1. Предмет та об’єкт дослідження

2. Сутність та особливості об’єктів та категорій дослідження

3. Характеристика сучасного стану

4. Основне джерело коштів на соціальне страхування

5. Впровадження системи соціального страхування

6. Аналіз ефекту та ефективності

7. Узагальнююча оцінка ефективності розвитку

8. Розробка управлінських рішень за результатами проведеного аналізу

Список використаних джерел

1. Предмет та об’єкт дослідження

Державні цільові фонди є основною складовою державної системи соціального захисту населення. Створення структурних підрозділів фондів на регіональному рівні повинно забезпечувати вирішення визначених завдань безпосередньо в адміністративно-територіальних одиницях.

Функціонування державних цільових фондів є одним з методів державного регулювання соціально-економічних процесів. Джерела фінансування цільових фондів, які формуються під контролем держави — Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування. Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначаються законодавством України. Фінансове обслуговування та порядок звітності про виконання кошторисів зазначених фондів визначає Державне казначейство України. Діяльність Фонду соціального страхування України на випадок безробіття регламентується Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та Законом України "Про зайнятість населення", а Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності функціонує згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 2001 р.. Цей же закон визначає джерела формування цього фонду.

З історії соціального страхування

Зародження страхування в Україні припадає на 90-ті роки ХІХ століття, коли в південному регіоні у 1899 році почало діяти Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їх робітниками і службовцями.

№ п/п	Рік, дата	Подія
1	1903	був прийнятий закон про винагороду робітників і службовців, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві. Цей закон започаткував підвалини страхування працівників на випадок травм і захворювань
2	1917	у зв’язкуіз зміною державного устрою та громадянською війною, цей вид страхування припинив існування і був відновлений тільки у 1921 році
3	1933	соціальне страхування почало перетворюватись у соціальне забезпечення, що було притаманне країні з державною формою власності

Метою реформи соціального забезпечення населення України є:

Створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за нею, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших випадках, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб.

Створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства.

Удосконалення системи виплат.

Встановлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових страхових фондів.

Впровадження системи соціального страхування

З набуттям незалежності у 1993 році була розроблена і прийнята Концепція соціального забезпечення України, якою передбачалося реформування соціального захисту працюючого населення зокрема запровадження соціального страхування. 8 квітня 1996 року згідно з постановою Президії Верховної Ради України від 18 березня 1996 року були проведені парламентські слухання щодо законопроекту "Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на яких він був схвалений і рекомендований Верховній Раді розглянути цей законопроект після відповідного доопрацювання.

З урахуванням положень Конституції Основи законодавства України про соціальне страхування були доопрацьовані і подані до Верховної Ради. Парламент розглядав їх тричі у першому читанні, двічі в другому і 14 січня 1998 року прийняв Основи.

Верховною Радою України були прийняті Закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (23 вересня 1999 року № 1105-XIV), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (2 березня 2000 року № 1533-III), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (від 18 січня 2001 року № 2240-III).

Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 року) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці № 67 (1944 рік).

У 2003 році здійснюються три види загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

1.    на випадок безробіття;

2.    у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3.    від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

В липні 2003 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який почне діяти з 1 січня 2004 року.

На розгляді Верховної Ради України знаходиться кілька законопроектів щодо п’ятого виду загальнообов’язкового державного соціального страхування — медичного страхування.

2. Сутність та особливості об’єктів та категорій дослідження

Розглянемо особливості функціонування зазначених цільових фондів.

Державний Пенсійний фонд є найбільшим за обсягами перерозподілу коштів, і його бюджет за 2002 р. становив 17,99 млрд. грн. [1,36]. Слід відзначити, що він має важливе соціальне значення, тому що стосується 12 млн. жителів України [2,415]. Пенсійна система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій (25% загальної чисельності населення країни). Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

—      зборів   на   обов'язкове   державне   пенсійне страхування, що   сплачуються   підприємствами, установами, організаціями всіх форм   власності (більше 90% загальної суми надходжень);

—      зборів на обов'язкове страхування, що сплачуються   фізичними   особами   (близько   5%   загальної суми надходжень);

—      спеціалізованих цільових зборів,    що визначаються   законодавством   України   (2%   загальної суми надходжень);

—      фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати коштів до Пенсійного фонду (2-2,5% загальної суми надходжень);

—      інших   джерел   і   надходжень   (0,5-1%   загальної суми надходжень)[2, 16; 1,57].

