Вступ.

1. Міжнародний бізнес – основа міжнародного менеджменту.

2. Форми кооперації й конкуренції на міжнародних ринках.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Бізнес — це підприємницька діяльність, метою якої є створення й одержання прибутку.

Бізнес, як категорія ринкової економіки, являє собою систему зв'язків між економічними суб'єктами (підприємствами, компаніями, банками і т.д.) у процесі виробництва, розподілу, обміну товарами, послугами, капіталом і т.д.

На певному етапі розвитку ринкової економіки бізнес (підприємницька діяльність) починає виходити за національні межі. Таким чином формується міжнародний бізнес.

Міжнародний бізнес — це підприємницька діяльність того або іншого економічного суб'єкта (компанії, підприємства, банку і т.д.) у двох і більше країнах. Це система зв'язків між економічними суб'єктами в процесі міжнародного виробництва, розподілу, обміну товарами, послугами, капіталом, робочою силою і т.д.

Головні завдання роботи:

♦ охарактеризувати особливості сучасного міжнародного бізнесу, міжнародної кооперації;

♦ з'ясувати зміст і роль міжнародного менеджменту в міжнародному бізнесі;

♦ визначити основні концепції і дати класифікацію моделей міжнародного менеджменту;

♦ класифікувати цілі міжнародного менеджменту, визначити його завдання і вимоги до їх виконання.

1. Міжнародний бізнес – основа міжнародного менеджменту

Мета міжнародного бізнесу, як і національного — прибуток. Але не власне прибуток, а стабілізація або збільшення обсягу (маси) і норми прибутку, тобто підвищення рентабельності, ефективності загального бізнесу того або іншого економічного суб'єкта, підприємця. Тому важливо з'ясувати причини, що обумовлюють формування і розвиток міжнародного бізнесу, а також способи, методи, засоби досягнення головної його мети.

Розглядаючи причини формування і розвитку міжнародного бізнесу, доцільно поділити їх на дві групи:

1) причини, що визначають необхідність (неминучість) виникнення такої категорії бізнесу;

2) причини, що обумовлюють можливість здійснення міжнародного бізнесу.

Перша група містить такі причини:

♦ загострення конкуренції на внутрішніх ринках, пов'язане зі збільшенням кількості підприємців, обмеженістю платоспроможного попиту;

♦ відносна обмеженість внутрішніх ринків (з урахуванням чисельності населення, масштабів території і т.д.);

♦ обмеженість економічних ресурсів, у т.ч. природних, матеріальних, трудових, технологічних, фінансових, у національному господарстві;

♦ недосконалість національної законодавчої системи, що регулює приватне підприємництво;

♦ нерівномірність соціально-економічного розвитку країн.

До другої групи належать такі причини:

♦ постійний розвиток продуктивних сил, НТР, у т.ч. в комунікаційній системі (транспорт, зв'язок, інформація і т.д.);

♦ формування великих корпорацій, банків, що володіють величезними виробничими, комерційними, науково-технічними, фінансовими ресурсами;

♦ лібералізація зовнішньоекономічної політики країн світового співтовариства, формування «відкритої економіки» в більшості країн світу.

Головна мета міжнародного бізнесу, причини його формування і розвитку обумовлюють певну систему способів, методів, засобів досягнення цієї мети. На різних етапах розвитку, функціонування міжнародного бізнесу дана система має свої особливості. Тому важливо і необхідно виділити основні етапи розвитку міжнародного бізнесу. У якості основного критерію періодизації розвитку міжнародного бізнесу доцільно взяти об'єкт (сферу) міжнародної підприємницької або зовнішньоекономічної діяльності. В історії розвитку міжнародного бізнесу виділяються три основних об'єкти економічної інтернаціоналізації, глобалізації:

1. Сфера обміну результатами виробництва, або міжнародна торгівля (світові ринки товарів).

2. Сфера обміну факторами виробництва (світові ринки капіталів, праці, технологій).

3. Сфера власне процесу виробництва.

Відповідно до цих об'єктів виділяються три етапи в розвитку міжнародного бізнесу. Слід зазначити, що ці об'єкти існують на всіх етапах розвитку міжнародного бізнесу, але на кожному етапі в якості основного, визначального є один з них.

