Вступ

Теоретичні основи формування і розвитку фондового ринку

Сутність фондового ринку та історія його виникнення

Етапи формування фондового ринку в Україні

Державне регулювання фондового ринку

Аналіз формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін»

Фінансово – економічна характеристика ТОВ ФК «Рубін»

Фондові індекси

Операції ТОВ ФК «Рубін» з деривативами

Шляхи удосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін»

Пропозиції щодо покращання функціонування фондового ринку України

Оптимізація фондового портфелю за допомогою моделейМарковіца, Шарпа та Квазі-Шарп

Оптимізація розподілу інвестицій за допомогоюгенетичних алгоритмів

Висновки

Література

Вступ

Успішне функціонування економіки в умовах ринку не можливе без розвиненого і стійкого фондового ринку. Для стабілізації фінансового ринку постає необхідність забезпечити розширене відтворення шляхом мобілізації та перерозподілу інвестиційних ресурсів через фондовий ринок.

Неможливо уявити собі розвинуту країну без ринку цінних паперів. Адже ринок цінних паперів — це той інститут, на якому відбивається вся економіка країни, це і промисловий сектор, сектор надання послуг, фінансовий сектор. Якщо в країні помічається економічне зростання, то ринок цінних паперів буде процвітати, якщо навпаки — можлива криза. Зараз світова економіка настільки інтегрована, що коливання одного ринку цінних паперів (мова йде звичайно про великі ринки цінних паперів, таких, як Нью-Йорк, Лондон, Франкфурт, Токіо, Гонконг, Париж та ін.) відбиваються практично на всіх інших ринках цінних паперів.

Актуальність обраної темипояснюється величезною роллю формування та розвитку фондового ринку в залученні інвестиційних ресурсів в реальний сектор економіки для сприяння економічному росту країни.

Багато економістів вважають, що розвиток ринку цінних паперів призводить до розвитку країни. Це дійсно так. Наприклад така країна як Гонконг, у якої практично була відсутня промисловість. Тепер ця країна (до приєднання до Китаю) є однією з найрозвинутіших у світі, за рахунок своїх банків і в головній мірі, за рахунок свого ринку цінних паперів.

На початку 90-х років наша країна стала на шлях створення ринкової економіки. Ринкова трансформація економіки України передбачає не тільки зміни в галузі відносин власності і виробничих відносин, а й найшвидше формування адекватної цим відносинам фінансово-кредитної системи. Одночасно з реформуванням народногосподарського комплексу в Україні відбулось динамічне становлення ринку цінних паперів.

Розвиток ринку цінних паперів є своєрідним індикатором лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ і забезпечується формуванням його інфраструктури. В свою чергу ефективність інфраструктури ринку цінних паперів:

• впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств;
• сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни;
• сприяє приватизації на її завершальному етапі;
• узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальних інвесторів в процесі обігу цінних паперів;
• економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств;
• сприяє підвищенню ефективності керування підприємством;
• створює умови для інтеграції України у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування ринку цінних паперів.

Саме тому розвиток фондового ринку як невід'ємної частини фінансового ринку набуває першочергового значення.

Дослідженням даної теми займались такі науковці: Гольцберг, Ван Хорн, Твердовский та інші.

Предметомроботи є формування і розвиток фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін».

Метоюданої дипломної роботи є розробка шляхів удосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін».

Об’єктом дослідженняє Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія «Рубін».

Для досягнення поставленої мети перед нами були поставлені наступні завдання :

• дослідити теоретичні положення формування і розвитку фондового ринку;
• проаналізувати діяльність ТОВ ФК «Рубін» на фондовому ринку;
• запропонувати шляхи вдосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі досліджуваного об’єкту.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи виступали Закони України та інші нормативно-правові акти, праці українських вчених та науковців, дані бухгалтерської та адміністративної звітності досліджуваного підприємства.

Теоретичною основою дипломної роботи є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно функціонування і розвитку фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань.

Методами дослідження є факторний аналіз, економічний аналіз, а також фундаментальний та технічний аналіз.

Практична цінність роботи в тому, що окремі положення та розробки можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ ФК «Рубін».

Розділ 1.Теоретичні основи формування і розвитку фондового ринку

1.1. Сутність фондового ринку та історія його виникнення

Фондовий ринок- це інститут чи механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) фондових цінностей, тобто цінних паперів.

Поняття фондового ринку і ринку цінних паперів збігаються.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

В законодавстві передбачено 2 форми цінних паперів: документарна та бездокументарна [6].

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

• акції;
• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
• облігації місцевих позик;
• облігації підприємств;
• казначейські зобов'язання республіки;
• ощадні сертифікати;
• інвестиційні сертифікати;
• векселі;
• приватизаційні папери.

Акція- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Облігація- цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підприємств.

Облігації зовнішніх державних позик України- цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України- вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат- письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Вексель- цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). [4]

Ринок цінних паперів співвідноситься з такими видами ринків, як ринок капіталів, грошовий ринок і фінансовий ринок.

На грошовому ринку здійснюється рух короткострокових (до 1 року) накопичень, на ринку капіталів — середньо- і довгострокових накопичень (понад 1 рік).

Фондовий ринок є сегментом як грошового ринку, так і ринку капіталів, що також включає рух прямих банківських кредитів, перерозподіл грошових ресурсів через страхову галузь і т.д.

Будь-який фондової ринок складається з наступних компонентів:

• суб'єкти ринку;
• власне ринок (біржовий, позабіржовий фондові ринки);
• органи державного регулювання і нагляду (Комісія з цінних паперів та фондового ринку, НБУ, Міністерство фінансів та інші);
• саморегулівні організації (об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, що виконують визначені регулюючі функції);
• інфраструктура ринку(правова, інформаційна, депозитарна і розрахунково-клірингова мережа, реєстраційна мережа).

Суб'єктамиринку цінних паперів є:

1. емітенти — держава в особі уповноважених нею органів, юридичні особи і громадяни, що залучають на основі випуску цінних паперів необхідні їм кошти і виконують від свого імені передбачені цінними паперами зобов'язання;
2. інвестори — громадяни чи юридичні особи, що придбавають цінні папери у власність, повне господарське відання чи оперативне управління з метою здійснення майнових прав за цінними паперами (населення, промислові підприємства, інституціональні інвестори — інвестиційні фонди, страхові компанії та інші);
3. професійні учасники ринку цінних паперів — юридичні особи і громадяни, що здійснюють види діяльності, визнані професійними на ринку цінних паперів (дилерська, брокерська, депозитарна та інші види діяльності).

Існують такі види депозитарної діяльності:

• зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;
• кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;
• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Будь — який фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний.

Первиннийринок поєднує підготовчу фазу і первинне розміщення випуску цінних паперів.

Вториннийринок — це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери. У свою чергу вторинний фондовий ринок поділяється на організований і неорганізований.

Незважаючи на те, що в Україні позабіржовий ринок є більш розвинутим, ніж біржовий, біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової економіки. Саме у структурах біржової торгівлі сформувався специфічний високоліквідний ф’ючерсний ринок, на якому через фінансові інструменти реалізується більше половини операцій. Разом з тим, поява нових біржових продуктів та інструментів не руйнує традиційні оригінальні риси біржі – відкритість і конкуренція при укладанні угод.

Крім того, фондові ринки можна класифікувати за іншими критеріями:

• по територіальному принципу (міжнародні, національні і регіональні ринки);
• по видах цінних паперів (ринок акцій, облігацій і т.п.);
• по видах угод (касовий ринок, форвардний ринок і т.д.);
• по емітентах (ринок цінних паперів підприємств, ринок державних цінних паперів і т.п.);
• по термінах (ринок коротко-, середньо-, довгострокових і безстрокових цінних паперів);
• по галузевому й іншому критеріях.

Розглянувши сутність фондового ринку доцільно зупинитьсь на історії його виникнення. Отже, попередниками сучасних фондових ринків були середньовічні вексельні ярмарки і постійні вексельні ринки, час від часу що виникали і зникали в XIII—XIV століттях.

З торгівлею векселями пов'язана поява перших професійних учасників ринку цінних паперів і перших бірж, на яких відбувалися угоди і з товарами, і з векселями.

Першими біржами, на яких здійснювались операції з цінними паперами, вважаються створені в XVІ столітті установи в Антверпені (1531 р.) і Ліоні. У силу різних обставин ці біржі припинили існування в другій половині XVІ ст.

Проте фондовий ринок у сучасному розумінні з’явився лише наприкінці XVІ ст. у зв'язку з посиленням емісійної активності держави і появою акціонерних товариств.

Першими акціонерними товариствами традиційно вважаються створені в XVІ — XVІІ ст. в Англії Московська, Левантска, Балтійська, Ост-Індська компанії, а також голландська Об'єднана Ост-Індська компанія.

З 1600 по 1657 р. англійська Ост-Індська компанія діяла на основі системи постійно поновлюваного капіталу. Паї учасників поверталися їм після кожного плавання (експедиції). Однак аж до XIX ст. акціонерні товариства залишались рідкістю і їх цінні папери забезпечували незначну частку фондового обороту.

Велика частина операцій з цінними паперами приходилась на державні цінні папери — саме торгівля державними борговими зобов'язаннями сприяла виникненню сучасних фондових бірж і інвестиційних інститутів.

Найстаршою фондовою біржею з тих, що збереглись дотепер вважається Амстердамська біржа, що була організована в 1611 р.

Що стосується акцій, то регулярні торги протягом тривалого часу забезпечували лише акції Об'єднаної Ост — Індскої компанії — першої акціонерної компанії в Нідерландах. У число інших фондових цінностей входили облігації уряду Голландії, адміністрації Амстердама і деяких інших голландських міст.

Другою акціонерною компанією, чиї акції стали обертатись на Амстердамській біржі, стала Вест — Індська компанія.

У XVІІІ сторіччі серед емітентів з'явились англійські Ост-Індска компанія, Компанія Південних морів, Банк Англії, а також уряди європейських держав. У 1747 р. на Амстердамській біржі котирувалось 44 видів цінних паперів.

Другим за часом виникнення фондовим ринком світу є ринок Великобританії. Саме на території Англії з'явилась перша спеціалізована фондова біржа, коли в 1773 р. лондонські брокери, що здійснювали операції з різними фінансовими інструментами в кав'ярні Джонатана, орендували для своїх зустрічей спеціальне приміщення, уперше назване фондовою біржею — Stock Exchange. Членство на біржі, як і в Амстердамі, спочатку не було обмежено — будь-який бажаючий міг взяти участь у торгах, заплативши за це 6 пенсів за день.

Фондові біржі виникли також у Ліверпулі (спеціалізація на акціях страхових компаній і американських емітентів), Манчестері (залізниці і текстильні підприємства), Глазго (суднобудування і металургія), Кардифе (видобувна промисловість).

Аж до середини позаминулого століття основними видами цінних паперів на Лондонській фондовій біржі були державні облігації, оскільки в Англії протягом тривалого часу (з 1720 р. до середини XIX століття) існувало законодавче обмеження на створення акціонерних товариств.

Свого апогею "засновницька лихоманка" досягла в другому десятилітті, коли виникли англійська Компанія Південних морів (1711 р.) і французька Компанія "Міссісіпі" (1717 р.), які незабаром лопнули.

Після краху Компанії Південних морів в Англії в 1720 р. був прийнятий закон (Bubble Act), відповідно до якого статус "обмеженої відповідальності" можна було одержати лише на підставі спеціального акту парламенту.

Історія Компанії Південних морів давно стала хрестоматійною. В усі підручники, у яких зачіпаються правові питання, пов'язані з діяльністю компаній, увійшло таке поняття, як "Бульбашка Південних морів" (South Sea Bubble) — приклад випуску незабезпечених акцій чи створення фінансової піраміди.

З 1708 р. до 1826 р. тільки Банк Англії мав привілей бути акціонерним товариством, всі інші банки могли діяти як індивідуальні підприємства чи товариства. Ці заборони, що перешкоджали появі акцій на ринку цінних паперів, остаточно були скасовані лише на початку другої половини XІX століття, після чого акціонерна компанія стала переважною формою організації великого бізнесу й одночасно зросла роль фондової біржі як спеціалізованого ринку акцій.

