Економічні заходи стимулювання суб’єктів екологічних відносин до належної екологічно значущої поведінки відіграють важливу роль у забезпеченні раціонального природокористування та охорони до­вкілля. Часто вони є набагато більш ефективними, ніж адміністративні приписи і санкції. Саме тому вивченню економіко-правового механізму регулювання в цій сфері в екологічному праві слід приділити особли­ву увагу.

Поняття економіко-правового механізму в сфері екології слід ро­зглянути як в теоретичному плані (доктринальні визначення, еволюція цього інституту, зарубіжний досвід тощо), так і в аспекті сучасного законодавчого регулювання. Слід з’ясувати функції економічного меха­нізму охорони навколишнього природного середовища, сутність еконо­мічних методів впливу на виробничо-господарську діяльність і заходів, які становлять структуру цього механізму.

Подальше вивчення теми має ґрунтуватися на основі аналізу окре­мих складових економічного механізму. По-перше, до них належить збір за забруднення навколишнього природного середовища як най­більш доцільна форма відшкодування екологічних затрат. Слід окрес­лити механізм встановлення та справляння збору. По-друге, — збір за спеціальне природокористування. Необхідно розглянути нормативи збо­ру та загальні критерії визначення цих нормативів. На особливу увагу заслуговує плата за землю як специфічний, врегульований Законом України “Про плату за землю” вид платежів за використання природ­них ресурсів.

Наступна складова економічного механізму — фінансування при­родоохоронних заходів, потребує встановлення кола природоохоронних заходів, щодо яких воно може здійснюватися, джерел і порядку фінан­сування. У системі джерел фінансування природоохоронних заходів особливе значення мають фонди охорони навколишнього природного середовища, тому слід ретельно вивчити правовий статус таких фондів, як державних та комунальних, так і громадських та приватних.

Екологічний аудит — порівняно нове явище в системі регулювання екологічних відносин. З’ясування правового режиму його здійснення передбачає визначення поняття, завдань, видів аудиту, зокрема випадків, коли екологічний аудит є обов’язковим, суб’єктів еколого-аудиторської діяльності, порядку її здійснення, змісту і значення еколого-аудиторсь- кого висновку.

Екологічне страхування як елемент економічного механізму в сфері природокористування та охорони довкілля ґрунтується на загальних положеннях цивільного законодавства з урахуванням специфіки, ви­значеної в еколого-правових нормах. При його вивченні основна увага має бути приділена розгляду випадків обов’язкового страхування від­повідальності за шкоду, заподіяну джерелами підвищеної екологічної небезпеки.