На першому етапі головною сферою міжнародного бізнесу є експортно-імпортна діяльність приватної компанії, або зовнішні ринки.

Існує три основних способи досягнення мети міжнародного бізнесу в цій сфері:

♦ розширення збуту;

♦ придбання ресурсів;

♦ диверсифікація джерел постачання і збуту.

На другому етапі головною сферою міжнародного бізнесу є система міжнародного руху фінансових ресурсів (капіталу в різних формах, іноземної валюти, цінних паперів), або фінансові ринки.

Головна мета залишається тією ж самою, але способи її досягнення інші:

♦ участь у закордонному інвестуванні;

♦ придбання фінансових ресурсів;

♦ диверсифікація джерел фінансування підприємницької діяльності у себе вдома і за рубежем.

На третьому етапі головною сферою міжнародного бізнесу є безпосередньо процес підприємницької діяльності.

Основними способами досягнення головної мети міжнародного бізнесу на цьому етапі є:

♦ перенесення частини виробничого бізнесу за кордон;

♦ географічне розширення виробничого простору;

♦ формування закордонного сектора.

Важливо відзначити ще раз, що на всіх етапах функціонування міжнародного бізнесу він бере участь у всіх трьох сферах, але на кожному етапі переважної є одна з них.

Тому важливо з'ясувати характерні риси, особливості міжнародного бізнесу на сучасному етапі. До основних особливостей сучасного міжнародного бізнесу належать:

1) усі країни і регіони втягнені в більшій або меншій мірі в систему міжнародного бізнесу;

2) спостерігається широка географічна і галузева диверсифікованість міжнародного бізнесу, тобто міжнародні компанії здійснюють свій бізнес у багатьох країнах і галузях.

Міжнародний бізнес має глобальний характер;

3) усі три розглянутих об'єкти є сферами міжнародної підприємницької діяльності приватних компаній. Але головним об'єктом є транснаціоналізація власне процесу виробництва;

4) головними суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності (ЗЕД) є міжнародні корпорації, і насамперед транснаціональні корпорації (ТНК);

5) надзвичайно великі масштаби і темпи міжнародного бізнесу. Про це свідчать порівняльні дані — питома вага транснаціонального бізнесу в загальній підприємницькій діяльності приватних компаній, або індекс транс націоналізації.

Розглядаючи питання, пов'язані з аналізом міжнародного менеджменту, необхідно насамперед дати його визначення як науки і практики досягнення конкурентних переваг міжнарод-них корпорацій.

Міжнародний менеджмент — це система методів управлі-ння, спрямованих на формування, утримання, розвиток і вико-ристання конкурентних переваг у різних країнах з метою підвищення ефективності (рентабельності, якості виробництва, зниження витрат і максимізації прибутку), стабільності, зміцнення і розширення позицій міжнародних компаній на світових ринках.

Управлінням міжнародною діяльністю займаються всі компанії. Зміст міжнародного менеджменту наочно виявляється в основних концепціях управління міжнародними компаніями.

Ці концепції обумовлені співвідношенням (конфронтацією) двох протилежних вимог у загальній системі менеджменту корпорацій:

а) з одного боку, необхідність пристосування до національних умов;

б) з іншого боку, необхідність якомога ширшої інтеграції усіх видів діяльності в глобальному масштабі.

Перша вимога обумовлена різноманіттям національних потреб, ринкових і виробничих структур, інструкцій урядів країн, у яких міжнародна компанія здійснює виробничу або збутову діяльність, а також особливостями країн у зв'язку з відмінностями у вартості факторів виробництва і кваліфікації працівників.

Друга вимога — конвергентність потреб у багатьох країнах; існуючі у світовому масштабі попит і конкуренція; можливість використання синергетичних ефектів.

Таким чином, головне завдання підприємницької політики міжнародної компанії — збалансованість переваг, що є результатом пристосування до місцевих умов і використанням переваг світової інтеграції усіх видів діяльності у світовому масштабі.

