Вступ

У XVII ст. нідерландське мистецтво поділилося на дві школи — фламандську та голландську, що було пов’язано з поділом самих Нідерландів у результаті революції на дві частини — Голландію та Фландрію (сучасна Бельгія). Центральною фігурою фламандського мистецтва був Пітер Пауелл Рубенс, універсальність таланту, величезна продуктивність якого підносять його до рівня майстрів італійського Відродження.

1. Творчість Пітера Пауелла Рубенса (1577 — 1640)

Першою значною роботою майстра були вівтарні образи для знаменитого Антверпенського собору: «Воздвиження хреста» та «Зняття з хреста» (1610 — 1614). Тіло Ісуса, яке знімають з хреста, освітлене широким потоком світла, що ніби розтинає присмерки, оточене групою персонажів, що виділені різними кольоровими плямами теплих та холодних тонів. Сила кольорових протиставлень тісно пов’язана з інтенсивністю освітленості й створює нову і легку для сприймання художню мову.

Інтенсивність освітлення, монументальність фігур, неперевершена виразність ліній, силуетів, живописних плям, складність ракурсів, нестримний динамізм та декоративність — типові ознаки стилю бароко — притаманні мистецтву Рубенса. Проте в його творах з’являються й характерні особливості: величезна життєдайна сила, перевага почуття над розумом, відсутність містики та екзальтації, оспівування фізичної сили, краси, пристрасності, навіть почуттєвої нестримності. Рубенс прославляє національний тип краси: Діва Марія, як і Магдалина, світловолосі, блакитноокі брабантки (Брабант — провінція Бельгії) з пишними формами. Христос виглядає атлетом навіть на хресті, а святий Себастьян могутній навіть під градом стріл. Картини Рубенса сповнені бурхливого руху, динаміки, мінливості. Це справді світ, в якому немає спокою.

Досить часто Рубенс звертався до відтворення в живописних образах античних міфів. Він вибирав такі сюжети, в яких можна було б втілити динамічні композиції: Юпітер викрадає своїх коханок, амазонки б’ються, сатири нападають на німф, мисливці полюють на левів, вакханалії — все це давало змогу відтворити радість буття, «проспівати» гімн життю. Під пензлем Рубенса поетизується почуттєва стихія, образи класичної старовини набувають земних форм. Прикладом може бути знаменита робота «Персей та Андромеда», де Андромеда — білява пишна фламандка, Персей — могутній воїн, що визволив дівчину з полону дракона, його крилатий кінь Пегас, амури, що прославляють героя, — все переповнене поезією та почуттям тріумфу. Зупиняє око тонкий мінливий колорит картини: тіло Андромеди написано легкими, тремтливими мазками, ніжними рожево-перлистими тонами, воно ніби світиться зсередини. Тонкі переходи світла й тіні непомітні, чіткі контури відсутні, всі предмети ніби виникають із світла та повітря.

2. Рембрандт — «великий голландець»

Творчість Рембрандта (1606 — 1669) стала вершиною голландського реалізму, підсумком живописних досягнень голландської культури XVII ст.

Мова стилю бароко найбільш близька для вираження цього піднесеного настрою. І Рембрандт у цей період справді перебуває під впливом італійського бароко.

У 1635 р. художник пише «Жертвоприношення Авраама». В цій роботі яскраво виявляється характерна особливість його письма — проникнення в душевний стан героя, відтворення його внутрішнього, надто складного психологічного переживання. У цей самий період Рембрандт починає серйозно займатися графікою, передусім офортом. Спадщина його графічних робіт, як гравюр, так і оригінальних рисунків, не менша, ніж живописних. Офорти Рембрандта присвячені переважно біблійній та євангельській тематиці, а малюнки побудовані на жанрових сюжетах.

Після створення роботи «Нічна варта» (1642), яка своєю героїчністю та оспівуванням нідерландської революції часів тріумфів республіканської Голландії не сподобалася замовникам, виникає і постійно поглиблюється конфлікт між художником та суспільством. Після смерті Сакії (1642) Рембрандт пориває з патріціянськими колами верхівки.

