Вступ.

1. Туристичні потоки Африки.

2. Розвиток індустрії туризму та рекреації.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Швидко розвивається рекреація в Африці. На першому місці серед видів рекреаційної діяльності знаходиться туризм. Туристів приваблює розмаїття флори та фауни, можливість пополювати в оточенні дикої природи. В Африці — перш за все у Кенії, Танзанії, Замбії — є багато національних парків та заповідників. Історичні пам'ятки Північної Африки приваблюють туристів, для яких важливе сполучення відпочинку з пізнавальною діяльністю.

Південна Африка — країна, що протягом останніх років спромоглася увійти до числа найпривабливіших туристичних центрів світу. Імпульсом розвитку туризму в Південній Африці стала політична реформа 1994 року — скасування в країні системи апартеїду.

Нині країна є лідером на туристичному ринку Африканського континенту. Туристично-рекреаційна галузь Південної Африки швидко розвивається та приносить щорічно понад 10 % до ВНП.

1. Туристичні потоки Африки

З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, — рекреаційною діяльністю. Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних.

Активний розвиток туризму в країні почався лише з 90-х pp. XX ст. У 1990 p. країна прийняла 0,5 млн. відвідувачів, у 1995 р. — 4,7 млн., у 1998 р. до Південної Африки приїхало 5,9 млн. туристів, у 2000 р. — 6 млн., а в 2001 р. — 4,6 млн. чол.

Темпи розвитку Південної Африки як туристичного напряму у 2002 р. були найвищими у світі. Того року країну відвідало 6,4 млн. туристів, що перевищило показники попереднього 2001р. на 20,1 % (1,8 млн. чол.). Частка подорожуючих з європейських країн зросла на 24,4%; лідерами в подорожах до Південної Африки стали Велика Британія та Німеччина, турпотоки з яких склали відповідно 442,9 тис. чол. та 249 тис. чол.3

З Північної Америки у 2002 р. прибуло на 9,2% більше туристів, ніж у попередньому році; переважна більшість азіатських туристів були з Китаю (майже 37 тис. чол.), що в порівнянні з 2001 р. більше на 20,7%; на 14,5% зросла чисельність відпочиваючих з Австралії, Чисельність туристів, що прибули до Південної Африки з країн Африканського континенту збільшилась на 2,1% (1,06 млн. чол.),зокрема кількість туристів з Кенії склала близько 35 тис. чол.

Статистика показує що лише за 2006 р. кількість прибуттів до країні порівняно з 2005 р. зросла на 5%.

В цілому протягом 2005 р. Південну Африку відвідало 7 млн. туристів.

У 2006 р. в Південну Африку прибуло на 9% туристів більше, ніж у попередньому 2005 р.

Зміна інтенсивності туристичних потоків до Південної Африки в період з 1999 р. до 2006 р. зображена у таблиці 1.

З наведеної таблиці видно, що темп приросту чисельності туристів, що відвідали Південну Африку протягом 1999-2000 pp., становив майже 26% (1,2 млн. чол.). Таке зростання чисельності відвідувачів було викликане, передусім, успішним політичним переходом країни у 1994 p., після якого Південна Африка стала перспективним туристичним напрямом, що привернув увагу багатьох країн світу[5, c. 217-219].

2. Розвиток індустрії туризму та рекреації

Щорічно індустрія туризму Південної Африки приносить до державної скарбниці понад 4 млрд, рандів прибутку, створює додаткові робочі місця, стимулює економічний розвиток, залучає до бюджету багато валюти, сприяє розвитку інфраструктури, зміцнює дружбу між народами, підвищує престиж країни і добробут людей.

• Сфера гостинності. Людей, які ніколи не були в Африці, цікавить, який тут рівень готельного обслуговування. Що стосується Південної Африки, то гості країни можуть бути певні, що тут їм запропонують такий рівень, який задовольнить найпримхливішого туриста.

У Південній Африці свої послуги туристам пропонують понад 6 500 закладів розміщення.

