Вступ

Актуальність теми. Успішне функціонування будь-якого підприємства неможливе без фізичного захисту його від незаконних дій як фізичних осіб (суб’єктивних загроз), так і від стихійних впливів (об’єктивних загроз). Наслідки такого впливу є в окремих випадках непередбачуваними, але їхній вплив можна мінімізувати за допомогою створення ефективного фізичного захисту.

У межах єдиної політики безпеки організації фізична безпека є її основним структурним елементом, спрямованим на збереження власності, життя і здоров’я персоналу, фінансових ресурсів та інформації.

У науковій літературі питання фізичної безпеки розглядалося фрагментарно, а основної концепції її забезпечення не було розроблено.

Питання забезпечення безпеки підприємств установ та організацій неодноразово розглядалося науковцями. До того ж такий розгляд, як вже зазначалося, не був достатньо структурованим і не передбачав загальної концепції забезпечення безпеки підприємств, установ та організацій. Багато публікацій розглядали забезпечення економічної безпеки підприємств, установ та організацій [1-4]. Здебільшого забезпечення економічної безпеки розглядається у контексті забезпечення фінансової безпеки. Окремо розглядаються питання охоронної діяльності [5; 6]. Деякі автори розглядають питання загальної безпеки бізнесу [7; 8]. Окремо розглядаються питання корпоративної безпеки, кримінологічної безпеки та інші напрямки забезпечення безпеки.

Мета роботи — розробити основні напрями забезпечення фізичної безпеки та її правової і організаційної концепції. 

1. Забезпечення фізичної безпеки підприємств, установ та організацій

З метою забезпечення безпеки підприємницької діяльності та охорони підприємств, установ та організацій потрібно передусім визначити теоретичний поділ забезпечення безпеки.

В сучасних умовах діяльності будь-якого підприємства можуть загрожувати не тільки економічні фактори, а й загрози з боку хуліганських проявів, випадків викрадення документів та цінностей, бандитських нападів на комерційні структури: офіси, банки та контори фірм, транспортні засоби. Це призводить до порушень їх нормального функціонування, наносить майнову та фінансову шкоду, дискредитує керівництво у ділових колах, викликає у керівників та рядових співробітників почуття небезпеки та страху. Тому не останню роль слід приділити вивченню питання фізичної безпеки на підприємстві, методам їх запобіганню та протидії.

Вважається, що підприємства, установи та організації знаходяться на певній території, у певних будинках або спорудах і мають певні секції, які бувають відокремлені одна від одної.

Крім того, на підприємствах працюють люди, які повинні бути впевненими у своїй безпеці, тобто працювати і отримувати винагороду за працю. Це також стосується і власників підприємств та керівників, які ними керують.

Отже, можна визначити один з основних напрямів забезпечення безпеки підприємств, установ та організацій — це забезпечення фізичної безпеки. Поняття фізичної безпеки доволі об’ємне і вимагає цільового опрацювання у різних напрямах.

Сучасне підприємство можна розглядати, як складну систему, у якій взаємодіють матеріально — речовинна, інтелектуально — інноваційна та людська складова розвитку власної діяльності. Ефективне їхнє використання забезпечує режим економічної безпеки — це стабільне функціонування фірми, її динамічний науково-технічний і соціальний розвиток, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам. І досить часто стабільності функціонування підприємства заважають зовнішні та внутрішні загрози, які наносять майнову та фінансову шкоду, дискредитує керівництво у ділових колах, викликає у керівників та рядових співробітників почуття небезпеки та страху, що унеможливлюють здорову ділову активність. До факторів, що є причиною виникнення загроз найбільше значення мають такі:

• невирішеність соціальних проблем населення — низький рівень доходів, безробіття, плинність кадрів та інші, що суттєво знижують ступінь відповідальності працівників підприємства до збереження та імовірного продажу секретів фірми;
• збереження високого рівня криміналізації економіки взагалі та поширення випадків укладання кримінальними структурами протиправних зовнішньоекономічних угод з метою відмивання «брудних» грошей та вивозу їх за кордон;
• підсилення конкурентної боротьби за українські ринки збуту як з боку вітчизняних, так і з боку закордонних виробників;
• установлення контролю з боку кримінальних структур над багатьма суб’єктами господарської діяльності різних секторів економіки;
• недосконалість чинного законодавства, що регулює відносини в сфері підприємництва, зокрема, у сферах ліцензування, оподатковування, банкрутства та інших;
• високий рівень монополізації ринку;
• фізична економічна безпека
• відсутність досвіду в українського бізнесу у розробці та реалізації засобів і методів захисту власної економічної безпеки, відсутність досвідчених фахівців-професіоналів.