40 — 50-ті роки — час творчої зрілості майстра. Змінився не тільки зовнішній бік його життя, змінився він сам. Художник створює такі шедеври, як «Вірсавія» (1654), «Благословіння Іакова» (1656). Роботам цього часу притаманні гра золотого, червоного та цегляного кольорів, глибока психологічна характеристика, світлоносність головних героїв картин та затемненість другорядних чи тла. І хоча наприкінці 50-х років Рембрандта переслідує ланцюг серйозних втрат (1656 — банкрутство; 1657 — продаж його колекції; 1658 — продаж будинку), саме в цей час він досягає вершини своєї майстерності, стає дедалі оригінальнішим, самобутнім. У художньому розумінні це був період, коли його роботи викликали загальне захоплення («Синдики», «Єврейська наречена», автопортрети, «Повернення блудного сина» та ін.).

Монументальне полотно «Повернення блудного сина» (1668 — 1669) — один із шедеврів пензля Рембрандта — створене майстром в останній рік життя. В основі сюжету картини — євангельська притча про блудного сина, що оповідає історію нерозважливого юнака, який пішов з дому, одержавши свою частину батьківського багатства.

3. Жанри голландського живопису

В XVII столітті голландська нація лише починала свою історію. Основною рушійною силою голландського суспільства був не королівський двір і не аристократія, а міське бюргерство. Панівною релігією було протестантство в суворій формі кальвінізму. Це зумовило рішучий розрив голландського мистецтва зі стилістикою мистецтва колишніх епох. Так, наприклад, кальвіністи вважали гріхом пишне оформлення молитовень, тому в Нідерландах не було попиту на розкішні розписи стін та плафонів, вівтарний живопис. Просте життя голландських бюргерів народжувало інші, невибагливі смаки. Такий світогляд підштовхнув голландських художників до нової форми образотворчого реалізму, який виявився в поширенні різноманітних жанрів — портретів, інтер’єрів, пейзажів, натюрмортів. Уникаючи надзвичайного, майстри пензля з любов’ю та справжнім професіоналізмом зображували повсякденне, тим самим доводячи, що прості предмети і явища можуть надихнути на створення прекрасного. Мода на подібні картини поширилася серед усіх прошарків суспільства й породила колосальний попит на полотна, що писалися у величезній кількості.

Одним із засобів забезпечення регулярних продажів полотен було ствердження художника як майстра певних жанрів або сюжетів. Такого роду спеціалізація стала характерною особливістю голландського образотворчого мистецтва. Наприклад, Віллем ван дер Вельде писав винятково марини — морські пейзажі із зображенням кораблів. Віллем Хеда — тільки натюрморти, а Ян ван Гойєн — сільські пейзажі. Інші художники писали портрети, жанрові сцени, домашні інтер’єри, квіти, тварин, веселі трактирні сцени або городян, що розважаються грою в сніжки чи катанням на ковзанах. Деякі з жанрів (натюрморт, побутова картина) вперше саме в Голландії склались у своїх зрілих формах і досягли такого розквіту, що стали своєрідним еталоном даного жанру. Картини писалися невеликого формату, в розрахунку на скромні за розмірами інтер’єри голландських будинків. 

Висновки

В картинах голландських жанристів практично відсутні фабула та дія. Сцени переважно відтворюють побутові епізоди чи життєві ситуації (читання листа, музикування, ранковий туалет тощо), які трактуються в споглядально-ліричному плані. Саме у творах такого типу художникам вдалося з найбільшою повнотою і силою втілити поезію повсякденності, принадність людських буднів. 

Список використаної літератури

1. Українська та зарубіжна культура: Підручник/ Л. В. Анучина, Н. Є. Гребенюк, О. А. Лисенко та ін. ; Ред. В. О. Лозовий; Міністерство освіти і науки України (Київ), Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (Київ). — Харків: Одіссей, 2006. — 374 с.
2. Українська та зарубіжна культура: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Роман Вечірко, Олександр Семашко, Володимир Олефіренко,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — Київ, 2003. — 367 с.
3. Шевнюк О. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник/ Олена Шевнюк,. — 2-ге вид., випр.. — К.: Знання-Прес, 2003. — 277 с.