Вступ.

1. Концептуально-теоретичні засади дослідження інформаційної діяльності ООН.

2. Форми та методи інформаційної діяльності ООН.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

За час після створення ООН у світі відбулися глибокі зміни, що проявилося, зокрема, в зростанні ролі інформації: сукупний вплив інформаційної технології і електронної торгівлі справляє такий перетворюючий ефект, який викликала промислова революція, а Інтернет став найбільш швидко зростаючим засобом комунікації за всю історію цивілізації. В останні роки роль інформації ще більше посилилася: вона є рушійною силою, що сприяє порозумінню між культурами і розширенню участі людей у прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя.

Діяльність ООН має велике значення для розвитку інформаційного суспільства. Ще на початковому етапі діяльності Організації, Генеральна Асамблея проголосила свободу преси, а також право на інформацію в Загальній декларації прав людини. Одним з основних чинників, що на сьогоднішньому етапі перетворюють світ є глобалізація, а вона спирається на революцію в області інформаційних технологій.

Запорукою успішної діяльності ООН є широкомасштабна підтримка народів світу. У цьому зв'язку винятково важливу роль для ООН відіграє комунікаційна робота. Без інформаційного забезпечення неможливо досягти основних цілей ООН. Миротворча діяльність не буде успішною, якщо люди не розумітимуть мету миротворців та сутності їх дій. Інформаційне забезпечення дедалі стає все більш важливим аспектом покращення ефективності миротворчих операцій.

Таким чином, актуальність зазначеної теми випливає із необхідності ґрунтовного та всебічного дослідження діяльності інформаційної структури Організації, що є важливим інструментом для досягнення її головних цілей.

1. Концептуально-теоретичні засади дослідження інформаційної діяльності ООН

Серед закордонних дослідників, що обґрунтовували загальну роль інформації у світі, необхідно виділити роботи 3. Бжезинського, Р. Брайтенштайна, М. Маклухана, У. Мартіна, Ж. Сервана-Шрайбера, А. Тоффлера та ін. Важливою є робота Л. Горденкера, який в 1960р. провів аналіз діяльності Управління публічної інформації та довів його дієвість та життєздатність. В роботах цілої низки західних вчених велика увага приділяється інформаційній діяльності ООН у зв’язку з миротворчістю. В цьому контексті суттєвими є роботи Е. Бермана, Г. Вайберга, Д. Гая, Дж. Мак Геррі, А. Ейде, М. Ланда, Б. Олірі, А. Солімано, та ін.

Велику увагу інформаційному розвитку продовжують приділяти Генеральні Секретарі ООН, серед яких особливий внесок в зазначену проблематику зробили П. де Куельяр, Б. Галі та К. Аннан.

Проблемам інформації в міжнародних організаціях присвячена робота російського вченого Ю.Б. Кашлева. Серйозні дослідження міжнародного обміну інформацією з правової точки зору провели Є.В. Єрмішина та А.В. Кортунов. Одним з найвагоміших досліджень діяльності ООН в галузі інформації є робота російського вченого Ю. К. Денисова.

Серед українських вчених, що досліджують роль інформації, важливими для автора стали роботи Александрука В.Є., Білоруса О.Г., Гондюла В.П., Почепцова Г.Г., які відзначають увагу світового суспільства до проблем інформації та наголошують, що у сучасному суспільстві на перший план виходить діяльність в галузі міжнародної інформації.

Вагомий вклад в дослідження інформаційних відносин та ролі міжнародних організацій в них належить українським дослідницям Зернецькій О. В. та Макаренко Є.А., в роботах яких подано аналіз внутрішньої структури, тенденцій еволюції та перспектив розвитку міжнародної інформаційної політики, а також політичної діяльності таких міжнародних організацій, як ЮНЕСКО, ЄС, Рада Європи, ОБСЄ та НАТО в області комунікації. Стратегії діяльності ЮНЕСКО торкається в своїй роботі і Губерський Л.В., що акцентує увагу на вдосконаленні концепції міжнародної інформаційної політики та підтримці національних ініціатив інформаційного суспільства.