У Франції попередниками сучасних фахівців з цінних паперів були середньовічні обмінники. У 1724 р. спеціально для здійснення угод між торговими посередниками була збудована будівля, де укладали угоди й агенти з обміну. Втім, лише в 1777 р. для агентів з обміну була виділена спеціальна площадка для торгівлі цінними паперами і введене правило відкритого оголошення ціни.

У 1801 р. Наполеон видав указ про будівництво спеціального будинку Паризької фондової біржі, яке було завершено в 1826 р. Вже до 1840 р. на Паризькій фондовій біржі мали котирування приблизно 130 боргових і пайових цінних паперів.

Аналогічну еволюцію перетерпіли фондові біржі на американському континенті. Перша фондова біржа в Америці виникла в 1791 р. у Філадельфії. У 1792 р. 24 нью-йоркських брокери, як і їхні лондонські колеги, у кав'ярнях, підписали "угоду під платаном" (Buttonwood Agreement) про створення Нью-Йоркської фондової біржі. [35, 10-23]

1.2. Етапи формування фондового ринку в Україні

Розглянемо умови виникнення фондового ринку в Україні. На наш погляд, його формування відбувалося в кілька етапів.

Перший етап— це період виходу України зі складу СРСР, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів.

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегменту економіки регламентувався лише Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», який не враховував тогочасних реалій, він призвів до значних потрясінь, які надовго сформували у свідомості мас населення недовіру до фондових інструментів як до об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку інституту приватного інвестування в Україні, навіть до сьогодні. Адже у більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних осіб) має величезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.

Другий етапрозвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів (КС) і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС). Номінальна вартість ПМС 10,5 або 500 грн.; КС — 10 і 20 грн., виявилась надто умовною. А от вторинні ринки продемонстрували до цього виду державних цінних паперів можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передплата, знов повернули приватного інвестора до ринку, причому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються псевдобіржі — центри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників (довірчих та інвестиційних компаній).

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову приватизацію як таку, що не мала економічного сенсу, бо в ній не був закладений механізм формування реального власника, тобто в результаті масової приватизації контроль над підприємством розпилювався серед великої кількості акціонерів, що, як правило, не давало змоги здійснювати ефективне управління підприємством. Але, з іншого боку, масова приватизація мала велике значення для формування інвестиційної свідомості нації та розвитку культури інвестування. Слід також зазначити, що розпилення власності на перших кроках розвитку фондового ринку, виявилось підґрунтям для розвитку брокерських та дилерських компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС ознаменував початок реального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масова приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Якщо другий етап характеризувався масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

1) активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;

2) бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

3) поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

4) концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у населення;

5) розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

6) вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості спеціалізованих брокерських компаній. Значний інтерес до брокерського бізнесу був зумовлений такими факторами, як значний рівень прибутковості, поява великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у портфельних інвестиціях в українські цінні папери, і так званий інвестиційний бум на ринках, що створюються (зокрема в Росії). У цей період починається процес концентрації власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувається шляхом купівлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризувався бурхливим розвитком інфраструктури фондового ринку: з'явилась позабіржова фондова торгова система, велика кількість торговельних майданчиків, реєстраторських та депозитарних установ, професійних асоціацій та спілок. Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав значний імпульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань — як внутрішніх, так і зовнішніх (євробондз). Саме бурхливий розвиток корпоративного сегменту фондового ринку в Україні, який утворився в результаті приватизаційних процесів, дав змогу отримати значні суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках під боргові зобов'язання держави. Український фондовий ринок стрімкими темпами збільшував свою капіталізацію і залучав дедалі більшу кількість інвесторів.

Оцінюючи цей етап розвитку ринку, слід зауважити, що основними його учасниками стали зовнішні портфельні інвестори, більшість операторів ринку мала на меті передусім спекулятивні цілі. Даний факт відбивався на обсягах і методах продажу об'єктів державної власності — як правило, до продажу пропонувалися незначні пакети середніх і великих інвестиційно цікавих підприємств.

Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку можна назвати:

1) розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи, агенції з перереєстрації прав власності — незалежні реєстратори та депозитарні установи, створення професійних асоціацій);

2) створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній);

3) поява та розвиток спеціальних Державних контролюючих установ (державна комісія з цінних паперів і фондового ринку);

4) активне входження до українського фондового ринку зовнішнього венчурного капіталу.

Основною проблемою цього етапу, на наш погляд, є переоцінка можливостей національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку та стратегічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою фінансовою кризою. Основною помилкою державних органів приватизації, на нашу думку, стало насичення ринку дрібними пакетами інвестиційно привабливих підприємств під час світової фінансової кризи. Це призвело до нераціонального розподілу власності, втрати інтересу до ринку з боку стратегічних покупців та, як наслідок, до відпливу портфельних інвесторів.

На даному етапі в умовах світової фінансової кризи державі в особі органів, що проводять первинне розміщення цінних паперів, слід було б створити штучний дефіцит на дрібні пакети й активізувати продаж мажоритарних пакетів стратегічним покупцям. Такі кроки підтримали б ліквідність ринку дрібних пакетів, що, у свою чергу, дало б змогу отримати значно більше коштів при реалізації мажоритарних пакетів акцій.

Четвертий етапрозвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фін ансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні.

1.3. Державне регулювання фондового ринку

Державне регулювання фондового ринку — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.[5]

Основними цілями державного регулювання у сфері цінних паперів є створення правових, соціальних та економічних передумов, що необхідні для залучення капіталів в реальний сектор економіки, що сприятиме економічному росту країни.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

• реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;
• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;
• одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;
• забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;
• гарантування прав власності на цінні папери;
• захисту прав учасників фондового ринку;
• інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;
• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;
• запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;
• контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.[5]

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов’язків учасників ринку цінних паперів;
• видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
• заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;
• контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
• контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
• проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Слід звернути увагуна те, що проблема законодавчого забезпечення фондового ринку останнім часом набула особливого загострення. Основними недоліками законодавства у сфері фондового ринку є те, що у нових Цивільному і Господарському кодексах України містяться діаметрально протилежні підходи щодо визначення правового статусу ЗАТ та правового регулювання діяльності та порядку заснування ВАТ. Також досі не вирішеним у практиці діяльності акціонерних товариств є питання оголошення перерви при проведенні загальних зборів акціонерів.

Ця ситуація породжує непорозуміння, а часто й серйозні порушення прав акціонерів, що стає предметом у розгляді багатьох судових справ. Указом Президента «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21.03.2002 р. Верховному Суду України, Вищому господарському суду України рекомендовано узагальнити судову практику застосування законодавства з питань корпоративного управління в акціонерних товариствах. Однак не можна допускати, щоб суди були «творцями права», щоб судова практика посідала місце основного джерела права.

Правове впорядкування фондового ринку у його широкому розумінні забезпечується широким спектром актів чинного законодавства, крім прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", розвиток законодавства України про цінні папери також потребує прийняття закону "Про цінні папери та фондовий ринок".

Розробка нової редакції Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" обумовлена необхідністю усунення морально застарілих норм та понять із чинної редакції Закону, а також пристосування норм цього Закону до існуючої законодавчої бази, адже деякі норми цього закону є протилежними нормам Цивільного Кодексу України.

Одним із основних напрямів діяльності державного регулювання ринку цінних паперів останнім часом є вдосконалення корпоративного управління, поява такого документа як національні Принципи корпоративного управління передусім обумовлена важливістю корпоративного управління та його впливом на розвиток інвестиційних процесів, на ефективність діяльності акціонерних товариств та їх конкурентоспроможність.

Сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами–власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин. [17]

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.[5]

На Україні існують такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів:

1. Діяльність по випуску та обігу цінних паперів
   1. діяльність по випуску цінних паперів
   2. комісійна діяльність по цінних паперах
   3. комерційна діяльність по цінних паперах.
2. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
3. Діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів
4. Діяльності по організації торгівлі на ринку цінних паперів.
5. Діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування

З огляду на те, що об’єкт дослідження займається діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, розглянемо вимоги для створення та діяльності таких установ.

Для торговців цінними паперами (крім банків) операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності, що повинно бути відображено в установчих документах.

Ліцензію на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності по випуску та обігу цінних паперів може бути видано торговцям цінними паперами (крім банків), які мають унесений статутний фонд у розмірі не менше як 1000 неоподатковуваних мінімумів, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів — не менше як 200 неоподатковуваних мінімумів

Статутний фонд торговця цінними паперами при його створенні повинен бути сплачений виключно за рахунок грошових коштів.

Ліцензію на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 відсотків статутного фонду, у тому числі безпосередньо вартістю понад 5 відсотків статутного фонду іншого торговця.

Ліцензію на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, якщо частка будь-якого торговця цінними паперами у його статутному фонді безпосередньо або побічно перевищує 10 відсотків, у тому числі безпосередньо — 5 відсотків його статутного фонду.

Керівні посадові особи торговця цінними паперами, а також фахівці торговця цінними паперами, які безпосередньо виконують операції з цінними паперами, повинні бути сертифіковані

Торговець цінними паперами може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації. [21]

Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” встановлені такі вимоги щодо ліквідності торговців цінними паперами:

1.Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

2.При здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

3.Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом взятих, одночасно не можуть перевищувати п'ятнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни.

Розділ 2. Аналіз формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін»

2.1.Фінансово – економічна характеристика ТОВ ФК «Рубін»

Дослідження формування і розвитку фондового ринку ми проводили на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю Фондової компанії "Рубін", яка булазареєстрована 21 лютого 1995 року в місті Вінниця зі статутним фондом 390 тис. грн. (на 1.01.2005 р. статутний фонд складає 1890 тис. грн.).

У травні 1995 року Фондова компанія "Рубін" одержує дозвіл Міністерства фінансів України № 646 на здійснення усіх видів діяльності з цінними паперами, засновує "Інвестиційний фонд "Рубін" і стає його інвестиційним керуючим.

У 1995 році Інвестиційний фонд "Рубін" одержує дозвіл Фонду Державного Майна України №181 на здійснення комерційної діяльності з приватизаційними паперами.

За підсумками роботи в 1995 і 1996 роках Інвестиційний фонд "Рубін" виплачував учасникам фонду дивіденди в розмірі 52,5% річних. З 1996 року фахівці компанії є членами Українського Товариства Фінансових Аналітиків. Компанія "Рубін" є засновником Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (УАІБ), яка об’єднала переважну більшість учасників фондового ринку України.

В 1997 році Фондова компанія "Рубін" підключається до Першої Фондової Торговельної Системи (ПФТС). Компанія постійно займає високі місця в щомісячних рейтингах ПФТС.

За підсумками 1998 року прийнято рішення про виплату дивідендів учасникам Фонду в розмірі 68%. У 1999 році ТОВ ФК «Рубін» було 11 разів з 12 у числі 25 кращих компаній у рейтингу ПФТС. Найвищий рейтинг досягнуто у вересні — 6 місце. В останньому регіональному рейтингу інформаційно-аналітичного центру "Д.А.Р.", що оцінює операторів фондового ринку України, ФК "Рубін" зайняла 10 місце по компетентності фахівців і 6 місце по надійності в ділових стосунках.

У рейтингу ПФТС за 2000 рік ТОВ ФК «Рубін» зайняло 14 місце, при цьому в окремі місяця займало 1, 3 і 4 місця. По деяких напрямках діяльності був застосований новий підхід, що дало позитивний результат. Інвестиційний фонд "Рубін" виплатив доход по інвестиційних сертифікатах своїм учасникам у розмірі 68% від номінальної вартості. При цьому чисті активи на інвестиційний сертифікат постійно ростуть і на кінець 2000 року перевищили номінал у 4 рази.

У 2001 році відбулась зміна організаційно-правової форми підприємства від ВАТ до ТОВ, збільшення статутного фонду за рахунок реінвестування прибутку. У річному рейтингу ПФТС серед торговців акціями ТОВ ФК «Рубін» зайняло 16 місце, по оцінці Інвестиційної газети — ввійшло в 10 найбільш великих торговців ЦП.