Наведемо класифікацію загроз за різними ознаками та критеріями.

Так, за джерелом виникнення всі загрози можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні загрози це такі, що пов’язані з недоліками та прорахунками у діяльності самого підприємства, які можуть призвести до негативних наслідків, а також з ефективністю заходів, які вживаються для усунення причин та умов, що цим недолікам сприяють:

недоліки у роботі з персоналом підприємства — у плануванні, організації та управлінні персоналом (підбір, розстановка, організація праці, підвищення кваліфікації, навчання кадрів та забезпечення мотивації до праці);

низький рівень внутрігосподарського контролю за здійсненням фінансово-господарських операцій, веденням бухгалтерського обліку матеріальних цінностей та грошових коштів, складанням бухгалтерської й іншої документації фірми, що безпосередньо сприяють вчиненню корисливих злочинів на підприємстві;

невирішеність соціальних проблем працівників підприємства (низька заробітна плата, соціальної незахищеність, відсутність мотивації до праці тощо);

низький рівень організації роботи з конфіденційними документами (фінансовими документами, планами, звітами, цивільно-правовими документами, кресленнями, технічною документацією, електронними носіями інформації тощо), оскільки саме ці джерела інформації можуть бути об’єктами неправомірних зазіхань;

плинність кадрів, відсутність досвідчених фахівців-професіоналів на важливих організаційно-виробничих ділянках підприємства, неефективна робота служби економічної безпеки;

незадовільний стан забезпечення збереження матеріальних цінностей, грошових коштів та відомостей, що становлять комерційну, банківську та іншу таємницю;

низький організаційний рівень захисту комп’ютерних систем від несанкціонованого доступу;

інші чинники, що можуть спричинити шкоду підприємству. До зовнішніх загроз відносять такі, джерела яких перебувають поза межами підприємства, наприклад:

розкрадання матеріальних коштів і цінностей особами, що не працюють у даній фірмі;

промислове шпигунство (таємне спостереження за співробітниками фірми, зараження комп’ютерних програм вірусами, засилання агентів, копіювання комп’ютерних програм і даних, підслуховування переговорів тощо);

незаконні дії конкурентів (переманювання співробітників фірми, які володіють комерційною таємницею на більш високі посади, прямий підкуп співробітників фірми представниками конкурентів, компрометація діяльності фірми та компрометація керівників та окремих співробітників, укладання фіктивних цивільно-правових угод, паралізація діяльності фірми із використанням повноважень державних органів, засобів масової інформації тощо);

протизаконні дії з боку кримінальних структур (вимагання та шантаж співробітників фірми; викрадення, комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем; пропонування більш вигідних умов найму на службу, компрометація діяльності фірми та компрометація керівників та окремих співробітників, паралізація діяльності фірми із використанням повноважень державних органів, засобів масової інформації, погрози фізичних розправ над співробітниками фірми та їх близькими, аж до їх усунення, пограбування і розбійні напади тощо);

неправомірні дії працівників правоохоронних органів (безпідставне проведення перевірок; неправомірне вилучення документів, у тому числі, що містять комерційну таємницю й таке інше);

інші джерела.

Керівництво підприємств, установ та організацій під час планування системи забезпечення фізичної безпеки разом з працівниками служб безпеки має визначити загрози, які можуть виникати щодо фізичної охорони об’єктів, вантажів, технологічного процесу, кадрів, інформаційного забезпечення діяльності підприємств тощо.

Ці загрози ми можемо поділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх загроз належать загрози, які можуть виникати у разі неправильних дій персоналу, або спеціально спрямованих дій окремих працівників, які можуть загрожувати безпеці підприємств, установ та організацій. Це можуть бути підпали, порушення технологічного процесу, руйнування окремих машин і механізмів, що задіяні у виробничому процесі.