Серед робіт українських дослідників, які певним чином торкаються інформаційної роботи ООН в області миру та безпеки, варто відзначити праці В. С. Бруза, Л. І. Скороход та Ю. С. Скорохода, які зазначають, що важливою формою функціонування механізму превентивної дипломатії є необхідність отримання своєчасної і точної інформації як основи для наукового прогнозування виникнення нових конфліктних зон у світі. З цієї проблематики вагомими є також роботи О. Балдинюка, О. Картунової, Т. Квашілави, А. Німченка, Е. Отару та ін.

Проведений аналіз джерел показав, що тема “Інформаційна діяльність ООН” є практично не розробленою. Більшість дослідників говорить про загальну роль інформації в світі, чи торкаються цієї теми у зв’язку з іншими областями аналізу, деякі приділяють увагу діяльності ЮНЕСКО в галузі комунікацій. Однак, глибинних комплексних досліджень, пов’язаних з ООН в інформаційному контексті, немає.

Інформаційні підрозділи ООН з самого початку були націлені на висвітлення таких важливих питань життя людства, як: підтримка міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному, соціальному і гуманітарному розвитку, положення в галузі прав людини та ін. З перших кроків розбудови ООН проблемі інформації, її впливу на суспільство і використання комунікаційних технологій для поліпшення життя людей надавалося першочергове значення. ГАООН в одній з перших резолюцій (№ 59, 1946р.) відзначила, що свобода інформації належить до основних прав людини. Відповідно до принципів Статуту ООН право “шукати, одержувати і поширювати інформацію” було закріплене в Загальній декларації прав людини 1948р.

Інформаційний механізм Секретаріату ООН формувався у 1946 р., і мав складну структуру. Він складався з інформаційної служби Генерального секретаря; інформаційних служб ряду головних департаментів і управлінь та спеціалізованих установ ООН — ЮНЕСКО, ПРООН, та ін. Координація їх дій здійснюється Об'єднаним інформаційним комітетом, що відповідає за розробку єдиного підходу до інформаційної діяльності в рамках системи ООН.

Найважливішою ланкою всієї інформаційної системи ООН є Департамент публічної інформації (ДПІ), що має розгалужену систему збору, опрацювання і поширення інформації. В 1997р. в ДПІ була створена Група стратегічного планування в області комунікації для розгляду всіх аспектів мандатів, механізмів і діяльності Департаменту. Серед досягнень ДПІ в 1990-х рр.. варто виділити: встановлення міцних зв'язків співробітництва із ЗМІ в усьому світі; освоєння новітніх інформаційних технічних засобів для підготовки і здійснення програм в області публічної інформації; вихід на нові рівні департаментського і міжустановчого співробітництва з метою підвищення уваги до питань, що стосуються потреб людей.

Основна проблема ДПІ зв'язана з відсутністю чіткості в постановці його головного завдання, а також недостатньо чітким визначенням цільових аудиторій. Причина цього в тому, що він одержав від ГАООН більше 120 мандатів, проводить більше 60 офіційних заходів і виконує численні спеціальні прохання, що надходять від Секретаріату. До числа можливих рішень цих проблем відносяться розробка більш цілеспрямованих інформаційних повідомлень; більш чітке визначення цільових аудиторій; розстановка пріоритетів при розподілі ресурсів між видами діяльності; виявлення програм і видів діяльності, які можна зробити більш ефективними.

При підготовці ООН до рішення проблем ХХІ сторіччя сучасна технологія грає винятково важливу роль. Швидкий прогрес в області комунікаційно-інформаційної технології приводить до зміни сучасних методів компонування, передачі і споживання інформації. Інформаційна структура ООН намагається скористатися новими можливостями у пріоритетних областях роботи, оскільки всесвітня мережа має свої переваги: оперативність, скорочення витрат та прямий вихід на більш широкі аудиторії, такі, як молодь і особи, що відповідають за формування політики.

