Вступ.

1. Поняття та дослідники економічного матеріалізму.

2. Зміст методу економічного матеріалізму.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Економічний матеріалізм — вульгарно-матеріалістична концепція, що розглядає економічний "фактор" (або "середовище"), економіку не тільки у відриві від реальних індивідів, але і як наділену всіма функціями суб'єкта історії замість людей. Виходить, що історію економіка робить самостійно, незалежно від діяльності людей. Значення політики, політичних установ, ідей, теорій в історичному процесі при цьому відкидається або принижується. Фактично економічний матеріалізм увічнює відчуження й той стан, при цьому знаходять результати діяльності людей. Якщо Маркс відкрив за відношенням речей відносини людей, то Э. м., навпроти, зводить останні до речових функцій. Э. м. виникла як форма вульгаризації матеріалістичного розуміння історії. Прихильниками економічного матеріалізму були на Заході Бетпатейн і ін., у Росії — представники "легального марксизму", економізму".

С.Булгаков, як і В.Соловйов, відмічає найважливішу рису суспільної свідомості ХХ ст. — її економічний матеріалізм як завоювання переважно економічного багатства, на противагу аскетизму релігійної епохи.

Економічному матеріалізму як моністичній метафізиці історії, яка перетворила спеціальну науку — політекономію на історичну онтологію, що неминуче призвело до ряду натяжок і насильства над фактами, Булгаков протиставляє економічний історизм з його реалізмом і визнанням множинності історичних чинників. Він переконаний, що в історії немає незмінних основних елементів розвитку. Булгаков відмічає характерну амбівалентність економічного матеріалізму: "Він виявився хамелеоном, що постійно змінює своє логічне забарвлення в залежності від обставин" [2, с. 24].

1. Поняття та дослідники економічного матеріалізму

С.Булгаков високо оцінює трудову активність людини в філософії економічного матеріалізму, марксизму, хоч він принципово не згодний з підходом до її вирішення. Він погоджується з тим, що "трудове відношення до світу є первинним і найзагальнішим самовизначенням (людства). Людина нічого не творить наново, чого б вже не було в природі в прихованому або потенційному вигляді, але вона виявляє сили життя і здійснює її можливості тільки працею, і ця праця, яка спрямовується як на зовнішній світ, так і на себе, затрачується на виробництво як матеріальних благ, так і духовних цінностей, і створює те, що на противагу природі, тобто первинному, даному і дарованому, носить назву культури… можна сказати разом з економічним матеріалізмом, що вся культура є господарством. Господарська праця, або культурна творчість людства, породжується і підтримується потребою життя в самозахисті і в саморозширенні. Природно при цьому, що вона виявляє зростання, має свої градації, на кожному даному рівні розвитку їй властива загальна соціальна зв'язаність або соціальна організація" [2, с. 39 — 40]. Булгаков віддає належне суворій етиці економічного матеріалізму, "чесному економізму", увазі до "значення потреби, турботи про шматок насущного хліба, яка тяжіє над більшістю людства". "В економічному матеріалізмі, — далі помічає С. Булгаков, — знаходить вираження почуття неволі буття у полоні стихій, в оковах господарської необхідності, в ньому відбивається трагізм смертного, а тому приреченого на постійну боротьбу зі смертю життя… Проте джерело оптимістичного настрою полягає не стільки в істинах економічного матеріалізму, скільки у вірі в його подолання в історії за допомогою "стрибка з необхідності в свободу", іншими словами, в соціалістичній есхатології, яка лише механічно пов'язана з цією доктриною" [2, с. 39].

Цілком традиційно для метафізики марксизму, пише Булгаков, ставиться питання про значення всесвітньої історії, про засоби досягнення її мети, стверджується існування надемпіричної закономірності історії, яка визначається розвитком продуктивних сил, що мають свої рівні. Вчення про базис і надбудову, вважає російський філософ, покликане вирішити метафізичну проблему: що стоїть за різноманіттям історичних явищ? Відповіддю є установка, що надбудова (соціальне, політичне, культурне і духовне життя) позбавлена самостійного метафізичного буття, є "рефлексом" базису.

