Предмети споживання- це товари тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин тощо) та поточного споживання (продовольства, одягу, взуття та інше).

Людський капітал- це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання до ходів (заробітків) його власника.

Ринкова економічна система, її принципи- виявляється через різні моделі розвитку. Ринкова система економіки є самою гнучкою і ефективної з всіх існуючих, зараз в переважній більшості розвинених країн діє система сучасного капіталізму. Основні переваги ринку: 1) ринок забезпечує саморегулювання структури виробництва, її пристосування до структури суспільного споживання; 2) ринок забезпечує ефективний розподіл ресурсів між галузями і регіонами; 3) ринок встановлює суспільно необхідні умови виробництва; 4) ринок стимулює виробника до підвищення продуктивності праці і якості продукції, впровадження в виробництво досягнень НТР; 5) ринок гнучко реагує на попит; 6) ринок ефективно виконує функцію ,що санірує; 7) ринок забезпечує свободу економічної діяльності; 8) ринок є передумовою розвитку демократії в країні, забезпечує свободу особи. Не дивлячись на те, що в порівнянні зі всіма іншими ринкова система виявилася найбільш гнучкою, вона все ж має ряд недоліків, що, в свою чергу, грають значну негативну роль в економічному житті суспільства. До недоліків ринкової системи господарювання відносять наступні речі: 1) тенденція до самочинного встановлення рівноваги в економіці, як правило, прокладає собі шлях через постійні порушення цієї рівноваги, що породжує суспільні втрати праці, безробіття і т. д.; 2) ринок – жорстока система в соціальному плані; 3) ринок не забезпечує рішення екологічних проблем, не стимулює розвиток фундаментальної науки, культури.

Командно-економічна система її риси — економічна система, заснована на державній власності та централізованих методах управління.

Змішана економічна система її риси- економічна система, заснована на різних формах власності, розвиток якої регулюється ринком, традиціями та державними централізованими рішеннями. Сучасна змішана економіка в розвинутих країнах передбачає зростання ролі держави, що дає підстави стверджувати про співіснування ринкових сил, які визначають більшість економічних рішень, з державним втручанням в економіку.

Сучасні моделі ринкової економіки. Ліберальна і шведський соціалізм їх основні риси- У розвинених країнах склалося кілька моделей ринкового господарювання: вільний, соціально орієнтований і державно-керований ринок. В основу скандинавської моделі «змішаної економіки» покладено концепцію «функціонального соціалізму» шведських соціал-демократів: поєднання приватних і суспільних засад економічного розвитку на функціональній основі. Американська (або ліберальна) модель господарювання в ринковій економіці проіснувала в класичній формі до кінця 20-х років і з певними змінами нині широко використовується в США та інших країнах Американського континенту, її характерними особливостями є спрямування на досягнення стабільності в розвитку економічних процесів, орієнтація на приватну власність. Регулювання економічних процесів з боку держави здійснюється за залишковим принципом у напрямах розв'язання тих проблем, які не під силу вирішити ринковим структурам.

Перехідна економіка- це закономірне явище розвитку економічних систем.

Електронні гроші- узагальнюючий термін, що означає безготівкові грошові кошти, маніпуляція якими виконується за допомогою електронних засобів.

Показники інфляції(індекс цін, темпи інфляції) — Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді. Індекс цін — відносний показник у коефіцієнтах або відсотках, який характеризує зміну цін у часі (індекс динаміки) або у просторі (територіальний індекс). Темпи інфляції — середньорічне збільшення загального рівня цін в відсотках.

Причини інфляції- Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Приклад: енергетична криза 70х в США, коли нафтовидобуваючі країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші товари й послуги ціни зросли в одночас на 7-9%. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін — є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді iнфляційне.

Дефляція, її способи- Зменшення різними заходами фінансового і економічного характеру кількості наявних в обігу паперових грошей і нерозмінних банкнот, з метою підвищення їх купівельної вартості, зменшення рівня товарних цін, боротьби з бюджетним дефіцитом і т. д. Як наслідок — зниження загального рівня цін протягом певного періоду часу. За своїм змістом і наслідками — протилежність інфляції.

Регульований ринок, монополізований ринок- Монополізований ринок — це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин. Регульований ринок — це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

Товарна біржа- організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Торгово-промислові палати, торгові доми, рієлторські фірми- Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Торгові доми — це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства. Ріелторська фірма — це юридична особа, яка має свідоцтво на право здійснення ріелторської діяльності.

