Актуальність теми дослідження. Складні процеси сучасного суспільного розвитку потребують теоретичного осмислення та якісного оновлення системи професійної підготовки вчителя. Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») та інші документи ставлять перед педагогами завдання постійно підвищувати свій професійний рівень, удосконалювати професійні знання, педагогічні вміння та навички, наявність яких є важливим показником ефективності їхньої діяльності. Освіта школярів у кожній країні вимагає перманентного й об’єктивного моніторингу знань і визначення напряму змін з метою покращення якості навчання.

Аналіз літератури та емпіричний досвід свідчать, що підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів набула особливої актуальності, бо змінюються функції учителя: тепер він не лише носій знань, а організатор і координатор самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів. Адже в умовах оновлення суспільно-економічного життя і загострення проблеми взаємодії суспільства і природи метою сучасної природничої освіти має бути формування в учнів цілісних знань про природу. Щоб розв’язати складні проблеми розбудови нової школи, потрібен компетентний учитель, який вдало використовує дидактичні і методичні знання у своїй діяльності. Від його знань та професійної підготовки залежить ефективність навчально-виховного процесу.

Особливо важливим є розв’язання проблеми формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи, бо саме їх сформованість є невід’ємною складовою професійного становлення майбутнього вчителя.

У педагогічній науці досліджувалися різні аспекти проблеми професійної підготовки майбутніх учителів, а саме: теоретичні положення основ удосконалення професійної підготовки вчителя (А. Алексюк, П. Безпалий, А. Бойко, Л. Нечипоренко, Б. Теплов, Л. Хомич, Н. Хмель та ін.); педагогічна діяльність як творчий процес (В. Кан-Калик, Л. Ломако, Т. Новацький, С. Сисоєва та ін.); системний підхід до професійної підготовки вчителя природничих дисциплін (В. Бобрицька, С. Корнієнко, Н. Нестерова, Є. Пасов, А. Степанюк, Н.Чайченко, О.Ярошенко та ін.); формування професійних якостей особистості вчителя (І. Богайова, О. Кавуров, Н. Карапузова, Н. Курдюкова, Б. Мурий, В. Усанов та ін.); психолого-педагогічні аспекти професіоналізму майбутнього вчителя (Л. Виготський, І. Зязюн, Г. Костюк, Н. Кузьміна, А. Мороз, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.).

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що оцінювання визначають як процес (Ш. Амонашвілі, С. Близнюк, В. Бляшевська, С. Гончаренко, А. Хуторський, О. Ярошенко та ін.); як дію (І. Варава, О. Євдокимов, Н. Кічук, Л. Спірін та ін.); як діяльність (А. Бойко, П.  Гальперін, Н. Тализіна, Л. Хомич та ін.); як сукупність соціальних умінь (К. Альбуханова-Славська, О. Бульвінська, М. Васильєва, Н. Кузьміна та ін.); як функцію (Б. Ананьєв, І. Булах, В.Паламарчук, В. Полонський та ін.). У нашому дослідженні оцінювання розглядаємо як діяльність учителя, яка базується на оволодінні педагогічними вміннями, що забезпечують, з одного боку, стимулювальну, розвивальну та особистісно-творчу функції отримання учнями знань, їх самостійність і мобільність, а з іншого – саморозкриття і самостановлення майбутнього вчителя.

Окремі аспекти щодо готовності до педагогічної діяльності в цілому та до оцінювання навчальних досягнень зокрема висвітлені в працях (О. Абдуліна, А.Бойко, К. Делікатний, Н. Карапузова, А. Маркова, Н.Шиян та ін.); психологічних та педагогічних особливостей оцінювання навчальних досягнень учнів (А. Алексюк, С. Близнюк, Х.Век, Ф. Хуторський та ін.); сучасні підходи до процесу оцінювання діяльності учнів на уроках біології, природознавства, хімії (В.Бобрицька, Н.Буринська, Н. Матяш, Н. Чайченко, О. Ярошенко та ін.)