Булгаков передбачає можливу еволюцію економічного матеріалізму у бік утилітаризму Бентама, свідками чого ми є сьогодні. Прагнення економічного матеріалізму стати науково-емпіричною теорією неминуче призводить, впевнений Булгаков, до його дроблення. "Він втрачає величний дух Гегеля, і в нього вселяється зовсім не величний дух І.Бентама з його моральною арифметикою разом з меркантильним духом класичної політичної економії… Бентам вчив про те, що людина керується в своїй діяльності виключно міркуваннями зиску і користі, принаймні в найширшому значення, і в них бачив критерій моральнісного. Він був переконаний, що людські мотиви піддаються точному виміру, і розумів соціологію як моральнісну арифметику. У ній утилітаризм з натхненням не меншим, ніж в економічному матеріалізмі, прагнув знайти універсальне тлумачення всіх людських справ і вчинків. Бентамівську ідею про інтерес як основний рушій людської психології переклала на свою мову…політична економія на чолі з Рікардо. З'явилася фікція "економічної людини", бентаміста в області господарства, і оскільки політична економія розглядала життя тільки через "окуляри" свого спеціального наукового інтересу, забуваючи або ігноруючи все інше, то і створювалося іноді враження, що економічна людина для неї є взагалі людина або що за природою вона є тільки господарським егоїстом… А.Сміт відрізняв симпатичну або альтруїстичну сторону людини від егоїстичної або економічної[5, c. 46-47].

З раніш викладеного випливає, що метод економічної теорії є багаторівневим і включає в собі різні елементи:

1) філософські та загальнонаукові принципи (філософські: принципи матеріалізму, розвитку, саморуху, відображення, суперечності, детермінізму, взаємодії, об’єктивності тощо; загальнонаукові: принцип системності, структурно-функціональний підхід, методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції тощо);

2) закони матеріалістичної діалектики (закон єдності та боротьби протилежностей, кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення);

3) категорії філософії (кількість та якість, сутність і явище, зміст і форма тощо);

4) закони й категорії економічної теорії (знайомство з ним ще попереду);

5) раціональні методи і засоби економічного аналізу. Перші три групи структурних елементів діалектичного методу дослідження не механічно накладаються на економічні явища й процеси, які вивчаються, а відображаються через метод економічної теорії. Наукова філософія дає лише всеосяжні принципи загальнонаукового методу пізнання, а як використовуються ці принципи залежить від самої економічної теорії, її предмета. Тому поряд із всеосяжним і загальним метод економічної теорії містить в собі, й те особливе, що обумовлено специфікою предмету дослідження.

Так, корінний принцип матеріалістичної діалектики – принцип первинності матерії, суспільного буття відносно суспільної свідомості – в економічній теорії полягає у первинності матеріальних, економічних відносин стосовно політичних та ідеологічних відносин; принцип розвитку, який виходить із єдності та діалектичної боротьби протилежних сторін будь-якого явища конкретизується у економічній теорії у формі протиріччя між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Кожна наука в процесі дослідження свого предмета користується певними методами. Термін «метод» походить від грецького слова «metodos», що означає «шлях до чогось», «шлях пізнання». Зазвичай, під методом пізнання розуміють спосіб, підхід до дослідження явищ навколишньої реальності, прийоми вивчення їх та описування.

Найважливішим методом економічної теорії є метод матеріалістичної діалектики як всеосяжний науковий спосіб пізнання. Цей метод розглядає явища та процеси економічного життя в його найзагальніших зв’язках та взаємозалежностях у процесі безперервного розвитку, в ході якого нагромаджені кількісні зміни ведуть до зміни його якісного стану; а джерелом розвитку, руху вважає внутрішні протиріччя, як боротьбу протилежностей, як заперечення заперечення.

Поряд із методом матеріалістичної діалектики структурними складовими метода економічної теорії є: метод сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, методом єдності історичного й логічного. Разом із тим, економічна теорія користується наступними загальними науковими методами та прийомами: висування та перевірка гіпотез, аналіз і синтез, індукція та дедукція, постановка експериментів, статистичні спостереження тощо. Ці методи не суперечать, не протистоять матеріалістичній діалектиці, а лише конкретизують її стосовно того чи іншого процесу наукового пізнання. Вони використовуються як суспільних, так і в природничих науках, але у формах і межах, що залежать від предмета науки та її характеру[3, c. 77-78].

Всі соціальні зміни в долі людства зв'язані адже з новим відношенням людини до природи. Економічний матеріалізм помітив цю істину у формі, доступної свідомості цивілізації. Ера цивілізації почалася з переможного входження машин у людське життя. Життя перестає бути органічної, втрачає зв'язок з ритмом природи. Між людиною й природою стає штучне середовище знарядь, який він намагається підкоряти собі природу. У цьому виявляється воля до влади, до реального використання життя на противагу аскетичній свідомості середньовіччя. Від резиньяції й споглядання людин переходить до оволодіння природою, до організації життя, до підвищення сили життя. Це не наближає людини до природи, до внутрішнього її життя, до її душі. Людина остаточно віддаляється від природи в процесі технічного оволодіння природою й організованим володарюванням над її силами. Організованість убиває органічність. Життя з усе більше й більше технічною. Машина з печатку свого образа на дух людини, на всі сторони його діяльності. Цивілізація має не природну й не духовну основу, а машинну основу. Вона, насамперед , технічна, у ній тріумфує техніка над духом, над організмом. У цивілізації саме мислення стає технічним, усяке творчість і всяке мистецтво здобуває усе більше й більше технічний характер. Футуристичне мистецтво так само характерно для цивілізації, як символічне мистецтво — для культури. Панування гносеологізму, методологізму або прагматизму так само характерно для цивілізації[10, c. 53-54].