Також у 2001 році підприємство:

• почало роботу з новим видом ЦП – опціонами;
• розмістило другу емісію акцій ВАТ "Вінніфрут" у повному обсязі;
• підсилило свою присутність на ряді підприємств до контрольного пакету, змінило керівництво, досягло значного поліпшення фінансово-економічного положення;
• Розробило програми і підготували ґрунт для розвитку ряду підконтрольних підприємств у 2002 році;
• Інвестиційний фонд "Рубін" виплатив доход по ІС своїх учасниках у розмірі 50% від номінальної вартості. При цьому чисті активи на ИС постійно ростуть і на кінець року перевищили номінал у 4,5 рази;

У 2002 році ТОВ ФК «Рубін» зайняло 9 місце в річному рейтингу ПФТС та:

• виступило санатором СВАТ "Птахофабрика "Яришівка"; яке жовтня 2002 року вийшло на прибуткову діяльність;
• розмістило третю емісію акцій "Виннифрут" та першу емісію акцій ВАТ "Віктор".

Основні напрямки діяльності підприємвства у 2003 – 2004 роках — керування проектами розвитку ВАТ "Птахофабрика "Яришівська", "Вінницький асфальтобетонний завод", "Коростеньагромаш", керування активами Інвестиційного фонду "Рубін", розміщення облігацій і опціонів ВАТ "Укртелеком", скупка акцій ВАТ "Укртелеком" у фізичних осіб, операції з менш привабливими акціями, керування портфелями ЦП клієнтів, придбання контрольних пакетів акцій під замовлення клієнтів, реструктуризація і реорганізація підприємств; розробка інвестиційних проектів.

В результаті

• 30% пакет "Вінницький асфальтобетонний завод" проданий за пристойну ціну;
• "Коростеньагромаш": врятований від банкрутства, притягнуто 2 іноземних інвестора;
• "Яришів" має кращі показники по Вінницькій області, на рівні європейських.

Основним видом діяльності підприємства є випуск та обіг цінних паперів.

Операції з цінними паперами проводяться компанією шляхом:

• дiяльностi по випуску цінних паперів, яка передбачає виконання компанiєю за дорученням вiд iменi i за рахунок емiтентiв цiнних паперiв органiзацiю пiдписки та передплати цiнних паперiв або їх розмiщення iншим чином;
• комiсiйної дiяльностi, якою визначається купiвля-продаж цiнних паперiв, що здiйснюється компанiєю вiд свого iменi за дорученням i за рахунок іншої особи (наприклад: купівля контрольних пакетiв акцiй на замовлення клієнта);
• комерційної дiяльностi з цiнними паперами, яка передбачає купiвлю-продаж цiнних паперiв компанiєю вiд свого iменi та за свiй рахунок.

На даний момент підприємство надає такі послуги:

• Купівля (продаж) цінних паперів у системі ПФТС, на біржовому і позабіржовому ринку.
• Консультаційні й інформаційні послуги в області приватизації і ринку цінних паперів України.
• Аналіз інвестиційної привабливості цінних паперів і ринку цінних паперів України в цілому.
• Скупка акцій підприємств через мережу регіональних агентів і в офісі компанії за замовленням клієнтів.
• Формування контрольних пакетів акцій підприємств під замовлення клієнтів.
• Розміщення коштів юридичних і фізичних осіб у цінні папери; керування рахунками клієнтів. Структура портфелю клієнта формується з урахуванням інвестиційних цілей клієнта, терміну інвестування і прийнятного рівня ризику. При цьому клієнту надають рекомендації з ефективному розподілу активів.
• Розміщення емісій цінних паперів
• Розміщення опціонів УГПЕС "Укртелеком", що дають право на позачергову установку телефонів, їхній перенос та ін.

Крім основного переліку послуг наведеного вище, досліджуване підприємство здійснює:

• Пошук стратегічного партнера для фірм, що прагнуть до створення стратегічного партнерства з українськими чи іноземними компаніями для посилення свого промислового, ринкового, технологічного чи фінансового стану.
• Просування збуту і маркетинг для компаній, що прагнуть до розширення своєї мережі реалізації, готових вийти на нові ринки збуту чи підсилити свої позиції на існуючих.
• Реструктуризація і реорганізація підприємств для підвищення ефективності їхнього функціонування в межах існуючої організаційно-правової чи структури після її зміни.
• Впровадження систем обліку витрат і бюджетного контролю для компаній, що бажають упровадити сучасні системи обліку витрат і бюджетного контролю.
• Підвищення ефективності виробництва для фірм, що прагнуть до підвищення ефективності свого виробничого циклу, модернізації виробничого процесу і підвищенню якості виробленої продукції.
• Тренінги і розвиток людських ресурсів для фірм, що бажають одержати спеціалізовану підтримку щодо внутрішніх відносин і організації роботи.
• Аналіз бізнес — проектів клієнтів.
• Пошук під замовлення клієнтів об'єктів для інвестування; готового бізнесу.
• Продаж готового бізнесу.

Нижче наведений список підприємств, в яких ТОВ ФК "Рубін" володіє більш 20% статутного фонду.

1. ВАТ "Коростеньагромаш" (Житомирська обл.) 50%;
2. ВАТ Птахофабрика "Яришівська" (Вінницька обл.) 63,45%;
3. ВАТ Шаргородский "Райагрохім" (Вінницька обл.) 50%.

ТОВ ФК «Рубін» діє на основі таких принципів:

1. На основі знань та навиків компетентного і професійного персоналу конкурентна перевага реалізується та підтримується завдяки встановленню довгострокових відносин з клієнтами і наданні їм високоякісних послуг.
2. ТОВ ФК «Рубін» допомагає клієнтам зрозуміти, який вигляд має їх майбутнє. Підприємство працює з ними, визначаючи їх уподобання та цілі. Озброєні взаємним розумінням інвестиційних задач та методів їх вирішення, розробляються технології взаємовідносин у відповідності з цілями клієнтів. Тому, враховуючи існуючі ризики, реалізується стратегію формування інвестиційних портфелів клієнтів та забезпечується їх довгостроковими результатами здійснених інвестицій.

В своїй діяльності на фондовому ринку України інвестиційна ТОВ ФК «Рубін»є діловим партнером багатьох організацій, серед них такі торговці цінними паперами:

• Інвестиційна компанія “ІНЕКО”
• ІК “Тект”
• ІК “Енергоінвест”
• ІК “Маст-Інвест”
• ІК “Укранеттраст”
• ІК “Синком”
• ІК “Акцепт-Інвест”
• ІК “Атланта-Капітал”
• ІК “Автоальянс”
• ІК “Гелена-Інвест”
• Київська інвестиційна компанія
• ІК “Київська Русь МДС”
• ІК “Нафтоенергоінвест”
• ІК “Овіба”ІК “Рейдер”
• ІК “Софія-ЦП”
• ІК “Столиця-ЦП”
• ІК “Сігма”
• ІК “Продекспорт”
• Iнвестицiйна компанiя “IТТ-iнвест”
• ІК “Галицькі інвестиції”
• ІК “Надія-Інвест”
• Брокерська компанія “Сток”

Перейдемо до аналізу фінансового стану підприємства.

Проведемо аналіз показників, відповідно до порядку розрахунку показників ліквідності та фінансового стану торговця цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N3 від 21.03.1997 року.

Цей показник збільшився на 5,97 порівняно з 2003 роком, та на5,42 порівняно з 2002 роком, що є позитивним явищем для підприємства і пояснюється значним збільшенням поточних фінансових інвестицій. Слід зазначити, що нормативне значення цього коефіцієнта лежить в межах 0,2-0,35.

Динаміка цього показника характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. В даному випадку підприємство негайно може ліквідувати свою короткострокову заборгованість.

Цей показник зменшився на 0,29 порівняно з 2003 роком, та збільшився на 0,11 порівняно з 2002 роком, що є позитивним явищем для підприємства і пояснюється збільшенням статутного фонду та нерозподіленого прибутку.

Цей показник зменшився на 0,25 порівняно з 2003 роком, та на 0,05 порівняно з 2002 роком, що є негативним явищем для підприємства і пояснюється зменшенням чистого прибутку.

Цей показник зменшився на 0,25 порівняно з 2003 роком, та на 0,05 порівняно з 2002 роком, що є негативним явищем для підприємства і пояснюється зменшенням чистого прибутку. Значення цього показника характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Державний контроль за дотриманням торговцями цінними паперами вимог щодо показників ліквідності здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що підприємство рентабельне, ліквідне та платоспроможне. Високій коефіцієнт ліквідності означає, що підприємство може негайно погасити короткотермінові зобов'язання. Для подальшого ефективного функціонування та нарощування темпів діяльності товариство може залучати додаткові джерела фінансування, що сприятиме підвищенню рентабельності без втрати фінансової стійкості.

2.2.Фондові індекси

Розвитку ринку цінних паперів сприяє підвищення його інформаційної відкритості. Не тільки більшість інвесторів, але й багато фінансових посередників не в змозі порівняти запропоновані на фінансовому ринку цінні папери за ступенем дохідності, ризику, оцінити фінансову стійкість того чи іншого емітента. Саме тому ТОВ ФК «Рубін» в своїй діяльності використовує систему фондових індексів.

Індексом фондового ринку називається деяке число, яке характеризує його якісний стан і є приблизною оцінкою динаміки фондового ринку. Саме по собі воно не містить у собі цінної інформації. Важливим є не його значення зараз, а його відношення до попередніх.

Фондові індекси мають такі функції

• Діагностична (здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових).
• Індикативна (передбачає, що наявність об’єктивної оцінки цінового стану на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів та портфельних менеджерів)
• Спекулятивна (опціони і ф’ючерси здатні миттєво реагувати на зміну широкого кола явищ економічного, політичного та соціального характеру).

Для розрахунку індексів ринку зазвичай використовують два підходи:

1. Відбирається репрезентативна група акцій (зазвичай це акції найбільших компаній) і з урахуванням їх ринкових цін на день розрахунку й кількості випущених акцій обчислюється значення індексу:

І = с (А₁Х₁+А₂Х₂+…+A_nX_n),(2.5.)

де c – коефіцієнт (або, як його називають у літературі, – девізор), який слугує для корекції індексу в разі зміни кількості компаній, які входять у розрахунок, їх заміни, проведення дроблення акцій;

n – кількість компаній, які входять до розрахунку індексу;

А та Х – відповідно кількість та ціни акцій компаній, які входять у розрахункову базу індексу.

1. Відбирається репрезентативна група акцій і визначається сума їх цін на даний момент часу. У результаті мають деякий середній індикатор:

Саме таким чином розраховується промисловий індекс Доу Джонса. Крім цього показника, великою популярністю користуються також S&P 500 (Standart & Poor's 500 Composite Stock Price Index), зведений індекс ринку акцій NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quatation Index), індекс Ніккей (Nikkei 225 index), FTSE 100 (Financial Times Stock Exchange 100 – Share Index), DAX 30.

Розглянемо індекси, які використовує в своїй діяльності ТОВ ФК «Рубін».

Асоціацією “Позабіржова фондова торговельна система” розроблено, прийнято і вже впроваджено у практику ПФТС-індекс українських цінних паперів. ПФТС-індекс це офіційний показник позабіржової фондової торговельної системи. Розраховується на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Щоденний ПФТС-індекс розраховується кожного робочого дня наприкінці торговельної сесії. Щотижневий ПФТС-індекс розраховується наприкінці кожного робочого тижня. До переліку акцій підприємств, які входять до індексу, включаються акції, що мають найкращі показники ліквідності. Перелік переглядається щомісяця. Індекс у поточному періоді розраховується на основі списку підприємств, складеного у попередньому місяці. До переліку акцій підприємств, що входять до індексу, включаються акції, щодо яких у ПФТС було зареєстровано найбільшу кількість двосторонніх угод.

ПФТС — індекс розраховується за принципом ринкового зважування, в основу якого покладено метод арифметичної середньої. При розрахунку індексу враховуються всі угоди, які зареєстровані у ПФТС.

Де Ipfts – базове значення ПФТС-індексу;

MС_i,b – сума ринкової капіталізації всіх акцій переліку підприємств індексу за базовий період;

МС_i,t – сума ринкової капіталізації усіх акцій, внесених до переліку акцій індексу за поточний період. Вона розраховується за формулою:

Де Q_i – кількість звичайних акцій, випущених даним емітентом;

Pl_i,t – ціна останньої угоди та ціна акцій у поточному періоді, якщо вона відповідає такій умові: B_i,t<Pl_i,t<A_i,t

Де B_i,t – значення найкращої (найвищої) ціни купівлі;

A_i,t – значення найкращої (найнижчої) ціни продажу.