Перешкодою для виконання фондом своїх завдань є борг по виплаті зарплати, який за даними Держкомстату України на 1 грудня 2002 р. складав 2,8 млрд. грн. Це — третина місячного фонду зарплати в Україні. Сьогодні проблема погашення заборгованою працівникам підприємств концентрується на групі підприємств-боржників, неспроможну самостійно її вирішити. [3,11]. Вирішення цієї проблеми потребує аналізу фінансове господарської діяльності підприємств — боржників та визначення перспектив його поліпшення.

Для громадян похилого віку, сім'ям з дітьми, інвалідів системи доповнюється пільгами, гарантіями, житловими субсидіями та іншими видами соціальних допомог. Серед осіб, що мають право на пільги, основну частину становлять пенсіонери загальної категорії. Кожен третій серед пільговиків — пенсіонер. Майже кожна третя особа в раїні має право на пільговий проїзд у міському та приміському транспорті [4,38]. Масове розповсюдження права на пільги призвело до включення в групу пільговиків тих категорій населення, які внаслідок свого матеріального становища використовують пільги як привілеї.

В даний час це питання є досить актуальним і механізм його вирішення повинен бути правлений на заміну системи пільг адресною грошовою допомогою, що дасть можливість першочергово забезпечити громадян, які знаходяться за межею бідності та малозабезпечених громадян. На наш погляд, є доцільним впорядкування пільг тій категорії пенсіонерів, які продовжують працювати і отримують досить значну заробітну плату. За останні 5 років в країні відбулося збільшення кількість пенсіонерів на 1000 осіб населення з 289 — у 2001 р., з 299 — у 2004 р., а також у два рази збільшилась кількість дострокових пенсій за віком (28% пенсіонерів — майже кожному четвертому пенсіонеру) [5,96]. Наслідком є зростання навантаження кількості осіб похилого віку на працююче населення, що   потребує реформування   пенсійної системи у напрямку пенсійних виплат.

Економічний стан та демографічна ситуація зумовила зниження рівня внесків на пенсійне забезпечення. Погіршує цю ситуацію наявність підприємств, діяльність яких носить частково тіньовий характер. Кошти тіньового сектору оцінюються в межах Державного бюджету і тому це є важливою проблемою.

Державний Фонд загального державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності спрямований на фінансове забезпечення громадян які тимчасово втратили працездатність, а також надає допомогу при народженні та похованні. Фонд є позабюджетним і у відповідності до чинного законодавства кошти фонд; формуються за рахунок надходжень від:

—      страхових   внесків   роботодавців   і   застрахованих осіб (80% загальної суми надходжень   — від   юридичних   осіб, 15-17%   загальної   суми надходжень — від фізичних осіб);

—      пені, штрафів та фінансових санкцій, стягнутих за порушення відповідної законодавства;

—      благодійних внесків юридичних і фізичних осіб;

—      асигнувань з Державного бюджету України;

—      інших надходжень.

Надходження від чотирьох останніх джерел складають не більше 2-3% загальної суми надходжень. Фіксований відсоток відрахувань до цього фонду складає 2,9% річного фонду оплати праці. В розвитку і функціонуванні фонду зацікавлені не лише підприємства і організації, яким доводилося б надавати грошову допомогу своїм співробітникам   за рахунок власних коштів, а й працюючі   громадяни,  які   сплачуючи   внески, впевнені в отриманні грошової  компенсації за будь-якого   фінансового   стану   підприємства, Незважаючи на очевидну зацікавленість сторін у існуванні  та розвитку фонду, питання  розміру пропонованої допомоги залишається відкритим, Проблема полягає у відсутності ефективного контролю за середньомісячними доходами громадян і   відповідної   диверсифікації   розміру   виплат, Наприклад, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 40 грн. на місяць. Така сума не забезпечує потреб   дитини   і   при   відсутності   додаткових і джерел фінансування існування за таких умов є неможливим.

