Вступ.

1. Сутність управління інвестуванням.

2. Основні функції управління інвестиційною діяльністю.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду управління інвестиційним процесом дозволяє зробити висновок про те, що багато аспектів інвестиційної діяльності і оцінки її ефективності досить повно відображені в роборах вітчизняних і зарубіжних учених. Її гносеологічними джерелами є положення економічної теорії, що розглядають взаємозв'язки ресурсних і результативних параметрів економічного розвитку: теорії накопичення, теорії відтворення, теорії економічної динаміки, теорії економічного зростання. Найбільш повно питання управління інвестиційним процесом розкриті в роботах зарубіжних та вітчизняних авторів Бланка І., Беляєва І., Е.Домара, Долгова З., Железова В., Ільіна М., Воропаєва В., Дж.М.Кейнса, Коссова В., Кондратьєва Н., Лапуста М., В.Леонтьева, Лівшица В., А.Маршалла, Смирнова А., П.Солоу, Тєлєгіна Е., Шеремета В., Фамінського І., Р.Харрода, Чибрікова Р., Й.Шумпетера, Щербапіна Ю. і ін. У більшості робіт основний акцент при розгляді інвестиційних процесів робиться на специфіку їх протікання на макрорівні. Тим часом вирішення проблем мікрорівня, пов'язаних безпосередньо з інвестиційним процесом на підприємствах, залишаються малодослідженими.

Недостатня теоретична опрацьованість цих проблем не дозволяє підприємствам ефективно вирішувати цілий ряд управлінських завдань. Тому проблеми зростання ефективності управління інвестиційним процесом необхідно розглядати і вирішувати в тісному взаємозв'язку між макро- і мікрорівнями, що вимагає створення ефективних механізмів управління інвестиційною діяльністю на підприємствах.

Сучасна система управління інвестиційною діяльністю в Україні, її функціонування вимагають моделювання як бізнес-процесів, так і бізнес-систем на основі досвіду практичної роботи по управлінню інвестиційною діяльністю, його наукового узагальнення, переходу від методу «проб і помилок» до стрункої методології аналізу і проектування процедур управління інвестиційною діяльністю.

Одним з основних напрямів підвищення ефективності управління інвестиційними процесами на мікрорівні є використання комплексного підходу до інвестування. Комплексне інвестиційне проектування — системно інтегрований процес управління сукупністю інвестиційних проектів, які підпорядковані єдиному стратегічному задуму, орієнтованому на успішну реалізацію інвестиційної програми підприємства. Взаємодія елементних проектів в раціонально складеному комплексному проекті носить синергетичний характер.

В умовах обмежених власних фінансових ресурсів комплексне інвестиційне проектування може розглядатися як один з прийнятних підходів до управління інвестиційною діяльністю на транспортному підприємстві. Застосування даної концепції при реалізації інвестиційної програми підприємства може сприяти оптимізації управлінських рішень в інвестиційній сфері, ефективнішому використанню обмежених інвестиційних ресурсів підприємства, зниженню потреби в ресурсах, що залучаються, позитивній динаміці основних показників фінансово-господарської діяльності.

Сьогодні ефективність інвестиційної діяльності транспортного підприємства в значній мірі залежить від організації управління інвестиційною діяльністю в компанії. Ухвалення рішень про інвестиції є найбільш складним і важливим завданням управління, у зв'язку з чим виникає необхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управління інвестиційною діяльністю компанії, яку можливо реалізувати тільки через єдину структуру управління інвестиціями в рамках існуючої організаційної структури управління.

1. Сутність управління інвестуванням

Здійснення інвестування передбачає відповідне управління цим процесом: визначення об'єкта інвестування, обґрунтування доцільності, прийняття рішення, забезпечення інвестування ресурсами, їх раціональне використання, поточний моніторинг, своєчасне внесення змій у процес, знову обґрунтування і прийняття рішення тощо.

Управління процесом інвестування залежить також від етапу реалізації проекту, який здійснюється в поточний період. Серед них слід виокремити: етап прийняття рішення, підготовчий етап, етап реалізації проекту та етап експлуатації об'єкта інвестицій. Останній можна поділити па етап повернення інвестиційних коштів (етап повної окупності інвестованих коштів) та етап отримання економічного ефекту від реалізації проекту.

