referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Еволюційне тлумачення права: теорія і практика

Важливість досліджень в теорії тлумачення права важко переоцінити, адже кожна зустріч з правом – у вигляді правореалізації, правозастосування чи правотворення – має необхідністю інтерпретувати відповідний юридичний текст. До того ж  тлумаченню підлягають усі норми права, оскільки ясність норми ніщо інше як результат інтерпретації [9, с. 362-363].

Значний внесок у дослідження проблем тлумачення права внесли Є. Васьковський, Б. Кістяківський, М. Коркунов, П, Люблінський, Ф. Тарановський, Г. Шершеневич, М. Вопленко, Т. Насирова, П. Недбайло, А. Піголкін, Ю. Ткаченко, О. Черданцев, С. Алексєєв, М. Цвік, М. Марченко, О. Скакун, В. Лазарєв, П. Рабінович та багато інших.

Спосіб тлумачення, який є предметом дослідження в рамках цієї роботи є чи не найменш дослідженим в юридичній літературі. За радянських часів еволюційне тлумачення права (функціональне, динамічне, пристосувальне) здебільшого критикувалося. Тому значного розвитку ця галузь досліджень отримала після початку перебудови і згодом після розпаду Радянського Союзу.

Слід зазначити, що юридична доктрина в Радянському Союзі базувалася на догматі статики права. Вважалося, що результат тлумачення кожної правової норми повинен бути незмінним, адже його зміна вела б до конфлікту із принципом законності. Тлумачення, так би мовити, повинне було «прикріпитись» до норми і слугувати інструкцією при її застосуванні або реалізації на весь час дії останньої. У випадку змін у суспільстві, коли норма права перестає бути актуальною і належно регулювати суспільне відношення, слід було би застосовувати таку норму, що є в наявності аж поки законодавець не змінить застарілий правовий регулятор.

Позиція динаміки в праві навпаки встановлює, що в нормах права закладені потенції до модифікацій, що в свою чергу заперечує можливість сталого змісту правової норми.

За висловом О.Ф. Черданцева, право черпає свій глибинний зміст не в самому собі, а в матеріальних умовах життя суспільства, і повне визнання сутності й смислу правової норми стало б неможливим, якщо б ми користувались тільки правовими категоріями і тими зв’язками, що існують усередині права [1, с. 82].

Один з творців герменевтики Г.-Г. Гадамер з зазначав: «щоб точно встановити зміст закону, необхідним є пізнання його первинного змісту, і лиш з цією метою юрист-інтерпретатор бере до уваги історичне значення закону. Він не може, проте, спиратися виключно на те, наприклад, що йому повідомляють про наміри і думки тих, хто розробляв цей закон, протоколи парламентських засідань. Навпаки, він повинен зрозуміти зміни в правовідносинах з того часу, і заново визначити нормативну функцію закону» [6, с. 385-386].

Видається обґрунтованою думка науковців, які вказують, що у правозастосувальній діяльності слід тлумачити не тільки конкретне юридичне правило, але й брати до уваги широке коло чинників, обставин і умов, що є однією із причин поширення саме еволюційного способу [3, с. 97].

Використання еволюційного тлумачення – давно відомий у правозастосувальній практиці інструмент. Це може бути підтверджено практикою Верховного суду США та Європейського суду з прав людини.

Щодо практики Верховного суду США, дослідники зазначають: «При вирішенні конституційних проблем суд вільний у зміні своєї позиції. Члени суду розглядали рішення своїх попередників і свої власні, щоб скоректувати рішення на основі набутого досвіду, …зміна їх позицій допомогли створити Конституцію, яка би задовольняла потреби кожного наступного покоління» [2, с. 14].

Динамічний підхід до тлумачення Конституції Верховного суду США простежується зокрема в рішеннях  1896р. та рішення 1954 р., коли в рішенні по першій справі суд підтримав доктрину «рівні але сегриговані», а в наступній визнав закони штатів, що визначали роздільне навчання для білих та афроамериканців такими, що суперечать Конституції США. Не менш цікавими з огляду на вищезгадану проблематику можна вважати низку інших рішень. В рішенні  1940р. Суд виправдав рішення Департаменту Освіти в Мінерсвілі, який відрахував двох дітей зі школи через те, що через свої релігійні переконання останні відмовились вставати при піднятті державного прапору. Наступним же рішенням 1943р. попередній прецедент було скасовано. Суд встановив: «ніхто не може змушувати до ортодоксальності в політиці, націоналізмі або релігії будь-якого громадянина» [2, с. 57-58].

