Граматична категорія стану в українських дієсловах

Вступ

Розділ 1. Граматична категорія стану в українських дієсловах

1.1. Загальна характеристика дієслова

1.2. Погляди вчених на стан дієслова з історичної точки зору

1.3. Категорія дієслівного стану в сучасному розумінні

1.4. Дієслова перехідні і неперехідні. Їх зв’язок з категорією дієслівного стану

1.5. Дієприкметник як форма дієслова. Активні і пасивні дієприкметники

Розділ 2. Граматична категорія стану в українських дієсловах, на матеріалі роману П.Мирного „Хіба ревуть воли, як яслаповні?”

2.1. Дієслова активного стану

2.2. Дієслова пасивного стану

2.3. Дієслова середньо-зворотнього стану

2.4. Дієслова, які вживаються поза станом

Висновки

Бібліографія

Вступ

Актуальністьдослідження

Граматичній категорії стану в українських дієсловах належить надзвичайно важлива роль в українській мові. Розкриття і характеристика категорії станів має досить велике значення для вивчення мови.

Дієслово — частина мови, що має категоріальне значення процесуальної ознаки і виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа і роду.

Частиномовну сутність дієслова пов’язуюють насамперед з тим, що слова відповідного лексико — граматичного класу мають значення дії або стану. Така кваліфікація цієї частини мови ґрунтується на досить виразному, але певною мірою спрощеному поділі дієслівної лексики за двома згаданими значеннями. Відображаючи у своїх значеннях багатогранні процеси, дієслівна лексика показує , що „сфера дій, активності в житті значно ширша, розгалуженіша, ніж сфера станів, позначених пасивним перебігом (або пасивно сприйманих); що в той же час дія далеко не завжди може бути протиставлена станові, відокремлена від нього; що у сфері активної діяльності практично немає протиставлення дій інтелектуальних, інтелектуально — емоційних і конкретно — фізичних, а в більшості дій є лише різне співвідношення відповідних компонентів; що є життєві сфери, з якими пов’язане найбагатше і розгалужене коло дій і станів, і життєві сфери, з якими пов’язане обмежене, порівняно вузьке коло дій і станів”.

Все вищеокреслене дає можливість вважати розкриття проблеми граматичної категорії стану дієслова актуальним, потрібним і необхідним при вивченні української мови.

Метоюроботи є аналіз роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, що дає можливість всебічно і глибоко розглянути і усвідомити сутність та частотність використання граматичної категорії дієслівних станів в українській мові.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

розглянути всі дієслівні стани, які використані у творі;
розділити всі дієслова на стани разом з прикладами;
зробити підсумок, щодо вживаності дієслівних станів у цьому романі.

Об’єктом дослідженнявиступає роль категорії стану українського дієслова в мові, а також художнє мовлення у романі П.Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, а предметом дослідження є дієслівні стани.

Теоретичну цінністьроботи складає синтез всіх джерел, присвячених вивченню стану дієслів.

Логічне обґрунтування структури роботи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Перший розділ складається з п’ятьох підрозділів, в яких розкриваються загальні теоретичні відомості з загальної характеристики дієслова взагалі та категорій стану українських дієслів.

Другий розділ — практична частина, яка включає в себе аналіз дієслів активного, пасивного, середньо – зворотнього стану на базі роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Завершується робота висновками, в яких висвітлюються головні особливості та специфіка категорії стану дієслів, яка ґрунтується на протиставленні корелятивно взаємопов’язаних дієслівних форм активного і пасивного стану, узагальнюється все вище зазначене, подається список використаної літератури., а також підведено підсумок щодо використання дієслівних станів у романі. І.

Загальні теоретичні відомості

Приступаючи до висвітлення даної теми, потрібно зауважити, що проблема граматичної категорії стану дієслова тривалий час цікавила лінгвістів та мовознавців. Ця проблема ще перебуває в допрацюванні, тому як існує декілька варіантів що до кількості станів дієслова.

Отже, перед тим, як розпочати дослідження граматичної категорії стану в українських дієсловах, дамо загальні відомості про саме дієслово, яке закріпилося в сучасній українській мові.

Дієслово — повнозначна частина мови, що означає дію як процес і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також окремих форм — роду й числа.

Процесуальність властива всім дієсловам незалежно від їхнього лексичного значення. Дієслово як процес виражає динамічну змінну ознаку дії і стану протягом їх тривання (будують заводи, вирощують хліб, люблять працю, славлять Вітчизну), чим відрізняється від прикметника й прислівника, які передають статичну ознаку (пор.: сміливий вчинок — сміливо діяти — сміливішати з кожним днем; дорогий час — дорого коштує — дорожчає поступово), як видно з прикладів.

Змінна дієслівна ознака є однією з основних рис речення і в граматиці має назву предикативність Вона виражається в часі та способі (теперішньому, минулому й майбутньому дійсного способу) або тільки в способі (наказовому і умовному). Наприклад, у реченні «Мати кажуть, що ті рожі посадила колись давним-давно ще бабуся в свої дівочі літа» (І. Цюпа) виразником предикативності виступають дієслова у формі теперішнього часу «кажуть» і в формі минулого часу «посадила».

Замість часу виразником предикативності в реченні може бути спосіб: «У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає» (Т Шевченко); «І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою» (Т. Шевченко). У реченні дієсловами-присудками не шукайте, не питайте, не знали б, не покивали б передано дії, яких реально поки що не існує. Вони бажані або можливі за певних умов. Тобто тут замість часу виразником предикативності виступає наказовий спосіб у першому реченні, у другому — умовний.

Дієслово охоплює відмінювані форми — дієслова і дієприкметники та невідмінювані — інфінітиви, дієприслівники і форми на -но, -то.[1]Тому, на мою думку, одна з найбільших частин мови в сучасній українській мові.

Граматичні категорії, що характеризують дієслово, тісно пов'язані з його значенням і синтаксичною функцією. Категорія виду й стану властива всім дієслівним формам. Категорія способу характерна для відмінюваних дієслів (читає, читай, читав би), категорія часу — дієсловам дійсного способу (читає — читав — читатиме), категорія особи — дієсловам дійсного й наказового способів (читаєш, читаєте, читай, читайте), категорія числа — всім відмінюваним дієслівним формам.

Вчення про стан дієслова у лінгвістичній науці має свою довгу історію і має декілька гіпотез. Цю проблему здавна досліджували багато науковців, зокрема М.Ломоносов, П.Фортунатов, О.Пешковський та багато інших, які мали кожен свою теорію, щодо кількості станів дієслів в українській мові.

Категорія дієслівного стану відома вже грецьким граматикам (сам термін стан е точний переклад грецького diathesis—розташування, стан, тобто відношення дії до суб'єкта). Від них це вчення сприйняте найдавнішими слов'янськими граматиками (М. Смотрицьким і ін.).

Наприклад, у «Російській граматиці» М. В. Ломоносова бере початок традиційна система шести станів дієслова. Вона включає дійсний стан, або перехідний, зворотний, взаємний, середній, пасивний, або страждальний, і спільний.

До дійсного стану він відносив дієслова, що означають дію, яка прямо переходить на додаток, тобто які керують знахідним відмінком залежного слова (рубати дрова); до зворотного відносились дієслова, що означають дію, яка переходить на діючий суб'єкт (умиватись); до взаємного — такі дієслова, які означають дію, що взаємно переходить від одного суб'єкта на інший (битися, зустрічатися); середній стан обіймав неперехідні дієслова (жити, ходити); пасивний мав значення, протилежне дійсному (хата будується), і спільним називався такий стан, який характеризувався властивостями, спільними для дійсного і зворотного станів (боятися, сміятися).

Традиційна система дієслівних станів з деякими змінами дожила до останнього часу[2]. Однак у науковій літературі проти неї вже давно висувалися серйозні заперечення.

Акад. П. Ф. Фортунатов, наприклад, відокремлюючи вчення про активні і пасивні звороти від вчення про категорію стану і беручи до уваги лише форму слова, виділяв у російській мові всього два стани дієслів: зворотний (з часткою -ся) і незворотний (без частки -ся)[3].

