1. Класифікація інформаційних систем. Навести та охарактеризувати основні види класифікацій.

2. Поняття і мета створення інформаційних систем менеджменту (ICM).

3. Моделювання взаємодій бізнес структур та інформаційних технологій.

4. Схема системи управління підприємством за стандартами MRPII.

5. Побудувати функціонально-інформаційну модель своєї професійної діяльності.

Список використаної літератури.

1. Класифікація інформаційних систем. Навести та охарактеризувати основні види класифікацій

При самому загальному підході інформаційну систему (ІС) можна визначити як сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів (абонентів). Таке визначення може бути задовільним тільки при самій узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому уточненню.

ІС здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідним є обмін інформацією — передача знань, як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями.

Найдавнішими і найпоширенішими ІС слід вважати бібліотеки. І, дійсно, здавна в бібліотеках збирають книжки (або їх аналоги), зберігають їх, дотримуючись певних правил, створюють каталоги різного призначення для полегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали та довідники, що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.

В науковій літературі існує досить значне розмаїття щодо класифікації АІС. Різні автори в залежності від своїх задач та точок зору виділяють ті чи інші критерії і розподіляють пріоритети між ними. Зупинимось на одному з таких підходів, який на наш погляд, найбільш узгоджується з іншими темами цього курсу. Отже, АІС класифікуються:

1) за призначенням (фактографічні, документальні та змішані);

2) за мовами (замкнуті системи, системи з базовою мовою та змішані);

3) за локалізацією (локальні та розподілені);

4) за схемою додаткової обробки (постобробка та попередня обробка);

5) за структурами даних (ієрархічні, мережаного типу, реляційні) [5, c. 19-20].

Розглянемо по черзі і детальніше кожний з критеріїв.

1) за призначенням.

Документальні системи зорієнтовані на обробку та зберігання документа (порівняно великої за розміром послідовності символів), внутрішню структуру якого система (майже) повністю ігнорує, тобто він неподільний (атомарний) з точки зору системи. Споживачем результатів пошуку виступає, як правило, кінцевий користувач.

Фактографічні системи оперують фактами (даними) різних типів, що зв'язані в системі в більш чи менш складні структури. Дані, що є результатом пошуку, можуть стати складовою частиною звітів або використовуються різноманітними обчислювальними процесами.

Змішані системи включають в себе в тих чи інших пропорціях риси обох вищеназваних варіантів. Переважну більшість сучасних систем для ПЕОМ слід віднести до категорії змішаних.

Звичайно, наведені описові характеристики не дають можливості чітко визначитись у випадку класифікації кожної конкретної ІС, але дозволяють зробити перші грубі припущення. Для більш точних класифікаційних оцінок необхідно враховувати додаткові властивості, що відносяться до пошукового процесу, а також до особливостей мов запитів, реалізованих в тій чи іншій системі. Оскільки подальші наші розгляди будуть стосуватися переважно фактографічних систем, тому зараз приділимо більше уваги саме документальним системам.

Дескрипторні або документальні АІС (ДАІС) історично були першими. Спочатку їх мовою була нічим не обмежена природна мова. Перші ДАІС були призначені для пошуку книг та документів у бібліотеках і великих сховищах, тому їх і почали називати документографічними.

Основним елементом інформаційного простору ДАІС була анотація або реферат книги, документа, явища чи об'єкта. Реферат повинен відображувати ті риси, які цікавлять користувача (як правило — людини). В ньому виділяються слова чи словосполучення, які в сукупності майже однозначно (в ідеалі точно) відповідають повному опису об'єкта, крім того, таких слів повинно бути відносно небагато. Їх називають ключовими словами або дескрипторами. Запит для ДАІС можна зформулювати у вигляді переліку дескрипторів, який на думку користувача характеризує потрібний реферат, а значить, і відповідний об'єкт. Алгоритм формування відповіді послідовно порівнює запит з кожним рефератом і вибирає такі, що пройшли порівняння. В таких системах запит називають пошуковим розпорядженням, а реферат — пощуковим образом.

2) за мовами (замкнуті системи, системи з базовою мовою та змішані);

Системи з базовою мовою передбачають взаємодію користувача з СУБД з середовища якоїсь іншої мови програмування, де і виконуються більшість постпошукових перетворень даних. Такий підхід зручний для розробки різного роду систем як надбудов над СУБД, бо дає можливість створювати високоефективні програми постпошукової обробки даних.