Вивчення результатів педагогічної практики майбутніх учителів природничих дисциплін засвідчує, що вони відчувають суттєві труднощі під час оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи, і це створює чималі складнощі в професійному становленні майбутнього вчителя. Тому у підготовці майбутнього вчителя природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів виникає ряд суперечностей: між традиційною системою освіти і соціально-економічними змінами в житті країни, де педагогічна освіта розглядається не лише як окрема ланка в підготовці нової генерації вчителів, а як винятково важливий ресурс розвитку інтелектуального потенціалу нації відповідно до спільної декларації міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонья, 1999 р.); між сучасними вимогами до вчителів природничих дисциплін і їх готовністю до професійної діяльності; між необхідністю виконувати діагностико-прогностичну функцію на рівні прийняття рішення щодо оцінювання результатів навчальної діяльності учнів і традиційною системою професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Результати аналізу наукової літератури і педагогічної практики, наявні протиріччя свідчать, що проблема формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів є актуальною, проте недостатньо розробленою і потребує обґрунтування поетапний процес підготовки майбутніх фахівців до оцінювальної діяльності. Це і зумовило вибір теми дослідження – «Формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи».

  Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка «Теоретико-методичні засади тьюторства як інтернаціональної технології кредитно-модульного навчання» (державний реєстраційний № 0109U001575). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол № 2 від 9.10. 2000 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 14.05.2002 р.).

  Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи.

Відповідно до поставленої мети дослідження, визначено завдання:

1. Вивчити стан розробленості проблеми формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи у педагогічній теорії і практиці.
2. Виявити оцінювальні вміння майбутнього учителя природничих дисциплін, що необхідні для ефективної професійної діяльності.
3. З’ясувати основні етапи та розкрити комплекс педагогічних умов забезпечення процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи.
4. Визначити критерії, показники та рівні сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи.
5. Розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність моделі цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи.

Об’єкт дослідження – підготовка студентів вищих навчальних закладів до оцінювання навчальних досягнень учнів.

Предмет дослідження – професійна підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи буде ефективнішою, якщо:

• виявлено процес та основні етапи, з’ясовано комплекс педагогічних умов забезпечення процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи;
• обґрунтовано модель цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи, що включає мотиваційний, когнітивний, операційний компоненти професійної компетенції.

Досягненню мети і поставлених завдань дослідження сприяло використання комплексу методів дослідження, а саме: теоретичні (вивчення інформаційних джерел, аналіз, синтез, порівняння, систематизація теоретичних і дослідних даних, узагальнення) для уточнення понять «оцінювання», «контроль», «оцінка» і стану розробленості досліджуваної проблеми; емпіричні (спостереження, бесіди, вивчення шкільної документації, аналіз змісту програм і підручників, експертна оцінка, анкетування вчителів та студентів, педагогічний експеримент, методи системно-структурний та моделювання, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду) для розроблення моделі цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи; статистичні (методи математичної статистики: середніх величин, χ²-критерій) для перевірки достовірності отриманих даних.

  Експериментальна база дослідження. В експерименті, що проходив упродовж 2000 – 2011 років, брали участь 814 студентів Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Слов’янського державного педагогічного університету; 232 кваліфіковані вчителі-слухачі Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського та Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

  Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше науково обґрунтовано цілісний поетапний процес формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи, який структуровано за такими етапами: підготовчий, основний та кінцевий; проведено аналіз стану підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи в теорії і практиці вітчизняної системи освіти; розроблено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи; теоретично обґрунтовано модель цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи; виявлено компоненти професійної компетентності (мотиваційний, когнітивний, операційний); визначено критерії (мотиваційна готовність, когнітивна готовність, операційна готовність) та рівні (високий, середній, початковий) сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів; узагальнено класифікацію педагогічних умінь, які лежать в основі оцінювання навчальних досягнень учнів (пізнавальні, організаційні, комунікативні, результативні, прогностичні); уточнено сутність і структуру понять «оцінювання», «уміння оцінити навчальні досягнення учнів», «формування умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи»; подальшого розвитку набули зміст і структура оцінювальної діяльності; виявлено взаємозв’язок між рівнем професійної компетенції вчителів природничих дисциплін та об’єктивністю оцінювання навчальних досягнень учнів.

  Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні та впровадженні в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів: методики формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи на основі загальних закономірностей навчального процесу із використанням системи експериментальних завдань та структурно-логічних схем; навчально-методичного забезпечення формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи, до складу якого входять: програма спецкурсу «Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи»; навчально-методичний посібник «Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи» на прикладі вивчення біології; комплекс анкет для студентів, учителів і учнів, які готові до впровадження у навчальний процес вищої школи.

Основні положення і результати дисертаційного дослідження впроваджувалися в навчальний процес Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського (довідка № 89 від 14 квітня 2008 р.), Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 498 від 3 липня 2008 р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 1969/01-37/19 від 13 травня 2008 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 167/03 від 14 квітня 2008 р.), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка № 325 від 17 червня 2008 р.).