Як свідчить світова практика, конкуренція, конкурентне середовище безпосередньо впливають на впровадження якісного менеджменту. Міжнародна корпорація з якісним менеджментом працює не більше — вона працює продуктивніше. Крім того, такі компанії залучають більш кваліфіковані і досвідчені кадри, спеціалістів, топ-менеджерів. У наш час в системі міжнародного менеджменту особлива роль належить такій категорії спеціалістів, як менеджери з логістики. Логістика являє собою організаційний процес формування і управління єдиною системою обслуговування різних сегментів міжнародного ринку. Робота менеджера з логістики полягає в розробці схеми руху товарів, транспортуванні і реалізації продукції, а також в аналізі всіх можливих способів взаємодії всіх організаційних і функціональних структур міжнародної корпорації.

Основним суб'єктом управління міжнародною діяльністю є міжнародні корпорації.

Міжнародна корпорація — це компанія, що займається зовнішньоекономічною діяльністю. Такі компанії характеризуються значною фінансовою, виробничою, науково-технічною і т.д. міццю, яка дозволяє впливати на національну економіку і світову економіку в цілому.

Виникнення і розвиток міжнародних компаній обумовлено різними причинами. Ці причини необхідно поділити на дві групи:

1. Причини, що викликають необхідність формування міжнародних компаній, виходу їхнього бізнесу за національні межі:

♦ виникнення і постійне поглиблення міжнародного поділу праці (що виявляється в міжнародній спеціалізації і в тому, що викликає необхідність у міжнародній кооперації), що породжує економічну взаємозалежність, взаємозалежність підприємницької діяльності головних економічних суб'єктів — приватних компаній;

♦ нерівномірність економічного і соціального розвитку країн, що породжує залежність одних країн від інших у різних сферах (виробництво, технології і т.п.);

♦ гостра конкуренція на внутрішніх і зовнішніх ринках.

2. Причини, що обумовлюють можливість формування міжнародних компаній:

♦ виникнення великих національних компаній під впливом посилення концентрації виробництва і капіталу;

♦ нерівномірність економічного розвитку країн, що дозволяє компаніям, використовуючи свої виробничі, фінансові, технологічні переваги, одержувати великі доходи від діяльності в інших країнах.

Компанії, що діють у міжнародному масштабі, — не нове явище. Вони мають довгу історію. У своєму розвитку вони пройшли ряд етапів, набуваючи різних форм.

2. Форми кооперації й конкуренції на міжнародних ринках

На міжнародних ринках діячі змушені взаємодіяти для досягнення своїх цілей. Ці взаємодії протікають у різних формах. Розглянемо деякі з них.

1. Обмінна діяльність між компаніями, що включає відносини купівлі-продажу. Це діяльність компаній із продажу й закупівлі різних ресурсів, готової продукції, наданню різного роду послуг і т.п.

Ці відносини найбільш прості й звичні для будь-якого ринку. Ринок починається з відносин купівлі-продажу. Діячі міжнародних ринках дуже обережно вибирають партнерів по поставці продукції. Вирішальний фактор, що сприяє в остаточному підсумку здійсненню покупки, у різних випадках може бути неоднаковий. Для фірми, що продає, важливий перший контакт із покупцем і першою поставкою. Якщо перший контакт удався й відбулася перша поставка, то фактично придбаний ще один постійний покупець продукції. Дуже часто для збереження контактів і в надії на майбутнє велике замовлення фірми, що продають, при першому контакті й при першій закупівлі йдуть на більші поступки контрагентові.

2. Техніко-економічне співробітництво.

Може здійснюватися на умовах технічного сприяння, на підрядних умовах і по створенню підприємств спільної діяльності.

Техніко-економічне співробітництво на умовах технічного сприяння здійснюється звичайно при будівництві або реконструкції господарських об'єктів, коли обов'язку постачальника комплектного устаткування багато в чому нагадують обов'язку звичайного продавця машинотехнической продукції. Однак у цьому випадку обсяг поставок і масштаби робіт трохи ширше: постачальник готовить технічну документацію й здійснює функції технічного нагляду, становить проект, робить геолого-розвідницькі роботи, відрядить своїх фахівців на місце будівництва.

