Основні вимоги до інженерно-технічної служби

Для постійного нагляду за станом інженерно-технічного обладнання в штат готелів вводяться спеціальні посади: інженери технічних пристроїв, електрики, слюсарі-механіки, сантехники та ін. У великих готелях постійно працює інженерно-технічна служба, що очолюється головним інженером готелю. У невеликих готелях інженерно-технічними питаннями займається директор або старший адміністратор. Ця служба в готелі несе відповідальність за роботу механічної, електричної, опалювальної, вентиляційної служб, водопостачання та каналізації, а саме: підтримка складних систем в робочому стані та їх ремонт.

Розвиток інженерно-технічної служби в діяльності готелю має розглядатися як одне з його найважливіших стратегічних завдань. Загальна спрямованість інженерно-технічної служби пов'язана з вирішенням комплексу питань ремонтно-технічного обслуговування, модернізації і реконструкції обладнання готелю.

Інженерна служба готелю також входить у схему технологічного процесу надання готельних послуг, вона несе відповідальність за справність обладнання в номерах.

Фахівці служби повинні мати успішний досвід розробки регламентуючої, конструкторської, ремонтної і технологічної документації, що дозволить істотно підсилити інженерно-технічний супровід робіт, виконуваних ремонтною службою готелю, а також освоїти нові напрямки з розробки керівної технічної, конструкторської і технологічної документації для проведення ремонту нових видів обладнання готелю.

Фахівці з комп'ютерного забезпечення мають розробляти програмне забезпечення, або здійснювати нагляд за встановленою придбаною інформаційною системою автоматизації процесу управління готелем, яка дозволяє надати в режимі реального часу інформацію, необхідну для будь-якій службі готелю, а також автоматизувати робочі місця фахівців різних служб готелю. Застосування такого програмного продукту підвищує продуктивність праці у декілька разів.

Основними цілями інженерно-технічної служби готелю є:

— забезпечення умов проживання, що відповідають стандартам якості;

— зниження витрат готелю і, відповідно, тарифів при підтримці стандартів якості наданих послуг. Основними способами досягнення зазначених цілей є удосконалення інженерно-технічної служби і санітарного і технічного обладнання готелю. Для реалізації поставлених завдань у готелі варто передбачити реформування існуючої інженерно-технічної служби. Інженерно-технічна служба готелю повинна займатися такими питаннями:

— інженерно-технічне обслуговування номерного і допоміжного фонду готелю;

— ресурсопостачання (теплопостачання, електропостачання, водопостачання і водовідведення);

— благоустрій території, що прилягає до готелю (озеленення, санітарне очищення й утилізація відходів);

— побутове обслуговування (банно-пральне господарство)[5, c. 65-67].

Основною характеристикою інженерно-технічної та санітарно-технічної служби готелю є її необхідність для функціонування системи життєзабезпечення готелю. Ці служби мають розробляти та впроваджувати комплекс ресурсозберігаючих заходів, які дозволять значно зменшити загальний обсяг споживання ресурсів за рахунок запобігання невиправданим витратам електроенергії, води, газу тощо.

До функцій інженерно-технічної служби входить регулярне, відповідно до затвердженого графіка, проведення обстеження санітарного і технічного стану готелю, території, що прилягає до готелю, об'єктів комунального призначення і зовнішнього благоустрою, що обслуговуються інженерно-технічною службою, оцінка якості виконання проведених службою робіт і надання послуг, складання за результатами обстеження і перевірок актів.

Відділ комп'ютерного забезпечення розробляє програмне забезпечення або здійснює нагляд за встановленою придбаною інформаційною системою автоматизації процесу управління готелем.

Основними цілями інженерно-технічної служби готелю є:

— забезпечення умов для гостей та відвідувачів, що відповідають стандартам якості;

— зниження витрат готельного комплексу і, відповідно, тарифів при підтриманні стандартів якості наданих послуг.

Ця служба має розробляти та впроваджувати комплекс ресурсозберігаючих заходів, які дозволять значно зменшити загальний обсяг споживання ресурсів за рахунок запобігання невиправданим витратам електроенергії, води, газу тощо[8, c. 92-94].

Функції персоналу інженерно-технічної служби готелю

Головний інженер готелю керує роботою технічного персоналу і контролює результати його роботи; несе відповідальність за правильну експлуатацію опалювальної системи, водопостачання, каналізації, засобів зв'язку, інформаційних систем, за безперебійну роботу технічного обладнання; контролює дотримання правил охорони праці та техніки безпеки працівниками; аналізує технічний стан електромонтажного і сантехнічного обладнання, доводить до відома керівництва про необхідність його ремонту або заміни; розробляє поточні та перспективні плани технічного переобладнання.

Старший енергетик забезпечує безперебійну роботу, правильну експлуатацію енергетичного і сантехнічного обладнання, електричних і теплових мереж, повітропроводів, водопроводу і каналізації; здійснює контроль за дотриманням інструкцій з експлуатації, технічним обслуговуванням і наглядом за енергоустаткуванням і електричними мережами; несе відповідальність за протипожежні заходи.