Використання інформаційної технології приводить до корінної зміни комунікаційної стратегії ООН і її внутрішнього управління. Вона сприяє встановленню зв'язку між ООН і її партнерами. Разом з тим інформаційна технологія усе ще не є загальнодоступною, оскільки зміни дотепер відбувалися головним чином у конкретних регіонах. Завдання міжнародного співтовариства полягає в забезпеченні вільного руху поточної інформації, для того щоб перевагами цієї нової технології могло скористатися як можна більше число країн.

Таким чином, в підрозділі досліджено основні етапи становлення інформаційної структури ООН та з’ясовані основні стратегії розвитку інформаційного комплексу ООН.

2. Форми та методи інформаційної діяльності ООН

ООН має значний досвід інформаційної роботи у світовому масштабі. За часів створення Організації головну роль грали друковані ЗМІ та радіо. Незабаром телебачення стало важливим елементом інформаційної діяльності, але тільки в останній декаді другого тисячоліття відбулося стрімке розширення сфери охоплення візуальних ЗМІ. Поява четвертого засобу комунікації, Інтернет, ще більше сприяла швидкому скороченню відстаней. Величезні можливості цього засобу комунікації були визнані в усьому світі.

Хоча використання нових технологій дає великі перспективи, більша частка уваги та ресурсів ДПІ відводиться традиційним засобам – радіо, телебаченню та публікаціям, оскільки інформаційна технологія ще не одержала загального поширення. Успіхи інформаційної активності ООН останніх років багато в чому повязані саме з традиційними формами діяльності: радіостанція ООН вирішує завдання виходу на міжнародний рівень віщання; ДПІ зміцнив свої відношення партнерства з основною керівною ланкою телевізійних компаній у рамках Всесвітнього телевізійного форуму ООН; за допомогою опитувань читачів на постійній основі проводяться огляди і доробка видань ДПІ. До числа нововведень відноситься підготування зручного варіанта публікації “Основні дані про ООН” і перетворення видання “Хроніка ООН” у пожвавлений форум для обговорення і обміну новинами. Завдяки співробітництву зі Всесвітнім банком у видання “Девелопмент Бізнес” з'явилася електронна версія — “Девелопмент Бізнес Онлайн”.

Випуск і поширення радіопрограм залишається одним з найбільш рентабельних з погляду витрат і великих по сфері охоплення каналів інформації, що є в розпорядженні ДПІ. Основна стратегія ООН стосовно радіомовлення передбачає: досягнення більшої ефективності і продуктивності шляхом раціонального використання ресурсів і застосування передових практичних методів і технологій виробництва; надання частини ресурсів, виділюваних на нинішні структури виробництва і поширення інформації, на цілі радіомовлення; забезпечення підтримки з боку держав-членів, організацій і відповідних установ у сфері комунікації і віщання. Багато вже зроблено для створення міжнародної радіомовної служби, що дозволяла б усій системі ООН поширювати інформацію, особливо для підтримки миротворчих і гуманітарних операцій. У той же час слід зазначити, що ДПІ зможе забезпечити зміцнення потенціалу ООН в області міжнародного радіомовлення лише за умови одержання позабюджетної підтримки, якої на теперешній час немає.

Ініціатива в області радіомовлення була згодом продовжена телевізійною службою: у 2001 р. почалося щоденне поширення блоків новин про події в системі ООН для використання телевіщальними службами. Розширення використання ДПІ відеоматеріалів і телепрограм підтверджує, що робочі відносини з цим важливим сектором ЗМІ піднялися на новий рівень. В області візуальної інформації ДПІ пильно стежить за технічними нововведеннями, що дозволили б більш широко використовувати телевізійні матеріали і відеокліпи на Веб-сайті ООН. В своїй діяльності у телевізійній сфері ООН приділяє особливу увагу матеріалам, що користуються попитом з боку зовнішніх телевізійних корпорацій, і прагне зміцнювати співробітництво як між установами системи ООН, так і з національними телевізійними мережами.

Основна увага в галузі комунікації як і раніше приділяється ролі преси. Програма публікацій ДПІ продовжує займати центральне місце в пропагандистській роботі ДПІ. ООН є великим джерелом досліджень і документації, у відношенні яких є значний попит з боку академічних і науково-дослідних закладів. У той час як електронні засоби забезпечують негайний доступ до інформації, друковані видання, як і раніше, користуються великою увагою з боку широкого кола читачів і служать важливим джерелом для повторного поширення матеріалів.