До того ж, більшість загроз є зовнішніми. Вони передбачають окрему оцінку та планування захисту протидії таким загрозам. До зовнішніх загроз щодо фізичної безпеки належать загрози щодо проникнення на підприємство з метою викрадення матеріалів та продукції або псування технологічного процесу, псування енергозабезпечення, що може призвести до порушень технологічного процесу та псування матеріалів і обладнання або зупинки підприємств. Крім того, фізична безпека передбачає захист від пожеж, екологічних катастроф та інших об’єктивних заходів впливу на підприємства.

Щодо фізичної безпеки персоналу, то в усіх випадках загрози є лише зовнішніми, адже внутрішні загрози не можна визначити.

Ми можемо визначити фізичну безпеку підприємства, установи або організації як сукупність правових норм, організаційних заходів та інженерно-технічних рішень, які здійснені з метою захисту важливих інтересів, споруд, будівель, земельних ресурсів підприємства, кадрового складу об’єкта від загроз злочинних протиправних дій фізичних осіб незалежно від їх статусу. 

2. Фізичний вплив на діяльність підприємств, установ та організацій

Фізична безпека містить комплекс сил служби безпеки і охорони об’єкта, комплекс інженерно-технічних приладів та систем охорони, режим охорони, який встановлений на об’єкті. Система фізичного захисту повинна перешкоджати спробам порушення нормального функціону¬вання підприємств, установ та організацій, їх технологічних процесів та роботи загалом.

Здебільшого на підприємствах, в установах та організаціях розробляється концепція забезпечення фізичної безпеки, яка передбачає:

— визначення можливих об’єктивних та суб’єктивних загроз для функціонуванню об’єктів;

— визначення кола ймовірних виконавців суб’єктивних загроз та розроблення шляхів протидії таким загрозам;

— визначення незахищених місць на об’єкті, які можуть бути предметом захисту;

— проведення оцінки щодо уразливості об’єктів, тобто певної відповідності наявної системи безпеки передбачуваним загрозам;

— розроблення планів, інструкцій та пропозицій щодо забезпечення безпеки об’єкта;

— здійснення необхідних заходів з попередження загрозам безпеки об’єкта.

Якщо розглядати ці розділи концепції, то їх можна розширити в такий спосіб:

— спеціально створена комісія розглядає та аналізує усі можливі загрози, які можуть виникати у процесі діяльності підприємств. До аналізованих загроз входять як об’єктивні (землетруси, повені, пожежі, посухи, зливи, великі морози та інші події, які можуть вплинути на стан роботи підприємства і створити загрози призупинення виробничого процесу), так і суб’єктивні (крадіжки, підпали, припинення подачі світла, води та електроенергії внаслідок як умисних, так і неумисних дій, недобросовісна конкуренція, промисловий шпіонаж, викрадення комерційної інформації, викрадення спеціалістів, керівників та власників та інші дії, які можуть призвести до порушень режиму роботи підприємств);

— служби безпеки разом з аналітичним відділом та іншими органами, які мають забезпечувати фізичну безпеку, визначають коло суб’єктів, які можуть становити загрозу для підприємств. Суб’єктами можуть бути як окремі особи, так і організації та конкуренти, тому аналіз повинен бути зроблений ретельно, а у результаті аналізу повинні бути визначені найнебезпечніші суб’єкти;

— обстеження фізичного стану охорони підприємств має проводитися з включенням до складу комісій усіх служб, які повинні забезпечувати їх охорону. До обстеження повинні бути задіяні інженерні служби, пожежники, охоронці, фінансисти, спеціалісти з інформаційних технологій тощо. При цьому кожна служба готує свій звіт, який потім повинен обговорюватися на спільній нараді. Головним напрямом обстеження та аналізу повинно стати визначення як незахищених систем підприємств, так і формування пропозицій щодо їх захисту. Велику роль повинна відігравати система відеоспостереження та інші технічні системи спостереження і контролю, які застосовуються у процесі фізичної охорони об’єктів;