Замкнуті системи самостійно забезпечують користувача всіма необхідними засобами як для локалізації даних, так і для їх постпошукової чи передпошукової обробки. Недоліком таких систем є те, що в них відсутні (або малоефективні) засоби для розробки надбудов – проблемно-орієнтованих комплексів.

Змішані системи передбачають наявність обох можливостей двох попередніх підходів і є найбільш поширеними на сьогодні [4, c. 36-37].

3) за локалізацією (локальні та розподілені);

Локальність передбачає розташування всього програмного забезпечення і даних на одному ізольованому комп’ютері, а розподіленість означає розташування системи на мережі комп’ютерів з певною стратегією рознесення даних.

4) за схемою додаткової обробки (постобробка та попередня обробка);

Головним призначенням будь-якої системи баз даних є підтримка функцій локалізації даних, що зберігаються, але дуже важливою властивістю, що може значно підняти інтерфейсний рівень системи, є наявність постобробки даних після їх локалізації в базі даних, чи попередньої обробки.

5) за структурами даних (ієрархічні, мережаного типу , реляційні).

Структури даних, що підтримуються в системі бази даних, — це важливий фактор, що впливає, як на виразову потужність, так і на ефективність функціонування. Для систем з ієрархічною структурою базовою структурою даних є дерево; як правило, вони мають найвищу ефективність функціонування, але виразові можливості їх відносно низькі. Системи з структурами даних типу мережа мають значно кращі виразові можливості, але дещо програють у ефективності функціонування, точніше, від користувача вимагається значно вищий рівень кваліфікації для ефективної експлуатації таких систем. В останні десятиріччя найбільшого розповсюдження (особливо для персональних ЕОМ) зазнали СУБД реляційного типу, для яких характерно щонайпростіша структура даних (плоский файл), але одночасово суттєво підвищений рівень мов маніпулювання даними, що максимально употужнює виразові можливості та знижує ефективність функціонування, тому для таких систем потрібні потужні комп’ютери, і вони значно чутливіші (порівняно з попередниками) до росту об’ємів даних [1, c. 25-26].

2. Поняття і мета створення інформаційних систем менеджменту (ICM)

Вимоги, що ставляться до управлінської інформаційної системи, як правило, не залежать від форми власності, однак залежать від сфери діяльності підприємства, а її програмні модулі повинні відповідати бізнес-процесам, функції автоматизованих робочих місць повинні відповідати посадовим обов'язкам співробітників. При виборі програмно-апаратних платформ і окремих бізнес-додатків повинні застосовуватися несуперечливі, злагоджені технології, дотримуватися єдина технологія експлуатації й обслуговування системи. Крім цих ключових вимог, є ряд загальних технічних вимог для будь-якої інформаційної системи, а саме:

— надійний захист від несанкціонованого доступу до даних і реєстрації дій персоналу;

— швидкодія, тобто досить малий час реакції системи (одиниці секунди) при введенні, пошуку й обробці інформації;

— можливість масштабування і розвитку системи;

— зручний користувальницький інтерфейс робочих місць;

— інтеграція з модулями системи передачі даних;

— можливість конвертації відомостей баз даних, що використовувалися в минулому, у нову систему;

— висока надійність роботи.

Можна виокремити п'ять головних типів інформаційних систем, які слугують для задоволення потреб різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту: 1) ділово-процесійні; 2) офісні автоматизовані, 3) управлінські інформаційні системи; 4) системи підтримки прийняття рішення; 5) системи підтримки виконання рішень [3, c. 42-43].

Ділово-процесійна система є комп'ютерною інформаційною системою, що виконує щоденні поточні операції, потрібні для розвитку бізнесу і забезпечує пряму підтримку на операційному рівні організації. Ця система — головне джерело інформації, яка використовується іншими типами комп'ютерних систем організацій.

Офісна автоматизована система має на меті полегшити зв'язок і підвищити продуктивність менеджерів і офісних працівників за допомогою документів і передавальних процесів. Це система селекторної інформації, яка може також містити текстові, табличні процесори, електронний календар, телеконференцію, графіки, системи керування базами даних та ін.