Процес управління є складовим елементом забезпечення ефективності інвестування. Добре організоване управління інвестуванням забезпечує адаптацію проекту до конкретних умов, в яких вій реалізується, і, головне, до їх постійних змін, забезпечує поточну конкурентоспроможність інвестиційного процесу. Механізми управління надають процесу інвестування гнучкості й стійкості до несприятливих явищ у зовнішньому середовищі. Крім зовнішніх, усі внутрішні чинники проекту фактично є наслідками помилок саме в управлінні інвестуванням.

Процес управління інвестуванням у широкому розумінні (без поділу па окремі види та форми інвестування) можна представити послідовністю функцій, об'єднаних в єдиний цикл і проілюстрованих па рис. 1 і 2.

У загальному вигляді процес управління проектом передбачає наявність набору типових процедур:

• планування як процес розробки послідовності майбутніх дій для досягнення поставлених проміжних і кінцевих цілей;

• організація як процес розподілу робіт, відповідальності й ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних, часу) для реалізації проекту;

• контроль як процес порівняння планових параметрів робіт із фактичними і прийняття коригуючих рішень.

Ці функції здійснюються в циклічному взаємопов'язаному режимі. На основі результатів контролю через процес корекції окремих робіт чи всього проекту здійснюється перехід до функції нового планування, організації виконання планів, контролю тощо[6, c. 24-26].

2. Основні функції управління інвестиційною діяльністю

Управління інвестиційною діяльністю підприємства має кілька типових функцій, які визначаються метою реалізації обраної стратегії. На рис. 3 показано приблизну послідовність функцій управління інвестиційною діяльністю.

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово-господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди стоять перед дирекцією підприємства:

· Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?

· Якщо коригувати, то в яких напрямках?

· В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?

· Які це дасть результати через рік, два, три?

· Які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела?

· Навіть якщо приймається рішення нічого не змінювати на підприємстві, то це теж є стратегія, яка має бути обґрунтована, досліджена та сформована.

Розробка стратегії є спеціальним дослідженням із типовими процедурами, приблизний перелік яких наведений на рис. 4.

Інвестиційною стратегією вважатимемо систему вибраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства[4, c. 42-44].

Доцільність інвестиційної стратегії визначається такими критеріями:

· узгодженість з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

· ефективність, тобто узгодженість результатів і реальних витрат на їх досягнення;

· визначеність за термінами досягнення встановленої мети;

· оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибутковості та можливих ризиків і невизначеності майбутнього періоду;

· узгодженість запланованих інвестицій із загальноекономічними умовами зовнішнього для підприємства середовища.

Визначаючи інвестиційну привабливість окремої сфери діяльності, потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту:

· важливість галузі — значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, частка галузі або конкретної продукції у ВВП, основні споживачі продукції;

· характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, сталість галузі щодо загального економічного спаду у країні;

· рівень державного втручання в розвиток галузі — низький, середній чи великий, включаючи державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації;

· соціальна значущість сфери діяльності — кількість робочих місць, регіональне розміщення виробництв, середня заробітна плата, діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них;

· фінансові умови роботи галузі — рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність[7, c. 32-34].

Інвестиційна привабливість або взагалі "економічний паспорт" окремого підприємства може мати такий вигляд.

Загальна характеристика виробництва: характер технології; наявність сучасного устаткування, у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій.

Характеристика технічної бази підприємства: технології; вартість основних фондів; коефіцієнт зношення.

Номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва; експорт; імпорт сировини та матеріалів; зв'язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту).

Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва.

Місце підприємства в галузі, на ринку; рівень його монопольності.

Характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура, заробітна плата.

Статутний фонд; власники підприємства; номінальна і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій.

Структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції, їх рентабельність.

Обсяг прибутку та його використання за звітний період.

Фінанси підприємства (рис. 6)

· склад дебіторської та кредиторської заборгованості; її аналіз за часом виникнення та характеристикою боржників;

· показники фінансової стабільності та ліквідності (табл. 1);

· аналіз платоспроможності (табл. 1);

· оцінювання прибутковості[3, c. 57-59].

Забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства та його ефективна діяльність у довготерміновій перспективі, а також підвищення конкурентоспроможності за умов переходу до ринкової економіки значною мірою визначаються рівнем інвестиційної активності та масштабами інвестиційної діяльності підприємства, які у свою чергу залежать від ефективності механізму управління цією діяльністю.

Здійснення підприємством інвестиційної діяльності неможливе без знання теорії і практики прийняття управлінських рішень у галузі розробки ефективних її напрямків, ретельної експертизи окремих об'єктів можливого інвестування, формування оптимально збалансованого інвестиційного портфеля.

Механізм управління інвестиційною діяльністю становить систему основних складових, що регулюють процес розробки та реалізації інвестиційних рішень підприємства. До структури цього механізму входять розглянутий нами (у попередньому параграфі) ринковий механізм саморегулювання та ціноутворення на основі попиту і пропозиції на інвестиційних ринках; державне нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності; внутрішній механізм регулювання інвестиційної діяльності підприємства (за окремими напрямками інвестування регулювання здійснюється за допомогою розробленої інвестиційної стратегії та цільової інвестиційної політики, внутрішніх нормативів та вимог до інвестиційної діяльності за окремими її аспектами); система конкретних методів управління, за допомогою яких передбачається досягнення конкретних результатів інвестиційної діяльності.

Ефективний механізм здійснення підприємством інвестиційної діяльності дає змогу з максимальною швидкістю досягти поставлених цілей та вирішити основні завдання розвитку економіки підприємства, сприяє результативному виконанню конкретних функцій управління інвестиційною діяльністю (рис. 7), повна і послідовна практична реалізація яких є надійною запорукою активної інвестиційної політики та ефективної господарської діяльності підприємства[5, c. 21-23]. Отже, відповідно до поставлених завдань інвестиційної діяльності визначаються (у загальному вигляді) такі основні функції управління нею:

Дослідження макроекономічних умов здійснення інвестиційної діяльності й прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку. При цьому особливу увагу приділяють дослідженню (оцінюванню) правових умов здійснення інвестиційної діяльності у країні стосовно окремих форм інвестицій, а також проведенню детального аналізу чинників, що формують кон'юнктуру інвестиційного ринку за окремими сегментами, пов'язаними з діяльністю підприємства.

Формування інвестиційних цілей та розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства. На основі проведеного дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку формується система цілей та основних напрямків інвестиційної діяльності на тривалу перспективу, а також визначаються пріоритетні завдання, що вирішуватимуться у найближчий період господарювання.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства. Для реалізації цієї функції необхідно спочатку спрогнозувати загальну потребу у фінансових коштах, необхідних для реалізації стратегії підприємства.

У процесі розробки вивчають можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (чистого прибутку, амортизаційних відрахувань тощо) і доцільності залучення запозичених коштів. З метою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у майбутньому оптимізується структура джерел інвестиційних ресурсів, яка полягає в раціональному співвідношенні власних та запозичених джерел фінансування інвестицій. Диверсифікація запозичених джерел сприяє мобільності у прийнятті управлінських рішень на підприємстві.

Оцінювання інвестиційної привабливості окремих проектів і вибір найбільш ефективних. Ця функція має важливе значення для вивчення поточних пропозицій і попиту на інвестиційному ринку, особливо для іноземних інвесторів. На основі ретельної експертизи реальних інвестиційних проектів (обчислюються рівень дохідності (прибутковості) і ризиковості інвестицій та інші показники економічної ефективності) проекти ранжуються та з них вибираються ті, що найбільше відповідають інвестиційній стратегії підприємства.

Оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів та вибір найбільш ефективних. Такі об'єкти інвестування, як різноманітні цінні папери, мають бути спочатку оцінені та систематизовані з погляду інвестиційних якостей, потім проводять розрахунки їхньої реальної ринкової вартості та вибирають найбільш ефективні.

Формування портфеля реальних та фінансових інвестицій і його оцінювання за показниками прибутковості. На основі досліджених можливостей залучення інвестиційних ресурсів та розрахованих показників прибутковості та рівня ризиковості окремих реальних проектів і фінансових інструментів оптимізуються пропорції між реальними та фінансовими інвестиціями; за співвідношенням дохідності та ризиковості формується інвестиційний портфель, що включає найдоцільніші реальні проекти чи фінансові інструменти інвестування. Наприкінці доцільно оцінити ліквідність портфеля, тобто можливість реалізувати об'єкти інвестування в максимально короткий час без втрати їхньої реальної вартості.