Велика кількість найбільших світових готельних ланцюгів мають свої готелі у Південній Африці (наприклад, Hilton, Hyatt, Sheraton, Inter Continental, Radisson, Relais and Holiday Inn). Крім того, кілька готелів є власністю груп „Провідні готелі світу" та „Чарівні готелі".

У Південній Африці турист може отримати широкий вибір готельних послуг на будь-який смак і для будь-якого гаманця. Тут можна зупинитись у розкішних готелях як у центрі міста, так і десь у зоні відпочинку. До послу туристів спальні апартаменти та люкси, цілодобове обслуговування у номері, широкий вибір ресторанів, кафе і барів, басейнів інших послуг.

Можна відпочити і скромніше, але за цінами значно нижчими, ніж середньоєвропейські.

Туристи можуть зупинитесь у комфортному гест-хаусі, стилізованому котеджі або сільській хатині у мальовничій місцевості. Гест-хаус являє собою переоснащений звичайний будинок, садибу або спеціально побудований засіб розміщення для прийому туристів. Гості можуть розміститися або на повністю ізольованій території, або ділити з господарем будівлі. Сільська хатина — великий гест-хаус, зазвичай розташований у тихому природному середовищі, біля природного заповідника, лісу або озера. Такий вид розміщення пропонує всі готельні послуги, включаючи харчування. Котеджі або фермерські будиночки розташовані на територіях ферм; деякі з них оснащені для самообслуговування, а в інших пропонується повне обслуговування.

Деякі гест-хауси і табори для туристів можуть прийняти лише невелику кількість гостей, однак якість послуг від цього не постраждає, навіть навпаки, обслуговуючий персонал ставитиметься до гостя з персональною увагою.

Лоджії — засоби розміщення туристів, що розташовані в природному оточенні і класифікуються в залежності від досвіду роботи та пропозиції різних ігор, зокрема батальних. Лоджії вирізняються персональним підходом до кожного гостя.

„Бед-енд-брекфест". Велика кількість приватних будинків пропонують дешеве та комфортне розміщення в усіх туристичних центрах Південної Африки. Туристи мають унікальну можливість поконтактувати з місцевими жителями, що радо зустрінуть їх після довгого, насиченого екскурсіями дня та запропонують затишний притулок та домашні страви.

За останні декілька років у країні виросла справжня індустрія приватних гест-хаусів і гуртожитків для туристів, де місця можна завчасно зарезервувати через централізовані турагенства[6, c. 217-218].

У природних заповідниках туристам пропонують охайне і комфортабельне житло у туристичному таборі як з усім набором послуг, так і з самообслуговуванням. У гостей країни є також унікальна можливість зупинитись у справжньому африканському селі і пожити в оточенні тубільців, що дасть їм змогу ближче познайомитись з місцевою культурою і традиціями.

Туристи, які прибувають до країни з діловою метою, можуть зупинитись у спеціально обладнаних бізнес-апартаментах або будинках, що розташовані переважно в комерційних центрах та доступні для корпоративної оренди.

Житла із самообслуговуванням мають високі стандарти і, як правило, вони розташовані поблизу ресторанів і кафе. Будинки, котеджі, шале, бунгало, квартири, апартаменти, вілли, будинки-човни, намети або інші засоби розміщення пропонуються гостям, Що обирають самообслуговування. По всій країні, включаючи природні заповідники, розміщені понад 800 кемпінгів з комфортабельними туристичними караван-вагончиками для невибагливих туристів.

Один із відомих готельних ланцюгів STOCKS пропонує Юристам варіанти таймшера на п'яти курортах Південної Африки -Національний парк Піланенсберг, Порт Елізабет, Південне Драконове Узбережжя, Хезів'ю та Вайлдернес. Можливе придбання таймшеру або користування послугами по обміну. До послуг туристів є як окремі комфортабельні котеджі, так і номери у великих готелях.

У Південній Африці гостинність перетворилась на справжнє мистецтво робити людям приємно, щоб вони почували себе як вдома, де б вони не були.

• Транспортні послуги. Авіалінії, залізниці, екскурсійні автобуси, автомобілі напрокат дозволяють туристам комфортабельно подорожувати країною з порту прибуття до будь-якого пункту призначення.

