referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Хімія в побуті і як не наразитися на небезпеку?

Вступ.

1. Хімічні сполуки у побуті.

2. Як надати першу долікарську допомогу.

Висновки.

Список викиристаної літератури.

Вступ

У побуті ми практично щоденно зустрічаємося з продуктами хімічної промисловості та з хімічними процесами. Це прання білизни, миття посуду, доглядання за підлогою та меблями, застосування клею, а також готування їжі, умивання з милом, догляд за шкірою обличчя та інша особиста гігієна тощо.

Потенційно токсичних хімічних речовин, які, проникаючи в організм, призводять до гострих отруєнь, сьогодні налічується понад 500. Названі «епідемією століття», ці отруєння звичайно реєструються як нещасні випадки у побуті, найчастіше серед жителів великих міст.

Відомий фахівець у галузі клінічної токсикології Є. О. Лужніков причини, гострих отруєнь поділяє на дві основні категорії:

1) суб'єктивні — безпосередньо залежні від поведінки потерпілого;

2) об'єктивні — обумовлені конкретною «токсикологічною ситуацією».

Перші пов'язані переважно з самоотруєнням у результаті випадкового або навмисного прийому всередину різних хімічних препаратів. Слід підкреслити, що кількість кримінальних випадків отруєнь, які викликаються хімічними речовинами, що використовуються зі злим наміром, нині помітно збільшилася. При цьому помітно зросла, причому в усіх країнах, кількість випадків отруєнь унаслідок помилкового прийому всередину токсичних речовин, особливо серед дітей.

1. Хімічні сполуки у побуті

Синтетичні миючі засоби — нині це, мабуть, найпопулярніші препарати побутової хімії, які зустрічаються найчастіше. Пральні порошки є детергентами, які одержують із сировини хімічної та нафтової промисловості. Сьогодні їх кількість сягає 80-85% усіх миючих засобів.

Раніше вітчизняна промисловість, що забезпечувала побутовими препаратами колишні республіки Радянського Союзу, виробляла щороку близько 900 тис. т рідин, порошків і паст для прання, з яких приблизно 700 тис. т поступало у продаж для населення. Колишній ВНІІ Хімпроект постійно проводив роботи з розроблення нових технологій і вдосконалення діючих виробництв синтетичних миючих засобів. При цьому особлива увага приділялася таким препаратам комплексної дії, які не |тільки б очищали предмети від бруду, але й водночас вибілювали їх і дезінфікували, надавали тканинам антистатичних властивостей. Це стосувалося всіх груп миючих засобів незалежно від товарної форми — препаратів для прання виробів з бавовняних і лляних тканин, для речей із вовни, шовку та синтетики, а також універсальних засобів, призначених для тканин усіх видів. Розширювалося й удосконалювалося виробництво піномиючих засобів для приймання ванн Сіх також у нас відносять до синтетичних миючих препаратів).

На жаль, останніми роками випуск вітчизняної продукції скоротився, і зросла кількість різноманітних синтетичних миючих засобів імпортного виробництва. Крім головної причини — загального спаду виробництва в країні, істотним є недостатня якість основи синтетичних миючих засобів — поверхнево-активних речовин (ПАР), що випускаються нашою промисловістю, а також наявність часом неприємного запаху. Щорічно жителям України потрібно не менше 250 тис. т прально-миючих засобів (або 5 кг на душу населення). Проте вітчизняні підприємства не можуть забезпечити навіть половини цієї потреби, у зв'язку з чим, як уже відмічалося, переважає імпортна продукція, серед якої часом трапляються і підробки. Зазначимо до того ж, що за показниками безпеки порошки ряду вітчизняних виробників, наприклад, Вінницького виробничого об'єднання «Хімпром», не поступаються зарубіжним аналогам. Споживачі миючих засобів, як і інших побутових препаратів, повинні згідно з рекомендацією Держстандарту України звертати увагу на їх маркування, яке має бути не іноземною, а українською мовою. Останнє свідчить про те, що ця продукція сертифікована.

Миючі засоби, які в більшості випадків, як уже зазначалося, містять синтетичні детергенти, повсюдно витісняють звичайне жирове мило у зв'язку з перевагами, які мають детергенти. Наприклад, пральний порошок «Новость» миє в 4-5 разів краще, ніж мило. Крім того, останнє важко використовувати в жорсткій, особливо мінералізованій, воді.

Сфера застосування миючих засобів дуже різноманітна — для прання білизни, миття посуду, стін, підлог, раковин, ванн, туалетів, чищення килимів і м'якої оббивки. При цьому необхідно суворо дотримуватися правил користування ними. Так, препарати, призначені для прання білизни, не слід застосовувати для миття посуду.