Поточне планування, стимулювання й оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів. Ця функція полягає в обґрунтуванні календарних планів здійснення проектів, плануванні бюджетів і коригуванні конкретних інвестиційних програм. Оперативне управління у сфері інвестиційної діяльності має передбачати попередню розробку дієвої системи стимулювання реалізації інвестиційних управлінських рішень.

Організація ефективного контролю за реалізацією інвестиційних програм і проектів. На основі безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для проведення аналізу, планування і підготовки оперативних управлінських рішень за всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства, виявляються причини відхилень (фактичної ефективності інвестиційних проектів, що реалізуються, щодо обсягів випуску продукції, термінів вжиття намічених заходів тощо) від запланованих показників.

Прийняття управлінських рішень щодо суттєвого коригування інвестиційної діяльності та реінвестування капіталу. Рішення про вихід з інвестиційних проектів або продаж окремих фінансових інструментів ініціюється та готується на основі порівняння їх фактичної ефективності із запланованою, при досягненні її мінімальних граничнодопустимих значень. Така ситуація може виникнути за різних причин, як внаслідок прорахунків при формуванні інвестиційного портфеля, так і внаслідок непередбачуваної зміни кон'юнктури інвестиційного ринку або фінансового стану підприємства. Вивчаються можливості та форми виходу з інвестиційних проектів, це може бути їх реалізація або акціонування тощо.

Капітал, що вивільнюється, реінвестують у нові, більш ефективні (менш ризикові) інвестиційні проекти або інструменти, і вони заміщують виключені з портфеля.

Таким чином, ефективність інвестиційної діяльності, досягнення поставлених цілей та основних завдань розвитку економіки підприємства забезпечується шляхом повної і послідовної практичної реалізації перелічених функцій управління інвестиційною діяльністю.

Необхідно зазначити, що відповідно до конкретного об'єкта системи управління, в сучасній теорії управління визначаються також специфічні функції управління інвестиційною діяльністю: управління реальними інвестиціями; управління фінансовими інвестиціями; управління формуванням інвестиційних ресурсів[1, c. 29-32].

Управління інноваційними інвестиціями залежать від особливостей здійснення його у формі придбання готової науково-технічної продукції (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання ноу-хау на основі ліцензійних угод) або у формі розробки науково-технічної продукції (безпосередньо на підприємстві або сторонніми установами на замовлення підприємства).

При цьому основними етапами розробки політики управління інноваційними інвестиціями підприємства є такі:

аналіз стану інноваційних активів, що використовуються підприємством;

формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях відповідно до інноваційної стратегії підприємства;

вибір і оцінювання вартості окремих об'єктів інноваційного інвестування;

планування потреби в інвестиційних ресурсах за окремими етапами здійснення інвестиційної діяльності підприємства;

визначення ефективності інноваційних інвестицій.

У процесі здійснення інвестиційної діяльності важливо приділяти належну увагу такому її аспекту, як створення організаційних структур управління інвестиційною діяльністю, що забезпечує прийняття та реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами цієї діяльності підприємства. Формування таких структур зумовлено необхідністю оперативної переробки інформації, налагодження зв'язків та підпорядкованості, розміщення завдань, встановлення прав, обов'язків і відповідальності виконавців контролю за ефективністю реалізації інвестиційної діяльності. Такі структури будуються за ієрархічною або функціональною ознакою з виокремленням керуючих центрів і мають бути логічно інтегровані у загальну організаційну структуру управління підприємством.

Формування ефективних інформаційних систем управління інвестиційною діяльністю забезпечує обґрунтування альтернативних варіантів інвестиційних рішень і здійснюється на основі безперервного цілеспрямованого підбору (моніторингу) відповідних інформативних показників, необхідних для проведення аналізу, планування і підготовки оперативних управлінських рішень за всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства. Від якості використовуваної інформації при прийнятті управлінських рішень значною мірою залежать обсяги необхідних інвестиційних ресурсів, прибутку, ринкова вартість (ціна) підприємства, а також альтернативність вибору інвестиційних проектів та фінансових інструментів інвестування. Конкретні показники інформаційної системи формуються як за рахунок зовнішніх (за межами підприємства), так і внутрішніх джерел інформації.