Аналогічне розуміння цієї граматичної категорії знаходимо і в проф. О. М. Пєшковського[4].

У працях акад. О. О. Шахматова розглядається три стани дієслова: дійсний, пасивний і зворотний[5]. Зворотний стан, утворений за допомогою частки -ся, яка надає дієслову різних значень, визначається як такий, що обіймає кілька станів (власне зворотний, загально-зворотний, непрямо-зворотний, непрямо-наслідково-зворотний, взаємно-зворотний, пасивно-зворотний і ін.).

Теорія дієслівної категорії стану акад. Шахматова розвивається і поглиблюється в праці акад. В. В. Виноградова «Русский язык» (1947 р.).

Деякі вчені категорію стану ототожнюють з поняттям перехідності і неперехідності і вважають, що в східнослов'янських мовах є лише два стани дієслів: перехідний і неперехідний. Перехідний стан обіймає дієслова, в яких перехідність обумовлюється їх лексичним значенням (учити, мити), а також деякі такі, що утворені від неперехідних за допомогою афіксів: спати — проспати (щось), плакати — виплакати (очі). Неперехідний стан обіймає як ті дієслова, неперехідність яких залежить від їх лексичного значення (спати), так і ті, що утворені від перехідних за допомогою частки -ся (митися). В складі неперехідного стану дієслів, що утворені від перехідних часткою -ся, виділяються окремі розряди, або підстани: зворотний, взаємний і пасивний [6].

Розбіжність у поглядах на категорію стану пояснюється насамперед її складністю в слов'янських мовах. «У категорії стану,— пише В. В. Виноградов, — сплелися шляхи розвитку різних граматичних і лексичних явищ в галузі дієслова»[7].

Тому, виходячи з цього, можна сказати, що погляди на граматичну категорію стану в українських дієсловах були різними.

Наступним підрозділом роботи є теоретичне визначення дієслівного стану дієслова.Категорія стану виражає відношення дії до суб'єкта і об'єкта. Суб'єктно-об'єктні відношення виявляються в реченні. Дієслово є основною ланкою в реалізації граматичних відношень між суб'єктом і об'єктом дії. Так, наприклад, у реченні Бригада виконує план суб'єктом дії (або носієм динамічної ознаки) виступає слово бригада; дія, виконувана суб'єктом як активним діячем, спрямована на об'єкт (план), що в реченні виступає прямим додатком.

Логічні відношення суб'єкта і об'єкта в цьому реченні збігаються з граматичними: дієслово виражає значення активної дії, спрямованої на самостійний об'єкт.

Однак ці логічні відношення можна передати в іншому граматичному оформленні, наприклад: План виконується бригадою. У такій структурі речення дієслово виступає із значенням пасивної дії. Дієслово виконується, утворене від перехідного дієслова виконувати за допомогою постфікса -ся, втратило значення перехідності. Логічний суб'єкт при цьому виражається залежною формою іменника — орудним суб'єкта, логічний об'єкт виступає у формі називного відмінка.

Якщо ми порівняємо наступні речення, то побачимо, що у першому випадку дієслово виражає активну дію, спрямовану на самостійний об'єкт, у другому — дія розподіляється між суб'єктами, що є водночас і об'єктами: Усі вітають друга і Друзі вітаються.

Тому, виходячи з вище сказаного, значення дієслівного стану тісно пов'язане з семантикою дієслова і виявляється в синтаксичних зв'язках його з іншими словами.

Категорія стану знаходить свій вияв у способах дієслівного керування, тісно пов'язуючись з категорією перехідності/неперехідності. Так, усі перехідні дієслова можуть виражати значення активної дії, а неперехідні ніколи не виражають. Дієслова перехідні і неперехідні, утворені від перехідних за допомогою постфікса -ся, виражають подвійні суб’єктно-об’єктні відношення, а неперехідні, що не співвідносяться з перехідними дієсловами (наприклад: іти, рости, цвісти), виражають однобічні, суб'єктні відношення. Візьмемо приклад для порівняння:

Морфологічно-словотворчим засобом вираження окремих значень стану виступає постфікс -ся. За допомогою цього словотворчого афікса виражаються значення зворотної і пасивної дії.

Співвідносні дієслова перехідні і неперехідні з постфіксом -ся різняться не тільки значенням стану, а й семантичними відтінками, візьмемо приклад для порівняння: бороти — боротися, кохати — кохатися, дерти — дертися, нести — нестися. Ми бачимо, що лише при творенні дієслів із значенням пасивного стану семантичні відтінки співвідносних дієслів майже непомітні, наприклад: завод будує цехи, цехи будуються заводом; хор виконує кантату, кантата виконується хором.

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі стани дієслів: активний (або дійсний), пасивний і зворотно-середній. Слід зауважити, що також виділяють групу неперехідних дієслів, що не виражають подвійних, суб'єктно-об'єктних відношень, це дієслова нульового щодо об'єкта стану.

П р и м і т к а. Зокрема, у лінгвістичній науці ще з часів М. В. Ломоносова визначалася традиційна система станів дієслів. М. В. Ломоносов у «Російській граматиці» назвав шість станів: дійсний (або перехідний), зворотний, взаємний, середній, пасивний (або страждальний) і спільний.

У працях О. О. Шахматова названо три стани: дійсний, пасивний і зворотний, а в межах зворотного стану розглянуто різні значення його: власне зворотні, непрямо-зворотні, взаємно-зворотні та ін.

В академічній граматиці української мови розглядаються тільки два стани: активний і пасивний, підкреслюється, що категорія стану в мстива тільки перехідним дієсловам; вона ґрунтується на двохпопов'язаних корелятивних граматичних значеннях — активному і пасивному. Активне значення виражається морфологічними формами, пасивне — морфологічними і синтаксичними.[8]

Отже, як бачимо з вище наведеного, у розгляді дієслівного стану спостерігається різний підхід учених до цієї категорії: одні беруть до уваги семантико-граматичні відтінки суб'єктно-об'єктних відношень, що виражаються в дієсловах; інші ототожнюють стан з категорією перехідності/неперехідності, деякі вчені спираються тільки на граматично виявлену кореляцію суб'єктно-об'єктних відношень, лишаючи поза увагою суб'єктні відношення з нульовим об'єктом.

Плющ М. Я. дотримується традиційної класифікації. Однак, середньо-зворотній стан вона поділяє на сім підгруп. На мою думку, ця класифікація є більш доцільною. Тепер хотілося б детально зупинитися на розгляді кожного стану цієї класифікації.

1.Активнийс т а н. Дієслова активного (або дійсного) стану виражають активну дію суб'єкта, спрямовану на самостійний об'єкт. Це значення мають лише перехідні дієслова, що керують іменниковою формою знахідного відмінка без прийменника. Наприклад: Косар на луці косу дзвінко клепле (Рил.); Дівчата вгляділи на леваді кущ калини (Н.-Лев.).

Формальне вираження прямого об'єкта залежним іменником (або займенником чи іншим субстантивованим словом) і є граматичним показником активного стану дієслова. У структурі речення з дієсловом активного стану граматичні суб'єктно-об'єктні відношення відповідають логічним суб'єктно-об'єктним відношенням.

2. П а с и в н и й стан. Дієслова пасивного стану протиставляються дієсловам активного стану за відношеннями суб'єкта до об'єкта і за спрямуванням дії. Логічний суб'єкт при дієслові пасивного стану має форму орудного відмінка без прийменника і виступає в ролі непрямого додатка, виражаючи цим самим відношення пасивного суб'єкта і пасивної дії. Об'єкт дії при дієслові пасивного стану виражається формою називного відмінка (займенника чи субстантивованого слова), що виступає в ролі підмета, наприклад: Пісня виконується всіма учасниками концерту.

Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомогою постфікса -ся. Співвідносні за значенням стану дієслова виступають відповідно в активних або пасивних зворотах мови, наприклад: Співак виконує арію.— Арія виконується співаком.