  Апробація і впровадження результатів дослідження  здійснювалися на науково-практичних конференціях, круглих столах, педагогічних читаннях та семінарах різного рівня, серед яких:

• міжнародні: «Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх вирішення» (Полтава, 2002), «Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості» (Полтава, 2003), «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю» (Полтава, 2003), «Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища» (Полтава, 2004), «Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі» (Полтава, 2008);
• всеукраїнські: «Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти» (Полтава, 2001), «Сучасна хімія і вища школа» (Полтава, 2002), «Формування здорового способу життя студентської молоді. Реалії та перспективи» (Полтава, 2002), «Академік В.І. Вернадський і світ у третьому тисячолітті» (Полтава, 2003), «Природничо-наукова освіта школярів: реалії та перспективи» (Тернопіль, 2003); «Роль навчальних та виробничих екскурсій у професійній підготовці майбутнього вчителя природничих дисциплін» ( Полтава, 2003), «Василь Сухомлинський і сучасність: особистість учителя» (Кіровоград, 2003), «Професіоналізм педагога. Проблеми сучасної педагогічної освіти» (Ялта, 2003), «Навколишнє середовище і здоров’я людини» (Полтава, 2010).

Крім цього, результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр біології та основ здоров’я людини, ботаніки, хімії та методики викладання хімії, соціальної та корекційної педагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, на засіданнях керівників методичних об’єднань учителів хімії та біології Полтавської області.

          Публікації. Основні результати дослідження відображено в 18 публікаціях. Серед них: 1 науково-методичний посібник, 7 одноосібних статей у наукових  виданнях, затверджених ВАК України, 10 статей у збірниках матеріалів наукових конференцій.

          Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (301 позиція), 14 додатків на 46 сторінках. Повний обсяг дисертації 263 сторінки, основного тексту 189 сторінок, містить 9 таблиць і 10 рисунків.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми; визначено предмет і об’єкт дослідження, сформульовано мету, гіпотезу, завдання; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження у практику вищої школи.

У першому розділі «Теоретичні основи формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів» –  представлено результати теоретичного аналізу базових понять дослідження та визначено взаємозв’язок між ними, проведено історико-педагогічний аналіз процесу оцінювання в системі освіти, а також розглянуто стан підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін у вищих навчальних закладах України та за її  межами до здійснення оцінювання навчальних досягнень учнів.

Уточнено згідно з логікою дослідження сутність і зміст основних категорій контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. Виявлено, що в науковій та навчальній літературі використовуються поняття «оцінювання», «контроль», «оцінка», які на сьогодні не знайшли обґрунтованого взаємопідпорядкування і досить часто вживаються науковцями як синоніми. Установлено, що оцінювання – процес установлення відповідності рівня засвоєних учнями знань, умінь і навичок меті та завданням навчання та виховання. Аналіз джерельної бази засвідчив, що оцінювання, виражене балом, цифрою або словом, повинно мати для учня визначену вартість, з якою він буде себе ототожнювати. Оцінювання виконуватиме такі функції: дидактичну, виховну, суспільну, класифікаційну, діагностичну, прогностичну та ін. Змістову характеристику основних понять дослідження доповнено теоретичним аналізом аспектів становлення проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів в контексті їх історичного розвитку з позиції закону взаємного переходу кількісних змін у якісні. Співвідношення кількості та якості подано на прикладі оцінювання навчальних досягнень учнів, починаючи з епохи античності та середньовіччя (словесне оцінювання) і до наших днів (інтегроване оцінювання).

З’ясовано, що професійна підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів має враховувати розвиток української освітньої системи, її сучасний стан та перспективні напрями модернізації відповідно до європейських і світових стандартів. Розробка теоретичних і практичних основ цілісного поетапного процесу формування у майбутнього вчителя природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів повинна здійснюватися на основі системного, особистісно-орієнтованого, діяльнісного підходів, ієрархічної структури педагогічної діяльності вчителя природничих дисциплін. Якість фундаментальної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів залежить від оптимального відбору структурованого теоретичного матеріалу зі спеціальності, що забезпечує набуття таких оцінювальних умінь та навичок, які можна реалізувати за будь-яких обставин та в будь-який час. Професійна підготовка майбутнього учителя здійснюється з урахуванням особистісних навчально-інформаційних і технологічних чинників, вимог педагогічної діяльності, орієнтується на компетентність і конкурентоспроможність фахівців на ринку праці.