Фактори які впливають на ринкову ціну- фактори підлягають більш розширеному розподілу та утворюють систему ціноутворюючих факторів, серед яких в першу чергу виділяють:

— кінцевих споживачів;

— учасників збуту (або посередників);

— конкурентів та їх цінову політику;

— витрати на виробництво (собівартість продукції);

— уряд та його політику стосовно товаровиробника.

Вільні ціни, регульовані ціни, біржові ціни, ціни світового ринку, — Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Біржові ціни розраховуються і публікуються котирувальною комісією біржі в біржових бюлетенях, інформаційними, телеграфними агентствами, а також у масових періодичних виданнях. Біржові ціни поширюються головним чином на сировинні товари. Світова ціна є грошовим вираженням світової інтернаціональної вартості товару. Вона формується під впливом попиту та пропозиції того чи іншого товару на світовому ринку, коливань валютних курсів тощо. Світові ціни перебувають під значним впливом держави, що проводить регулювання зовнішньоекономічної діяльності через ліцензування, квотування, субсидування експорту й імпорту.

Зовнішньоекономічні ціни– є вирішальним чинником в експортній діяльності підприємства, оскільки вона визначає її економічну доцільність, це ціни великих експортно-імпортних операцій, що здійснюються в основних центрах світової торгівлі.

Тариф– це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Кошторисні ціни- розрахункова (планова) ціна за матеріали, будівельні конструкції, витрати на експлуатацію технічного обладнання та устаткування, транспортування вантажів для здійснення будівництва, виконання монтажних робіт тощо, які застосовуються для визначення кошторисної вартості будівництва, реконструкції об'єктів.

Трансферні ціни- це ціна продажу взаємопов’язаних підрозділів ТНК один одному товарно – матеріальних запасів. Частіше всього під трансферними цінами розуміють ціни на продукцію.

Прейскуранти, монопольна ціна- ціна, яка встановлюється суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

Оптова ціна і її структура — Оптова ціна — ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших суб'єктів, що хазяюють, незалежно від підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають, продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання всім покупцям, крім населення. Включає:

— повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами);

— прибуток (нормативну рентабельність);

— непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт і ін.).

Роздрібна ціна і її структура — ціна по якій товар реалізується населенню. Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами) виходячи з:

• ціни відпускної підприємства-виробника;

• ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу;

• сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників);

• торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу;

• встановлених податків і неподаткових сплат;

• необхідного прибутку.

Відкрите і закрите акціонерне товариство- Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) — акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) — акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати й купівлі-продажу як на біржах так і безпосередньо між будь-якими особами шляхом переоформлення у реєстратора цінних паперів.

Комерційне підприємство — Термін "комерційне підприємство" охоплює:

і) комерційні підприємства та установи, серед них підприємства, які займаються тільки чи головним чином операціями з продажу, купівлі, розподілу, страхування, переговорів, займів чи управління стосовно товарів чи послуг будь-якого роду;

іі) установи, які займаються лікуванням і наглядом особливо за людьми похилого віку, хворими, бідними чи божевільними;

ііі) готелі, ресторани, пансіони, їдальні, клуби, кафе та інші такі установи громадського харчування;

іv) театри і громадські розважальні установи;

v) будь-які підприємства, аналогічні тим, які згадано у підпунктах і), іі), ііі), та іv).

Комерційний розрахунок — Як економічна категорія, комерційний розрахунок — це система економічних відносин, які виникають між підприємством та державою, підприємствами, між підприємством та його робітниками, із приводу формування прибутків та витрат підприємства.

Як метод господарювання, комерційний розрахунок — це такий метод господарювання, який ґрунтується на порівнянні у вартісній (грошовій) формі витрат та результатів господарчої діяльності.

Некомерційне підприємство- юридична особа, метою діяльності якої не є отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками цієї організації. Це можуть бути муніципалітети, суспільні лікарні, релігійні й інші організації, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку.

Державне підприємство і їх різновиди- підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право тільки за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Комунальні підприємства– виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги на визначеній території з метою забезпечення потреб інших суб'єктів господарювання та мешканців, що проживають на цій території. Це — організація будівництва, реконструкції, капітальних ремонтів житлового фонду; здійснення житлово-комунальними конторами постійного контролю за утриманням в належному стані житлових помешкань державного фонду та, на договірній основі, таких, що перебувають у приватній власності.