Форми словозміни дієслів пасивного стану дещо обмежені вживанням: при орудному суб'єкта частіше ставиться дієслово в 3-й особі, рідше в 1-й або 2-й особі чи в минулому часі. Значення пасивного стану може також виражатися формою пасивного дієприкметника, наприклад: Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падавши в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (Тич.); Енеем кинута я бідна (Котл.).

Відсутність орудного суб'єкта при дієслові нівелює значення пасивності дії, і дієслово набуває значення зворотно-середнього стану. Порівняйте: Фільм переглядається комісією і Фільм переглядається вдруге.

3. Зворотно-середнійстан. Дієслова зворотно-середнього стану виражають дію суб'єкта, що не переходить на самостійний об'єкт, а зворотно спрямовується на самого діяча чи додатково характеризує його через неназваний об'єкт, наприклад: дитина взувається (взуває себе); цехи змагаються (змагаються один з одним); собака кусається (може вкусити когось).

Зворотні дієслова можуть мати різні відтінки зворотно-середнього стану, по-різному характеризувати відношення між суб'єктом і об'єктом дії:

а)власне зворотні дієслова виражають дію, суб'єктом і об'єктом якої виступає та сама особа. Сюди належать діє слова: умиватися, одягатися, взуватися, роззуватися, купатися, митися, пудритися, голитися, наряджатися.
Наприклад: За матерньою поміччю хлопчик не забарився умитися, прибратися (П. М.);

б)взаємно-зворотні дієслова виражають дію, виконувану кількома суб'єктами, кожний з яких виступає водночас і об'єктом дії. Сюди належать дієслова: зустрічатися, змагатися, вітатися, обніматися, цілуватися, листуватися, спілкуватися, радитися. Наприклад: Це ж тоді… в селі, увечері, коли з Гаврилом познайомилися, тебе бачив. А тепер бач, де зустрілись,— пригадав Жердяга (Скл.);

в)непрямо-зворотні дієслова виражають дію, здійснювану для самого суб'єкта. При дієсловах із значенням непрямо-зворотного стану може стояти непрямий додаток або обставина, наприклад: готуватися до екзаменів, збиратися до поїздки, лаштуватися в дорогу. Ці дієслова відрізняються від власне зворотних тим, що логічний прямий об'єкт при них не виражається. Порівняйте: Дівчина вмивається (дівчина вмиває себе) і дівчина збирається в дорогу (дівчина збирає речі в дорогу); Батько взявся за картуз:
Збирайся, сину, ходімо (П. М.) (означає «збирай речі»);

г)загально-зворотні дієслова виражають дію, що зосереджується в самій діючій особі, або виражають внутрішній стан суб'єкта. Сюди належать дієслова із значенням ставлення виконавця дії до об'єкта: милуватися, турбуватися, дивуватися, злитися, сердитися; заспокоюватися,
журитися, трястися, мучитися і под. Наприклад: Там
три верби схилилися, мов журяться вони (Гл.);

д)активно-безоб'єктні дієслова виражають властивість суб'єкта поза зв'язком його з об'єктом. Сюди належать дієслова із значенням динамічної ознаки істот: кусатися, битися, дряпатися, хвицатися (собака кусається, корова б'ється, кішка дряпається, кінь хвицається) або неживих предметів: жалитися, колотися (кропива жалиться, будяк колеться);

е) пасивно-якісні дієслова виражають статичну ознаку предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета. Сюди належать дієслова типу рватися, гнутися, битися, ламатися, кришитися, колотися, м'ятися, топитися (танути, переходити в стан рідини), плавитися і т. ін. Порівняйте у словосполученнях: залізо гнеться, ситець мнеться, віск топиться, олово плавиться, лід колеться, хліб кришиться, скло б'ється;

є) зворотно-пасивні дієслова — виражають дію, приписувану пасивному суб'єктові. Зворотно-пасивні дієслова керують формою давального відмінка (давальний суб'єкта), що виступає непрямим додатком. Логічний об'єкт при дієсловах зворотно-пасивного стану виражається формою називного відмінка і виступає в реченні підметом. Наприклад: / згадується Улянці дідова казка (О. Д.).

Якщо прямий об'єкт не виражається у формі називного відмінка, то дієслово перетворюється на безособове з нульовим значенням стану щодо об'єкта, наприклад: не їсться хліб — мені не їсться.

Дієслова зворотно-пасивного стану творяться від перехідних дієслів за допомогою постфікса -ся, в якому певною мірою збереглося значення зворотного займенника, особливо в групі власне зворотних дієслів.

Нульовий стан щодо вираження об'єкта мають усі неперехідні дієслова без постфікса -ся (летіти, дзвеніти, плакати, стати, бігти і под.), а також безособові дієслова з постфіксом -ся (не спиться, не садиться, не лежиться).

Неперехідні дієслова без постфікса -ся означають дію, замкнену в самому суб'єкті, тобто ними виражається тільки суб'єктне відношення (відношення дії до суб'єкта), наприклад: Літо збігло як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень (Ст.).

Безособові дієслова з постфіксом -ся також виражають однобічні відношення дії до логічного суб'єкта у формі давального відмінка (давального суб'єкта). Дія, виражена безособовим дієсловом з постфіксом -ся, приписується суб'єкту як незалежний від нього внутрішній стан (мені не спалося; дівчині не сидиться в хаті; йому не лежалося).

Потрібно зауважити, що категорія стану, як і категорія виду, належить до загальнодієслівних, тобто охоплює всі без винятку дієслова. Однак співвідносні форми пасивного і активного стану, що утворюють корелятивні пари, властиві тільки перехідним дієсловам.

Отже, категорія дієслівного стану виражає подвійні відношення; основне відношення дії до суб'єкта і об'єкта і пов'язане з ним — відношення між суб'єктом і об'єктом.

Перехідні і неперехідні дієслова мають безпосередній зв’язок з категорією дієслівного стану, тому я вважаю за потрібне розглянути більш детально ці дієслова.

За своїм значенням і відношенням у реченні до інших частин мови дієслова поділяються на дві групи: дієслова перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет, напр.: Три явори посадила сестра при долині (Шевч.). Боєць залізо гнув, бетон щодня місив (Мал.). У наведених реченнях дієслова посадила, гнув, місив — перехідні, бо кожне з них означає дію, яка переходить на інший предмет, виражений іменником (явори, залізо, бетон).

Лексичне значення перехідних дієслів неоднакове. Вони можуть виражати:

а)конкретну дію, спрямовану на якийсь предмет, що зазнає
певних змін внаслідок такої дії або є її результатом: зрубати
дерево, виорати поле, заасфальтувати вулицю, написати
оповідання, відлити бюст, збудувати електростанцію;

б)дію в прямому або переносному значенні, від якої предмет, що на нього вона спрямована, не зазнає будь-яких змін:
вивчити вірш, обміркувати питання, розв'язати проблему:

в)дію, що означає сприймання, відчування і подібне: Ви
ловіте сигнали, приймайте,— голос миру в них чути
з Кремля! (Т.).

Перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник, що називає предмет, на який спрямована дія, або інше слово, вжите в значенні іменника, мали форму знахідного відмінка без прийменника, тобто виконували в реченні функцію прямого додатка. Напр.: Ми нашу мрію здійснили в боях, проклали шлях в своє любиме місто (Криж.). Хоч будьте за третіми горами в полі — він знайде і там за роботою вас (Олійн.). Іменник, залежний від перехідного дієслова, іноді може вживатися і не в знахідному, а в родовому відмінку. Це буває: а) коли перед дієсловом є заперечна частка не: виконав роботу (знах.відм.) — не виконав роботи (род. відм.); б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину: придбав паперу, принеси води, купила солі; в) іноді, коли форма знахідного відмінка іменників чоловічого роду другої відміни (назв неживих предметів) спільна з родовим відмінком: застругав олівця, написав листа.