Фонд соціального страхування України і випадок безробіття має важливе значення и суспільства, тому що по Україні налічуєш більше 2,5 млн. офіційно зареєстровані безробітних громадян і ще кілька мільйонів перебувають під загрозою втрати роботи [Станом на 1 грудня 2004 р. у державній службі зайнятості зареєстровано 937,4 тис. юридичний фізичних осіб (96,4% загальної кільки зареєстрованих), які є платниками страховіх внесків до фонду [9,21]. Статистика свідчить з 1,6 млн. громадян, що звернулись по допомогу з питань працевлаштування у 2004 р. роботу отримали більше 44% [1,382]. 56% громадян (з 1,6 млн.) на цей термін втратили право на допомогу по безробіттю і не знайшли роботу. Шанси на працевлаштування зменшуються при збільшенні віку безробітного. Легше працевлаштуватися особам від 20 до 29 років. За межами цієї вікової групи можливість знайти роботу значно зменшується, а громадянам віком більше 50 років працевлаштуватись без рекомендацій практично неможливо.

Закони, у відповідності з якими функціонує фонд, чітко визначають джерела надходжень для його формування:

• страхові внески страхувальників (роботодавців), що сплачуються в законодавчому порядку (більше 85% загальної суми надходжень);
• асигнування Державного бюджету;
• суми фінансових санкцій за порушення відповідного законодавства;
• благодійні  внески  фізичних  і  юридичних осіб;
• інші надходження.

Частка відрахувань до Фонду соціального страхування на випадок безробіття від фонду опити праці підприємств та організацій складає 1%. Асигнування Державного бюджету, суми санкцій та благодійні внески — близько 5% надходжень. Діяльність фонду спрямована на надання соціальної допомоги безробітним громадянам залежно від трудового стажу і середнього розміру зарплати, а також сприяння працевлаштуванню безробітних.

Цільові фонди на регіональному рівні мають свою специфіку, їх функціонування залежить від факторів, які відіграють вирішальну роль у формуванні та використанні коштів фондів. До таких факторів можна віднести:

—      економічний потенціал регіону;

—      демографічна ситуація; — платоспроможність платників;

—      контроль за платниками внесків.

Слід додати, що пенсійна система і система медичного забезпечення є частиною системи соціального забезпечення, яка крім двох вищеназваних напрямків містить інші види соціального забезпечення. Система соціального забезпечення існує на засадах державного страхування і фінансується за рахунок внесків страхувальників [11,422].

Пенсійна система США складається з окремих страхових програм, більшою частиною приватних, які пропонують споживачам різні системи нарахування пенсій. Пенсіонери мають право обирати вид цієї програми і повинні сплачувати внески [12,49]. Позитивні риси такої системи — право вибору, незалежність від економічної нестабільності та обмежений вплив держави. Визначальною рисою цих систем є те, що основним джерелом надходжень для їх функціонування є не лише кошти підприємств всіх форм власності, що характерно для України. Систему соціального забезпечення розвинутих країн майже в рівних частках фінансується всіма джерелами надходжень. Це дуже важливо, оскільки зменшення надходжень від одного джерела компенсується іншими.

3.Характеристика сучасного стану

Основною метою системи соціального страхування та пенсійної реформи є забезпечення достойного рівня життя громадянам, які протягом свого трудового життя сплачували страхові внески, не приховуючи своїх трудових доходів. Пенсійна реформа спрямована на створення рівних можливостей для пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльності, усунення диспропорцій у розмірах пенсій.

Змістомреформи соціального забезпечення населення України шляхом запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування було:

• Створеннястійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших випадках, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб.
• Створенняефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства (держави, профспілок та роботодавців).
• Удосконаленнясистеми виплат.
• Встановленнядієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових страхових фондів.

4.Основне джерело коштів на соціальне страхування

Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників — роботодавців та застрахованих осіб (крім Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в який внески сплачують лише роботодавці), асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

З переходом до ринкових відносин дедалі очевидною стає необхідність безпосередньої участі працівників у фінансуванні фондів соціального страхування, що дає їм можливість самим впливати на рівень свого соціального захисту в разі настання страхових випадків.

Перехід від фінансування загальнообов’язкового державного соціального страхування через систему податків до системи внесків має принципове значення, оскільки поняття "соціальний податок" та "страхові внески" різняться як за соціально економічною природою, так і за роллю і призначенням у соціальному захисті.

