Вступ.

1. Економічна ідеологія у структурі філософського знання.

2. Філософія економіки і соціальний розвиток України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У сучасній соціальній філософії особливої ваги набуває знання, що тематизується у межах філософії економіки. Актуалізація методологічної ролі філософсько-економічних досліджень у сьогоденні визначається тим, що розвиток українського суспільства, в умовах формування глобальної економічної системи, вимагає соціальної модернізації.

Зміни, що відбуваються у соціальній сфері сучасного українського суспільства спонукають як до низки теоретичних обґрунтувань їх закономірності та особливостей, так і до нових концептуальних рішень щодо окреслення прогресивного напрямку їх подальшого розвитку. За таких обставин виникає потреба аналізу змісту, сутності, специфіки функціонування основоположних понять філософії економіки, а також означення її теоретичної та практичної ролі у визначенні пріоритетних напрямків розвитку суспільства. Пошук шляхів ефективного соціального розвитку уможливлюється, насамперед, завдяки реалізації соціально-креативного потенціалу економічного мислення та прогресивної економічної ідеології.

Загалом актуальність дослідження постає у якості визначення структурних рівнів філософсько-економічного знання та аналізу його соціально-практичного змісту. Отже, інтерес до філософії економіки обумовлений низкою детермінант. По-перше, ще не повною мірою досліджені структура та методологічний потенціал філософсько-економічного знання і, по-друге, той факт, що Україна переживає особливий етап свого національного становлення і потребує визначення основних чинників та світоглядних засад формування самобутньої програми соціально-економічного розвитку.

Важливість філософського осмислення економічного буття суспільства підкреслювалася ще у теоретичних пошуках Ксенофонта, Платона та Арістотеля. Як відносно самостійна галузь досліджень філософія економіки започатковується у працях М. Вебера, В. Зомбарта, Б. Кроче, К. Маркса, Дж. С. Міля та А. Сміта. А у теоретичних надбаннях Ф. фон Гаєка, Г. Зіммеля, Л. фон Мізеса та К. Поппера, а також С. Булгакова та Б. Яковенка, філософія економіки визначається за своїм предметом та основними функціями.

У кінці ХХ – на початку ХХІ століть інтенсивний розвиток філософсько-економічного знання сприяв остаточному формуванню філософії економіки як самодостатньої системи, елементи якої відображено у працях Г. Беккера, Ю. Габермаса, К. Гоманна, П. Дракера, М. Кастельса, П. Козловскі, Н. Лумана, Ф. Міровскі, К. А. Нордстрема, Й. Ріддестралє, А. Ріха, О. Тоффлера, П. Ульріха, Ф. Фукуями, Н. Хомського та Р. Л. Хайлбронера. Сутнісні виміри філософсько-економічних досліджень розкриваються у межах сучасного неолібералізму, комунікативної прагматики та теорії постіндустріального суспільства.

1. Економічна ідеологія у структурі філософського знання

Сучасне українське суспільство тільки розбудовує шляхи формування неоліберальної економічної ідеології, що є свідченням безнадійності ідеології наздоганяючої економічної модернізації та неможливості ефективного соціального розвитку на її засадах, особливо враховуючи, що економічна ідеологія неолібералізму є засобом обмеження економічної політики країн, що розвиваються. Це пов’язано з тим, що “в системі міждержавних економічних відносин цілеспрямовано формуються механізми… які, по суті, унеможливлюють переміщення країн із нижчого на більш високий рівень” [5, с. 36].

Такий аналіз свідчить, що головна складність у розвитку пострадянських суспільств, дійсно, полягає у структурі суспільства, яка відзначається залежністю від центрів капіталізму. Адже характерними рисами країн, що використовують концепції “залежного розвитку” є, насамперед, експлуатація провідними країнами світу та відповідна зумовленість їх соціального та економічного розвитку, що свідчить “про небезпеку використання загальних рецептів модернізації, які не враховують культурних особливостей “наздоганяючих” країн” [6, с.26].