Крім п р ямо — п е р ех і д ни х, або власне перехідних, дієслів, в українській мові існують і непрямо-перехідні дієслова (їх називають ще невласне перехідними). Непрямо-перехідні дієслова означають таку дію, що також переходить на інший предмет, назва якого виконує в реченні функцію непрямого додатка і має форму будь-якого непрямого відмінка (крім знахідного без прийменника чи родового в названому вище значенні): досягти мети, наполягати на забезпеченні потрібних умов праці, пишатися досягненнями нашого колгоспу, турбуватися про нас, заздрити нам, напасти на ворога і т. д.

Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка на інший предмет не переходить: Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють (Шевч.). Легко й радісно зітхнув густий парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хатці (Вас.).

Межа між перехідними й неперехідними дієсловами в живій мові може змінюватися. Деякі перехідні дієслова іноді набувають у реченні значення неперехідності; наприклад, у словосполученнях читає газету, пише вірш, малює портрет, вишиває сорочку всі дієслова перехідні, а в реченнях Павлик з п'яти років уже читає й пише; Він добре малює; Дівчина дуже гарно вишиває ці ж дієслова вжиті в неперехідному значенні.

Якщо до перехідного дієслова додати частку -ся (-сь), то воно стане неперехідним або непрямо-перехідним, напр.: зустрічати— зустрічатись (Матері зустрічали своїх дітей. Вони зустрічались на роботі], вітати — вітатись (Учні щоранку вітали свого вчителя. При зустрічі ми з ним завжди віталися). Дієслова зустрічати, вітати — перехідні, а зустрічатись, вітатись — неперехідні. Дієслово турбували— прямо-перехідне (Останні події нас дуже турбували), а турбуватись— непрямо-перехідне (Батьки турбувались про своїх дітей).

Перехідні й неперехідні дієслова дуже часто розрізняються між собою також суфіксами. Так, наприклад, суфікс -й- надає дієслову перехідного значення (білити, зеленити, синити), а суфікс –i- — неперехідного (біліти, зеленіти, синіти): білити хату, синити матерію і там щось біліє, зеленіє ліс, синіє небо і ін.

Примітка.Теперішні дієслова з часткою -ся (-сь) утворилися з колишніх перехідних. У давньоруській мові перехідні дієслова керували зворотним займенником -ся у формі знахідного відмінка. Цей займенник виконував у реченні функцію самостійного члена і відповідав на питання кого? що?, напр.: купаюся, мию ся. Але пізніше у всіх східнослов'янських мовах займенник ся втратив значення самостійного члена речення і перетворився на частку, яка згодом злилася з дієсловом: купаюся, миюся.

В українській мові після голосного звука частка -ся стала скорочуватися в -сь (змагатись, купаюсь, привітались)', після приголосного ж вона звичайно зберігалася без змін, хоч зрідка у минулому часі дієслів чоловічого роду вживається -сь і після звука в, який в українській мові належить до сонорних приголосних і в позиції після голосного перед іншим наступним приголосним вимовляється, як у: Андрій поспішавсь додому (Коцюб.). І юнак розкривсь, як квітка (Т.).

У південно-західних говорах ще й тепер поширене вживання частки ся відокремлено від дієслова: я ся мию, я ся не бою; — Я стидав би ся,— каже він, — сидіти, склавши руки, коли всім навколо такі жнива, такий шарварок (Гонч.).

Категорія дієслівного стану, безперечно, дуже тісно зв'язана з поняттям перехідності і неперехідності, однак вона з ним не збігається.

В українській мові, як і в російській, категорія стану є така граматична категорія в системі дієслова, яка виявляється в формах слова і в способах дієслівного керування. Морфологічним засобом вираження різних відношень дії до її суб'єкта і об'єкта в сучасній українській мові виступає частка -ся. Наприклад, у реченні Ми будуєм тракторний завод дієслово будуєм без частки -ся вказує, що дія від діючого предмета (ми), назва якого в,иконує синтаксичну роль підмета, прямо переходить на об'єкт (завод), назва якого вживається тут у функції прямого додатка. У реченні Тракторний завод будується нами це ж саме дієслово з часткою -ся, не змінивши свого лексичного значення, виражає вже інші відношення дії до суб'єкта і об'єкта: воно вказує, що об'єкт, виконуючи в реченні функцію підмета, підпадає впливові дії суб'єкта, який у реченні є непрямим додатком.

Отже, частка -ся виступає засобом вираження різного відношення дії до суб'єкта і об'єкта її, виявленого в формі дієслова, тобто засобом вираження граматичної категорії стану дієслова. Вживання дієслова з часткою -ся і без неї змінило також і характер дієслівного керування. Дієслово будуєм — перехідне, а співвідносне до нього будується, утворене за допомогою частки -ся, — неперехідне. Таким чином, різні відношення дії до її суб'єкта і об'єкта тісно пов'язані з перехідністю та неперехідністю дієслова.

Перехідні дієслова і неперехідні, утворені від них часткою -ся, становлять співвідносні пари (бороти — боротися, лікувати — лікуватися, учити — учитися). Граматична категорія стану саме і властива всім перехідним дієсловам та тим неперехідним, що утворені від перехідних за допомогою частки -ся, бо лише вони виражають відношення дії до її суб'єкта і об'єкта.

В українській мові є й такі неперехідні дієслова, які не співвідносні з перехідними: іти, спати, сміятися. Ці дієслова не виражають будь-яких відношень дії до її об'єкта, а тому їм граматична категорія стану зовсім не властива. Напр.: Курява стоїть ланами, де ідуть герої (В.). Замовкли останні їх кроки, а пісня пливе в вишині (С.).

Від деяких неперехідних дієслів цього типу можна утворити перехідні дієслова, але вони обов'язково змінять своє лексичне значення: ходити — виходити (щось), сміятися — висміхіїати (кого або що). Оскільки семантика їх різна, то вони з погляду перехідності і неперехідності не становлять співвідносних пар. Отже, категорія стану властива не всім неперехідним дієсловам. Ті з них, які не утворені від перехідних часткою -ся, цієї категорії зовсім не мають. Такі дієслова іноді називають дієсловами нульової категорії стану.

Далі хотілося б зупинитись на більш детальному розгляді дієприкметника, як форми дієслова, який має активний і пасивний стан, що на мою думку, має велике значення для опрацювання у даній роботі.

Дієприкметником називається дієслівна форма, що виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована. Напр.: При світлі догораючого вогнища у глухому степовому байраці, у мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб.). Ніхто не подолає у нас цієї сили, народженої в ділі, змужнілої в бою.

У дієприкметнику збігається значення двох частин мови — дієслова і прикметника: як і дієслову, дієприкметникові властиві категорії часу, виду і стану; як і прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета і відмінюється за родами, числами і відмінками, напр.:написаний лист, написаним листом; написана стаття, написані статті.

Отже, дієприкметник поєднує в собі категорії дієслова (стан, вид, час) і прикметника (рід, відмінок), а тому його часто називають також дієслівно-іменною формою, тобто перехідною між дієсловом і прикметником.

У реченні дієприкметник найчастіше буває другорядним членом — означенням, він узгоджується з означуваним іменником у роді, числі й відмінку, наприклад:Сталеві гуркочучі потвори просуваються в степ, як уособлення самої війни, її сліпої, все-підминаючої під себе сили (Гонч.). Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (Гонч.).

Але він може виконувати також і функцію підмета або додатка: Виступаючі одностайно давали клятву відзначити славну річницю новою перемогою, підняти червоний прапор над Кримом (Гонч.). Більшість командирів та політпрацівників, що, ставши в цеп, вели атакуючих, полягли смертю героїв (Гонч.).

На відміну від дієслів дійсного способу дієприкметники мають лише теперішній і минулий час, напр.: замерзлий ставок— дієприкметник минулого часу (порівн.: ставок, що замерз); сяючий сніг—дієприкметник теперішнього часу (порівн.:сніг, що сяє); сніг, помережений незчисленними слідами лиж— дієприкметник минулого часу (порівн.:сніг, що його помережили сліди лиж).[12]

Дієприкметник має вид того дієслова, від якого його утворено, напр.:завідувати— завідуючий, виконувати — виконуючий— дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду; посивіти — посивілий, прочитати — прочитаний, пошити — пошитий — дієприкметники минулого часу доконаного виду; шити — шитий— дієприкметник минулого часу недоконаного виду.