Техніко-економічне співробітництво на підрядних умовах здійснюється, коли постачальник несе повну відповідальність за організацію будівництва об'єкта й пусконалагоджувальні роботи, тобто ступінь відповідальності й коло обов'язків постачальника значително зростає. Розділяють дві форми співробітництва на підрядних умовах:

"під ключ" — коли постачальник повністю відповідає за спорудження об'єкта й уважається виконаним свої зобов'язання при передачі замовникові ключа від готового до експлуатації підприємства;

"під готову продукцію" — коли постачальник повністю відповідає за спорудження об'єкта й пуск підприємства й уважається виконавшим свої зобов'язання при досягненні об'єктом розрахункової потужності по випуску продукції;

Співробітництво в створенні підприємств спільної діяльності — за цією формою постачальник після завершення будівництва продовжує брати участь у з функціонуючого об'єкта, в одержанні певної частки прибутку й готової продукції.

3. Міжнародне й виробниче співробітництво — ґрунтується на активному розвитку спеціалізації й кооперації виробництва, зокрема , міжнародного.

Особливістю коопераційних угод є організація виробництва об'єкта нової техніки разом з партнером. Виробничо-коопераційні відносини дозволяють ширше використати переваги прогресу, зниження витрат виробництва й підвищення ефективності виробничих процесів, установлювати довгострокові виробничо-технічні зв'язки із провідними міжнародними підприємствами даної галузі, випускати конкурентоздатну продукцію.

Об'єктами міжнародної кооперації можуть бути технологічні процеси, машинобудівна продукція, автоматизовані системи керування й ін. При цьому кооперація буває трьох видів: предметна (випуск готових машин однієї галузі — внутрішньогалузева й випуск машин різних галузей — міжгалузева), подетальна (виробництво деталей, вузлів, агрегатів), технологічна (виконання окремих технологічних процесів).

При подетальній кооперації кожний партнер здійснює на своїх підприємствах кінцеву зборку, одержуючи необхідні комплектуючі вироби від партнера-кооперанта; або один з кооперантів організує зборку кінцевого продукту, одержуючи вузли й деталі по кооперації й відшкодовуючи витрати партнерові поставками кінцевої продукції. Кооперація також може зложитися на основі обміну виробничими програмами в рамках повних асортиментів, коли певні типи продукції виготовляються в того або іншого партнера з наступним обміном цією продукцією між партнерами.

Правовою основою міжнародної кооперації є оголошення (або договір) про розробку нового виду продукції, його кооперованому виробництві й погодженому збуті, що містить звичайно на 5-літній період, і контракти купівлі-продажу кооперованих вузлів і деталей, а також кооперованої продукції.

4. Науково-технічне співробітництво — акумулювання фінансових засобів різних компаній, що діють в одній сфері бізнесу або тих, що мають інтерес в якісь певної області, у тому числі державних засобів, що направляють на науково-технічні дослідження й розробку нових товарів. Також розглядається як форма торгівлі, зокрема патентами й ліцензіями, і виступає самостійним об'єктом комерційної справи, коли ліцензійна угода супроводжується угодами про поставки встаткування, необхідного для організації виробництва по ліцензії, частин і деталей, що комплектують, виготовлених по ліцензії виробів і т.д. (поставка встаткування передбачається більш ніж в 15% ліцензійних угод), а також що як доповнює угоду по купівлі-продажу машин і встаткування, коли торгівля патентами, а частіше усього ліцензіями й "ноу-хау" полегшує покупцеві використання закуповуваного встаткування, підвищуючи для нього ступінь комфортності при висновку угоди.

Важливим фактором для характеристики відносин "покупець-продавець" на міжнародному ринку є ринкова структура продавців і покупців, тобто їхня кількість і частка, займана на ринку, що визначає можливості альтернативних покупців і продавців.

Так, більшість європейських ринків є сильноструктурованими системами, що означає, що значна частка ринку розподілена між великими компаніями, які фактично контролюють весь ринок. Ринок постійно розвивається й згодом стає усе більше структурованою системою — гине слабкий і підсилює свої позиції сильний.