У другому розділі «Моделювання процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи» – визначено педагогічні уміння оцінювальної діяльності; теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів; розроблено модель цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи; визначено критерії, показники та рівні сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи; проаналізовано стан готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів в основній школі.

Визначено на основі аналізу науково-методичної літератури такі професійно-педагогічні вміння, оволодіння якими дозволить сформувати у студента оцінювальні вміння. Беручи до уваги існуючі погляди на систему професійно-педагогічних умінь (А. Абдуліна, Б. Ананьєв, А. Бойко,  О. Бульвінська, О. Мурий, Г. Чернобельська, А. Щербаков, О. Ярошенко та ін.), органічне поєднання двох напрямів підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін (наукового і методичного) та те, що оцінювальна діяльність, як і будь-яка діяльність, складається з визначених структурних компонентів, запропоновано класифікацію груп педагогічних умінь оцінювальної діяльності, які в сукупності визначають поняття «вміння учителя оцінювати навчальну діяльність учнів»: пізнавальних, організаційних, комунікативних, результативних, прогностичних.

• Пізнавальні оцінювальні вміння – здатність індивіда вільно набувати знання та оперувати ними, підвищувати навчальні досягнення та успішно виконувати роботу, забезпечувати творчий характер діяльності. При цьому формується інтерес студентів до оцінювання навчальних досягнень учнів із предмета, що вивчався. Успішний розвиток пізнавальних умінь студента великою мірою залежить від змісту та спрямованості дій, якими він керується в процесі оцінювання успіхів школярів.
• Організаційні оцінювальні вміння – забезпечують планування, здійснення, контроль, регулювання та аналіз власної оцінювальної діяльності майбутнім учителем. Ці вміння включають сукупність дій учителя, спрямованих на всебічне вивчення та опанування прийомів співробітництва в процесі оцінювальної діяльності, уміння викладати власні думки та оцінювальні судження, вести дискусію, надавати допомогу школяреві під час усної відповіді. Завдання вчителя – так організувати процес оцінювання знань, щоб учні були свідомими свідками оцінювальних дій учителя.
• Комунікативні оцінювальні вміння – сприяють професійному спілкуванню під час контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. Майбутні педагоги повинні вміти керувати своїм психічним станом та створювати творче самопочуття; володіти вербальними і невербальними засобами спілкування, відчувати і долати у ньому «бар’єри», мати сформовану професійно педагогічну уяву, сприймати та розуміти іншу людину. Учитель, який має комунікативні вміння, уміє слухати учня та коректно поводитися під час його усної відповіді.
• Прогностичні оцінювальні вміння – це здатність учителя спрямовувати навчальну роботу таким чином, щоб відбувався розвиток досягнень і особистості дитини. При застосуванні прогностичних умінь до кожного оцінювання навчального завдання учитель підсвідомо «прокручує» чітку послідовність дій (мета оцінювання, умови, за яких воно відбувається, програма оцінювальної діяльності, корекція відповіді учня і власне процес оцінки). Програма дій є оптимальним способом досягнення мети в заданих умовах.
• Результативні оцінювальні вміння – здатність учителя бачити перспективи та майбутні результати навчальної діяльності, а також здійснювати самоконтроль, самоаналіз та самооцінку власної навчальної діяльності. Результативні уміння дозволяють майбутньому вчителеві виділяти головне з відповіді учня, а також під час оцінювання шукати аналогії та встановлювати причиново-наслідкові зв’язки з раніше здійсненим оцінюванням.

Виділені педагогічні вміння, забезпечуючи управління процесом оцінювання знань учнів основної школи, є діалектично взаємозв’язаними, вони уточнюють та доповнюють одне одного, оскільки ці вміння існують не ізольовано, а утворюють єдине ціле, де кожне є основою для наступного.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури та вивчення особливостей професійної діяльності вчителів природничих дисциплін, визначено педагогічні умови, що сприяють формуванню досліджуваного виду професійної компетентності. До вказаних умов належать: формування цілісності змісту знань про організацію навчально-виховного процесу; передбачення у змісті програм курсів методик викладання природничих дисциплін зв’язку наступності й цілісності педагогічних знань із контролю й оцінювання, що забезпечують безперервне формування у студентів умінь здійснювати оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи; впровадження у зміст професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін спеціального курсу «Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи»; контроль і корекція у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів.