Понад 60 міжнародних авіаліній, включаючи Південно-Африканську авіакомпанію SAA, зв'язують країну регулярними рейсами з іншими країнами світу, а до будь-якого куточка країни можна дістатися внутрішніми авіакомпаніями або залізницею.

• Система підготовки кадрів є важливою складовою структури індустрії туризму та рекреації. Розвиток людських туристичних ресурсів розглядається як одна з основ розвитку нової відповідальної культури туризму в Південній Африці[2, c. 121-123].

Державна влада повністю підтримала ідею запровадження у школах таких предметів як „Подорожі і туризм" та „Основи гостинності". У 2000 р. „Подорожі і туризм" було введено в усіх школах, що бажали вивчати предмет.

Важливий внесок щодо освіти кадрів робить організація ТНЕТА (Туризм Гостинність Освіта Влада), яка має наступні палати: гостинність; туристичний менеджмент; спорт, рекреація та фітнес; туризм та туристичні послуги; ігри та лотереї. Кожна палата має свій власний комітет, що допомагає ТНЕТА ідентифікувати потреби галузі.

TLP є Проектом співпраці в туристичній освіті, в якому задіяні Бізнес Траст, ТНЕТА та Міністерство праці Південної Африки. TLP прагне підняти стандарти туристичної індустрії країни, гарантуючи розвиток корисних, акредитованих навиків для використання в туристичному секторі. Основними цілями TLP є:

— прискорити підготовку вітчизняних кваліфікованих кадрів для всіх первинних систем туристичної галузі;

— гарантувати кадрам відповідну кваліфікацію, що зацікавить роботодавців;

— забезпечити розвиток системи та освітню підтримку безробітним, шляхом співпраці в туристичній освіті, для надання їм відповідних кваліфікаційних навиків, що сприятимуть отриманню роботи.

У 2004 p. TLP досяг наступних результатів: було навчено 975 водіїв-експедиторів туристичних автобусів, майже 7 тис. службовців пройшли програму навчання навикам роботи в туристичній галузі, понад 3 тис. службовців та 6 тис. безробітних були залучені до проекту TLP, 12,5 тис. осіб пройшли курси-тренінг „Південноафриканський хазяїн".

Туристична політика. Південноафриканський Туризм (SATOUR) — національна туристична агенція, на яку покладена місія міжнародної популяризації Південної Африки як однієї з найцікавіших з точки зору туризму країн світу. Мета полягає у тому, щоб перетворити туризм на провідну галузь національної економіки і таким чином забезпечити стабільний соціально-економічний розвиток південноафриканців. Одночасно Південна Африка представляється як невід'ємна складова усього континенту, зокрема його південного регіону.

Для досягнення цієї мети Південноафриканському Туризму необхідно виконати наступні завдання.

— збільшити чисельність туристів до країни, а отже, експортні надходження;

— допомагати провінціям у розширенні туристичних ринків та послуг, їх популяризації;

— розширити географію туризму по всій країні, Ш° сприятиме розвитку регіонів і рівномірному розподілу прибутків між ними;

підтримувати всіх „дійових осіб", які сприяють підвищенню культури туризму та екологічної свідомості громадян, а також співробітництво і партнерство У напрямі консолідації матеріальних ресурсів;

проявляти керівну роль, відповідальність, творчість, винахідливість і досконалість у стосунках з усіма своїми партнерами по туризму;

координувати там, де це доцільно, обмін інформацією, науковими і технічними досягненнями, збір даних тощо для національних суб'єктів індустрії туризму; популяризувати через свої місцеві та провінційні туристичні агенції південноафриканський субконтинент як високорозвинений туристичний регіон на благо кожної країни цього регіону; — поширювати унікальну привабливість африканських визначних туристичних об'єктів; пропонувати туристам послуги найвищої якості. Діяльність Південноафриканського Туризму регулює Рада директорів, яка складається з 13 осіб. Головою Ради є пан Мохам мед Валлі Муса.