Управлінська інформаційна система — комп'ютерна інформаційна система, що постачає повсякденну інформацію і часто дає змогу здійснювати доступ до поточної і ретроспективної інформації, потрібної менеджерам, переважно середнього і нижчого рівнів. Система орієнтована на фактичні, операційні напрямки діяльності і особливо важлива для планування, прийняття рішень, контролювання. Як правило, система підсумовує інформацію з операційно-ділових систем для підготовки поточних доповідей, які використовуються менеджерами.

Система підтримки прийняття рішень є комп'ютерною інформаційною системою, яка підтримує процес прийняття управлінських рішень в ситуаціях, які не досить добре структуровані. Такі системи загалом не вказують, які рішення є оптимальними. Проте вони роблять спробу скерувати процес прийняття рішень у правильне русло за допомогою спеціальних прийомів, які допомагають менеджерам детальніше аналізувати ситуацію. Спеціалізованим типом інформаційної системи, все більше поширеним, є експертна система. Це комп'ютерна система, яка використовує реальні знання експерта для вирішення спеціальних проблем.

Системи підтримки виконання рішень — комп'ютерні інформаційні системи, що підтримують виконання рішень і ефективне функціонування організацій на вищих рівнях. Такі системи розроблені недавно, і їх інколи називають виконавчо-інформаційними системами.

Системи підтримки виконання рішень мають тенденцію до меншого використання аналітичних моделей, ніж системи підтримки рішень, отримують інформацію з різних джерел, дозволяють прийняти більше рішень із кола досить складних питань. Системи підтримки виконання рішень на відміну від систем підтримки прийняття рішень, які мають тенденцію до вужчого використання, містять більше загальних комп'ютерних потужностей, телекомунікацій, опцій дисплею, які можна використовувати для вирішення багатьох проблем [8, c. 59-60].

Для трансформування даних в інформацію використовуються комп'ютерні компоненти інформаційних систем, які поділяються на дві категорії: програмне і технічне забезпечення.

Програмне забезпечення (англ. software) — це набір програм, документів, процедур, повсякденних операцій комп'ютерної системи, що допомагають технічним засобам виконувати різні операції.

База даних (англ. base date або date storage) — це набір даних, ефективно організованих так, щоб з ними було легко працювати. Вони будуються на системах управління базами даних: FoxPro, MS Access, Oracle та инших. База даних системи менеджменту — це програмні засоби, що дають організаціям змогу здійснювати управління і мати доступ до необхідних даних.

На додаток до пакетів програм, готових до використання, спеціалістами організації можуть розроблятися програми для спеціальних операцій. Це досить дорого коштує, але робить організацію більш конкурентоспроможною.

Багато організацій, особливо великих, можуть мати різні бази даних для окремих потреб, таких як бухгалтерський облік, людські ресурси тощо. Зусилля спрямовуються на створення систем, які можуть збирати інформацію з різних баз даних [4, c. 26].

3. Моделювання взаємодій бізнес структур та інформаційних технологій

Створення науково удосконаленої інформаційної системи є важливою передумовою раціональної організації управління підприємством, своєчасного прийняття управлінських рішень щодо оптимального ведення діяльності. Організації, які відмовляються від впровадження чи оптимізування у себе управлінських інформаційних систем в умовах сьогодення, приречені на невдачу у діяльності. Тому важливим і актуальним є вивчення та використання таких систем.

Чи можливо в сучасному банківському бізнесі обійтися без інформаційних технологій? Очевидно, що ні. Саме ті можливості, які забезпечує електронна обробка даних, дозволили банкам істотно розширити діапазон своїх послуг і довести їх якість і ефективність до такого рівня, який не міг бути досягнутий при роботі «уручну». Без автоматизації офісів і інформаційних технологій сучасна банківська справа просто не могла б існувати у сьогоднішньому своєму вигляді.

Інформаційні технології (ІТ), є основою сучасних банківських структур. У банківській сфері проблема полягає в тому, щоб забезпечити найбільш ефективне управління на основі ІТ,використовувати останні на благо клієнтів і, таким чином, на благо компанії».

ІТ впливають на банки на всіх рівнях:

(а) Керівники за допомогою ІТ одержують стратегічні оцінки щодо положення банку в умовах конкуренції, організації роботи і кадрової політики.

(б) ІТ приносять бухгалтерам як користь, так і створюють для них проблеми.

(в) Для операторів ІТ перетворюють рутинну роботу на цікаву і захоплюючу.

Сьогодні очевидно, що ІТ визначають:

— успіхи або невдачі в банківській діяльності;

— чи будуть «банки» продовжувати своє існування як такі;

— диференціацію конкуруючих у сфері фінансових послуг компаній.