Синтетичні миючі засоби випускають у вигляді порошків, рідин, паст. Леткі речовини з них звичайно не виділяються. Але при використовуванні пральних порошків деяка їх кількість потрапляє в повітря у вигляді пилу, який може подразнювати дихальні шляхи. У разі застосування рідких і пастоподібних препаратів подразнення дихальних шляхів не спостерігається, проте дуже великі концентрації або тривала дія детергентів у деяких навіть здорових людей можуть викликати ураження шкіри.

Алергічні реакції можуть розвинутися при використовуванні прального порошку певної марки, тоді як інші ускладнень не викликають. У таких випадках краще не застосовувати постійно один і той же порошок, а використовувати засоби різних марок, вибрати з них такий, який не викликає подразнень.

У більшості випадків алергічні реакції виникали лише після багаторазового застосування миючих засобів, проте навіть одноразове використання великої кількості порошку може викликати захворювання. Описано випадок, коли жінка захворіла після того, як для прання висипала в таз півкоробки прального порошку «Лагода».

З вищенаведеного витікають дві рекомендації:

1) використання порошків для чищення категорично протипоказане людям з алергічними захворюваннями, зокрема тим, що страждають на бронхіальну астму;

2) користуватися порошками слід у тонких гумових рукавичках.

І ще: бажано бути обізнаними щодо хімічного складу засобів для чищення, що використовуються. Тим часом, усупереч існуючим правилам, на етикетці рецептура останніх не вказується. Лише щодо окремих порошків повідомляється, що провідним компонентом є хлор або, як у згаданому порошку «Comet», — хлоринол. Основний висновок зводиться до того, що як засобам для чищення краще віддавати перевагу не порошкам, а кремам, пастам, гелям.

Доречно відзначити, що «багато хімії» майже завжди входить у засоби для миття посуду. Вони сьогодні досить різноманітні за кольором, запахом, формою та розміром упаковки. Визначити в кожному випадку склад того чи іншого засобу дуже важко, оскільки, як і в порошках для чищення, найчастіше цей склад на етикетках засобів для миття посуду або зовсім не вказується, або про нього повідомляється у досить загальному вигляді — ПАР, ароматизатори, консерванти тощо.

Лакофарбові засоби. До групи лакофарбових засобів входить багато різних препаратів: фарбувальні речовини (натуральні та штучні мінеральні пігменти; органічні пігменти), оліфа, сикативи, фарби (масляні густотерті; масляні, готові до вживання; клейові сухі), лаки (спиртні, шпаклювальні, нітролак, целулоїдний), емалі, розчинники та розріджувачі.

Самі фарбувальні речовини в більшості нешкідливі, але при приготуванні фарб їх розводять маслом, лаком, органічними розчинниками та іншими рідинами, які можуть містити такі небезпечні для здоров'я людини речовини, як ацетон, ксилол, толуол, бензол, уайт-спірит, скипидар. Вони, як правило, дуже леткі, що збільшує небезпеку отруєння ними. Крім того, звичайно для обробки підлог, меблів та з іншою метою лакофарбові матеріали застосовують у великих кількостях. Тому можливе створення високих концентрацій випарів розчинника в повітрі. Слід пам'ятати, що багато з них, а отже і лакофарбові матеріали, вогненебезпечні. Ці особливості і визначають запобіжні заходи при роботі з лакофарбовими матеріалами.

Ступінь токсичності «побутових інсектицидів» для людини різний. У продаж повинні надходити тільки малоотруйні препарати. Проте і вони при недотриманні правил обережності можуть викликати отруєння. Особливо обережно треба поводитися з такими інсектицидами, як ДДТ, ГХЦГ. Нині у роздрібний продаж вони не надходять, але старі запаси можуть подекуди зберегтися. Ці препарати були найчастішими чинниками отруєння при недотриманні правил безпеки. Заборонений для обробки квартир і речей при боротьбі з домашніми комахами і ряд інших інсектицидів.

Для боротьби з тарганами часто застосовують отруєні харчові приманки — наприклад, хліб, змішаний з якими-небудь хімікатами. При неакуратному поводженні ці приманки можуть бути з'їдені людьми або домашніми тваринами, що призведе до отруєння. Тому отруєні харчові приманки слід розміщувати в місцях, недоступних для людей і домашніх тварин.