Державні корпорації- товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об'єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю. Також корпорації — це договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Курс акцій, дивіденд, контрольний пакет акцій- Курс акцій – ціна, за якою акції котируються і продаються на фондовій біржі. Виражається в їх абсолютній грошовій вартості або відношенням вартості реалізації до номінальної вартості. Курс акцій прямо залежний від розмірів отримуваних за ними дивідендів і обернено – від норми позикового процента. Дивіденд — частина прибутку акціонерних товариств, яка щорічно розподіляється між акціонерами за акціями. Контрольний пакет акцій — частина акцій, зосереджена в руках одного власника, яка дає можливість здійснювати фактичний контроль над акціонерним товариством. Теоретично контрольний пакет акцій має перевищувати 50% акцій, але на практиці може бути меншим, оскільки частина акцій взагалі не має права голосу, а дрібні акціонери часто не беруть участь у загальних зборах акціонерів.

Собівартість продукту- це грошова форма витрат по виготовленому продукту підготовці виробництва, виготовленню і збуту.

Ціна землі -капіталізована земельна рента, яка приносить прибуток у вигляді відсотку. На основі приватної власності на землю виникає її купівля та продаж. Ціна землі відрізняється від цін на інші товари. Земля — це благо природи, а не продукт праці. Тим не менш вона приймає товарний вигляд.

Рівень безробіття, приховане безробіття- Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значним недоліком такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен також спостерігається у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробленням (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання. Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничих дільницях перевищує об'єктивно потрібну.

Номінальна зарплата, фактори які визначають величину номінальної зарплати- це грошова сума, яку отримує робітник за продаж капіталістові своєї робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання.

Реальна зарплата, фактори які визначають величину реальної зарплати- це кількість споживання вартостей ( товарів і послуг), яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після сплати податків. Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування.

Індекс людського розвитку, мінімальна зарплата, прожитковий мінімум- Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) — індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників країни. Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для її існування. В світовій практиці він становить 85-87 % загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Реальний ВВП- загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.

Структура державного бюджету–значною мірою залежить від державного устрою країни. Так, держава з федеральним устроєм має федеральний (державний) бюджет і бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також бюджети місцеві (районів, міст, сіл, — залежно від адміністративного поділу). Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління ) задовольняються за рахунок федерального бюджету. У державах без федерального поділу є лише державний і місцевий бюджети. В Україні за структурою бюджетна система складається з республіканського бюджету та бюджету адміністративно-територіальних одиниць, а саме: бюджету Республіки Крим та місцевих бюджетів: обласних, районних, міських, селищних та сільських. Всі вони мають дві частини: доходи й видатки.

Цільові фонди (бюджетні і позабюджетні)– е сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів.

Консолідований (зведений бюджет)- включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.

Державний борг- це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Дефолт– стан в кредитних відносинах, наступає коли позичальник не виплачує свої борги або платежі. Існує різниця між поняттями дефолт — невиконання фінансових обов'язків, неплатоспроможність — неможливість виплачувати зобов’язання, та банкрутство — визнана господарським судом фінансова неспроможність.

Зовнішній борг, способи подолання зовнішнього боргу- Зовнішній державний борг(DI) – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються. Капітальзація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її промислових, торговельних та ін. корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів.

Конверсія “борг — борг”, тобто заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старим, при збережені номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов’язань; може змінитися валюта боргу і т.ін.

Бюджетні асигнування- кошти державного і місцевих бюджетів, виділені на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурних міроприємств, оборону держави і утримання органів державної влади і управління.

Причини дефіциту і способи подолання дефіциту державного бюджету- є різницею між державними витратами і доходами. На обсягу бюджетного дефіциту відбуваються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі обумовлені впливом інфляції. Саме тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалась також в реальних, а не лише в номінальних величинах.

Банківський прибуток– є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення. Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку — це різниця між валовими доходами банку та витратами. Прибуток банку складають:

— прибуток від основної діяльності;

— валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

— чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Банківський процент– плата за надання грошей в борг. Має два різновиди: кредит-процент і дебет-процент, що відповідають двом видам діяльності банків: зберігання вкладів і надання позик.

Облікова ставка банка- виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу з них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Біржовий курс — ринкова ціна цінного папера, яка визначається за результатами біржових торгів на підставі укладених біржових угод.