Страхові внески це форма резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних послуг працівникам в разі настання страхового випадку.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

5. Впровадженнясистеми соціального страхування

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням положень Конституції України Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (23 вересня 1999 року № 1105-XIV), “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (2 березня 2000 року № 1533-III), “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (від 18 січня 2001 року № 2240-III), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (від 09.07.2003 року № 1058-IV).

На розгляді Верховної Ради України знаходиться кілька законопроектів щодо п’ятого виду  загальнообов’язкового державного соціального страхування —  медичного страхування.

Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 року) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці № 67 (1944 рік).

У 2005 році здійснюються чотири види загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

• на випадок безробіття;
• у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
• від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
• пенсійне страхування.

6. Аналіз ефекту та ефективності

Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників — роботодавців та застрахованих осіб (крім Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в який внески сплачують лише роботодавці), асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій,  застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених  на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку;  благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

З переходом до ринкових відносин дедалі очевидною стає необхідність участі працівників у фінансуванні фондів соціального страхування, що дає їм можливість самим впливати на рівень свого соціального захисту в разі настання страхових випадків.

Перехід від фінансування загальнообов’язкового державного соціального страхування через систему податків до системи внесків має принципове значення, оскільки поняття “соціальний податок” та “страхові внески” різняться як за соціально – економічною природою, так і за роллю і призначенням у соціальному захисті. Страхові внески – це форма резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних послуг працівникам в разі настання страхового випадку.

Розміри внесків  на  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих  осіб  з кожного  виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням  Державного  бюджету  України. Кошти цільових страхових  фондів  не  включаються  до  складу Державного бюджету України.

Страхові тарифи для роботодавців та найманих працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у  2005році*

* страхові тарифи за цим видом страхування диференційовані по галузях економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва ( існує 67 класів професійного ризику виробництва, 1-му класу відповідає страховий тариф у розмірі 0,86%,   67 –му класу – 13,8%)

 

Розподіл страхових внесків на окремі види соціального страхування у 2005році (у %)

7. Узагальнююча оцінка ефективності розвитку

Зменшення навантаження на фонд оплати праці без зниження розмірів страхових виплат.

Сьогодні загальний розмір внесків на соціальне страхування досягає 42,03% (38,53 % сплачують роботодавці,  2%; 3%; 3,5%  (в залежності від розміру заробітної плати ) сплачують  наймані працівники).

Просте механічне зменшення нарахування  на фонд оплати праці призведе до повного згортання надання соціальних послуг застрахованим особам.

Для зменшення навантаження на фонд оплати праці необхідно розширити базу нарахування страхових внесків, удосконалити систему збору та обліку страхових внесків та  поетапно  забезпечити паритетну участь працівників та роботодавців  у сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Паритетна участь працівників та роботодавців у сплаті страхових внесків  відповідає нормам Концепції реформування заробітної плати та документам МОП, якими допускається перерозподіл сплати страхових внесків між роботодавцями та найманими працівниками у розмірах 50:50%%. Разом з тим, перерозподіл страхових внесків між роботодавцями та найманими працівниками можливо здійснювати тільки за умови запобігання зменшенню реальних доходів працівників у зв’язку з збільшенням для них розміру страхових внесків та встановлення розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму.

Це дозволить зменшити  навантаження на фонд оплати праці, розширити коло платників внесків за рахунок легалізації доходів, що в кінцевому підсумку призведе до збільшення надходжень до соціальних фондів та підвищення розміру соціальних виплат для застрахованих осіб.

Удосконалення тристороннього управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Уперше в Україні запроваджено управління фондами соціального страхування на паритетних засадах представниками держави, роботодавців та застрахованих осіб, тобто тими, хто формує кошти цих фондів (крім Пенсійного фонду, який протягом п'яти років із дня набрання чинності Законом України "Про  загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування" функціонує як центральний орган виконавчої влади). Таке демократичне управління дає можливість сторонам  соціального партнерства вирішувати спільні завдання з урахуванням інтересів кожної сторони, що сприяє прозорості, підзвітності, фінансовому контролю і надійному регулюванню здійснення соціального страхування.