Слід ознайомитися з початковими ознаками отруєння хімікатами. Вище зазначалося, що вони залежать від шляху надходження хімікату в організм. Так, при попаданні в шлунок спостерігаються нудота, сильне виділення слини, неприємний смак у роті, біль під грудьми, блювання. Якщо відбулося вдихання хімікату з повітрям, то з'являються нежить, кашель, дере в горлі. Спостерігаються також почервоніння та різь в очах, сльозотеча (особливо чітко ці симптоми виявляються при безпосередньому попаданні хімікатів у очі). При попаданні на шкіру характерні свербіж, почервоніння, висип. Крім того, можуть спостерігатися і загальнотоксичні явища: слабкість, головний біль, запаморочення, нудота. Багато хімікатів можуть викликати алергічні реакції. Шкірні захворювання — запалення шкіри (дерматити), екзема, кропив'янка та інші — з'являються частіше в осіб, які тривалий час стикалися з хімікатами. Можуть виникнути й астматичні напади. Особам, що страждають на алергію, не рекомендується не тільки самим обробляти приміщення хімікатами, але і входити в них до повного провітрювання.

При знищенні гризунів іноді використовують ратиндан (дифенацин), щурид, зооцид тощо. Ці речовини дуже отруйні для людей, тому застосування їх вимагає великої обережності і допускається тільки за умови виконання робіт співробітниками спеціальних установ (дератизаційні відділи дезінфекційних бюро), що дотримуються встановлених інструкцій. Крім того, рекомендується застосовувати механічні засоби вилову (пастки, капкани).

Для дезінфекції застосовують хлорне вапно, лізол, розчин крезолу з милом, фенол, монохлорамін Б. Всі вони є токсичними, тому поводитися з ними треба обережно. При обробці слід уникати попадання цих речовин на шкіру, оскільки вони викликають подразнення. Лізол і фенол також мають сильний запах.

Для боротьби з мухами використовують різні препарати, але далеко не всі з них нешкідливі. Найкраще використовувати аерозолі, спеціально призначені для боротьби з мухами та клопами.

Для запобігання можливому отруєнню розчинниками дотримуйтесь таких правил:

Застосовуйте препарати в невеликій кількості, щоб не створювалася велика концентрація їх випарів у повітрі.

При використанні великої кількості розчинника — працюйте на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні.

Не допускайте контакту самих розчинників або їх випарів з вогнем (сигарета, запалений газ, гасниця, відкрита електроплитка тощо).

Правильно зберігайте розчинники:

• щільно закривайте отвори посудин пробками;

• не тримайте на світлі, особливо під дією прямих сонячних променів;

• не змішуйте два або три різні розчинники;

• уникайте попадання препаратів на одяг, навколишні предмети, руки; у разі забруднення слід негайно витерти пролите, одяг зняти та добре провітрити, руки ретельно вимити з милом.

2. Як надати першу долікарську допомогу

Що обов'язково потрібно робити під час надання долікарської допомоги при гострих хімічних отруєннях? Доповнимо вже викладене й узагальнимо основні рекомендації.

• Передусім треба якнайшвидше припинити подальше надходження отруйної речовини в організм. Якщо вона надходила з повітрям, слід вивести потерпілого з приміщення на свіже повітря або щонайшвидше провітрити приміщення. Розстібнути одяг, що утруднює дихання, зняти пояс; дати прополоскати рот і горло розчином питної соди (1 чайна ложка на склянку теплої води).

• Якщо речовина потрапила на шкіру, необхідно якнайшвидше зняти її ватним або марлевим тампоном, добре обмити уражені місця теплою водою з милом. При появі на шкірі набряклості, почервоніння, пухирів або виразок закрити уражене місце чистим бинтом.

• При попаданні речовини в очі слід промивати їх великою кількістю теплої води протягом 15-20 хв., після чого накласти суху пов'язку.

• Якщо речовина потрапила в шлунок, то в першу чергу слід промити його — дати випити 5-6 склянок теплої води, потім, подразнюючи пальцями задню стінку глотки та корінь язика, викликати блювання. Таке промивання проводиться повторно доти, поки промивні води не стануть чистими. При будь-якому отруєнні — навіть у легких випадках — слід викликати лікаря. Для того щоб установити причину отруєння, потрібно розповісти лікарю всі обставини того, що відбулося, зберегти і передати у відповідну лабораторію залишки препарату, недопитої рідини або посуд, в якому вони знаходилися.

Нижче наведені короткі рекомендації з надання допомоги потерпілим у випадках, що зустрічаються найчастіше.

Отруєння токсичними речовинами

Ознаки: затьмарення свідомості, запаморочення, головний біль, галюцинації, нудота, блювання, порушення координації рухів, блідість шкіри, у тяжких випадках — втрата свідомості.

Перша допомога: промити шлунок, дати понюхати нашатирний спирт на ваті (у жодному разі не з пляшечки, щоб уникнути опіку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів), дати випити багато рідини.

Наркотичне отруєння

Ознаки: сонливість, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання, затьмарення або втрата свідомості, судоми, слабкий, сповільнений пульс.

Перша допомога: промити шлунок, дати проносне, гарячі ванни чергувати з холодними обливаннями, не давати спати, стежити за диханням. При його зупинці провести штучну вентиляцію легенів, розтерти та зігріти тіло.