Дієприкметники бувають активні і пасивні.

Перші виражають ознаку діючої особи (предмета) за її дією,, напр.:руйнуючий удар-—той удар, що руйнує; нападаюча сторона — та, що нападає; другі виражають ознаку того предмета, на який спрямована дія, напр.: вишитий узор, укритий камінням шлях, присипана сніжком вулиця.

При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет виражається (або може виражатись) орудним відмінком, напр.: вишитий машиною узор; шлях, камінням укритий.

Як і інші дієслівні форми, дієприкметники можуть мати при собі пояснюючі слова, керувати непрямими відмінками іменників, напр.:виконувати обов'язки — виконуючий обов'язки, керувати справами — керуючий справами, командувати фронтом—командуючий фронтом, накреслити олівцем — накреслений олівцем, переписати в зошит — переписаний у зошит, побіліти від снігу — побілілий від снігу.

ІІ. Практична частина

Для виконання практичної частини візьмемо для аналізу роман Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні”. Твір містить багато дієслів різного стану, і має велику цінність з погляду досліджень на вживаність дієслів активного, пасивного та зворотно-середнього станів. Отже, розпочнемо дослідження з найбільш вживаного у творі стану – активного.

Активний стан

Дієслова активного (або дійсного) стану виражають активну дію суб'єкта, спрямовану на самостійний об'єкт. Це значення мають лише перехідні дієслова, що керують іменниковою формою знахідного відмінка без прийменника.

Виходячи з цього визначення будемо відшукувати у творі всі слова активного стану.

наложити

Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні.

розіслало

Поле— що безкрає море— скільки зглянеш— розіслало зелений килим, аж сміється в очах.

живить

Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку.

освіжає

Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку.

ведуть

І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову: чутно тільки шелест жита, травиці.

перериває

Перериваєйого перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав'яних коників, що як не розірвуться,— і все те зливається докупи в якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього.

заглушає

Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав'яних коників, що як не розірвуться,— і все те зливається докупи в якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього.

розбуркує

Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав'яних коників, що як не розірвуться,— і все те зливається докупи в якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього.

обгортає

На серці стихають негоди; на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями.

бажаєш

Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя.

перейшов

Ось перейшов і драний місточок посеред лук, на низині, у балці.

перевів

От опинивсь на невеличкім горбку по той бік місточка; став, обернувся лицем до його; глянув на рудку, перевів погляд на крайнє жито.

не бачила

Чорні, як гайворон, вуса починали вже по краях рудіти; борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.

покрутив

Писар тільки покрутив свого рудого вуса та разом з головою й пішли у другу хату.

опустить

Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до кого

промовить

Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до кого.

крутив

Падав дрібний сніг, як бува в холод; буйний вітер крутив заметами й вив, як звір у лісі, у димарі Остапової хати.

знайду

— Діжду весни, піду на заробітки. Там, може, знайду добре місце, то й вас переведу…

діждали

Діждаливесни

узяв

Порадився Остап з жінкою та з тещею, узяв пашпорт, пішов собі.

вирядили

ВирядилиОстапа на Дін у великий піст, а так— к зеленій неділі— приходить з Дону бумага: чи є, мов, у вас такий і такий козак Остап Хрущ? і де він у вас узявся?

кинув

Що тут він прозивався не Хрущ, а Притика… що він кинув у нас жінку й троє дітей, пропадав був— не знать де— три роки без малого…

задала

І задала ж роботу волосним оця несподівана бумага!

опустила

Як прочитала її козацька старшина, то голову й руки опустила.

поклали

Прийшов— чорт його зна й відки, сказавсь— біс його зна й ким; а ми— на тобі, та цить!— і лапки поклали…

стало

Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась,як лист на осичині; хотіла щось сказати, та не вимовила й слова,— тільки раз по раз тяжко зітхала і якось чудно дивилась мутними очима…

вимовила

бачила

Ішла по вулиці,— не бачила світа перед собою; прийшла додому,— як п'яна, мов чмелена…

почуло

Серце почуло якесь лихо; перед очима вже стояла біда…

розібрала

Тепер тільки Оришка розібрала своє лихо.

піднімала

Оришка болізно піднімала її і тяжко стогнала…

обдало

Одходячи на спокій, сонце обдало землю блискучим промінням; земля на прощання усміхнулася— і потемніла.

викликала

Спустилася ніч; викликала собі на втіху зорі; викотився з-за гаю місяць— і став оглядати околицю…

завело

Завелоі воно свою пісню— гірку, журливу, безнадійну…

морочила

І не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу, морочила голову цілим роєм темних гадок, пекла серце нерозважною тугою…

пекла

вигадали

Не вигадали поради й волосні.

наїхало

Незабаром наїхало в село чиновного панства.

шепче

Вона впаде навколішки, приникне головою до помосту,— шепче молитву щиру, просить у бога ласки, одмолюе свій гріх— і разом сльози ковтає.

ковтає

заціпили

Свої клопоти, праця, утома трохи заціпили язики людські.

ведуть

Коли це— перед другою пречистою ведуть Хруща у ланцюгах через Піски.

загубила

Зовсім загубила спокій Мотря: водять її то в город, то з города…

оддали

ОддалиОстапа в москалі перед покровою.

породила

А так, перед пушенням, породила Мотря сина,— те ще й породила неабияк.

підняла

Оришка підняла руку, перехрестилася…

розкрила

Мотря важко зітхнула— і розкрила сплющені очі…

обняла

Хату обняла тиха одрада.

пішло

Пішлознов по селу шушукання, глум, таємні страхи…

помітив

Дехто помітив і невеличкі ріжки на голові в його, як стригли в прийомі.

забачила

Одна якось забачила на лівім колінці невеличку родимку…

купила

Купиламоскалям кварту горілки.

охрестив

Охрестивдитину батюшка: назвав Нечипором.

зазнала

Не зазнала вона щастя змалку, не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася замужньою вдовою…

заробляла

У сусідньому селі Байраках Мотря хліб заробляла,— на жнива становилася.

заробить

Як заробить конопель,— то й добре.

підіймали

Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою— з самого споду до верху…

засягали

Од билинки перелітали до птиці; од птиці до скотини; од скотини до чоловіка— поки не засягали всього світа!

жалували

Та й люди його не жалували.

померзло

Багато тоді народу померзло— забило їх під лиху хуртовину, закидало, замело снігом— там богу й душу оддали.

виткнути

Ніч, як куйовда, стояла надворі; мела страшенна хуга-завірюха крутила; та холод такий, що страшно й носа виткнути з хати; мороз перся у хату— позамуровував шибки узорчатими виводами; а в димарі, як голодний звір, ревла та вила відьма-буря, кидаючи у вікна кім'ями снігу— мов хто добивався у хату знадвору.

позамуровував

слухав

Чіпка лежав на лаві, задравши голову угору, мовчки дивився у стелю та слухав божевільні заводи буйного вітру.

pозв'язувала

А в світлиці тим часом обходила рядова, pозв'язувалай без того смілі язики, дурманила безпутним життя задурені голови, надавала силу й без того дужій волі; неслися сміхи, реготня; ґвалт окривав хату і несамовито вривався в другу, де була Мотря з Галею.

надавала

А в світлиці тим часом обходила рядова, pозв'язувала й без того смілі язики, дурманила безпутним життя задурені голови, надавала силу й без того дужій волі; неслися сміхи, реготня; ґвалт окривав хату і несамовиі вривався в другу, де була Мотря з Галею.

посоловіли

Обійшла ще раз чарка кругом столу,— посоловіли в кожного очі ще дужче.

Отже, з приведених прикладів можна зробити висновок, що дієслова активного стану найбільш поширені в творі, і становлять майже 50 % усіх вживаних дієслів.

Наступним станом, який ми розглянемо буде пасивний стан.