Властива сучасному українському соціумові економічна ситуація, коли стара ціннісно-нормативна система зруйнована, а нова ще не сформована, на думку дослідників соціального менеджменту, називається соціальною аномією (безнормністю). Її результатом зазвичай стає прагнення досягти нових цілей та задовольнити нові потреби старими методами, що призводить до посилення дисбалансу та застійних процесів в усіх сферах життя. Україна, таким чином, все ще потребує формування чітких філософських засад економічного поступу у контексті розробки стратегії та тактики розвитку економічної політики як сфери соціально-економічної ідентифікації громадянського суспільства.

У такому теоретичному контексті економічна ідеологія як система економічних цінностей та змістів виступає в якості системоформуючої ідеї у суспільстві та формі соціальної самоідентифікації, адже саме ідеологія, зокрема економічна, дає людині і суспільству “образ змісту їхньої діяльності”. Тому при визначенні економічної ідеології надзвичайно важливо враховувати її конструктивну роль та соціальну ефективність у процесі формування суспільних ідеалів, оскільки “настанови та цінності підтримуються економічними стимулами і спираються на них”.

У зв’язку з неможливістю “відділити один від одного економічні і соціальні фактори розвитку”, ця ситуація спонукає до пошуку більш адекватних шляхів соціального розвитку, що стали б підґрунтям економічної самодостатності суспільства та дали б можливість здійснювати внутрішнє контролювання економіки. Тому сучасне українське суспільство, в умовах панування неоліберальної ідеології, потребує, на нашу думку, духовної переорієнтації щодо економічної ідеології. Особливого значення набуває концепція випереджаючого розвитку, яка могла б створити умови для формування нового типу суспільства. Тобто на сучасному етапі соціального поступу українського соціуму постає потреба формування нового економічного мислення як підґрунтя нового соціального характеру нації.

Отже, єдиним ефективним “відгуком” на глобалізаційний “виклик” сучасного світу є цілеспрямоване формування самобутньої, нестандартної економічної ідеології та легітимної економічної культури соціуму на основі власного духовного капіталу, адже “самобутність є гарантією виживання культури як самостійної унікальної одиниці”. Відповідно, легітимація економічної ідеології та адекватної їй стратегії соціально-економічного поступу нації відіграє основне значення у процесі модернізації соціальної системи [9, c. 71-72].

Звернімо увагу на той факт, що за визначенням Е.Данилової, саме зміни в економіці та в політичному житті суспільства здійснюють вплив на соціальну ідентичність і саме “соціальні ідентифікації (позитивні чи негативні) створюють нові конфігурації взаємовідносин особистості та суспільства”. Тому для України досі актуальною залишається проблема формування конструктивної соціальної ідентифікації у суб’єктів економічної діяльності. Адже за відсутності позитивного ідеологічного забезпечення концепції соціально-економічного поступу формується тип особистості, у свідомості якої відсутня соціальна та національна ідентифікація, що свідчить про необхідність формування конструктивної та адекватної менталітету українського народу ідеологічної програми соціально-економічного розвитку.

Той факт, що економічна ідеологія як складова економічної культури суспільства засвоюється індивідом через техніку соціалізації та соціального виховання, дає можливість виокремлювати економічні засади соціальної педагогіки і розглядати економічну ідеологію в якості техніки соціального виховання та його результату. Тому економічну ідеологію можна також вважати основою формування типу особистості. У такий спосіб, економічна ідеологія постає як сфера соціальної самоідентифікації та формування економічного вектора національної самосвідомості.

Відповідно, нова економічна ідеологія має бути спрямованою на формування нового типу особистості. Тому для сучасної України більш корисним було б, на нашу думку, поширення у суспільстві моделі економічної людини homo sociologus, тобто людини соціалізованої, що має певні соціальні зобов’язання, а не неоліберального зразка homo oeconomicus, як моделі економічної людини, що слідує власним економічним інтересам та максимізує індивідуальний прибуток в контексті збагачення заради збагачення, духовною самосвідомістю якої є економізм.

Остання, засвоєна в українському суспільстві у гіпертрофованому вигляді, стала причиною дії олігархічних систем у структурі суспільства і, відповідно, основою формування суспільства з низьким рівнем соціальної довіри і відповідним йому рівнем розвитку духовного капіталу соціуму. Тому необхідною умовою ефективного соціально-економічного розвитку суспільства видається реконструкція опрацьованої останніми роками економічної ідеології, адже “загальновизнано, що суспільство не може існувати, якщо в ньому не утверджуються цінності, які забезпечують спільні інтереси, співпрацю і взаємодопомогу між людьми”. У такому контексті постає необхідність визначення соціально-креативного потенціалу ментальних цінностей українського суспільства та їх екстраполяції у сферу національної економічної ідеології, адже “позбавлена смислового, культурного… морального обґрунтування модернізація не має перспективи” [5, c. 26-27].