Якщо ціна останньої угоди за поточний період не відповідає наведеним вище умовам, то для розрахунку щотижневого ПФТС — індексу беруть ціну попередньої угоди за поточний період. Для щоденного ПФТС — індексу у разі відсутності зареєстрованої угоди щодо даної акції за поточний період береться ціна, яка розраховується за формулою:

B_i,t – значення найкращої (найвищої) ціни купівлі на момент закриття торговельної сесії ПФТС;

A_i,t — значення найкращої (найнижчої) ціни продажу на момент закриття торговельної сесії ПФТС;

Щоб запобігти різкому стрибку індексу під час зміни переліку акцій, які входять до індексу, у поточному періоді індекс розраховується за новим переліком за формулою:

Де Ipfts_t-1 – базове значення індексу, розраховане на (t-1) період із новим переліком акцій індексу;

Mc_i,t – сума ринкової капіталізації всіх акцій нового переліку акцій індексу за поточний період;

Mci,_t-1 – сума ринкової капіталізації всіх акцій нового переліку акцій індексу за базовий (t-1) період.

Об’єктивність і точність розрахунку ПФТС — індексу забезпечується чіткою методикою і прозорістю первинної інформації, яка відкрита та однаково доступна для всіх зацікавлених осіб. ПФТС — індекс об’єктивно незалежний, адже Позабіржова фондова торговельна система – неприбуткова організація, її фінансовий стан не залежить від зростання чи спаду обсягів купівлі – продажу на ринку. ПФТС – організатор торгівлі і зацікавлена передусім у довірі до себе з боку інвесторів, у наданні їм повної та об’єктивної інформації. ПФТС — індекс сприяє цьому.

З вересня 1998 року компанія КІНТО почала розраховувати індекс KINDEX. Цей індекс є ринковозваженим і він дозволяє дослідити динаміку цін найбільш ліквідних акцій, що торгуються на українському фондовому ринку. Для цього були висунуті такі критерії:

• спред між найкращими котируваннями попиту та пропозиції не повинен перевищувати 100%;
• кількість котирувань як попиту, так і пропозицій не повинна бути менше 5.

У зв'язку з цим та нерозвиненістю українського фондового ринку ми відмовились від того, щоб база нашого індексу складалась з певної кількості компаній. Ми змінюємо склад індексу, коли компанії починають відповідати (або навпаки перестають відповідати) наведеним вище критеріям.

Основні характеристики індексу KINDEX:

• початкова дата розрахунку — 1 вересня 1998 року;
• періодичність розрахунку — щодня;
• базове значення — 100;
• джерело котирувань — ПФТС;
• індекс розраховується на базі доларових котирувань українських акцій.

При побудові індексу найбільш вірно, брати кількість акцій, що вільно обертаються на ринку. Але в умовах непрозорості українського ринку практично неможливо отримати цю інформацію. Тому використовують всю кількість акцій, що емітовані тією чи іншою компанією.

Якщо б ринок був розвинутим та транзакції проводились щодня, то безумовно розглядались би ціни останніх транзакцій як ринкові ціни компаній. Але, на жаль, такого не має. Тому використовуються котирування з ПФТС. Крім того, їх зважують по обсягу пакету. Таким чином, ми розраховували ціну i акції, так звану ціну котирування, таким чином:

Де P_aski— середньозважена ціна пропозиції i акції;

P_bidi— середньозважена ціна попиту i акції;

P_j— котування j торгівця;

V_j— обсяг пакету j торгівця;

n- кількість котувань.

Такий метод розрахунку ціни котирування обумовлений тим, що типовим для українського ринку цінних паперів є значний розбіг цін як покупців, так і продавців. Як правило, середньозважені ціни не співпадають з найкращими цінами. Підхід, що ми використовуємо, дозволяє більш точно визначити цінову кон'юнктуру учасників ринку.
Нарешті, сам індекс розраховувався за такою формулою:

Базове значення індексу відповідним чином коригується при зміні його складу.

Порівняємо динаміку індексу ПФТС та індексу KINDEX.

Отже ми бачимо, що динаміка індексів ПФТС та KINDEX майже збігається. Це можна пояснити однаковим джерелом інформації – ПФТС, а також схожістю способів розрахунку даних індексів.

Ще одним з українських фондових індексів є індекс КАС-20. Мета розрахунку індексу КАС-20— відображення об’єктивного стану ринку акцій України в динамічному розвитку.

При створенні індексу КАС-20 компанія «Альфа-капітал» (а надалі — «Альфа-Банк») не переслідувала цілі відстежувати акції лише тих підприємств, які знаходяться в портфелі компанії. Тому розрахунок індексу проводиться на підставі котирувань акцій найбільш ліквідних підприємств, а самі ціни беруться з найбільш достовірного на сьогоднішній день джерела — ПФТС.

Головний принцип розрахунку індексу КАС-20 — повнота відображення фондового ринку України (презентабельність індексу). Він втримується за рахунок входження до індексу акцій найбільших підприємств провідних галузей промисловості України (металургійний комплекс, енергетика, хімічна і харчова промисловості, машинобудування, будівництво, телекомунікації, нафтогазовидобування і нафтопереробка).

Більшість підприємств, що входять в розрахунок індексу є українськими голубими фішками. Вживання принципу презентабельності дозволяє індексам КАС-20 бути реальними і об’єктивними, відстежуючи котирування акцій лише 20 підприємств.

Складачі індексів КАС-20 виходили з наступних постулатів. По-перше, не можна будувати індекс по всіх акціях, що обертаються на фондовому ринку (з них в ПФТС торгують акціями більше 270 емітентів). По-друге, невелика вибірка підприємств може давати спотворене уявлення про реальний стан фондового ринку. По-третє, захоплення великою кількістю підприємств, на основі яких розраховується індекс, також здатне спотворювати картину ринку акцій. Між іншим відмітимо, що більше 60% всіх угод в ПФТС складаються на акції підприємств, що входять в розрахунок індексів КАС-20. Цей факт підтверджує презентабельність індексу.

З липня 2004 року компанія КІНТО почала розрахунок індексу корпоративних облігацій КІNBOND. Цей індекс дає можливість дослідити динаміку ринку облігацій, а також оцінити ефективність інвестицій у облігації, з урахуванням реінвестування купонних платежів.

Основними характеристиками індексу облігацій КІNBOND є:

• початкова дата розрахунку — 1 липня 2004 року;
• періодичність розрахунку — щоденно;
• перегляд індексної корзини проводиться на початку кожного місяця;
• початкове базове значення — 100;
• джерело ринкових цін — ПФТС;
• індекс розраховується на основі цін ринкових угод за облігаціями, а у випадку відсутності таких угод — на основі цін, визначених виходячи із дохідності до погашення (повернення, відзиву), розрахованої за ціною останньої ринкової угоди.

Для включення у розрахунок індексу, певна облігація повинна відповідати наступним вимогам:

— строк до погашення складає не менш ніж 1 рік та не більш ніж 5 років;

— оголошений обсяг емісії складає більш ніж 3 млн. грн.;

а також, протягом попередніх трьох місяців у ПФТС:

— обсяг торгів склав не менш ніж 100 тис. грн.;

— кількість днів, коли реєструвались ринкові угоди, була не меншою 3;

— мали місце двосторонні котирування (можливий розрив тривалістю не більше 10 днів поспіль).

Усі облігації (їх кількість повинна бути не менш ніж 10), які задовольняють даним вимогам, вводяться у корзину індексу. Якщо таких облігацій менше 10-ти, то корзина доповнюється до необхідної кількості (десять) шляхом зниження вимог щодо ліквідності облігації. Спочатку не враховується вимога щодо обсягу торгів за останні три місяці, далі не враховується вимога щодо кількості днів, коли укладались угоди протягом останніх трьох місяців, і т.д.

Оскільки вирішення останнього рівняння відносно y_iне зводиться до простої математичної формули, то його необхідно знайти наближеним методом.

Таким чином, дохідність до погашення i-тої облігації розраховується станом на день здійснення ринкової угоди та залишається незмінною до наступної ринкової угоди. Потім, виходячи із розрахованої на день здійснення угоди дохідності до погашення, щоденно розраховується (якщо не було угод) цінаi-тої облігації.

В умовах становлення системи інститутів спільного інвестування та, зокрема, початку діяльності пенсійних фондів, завдання оцінки ефективності діяльності компаній з управління активами фондів стає дедалі актуальнішим. Запропонований індекс може бути використано як своєрідний „еталон” як для керуючих портфелями корпоративних облігацій, так і для інвесторів, що планують інвестувати у фонди. Особливістю даного індексу є те, що він відображає умовну вартість індексного портфеля, при цьому всі грошові виплати (купонні, амортизаційні та ін.) реінвестуються в цей же індексний портфель.

Крім наведених вище серед українських фондових індексів існують також L-індекс, группа DD-індексів, індекси “Комекс-Брок” та “ІСІФІР”, Index-Complex (Index-C), та Інтегральний індекс фондового ринку. Але вони не користуються популярністю серед інвесторів і ТОВ ФК «Рубін» їх не використовує.

2.3.Операції ТОВ ФК «Рубін» з деривативами

Поновлення торгівлі і наступний динамічний розвиток ринку деривативів в Україні, а також наближення обсягів торгів даними інструментами до необхідного рівня підтримки ліквідності, на думку більшості експертів, в основному МВФ і МБРР, виводить український фондовий ринок на новий якісний рівень. Саме тому ТОВ ФК «Рубін» все ширше в своїй діяльності крім основних цінних паперів використовує так звані похідні цінні папери.

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні та нематеріальні активи, а також кошти на визначених умовах у майбутньому. До деривативів належать форварди, ф’ючерси та опціони.

Ф'ючерс, або ф'ючерсний контракт— це угода про купівлю або продаж деякого товару в майбутній фіксований момент часу по визначеній ціні. Особливістю таких контрактів є те, що вони укладаються на біржі і контрактні ціни ф'ючерсних операцій визначаються відкритими ринковими аукціонами. Ф'ючерсні контракти відрізняються від строкових контрактів тим, що клірингова палата здійснює реєстрацію, контроль і відповідний розрахунок між покупцем і продавцем. Клірингова палата є покупцем для продавця і продавцем для покупця.

Ф'ючерсні контракти на заході мають популярність не тільки у біржових спекулянтів, але є важливим інструментом для хеджерів.

Попередником ф'ючерсного контракту є форвардний контракт, що відрізняється від ф’ючерсу рядом істотних особливостей. По-перше, ф'ючерсний контракт обертається і погашається тільки на біржі. Біржа сама розробляє його умови, що є стандартними для кожного виду ф'ючерсного контракту який на ній торгується.

Крім того, базовим активом по ф’ючерсу може бути тільки товар, що стандартизується, тому що стандартність і великі біржові обсяги роблять його високоліквідним.

Товар за ф'ючерсним контрактом оплачується не відразу, а відбуваються щоденні взаєморозрахунки між продавцями і покупцями в залежності від того, росте чи падає ціна на товар (сплата варіаційної маржі).

Крім того, слід зазначити, що абсолютна більшість ф'ючерсних контрактів ліквідується ТОВ ФК «Рубін» за допомогою оффсетних угод ближче до дати виконання контрактів. Тільки 2-5% контрактів закінчуються реальним поставками. Істотною перевагою ф'ючерсного контракту є те, що його виконання гарантується біржею. Таким чином, укладаючи контракт, немає необхідності з'ясовувати фінансове стан контрагента.

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення контракту. Форвардний контракт не є біржовим. ТОВ ФК «Рубін» не використовує форвардні контракти.

Опціон — контракт, який дає право власникові (але не зобов'язує його) купити або продати певний актив по договірній ціні (ціні виконання) у визначений термін. На великих біржах опціонів торгують двома основними видами опціонів: опціоном на купівлю і опціоном на продаж.Опціон па купівлю (call option) забезпечує власникові контракту право протягом певного періоду купувати наперед визначену кількість цінних паперів по фіксованій ціні. Таку фіксовану ціну називають ціною виконання (exercise price) опціону. Опціон на продаж (put option) дає власникові контракту право продажу протягом певного періоду наперед визначеної кількості цінних паперів по фіксованій ціні.

Якщо ціна опціону на купівлю по закінченні терміну дорівнює нулеві, то його називають опціоном із збитком. Якщо до моменту закінчення терміну ціна опціону на купівлю виявиться додатною величиною, то такий опціон буде виконаний, і його називають опціоном з доходом. Терміни, які характеризують співвідношення між ціною виконання опціону і ціною по базових акціях до моменту закінчення терміну, часто вживаються протягом терміну дії опціону. Отже, говорять про опціони на купівлю із збитком, з нульовим доходом і з доходом залежно від того, чи буде ціна виконання відповідно вищою, ближче до курсу базових цінних паперів, чи нижчою за нього. Вартість опціону на купівлю до моменту закінчення терміну, як правило, називають його внутрішньою вартістю.