Пасивний стан

Дієслова пасивного стану протиставляються дієсловам активного стану за відношеннями суб'єкта до об'єкта і за спрямуванням дії. Логічний суб'єкт при дієслові пасивного стану має форму орудного відмінка без прийменника і виступає в ролі непрямого додатка, виражаючи цим самим відношення пасивного суб'єкта і пасивної дії. Об'єкт дії при дієслові пасивного стану виражається формою називного відмінка (займенника чи субстантивованого слова), що виступає в ролі підмета. Виходячи з даного визначення, будемо шукати всі слова пасивного стану.

зацвіло

Куди не глянь— скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом.

позирав

Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе; позирав навкруги своїми блискучими очима; іноді зупинявся й довго розглядав зелене нив'я.

обернувся

вливався

Голос тонкий, гнучкий, дзвінкий, так і розходився на всі боки: то розлягався в високім просторі; то слався по землі, по зелених житах, то замирав оддалеки на полях розлогих; то вливався в душу якимсь несвідомим щастям.

запитала

— Хіба яка чутка прийшла?..— запитала вона зляканим голосом.

дивилась

впала

Не пам'ятала вона, як опустилась на лаву— так не роздягнена, не розбута— і впала опукою.

утерла

Мотря утерла рукавом сльози й простогнала…

потугувала

Роди були тяжко трудні: потугувала ними Мотря два дні й дві ночі, не своїм голосом викрикуючи…

лежала

Уже й не кричала й не стогнала— лежала мертвою колодою…

замело

Багато тоді народу померзло— забило їх під лиху хуртовину, закидало, замело снігом— там богу й душу оддали.

дурманила

А в світлиці тим часом обходила рядова, pозв'язувала й без того смілі язики, дурманила безпутним життя задурені голови, надавала силу й без того дужій волі; неслися сміхи, реготня; ґвалт окривав хату і несамовиі вривався в другу, де була Мотря з Галею.

розвернулося

Куди не глянь— скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом.

розпустилося

Куди не глянь— скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом.

плівся

обернувся

вливався

ложилися

Такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою…

нудиться

Чіпка собі нудиться світом, коли немає нікого з товариства.

залилася

Мотрі зробилося так тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не всиділа на гребені: встала, побралася на піч, лягла— та так і залилася сльозами.

повернулися

Хутко вони обидві повернулися спинами до широкої полоси огняного світу, що піднімалась високо вгору, наче хотіла запалити хмару, та й потягли підтюпцем на другий край села.

пишеться

А ось тепер— у пашпорті він уже Хрущем пишеться, та ще й жонатим… Що се воно за знак? з якої це речі така плутаниця?..

залилась

Господи! і за що ти мене отак караєш на сім світі?— скрикнула Мотря і знову залилась сльозами.

помчалася

Сплеснула в долоні, зареготалася та й помчалася буйними житами.

окликалася

дивилася

Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист, через який вони стілько горя прийняли, стілько клопоту звідали…

зав'яжеться

Біленькою хусткою зав'яжеться, та й шмарує…

подасть

Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть…

величаються

Недурно пани своїм родом величаються.

уславився

На селі теж розпитують— хто якого роду. Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився— чи давністю, чи боями, чи послугами?

Як висновок, можна сказати, що група дієслів пасивного стану друга за чисельності після групи дієслів активного стану. До цієї групи у тексті було знайдено 39 слів, що становить 20 % від усього тексту.

Наступним і заключним станом є зворотно-середній стан, який поділяється на декілька підгруп дієслів, а саме власне зворотні дієслова, взаємно-зворотні, непрямо-зворотні, активно-безоб’єктні, загально-зворотні, пасивно-якісні дієслова ,зворотно-пасивні дієслова.

ІІІ. Зворотно-середній стан:

а) власне зворотні дієслова виражають дію, суб'єктом і об'єктом якої виступає та сама особа:

умився

Отак розмовляли москалі, поки Максим умився, убрався.

убрався

Отак розмовляли москалі, поки Максим умився, убрався.

умилася

— Та то воно від думок!— утіша її баба. Мотря помолилася богу, умилася й сіла за гребінь— сумна, зажурена.

поголився

То він не поголився— то так воно здається…

одягся

Чіпка підождав, поки геть підбилося сонечко, одягся у свитину й пішов до баби, де жила мати.

умиватись

Нимидора вхопила кухоль з водою та швиденько дала драла надвір умиватись.

скупатись

Бурлаки хотіли скупатись, але глянули в воду і побачили, що вода була густа й смердюча.

б) взаємно-зворотні словавиражають дію, виконувану кількома суб'єктами, кожний з яких виступає водночас і об'єктом дії:

зустрівся

У тестя якось раз зустрівся з становим Дмитренком— тим самим, що прозвали «кобиляча голова» за те, що любив дуже менджувати кіньми.

цілувалася

Потім того цілувалася з сватами і трохи не з усіма людьми, що наїхали й найшли до неї у двір.

зустрівся

Чорні зокола, вони уразили його серце, перемчали його думки у той недавній час, коли він, ще весною, назирав оцей самий хліб зеленим, як рута, буйним, як дерево, коли зустрівся з Галею,— балакав, жартував з нею…

радитись

На другий день пішов радитись з громадою.

Приходять до Мирона радитись: що робити, як би краще…

зустрілися

… Здавалося— то сиділо три давніх приятелі, котрі, не бачившись цілі довгі роки, на превелику радість зустрілися…

збиралася

Микола схопився, накинув свиту на один рукав, побіг до річки, перейшов через хисткий місток з двох обтесаних деревин, покладених на перехрестях з дрючків, з поренчатами по один бік, і пішов на вигін, де під вербами збиралася вулиця.

готувалась

Галяготуваласьдо весілля.

збиралися

Забродчики з отаманом збиралися плисти на море ловити рибу.

готувався

Старий батькой собі готувався до весілля.

збирався

Лагодився Чіпка громаді служити— збирався добро робити: грів у серці сам собі нишком, потай уже й жінки, голубку-надію— давнє забути і слід його загладити… А вийшло так, що— де знайшов шану, там загубив спокій і… долю!

збиралося

Рідко проходив той день, щоб п'яне гульбище не збиралося, не гуло, не кричало…

назбиралось

Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір, обступили кругом хату.

збиралися

Зашуміло село, як на пригру бджоли; сміливий і несміливий збиралися в купи, гомоніли, радились, змагались…

збиралася

Тільки що Порох став наливати чарку, двері прожогом розчинилися і в хату ускочила жінка— не жінка, дівка— не дівка: голова не покрита, як у дівки, а коси заборсані у мичку, немов жінка збиралася сховати їх під очіпок та зав'язала на тім'ї, а вони й розсипались…

збиралось

Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?..

лагодився

ЛагодивсяЧіпка громаді служити— збирався добро робити: грів у серці сам собі нишком, потай уже й жінки, голубку-надію— давнє забути і слід його загладити… А вийшло так, що— де знайшов шану, там загубив спокій і… долю!

збирався

Мотря й Оришка сиділи на полу; перед ними на стільчику неясно блимав каганець— от-от збирався погаснути.

збирався

З радощів він штовхнув Матню, котрий прослав під стіжком кілька снопів, ліг, укрився теж снопом та збирався вже заснути.

збирались

Дівчата й хлопці тільки що збирались, неначе птиці злітались.

дивувався

— Відколи пашпорта не переміняв!!— не випускаючи з рук паперу, дивувався голова.

сердився

Він тоді сердився на всіх і на все

журиться

Грицько сердився, став гримати на Христю— чого вона все журиться.

сердився

Грицько сердився, став гримати на Христю— чого вона все журиться.

помилувався

Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці, задивився на один хутір, на другий; пригадував хазяїнів їх, перебирав у пам'яті їх дочок,— та, теряючись в догадках, і повернув назад— додому.

сердилась

— Чого ж би я сердилась?.. на кого? скажи, бога ради! А що мені невесело… То не вік же дівувати! Не на те ж ми бралися, щоб сміхи та жарти заводити… Треба про все подумати, та й…

здивувалась

Вона засмутилась, здивувалась, не знала, що й казать, і тільки мовчки стояла коло печі.

милувався

Він стояв перед нею мовчки та милувався такою вродливою красою.