Специфічність ментально властивого українському суспільству індивідуалізму, що є джерелом його фамілістичності та низького рівня соціальної довіри, потребує розробки соціально-інтегруючих чинників, одним з яких може стати, на наш погляд, економічна ідеологія. Ментальна зумовленість економічної сугестивності соціуму є джерелом репродуктивно-імітуючого, а не творчого начала, що свідчить про панування несвідомого економічного знання та “наздоганяючого” неоліберального традиціоналізму. Постає потреба культивування у суспільстві ідеології економічних інновацій як основи самобутньої економічної культури, що, у свою чергу, потребує активного розвитку відповідних форм духовного капіталу і формування нової економічної ментальності, враховуючи, що “історичні події сповнюють менталітет новими рисами”.

Особливо важливою у цьому контексті є соціальна орієнтація економіки, що проявляється у її спрямованості на задоволення природних, соціальних, духовних потреб людини, а не у цифрових показниках та створенні економічної “матриці”. Відсутність на даному етапі розвитку інтегративної ідеї та ідеалів, за визначенням дослідників, є ознакою того, що в Україні працює закон найменшого опору. Він потребує нової економічної ідеології як системи світоглядного обґрунтування соціально-економічних явищ.

Економічна ідеологія постає, зокрема, як міра визначення рівня економічної свободи. Так, наприклад, неоліберальна економічна ідеологія є ідеологією максимальної свободи суб’єкта економічної діяльності. За таких умов сучасний неолібералізм як ідеологічна стратегія економіки та соціального управління і розвитку “був спрямований на зняття обмежень з ринку і тим самим – на відхід від перерозподільних механізмів держави загального добробуту”, що є основою національного розвитку суспільства.

Економічна ідеологія постає також і в якості методологічного принципу організації соціальної діяльності нації та одного із структурних елементів національної самосвідомості. До того ж у філософській антропології самосвідомість визначається здебільшого як здатність ідентифікувати себе як діючого суб’єкта, тобто умовою самосвідомості визнано саме практичну діяльність. У соціальному контексті одним із вимірів практичної самості суб’єкта соціальної дії є соціально-економічна діяльність, що постає в якості основи соціальної та національної самосвідомості.

Але для того, щоб національна самосвідомість проявилась повною мірою, людина має жити у суспільстві, “певним чином орієнтованому своїми суспільними настановами і культурними цінностями”. А економічна ідеологія, як сфера визначення первинних економічних цінностей суспільства та перспектив його економічного розвитку, постає, на відміну від традиційного економічного знання, в якості такого типу економічного мислення, що має соціально-креативний характер, адже “несвідоме є джерелом, ґенезою; свідомість є ціллю часовості” [10, c. 184-185].

Тому економічна ідеологія як система ціннісного обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку становить, на нашу думку, один з основних вимірів функціонування символічного капіталу суспільства як основи формування стійкої колективної ідентичності та довгострокового історичного проекту. У такому аспекті економічна ідеологія постає, на наш погляд, і як основа формування та обґрунтування стратегій економічного поступу нації.

Глобалізаційні тенденції сучасного світу вимагають формування такої легітимної соціально-економічної системи, “яка могла б стати духовним фундаментом “самобутньої сучасності” (або “сучасної самобутності”)” українського суспільства та сприяла б формуванню активного, а не пасивно-пристосовницького економічного світогляду. Тому самобутня економічна ідеологія як творче економічне знання є, на наш погляд, засобом реконструкції соціально-економічного ладу у напрямку нарощування власного соціально-економічного потенціалу та випереджаючого економічного розвитку.

В умовах кризи національної економічної ідентичності українського суспільства постає потреба відновлення цієї останньої та формування адекватних їй світоглядних засад, морально-легітимного соціально-економічного середовища. Тому у контексті пошуку принципів та засад економічної ідеології неможливо не погодитись з необхідністю дослідження реальної історичної форми сучасного українського суспільства та об’єктивних тенденцій його трансформації, розрізнення сутнісних та формальних явищ в економіці та їх системного дослідження.