В низці рішень Європейського суду з прав людини також прослідковується динамічний підхід до тлумачення норм. Зокрема в рішенні «Джонстон проти Ірландії» (Johnston v. Ireland)  від 18 грудня 1986 року, Європейський суд зазначав «Конвенція і Протоколи до неї повинні інтерпретуватися крізь призму сучасності».

У справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium), рішення від 13 червня 1979 р., перед Євросудом постало питання, чи порушило законодавство Бельгії право на повагу до сімейного життя, яке закріплено у ст. 8 Конвенції, встановивши законодавчу різницю у правовому статусі дітей, народжених у законному та поза ним? Суд дійшов до висновку, що Конвенцію слід тлумачити через призму сьогодення. Було зазначено: «Євросуд не може зважати на той факт, що національне законодавство більшості держав – членів Ради Європи, а разом з ним і різноманітні акти міжнародного права еволюціонують у напрямку повного визнання рівноправності дітей, народжених поза шлюбом, із «законно народженими дітьми» [3, с. 102].

Загалом як вказують дослідники, еволюційне тлумачення Конвенції Європейським судом з прав людини представляє врахування на момент вирішення справи як основного змісту норми, так і обставин сьогодення у сфері того чи іншого права, якщо таке врахування не призведе до звуження існуючого змісту прав і свобод або до повної зміни змісту норми [3, с. 104].

Подекуди аспекти еволюційного тлумачення можуть збігатися з аспектами історико-політичного тлумачення [1, с. 92]. Безперечно у випадках, коли відсутній значний проміжок часу між прийняттям норми та її застосуванням, ми можемо (хоч і не обов’язково) зустрітися із тими ж обставинами і в історичному і в функціональному ракурсі [7, с. 92]. Але, якщо тлумачення норми відбувається після істотних змін у житті суспільства, коли наміри законодавця вже не охоплюють нові потреби людей, історичний спосіб тлумачення навряд чи зможе допомогти інтерпретувати норму адекватно до нових обставин.

Неможна погодитись із твердженням науковців, що «еволюційність» у тлумаченні, є наслідком комплексної дії декількох різновидів тлумачення, насамперед історичного та телеологічного [8, с. 135]. Видається, що еволюційне тлумачення має тільки йому притаманні властивості, які знаходять свій вияв у специфічних прийомах з’ясування змісту права. До того ж комплексне поєднання прийомів історичного та телеологічного способів тлумачення неминуче акцентує увагу на зміст норми в контексті історичного часу прийняття останньої, знов ж таки обминаючи зміни у суспільних відносинах від часу прийняття норми до часу її застосування.

Підсумовуючи вищенаведене слід зазначити наступне. Соціальна сутність будь-яких соціальних явищ – це їх  здатність слугувати засобом задоволення потреб суб’єктів суспільства [4, с. 94-96], а відповідно соціальна сутність права – це здатність права слугувати засобом задоволення потреб суб’єктів суспільства. З розвитком товарно-грошового обігу, в умовах переходу до ринкових відносин еволюційне тлумачення правових норм повинно посісти гідне місце серед інших способів тлумачення в рамках правової системи України як засіб адаптації права до існуючих реалій. Слід однак застерегти, що результат такого тлумачення не повинен виходити за рамки «ідеї» правової норми. Крім того, еволюційне тлумачення не повинне застосовуватись до абсолютно визначених елементів правової норми, в протилежному випадку суд зміг би творити право, що порушує засади верховенства права, визначеності правового статусу людини у суспільстві. Тому еволюційне тлумачення повинне застосовуватись до термінів, що не визначені за своїм змістом, які можуть бути витлумачені з використанням критеріїв «поза межами права», за умови, що нормотворець не дав їм роз’яснення [1, с. 93-94].

Завершуючи хотілося б зауважити, що невід’ємною складовою верховенства права, за визначенням науковців, є визначеність статусу людини у суспільстві, її можливість передбачити наслідки своєї та «чужої» поведінки [5, с. 132], тому завданням правотлумачення є встановлення балансу між динамікою та статикою в праві.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Черданцев А.Ф. Толкование права и договора. – М. 2001
  2. Мэри Энн Харрел, Барнетт Андерсон. Верховный суд в жизни Америки – М. 1995
  3. Рабінович П.М., Федик С.Є. Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини). – Львів 2004
  4. Рабінович П.М. Потребовий дослідницький підхід – інструмент з’ясування правової сутності прав людини. – Право України 2005, № 7
  5. Рабінович П.М. Проблема джерел права як предмет давніх дискусій – Право України 2005, № 6
  6. Х-Г. Гадамер. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М. 1988
  7. Алексеев С.С. Общая теория права. Том 2 — М. 1982.
  8. Сліденко І. Актуальне і корисне дослідження у царині прав людини. – Право України 2005, № 6
  9. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова – М. 1997