Використання комп'ютерних систем сьогодні охоплює всі аспекти банківського бізнесу, а також створення, маркетинг і безпосередньо надання фінансових послуг клієнтам. В результаті банки займають найбільш передові позиції у використанні новітніх досягнень техніки і технологій в своїй галузі.

Банки використовують ІТ з метою економії коштів і збільшення прибутку, а також внаслідок зростання конкуренції з боку іпотечних, інвестиційних та інших фінансових установ. При цьому банки стикаються з такими проблемами:

(а) з руйнуванням традиційної депозитної бази (клієнти вимагають від банків нарахування відсотків по поточних рахунках, як це роблять деякі іпотечні установи);

(б) із зростаючою вартістю капіталу, оскільки його доводиться все частіше запозичувати на оптових фондових ринках;

(в) з підвищенням витрат на персонал;

(г) із збільшенням вартості експлуатації банківських комп'ютерних мереж, що постійно розширюються;

(д) з конкуренцією з боку небанківських структур (таких, наприклад, як інвестиційні фонди та кредитні спілки, які приймають готівку і цінні папери, забезпечуючи при цьому, крім дебетових карток і чекового обслуговування, високий дохід по кредитному балансу).

Тому банкір сьогодні повинен бути готовий до соціальних і економічних змін, зміна у навколишньому середовищі, повинен уміти витримувати змагання з незвичними для нього конкурентами, використовуючи при цьому звичну для себе зброю — нові технології.

Доступність новітніх технологій полегшує шлях новачків на ринок. Банки вже довели, що банківські операції можна проводити без безпосередніх відвідин клієнтами контори — таку можливість забезпечують персональні комп'ютери, телефони і термінали. Це означає, що належним чином технічно оснащені небанківські структури, такі як телекомунікаційні і комп'ютерні компанії, цілком зможуть в недалекому майбутньому скласти банкам жорстку конкуренцію [4, c. 95-96].

4. Схема системи управління підприємством за стандартами MRPII

Розроблення автоматизованих систем управління висунула на порядок денний дві взаємопов'язані проблеми. З одного боку, це формалізація і стандартизація методів розроблення проектів, а з іншого — стандартизація методів управлінських рішень, які відповідали б визначеним цілям.

Контроль за виробництвом у MRPII-системі здійснюється за допомогою зворотного зв'язку (feedback). Основною й ефективною рисою цієї системи є можливість планувати потреби підприємства на короткі проміжки часу (тиждень, день) і здійснювати зворотний зв'язок у реальному режимі часу, наприклад, автоматично змінювати раніше побудовані плани виробництва в разі збоїв поставок або виходу з ладу устаткування.

Алгоритм роботи MRPII-системи націлений на внутрішнє моделювання всієї сфери діяльності підприємства. Система враховує й аналізує всі внутрішньокомерційні та внутрішньовиробничі події, які відбуваються в певний час, і ті, що заплановані на майбутнє. У разі будь-яких змін у виробництві (допущено брак, змінено програму виробництва, уведено нові технологічні вимоги) MRPII-система миттєво реагує на те, що сталося, вказує на наслідки і визначає, які зміни потрібно внести у виробничу діяльність, щоб запобігти цим наслідкам або мінімізувати їх.

Отже, передбачаючи можливі наслідки заздалегідь і надаючи керівництву підприємства інформацію для попереднього їх аналізу, система забезпечує стабільне становище підприємства на ринку виробників і споживачів продукції [1, c. 27].

З часу виникнення і впровадження MRPII-системи у світовому бізнесі відбулися значні зміни. В останнє десятиліття гіганти світової індустрії поширили на весь світ свої віддалені виробничі та невиробничі об'єкти управління, значно ускладнилась організаційна структура найбільших компаній і холдингів. Це, у свою чергу, зумовило збільшення управлінських витрат на підтримання складних логічних структур управління бізнесом. Як результат виникла потреба шукати методики, які дозволили б оптимізувати вирішення цих завдань. MRPII-система уже була не спроможна задовольнити зростаючі потреби великих корпоративних систем, розподілених у світовому просторі. Тим більше, що вона мала низку істотних недоліків:

· відсутність розвиненої інтегрованої системи управління фінансовими ресурсами й кадровим потенціалом;

· недостатньо розвинена система управління витратами і прибутком за місцем їх виникнення;

· слабка інтеграція із системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;

· система в основному зорієнтована на існуючі замовлення на продукцію, що вкрай ускладнює прийняття рішень на довгострокову перспективу [2, c. 49-50].