Досліджено, що професіоналізм майбутнього вчителя природничих дисциплін щодо вміння оцінювати навчальні досягнення учнів є усвідомленням себе в цій діяльності та засвоєнням способів здійснення навчальної діяльності, спрямованих на вирішення різних дидактичних задач. Відповідно до цього визначено компоненти професійної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін: мотиваційний, когнітивний, операційний. Кожний компонент включає змістовий аспект, виражений певними складовими. Мотиваційний компонент стосується усвідомлення майбутнім учителем природничих дисциплін особистісної, професійної та суспільної значущості вміння оцінювати навчальні досягнення учнів. Когнітивний компонент відображає стан готовності майбутнього вчителя природничих дисциплін до організації оцінювальної діяльності та розуміння себе в цій діяльності. Операційний компонент відповідає реалізації набутих майбутнім учителем природничих дисциплін знань, умінь та навичок здійснювати на практиці оцінювання навчальних досягнень учнів. Виділені компоненти є цілісною системою, де системотвірну функцію виконує мотиваційний компонент, розвиток якого залежить від когнітивного й операційного компонентів. Така структура готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до вміння оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи в певному відношенні адекватна структурі особистості фахівця в цілому.

Дослідження педагогічних умов стало підґрунтям для побудови моделі цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи (рис 1). Під моделлю ми розуміємо схематичне зображення системи професійної підготовки майбутнього учителя природничих дисциплін до здійснення оцінювальної діяльності у структурі навчально-пізнавальної діяльності в рамках навчально-виховного процесу. Модель містить три блоки: цільовий, організаційно-змістовий та результативно-оцінювальний. Головною ознакою моделі є діалектична цілісність усіх блоків. Цільовий блок моделі визначає її мету, наукові принципи та напрямки. Організаційно-змістовий блок моделі передбачає: формування у майбутніх учителів природничих дисциплін педагогічних умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи: пізнавальних, організаційних, комунікативних, результативних, прогностичних; практичну підготовку майбутніх учителів природничих дисциплін з урахуванням сучасних форм, методів та засобів для досягнення найвищої ефективності, а також указані вище умови, які забезпечують підготовку вчителя на засадах принципів фундаментальності та безперервності. Формування умінь оцінювати навчальні досягнення учнів у майбутніх учителів природничих дисциплін за розробленою системою експериментальних завдань та спецкурсом «Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи» (на прикладі викладання біології) являє собою послідовність, яка забезпечує наступність їхнього розвитку. Організація формування проходить у три етапи.

        Результативно-оцінювальний блок моделі відображає критерії (мотиваційну, когнітивну та операційну готовність) формування у майбутніх учителів уміння оцінювати навчальні досягнення учнів. Показники сформованості оцінювальних умінь: інтерес – активне пізнавальне ставлення студентів до процесу оцінювання, що є одним із головних стимулів здобуття знань, умінь, навичок, розширення світогляду майбутнього педагога; самостійність студентів під час оцінювання навчальних досягнень учнів; активність майбутніх учителів під час оцінювання начальних досягнень учнів, яка реалізується як здатність учителя глибоко та ґрунтовно аналізувати відповідь учнів, активно вести оцінювальний діалог; висловлювати різноманітні оцінювальні ідеї та гіпотези; здатність спланувати роботу таким чином, щоб рівень набутих учнями знань після вивчення окремої теми з програми був найвищим; здатність студентів уявляти кінцевий результат оцінювання.

Реалізація формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи здійснюється протягом усього періоду навчання у ВНЗ і у своєму розвиткові проходить три етапи: початковий, основний, кінцевий.

Підготовчий етап передбачає ознайомлення майбутніх учителів з теоретичними та практичними основами оцінювальної діяльності. Формування теоретичних понять відбувається через чуттєво-образне сприйняття об’єктів пізнання, спостереження і виконання вправ із оцінювання відповідей одногрупників та учнів. Результати вправ із оцінювання аналізуються: виділяються загальні істотні ознаки, відкидаються несуттєві, відбувається абстрагування. Цей процес зазвичай завершується словесним визначенням поняття, що синтезує в собі його істотні ознаки. Сутність підготовчого етапу полягає в русі від чуттєво-конкретного сприйняття до абстрактного мислення.