— з метою проведення оцінки щодо вразливості об’єктів визначаються усі системи, які функціонують на підприємстві. Фізична охорона передбачає охорону периметра підприємств, будівель і споруд, їхніх стін, дахів, підлоги, вікон, дверей. До засобів забезпечення безпеки належать також наявність сховищ та їхня укріпленість, надійність замків, воріт та шлагбаумів. Щодо фізичної безпеки інформації належить забезпечення безпеки кабелів, якими передається інформація, безпеки приміщень, де зберігається інформація, наявність електронних засобів захисту інформації. Аналізуються також і можливості витоку інформації, вербування працівників конкурентами, прямого шпіонажу тощо;

— на основі проведеного аналізу здійснюється розробка планів, інструкцій та пропозицій щодо забезпечення безпеки об’єкта. До таких планів належать, наприклад, плани перебудови споруд, укріплення стін, дахів, переходів та інших місць, через які можна проникнути на об’єкт. Розробляються також інструкції щодо поведінки співробітників та працівників охорони, які мають забезпечувати надійну охорону. Розробляються інструкції щодо фізичного забезпечення безпеки персоналу у разі виникнення позаштатної ситуації, а також безпеки та захисту від викрадення працівників та членів їхніх сімей. З метою звільнення захоплених працівників створюються відповідні фонди, які повинні виплачувати грошові кошти особам, щодо яких вчинено захоплення;

— крім розробки планів та пропозицій, головним є також їх здійснення, адже план сам по собі не може забезпечувати надійність та безперебійність функціонування підприємств. З метою отримання підтримки у разі виникнення позаштатної ситуації встановлюється контакт з правоохоронними органами та іншими службами, які можуть допомогти врегулювати конфлікти та усунути загрози.

3. Виявлення джерел виникнення загроз, їх попередження та нейтралізації

Практика господарювання суб’єктів підприємницької діяльності свідчить, що для підприємства чи фірми, найбільшу небезпеку представляють зовнішні погрози, оскільки їх важко передбачити, а тому важко своєчасно вжити відповідних контрзаходів.

Загрози економічній безпеці підприємницькій діяльності, можна класифікувати також й за ступенем тяжкості, спричинених ними наслідків: загрози з низьким, середнім та високим ступенем тяжкості наслідків.

Як правило, реалізація загроз з низьким ступенем тяжкості наслідків не чинять якого-небудь істотного впливу, навіть на її поточну діяльність.

Загрози, що спричиняють наслідки середнього ступеню тяжкості вимагають від фірми для їх подолання додаткових витрат порівняно з її поточними витратами і не потребують значних витрат часу.

Найбільшу небезпеку для підприємства, його стратегічних програм та для персоналу представляють загрози з високим ступенем тяжкості наслідків, їх здійснення, незалежно, чи працівниками підприємства, чи суб’єктами погроз ззовні, може призвести до різкого погіршення його фінансово-економічного стану та викликати можливе припинення його діяльності тепер або його ліквідацію у майбутньому.

Значний ступінь ваги наслідків реалізації погроз припускає можливість завдання фірмі таких фінансових утрат, що матимуть негативний вплив на основні фінансово-економічні показники фірми, на її діяльність у майбутньому і переборюються протягом тривалих термінів часу.

У науковій літературі трапляється класифікація загроз економічній безпеці підприємництва й за такими ознаками:

— за ступенем імовірності загрози можуть бути:

• малоймовірними, — реальними;

— за впливом на стадії підприємницької діяльності:

• на етапі організації фірми,
• на стадії функціонування,
• на заключному етапі;

— за суб’єктами загроз:

• з боку кримінальних структур,
• з боку несумлінних конкурентів,
• з боку контрагентів,
• з боку власних співробітників;
• за об’єктами зазіхань:
• погрози трудовим ресурсам (персоналу фірми),
• загрози матеріальним ресурсам,
• загрози фінансовим ресурсам,

— загрози інформаційним ресурсам;

— за характером відповідальності суб’єктів загроз за їх наслідки:

• цивільно-правова відповідальність,
• кримінально-правова.

Отже існують різні загрози економічній безпеці підприємництва, що можуть одночасно належати до різних груп класифікації.