Відсутність національної ідеї та висновки, що сьогодні не спрацьовують нав’язані суспільству внутрішньо не властиві йому ідеї та ідеології (як економічні, так і соціальні), вважається результатом “небажання враховувати об’єктивну закономірну тенденцію розвитку суспільства”. Як ефективний засіб подолання невизначеності у сучасному українському суспільстві пропонується, зокрема, реанімація “наукової політичної економії”.

На наш погляд, саме політична економія як наука, що займається дослідженням взаємозв’язку економічних відносин на різних етапах розвитку суспільства та закономірностей його економічного розвитку, є втіленням філософських засад осмислення перспектив економічного буття. Тому, на нашу думку, саме засобами політекономічної наукової методології як економічної ідеології можливо виробити теоретико-практичну концепціїю відродження України.

До того ж етнічна гетерогенність як один із чинників складної соціальної інтеграції українського соціуму у національну спільноту та єдину національну інтегровану державу спонукає до пошуку солідаризуючих соціально-культурних ідей. Одним із таких інтегративних чинників, на наш погляд, може стати нова економічна ідеологія. Саме її засобами можливо сформувати в Україні такий тип націоналізму, який живиться не стільки почуттям етнорасової, скільки культурно-ідеологічної солідарності. При цьому однією з основних засад ефективної модернізації соціально-економічної ідеології, як свідчить історичний досвід, є поступове оновлення та реконструкція соціально-економічної системи, а не різкі зміни соціально-економічного курсу [2, c. 116-117].

Важливу роль у процесі формування самобутньої економічної культури відіграє, таким чином, ступінь гнучкості її ціннісної системи, адже “переосмислення власної культури необхідно так само, як і осмислення інокультурного”. Отже, чим гнучкішою виявляється соціально-економічна ментальність соціуму, тим простішим є процес формування самодостатньої нерепродуктивної соціально-економічної моделі та відповідної їй економічної ідеології.

Тому в умовах сучасної України доцільним є збереження основних засад лібералізму як філософії економічної свободи (але не у формі економічної сваволі, якої вона набула зараз в українському соціумі), за умови прийняття “ліберального” визначення свободи, що передбачає її обмеженість у випадку порушення прав та свобод іншої людини. Адже надмірна свобода окремих суб’єктів економічної діяльності стає джерелом фактичної відсутності економічної свободи у інших.

Таким чином, ефективний розвиток малого та середнього бізнесу є можливим лише за умови формування придатної для створення умов ефективного забезпечення захисту професійної бізнес-діяльності від економічної сваволі державних діячів, системи соціального менеджменту. Адже економічна система суспільства включає в себе як принципи господарської, так і бізнесової діяльності, а отже, і відповідної економічної ідеології.

Відзначимо два рівні функціонування економічної ідеології: глобальний та локальний. Неоліберальна економічна ідеологія функціонує сьогодні в якості глобальної, а локальні виміри — як національні, господарські та корпоративні економічні ідеології. Економічна ідеологія функціонує, таким чином, не лише на рівні несвідомого економічного знання (соціальне господарство), а й свідомого економічного мислення (бізнес).

Саме цивілізований (а не тіньовий) бізнес у поєднанні із свідомістю соціальної відповідальності є, на наш погляд, основною засадою створення стабільної економічної системи в Україні, оскільки соціальна відповідальність бізнесу, як в її колективному, так і індивідуальному проявах, постає у якості елементу його національної самосвідомості. Адже підприємницький імпульс може бути зорієнтований як на індивідуальний успіх, що передбачає цілераціональний тип економічної поведінки, так і на досягнення соціальних цілей, що передбачає ціннісно-раціональний тип економічної поведінки. Тому визначення максимально ефективної для бізнесу, але не лобіюючої його структури є, таким чином, необхідною умовою ефективного соціально-економічного розвитку, особливо враховуючи висловлений Ф.Фукуямою постулат економічного лібералізму, згідно з яким “власні інтереси індивіда є стабільною основою для суспільства” [4, c. 370-371].