Оскільки здійснення підприємством інвестиційної діяльності є переважно довготерміновим, виникає необхідність обов'язкового урахування її перспективної спрямованості. Безпосередньо у процесі розробки інвестиційної стратегії підприємства слід передбачати формування напрямків інвестиційної діяльності, системи її довготермінових цілей та вибір найефективніших шляхів їх досягнення з урахуванням можливих змін ринкової кон'юнктури та загальної перспективи на термін не менше трьох — п'яти років тощо.

Інвестиційна стратегія розробляється в межах обраної підприємством загальної економічної стратегії господарської діяльності й виступає одним з найголовніших факторів забезпечення ефективного розвитку підприємства, оскільки дає змогу приймати оптимальні управлінські рішення в умовах постійної зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

Розробка інвестиційної стратегії є тільки першим етапом процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства. Подальшої конкретизації вона набуває у процесі розробки тактики управління інвестиційною діяльністю — середньотермінового управлінського процесу, що безпосередньо відображається у формуванні інвестиційного портфеля підприємства. Як уже зазначалося, інвестиційна стратегія підприємства орієнтована переважно на досягнення довготермінових цілей, проте необхідність узгодження всіх конкретних управлінських рішень, що приймаються, при формуванні інвестиційного портфеля та реалізації інвестиційних програм і проектів вимагає включення до інвестиційної стратегії також окремих середньотермінових і навіть короткотермінових (до 1 року) елементів. Отже, інвестиційний портфель формується у межах стратегічних рішень та поточних фінансових можливостей підприємства. У свою чергу оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм та проектів здійснюється безпосередньо в межах процесу тактичного управління інвестиційною діяльністю підприємства[2, c. 82-85].

Висновки

Інвестиційна діяльність у державі є одним з основних напрямів розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей підприємства на базі науково-технічного прогресу, що обумовлює регулювання розвитку економіки, істотне підвищення її ефективності. В свою чергу, поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній — обсягами інвестицій у виробництво.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність — це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають свої кошти (у матеріальний, фінансовий або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку. Управління інвестиційною діяльністю підприємства має кілька типових функцій, які визначаються метою реалізації обраної стратегії.

1. Прогнозування та планування:

— дослідження макроекономічних умов;

— формування цілей і завдань;

— стратегія розвитку підприємства.

2. Формування інвестиційного портфеля:

— розробка та оцінювання інвестиційних проектів;

— забезпечення необхідних обсягів інвестиційних ресурсів;

— оцінювання та прогнозування ефективності інвестиційної програми.

3. Реалізація інвестиційної програми:

— оперативне управління інвестиційними проектами;

— моніторинг реалізації інвестиційної програми;

— корекція інвестиційної діяльності.

Список використаної літератури

1. Борщ Л. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник/ Людмила Борщ,. — К.: Знання, 2005. — 470 с.

2. Вишивана, Б. М. Управління інвестиційною діяльністю в Україні // Фінанси України. — 2004. — № 10. — С.82-88

3. Інвестування української економіки: Монографія/ Аркадій Сухоруков, Сергій Пирожков, Георгій Шестопалов та ін.; Рада нац. безп. і оборони України, Нац. ін-т пробл. міжнарод. безпеки. — К.: Віпол, 2005. — 440 с.

4. Гончаров А. Інвестування: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни/ Андрій Гончаров,; М-во освіти України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. — 329 с.

5. Грідасов В. М. Інвестування: Навчальний посібник/ В. М. Грідасов; В. М. Градісов, С. В. Кривченко, О. Є. Ісаєва; М-во освіти і науки України, Донбаська держ. машинобудівна акад.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 163 с.

6. Данілов О. Інвестування: Навчальний посібник/ Олександр Данілов, Ганна Івашина, Ольга Чумаченко,; Державна податкова адміністрація України, Академія державної податкової служби України. — К.: Видавничий дім "Комп’ютерпрес", 2001. — 362 с.

7. Мойсеєнко І. Інвестування: Навчальний посібник/ Ірина Мойсеєнко,. — К.: Знання , 2006. — 490 с.

8. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект/ І. Л. Сазонець, В. А. Федорова; М-во освіти і науки України. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 270 с.