По термінах дії опціони розрізняють:

— американський, який може бути виконаний у будь-який день до закінчення терміну дії (його ще називають варантом);

— європейський — може бути виконаний тільки в день закінчення терміну дії;

— австралійський — може бути виконаний у визначений день визначеного періоду (наприклад, щосереди третього тижня місяця) до закінчення терміну дії опціону або в день закінчення терміну дії опціону.

Ціна опціону завжди повинна бути більшою або дорівнювати ціні його виконання, тобто сумі доходу, який можна отримати, використовуючи виконання опціону. У випадках, коли ціна виконання опціону дорівнюєЦ і ціна акції — Ц_а, вартість опціону на продаж і опціону на купівлю повинна визначатися, відповідно, такими нерівностями: W_kmax[0,Ц_а-Ц] і W_pmax[0,Ц-Ц_а], де W_k і W_р — відповідно ціни опціону на купівлю і опціону на продаж.

ТОВ ФК «Рубін» використовує такі методи визначення ціни опціону:

1.Оцінка на момент закінчення терміну дії опціону

Припустимо, що нас цікавить вартість опціону на момент закінчення його дії. Вартість опціону буде:

V₀ = max (V_s — E, О) (2.17.)

де V₀ — ринкова ціна однієї акції;

Е — ціна використання опціону;

max — вибір найбільшої з двох альтернатив V_s — E або 0.

Припустимо, що опціон на акцію певного підприємства коштує 250 грн. на момент закінчення терміну дії опціону ціна користувача опціону складає 150 грн. Вартість опціону буде становити 250 грн. — 150 грн. = 100 грн. Зауважимо, що вартість опціону визначається виключно вартістю акції мінус ціна використання; але опціон не може мати від’ємну вартість. Коли ціна використання перевищить вартість акції, вартість опціону стає рівною нулю.

2.Оцінка до закінчення терміну дії опціону.

Розглянемо тепер вартість опціону за один період до закінчення терміну його дії. Припустимо, що дія опціону може закінчитись лише в день закінчення дії. Вартість акції на момент закінчення дії невідома, а швидше є об’єктом ймовірного аналізу. Доти, поки є хоча б якийсь час до закінчення терміну опціону, його ринкова вартість може бути більш теоретичною. Причина в тому, що опціон може мати вартість в майбутньому.

3.Вплив терміну дії до закінчення дії опціону.

Звичайно, чим більший термін до моменту закінчення дії опціону, тим вища його вартість порівняно з теоретичною. Це очевидно, тому що опціон довше буде вартісним. Більше того, чим пізніше хтось платить ціну використання, тим нижча поточна вартість опціону, і це, ясна річ, збільшує вартість опціону.

4.Вплив змінності.

Звичайно, найбільш важливий фактор, що впливає на оцінку опціону, — це зміна ціни акцій, пов’язаних з ним. Конкретніше, чим більша ймовірність крайніх наслідків, тим більша вартість опціону для його власника (при інших рівних умовах).

Крім того, варто сказати, що біржові опціони частіше виконуються, ніж ф’ючерси, це пов'язано з тим, що до них відносяться з більшою довірою.

Цей факт має велике значення для України, адже відомі коливання на ринку можна згладжувати за допомогою опціонних контрактів, а для виробників це — можливість заздалегідь хеджувати ризик збитків чи недоодержання прибутку.

Проте великого поширення в нашій країні біржові опціони поки не одержали. Крім торгівлі декількома опціонними контрактами (наприклад, ВАТ "Укртелеком"), причому в незначних обсягах, українського ринку опціонів не існує. Це приводить до додаткових ризиків ліквідності по опціонах, тому що біржа, що котирує опціони і гарантує угоди купівлі-продажу по них, може потрапити в досить складну ситуацію, наприклад у таку, коли є маса покупців опціонів і немає продавців на них.

Узагалі, біржовий дериватив може використовуватися в двох основних напрямках — спекуляція і хеджування.

З метою спекуляції біржовий похідний інструмент зручний тим, що при мінімальних первісних капіталовкладеннях він дозволяє управляти великим капіталом.

Наприклад, для відкриття позиції по ф’ючерсу на базовий актив у 1000 грн. необхідно внести гарантійний депозит на суму в кілька відсотків (у середньому 5-10%), відповідно 50-100 грн., а отримати прибуток на всю суму базового активу. Тут відразу варто обмовитись, що і збиток буде на всю суму базового активу.

З цього випливає, що фактично при роботі з ф’ючерсами ми маємо щодо базового активу кредитне плече 1:10-1:20, що навряд чи зможе одержати брокер, що працює з основними цінними паперами. Крім того, ми платимо тільки за сам ф’ючерс (сума, що прямує до нуля, щодо суми базового активу за контрактом), а платежу за своєрідне кредитне плече немає.

У свою чергу, для придбання біржового опціону на визначений базовий актив необхідно виплатити премію (обчислювальну звичайно у відсотках до суми базового активу і залежну від ситуації на ринку базового активу і ціни, закладеної в опціоні), щоб мати можливість купити чи продати (відповідно колл- чи пут-опціони) цей базовий актив за зафіксованою ціною. Тут, з одного боку, обмежений ризик збитків у порівнянні з ф’ючерсом, що дорівнює сумі виплаченої премії, з іншого боку, і обсяги активів, якими ми управляємо стосовно витраченого капіталу менше.

Для цілей хеджування біржові деривативи є найбільш оптимальним інструментом. По-перше, ці інструменти будуть гарантовано виконані, цю гарантію дає кліринго — розрахункова палата біржі. По-друге, інвестиційна компанія може зафіксувати оптимальну для себе ціну зараз, а здійснити операцію в майбутньому, що дозволяє, використовувати деривативи на індекси для хеджування портфелів від втрат ризику чи втрачених можливостей.

З вищесказаного випливає, що для ТОВ ФК «Рубін» похідні інструменти зручні тим, що дають:

• можливість ризикових і дохідних спекуляцій за допомогою біржових ф’ючерсів, а також помірної спекуляції за допомогою біржових опціонів;
• можливість використовувати ф’ючерси як інструмент диверсифікованості портфелів (має сенс використовувати, якщо інвестор не має достатніх засобів для диверсифікованості за допомогою основних цінних паперів (акцій, облігацій), використовувати опціони на індекс, подібний портфелю інвестора чи ідентичний йому, як інструмент хеджування всього портфелю або його особливо ризикованої частини);
• можливість використовувати синтетичні й опціонні стратегії як з метою спекуляції, арбітражу, хеджування і т.д., так як і інструмент для пошуку в межах одного ринку розриву в цінах на спот-ринку і на терміновому ринку (територіальний арбітраж).

Інформація щодо обсягів по операціях з цінними паперами за ІV квартал 2004 року наведена у додатку 5. З наведених даних ми бачимо, що 40,7% організованого ринку складають деривативи.

З наведених у табл.2.1. даних, ми бачимо, що обсяг угод на організованому ринку складає лише 2-6% від загального обсягу угод.

Відповідно розвиток ринку деривативі дає поштовх для розвитку всього організованого ринку, що має першочергове значення для нашої держави.

Крім дилерської діяльності з похідними цінними паперами ТОВ ФК «Рубін» надає брокерські послуги щодо деривативів.

Такі послуги надаються клієнтам на підставі укладеного договору про надання брокерських послуг на ринку цінних паперів України. Такий договір може бути укладеним на виконання разового замовлення клієнта, так і на обслуговування протягом певного терміну.

Договір на виконання разового замовлення укладається тільки на один із видів послуг.

Договір про надання брокерських послуг на ринку цінних паперів протягом певного терміну передбачає обслуговування клієнта на підставі замовлень, які подаються ним до ТОВ ФК «Рубін».

В процесі обслуговування клієнт взаємодіє з фондовою компанією. Така взаємодія передбачає ведення переговорів щодо умов проведення операцій.

Під час переговорів з клієнтом визначаються такі умови:

• вид цінних паперів;
• емітент;
• номінальна вартість одного цінного паперу та номер (серія) випуску;
• обсяг купівлі-продажу цінних паперів;
• ціна за один цінний папір або її обмеження, яке є прийнятним для клієнта;
• вид замовлення (на купівлю/продаж/обмін цінних паперів або інше);
• від імені кого ТОВ ФК «Рубін» має діяти під час виконання замовлення клієнта (від власного імені/від імені клієнта);
• вимоги клієнта щодо здійснення перереєстрації (за перереєстрацію відповідає фондова компанія/клієнт/контрагент, термін перереєстрації, розподіл видатків між покупцем та продавцем тощо);
• термін дії замовлення (на термін або відкрите);
• розмір комісійної винагороди ТОВ ФК «Рубін» за здійснення операції з цінними паперами на визначених умовах. Як правило, розмір винагороди визначається у відсотках до обсягу операції;
• сума грошових коштів, що необхідна для сплати зборів фондових бірж або торгівельно-інформаційних систем, державного мита та інших обов'язкових платежів по виконанню доручення клієнта, що підлягає перерахуванню на відповідний рахунок фондової компанії (разом з грошовими коштами на оплату цінних паперів у випадку їх придбання);
• інші умови (особливі умови виконання операції, додаткові інструкції).

Клієнти можуть надавати замовлення на виконання наступних операцій:

• купівля цінних паперів;
• продаж цінних паперів;
• збільшення пакетів цінних паперів (скупка цінних паперів);
• зміна цінних паперів.

При видачі замовлення на продаж/обмін іменних цінних паперів клієнт має надати документи, які підтверджують його право власності або повноваження щодо цінних паперів.

Після прийняття замовлення від клієнта ТОВ ФК «Рубін» укладає договір з третьою особою на виконання цього замовлення.

Клієнти отримують можливість укладення угод по операціях з цінними паперами на організаційно-оформленому фондовому ринку. ТОВ ФК «Рубін» може приймати участь у торгах з купівлі-продажу цінних паперів на біржах та позабіржових торговельних системах.

На фондових біржах та позабіржових торговельно-інформаційних системах торгівля похідними цінними паперами здійснюється за такими правилами:

Участь в торгах можуть брати учасники торгів, що виконують умови Специфікації похідного цінного паперу.

Специфікація похідного цінного паперу — документ, в якому встановлюються кількісні та якісні характеристики похідного цінного паперу. Специфікація повинна містити наступні дані:

• код похідного цінного паперу;
• характеристики базового активу;
• термін та спосіб виконання зобов’язань за похідним цінним папером;
• порядок здійснення остаточних розрахунків;
• порядок застосування застави;
• регламент проведення торгів;
• інші.

Наприклад, в ПФТС Специфікація похідного цінного паперу затверджується рішенням Торгового комітету та Комітету з розрахунків.

Розміщення похідних цінних паперів здійснюється за правилами одностороннього аукціону згідно вимог, що висвітлені нижче.

Продавцем на аукціоні є ініціатор аукціону.

Покупцями на аукціоні можуть бути учасники торгів, які відповідають вимогам, що встановлюються в Регламенті проведення аукціону (документ, що затверджується Торговим комітетом, в якому визначаються особливості проведення торгів по окремому цінному паперу).

Торги по похідних цінних паперах, які пройшли процедуру розміщення (відчуження цінних паперів первинним власникам), здійснюються відповідно до Специфікації похідного цінного паперу.

Для проведення аукціону ініціатор аукціону повинен укласти з фондовою біржею або позабіржовою торговельно-інформаційною системою Договір на проведення аукціону.

За організаційне та програмно-технічне забезпечення проведення аукціону утримується плата у розмірі 0,5-1% від суми укладеної угоди, якщо інше не передбачено Договором на проведення аукціону.

У випадку несплати або несвоєчасної сплати Покупцем вартості та інших обов’язкових платежів щодо придбаних цінних паперів (фінансових інструментів) Покупець позбавляється права участі у будь-яких аукціонах, що проводяться фондовою біржею або позабіржовою торговельно-інформаційною системою.