2. Філософія економіки і соціальний розвиток України

Серед найменш сприятливих для ефективного соціально-економічного розвитку суспільства виокремлено, зокрема, індивідуалізм, що постає джерелом фамілістичності суспільства і, відповідно, низького рівня соціальної довіри, а тому потребує зміни суспільних пріоритетів і формування соціально-інтегруючих чинників. Такий аналіз свідчить, на думку автора, і про брак духовного капіталу в українському суспільстві, що потребує створення відповідних умов для його формування та відновлення. У свою чергу, архетип “софійності світу”, що є підґрунтям онтологічного оптимізму, стає основою пасивно-пристосовницького ставлення до світу та інертності у соціально-економічному житті.

Разом з тим емоційно-естетична домінанта української економічної ментальності є джерелом емоційно-міфологічного світосприйняття і, відповідно, міфологізації економічної свідомості, що стає джерелом панування у суспільстві репродуктивно-імітуючого (традиційного економічного знання), а не творчого економічного поступу (креативного економічного мислення). Результатом подібного детермінізму стає домінування суб’єкта економічного пізнання над суб’єктом економічного відкриття. У таких умовах створюється ситуація коли у соціумі функціонує традиційне економічне знання, але майже відсутнє креативне економічне мислення. Саме тому постає потреба чіткого визначення конструктивних вимірів використання в Україні економічної ідеології неолібералізму та формування умов для адекватного самопізнання нацією її власної соціально-економічної ідентичності та креативного (а не сугестивного) ставлення до соціально-економічного розвитку.

Саме глобалізація як “виклик” сучасної цивілізації, вимагає від українського суспільства відповідного “відгуку”, а саме формування ним власної економічної ідеології як системи ціннісного обґрунтування соціально-економічного поступу. Адже недостатня визначеність сучасного українського суспільства щодо конкретних перспектив суспільного розвитку, його амбівалентність, необхідність трансформації існуючої системи соціальних зв’язків, створення нових засобів активізації людських сил зумовлює необхідність звернення саме до філософії економіки як теоретичної основи визначення засад економічної ідеології [6, c. 8-9].

Для сучасної України більш корисним було б поширення у суспільстві соціального іміджу випрацюваної інституціоналізмом моделі економічної людини (homo sociologus), тобто людини, що має певні соціальні зобов’язання, а не неоліберального зразку (homo oeconomicus) як моделі економічної людини, що дотримується власних економічних інтересів та максимізує індивідуальний прибуток.

Отже, цілі та завдання, а також методи та засоби їх досягнення, що формуються в межах сучасних соціально-політичних програм в якості принципів утворення нового соціального порядку, як то соціальні проекти та стратегії збереження і відновлення екологічно прийнятних умов існування людства, зумовлені їх проблематизацією в контексті філософсько-економічного знання і постають, насамперед, як концентрований вираз вихідних філософських засад економічного світогляду — одного із факторів визначення сутності соціальних трансформацій.

Подальша трансформаціяукраїнського суспільства має передбачати механізми подолання притаманної йому соціально-економічної сугестії у напрямку формування нового типу економічного мислення та відповідного йому продуктивного соціального характеру на основі формування відповідної економічної ідеології. При цьому збереження принципу індивідуальної економічної свободи на противагу економічному свавіллю, має спиратися на класичне визначення свободи у лібералізмі, що передбачає соціальну відповідальність суб’єкта економічної діяльності.

Отже, філософія економіки в такому контексті постає як основа формування певного соціального порядку, що є основою соціальної діяльності економічного суб'єкта як у сфері господарства, так і у сфері бізнесу, створюючи їх системну єдність, що, на наш погляд, дає можливість за допомогою таких засобів формувати принципово нові бачення і якісно нові стратегії та концепції соціального управління. Таким чином, саме філософія економіки як основа формування стратегій соціального управління постає як засіб формування максимально ефективних стратегій соціально-економічного розвитку, набуваючи у такий спосіб дійсно вирішального значення в процесі формування економічного світогляду.

Такий методологічний вимір філософсько-економічного знання набуває особливого значення при визначенні найважливіших чинників та орієнтирів соціально-економічного розвитку і формуванні їх за допомогою стратегії розвитку національної економічної системи в контексті соціально-економічного самовизначення у світових соціальних процесах. Це особливо важливо в контексті пошуку самостійного шляху соціально-економічного розвитку в межах глобалізаційних процесів, якого все ще потребує сучасне українське суспільство [1, c. 13-14].