сердишся

— Якась чудна ти стала… невесела, небалакуча… мов чого недостає тобі… Чи ти чого сердишся?

дивувалися

З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо і великим дивом дивувалися…

любувалися

Довго ще вони любувалися та милувалися.

здивувавшись

— Хіба мій батько панський був? Адже він— москаль!— каже, здивувавшись, Чіпка.

розсердившись

— Відчиняй, злодюго!— гукає, розсердившись, голова.— Відчиняй, а то двері виламаю… гірше буде!

турбуватися

— Не така, мамо, Галя. Нічого вам турбуватися. Хоч вона й багачка, а все сама коло всього…

журитися

Тоді сам Грицько став журитися, став роздумувати, давай нишком помічати за Христею…

дивувалися

Одні дивувалися красномовству чиновника, другі підхвалювали Кряжова, а третім найбільше подобалась «скромность» речі «предводительського синка»…

сердиться

З того часу сам ніколи й не згадає і сердиться, було, як хто другий нагадує.

милувалися

Довго ще вони любувалися та милувалися.

дивувалося

Не раз хлоп'я рівняло казку до життя, а життя до казки— і само собі міркувало, дивувалося…

журилася

Христя сумувала, журилася, а часом сама собі гірко плакала..

мучиться

Та шкода й сердешної Галі— вона так мучиться, так побивається за ним!..

затряслася

Дівчина кинулась, затряслася; схопилась, щоб утікати, та, висипавши на землю квітки з фартушини, похопилася; знову опустилась на траву і стала обома руками гарбати й кидати назад у фартушину польове добро.

сердиться

Оце було її діти пустують, вона на їх сердиться, а на мені згонить злість.

турбувався

Турбувавсятільки про одно: коли б перше Чіпки побачитись з Петром та Якимом та наструнчити їх, щоб уже в один голос співали…

журитися

Нехай собі со святими спочивають, коли померли; а нам, кажу, все-таки нічого журитися…

мучився

Чіпка прокачався цілу ту ніч і очей не змикав: усе думав, мучився…

сердиться

Оце було її діти пустують, вона на їх сердиться, а на мені згонить злість.

мучитися

Краще б я гола, як мати народила, по полю носилася; як навіжена, ганяла по степах широких,— ніж мені у цій тюрмі мучитися, у цьому пеклі скліти!..

дивувався

Грицько, підстароста, дивувався такому багатству, що так ні ждано, ні гадано приплило Чіпці.

зажурився

Чіпка сидів собі в хаті мовчки, наче зажурився.

тряслося

Тіло в неї тряслося; очі помутилися— вона ними якось чудно водила; на губах встала кривава піна, а вона все сміялася, все сміялася…

мучились

Мучилисьз ним «святі отці», мучились та й вигнали з філософії… голого, босого й простоволосого!

здивувавшись

— Наймичку?— питає, здивувавшись, Галя.— Навіщо? Щоб вона своїми нечистими руками тобі страву готувала? Хай їй!

— Ні, не розказував,— одказала Мотря, здивувавшись такому питанню.— А що там? Хіба яка чутка прийшла?..— запитала вона зляканим голосом.

розсердився

Суддя розсердився, покинув питать Миколу й обернувся до інших бурлак.

дивувався

На все те він дивувався, рота роззявивши.

тряслася

Хоч тряслася рука старого писаки, хоч бризкало перо, одначе з-під його отрута на папері зосталася…

розсердився

Син почервонів і розсердився.

журиться

Той журиться уголос за своїми: як там жінка, діти? Той розказує про зрадливу дівчину— як він їй пацьорки

обірвав; той хвалиться коханням своєї

подивуватись

Парубок не знав, на чому зупиниться, на віщо подивуватись: чи блискучими проти сонця, як кришталь, дверима, над котрими висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою або з гарним малюнком усякої всячини— машинерії, окулярів, хліба, ковбас, свинячих окост; чи дзеркальними, у чоловічий зріст, вікнами, з котрих визирали на улицю до ладу розставлені різні золоті й срібні виробки, пістріли всякими кольорами ситці, шовкові саєти блищали, м'які оксамити сизіли, червоніли, ціле море роблених квіток, як живі, вабили носа понюхати…

тряслися

Сам він поблід; руки тряслися…

заспокоївся

Василь заспокоївся своєю худобою, а Онисько жив безпечно у москалевій хаті і володів його землею.

зажурилися

Усі похмуріли, зажурилися: ішли мовчки, повісивши голови

журилися

Усі сумували, журилися, повкладавшись спати на довгих столах.

затряслася

Вона затряслася вся, як лист на осичині.

д) активно-безоб”єктні дієсловавиражають властивість суб'єкта поза зв'язком його з об'єктом. Сюди належать дієслова із значенням динамічної ознаки істот:

побився

Раз Микола полаявся і трохи не побився з отаманом.

видряпався

Він видряпався по дверях на горище й кинувся бігти.

бився

Ото, як одшкварили його, то вже він ніколи не бився— тільки пустився на хитрощі.

рубався

Отак Мирін доки воював, доки бився, рубався, поки й сам не набіг на свого ззіра, що й його звоював.

бився

Отак Мирін доки воював, доки бився, рубався, поки й сам не набіг на свого ззіра, що й його звоював.

е) пасивно-якісні дієсловавиражають статичну ознаку предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета:

порвалася

Проти сонця павутиння лисніло, наче легка літня біла хмара порвалася на небі, розпалась на нитки, на тонкі пасма та й полетіла на землю.

зігнулися

Три тіні зігнулися під якоюсь вагою— щось несуть на плечах… тікають… зникли у голому садку…

розпалась

гнулися

Якимсь степовим здоров'ям ніби пашіло все її лице, а легкий стан, тонка шия, тонкі руки гнулися, як степова гнучка билина на вітрі

порвалися

Одначе вона кинулась до колиски, вхопила за бильця колиску з дитиною і рвонула її так, що всі вірвечки порвалися, крикнула не своїм голосом і вибігла надвір.

гнувся

Легкий стан гнувся, як тополя на вітрі, тоді як вона доставала хліб з воза і клала його на рядно.

поламались

Гори неначе поламались та порепались балками до самого долу.

порвалося

Чи одбіжить, бува, люльку у спірці, а грошей на нову катма,— вони складалися по шагу там чи по копійці— і купували; чи порвалося що з одежі, при бійці, до останку,— вони йому вислужену й залежану у якого бережливого брали й давали…

зігнувся

Дрючок зігнувся й трохи не переломивсь.

вирвався

З побитих вікон вирвався несамовитий регіт, гармидер— і розіслався по глухому подвір'ю…

гнулося

Павутиння летіло пучками, нитками, ніби клубочками, починками, то гнулося великими дугами, то місцями стояло просто, рівними, як очерет, стеблами.

є) зворотно-пасивні дієсловавиражають дію, приписувану пасивному суб'єктові. Зворотно-пасивні дієслова керують формою давального відмінка (давальний суб'єкта), що виступає непрямим додатком. Логічний об'єкт при дієсловах зворотно-пасивного стану виражається формою називного відмінка і виступає в реченні підметом:

загадуючись

Часто Максим, загадуючись над своїм бурлацьким життям, отак думав.

В результаті дослідження твору були знайдені дієслова зворотно-середнього стану, який в свою чергу поділяється на сім підгруп. Всього по тексту було знайдено 87 дієслів., що складає 30 % від усього тексту.