2. Зміст методу економічного матеріалізму

Термін «метод» походить від грецького слова methodas, яке буквально означає: «шлях до чогось», «шлях пізнання» (або дослідження), вчення, теорію. У найбільш загальному філософському значенні воно означає засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається. Стосовно економічної теорії це означав шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення, у теорії діалектики цієї взаємодії.

Система таких прийомів і операцій не може бути довільною. Вона повинна узгоджуватися з об'єктивними законами розвитку самої дійсності. Тому вчення про цю систему прийомів, способів пізнання і перетворення світу вивчає наука методологія. Назва «методологія» також походить від грецьких слів «метод» і «логос». Останнє означає «слово», «поняття», «вчення». Органічна єдність матеріалізму і діалектики зумовлює появу діалектико-матеріалістичного методу дослідження економічних форм, або методу матеріалістичної діалектики.

Якщо діалектичний матеріалізм — діалектика всієї дійсності (природи, суспільства, мислення), то діалектичний метод виступає гносеологічним і логічним відбиттям всієї діалектики.

У числі різних факторів, що грають роль у суспільному житті, економіка, тобто вся область господарських відносин суспільства, звичайно, має важливе значення, чого не стане заперечувати жоден історик або соціолог, і суперечка може стосуватися тільки оцінки цього значення стосовно інших факторів і в порівнянні з ними. Для одних це — лише важливий або дуже важливий фактор поряд з іншими, для інших — переважний або навіть винятковий фактор соціальної еволюції. Для одних всі прийняті ними фактори мають незалежне один від іншого походження й лише впливають один на одного в загальному процесі історичної еволюції; для інших єдиний самостійний фактор громадського життя є фактор економічний, від якого залежать всі інші сторони культурного й соціального розвитку, тому й не здатні бути зараховуються до самостійних факторів. З погляду економічного матеріалізму, економіка лежить в основі не тільки права й держави, але й всіх суспільних "ідеологій", які релігія й мораль, філософія й наука, література й мистецтво. Цим, насамперед , усувається думка про який би те не було самостійності всякої психіки в житті суспільства, а тому економічний матеріалізм є головним антагоністом всіх тих соціологічних теорій, які намагаються пояснити громадськість із явищ, досліджуваних колективною або соціальною психологією. Зате й головна відсіч дана була економічному матеріалізму з боку представників психологічної соціології. Хоча економічний матеріалізм має дуже недовгу історію, він встиг породити велику літературу, викликати досить гарячу полеміку серед соціологів, істориків і публіцистів і у своїй власній істоті перетерпіти цілий ряд змін, які зводяться до поступової відмови самих послідовників цього напрямку від його первісної однобічності й винятковості[15, c. 116-117].

В історії соціології воно залишить свій слід завдяки загальній постановці питання про значення економічного фактора й розробці багатьох приватних проблем, що входять до складу цього питання; але вже один той факт, що цілий ряд послідовників цього навчання відмовляється в цей час від захисту теорії у всім її обсязі, може служити порукою в тім, що економічний матеріалізму не призначено опанувати всім полем соціології. З іншого боку, ніхто із супротивників цієї теорії не заперечує за нею значення в змісті наукової розробки однієї зі сторін суспільного буття, поки ця розробка на догоду упередженій точці зору не зазіхає на усунення наукових результатів, отриманих при вивченні всіх інших сторін життя. Втім, не одні тільки представники економічного матеріалізму, але й інші дослідники економічної історії вносили й вносять коштовні дані й важливі міркування в розуміння ролі економічного фактора в історії.

Загальну характеристику більшовицькому підходу до економічного аналізу в той час дав автор немарксистської орієнтації, відомий історик Р. Ю. Віппер, який у 1921 році видав у Казані книгу «Криза історичної науки». В ній Р. Ю. Віппер підкреслював, що до революції багато російських вчених віддавали данину економічному матеріалізму, зазначаючи, що світом правлять економічні фактори, а не ідеї. Та після Жовтня до влади прийшов гурт людей, які проголошують ідею важливішою за об'єктивні фактори. Їх прихід знаменує кризу старої матеріалістичної школи, торжество суб'єктивізму. Вони не бачили перепон на шляху до здійснення ідеї.

Застосування принципу матеріалізму до аналізу системи продуктивних сил передбачає виділення визначального елемента цілої системи, яким виступають засоби праці. Поділ продуктивних сил на особисті і речові, матеріальні й духовні і наголошення на особистих, духовних моментах виробництва означає вичленування як основоположного елемента робочої сили, трудящих.