Потребує удосконалення порядок прийняття правліннями фондів соціального страхування рішень з питань бюджету, обрання голови правління, призначення керівника виконавчої дирекції та його заступників на засадах консенсусу сторін соціального партнерства.

Підвищення ефективності роботи всіх фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування

Накопичений досвід та існування об’єктивних проблем під час проведення експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів, який на виконання Закону України від 19.10.2000 р. № 2057 "Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів" та ряду  постанов Кабінету Міністрів України вказують на те, що підвищення ефективності роботи фондів та зменшення адміністративних витрат фондів неможливо здійснити шляхом простого об’єднання ряду однакових функцій. Необхідні кардинальні якісні зміни в законодавстві про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України   від 27.10.04 р. № 31  визнано за доцільне підготовку спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку проекту „Пенсійна реформа і розвиток системи соціального страхування в Україні” та схвалена Концепція зазначеного проекту. Проект передбачає створення єдиної системи збирання, обліку та контролю надходження страхових внесків та впровадження єдиного соціального внеску.

Адміністративна система  соціального страхування  потребує  комплексного  реформування з метою  скасування  неефективного адміністрування страхових фондів.  Із зменшенням адміністративних видатків через створення єдиної системи збору та обліку внесків  і запровадженням  єдиного  соціального  внеску  підвищиться  рівень страхових  виплат  без  збільшення  податкового  навантаження  на роботодавців та найманих працівників.

Використання даних персоніфікованого обліку, створеного у Пенсійному фонді, для розрахунку страхових виплат.

Для запобігання надання роботодавцями недостовірних даних щодо середньої заробітної плати осіб для призначення страхових виплат та соціальної допомоги та з метою опрацювання механізму призначення їх на підставі даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що здійснюється Пенсійним фондом, відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.02 р. № 381 протягом 2002-2004 року у Гуляйпільському та Пологівському районах Запорізької області, мм. Свердловську та  Сєвєродонецьку Луганської області, Сокальському і Жидачівському  районах Львівської області проводився  експеримент. За результатами цього експерименту підтверджено ефективність призначення страхових виплат та соціальної допомоги на підставі даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

Подальше опрацювання питання щодо використання даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для призначення страхових виплат та соціальної допомоги  буде здійснюватися в рамках реформування системи адміністрування фондів соціального страхування.

Удосконалення чинного законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування

Досвід  функціонування системи соціального страхування показав, що вона має певні недоліки і потребує вдосконалення, зокрема: удосконалення механізму надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг; удосконалення політики диференційованих страхових тарифів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в залежності від класу професійного ризику виробництва з урахуванням практики їх застосування; забезпечення системи економічного стимулювання роботодавців у здійсненні заходів профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань.

Інформування населення про страхову діяльність та  звітування перед  громадськістю  про  доходи  і  видатки  фондів  соціального страхування, що дозволить забезпечити  прозорість функціонування    системи соціального    страхування   і   надання   можливості   повноцінно користуватися перевагами страхової системи,  сприятиме запобіганню зловживанням та корупції.

8. Розробка управлінських рішень за результатами проведеного аналізу

З розглянутих проблем регіональних цільових фондів та зарубіжного досвіду шляхи виходу з фінансової кризи можуть бути такими:

—      зменшення розміру пенсій працюючим пенсіонерам:   навантаження   працюючих   громадян пенсіонерами  з  роками  зростає.  Політика держави повинна враховувати

—      одержання пенсіонером  водночас заробітної плати  і  пенсії.   Доцільно  створити  оптимальні пропорції пенсії залежно від збільшення рівня зарплати.   За   основу   такої   системи   доцільно прийняти прожитковий мінімум. Таким  чином працюючі пенсіонери  одержуватимуть достатні кошти для існування. Держава буде зацікавлена у зменшенні суми пенсій, тому проводитиме політику щодо продовження терміну роботи пенсіонерів;