5. Побудувати функціонально-інформаційну модель своєї професійної діяльності

Фахівці зі статистики повинні вміти застосовувати такі основні принципи створення ефективного інформаційного забезпечення для вирішення задач економічного аналізу:ення інформаційних потреб користувача;

— Визначення способів найефективнішого задоволення цих потреб; — Об’єктивність відтворення процесів господарювання;

— Єдність інформації (єдина документація, однакове зведення обліку, єдність планових даних, уникнення дублювання);

— Застосування новітніх технологій формування банку даних на персональному комп’ютері;

— Розробка варіантів розв’язання задач на персональному комп’ютері із визначенням необхідних розрахункових показників;

— Всебічне використанні первинної інформації;

— Удосконалення програмного забезпечення аналізу первинної інформації для потреб управління.

Фахівці з статистики на своїх посадах можуть виконувати такі завдання, які безпосередньо пов’язані з інформаційними технологіями як:вати інформацію про систему керування будь-яким господарським об’єктом;

— аналізувати виробничо-господарську діяльність, інформаційні зв’язки між адміністративними, виробничими та іншими процесами;

— досліджувати та аналізувати функціонування та інформаційні потреби діючої інформаційної системи і визначати можливості її модернізації;

— аналізувати результати тестування технічних і програмних засобів передавання, оброблення та збереження інформації з подальшим їх використанням для поліпшення роботи інформаційної системидтримку бізнес-проектів;

— аналізувати діяльність підприємств інформаційного обслуговування;

— розроблювати проекти інформаційних систем з використанням: моделей бізнес-процесів та моделей управління (організаційні, функціональні, інформаційні);

— структурної методології;

— об’єктно-орієнтованої методології;

— програмувати з використанням інструментальних засобів у різних технологічних середовищах: індивідуальному, розподіленому та мереженому;

— створювати системи керування інформаційними підприємствами;

— організовувати та контролювати функціонування інформаційної системи на всіх операціях технологічного процесу оброблення інформації;

— виконувати проектування технологічного процесу збирання, оброблення, збереження та передача інформації;

— розробляти заходи щодо захисту інформації та програм;

— оцінювати надійність і ефективність інформаційних систем;

— створювати, використовувати та коригувати бази даних;

— обробляти данні з використанням табличних процесорів та текстових редакторів;

— адаптувати і налагоджувати прикладні програмні комплекси до конкретних умов експлуатації на будь-якому робочих місцях кінцевого користувача;

— здійснювати супровід прикладного програмного комплексу протягом його життєвого циклу;

— забезпечення власних інформаційних потреб та інформаційне обслуговування працівників організації.

Список використаної літератури

1. Ананьєв О.М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: підручник / О.М. Ананьєв, В.М. Білик, Я.А. Гончарук. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 584 с.

2. Антонов В.М. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології: навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України, КНУ ім. Т.Г. Шевченка. — К.: ЦНЛ, 2005. — 432 с.

3. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навчальний посібник / В.М. Гужва; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2001. — 400 с.

4. Гуржій А.М. Інформатика та інформаційні технології: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк. — Х.: Компанія СМІТ, 2003. — 352 с.

5. Информационные системы и технологии: приложения в экономике и управлении: Кн.6: учебное пособие / Мин-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун-т; ред. Ю.Г. Лысенко. — Донецк: Юго-Восток, 2004. — 377 с.

6. Інформаційні системи в менеджменті: підручник / В.О. Новак, Ю.Г. Симоненко, В.В. Матвєєв. — К.: Каравела: Піча Ю.В., 2008. — 616 с.

7. Писаревська Т.А. Інформаційні системи в управлінні персоналом та економіки праці: посібник для самост. вивч. дисц. / Т.А. Писаревська, О.В. Городній; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К.: КНЕУ, 2006. — 284 с.

8. Пономаренко Л.А. Електронна комерція: підручник / Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економ. ун-т. — К.: Київський нац. торг. — економ. ун-т, 2002. — 443 с.

9. Татарчук М.І. Корпоративні інформаційні системи: навчальний посібник / М.І. Татарчук; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2005. — 291 с.