Звичайно, не слід забувати, що похідні інструменти — це фіктивний капітал, і в західній практиці нерідкі випадки, коли ринок похідного інструменту в десятки, якщо не в сотні, раз перевищує ринок базового активу. Але не слід забувати і про те, що розвиток ринку похідного інструменту завжди викликає підвищений інтерес і до самого базового активу, стаючи "локомотивом" розвитку ринку базового активу, підвищуючи його ліквідність і даючи нові інструменти і способи для хеджування.

Розділ 3.Шляхи удосконалення формування і розвитку фондового ринку на прикладі ТОВ ФК «Рубін»

3.1.Пропозиції щодо покращання функціонування фондового ринку України

Фондовий ринок України знаходиться на етапі вирішальних зусиль для переходу із статусу механізму обслуговування процесів перерозподілу капіталу в повноцінний сегмент економіки, який є головним мірилом розвитку та багатства країни, механізмом залучення та збереження коштів населення, засобом накопичення та перерозподілу активів від неприбуткових до прибуткових галузей та суб’єктів господарювання.

Особливу вагу набувають питання розвитку фондового ринку з огляду на процеси глобалізації та євроінтеграції, які в найближчі часи проходитиме економіка України. Необхідно врахувати національні інтереси та зберегти важелі впливу на ці процеси.

Отже, найважливіші проблеми, які потребують вирішення в найближчий час, з пропозиціями щодо їх вирішення перелічені нище.

1. Захист прав інвесторів

Проблема захисту прав інвесторів є найголовнішою на фондовому ринку України. Конфлікти в акціонерних товариствах, обумовлені недосконалістю законодавства та хибною практикою корпоративного управління, обумовлюють недовіру інвесторів до основних фінансових інструментів фондового ринку. Як показують судові справи, найчастіше конфлікти виникають із приводу загальних зборів АТ. У судах оскаржуються питання скликання зборів, визначення кворуму, легітимність прийняття рішень, делегування повноважень, затвердження установчих документів, формування органів управління АТ. Слідом йдуть конфлікти, що стосуються господарської діяльності акціонерних товариств, а саме: проведення додаткових випусків акцій, здійснення операцій по розпорядженню значними активами товариства, несплати послуг реєстратора як засобу уникнення зобов’язань перед акціонерами. Поряд із цим значна кількість судових спорів стосується питань переходу прав власності: продажу акцій закритого акціонерного товариства та реалізації прав за цінними паперами.

Розв'язання проблеми лежить у правовій, економічній та етичній площині.

У правовій площині проблема може бути розв'язана двома шляхами.

Перший шлях – прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", проект якого у різних варіантах неодноразово подавався до Верховної Ради ще з 2000 року. У ньому зацікавлені дрібні акціонери та портфельні інвестори, але цей закон не сприймається крупними акціонерами, які мають потужне лоббі у парламенті. Домовленостей між конфліктними групами до цього часу не вдалось досягнути. Переговори можуть бути продовжені, але передумовою їх успіху, на наш погляд, є повне виключення з тексту законопроекту новел про закриті акціонерні товариства, акції яких за своєю суттю не є ані ринковим інструментом, ані об'єктом регулювання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Другий шлях – внесення термінових змін до Закону України "Про господарські товариства" з метою запобігання корпоративних конфліктів. При цьому поле для консенсусу може бути набагато ширше. Принципово потрібно:

• виписати процедуру скликання та проведення загальних зборів,
• унеможливити розмивання та переведення капіталу без згоди всіх акціонерів,
• забезпечити рівне право на придбання відповідної частки нових емісій акцій за номінальною вартістю всіма акціонерами,
• забезпечити повний та вільний доступ до інформації акціонерного товариства всіх акціонерів,
• розмежувати правила функціонування відкритих та закритих акціонерних товариств.

Це відповідає принципам справедливості та гармонії, задекларованим новим Урядом України.

Однак тільки це не створить в Україні ринок акцій. Якщо дійсно дбати про функціонування вільного фондового ринку у певному економічному просторі, необхідно створити правове поле для виникнення нових інституцій, які не були б обтяжені наслідками приватизації та створювались для залучення капіталу з ринку. З цією метою необхідно в нормативних документах про регулювання діяльноті акціонерних товариств передбачити фіскальні стимули для функціонування акціонерного товариства, яке прийняло на себе зобов’язання підтримувати постійний двохсторонній лістинг акцій на організованому ринку.

Економічною складовою процесу захисту інтересів міноритарних акціонерів є створення умов для більш широкого залучення до операцій на фондовому ринку фізичних осіб. Одним із заходів може бути встановлення на певний період пільгового оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами і внаслідок володіння ними, причому тут ефективним видається прийняття гнучкої системи ставок в залежності від виду отриманих доходів – дивіденди, доходи від продажу акцій із спекулятивною метою чи від участі в інвестиційних фондах. Така система, доречі, працює у США, де діють різні ставки оподаткування.

Етична складова проблеми є також надзвичайно важливою. Слід прищеплювати культуру корпоративного управління на українських підприємствах, створюючи належні умови для інвестування коштів у їх розвиток. Треба, щоб власники акцій розуміли, що від якості корпоративного управління залежить вартість належних їм акцій.

Необхідно також забезпечити рівний підхід до оподаткування різних сегментів фінансового ринку. Зараз доходи від цих операцій оподатковуються по найвищій ставці порівняно з доходами від депозитів або страхових полісів.

2. Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості

Права інвесторів гарантуються не тільки правовими засобами, але й доступністю пересічних громадян до торгових систем. Якщо банківські депозити та страхові поліси є абсолютно доступними до будь-якої фізичної особи, купити акцію чи облігацію звичайній людині надзвичайно важко. Фондовий ринок існує для невеликого кола осіб, часто можна почути про його відсутність.

Уявлення про відсутність в Україні фондового ринку виникає від наступного: загальний обсяг торгів на фондовому ринку у 2004 р. – 230 млрд. грн., обсяг торгів на регульованому ринку – 9,3 млрд. грн., або 4% від загального обсягу торгів. Нерегульований ринок не прозорий і не ліквідний, він не виконує функцію встановлення справедливих цін. Необхідно сприяти тому, щоб купівля-продаж цінних паперів відбувалась здебільшого на регульованому (організованому) ринку і будь-яка особа повинна мати можливість на свій ризик їх купити чи продати, а торгова система повинна відповідати за виконання укладеного договору.

Адміністративними заходами перевести торги на регульований ринок надзвичайно важко. Це пояснюється сформованою "схемною" системою перерозподілу капіталу, від якої основні промислово-фінансові групи України не бажають відмовлятись. Але якщо держава дійсно зацікавлена у функціонування прозорого фондового ринку, можна знайти шлях пошуку стимулів для зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на регульованому ринку. Такі стимули мають бути не адміністративними, а економічними.

Існування 10 організаторів торгівлі в Україні обумовлено м'якими до їх утворення та функціонування вимогами. Якщо йти шляхом зосередження торгівлі цінними паперами на регульованому ринку, то потрібно встановити норматив мінімального обсягу торгів (наприклад, 100 млн. грн на рік), при недосягненні якого ліцензія організатора торгівлі анулюється. Необхідно також законодавчим шляхом усунути непорозуміння у статусі бірж та торгово-інформаційних систем.

Для всіх торгових систем України мають бути розроблені та впроваджені єдині стандарти професійної діяльності, які повинні жорстко контролюватись держаним органом з питань регулювання фондового ринку.

3. Удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів

Випуск та обіг деривативів законом не відрегульований, правові засади функціонування фондового ринку застаріли і не відповідають його сучасному стану та вимогам розвитку. Спроби прийняття нової редакції закону «Про цінні папери та фондовий ринок» були невдалими. Такий закон повинен базуватись на багаточисленних вітчизняних напрацюваннях у цій сфері з врахуванням положень останньої важливої Директиви 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансових інструментів” та інших директив ЄС.

Такий підхід дозволить прискорити адаптацію законодавства України до законодавства ЄС.

Нова нормативна база повинна враховувати необхідність вирішення наступних питань, пов'язаних з розвитком інформаційних технологій:

• спрощення розрахунків (грошові кошти «цінні папери) з нерезидентами, а також щодо спрощення придбання цінних паперів іноземних емітентів;
• створення кліриного-розрахункової системи для організованого ринку, включаючи інтернет-торгівлю цінними паперами;
• створення умов для розбудови системи інтернет-торгівлі цінними паперами з виходом на західні торгівельні майданчики таким чином, щоб торгівля могла здійснюватися як безпосередньо інвесторами через інтернет-шлюзи;
• запровадження електронного документообігу щодо цінних паперів на основі чинних законів України.

4. Інституціалізація фондового ринку

Головними інститутами фондового ринку сьогодні є торговці цінними паперами – їх 780 (з них банків – 146, небанківських фінансових установ — 634). Якщо для банків діяльність з випуску та обігу цінних паперів не є головною, то для небанківських установ – це основний вид діяльності. Проблема полягає в тому, що переважна більшість компаній-торговців постійно не займаються цією діяльністю, створені для обслуговування певних фінансових груп і проводять декілька угод на рік. Виключенням є торговці-зберігачі (їх у небанківському секторі всього 33). Тому перетворення торговців цінними паперами небанківського сектору у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг є пріоритетною задачею.

Ми вважаємо, що сьогодні існують нерівні умови професійної діяльності на фондовому ринку для банків та небанківських фінансових установ. Те, що дозволено банкам, недозволено небанківським установам, тоді як для банків надання послуг на фондовому ринку не є основним видом діяльності. Професіоналізм інвестиційної компанії більший через спеціалізації, концентрації зусиль на наданні певних фінансових послуг. Закон України "Про банки та банківську діяльність" передбачає існування спеціалізованих інвестиційних банків. На наш погляд, саме вони повинні здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку

5. Розбудова національної депозитарної системи

Розбудова національної депозитарної системи вимагає внесення змін до чинного законодавства. Потрібно внести зміни до закону “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Беззаперечними положеннями нового законодавчого поля мають стати можливість існування в Україні тільки одного Центрального депозитарію цінних паперів, непідвласного впливу держави та корпоративних фінансових груп, та ліквідація поділу випусків цінних паперів на "документарні" та "бездокументарні". Однак при цьому залишається проблема неузгодженості системи обліку цінних паперів.

Пропонується передбачити у новому законі існування у небанківському фінансовому секторі "нових реєстраторів" (спеціалізованих депозитарних установ) – юридичних осіб, які б поєднували функції існуючих реєстраторів та зберігачів цінних паперів, обслуговували як емітентів, так і власників цінних паперів, мали нормативно забезпечені інформаційні, технологічні та юридичні зв'язки з центральним депозитарієм та працювали в єдиній системі обліку цінних паперів, в тому числі як прав власності на цінні папери, так і прав за цінними паперами.

6. Державне регулювання

На наш погляд, вірним підходом до побудови органів державного управління є функціональний підхід. Поняття "державне регулювання" трактується в законодавчих актах дуже широко, поєднуючи такі функції як розробка нормативно-правових актів та нагляд. Потрібно розділити ці функції між різними органами державного управління. За розробку нормативно-правових актів від Уряду, в тому числі і з питань фондового ринку, повинен відповідати один орган, а за регулювання, що складається з трьох основних функцій: ліцензування, нагляд та застосування заходів впливу, інший – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Що стосується Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, то такий орган те ж повинен залишитись в силу необхідності виконання специфічних функцій: реєстрація випусків цінних паперів; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контроль за їх дотриманням; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів тощо.

Важливе значення має також передача деяких повноважень держави саморегулівним організаціям.

3.2.Оптимізація фондового портфелю за допомогою моделей Марковіца, Шарпа та Квазі-Шарп

Кожний цінний папір характеризується дохідністю та ризиком. Під ризиком розуміється ймовірність неотримання очікуваного прибутку чи навіть часткову або повну втрату коштів, які вкладені в цінні папери. Ризик та дохід різних цінних паперів різні. Як правило, цінні папери, яким притаманний ризик, дають невеликий прибуток, а цінні папери, які можуть дати більший дохід, характеризуються більшим ризиком.

Ризик прийнято розділяти на ринковий, тобто єдиний для всіх цінних паперів, який неможливо уникнути, та індивідуальний — притаманний конкретному цінному паперу. Вкладаючи грошові кошти в різні цінні папери, формуючи портфель цінних паперів, можливо практично до нуля знизити індивідуальний ризик: якщо по одним цінним паперам буде низький дохід (збиток), то інші це компенсують. Чим більше цінних паперів знаходиться в портфелі, тобто чим більше він диверсифікований, тим менший індивідуальний ризик.