В таких умовах набувають чинності питання вдосконалення заходів із забезпечення безпеки, поліпшення охорони, оперативно-технічного (фізичного, інженерного, електронного) захисту службових споруд та приміщень. Важливого значення набувають заходи з відпрацювання надійних систем обліку документів, товарів, вантажів та персоналу. Але найважливішого значення набуває завдання збереження життя, здоров’я керівників фірми та її персоналу.

Завдання системи економічної безпеки підприємництва спрямовані на:

• захист законних прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та їх співробітників;
• збір даних, їх аналіз, оцінка і прогнозування оперативної обстановки та різноманітних ризиків на підприємстві, в організації, установі;
• вивчення та перевірка партнерів, клієнтів і конкурентів;
• своєчасне виявлення можливих посягань на об’єкт чи його співробітників з боку джерел зовнішніх загроз безпеці;
• недопущення проникнення на об’єкт структур промислового шпіонажу, злочинних формувань чи осіб із протиправними намірами;
• протидію технічному проникненню на об’єкта чи його комунікаційні системи;
• захист співробітників об’єкта від насильницьких посягань;
• виявлення, попередження можливої протиправної чи іншої негативної діяльності співробітників суб’єкта підприємництва на шкоду його безпеці;
• збереження матеріальних цінностей, відомостей з обмеженим доступом;
• пошук та здобування необхідної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики подальшої підприємницької діяльності;
• фізичну і технічну охорону будов, споруд, територій, транспортних засобів;
• формування в засобах масової інформації у партнерів та клієнтури позитивного іміджу про суб’єкт підприємницької діяльності, що повинно сприяти реалізації бізнес-проектів;
• відшкодування матеріальних та моральних збитків, спричинених неправомірними діями юридичних чи фізичних осіб;
• контроль за ефективністю функціонування системи безпеки.

Для вирішення цих завдань суб’єкти підприємницької діяльності створюють власні або використовують міжвідомчі служби безпеки. Міжоб’єктні служби безпеки, як правило, спеціалізуються або на чисто режимно-охоронних послугах (охорона будівель, споруд, транспорту, окремих працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або на суто економічних, правових чи консультаційних. Клієнтами таких служб є основний загал малих та середніх підприємств, організацій та установ, для яких важко утримувати власні служби безпеки. Більш великі підприємства, банківські чи інші установи кредитно-фінансової системи також звертаються з окремих питань у ці служби безпеки. Такі суб’єкти економіки не зможуть забезпечити ефективне функціонування своєї організації без комплексного підходу до питань безпеки. Тому, як правило, вони створюють власні служби безпеки. Структура цих підрозділів залежить від рівня становлення підприємства, масиву питань, вирішення яких покладає на ці служби керівництво організації на тому чи іншому етапі її розвитку. Але в структурі типових служб безпеки повинні обов’язково бути підрозділи, до функцій яких входять такі елементи системи безпеки, як:

1) розвідка, контррозвідка з економічних та інших питань;

2) внутрішня безпека, режим діловодства, моніторинг факторів ризику;

3) режим проходу на об’єкт та охорону його будівель, територій і споруд;

4) фізична безпека персоналу;

5) протипожежна безпека;

6) технічна безпека, до якої входять:

• робота охоронно-технічного обладнання;
• захист засобів зв’язку, комп’ютерних систем та інших комунікаційних мереж;

7) радіаційно-хімічна безпека, цивільна оборона;

Для вирішення питань фізичної безпеки впроваджуються ряд заходів, таких як:

— інформаційно-оперативні з виявлення і попередження негативних проявів;

— інженерно-будівельні зі створення і укріплення існуючих в службових спорудах та приміщеннях контрольно-пропускних систем і пунктів охорони, ґрат, жалюзі, запорів, металевих дверей, огорож;

— експлуатаційно-технічного контролю за станом систем сигналізації, оповіщення міліції та підрозділів позавідомчої охорони про несанкціоновані вторгнення;

— фінансово-організаційні з придбання обладнання та сервісного контролю за функціонуванням електронних засобів захисту, а також обладнання службових приміщень, виробничих зон, майданчиків, складів високочутливою фото-, відеоапаратурою;

— адміністративно-кадрові з підбору, перевірки, підготовки, навчання персоналу для обслуговування вищевказаних систем та обладнання.