При підготуванні друкованої та аудіовізуальної продукції ДПІ все більше враховуються потреби ЗМІ в плані змісту, стилю і своєчасності. Цьому сприяло вмикання в інформаційний вузол ООН в Інтернет радіо- і телевізійних програм, а також розміщення цифрових фотографій і публікацій про діяльність Організації в усьому світі. Приділення основної уваги традиційним ЗМІ не заважає ООН повною мірою використовувати широкі можливості й охоплення Інтернету. Розширення глобальної мережі означає, що до електронної інформації на веб-сайті ООН, щороку безкоштовно одержують доступ мільйони людей.

У 1995 р. ДПІ прийняв на себе відповідальність за координацію матеріалів про ООН у Всесвітній мережі, після чого він розробив організаційну структуру для передачі інформації у мережі. ДПІ має ефективний орган, що дозволяє йому відігравати ключову роль у визначенні, координації і забезпеченні інформаційно-пропагандистського змісту інформаційної сторінки ООН в Інтернет — це Секція інформаційних технологій. Основним компонентом ДПІ в області всіх технічних нововведень є Відділ інформаційно-технічного обслуговування ДПІ з питань керування, саме йому доручена розробка дизайну Веб-сайту ООН. Домашня сторінка ООН у мережі Інтернет містить основну інформацію про систему ООН та її роботу, найостанніші новини, прес-релізи, щоденні зведення подій, інформацію щодо публікацій та електронний тур штаб-квартирою ООН. В даний час додаються зусилля з метою подальшого розвитку електронного каналу ООН шляхом забезпечення передачі в мережу публікацій, прес-релізів і важливих документів у день їх виходу.

Незважаючи на певні успіхи в галузі використання нових технологій, автор вважає, що в майбутньому потрібно зробити все можливе для розширення можливостей ООН по забезпеченню повного використання всесвітньої мережі. Виробництво друкованих, радіо- і відеоматеріалів має бути націлене на забезпечення оптимального використання мультімедійних можливостей Інтернет. Організації потрібні нові підходи, які б використовувалися для забезпечення більш привабливого і зручного представлення матеріалів на основі розширення функцій пошуку.

ООН має складності з поширенням інформації через велику розмаїтість своєї аудиторії. Вирішувати цю проблему і покликані інформаційні центри і служби. Вони відповідають за діяльність з поширення інформації про систему ООН на національному і регіональному рівні, за забезпечення розуміння ідеалів і програм роботи ООН і мобілізацію громадськості в їхню підтримку. Їх функції включають підтримку робочих зв'язків з урядовими інформаційними службами, національними і місцевими ЗМІ, НУО і навчальними закладами; організацію адаптації інформаційних матеріалів і їхнього перекладу на місцеві мови; поширення, матеріалів, що підготовляються ДПІ; організацію і проведення семінарів і інших заходів щодо підтримки зв'язків із громадськістю; діяльність по забезпеченню підтримки з боку національних урядів і організацій для сприяння здійсненню цілей ООН.

Мережа інформаційних центрів ООН є одним з основних компонентів стратегій Організації в області публічної інформації і важливий засіб стимулювання інтересу на місцях до глобальних питань. Основні заходи центрів містять поширення нової інформації про поточні події в ООН шляхом доведення до ЗМІ останніх новин, організації прес-конференцій, випуску інформаційних бюлетенів, надання інтерв'ю, а також спостереження за публікаціями в засобах інформації і реагування на них.

За загальне керування інформаційними центрами відповідає Служба інформаційних центрів. Вона проводить консультації з державами-членами і департаментами по всіх аспектах роботи центрів, відповідає за забезпечення ефективного використання ресурсів, а також дає рекомендації у відношенні планування інформаційної діяльності, координує здійснення допоміжних заходів в галузі інформації на рівні всієї системи ООН і відповідає за своєчасне забезпечення центрів інформаційними матеріалами.