Основний етап формування теоретичних понять та умінь – це рух від абстрактного до конкретного. Відбувається конкретизація понять та вмінь. При цьому розширюється зміст поняття, уточнюється його обсяг, визначається, які вміння належать до оцінювальних. Удосконалюються розумові операції, на основі яких відбувається моделювання оцінювального процесу. На практичних заняттях або семінарах розглядаються всі складові процесу оцінювання. Накопичуються знання студентів із психолого-педагогічних дисциплін, які застосовуються у їх професійній діяльності. На основному етапі студенти працюють на основі розробленого спецкурсу та інтерактивних методів, анкетувань, тренінгів.

Кінцевий етап – завершується формуванням у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів. Він передбачає перевірку сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати навчальні досягнення учнів, а також закріплення всієї дидактичної інформації щодо процесу оцінювання навчальних досягнень учнів. Реалізація визначених цілей і завдань відбувається шляхом залучення студентів до самостійного оцінювання навчальних досягнень учнів із предметів природничого циклу.

Аналіз готовності респондентів дозволив виявити три рівні. Початковий рівень – відноситься до вихідного стану готовності майбутніх учителів до організації оцінювальної діяльності учнів, яка не усвідомлюється студентом як його професійна якість. У майбутнього педагога не сформована суб’єктивна позиція як для самооцінки, так і для організації оцінювальної роботи в колективі класу, не маючи досвіду він не може об’єктивно оцінювати навчальні досягнення учнів. Середній рівень – визначається тим, що у студентів формується мотиваційне відношення до оцінювання навчальних досягнень учнів. Майбутній педагог достатньо добре володіє і оперує оцінювальними уміннями, але не в змозі об’єктивно оцінити учнів у нетипових ситуаціях. Високий рівень – характеризується тим, що у студентів сформовані потреба і переконаність у соціальній значущості оцінювання навчальних досягнень учнів. Майбутній педагог вільно володіє комплексом знань, умінь та навичок, необхідних не тільки для оцінювання навчальних досягнень учнів, але й для залучення учнів до оцінювальної діяльності.

Модель цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи стала цільовим орієнтиром для розробки змісту, методів та засобів підготовки майбутніх фахівців до впровадження та реалізації оціночних ідей у шкільну практику.

У третьому розділі «Експериментальна перевірка ефективності моделі цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи» – на основі визначених критеріїв, показників та рівнів сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати навчальні досягнення учнів, перевірено ефективність моделі цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи з використанням методів систематизації й аналізу емпіричного матеріалу, педагогічного експерименту, описових та індуктивних методів статистичної обробки й інтерпретації даних дослідження представлено результати її експериментальної перевірки.

Для проведення формувального експерименту були обрані контрольна (далі КГ) та експериментальна (далі ЕГ) групи студентів ВНЗ з майже однаковим рівнем підготовки. Орієнтувались на студентів, що неодноразово проходили практику в школах (стаціонарне відділення), а також на студентів, які навчаються за індивідуальним графіком і викладають природничі дисципліни в загальноосвітніх школах. В ЕГ навчання проводили за традиційною освітньою системою з вивченням спецкурсу «Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи» з дотриманням педагогічних умов, що сприяють реалізації наступності у формуванні цілісних знань про контроль та оцінювання; у КГ дисципліни психолого-педагогічного циклу вивчалися в умовах традиційної системи навчання. Експериментальна група складалася з 408, а контрольна – із 406 студентів. Під час констатувального експерименту проведено анкетування 232 учителів біології, хімії, які викладають у міських і сільських школах Полтавської та Рівненської областей для виявлення потреби у вдосконаленні рівня підготовки майбутніх учителів у вищих педагогічних закладах. За допомогою прогностичних (експертної оцінки, самооцінки, взаємооцінки, узагальнення характеристик сформованості оцінювальних умінь) та обсерваційних (пряме та опосередковане спостереження, бесіди, самоспостереження, взаємоспостереження, педагогічна самодіагностика тощо) методів було виявлено реальний стан сформованості в майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів. Статистична обробка й різноманітні види графічного відображення результатів дослідження застосовувалися для кількісного (у балах і відсотках) і якісного (у рівнях) вираження емпіричних показників. Основним засобом переведення якісних даних у кількісні було обрано 100 – бальну шкалу оцінювання компетентнісних якостей майбутнього вчителя та трансформування балів у відсотковий показник. Діагностико-статистичне узагальнення проведене з допомогою комплексу адекватних проблемі та технології експерименту методик дослідження (автори  Г. Єльнікова, В. Загв’язинський, Н. Кузьміна,  А. Киверялг, Л. Спірін, Г. Щукіна).