Висновки

В ході роботи було досліджено, що категорія стану — дієслівна категорія, яка виражає відношення дії або стану до суб'єкта (виконавця дії або носія стану) і об'єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан у процесі їх реалізації).Як ми з’ясували, ця категорія ґрунтується на протиставленні корелятивно взаємопов'язаних дієслівних форм активного і пасивного стану, що мають морфологічне вираження, але виявляють своє категоріальне призначення в синтаксичних конструкціях: трикомпонентних двоскладних реченнях (підмет — дієслівний присудок — додаток); двокомпонентних двоскладних реченнях (підмет — дієслівний присудок; підмет — присудок, виражений пасивним дієприкметником); дієприкметникових зворотах, що поширюють структуру простого речення; односкладних безособових реченнях. Категорія стану є основою формування і семантико-синтаксичного розмежування активних і пасивних конструкцій. З цього можна зробити висновок, що вона має виразну синтаксичну орієнтацію.Форма активного стану позначає дію, джерелом якої виступає суб'єкт (виконавець дії, носій стану), формально представлений у реченні як головний член — підмет. Виконувана дія безпосередньо спрямовується на предмет, що позначається в реченні як другорядний член — прямий додаток у формі безприйменникового знахідного відмінка іменника або займенника. Форма пасивного стану вказує на те, що дія спрямовується на об'єкт, формально виражений граматичним підметом. Реальний же суб'єкт дії або стану з формального погляду потрапляє у позицію додатка, вираженого формою орудного відмінка або ж не названого у відповідній синтаксичній конструкції. У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група — зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся.

Потрібно зауважити, що категорія стану не властива:

1) неперехідним дієсловам без постфікса -ся: сидіти, лежати, стояти, мерзнути, хворіти;

2) дієсловам з постфіксом -ся, які утворені від неперехідних дієслів: сміється, сидиться;

3) безособовим дієсловам на -ся, а також особовим дієсловам, що вживаються в значенні безособових: стається, хочеться, роз-шдняється;

4) дієсловам нa-ся, що не мають співвідносних перехідних дієслів: гордиться, усміхається, боїться.

Категорія стану, як і категорія виду, належить до загальнодієслівних, тобто охоплює всі без винятку дієслівні форми. Однак співвідносні форми пасивного і активного стану, що утворюють корелятивні пари, властиві тільки перехідним дієсловам.

До перехідних належать дієслова, що поєднуються з прямим додатком у формі знахідного відмінка безприйменника, наприклад: Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі,— змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л. Костенко); Щоб збагнути феномен Сковороди, маємо ґрунтовно вивчити його життя, філософські погляди, тобто головні ідеї, які він розвивав і розробляв у своїх діалогах і трактатах, також його мистецьку діяльність (Вал. Шевчук).

Дієслова, що поєднуються з непрямими додатками, вираженими безприйменниковими і прийменниковими формами, називаються неперехідними.

Поняття перехідності ґрунтується на такій інтерпретації дії, згідно з якою вона переходить на об'єкт (предмет у широкому розумінні поняття), охоплює його або ж виступає безпосереднім джерелом створення чи руйнування об'єкта, що характерно передусім для численних дієслів зі значенням конкретної фізичної дії, інтелектуальної діяльності, мовлення тощо.

Категорія перехідності — неперехідності ґрунтується на валентнісних і значеннєвих ознаках відповідних дієслів, у зв'язку з чим вона є не морфологічною, а лексико-синтаксичною.

З урахуванням поділу дієслів на перехідні і неперехідні необхідно констатувати:

1) перехідні дієслова мають корелятивні форми активного і пасивного стану; отже, у них ця морфологічна категорія має повний вияв;

2) неперехідні дієслова не мають корелятивних форм пасивного стану і функціонують як одностанові активні дієслова.

Таким чином, усі дієслова поділяються на двостанові і одностанові.

Отже, в ході роботи були розглянуті всі категорії стану дієслова в українській мові і зроблено висновок, що найчисельнішою є категорія активного стану дієслова.

В ході аналізу роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?” було визначено, що найбільш вживаним дієслівним станом є активний, який складає близько 50% від усіх слів, за ним іде зворотно-середній, який в даному творі містить близько 30%, решту — 20% у нашому випадку займає пасивний стан. Тому можна зазначити, що у своєму творі П.Мирний використовував граматичні категорії стану дієслів у такому порядку : активний, зворотно-середній та пасивний.

Список використаної літератури

Бабій І.М.Сучасна українська літературна мова : Морфологія. Практикум/ І.М. Бабій, Т.П. Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. -Тернопіль : Навчальна книга — Богдан. -2002.-ч.1
Бабій І.М.Сучасна українська літературна мова. Морфологія : Практикум/ Ірина Михайлівна Бабій, Тетяна Пилипивна Вільчинська; Ред. Б.Є. Будний. -Тернопіль : Навчальна книга — Богдан. -2002.-Ч.2
Біленька Н.Загальне поняття про дієслово // Розкажіть онуку.-2001.-№ 33
Виноградов В.В. Русский язык,М-Л., 1947
Волкотруб Г. Й. Практична стилістика сучасної української мови : Використання морфологічних засобів мови: Навч. посіб./ Галина Йосипівна. Волкотруб,; Галина Волкотруб. -К.: ТОВ "ЛДЛ", 1998. -175, [1] с.
Гнатюк, Лідія Павлівна. Українська мова/ Лідія Гнатюк, Оксана Кононенко. -К.: ФЕМІНА, 1995. -188,[2] с.
Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова : Морфеміка. Словотвір. Морфологія: Посібник для вузів/ Володимир Горпинич,. -К.: Вища школа, 1999. -206,[2] с.
Дика Н.Курссучасноїлітературної мови // Дивослово. -2003. -№ 9.
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М.Курс сучасної української літературної мови.Ч.1.-К.,1972
Кучеренко Є.М. Види дієслів // Українська мова і література в школі. — 1969.- №10
Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови.- К., 1961
Мартинюк О.Особливі форми дієслова // Дивослово. -2002. -№ 10
Пархоменко О.М. Українська мова, ч.1, -К.,1954
Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении, изд 7-е, М.,1956
Плющ, Марія Яківна Українська мова : Довідник/ М.Я.Плющ, Н.Я.Грипас. -К.: Рад. шк., 1990. -254, [1] с.
Поляруш Т.І., Мариненко І.О. Навчально-методичний комплекс із сучасної української літературної мови.-Кіровоград,2002.-40 с.
Сидоренко В.С. Вивчення способів дієслова // Українська мова і література в школі. — 1986.- №7
Стріха М.Українська мова/ М.Стріха // Сучасність. -1997. -№ 12.
Сучасна українська літературнамова : Підручник для студентів філолог. спец. вищ. навч. закладів/ За ред.: М. Я. Плющ,. -3-тє вид., стереотип.. -К.: Вища шк., 2001. -429,[1] с.
Сучасна українська літературнамова : Підручник для студентів філолог. спец. вузів/ А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. А.П.Грищенка. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: Вища шк., 1997. -492,[1] с.
Сучасна українська мова : Підручник для студ. вузів/ За ред. О.Д.Пономарева. -2-е вид., перероб.. -К.: Либідь, 2001. -398,[1] с.
Сучасна українська мова : Підручник для студ. вузів/ За ред. О.Д. Пономарева. -К.: Либідь, 1997. -399 с.
Фортунатов Ф.Ф. О залогах русского языка, ИОРЯС, т.4, кн.4,1899
Чемерис К.Г. Дієслівні основи іменного походження в українській мові // Мовознавство. — 1973.- № 6
Шапиро А.Б. О залогах в современном русском языке. — М., т.5, вып.1, 1941
Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. — Л.,1941
Шевченко Л. Ю. Сучасна українська мова : Довідник/ Л.Ю.Шевченко, В.В.Різун, Ю.В.Лисенко; За ред. О.Д.Пономаріва. -К.: Либідь, 1993. -329,[2] с.
Шевченко Л. Ю. Сучасна українська мова : Довідник/ Людмила Шевченко, Володимир Різун, Юрій Лисенко,. -К.: Либідь, 1996. -318,[2] с.
Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова : Навч. посібник для студ. педагогіч. навч. закладів/ Н.Г.Шкуратяна, С.В.Шевчук. -К.: Літера, 2000. -685,[1] с.
Шлапак Н.Творення і правильне вживання дієслів // Розкажіть онуку. -2001. -№ 33

referat-ok.com.ua

Граматична категорія стану в українських дієсловах

Вступ

Загальні теоретичні відомості

ІІ. Практична частина

ІІІ. Зворотно-середній стан:

Висновки

Список використаної літератури

Розділи