Методи державного регулювання економіки, економічні, адміністративні, правові- Під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики. Правові методи регулювання розвитку економіки здійснюються шляхом прийняття законів і законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Уряду (декретів, постанов), видання указів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації і контролю. Адміністративні методи регулювання ринку виражають по суті пряме управління з боку держави і включають застосування системи державних замовлень і контрактів, державне підприємництво, застосування державою санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот, встановлення норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо. У країнах з розвинутою ринковою економікою основним економічним методом регулювання ринку виступає кредитно-грошове регулювання. Це зумовлене тим, що кредитно-грошова система є тим економічним середовищем, у якому відбуваються усі найважливіші господарські процеси в ринковій економіці. Знаряддям грошового і кредитного регулювання є центральний банк. Суть його діяльності в грошово-кредитному регулюванні полягав у здійсненні контролю за грошовою масою і кредитом в економіці.

Соціальна політика держави- діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні.

Соцзахист населення і його елементи– законодавче закріплена система державних гарантій та реалізації прав усіх політичних, соціально-демографічних груп громадян, окремих осіб щодо соціального забезпечення їх нормального прожиткового рівня та життєдіяльності. Ці гарантії здійснюються через соціально-економічні, правові та політичні чинники, які сприяють реалізації права громадян на працю, допомогу на час безробіття, у разі часткової чи повної втрати працездатності. Основними економічними заходами держави є: індексація доходів, заробітної плати, пенсій, стипендій під час інфляції і зростання індексу цін на товари і послуги; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, одиноким матерям у разі втрати годувальника; матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку; підтримка населення під час стихійного лиха, екологічного надзвичайного стану. Для цього державою створюються різні спеціальні фонди соціального захисту населення.

Межа бідності- це інструмент для виміру бідності. У більшості випадків вона розраховується за даними прибутків і споживання. Люди рахуються бідними, коли їхній рівень життя (звичайно прибуток або споживання) нижче цієї межі. Межа бідності може бути встановлена у відносних і абсолютних показниках.

Ринкова трансформація економіки України, її напрямки- Ринкова трансформація супроводжується значними зрушеннями в усіх сферах життя суспільства. Так, перехід України до ринкової економіки суттєво змінив, зокрема, структуру економічних процесів. У ринковій економіці всі економічні процеси можуть бути поділені на трансформаційні (що забезпечують трансформацію ресурсів у товари і послуги) та трансакційні (що забезпечують перехід товарів та послуг «з рук у руки»). Йдеться не просто про обмін товарами та послугами: існування приватних економічних агентів робить необхідним обмін правами власності на товари та послуги. Якщо обмін товарами потребує витрат на транспортування, зберігання тощо, які фактично є продовженням виробничих (трансформаційних) витрат, то обмін правами власності потребує специфічних трансакційних витрат на здійснення розрахунків, специфікацію прав власності, укладання контрактів, боротьбу з опортуністичною поведінкою.

Мета і способи приватизації– Головна мета приватизації — пошук ефективного власника. Приватизація державного майна — це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Під способом приватизації розуміють встановлені законом для кожної кваліфікаційної групи об'єктів приватизації юридичну підставу і договірну угоду щодо відчуження майна державного підприємства суб'єктом приватизації — продавцем (державним органом приватизації) суб'єктові приватизації — покупцеві (недержавній юридичній або фізичній особі). Відповідно до ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка називається "Способи приватизації", приватизація майна державних підприємств може здійснюватися шляхом:

— продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом. Цей спосіб приватизації здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", згідно з яким продаж об'єктів на аукціоні — це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну, а продаж об'єктів за конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта (некомерційний конкурс), або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (комерційний конкурс);

— продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

— продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна";

— викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовують щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Способи роздержавлення- Роздержавлення власності — заміна державної власності на інші її форми: приватну, кооперативну, акціонерну.

Конвертованість валют- гарантована здатність національної грошової одиниці обертатися.

ЄЕС – союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і діючим з листопада 1993 р.

МВФ — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 39-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН.

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. — К.: Знання , 2006. — 481 с.

3. Дратвер Б. Економічна теорія: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. — 256 с.

4. Економічна теорія: Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.

5. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. — 3-тє вид., доп. і перероб.. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с.

6. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич, Надія Гражевська; За ред. В.Д.Базилевича. — 6-те вид., доп. і пе-рероб.. — К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с.