Висновки

Таким чином, формування національної самосвідомості неможливе без реалізації національних економічних інтересів як засобу набуття суспільством конструктивної соціально-економічної самосвідомості. Відповідно, на процес формування та рівень розвитку національної самосвідомості будь-якого суспільства безпосередньо впливає сукупність таких економічних чинників, як:

– рівень розвитку економічної культури, тобто наявність економічних цілей, ідей, концепцій, стратегій, ідеалів та їх взаємозв’язку з реальним економічним потенціалом нації;

– ступінь розвитку духовного капіталу в контексті соціально-економічного поступу суспільства, зокрема наявність самобутньої та самодостатньої системи економічних цінностей та настанов.

Отже, економічна ідеологія постає як означена ментальними почуттями та цінностями соціально значуща система ідей щодо вибору і організації шляхів соціально-економічного розвитку. Соціальна ефективність економічної ідеології проявляється у рівні її придатності для інтеграції суспільства, адже економічна ідеологія, як спрямовуючий вектор економічного світогляду, є також і засобом формування та досягнення економічної мети суспільства, а отже, і основою визначення економічної політики формування суспільного ідеалу. Тому недостатня визначеність сучасного українського суспільства щодо конкретних перспектив суспільного розвитку, його амбівалентність, необхідність трансформації існуючої системи соціально-економічних зв’язків, створення нових засобів активізації людських сил зумовлює необхідність звернення саме до філософії економіки як підґрунтя формування нової економічної ідеології.

Для сучасної України більш корисним є поширення у суспільстві соціального іміджу випрацюваної інституціоналізмом моделі економічної людини homo sociologus, тобто людини, що має певні соціальні зобов’язання, а не неоліберального зразку homo oeconomicus як моделі економічної людини, що дотримується переважно власних економічних інтересів та максимізує індивідуальний прибуток. Розуміння останньої засвоєно в українському суспільстві у гіпертрофованому вигляді, що здатне призвести до формування суспільства з низьким рівнем соціальної довіри і відповідним йому рівнем розвитку духовного капіталу соціуму.

Недостатній рівень визначеності стосовно конкретних перспектив соціального розвитку України, необхідність трансформації існуючої системи соціальних зв’зків, пошук нових засобів активізації людських сил зумовлює необхідність формування економічної ідеології як системи ціннісного обґрунтування пріоритетних напрямків соціально-економічного поступу суспільства.

Список використаної літератури

1. Глушко Т. П. Ментальні цінності економічної свідомості українців: соціально-креативний потенціал // Дні науки філософського факультету – 2006. Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 року, м. Київ): Матеріали доповідей та виступів. – К: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Ч. V. – С. 12–14.

2. Глушко Т. П. Структура економічної свідомості: соціально-філософський аналіз // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції (20-21 жовтня 2005 року, м. Чернівці). – Чернівці: “Рута”, 2005. – С. 116–117.

3. Глушко Т. П. Філософія бізнесу як основа легітимації економіки // Філософські проблеми гуманітарних наук. –К.: Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого, 2005. – № 4. – С. 85–89.

4. Глушко Т. П. Філософія економіки як методологія соціальної модернізації // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 370–371.

5. Глушко Т. П. Філософія економіки як форма національної самоідентифікації // Дні науки філософського факультету – 2005. Міжнародна наукова конференція (26-27 квітня 2005 року, м. Київ): Матеріали доповідей та виступів. – Ч. ІІІ. – С. 26–27.

6. Дорогунцов С. Теоретична економія: у пошуках власної ідентичності //Вісник Національної Академії наук України. — 2003. — № 11. — C. 3-22

7. Панасюк Б. Філософія системи державного управління економікою //Розбудова держави. — 1997. — № 9. — C. 28-36

8. Поплавська Ж. Економіко-філософські аспекти людського капіталу/ Ж. Поплавська //Вісник Національної Академії наук України. — 2002. — № 12. — C. 14-21

9. Філософія економіки і соціальний прогрес // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія, Політологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Вип. 77. – С. 71–74.

10. Філософія економіки як основа формування стратегій соціального управління // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 47. – К.: Український центр духовної культури, 2005. – С. 184–192.