Обробка, узагальнення й аналіз експериментальної роботи засвідчили позитивну динаміку рівнів сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи (табл. 1).

Таблиця 1.

Порівняльні дані сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів.

Критерії сформованості оцінювальних умінь	Кількість студентів
	ЕГ 408 студентів						КГ 406 студентів
	Початковий рівень		Середній рівень		Високий рівень		Початковий рівень		Середній рівень		Високий рівень
	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
Мотиваційна готовність	59	14,8	262	63,9	87	21,3	114	28,2	234	57,5	58	14,3
Когнітивна готовність	76	18,6	255	62,6	77	18,8	176	43,4	194	47,9	36	8,7
Операційна готовність	99	24,4	237	58	72	17,6	204	50,2	169	41,7	33	8,1

Об’єктивність отриманих результатів доведена наявністю існування довірчої різниці між результатами, одержаними в контрольних і експериментальних групах. Перевірку здійснено за допомогою методу математичної статистики (χ²-критерій). Результати свідчать про існування чітко окресленої тенденції до зростання рівня сформованості уміння оцінювати навчальні досягнення учнів студентами за даними критеріями. Роль викладача вищого педагогічного закладу полягає в умілій організації навчальної діяльності студентів, відборі методів, що сприяють свідомому формуванню умінь та навичок оцінювальної діяльності. Формування у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати роботу учнів відбувається лише тоді, коли це є внутрішньою потребою майбутнього учителя, коли процеси засвоєння відбуваються у формі свідомого сприйняття навчального матеріалу, самостійного оперування ним, творчого осмислення.

Таким чином, експериментальна робота мала позитивні результати і в цілому підтвердила припущення, що рівень якості підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи можна суттєво підвищити шляхом упровадження розробленої моделі, що втілює педагогічні умови формування у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати навчальні досягнення учнів та спеціально розроблені систему експериментальних завдань та структурно-логічні схеми.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і вирішення актуальної та соціально значимої проблеми формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи. Результати теоретичного та експериментального дослідження підтвердили гіпотезу, засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підставу для таких висновків:

1. Вивчено стан розробленості проблеми формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи у педагогічній теорії і практиці. Установлено, що процедура оцінювання навчальних досягнень учнів завжди була у центрі уваги педагогічної теорії та практики. Узагальнивши дані історичного аналізу, систематизовано матеріал про оцінювальну діяльність учителів та виділено три етапи: перший етап – словесне оцінювання у формі схвалень та зауважень (епоха античності, середньовіччя); другий етап – це застосування бального оцінювання, відповідно до якого були розроблені критерії оцінок (епоха Відродження та до кінця XІX століття); третій етап – використання інтегрованого оцінювання, де поряд із балами використовується модульно-рейтингова форма оцінювання. Відповідно кількість балів компетентності учнів варіює від 5 до 100 – початок XX століття і до наших днів. Здійснено теоретичний аналіз понять «контроль», «оцінювання», «оцінка», який дозволив виділити їх спільні та відмінні категоріальні ознаки. Систематизовано отриману інформацію відповідно до предмета та об’єкта дослідження, визначено поняття «уміння оцінювати навчальні досягнення учнів» як глибоке засвоєння відібраного, структурованого теоретичного матеріалу зі спеціальних предметів у ході навчального процесу у вищому навчальному закладі, набуття таких умінь та навичок, які створюють передумови для їх реалізації за будь-яких обставин та в будь-який час, формування необхідних особистісних професійних якостей учителя природознавства, біології, хімії.
2. Виявлено оцінювальні вміння майбутнього учителя природничих дисциплін, необхідні для ефективної професійної діяльності: пізнавальні, організаційні, комунікативні, результативні, прогностичні.
3. З’ясовано основні етапи цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи: підготовчий, основний, кінцевий.

Розкрито комплекс педагогічних умов забезпечення процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи. До вказаних умов належать: формування цілісності змісту знань про організацію навчально-виховного процесу; передбачення у змісті програм курсів методик викладання природничих дисциплін зв’язку наступності й цілісності педагогічних знань із контролю й оцінювання учнів, що забезпечують безперервне формування у студентів умінь здійснювати оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи; впровадження у зміст професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін спеціального курсу «Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи»; контроль і корекція у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів. Визначені педагогічні умови професійного становлення майбутнього вчителя природничих дисциплін є базовими для функціонування системи оцінювання.