—      процес надання   пільг населенню   повинен бути звуженим, кількість пільг — зменшена: велика частина громадян має право на одержання пільг, що у кінцевому випадку приводить до втраті суті соціального забезпечення і перетворює пільги в привілеї. Система пільг повинна буй замінена адресною допомогою, що дозволить і першу чергу допомагати малозабезпеченим громадянам; контроль за перерозподілом фінансових ресурсів на підприємствах всіх форм власності: необхідність такого контролю полягає і приховуванні частиною підприємств (особливо приватних) реальних надходжень і обсягів зарплати. Подання занижених даних поглибили кризовий фінансовий стан Пенсійного фонду. Ці положення є актуальним для всіх фондів, основним джерелом фінансування яких є він рахування від фонду зарплати;

—      увага та обережність держави у ставленні банкрутства підприємств: ліквідувати таке  підприємство легше, аніж створювати нове, до того ж при визнанні банкротом підприємство автоматично перестає бути платником   податків та інших відрахувань до бюджету та цільових фондів;

— необхідно виявляти реальні причини банкрутства і  на державному  рівні  створити  системи дослідження фінансового стану підприємства;

— необхідно створити систему контролю за середньомісячними  доходами  громадян:   для видання допомоги тимчасово непрацездатним громадянам необхідно дотримуватися принципу соціальної   справедливості.   Відсутність  такої політики призводить до складних соціальних наслідків. Фіксований розмір допомоги задовольнити всіх громадян, які мають на неї право, а тих, хто має можливість отримати фінансову допомогу від родини. В основу залежності розмірі деяких  виплат  (наприклад  по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), поставити мінімальну чи середню зарплату і рівень допомоги по безробіттю чи стипендію;

—      для зменшення чисельності безробітних, що проживають   у   сільській   місцевості   доцільно використовувати заохочувальні заходи (наприклад, позики під низькі відсотки для можливого оброблення   одержаних   земельних   паїв), і повинно бути покладено на місцеву та району владу.

Список використаних джерел

1.    Статистичний щорічник України за 2001 рік.   —  К.:   Техніка,-  2002.   —   644с.  (с. 350,401,412,491,493)

2.    Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Навчальний посібник. -К.: Знання-Прес,- 2002. — 496с. ( с. 414-416)

3.    Віріч  О.  Досить працювати безплатно // Соціальний захист. — 2002. — №11. — С.11-12

4.    Мущинін В. Реформування системи пільг на Україні //   Соціальний захист.  —  2002. -№І — С. 38-43

5.    Зайчук Б.О. Характеристика і напрями формування пенсійної системи в Україні // Финансовая консультація. Спецвипуск. — 2001. -№2. — С. 95-100

6.    Фінансова звітність установ Державних цільових фондів в Черкаській області. –Управління статистики Черкаської області.

7.    Коментар директора   Департаменту державного соціального  захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України Т.А.Міщенко щодо впровадження закону "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" // Соціальний захист. — 2002. — № 3. — С.15-18

8.    Статистика області. Про розмір соціальної допомоги // Дзеркало. — 2003. — 18 лютого -С. 6

9.    Деда  В.   Вирішення  проблем   безробіття: звітує фонд // Соціальний захист. — 2002. -№12.- С.21-22

10.  Чупіна Г. Проблеми сільського безробіття //  Соціальний захист. — 2002. — №1. — С.27-30

11.  Бланкарт   Шарль.   Державні   фінанси   в умовах демократії:  Вступ до фінансової науки/ Пер. з нім. СІ. Терещенко та О.О.Терещенко. — К.: Либідь,2000. — 654 с. (с. 411-446)

12.  Калита   Н.В.   Формування   систем   приватного пенсійного забезпечення: світовий досвід і Україна //   Актуальні проблеми економіки. — 2002. — №6. — С.49

13. Волощук   Г.   Особливості функціонування державних цільових фондів/ Г. Волощук   // Економіка. Фінанси. Право. — 2003. — № 4. — C. 3-7.

14. Волощук   Г.   Шляхи ефективного використання фінансових ресурсів державних цільових фондів/ Г. Волощук   // Економіка. Фінанси. Право. — 2003. — № 5. — C. 28-32.

15. Гопцій Р.   Соціальні  фонди : що і як вони перевіряють/ Р. Гопцій // Все про бухгалтерський облік. — 2002. — 30 жовтня. — C. 26-31

16. Шмарьова Т.   Фонд як суспільна інституція: поняття і різновиди/ Т.Шмарьова // Наукові записки.Києв.-Могил.Акад.. — 1999. — № 8 . — C. 72-75