Діячі міжнародних ринків у конкурентній боротьбі користуються не завжди законними прийомами збору інформації — займаються міжнародним шпигунством. Др. Уейд пропонує класифікацію джерел інформації:

1. Опубліковані й відкриті матеріали.

2. Розкриття відомостей службовцями конкурента й одержання їх без оплати.

3. Вивчення ринку й повідомлення консультантів.

4. Фінансові звіти й дослідження брокерів фондових бірж.

5. Торговельні ярмарки, виставки й проспекти конкуруючих фірм.

6. Аналіз товарів конкуруючої фірми.

7. Легальне опитування підприємців про можливості зайнятості персоналу, що працював на конкурентів.

8. Замасковане опитування й "вивудження" інформації в ході загальних зустрічей зі службовцями конкуруючої фірми.

9. Таємне пряме спостереження.

10. Помилкове опитування про можливості зайнятості конкуруючої фірми.

11. Наймання професійних дослідників з метою одержання специфічної інформації.

12. використання службовця конкуруючої фірми з метою одержання доступу до спеціальних "ноу-хау".

13. Порушення права володіння на фізичній території конкурента.

14. Підкуп постачальників або службовців конкуруючої фірми.

15. "Підсадження" своїх людей до конкурента.

16. Підслуховування телефонних розмов конкурента.

17. Крадіжка креслень, результатів досвідів, документів і т.п.

18. Шантаж.

1 — 6 джерела вважаються законними, 7-18 по наростаючій незаконними й неетичними.

Висновки

Конкурентне середовище стимулює впровадження менеджерами прогресивних методів управління. Міжнародні корпорації, які працюють у висококонкурентному середовищі, змушені використовувати більш якісний менеджмент, ніж ті, які працюють на ринках з низьким рівнем конкуренції. І, як показує практика, в середньому на п'ятому році життя компанії «втомлюються» і якість менеджменту починає знижуватися. Але чим нижчий рівень конкуренції існує на ринку, тим довше компанії з незадовільним менеджментом можуть утриматися на цьому ринку. З іншого боку, компанія з низькою ефективністю менеджменту в сучасних умовах зможе проіснувати на ринку не більше 15 років незалежно від рівня ринкової конкуренції.

Виключно складні ситуації виникають у міжнародних кор-порацій у зв'язку з проблемами адаптації культури споживання, виробничої, технологічної культури за межами європейської, північноамериканської і азійської цивілізаційних систем. Слід зазначити, що кожна національна культура має переважну тенденцію. Мислення, що ґрунтується на раціональності, характерне для Півночі; людська емоційність — для Півдня; прагматично здоровий глузд — для західного світу; інтуїтивність, що ґрунтується на цілісності, є характерною рисою Сходу. Саме на ці фактори мають звертати особливу увагу менеджери міжнародних корпорацій. Система міжнародного корпоративного управління повинна не тільки враховувати ті чи інші національні відмінності, а переймати і застосовувати їх у своїй практиці. Навіть високорозвинуті системи корпоративного управління вимагають періодичного перегляду і удосконалення, в т.ч. на підставі зовнішнього запозичення. Запозичення міжнародних зразків є виправданим, доцільним в сучасних умовах, в умовах, з одного боку, збереження багатонаціональних культур, з іншого — процесу економічної глобалізації, який розвивається.

Список використаної літератури

1. Каніщенко О.Л. Міжнародний маркетинг: Теорія і господарські ситуації: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Олена Каніщенко,; Ред. Т. В. Камінська; М-во освіти і науки України, НТУУ "КПІ". -2-е вид., перероблене. -К.: Кондор: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", 2004. -149 с.:
2. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. -384 с.
3. Міжнародний менеджмент : Навчальний посібник/ В. С. Білозубенко, О. В. Озаріна, А. А. Семенов та ін.; Під ред. О. Б. Чернеги; М-во освіти і науки України, Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. І. Туган-Барановського. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -591 с.
4. Новошинська Л. Міжнародний маркетинг: Навчальний посібник/ Любов Новошинська,; М-во освіти і науки України, Одеський держ. екон. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -174 с.
5. Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга. Учебное пособие — Изд. 2-е, доп. — М.: Издательство "Ось — 89", 1999. — С. — 40.