Кожне підприємство, яке бажає розмістити вільні кошти на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику та прибутку. Високий прибуток для одного підприємства може здатися низьким для іншого. Якщо одні надають перевагу ризику з низьким прибутком, то інші — погоджуються на великий ризик з очікуванням великого прибутку.

Метою оптимізації портфелю цінних паперів є формування такого портфелю цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємств як за прибутками, так і за ризиком, та при цьому достатньою мірою був диверсифікований.

Нехай дохідність портфелю з N цінних паперів R_p та його ризикованість s_pвизначається функціями:

R_p = RETURN (W_i, s_i, r_i; i = 1K N) та s_p= RISK (W_I, s_i, r_i; i = 1K N),
де: W_i — процентна частка цінних паперів портфелю;

s_i— деяка характеристика ризику даного цінного паперу, звичайно це середнє квадратичне відхилення дохідності цінних паперів;
r_i — дохідність цінних паперів.

При розв'язуванні задачі необхідно урахувати наступні натуральні обмеження:

• сума усіх акцій (у відсотках) складає 100%: W₁+W₂+K+W_i+K+W_n = 1
• Кількість акцій не може бути від'ємною: W_I = 0

Розв'язуванням задачі є певна цільова структура портфеля, представлена набором значень (W₁, W₂,…, W_N). Ідеальна постановка задачі оптимізації портфелю — отримати максимальну дохідність при мінімальному ризикові

Але така задача некоректна, тобто не має однозначного рішення. Ідеальний результат недосяжний, як і все ідеальне.

Виходом з положення є введення критичних обмежень. Перший варіант — задатися певною максимально допустимою величиною ризику s_reqТоді задача оптимізації зводиться до вибору такої структури портфелю, при якій ризик портфелю не перевищує заданого значення, а дохідність портфеля є максимальною. Така задача надалі буде називатись прямою задачею. Другий варіант — задається певною мінімально допустимою величиною дохідності. В цьому випадку задача оптимізації зводиться до вибору такої структури портфелю, прибуток якого вищий заданого значення, а ризик мінімальний:

Модель Марковіцабазується на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємопов'язані: із зростанням дохідності одних паперів спостерігається одночасне зростання і по іншим паперам, треті залишаються без змін, а в четвертих, навпаки дохідність знижується. Такий вид залежності не детермінований, тобто однозначно визначений, а є стохастичним, і називається кореляцією.При спробі розв'язати пряму або обернену задачу виникає запитання: яким чином визначаються характеристики портфелю (дохідність та ризик). На сьогоднішній день найбільш розповсюджені 2 моделі визначення характеристик портфелю: модель Марковіца та модель Шарпа. Обидві моделі створені і успішно працюють в умовах, що склалися у відносно стабільних західних фондових ринках. Нажаль, до їх числа український фондовий ринок поки що не входить. Через це була розпочата спроба створити модель, яка здатна успішно функціонувати в умовах фондового ринку, що формується, розвивається та реорганізується, яким є фондовий ринок України. Створена модель отримала назву Квазі-Шарп. Розглянемо кожну модель окремо.

Модель Марковіца має наступні основні припущення:

• за дохідність цінних паперів приймається математичне очікування дохідності;
• за ризик цінних паперів приймається середнє квадратичне відхилення дохідності;
• вважається, що дані минулих періодів, які використані при розрахунках дохідності і ризику, повністю відображають майбутні значення дохідності;
• ступінь і характер взаємозв'язку між цінними паперами виражається коефіцієнтом лінійної кореляції.

За моделлю Марковіца дохідність портфелю цінних паперів — це середньозважена дохідність паперів, його складових, яка

Проведемо числове моделювання оптимізації фондового портфелю, використовуючи модель Квазі – Шарп за допомогою програми Qsharp, яка працює у середовищі MS Ехсеl.

Дохідність цінних паперів складається з курсової різниці, дивідендних платежів, купонних платежів, дисконту тощо. В умовах сучасного фондового ринку України розраховувати на дивіденди поки що рано. Через це за дохідність цінних паперів приймається відносна курсова різниця.

Як вхідні дані для моделювання використані тижневі котирування акцій шести підприємств України протягом визначеного періоду. В додатку 6представлені дані про дохідність акцій у розглянутий проміжок часу, беручи до уваги, що дохідність дорівнює відносному зростанню котирувань.

На основі даних додатку 6розраховано характеристики кожного цінного паперу (коефіцієнт, середня дохідність і залишковий ризик), а також дохідність та ризик одиничного портфелю. Результат розрахунку характеристик цінних паперів показано у табл. 3.1.. Дохідність одиничного портфелю і його ризик показано у додатку7. При числовому моделюванні було задано необхідну дохідність портфелю 4%, допустимий ризик портфелю 8%, очікувану дохідність одиничного портфелю 3%.

Користуючись вбудованою функцією MS Ехсеl "пошук рішення", розв'язані пряма і зворотна задачі по оптимізації фондового портфелю. Опрацювавши дані, програма обрахувала оптимальні структури фондового портфелю з паперів, що розглядаються, які забезпечують максимально можливу дохідність при заданому рівні ризику (пряма задача) або мінімально можливий ризик при заданій дохідності (зворотна задача). Одержані результати наведено у додатку 7.

Отже, на сучасному етапі розвитку фондового ринку України при оптимізації фондового портфелю можна користуватися моделями Марковіца, Шарпа та Квазі-Шарп.

Модель Квазі — Шарп найбільш підходить для застосування ТОВ ФК «Рубін» так як її раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості цінних паперів, що належать до однієї чи кількох галузей. З її допомогою добре підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфелю.

3.3.Оптимізація розподілу інвестицій за допомогою генетичних алгоритмів

Для того, щоб отримати прибуток від операцій на фондовому ринку, інвестор повинен приймати далекоглядні рішення. Але сам процес прийняття рішень ускладнюється великим потоком даних, аналіз яких в цій роботі пропонується оптимізувати.

Прогнозування є ключовим етапом при прийнятті рішень щодо розподілу інвестицій на фондовому ринку. Для складання прогнозу щодо поведінки цінних паперів пропонується використовувати нейронну мережу, навчену методам фундаментального та технічного аналізу. Нейронна мережа представляє собою набір нейронів, які з’єднані між собою. Передаточні функції всіх нейронів можуть змінюватись, а ваги є параметрами мережі і є константами. Нейронна мережа обирає ті сигнали, які мають максимальний рівень. Далі ті емітенти, які мають максимальний рівень сигналу повинні розглядатись як данні для обробки генетичним алгоритмом системи.

Розглянемо задачу пошуку оптимального рішення на фондовому ринку стосовно розподілу інвестицій в цінні папери багатьох емітентів. В цій задачі змінними будуть обсяги коштів, які вкладаються в ті чи інші цінні папери, а функцією, яку треба максимізувати – сумарний обсяг дохідів особи, яка приймає рішення щодо розподілу інвестицій.

Використовуючи методи генетичних алгоритмів в системі прийняття рішень необхідно передбачати в ній природні способи оптимізації. Кожний варіант вкладення в цінні папери розглядається системою як індивідуум, а прибутковість варіанту, як пристосованість даного індивідуума. Тоді, відповідно до методів генетичних алгоритмів, в процесі “еволюції” пристосованість індивідуумів буде зростати, а значить, будуть з’являтись все більш і більш прибуткові варіанти інвестування. В деякий момент еволюція повинна бути призупинена і вибір найкращого індивідуума і буде достатньо ефективним рішенням задачі.

Вперше подібний алгоритм був запропонований у 1975 році Джоном Холландом (John Holland) у Мичиганском університеті. Він одержав назву "репродуктивний план Холланда" і є основою практично всіх варіантів генетичних алгоритмів. Однак, перед тим як ми його розглянемо докладніше, необхідно зупиниться на тім, яким чином об'єкти реального світу можуть бути закодовані для використання в генетичних алгоритмах.

З біології нам відомо, що будь-який організм може бути представлений своїм фенотипом, що фактично визначає, чим є об'єкт у реальному світі, і генотипом, що містить всю інформацію про об'єкт на рівні хромосомного набору. При цьому кожен ген, тобто елемент інформації генотипу, має своє відображення у фенотипі. Таким чином, для вирішення задач нам необхідно представити кожну ознака об'єкту у формі, що підходить для використання в генетичному алгоритмі. Усе подальше функціонування механізмів генетичного алгоритму здійснюється на рівні генотипу, дозволяючи обійтись без інформації про внутрішню структуру об'єкту, що й обумовлює його широке застосування в різноманітних задачах.

Зазвичай для представлення генотипу об'єкта застосовуються бітові рядки. При цьому кожному атрибуту об'єкта у фенотипі відповідає один ген у генотипі об'єкта. Ген являє собою бітовий рядок, найчастіше фіксованої довжини, що являє собою значення цієї ознаки.

Таким чином, для того, щоб визначити фенотип об'єкту (тобто значення ознак, що описують об'єкт) нам необхідно тільки знати значення генів, що відповідають цим ознакам, тобто генотип об'єкта. При цьому сукупність генів, що описують генотип об'єкта, являє собою хромосому. У деяких реалізаціях її також називають індивідом. Таким чином, у реалізації генетичного алгоритму хромосома являє собою бітовий рядок фіксованої довжини. При цьому кожній ділянці рядка відповідає ген. Довжина генів усередині хромосоми може бути однаковою чи різною. Найчастіше застосовують гени однакової довжини. Розглянемо приклад хромосоми й інтерпретації її значення. Допустимо, що в об'єкта мається 5 ознак, кожний закодований (за допомогою кодування Грея) геном довжиною в 4 елементи. Тоді довжина хромосоми буде 5*4=20 біт.

Для генерування еволюційного процесу системою генерується випадкова популяція – декілька індивідуумів з випадковим набором генів.

Для цього попередньо в базу даних системи повинна заноситись інформація стосовно цінних паперів, які обертаються на ринку. Наприклад, інформація стосовно курсів цінних паперів мінімум за останній квартал. Але у цьому випадку акції емітентів, по яких рідко проходять угоди повинні вивчатись більш ретельно. Тобто для таких емітентів повинні вивчатись не тільки курси, а й інша інформація, наприклад інформація про фінансовий стан підприємства або інформація про вид діяльності підприємства.

Потім, за допомогою нейронних мереж, здійснюємо прогнозування щодо поведінки цінних паперів, інформація про які міститься в нашій базі даних.

Таким чином ми створили хромосоми для роботи нашого генетичного алгоритму. В нашому випадку хромосома буде числовим вектором, який відповідає потребам, щодо наявності інформації про прибутковість в деякий період.

Отже в процесі роботи нашого генетичного алгоритму спочатку системою генерується випадкова популяція індивідуумів, тобто деякий набір рішень задачі. Далі моделюється розмноження в межах популяції. Для цього система обирає декілька пар “індивідуумів”, проводиться кросинговер між хромосомами в кожній парі, а отримані нові хромосоми розміщується в нову популяцію. В генетичному алгоритмі зберігається основний принцип відбору – чим більше пристосований індивідуум, тим більше ймовірність, що він буде брати участь у наступному кросинговері. Далі система моделює мутації, тобто випадково змінює деякі “гени” у вибраних хромосомах нового покоління. Далі стара популяція знищується і система переходить до розгляду наступного покоління.

Розглянемо детальніше оператори генетичних алгоритмів.

Як відомо в теорії еволюції важливу роль грає те, яким образом ознаки батьків передаються нащадкам. У генетичних алгоритмах за передачу ознак батьків нащадкам відповідає оператор, що називається схрещування (його також називають кросовер чи кросинговер). Цей оператор визначає передачу ознак батьків нащадкам. Діє він у такий спосіб:

1. з популяції вибираються два індивіди, що будуть батьками;
2. визначається (звичайно випадковим чином) точка розриву;
3. нащадок визначається як конкатенація частини першого і другого батьків.

Потім з імовірністю 0,5 визначається одна з результуючих хромосом як нащадок.

Наступний генетичний оператор призначений для того, щоб підтримувати розмаїтість індивідів в популяції. Він називається оператором мутації. При використанні даного оператора кожен біт у хромосомі з визначеною імовірністю інвертується.