Значне місце у забезпеченні фізичної безпеки підприємства посідає захист інформації. в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в економічній сфері, інформація є особливого роду товаром, що має велику значиму цінність.

Чинним законодавством України установлено, що під поняттям «інформація» необхідно розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Законодавчо врегульовано загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплено право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначений статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її охорона.

До джерел інформації належать носії інформації у вигляді документів та інших матеріальних об’єктів, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Щодо інформації, яка є власністю держави і перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ — надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційною інформацією є відомості, якими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні чи юридичні особи і які поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Для суб’єктів підприємницької діяльності більш цінною інформацією є та, яку вони використовують для досягнення цілей фірми і розголошення якої може позбавити його можливостей реалізувати свої наміри щодо забезпечення конкурентоздатності свого підприємства та створити загрози безпеці підприємницької діяльності. Звичайно, не вся інформація може, у випадку її розголошення, створювати ці загрози, однак існує визначена її частина, що має потребу в захисті. Інформація, що використовується у підприємницькій діяльності досить різноманітна за джерелами походження (документи, електронні носії, креслення) та за змістом (організаційно-господарська, промислово-виробнича, технічно-технологічна, фінансово-економічна, програмне забезпечення і т. ін.). 

Висновки

Отже, забезпечення фізичної безпеки підприємств установ та організацій є доволі складним процесом, який передбачає насамперед чітке планування та визначення усіх загроз, які можуть виникати, а, з іншого боку, це чіткі інструкції, плани евакуації, аналіз та розроблення перспективних напрямків виникнення загроз. Найголовнішими документами у сфері забезпечення фізичної безпеки мають стати відповідні стратегічні та тактичні плани, які повинні постійно змінюватися з врахуванням змін як у діяльності підприємств, так і у законодавстві, положеннях та інструкціях підприємств, установ та організацій.

Проте найголовнішою проблемою організаційно-економічного забезпечення економічної безпеки малих та середніх підприємств є брак коштів, надходження яких мало б забезпечуватися інфраструктурою фінансового ринку нашої країни.

Отже, ефективність управління системою безпеки підприємства визначають за одним критерієм – відсутністю чи наявністю завданих йому матеріальних збитків і моральної шкоди. Надійна система безпеки підприємства можлива лише за умови використання комплексного і системного підходу в її організації та управлінні. 

Список використаної літератури

1. Ващекин Н. П. Безопасность предпринимательской деятельности: учеб. пособ. / Н. П. Ващекин, М. И. Дзлиев, А. Д. Урсул. — М. : Экономика, 2002. — 334 с.
2. Камлик М. І. Економічна безпека підприємницької діяльності: економіко-правовий аспект /М. І. Камлик. — К.: Атіка, 2014. — 432 с.
3. Андрощук Г. А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны / Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев. — К.: Ін Юре, 2010. — 245 с.
4. Соснин А. С. Менеджмент безопасности / А. С. Соснин, П. Я. Прыгунов. — К. : Изд-во Европейского ун-та, 2002. — 556 с.
5. Шепитько Г. Е. Проблемы охранной безопасности объектов: монография / Г. Е. Шепитько. — М.: АЭБ, 2010. — 208 с.
6. Ніколаюк С. І. Безпека суб’єктів підприємницької діяльності: курс лекцій / С. І. Ніколаюк, Д. Й. Никифорчук. — К.: КНТ, 2005. — 320 с.
7. Судоплатов А. П. Безопасность предпринимательской деятельности: практ. пособ. / А. П. Судоплатов, С. В. Лекарев. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001 — 382 с.
8. Мур Алек, Хиарден Кейт. Руководство по безопасности бизнеса: практ. пособ. по управлению рисками / Мур Алек, Хиарден Кейт; пер с англ. — М. : Филинъ, 1998. — 328 с.
9. Ліпкан В. А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: моногр. / В. А. Ліпкан. — К.: Текст, 2003. — 600 с.
10. Шутий М. Сутність і зміст фізичного захисту підприємств та організація забезпечення фізичного захисту / М. Шутий // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. — 2017. — № 865. — С. 362-365