Отруєння алкоголем

Ознаки: стан сп'яніння, нудота, блювання, порушення координації рухів, незв'язна мова, збудження, що переходить у пригнічення, почервоніння обличчя, яке переходить у блідість, утрата свідомості, специфічний запах із рота.

Перша допомога: дати понюхати нашатирний спирт, промити шлунок, давати пити воду, в яку додано 3-5 крапель нашатирного спирту, напоїти гарячою кавою.

Отруєння нікотином

Ознаки: сильна слинотеча, нудота, прискорення пульсу, шум у вухах, запаморочення, відчуття страху, слабкість, тремтіння рук, спазми гортані, стравоходу, шлунка, блювання, порушення свідомості, звуження зіниць, збліднення шкіри, посилена пітливість. Може настати параліч дихального центру.

Перша допомога: винести потерпілого на свіже повітря, дати понюхати нашатирний спирт, промити шлунок, при необхідності провести штучну вентиляцію легенів, дати серцеві засоби.

Харчове отруєння

Ознаки: через 2-3 год. після вживання неякісних продуктів з'являються нудота, блювання (що періодично повторюється), переймоподібний біль у животі, частий пронос, загальна слабкість, блідість шкіри, спостерігаються підвищення температури тіла, частішання та ослаблення пульсу, похолодання кінцівок, судоми м'язів гомілок

Перша допомога: негайно промити шлунок, очистити кишечник (сольове проносне або рицинова олія). У жодному разі не приймати алкоголь, який зумовлює додаткову інтоксикацію, давати багато пити, поєднуючи це з тепловими процедурами. Не можна залишати потерпілого без нагляду, щоб не пропустити зупинку дихання та серцевої діяльності.

Надаючи допомогу при гострому отруєнні, слід твердо пам'ятати, що вона є лише першою, невідкладною та долікарською, оскільки основне лікування проводитиме лікар. Разом із тим надзвичайно важливо не тільки знати, яким чином швидко та правильно її слід проводити, але й оволодіти необхідними навиками.

На закінчення доцільно адресувати читача до низки керівництв і довідкових посібників, у яких рекомендації з надання першої допомоги при гострих отруєннях та їхнього подальшого лікування представлені досить детально.

Висновки

У побуті широкого застосування набули мийні засоби. Річ у тім, що чиста вода добре видаляє із забрудненої поверхні лише розчинні в ній речовини. Часточки нерозчинних речовин, але які змочуються водою (гідрофільні), можна видалити за рахунок механічного впливу. Якщо ж речовини не змочуються водою (гідрофобні) і до того ж мають підвищену в'язкість, то практично їх не можна видалити водою. Це стосується жирових забруднень, воску, стеарину, олії, різних органічних речовин тощо. У таких випадках застосовується мило, а ще краще — синтетичні мийні засоби (СМЗ), що належать до групи поверхнево-активних речовин (ПАР).

До СМЗ універсальної дії відносять пральні порошки «Наталка», «Кристал», «Лотос», «Астра». Для прання вовняних, шовкових і синтетичних тканин використовуються порошки «Екстра», «Новость».

Мийна дія ПАР пояснюється їхньою здатністю часточки бруду жирового походження з'єднувати з водою.

Залежно від призначення до складу СМЗ входять різні лужні добавки: силікат натрію, сода, фосфати натрію, які полегшують процес прання бавовняних і льняних тканин, капрону. Але ці СМЗ не можна застосовувати для прання виробів із вовни і лавсану, оскільки вони поступово руйнуються під впливом лужного середовища. Для таких виробів застосовують СМЗ, які створюють у воді нейтральну реакцію.

Під час прання виробів, які мають забруднення біологічного походження, наприклад плями крові, використовують СМЗ, що містять ферменти. Але слід пам'ятати, що не можна прати у дуже гарячій воді, оскільки ферменти за температури понад 40 °С руйнуються.

Деякі СМЗ містять відбілювачі, що руйнують стійкі забруднення, через які тканина набуває сірого або жовтого кольору. Відбілювачем може бути перборат натрію NaBO3 • 4Н2О, як сама пероксидна сіль, так і пероксид гідрогену Н2О2, що утворюється під час гідролізу солі.

Список викиристаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. — К.: Кондор, 2003. — 420 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. — 4-те вид., перероб. і доп.. — К.: Знання, 2006. — 397 с.

3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. — К.: Алатон, 2003. — 128 с.

4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — 3-є вид. переробл. і допов.. — К.: МАУП, 2006. — 425 с.

5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 382 с.

6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. — 2-е вид., доп.. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. — 267 с.

7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. — 4-е вид.. — К.: Кара-вела, 2005. — 341 с.