Крім того, використовується ще і так називаний оператор інверсії, що полягає в тім, що хромосома поділяється на дві частини, і потім вони міняються місцями. Схематично це можна представити в такий спосіб

Популяція наступного покоління містить ту ж кількість хромосом, що і початкова, але у зв’язку з відбором загальна прибутковість по ній вище, ніж в попередній популяції. Тепер система повторює описані процеси відбору, кросинговеру та мутації для нової популяції.

В кожному наступному поколінні ми будемо бачити виникнення зовсім нових рішень задачі. Імітуючи еволюцію система прийняття рішень буде завжди зберігати життя найкращому з “індивідуумів” наступного покоління. Така методика називається “стратегією елітизму”.

Таким чином на деякому етапі покращення якостей рішень задачі буде уповільнюватись і далі стане дуже повільним. Тоді з отриманих наборів “індивідуумів” відбираються ті, які надають найбільше значення функції прибутковості. Отримані відповіді і є рекомендаціями системи для проведення процесу інвестування в цінні папери.

На жаль, в ТОВ ФК «Рубін» ці системи поки що не знайшли свого застосування. Насамперед це пов’язано з тим, що позабіржовий ринок переважає біржовий за кількістю угод, а дані, наведені у фінансовій звітності не завжди відповідають реальності. Але це не означає, що подібні системи не знайдуть місця в Україні. По мірі розвитку фондового ринку постане питання про створення системи прийняття рішень на базі генетичних алгоритмів та інших методах нечіткої логіки на Україні.

Висновки

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1.Сутність фондового ринку полягає в тому, що це механізм, що зводить разом покупців і продавців фондових цінностей, тобто цінних паперів.

Цінні папери- грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

У ринковій економіці ринок цінних паперів є основним механізмом перерозподілу грошових накопичень. Фондовий ринок створює ринковий механізм вільного, хоча і регульованого, перерозподілу капіталів у найбільш ефективні галузі господарювання.

Будь — який фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний.

Першими біржами, на яких здійснювались операції з цінними паперами та які працюють і понині є Амстердамська, Лондонська, Паризька та Нью-Йоркська фондові біржі.

2.Формування фондового ринку в Україні відбувалось в кілька етапів.

Перший етап — це період виходу України зі складу СРСР, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів .

Третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів.

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні

3. Державне регулювання фондового ринку — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Проблеми законодавчого забезпечення фондового ринкута стану корпоративного управління, останнім часом набули особливого загострення.

Для торговців цінними паперами (крім банків) операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. Крім того професійна діяльність на ринку цінних паперів здійснюється за наявності ліцензії. Також є вимогищодо ліквідності торговців цінними паперами.

4.Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія "Рубін" засноване в 1995 році, має дозвіл на здійснення усіх видів діяльності з цінними паперами. Підприємство є компанією з управління активами Інвестиційного фонду "Рубін".

Компанія постійно займає високі місця в щомісячних рейтингах ПФТС.

Основними послугами, які надає підприємство є: купівля (продаж) цінних паперів на біржовому і позабіржовому ринку, консультаційні й інформаційні послуги в області приватизації і ринку цінних паперів України, аналіз інвестиційної привабливості цінних паперів і ринку цінних паперів України в цілому, купівля акцій підприємств через мережу регіональних агентів і в офісі компанії за замовленням клієнтів, формування контрольних пакетів акцій підприємств під замовлення клієнтів, розміщення коштів юридичних і фізичних осіб у цінні папери; керування рахунками клієнтів, розміщення емісій цінних паперів.

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що підприємство рентабельне, ліквідне та платоспроможне.

5.Індексом фондового ринку називається деяке число, яке характеризує його якісний стан і є приблизною оцінкою динаміки фондового ринку. Саме по собі воно не містить у собі цінної інформації. Важливим є не його значення зараз, а його відношення до попередніх.

В своїй діяльності ТОВ ФК «Рубін» використовує такі індекси:

• ПФТС – індекс (офіційний показник позабіржової фондової торговельної системи),
• KINDEX (дозволяє дослідит динаміку цін найбільш ліквідних акцій, що торгуються на українському фондовому ринку),
• КАС-20 (найбільш повно відображає фондовий ринок України, до індексу входять акцій найбільших підприємств провідних галузей промисловості України),
• КІNBOND (індекс корпоративних облігацій).

6. ТОВ ФК «Рубін» все ширше використовує ф’ючерси та опціони у своїй діяльності.

Ф'ючерс — це угода про купівлю або продаж деякого активу в майбутній фіксований момент часу по визначеній ціні. Особливістю таких контрактів є те, що вони укладаються на біржі і контрактні ціни ф'ючерсних операцій визначаються відкритими ринковими аукціонами.

Опціон — контракт, який дає право власникові (але не зобов'язує його) купити або продати певний актив по договірній ціні (ціні виконання) у визначений термін. Існує два основні види опціонів: опціон на купівлю і опціон на продаж.

На сьогодні 40,7% обсягу укладених угод на організованому ринку складають угоди з деривативами. В свою чергу обсяг угод на організованому ринку складає лише 2-6% від загального обсягу угод. Відповідно розвиток ринку деривативів дає поштовх для розвитку всього організованого ринку, що має першочергове значення для нашої держави.

7.Найважливіші проблеми, які потребують вирішення в найближчий час, з пропозиціями щодо їх вирішення такі:

• Захист прав інвесторівпотребує: прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", впровадження фіскальних стимулів для функціонування акціонерного товариства, встановлення на певний період пільгового оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами.
• Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості потребує: встановлення норматив мінімального обсягу торгів, при недосягненні якого ліцензія організатора торгівлі анулюється, законодавчим шляхом усунути непорозуміння у статусі бірж та торгово-інформаційних систем.
• Удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів потребує прийняття нової редакції закону Про цінні папери та фондовий ринок.
• Інституціалізаціяфондового ринку потребує перетворення торговців цінними паперами небанківського сектору у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг
• Розбудова національної депозитарної системи потребує запровадження існування в Україні тільки одного Центрального депозитарію цінних паперів, та ліквідації поділу випусків цінних паперів на "документарні" та "бездокументарні". Також пропонується передбачити існування "нових реєстраторів" – які б поєднували функції існуючих реєстраторів та зберігачів цінних паперів
• Державне регулюванняфондового ринку потребує чіткого розділу функцій між різними органами державного управління.

8.При оптимізації фондового портфелю ТОВ ФК «Рубін» може користуватись моделями Марковіца, Шарпа та Квазі-Шарп.

Модель Марковіцабазується на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємопов'язані: із зростанням дохідності одних паперів спостерігається одночасне зростання і по іншим паперам, треті залишаються без змін, а в четвертих, навпаки дохідність знижується.

Модель Шарпа розглядає взаємозв'язок дохідності кожного цінного паперу з дохідністю ринку в цілому.

Модель Квазі-Шарп ґрунтується на взаємозв'язку дохідності кожного цінного папера з деякого набору N цінних паперів з дохідністю одиничного портфелю цих паперів. Вона найбільш підходить для застосування ТОВ ФК «Рубін» так як її раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості цінних паперів, що належать до однієї чи кількох галузей. З її допомогою добре підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфелю.

9.Для оптимізації розподілу інвестицій ТОВ ФК «Рубін» може використовувати генетичні алгоритми. Кожний варіант вкладення в цінні папери розглядається системою як індивідуум, а прибутковість варіанту, як пристосованість даного індивідуума. Тоді, відповідно до методів генетичних алгоритмів, в процесі “еволюції” пристосованість індивідуумів буде зростати, а значить, будуть з’являтись все більш і більш прибуткові варіанти інвестування. В деякий момент еволюція повинна бути призупинена і вибір найкращого індивідуума і буде достатньо ефективним рішенням задачі.

Список використаної літератури

• Указ Президента України "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14.02.1997р із змінами та доповненнями, станом на 05.03.2004р.
• Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26.03.2001р.
• Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21.03.2002р.
• Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням ДКЦПФР від 11.12.2003р.
• Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів від 23.12.1996р., із змінами та доповненнями, станом на 03.06.2003р.
• Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності від 15.01.1997р., із змінами та доповненнями, станом на 25.01.2001р.
• Положення про здійснення фінансового моніторингу інститутами спільного інвестування, фондовими біржами та іншими професійними учасниками ринку цінних паперів від 13.08.2003р.
• Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів від 14.03.2001 р.
• Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001 — 2005 роки, схвалені Указом Президента України від 26.03.2001р.
• Проект Закону України «Про акціонерні товариства».
• Проект Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
• Ван Хорн Дж. Основы финансового менеджмента. — М.: Издательский дом "Вильямс", 2001. — 992 с.
• Ареф'єва О.В., Фінансовий менеджмент. – К.: ЕУФІМБ 2002.– 126c.
• Блага Н.В. Інформаційна прозорість фондового ринку України. Фінанси України. – 2005 №3 c.90-95.
• В.Твердовский. Секреты бирежвой торговли. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. — 345с.
• Гапчич Д.М. Створення рейтингової інфраструктури фондового ринку України. Фінанси України. –2005 № 1 с.78-81 .
• Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: РИА “Текст” 1992. — 94 с.
• Гольцберг М.А., Хасан – Бек Л.М. Основы финансового инвестирования. – К.: МЦПИМ, 1995.-105с.
• Гордон В.Б. Роль деривативів на ринках, що розвиваються. Фінанси України. –2005 № 1 с.70-76.
• Данілов О.Д. Інвестування: Навчальний посібник. — К.: Комп'ютерпрес, 2001. — 364 с.
• Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 1999. — 41с.
• Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Ринок цінних паперів. — К.: Міжрегіон. акад. упр. персоналом, 1999. — 67с
• Коробков Д.В. Трендовий аналіз та індексне моделювання інвестиційної привабливості цінних паперів. Фінанси України. – 2004 №11 с.110-117.
• Косенко О. Орієнтир на досконале корпоративне управління. Цінні папери України. – 2005 №12(352) с.10-11.
• Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг. – К.: ВИРА-Р, 2002.-87с.
• Кукукина И.Г. Управление финансами: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2001. – 240с.
• Ляшенко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. — К: ИКФ “Сталкер”, 1998.-68c.
• Марченко Р. Онищенко А. Опционный контракт как способ минимизации рыночного риска для инвестора. Цінні папери України. – 2005 №18(358) с.16.
• Марченко Р. Перспективы развития рынка деривативов в Украине. Цінні папери України. – 2005, №14(354) с.12-13.
• Мельник В.А. — Ринок цінних паперів. – К.: «А.Л.Д.» 1998. — 134с.
• Мендрул О.Г. Фондовий ринок: операції з цінними паперами. – К.: КНЕУ, 2000.- 156 с.
• Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М.: Перспектива, 1995. — 532 с.
• Мозговий О.М., Фондовий ринок. – К.: КНЕУ 2001. – 316с.
• Назарчук М., Курбацкий Г. Проблемы организованного рынка ценных бумаг Украины. Цінні папери України. – 2005 №15(355) с.8-10
• Олександров А. Розвиток національної депозитарної системи. Цінні папери України. – 2005 №13(353) с.9.
• Оскольський В.В. Фондовий ринок України. – К.: УФБ–“Скарбниця”, 1994. – 176с.
• Підйомний О.М. Актуальні проблеми контролю вітчизняного ринку цінних паперів. Фінанси України. – 2004 №9 с.134-142.
• Рубцов Б.Б. Зарубежные фондовые рынки. – М.: Інфра-М, 1996. – 267с.
• Румянцев С. Перспективи розвитку фондового ринку. Цінні папери України. – 2005 №6(346) с.8.
• Румянцев С. Проблемні питання діяльності ДКЦПФР. Цінні папери України. – 2005 №15(355) с.7.
• Румянцев С. Стандарти прозорості на фондовому ринку. Цінні папери України. – 2005 №18(358) с.10.
• Румянцев С. Тенденції розвитку ринку облігацій. Цінні папери України. – 2005 №17(357) с.12.
• Румянцев С. Тенденції розвитку фінансових ринків. Цінні папери України. – 2005 №16(356) с.8.
• Румянцев С. Фондовий ринок як механізм залучення інвестицій. Цінні папери України. – 2005 №7(347) с.7.
• Сіржук Р. Відновлення біржової приватизації. Цінні папери України. – 2005 №19(359) с.8.
• Худолій Л.М., Теорія фінансів. –К.: ЕУФІМБ 2002.-148c.
• Шарпан Н. Мегарегулятор з далекого сходу. Цінні папери України. – 2005 №10(350) с.29.