4. Визначено критерії сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи: мотиваційна, когнітивна та операційна готовність. Відповідно до кожного критерію виділено показники. Так показником мотиваційної готовності є інтерес до процесу оцінювання навчальних досягнень учнів; показниками когнітивної готовності є самостійність студентів під час оцінювання навчальних досягнень учнів, порядок здійснення оцінювання, активність майбутніх учителів під час оцінювання навчальних досягнень учнів; показниками операційної готовності є уміння спланувати роботу таким чином, щоб рівень набутих учнями знань після вивчення окремої теми з програми був найвищим; здатність студентів уявляти кінцевий результат оцінювання. Виявлено три рівні сформованості у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи: початковий, середній, високий.
5. Розроблено, науково обґрунтовано модель цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи, яка впроваджувалася на формувальному етапі дослідження, що передбачало реалізацію визначених блоків: цільового (мета, підходи, принципи, напрями та компоненти професійної компетентності – мотиваційний, когнітивний, операційний); організаційно-змістового (педагогічні уміння, етапи формувального експерименту – підготовчий, основний, кінцевий; педагогічні умови; реалізацію формування оцінювальних умінь); результативно-оцінювального (критерії, показники, рівні та результат).

Ефективність розробленої моделі цілісного поетапного процесу формування у майбутніх учителів природничих дисциплін умінь оцінювати навчальні досягнення учнів основної школи доведено в ході експериментального дослідження. Аналіз результатів формувального експерименту свідчить, що всі показники ефективності формування у майбутніх учителів природничих дисциплін уміння оцінювати навчальні досягнення учнів в експериментальній групі вищі, ніж у контрольній. Зокрема, критерій мотиваційна готовність (високий рівень: ЕГ– 21,3 %, КГ – 14,3 %); когнітивна готовність ( високий рівень ЕГ – 18,8 % , КГ – 8,7%); операційна готовність ( високий рівень ЕГ–17,6%, КГ– 8,1%).

Достовірність одержаних даних підтверджена методом математичної статистики (χ²-критерій), який в експериментальній групі засвідчив значну перевагу емпіричних значень показників над критичними на рівні достовірності 95%. Таким чином, отримані результати експериментальної роботи підтвердили гіпотезу дослідження.

Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до здійснення оцінювання навчальних досягнень учнів у сучасній школі. Перспективу подальших наукових пошуків убачаємо у розробці технології підготовки студентів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Доцільною є розробка спеціальних комп’ютерних програм для організації тренінгової роботи зі студентами щодо відпрацювання оцінювальних умінь.

Навчальний посібник

1. Гуменюк В. О. Формування загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи / В. О. Гуменюк. – Полтава : Видавництво «Довкілля-К», 2008. – 84 с.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Гуменюк В. О. Оцінювання як компонент навчальної діяльності / В. О. Гуменюк // Імідж сучасного педагога. – 2003. – № 10 (39). – С. 10 –
2. Гуменюк В. О. Модель формування в майбутніх учителів загальних умінь оцінити навчальні досягнення учнів основної школи / В. О. Гуменюк // Імідж сучасного педагога. – 2008. – № 5 – – С. 52 – 57.
3. Скалозуб В. О. Історія розвитку оцінювання навчальних досягнень школярів / В. О. Скалозуб // Постметодика. – 2000. – № 3(29). – С. 12 –
4. Скалозуб В. О. Оцінка та самооцінка студентів молодших курсів вищого навчального закладу / В. О. Скалозуб // Зб. наук. праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Випуск 6/7 (20 – 21). – Полтава, 2001. – С. 270 –
5. Скалозуб В. О. Оцінювання і оцінка у педагогічному процесі / В.О. Скалозуб // Зб. наук. праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Вип. 5/6 (26 – 27). – Полтава, 2002. – С. 47 – 51.
6. Скалозуб В. О. Новітні педагогічні підходи до формування уміння оцінювати навчальні досягнення учнів майбутніми вчителями / В. О. Скалозуб // Зб. наук. праць Кримського державного гуманітарного інституту. – Серія «Педагогіка і психологія». – Вип. 5. – К. : Видавництво «Педагогічна преса», 2003. – С. 267 –
7. Скалозуб В. О. Формування умінь та навичок оцінювання навчальних досягнень учнів у майбутніх учителів / В. О. Скалозуб // Зб. наук. праць Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. – Серія «Педагогічні науки». – 2003. – Вип. 52. Ч 2. – С. 196 –