Висновки

Одна з головних причин створення ООН і основна частина її повноважень – забезпечення міжнародного миру і безпеки. Підтримання миру є частиною набагато ширших зусиль, яких докладає ООН для справи миру. ООН застосовує превентивну дипломатію для ліквідації конфлікту до того, як він вибухне, а також постконфліктне миробудівництво для створення умов стійкого миру та усунення причин нового конфлікту. На всіх цих етапах використання індустрії інформації є життєво необхідним.

ООН в своїй комунікаційній діяльності використовує всі існуючі на сьогодні засоби поширення інформації, використовуючи для цього різні методи. До основних форм інформаційної діяльності, а саме: радіомовлення, телебачення, друкованих матеріалів та Інтернету, додаються такі додаткові традиційні види, як екскурсії для відвідувачів, програми брифінгів для шкіл і коледжів, влаштування виставок в Центральних установах, організація семінарів, концертів й урочистих заходів в особливих випадках. Діяльність Бібліотеки ООН включає обслуговування делегацій і персоналу, головних Департаментів та глобальних публікацій; бібліотеці доручено також здійснювати спостереження за системою бібліотек-депозитаріїв і надавати довідкові матеріали широкій громадськості. Мережа ІЦООН створена для забезпечення безпосереднього контакту ДПІ зі світовою громадськістю.

Серед основних аспектів інформаційної діяльності треба виділити друковані матеріали, які зберігають свою актуальність для інформаційних ланок в усьому світі і є головним елементом пропагандистських зусиль ООН. Охоплення інформаційної діяльності ООН значно розширюється завдяки більш активному використанню мережі Інтернет. Хоча в багатьох частинах світу доступ до мережі обмежений, численні передаточні ланки користуються нею для одержання матеріалів про ООН. Слід зазначити можливість використання Інтернет як каналу ЗМІ. Саме завдяки цій якості вона може стати в майбутньому одним з головних інструментів в реалізації стратегії в області комунікації.

Велика робота проведена останнім часом із забезпечення потенціалу міжнародного радіомовлення. Радіомовлення є найбільш прямим і економічним засобом передачі інформації в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються. Незважаючи на всі свої зусилля, радіослужба ООН має проблеми через скорочення обсягу ресурсів.

Незважаючи на великий вплив, який має телевізійна інформація завдяки своїй наочності, телебачення є найбільш слабким місцем інформаційної системи ООН. Основні проблеми розвитку цієї галузі пов’язані із фінансовими труднощами організації та приділенню більшої уваги ефективнішим з погляду витрат формам – радіо і публікаціям, та перспективнішій — Інтернету.

Список використаної літератури

1. Кудрявцева С. Міжнародна інформація: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — 2-ге вид. — К. : Слово, 2008. — 400с.

2. Литвиненко О. В. Інформаційна безпека Європи: Конспект лекцій до курсу лекцій для студ. спец."Міжнародна інформація" спеціалізації "Європейські комунікації" / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин; Центр європейських студій. Кафедра міжнародних комунікацій та зв'язків з громадськістю. — К., 1999. — 61с.

3. Маруховський О. Інформаційне суспільство: теоретико-концептуальні засади: навч. посіб. для студ. напряму "Міжнародні відносини" спец. "Міжнародна інформація" / Університет економіки та права "КРОК". — К., 2007. — 136с.

4. Степко О.М. Провідна роль департаменту публічної інформації в інформаційній структурі ООН // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Міжнародні Відносини. – Вип.15. – Київ 2000. – С. 12-21.

5. Степко О.М. Розвиток і проблеми діяльності Інформаційних центрів ООН // Дослідження світової політики. – Вип.16. – Київ 2001. – С. 60-67.

6. Степко О.М. Проблеми розвитку інформаційних технологій в діяльності ООН // Вісник Київського національного Торговельно-економічного університету. – Вип.3. – Київ 2002. – С. 78-87.

7. Степко О.М. Проблеми реформування інформаційної діяльності ООН // Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах. Частина 2. – Хмельницький: ТУП, 2003. – С. 27-34.

8. Слободяник М. Міжнародна інформація: Навч.-метод. посіб. / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. — К. : ДАКККіМ, 2007. — 108с.