Електромонтер забезпечує нормальне функціонування світлових точок у всіх приміщеннях готелю; усуває аварії електроосвітлення і відновлює дію світлових і силових точок; стежить за справністю електросвітильників, внутрішньої електропроводки, вимикачів, штепселів, телевізійних установок, чистотою освітлювальної арматури, люстр, електричних ламп; ремонтує електронагрівальні прилади та інші електричні прилади; стежить за роботою і здійснює поточний ремонт зовнішніх (вуличних) світлових реклам.

Ліфтер спостерігає за роботою ліфта; вживає необхідних заходів у аварійних ситуаціях; підтримує у чистоті та порядку внутрішню частину кабіни та поверхові площадки перед ліфтом на всіх поверхах.

Слюсар-сантехнік стежить за справністю санітарно-технічного обладнання, нормальним надходженням води до опалювальних приладів, санітарно-технічних установок; усуває пошкодження трубопроводів, замінює санітарно-технічні прилади (ванни, унітази, раковини), прочищає каналізацію при її засміченні; стежить за правильною експлуатацією санітарно-технічних приладів, не допускає витоку води; здійснює профілактичний ремонт санітарно-технічних приладів.

Ландшафтний архітектор (озеленювач) розробляє за кресленнями та ескізами планування і художнє оформлення газонів, клумб; готує посадковий матеріал; займається посадкою саджанців, дерев, кущів, квіткових рослин; здійснює стрижку газонів, квітників, формувальну обрізку (підстригання) крон дерев, кущів; проводить профілактичний догляд рослин в інтер'єрі; несе відповідальність за цілість і належний стан зелених насаджень.

Інженерні (технічні) служби створюють умови для функціонування систем кондиціонуванмя, теплопостачання. санітарно-технічного обладнання, електротехнічних установ, служб ремонту і будівництва, систем телебачення і зв'язку. Склад служби:

· головний інженер,

· служба поточного ремонту,

· служба благоустрою території,

· служба зв'язку тощо.

Служба експлуатації номерного фонду відповідає за ремонт і експлуатацію номерного фонду (освітлення, опалювання, вентиляція, сантехніка, меблі тощо)[4, c. 175-177].

Найважливішою функцією служби експлуатації номерного фонду є підтримка необхідного рівня комфорту й санітарно-гігієнічного стану готельних номерів, а також суспільних приміщень (холів, фойє, переходів, коридорів)

По чисельності зайнятого персоналу ця служба є самою великою службою готелю. Як правило, тут працює до 50% всіх службовців готелю.

Службу експлуатації номерів очолює менеджер, якому підлеглі покоївки, чергові по поверсі, супервайзери, стюарди й деякі інші категорії працівників.

Основним обов'язком покоївок є збирання номерів, незалежно від того, зайняті вони або вільні. Збирання номерів буває: щоденна, після виїзду проживаючого, генеральна. Щодня покоївка виконує поточне й проміжне збирання номерів.

Збирання номерного фонду здійснюється в наступній послідовності: спочатку роботи ведуться в заброньованих номерах, потім убираються номери, що тільки що звільнилися від проживаючих гостей, в останню чергу виконуються збирання в зайнятих приміщеннях. Збирання варто робити під час відсутності гостюючи. Якщо ж гість перебуває в номері, необхідно колись одержати в нього дозвіл на збирання.

Процес поточного збирання складається із провітрювання приміщення, збирання й миття посуду, збирання ліжок, тумбочки, стола, видалення пилу, збирання санітарного вузла. В обов'язку покоївки також входить перевірка схоронності встаткування номера.

Якщо номер складається з декількох кімнат, процес збирання завжди починається в спальні, потім триває у вітальні й інших приміщеннях. Завершується робота збиранням санітарного вузла.

Щоденне проміжне збирання в номерах виробляються в міру потреби й при наявності умов для збирання.

При збиранні номера після виїзду гостюючи в додаткові функції покоївки входить: приймання номера, зміна постільної білизни й рушників, заміна інформації, наявної в номері.

Генеральне збирання номерного фонду й всієї житлової частини готелю виробляється не рідше одного разу в 10 днів.

Залежно від типу готелю кожна покоївка забирає й упорядковує від 16 до 20 номерів у день (17 номерів — норма на одну покоївку в США). Час, затрачуваний на збирання, залежить від співвідношення вивільнюваних і зайнятих номерів, тому що збирання вивільнюваних номерів займає більше часу. По нормативах Швейцарського союзу власників готелів на збирання номера, в. якому ще проживає гість, приділяється 20 хвилин, на збирання номера, що звільнився, — 30 хвилин.

У деяких готелях є посада змінного супер-вайзера, що здійснює контроль за роботою зміни покоївок, для того щоб бути повністю впевненим, що приміщення прибрані у відповідності зі стандартами. В обов'язку супервайзера також входить передача в службу прийому інформації про вільні й зайняті номери.

У готелях високих категорій обслуговування (готелях люкс) є стюарди, які починають свою роботу в другій половині дня. В обов'язку стюардів входить забезпечення кожного номера свіжими рушниками, додання номеру ошатного виду, а також установка ліжка, що вбирається. Це традиція для готелів вищого класу в Америці, що неухильно дотримується.