При дослідженні того чи іншого економічного явища чи процесу слід керуватися принципом матеріалізму. Так при вивченні товару спочатку аналізується його речовий зміст — споживна вартість, з'ясуванню подвійного характеру капіталістичного виробництва передує характеристика процесу праці тощо.

Прибічники матеріалізму виходили з визнання первинності матерії, природи, об’єктивної реальності, вважаючи свідомість лише властивістю матерії. За версією, прийнятою в радянській філософії, “у своєму розвитку філософський матеріалізм пройшов ряд істотних етапів від наївного в давнину, через механістичний і метафізичний до вищої форми – діалектичного матеріалізму” [4, c.29].

Висновки

Як зазначалося вище, при пізнанні соціально-економічних процесів та явищ застосовуються поряд з іншими і філософські принципи, зокрема такі, як: принцип матеріалізму, єдності теорії і практики, визначеності, конкретності, пізнаванності, причинності, розвитку, об'єктивності, системного підходу тощо. А це означає, що економічна наука при пізнанні економічної дійсності постійно натикається на філософські проблеми, вирішення яких полягає в тому, щоб за допомогою філософських та інших принципів і підходів якнайповніше розкрити сутність економічних процесів та явищ. Адже правильне розуміння економічної дійсності, об'єктивне її витлумачення, відкриття та формулювання економічних законів, характеристика їх прояву можливі лише на базі філософії — діалектичного та історичного матеріалізму.

Іншими словами, на кожному етапі пізнання соціально-економічної дійсності є певна потреба в застосуванні філософського принципу матеріалізму. В нинішніх умовах ця потреба зумовлена необхідністю пізнання сутності нових явищ і процесів, що мають місце в кожній із груп країн світової спільноти: розвинутих капіталістичних, тих, що розвиваються, з перехідною економікою і соціалістичних. Проблема полягає в тому, що на рівні буденного мислення (буденного пізнання) новітні процеси та явища в кожній із означених вище груп країн сприймаються багатьма людьми як доказ хибності формаційного підходу до розвитку людського суспільства.

Список використаної літератури

1. Артюх С. Основи наукових досліджень: [підручник] / Українська інженерно-педагогічна академія. — Х. : УІПА, 2006. — 277с.

2. Афанасьєв А. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 96с.

3. Білоусова Т. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2004. — 120с.

4. Габович А. Основи наукових досліджень: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за напрямом "Інформаційна безпека" / Державний ун-т інформаційно-комунікаційних технологій / Володимир Олексійович Хорошко (ред.). — К. : ДУІКТ, 2006. — 174с.

5. Грищенко І. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : Вид-во КНТЕУ, 2001. — 185с.

6. Ковальчук В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Володимир Ковальчук, Лев Моїсєєв; Під наук. ред. В. О. Дроздова; М-во науки і освіти України, Акад. пед. наук України, Південний наук. центр АПН України. — 3-є вид. перероб. і доп.. — Київ: ВД "Професіонал", 2005. — 238 с.

7. Крушельницька О. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька,. — К.: Кондор, 2003. — 189 с.

8. Малюга Н. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник/ Наталія Малюга,; Ред. Ф. Ф. Бутинець; М-во освіти і науки України, ЖДТУ. — Житомир: ПП "Рута", 2003. — 475 с.

9. Микитюк О. Наукові дослідження: Навчально-методичний посібник/ Олександр Микитюк, Володимир Соловйов, Світлана Васильєва,; За загальною ред. І. Ф. Прокопенка. — Харків: Скорпіон, 2003. – 77 с.

10. П’ятницька-Позднякова І. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навчальний посібник/ Ірина П’ятницька-Позднякова,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 115 с.

11. Пілюшенко В. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: Навчаль-ний посібник/ Віталій Пілюшенко, Ірина Шкрабак, Едвін Славенко,. — К.: Лібра, 2004. — 342 с.

12. Романчиков В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Володимир Романчиков; Українська академія бізнесу та підприємництва. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 254 с.

13. Філіпенко А. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій/ Антон Філіпенко,. — К.: Академвидав, 2004, 2005. — 207 с.

14. Федунець А. Методологія виконання наукового дослідження, написання, оформлення, захисту дисертації: Навчально-практичне вид./ Анатолий Федунець,. — Кіровоград: Реклама, 2001. — 297 с.

15. Цехмістрова Г. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Галина Цехмістрова,; М-во освіти і науки України, КУТЕП. — К.: Слово, 2003. — 235 с.

16. Шломчак Г. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Георгій Шломчак,; Мін-во освіти і науки України, Нац. металургійна академія України. — Дніпропетровськ: Пороги, 2005. — 161 с.