Південноафриканський Туризм рекламує Південну Африку як унікальний туристичний регіон, який може пропонувати свої принади протягом усього року. Програма розвитку південноафриканського туризму на міжнародному рівні повинна стати складовою реалізації ідеї Африканського Ренесансу (програма NEPAD), яку проголосив нинішній президент Південної Африки Табо Мбекі. Ринкова стратегія розвитку міжнародного туризму передбачає пропаганду південноафриканських краєвидів, різноманіття дикої природи, екологічного туризму, різнобарвного калейдоскопу культурних традицій та історичної спадщини, що сприятиме повнішому розкриттю безмежних потенційних можливостей країни у галузі спорту, розвитку пригодницького та професійного туризму, конференц-туризму, турів за інтересами тощо.

Одним із основних завдань туристичної політики держави є створення нових робочих місць.

Південну Африку розглядають як країну, де можна отримати якісну освіту і диплом світового зразка. Все більше іноземних громадян закінчують у вузах країни аспірантуру з інформаційних і телекомунікаційних технологій, бухгалтерського обліку, менеджменту та сучасного бізнесу. Таким чином, можна твердити, що в Південній Африці потенційним для розвитку є освітній туризм.

У Південній Африці все більше набувають популярності так звані маршрути „силіконові сафарі", які передбачають можливість поєднання відпочинку з пластичною операцією для тих, хто цього потребує. Для цього в країні існують прекрасні сучасні можливості, лікарні та найдосвідченіші хірурги-косметологи, причому і вартість таких послуг є нижчою, ніж, наприклад, у США або деінде в Європі. Пакет з відповідними пропозиціями можна купити на аукціоні Netcare. Окрім пластичної операції пакет також передбачає відпочинок і реабілітацію на одному з престижних курортів країни[4, c. 324-327].

Висновки

Розвитком туризму та рекреації у Африці опікуються такі урядові установи як Міністерство з туризму, Відділ справ з навколишнього середовища та туризму, Відділ торгівлі та індустрії та ін.

За останні роки намітилась тенденція поєднання зусиль як Урядового, так і громадського і приватного секторів, спрямованих на те, щоб країна найближчим часом посіла гідне місце серед світових лідерів туризму. Координація цих зусиль проводиться через Раду по Туризму, державні установи всіх дев'яти провінцій і найбільших міст країни. Спільними зусиллями була розроблена низка програм підтримки туризму: кампанія „Південна Африка запрошує", „Сонячне коло", „Туристичний бізнес" та ін.

З метою популяризації Південної Африки, а також усього південноафриканського регіону на міжнародному ринку туризму в країні щороку проводиться найбільша в Африці міжнародна туристична виставка-салон ІNDABA.

Незважаючи на всі існуючі переваги, зовсім недавно Південна Африка ще не була здатна зрозуміти свій повний потенціал у галузі туризму.

Нині туризм Південної Африки набуває шаленої конкурентоспроможності. Проте вона спирається, скоріше, не на природні ресурси, а більше управляється наукою, технологією, інформацією. Це і надалі визначатиме конкурентоздатність країни а туристичному ринку.

Список використаної літератури

1. Квартальнов В. Туризм: Учебник/ Валерий Квартальнов,; Российская международная академия туризма . — М.: Финансы и статистика, 2004. — 314 с.

2. Міжнародні ринки ресурсів: Навчальний посібник/ А. Б. Яценко, К. С. Мітюшкіна, Т. В. Марена; Ред. Ю. В. Макогон; М-во освіти і науки України, Донецький нац. ун-т, Маріупальський держ. гуманітарний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 193 с.

3. Мироненко Н. Рекреационная география: науково-популярна література/ Н. С. Мироненко, И. Т. Твердохлебов. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — 208 с.

4. Стеченко Д. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник/ Дмитро Стеченко,. — К.: Вікар, 2006. — 396 с.

5. Туристично-краєзнавчі дослідження : Збірник наук. статей/ Редкол.: О. О. Бей-дик, В. О. Горбик, В. К. Євдокименко та ін.; Федерація профспілок України, Ін-т туризму. — К.. – 2005 Вип. 6. — 2005. — 473 с.

6. Фоменко Н. Рекреаційні ресурси та курортологія: Навч. посібник/ Наталія Фоменко,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 311 с.