Чим більший за розмірами готель, тим більш розгалужену структуру він має, оскільки збільшується кількість проміжних ланок, на які покладається функція виконання тих чи інших завдань в роботі підрозділів[14, c. 124-126].

Висновки

Кондиціювання повітря — є комплекс способів, засобів і пристроїв, що забезпечують у приміщенні із заданим ступенем точності необхідні умови повітряного середовища (температуру, відносну вологість, рухливість, газовий склад, чистоту та ін.) поза залежністю від впливу на неї зовнішніх і внутрішніх факторів, що порушуються.

Вентиляцiя призначена для створення повiтрообмiну й пiдроздiляється на приточную й витяжну. Приточная вентиляцiя забезпечує подачу свiжого повiтря потрiбної температури й вологостi й виконується за допомогою приточных установок i центральних кондицiонерiв. Витяжна вентиляцiя вiдводить повiтря iз примiщення й здiйснюється шляхом установки окремих витяжних вентиляторiв.

Для досягнення гарного повiтрообмiну необхiдно забезпечити його достатню iнтенсивнiсть: кiлькiсть поступаемого повiтря повинне бути вiдповiдно до кiлькостi що вiдводиться, iнакше в примiщеннi створиться надлишковий або розрiджений тиск. Показником iнтенсивностi повiтрообмiну є його кратнiсть, тобто вiдношення обсягу подаваного або видли в плин 1 години повiтря до внутрiшнього обсягу примiщення. Для рiзних типiв примiщень цей показник має своє значення, що регламентується Будiвельними Нормами й Правилами (Снип): чим бiльше забруднення повiтря й чим вище вимоги до його якостi, тим вище повинна бути кратнiсть повiтрообмiну.

Кондицiювання повiтря має на увазi створення й пiдтримка ряду його параметрiв: складу, температури, вiдносної вологостi, чистоти, швидкостi руху й тиску. Для циркуляцiї повiтря, його охолодження й очищення використовуються моноблоки або спліт-системи. Центральнi кондицiонери й фанкойлы забезпечують подачу сумiшi повiтря iз примiщення й з вулицi, його охолодження й очищення.

Роботу всіх інженерних систем і комунікацій забезпечує технічна служба на чолі з технічним директором або головним інженером.

Необхідно зазначити, що велику (можливо, головну) небезпеку для готелів представляє можливість пожежі, випадкового або навмисного підпалення, що також вимагає розробки і впровадження адекватних організаційно-технічних заходів протидії і є однією з найважливіших складових системи безпеки.

Очевидно, що перехід до нової, сучасної концепції безпеки, яка передбачає застосування складної спеціальної техніки, вимагає перегляду тактичних аспектів в роботі різних служб готелю.

Для цього необхідно реалізувати наступні організаційні заходи: розробити детальні інструкції дій у всіх можливих позаштатних ситуаціях і розповісти про них кожному працівникові, скласти короткі, багатоінформативні й інтуїтивно зрозумілі інструкції з користування засобами безпеки для гостей, у які повинні бути внесені короткі правила поведінки в екстремальній ситуації, регулярно проводити заняття з підвищення кваліфікації персоналу служби безпеки, фізичної та бойової підготовки, провести навчання персоналу з правил користування апаратурою безпеки, організувати для персоналу періодичну (не менш одного разу на рік) перевірку знань в сфері безпеки, проводити додаткове навчання в разі зміни кадрів і модернізації готелю, організувати нечисленну, але професійну інженерну службу (у межах штату служби безпеки), до обов’язків якої ввійшло б проведення технічного обслуговування готелів, проведення навчання і консультування працівників інших служб та інші заходи (розробляються індивідуально для кожного конкретного готелю).

Працівники служби безпеки готелю мають постійно вивчати досвід експлуатації готелів і роботи їх служби безпеки, дані статистики правопорушень, мати консультаційну взаємодію з фахівцями державних служб охорони порядку, пожежної безпеки, силових відомств.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України “Про туризм” від 15.09.95 № 325/95-ВР.

3. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.91 № 30.

4. Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21.01.94 № 3858-12.

5. ГОСТ 28681.2-95 “Туристско-экскурсионное обслуживание. Туристические услуги. Общие требования”.

7. Александрова А. Ю. Международный туризм: Учеб. пособие. — М.: Аспект-Пресс, 2001.

8. Гостиничный и туристический бизнес / Под ред. проф. А. Д. Чудновского. — М.: ЭКМОС, 2000.

9. Ефремова М. В. Основы технологии туристского бизнеса: Учеб. пособие. — М.: Ось-89, 1999.

10. Кабушкин Н. И., Бондаренко Г. А. Менеджмент гостиниц и ресторанов: Учеб. пособие. — Минск: Новое знание, 2000.

11. Мальська М. П., Худо В. В., Цибух В. І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2004.

12. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємства. — К.: МАУП, 2003.

13. Нечаюк Л. І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес-менеджмент: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2003.

14. Роглєв Х. Й. Основи готельного менеджменту: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2005.