Економічна ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах » Info-Pressa.com

Для порівняння результатів сільськогосподарського виробництва з відповідними витратами використовують такі види ефективності: економічну, соціальну, інноваційну, екологічну тощо. Економічна ефективність передбачає досягнення максимального ефекту від фінансово-господарської діяльності підприємств при мінімальних витратах ресурсів, вона відображає вплив сукупності факторів, що формують її рівень і зумовлюють тенденції розвитку галузі. Система показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва формується на даних про вартість валової продукції, сум валового й чистого доходів, прибутку, собівартості, рівня рентабельності виробництва й норми прибутку, капіталовіддачі та капіталомісткості продукції, продуктивності праці й трудомісткості, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці та ін.

Дослідження провідних вчених-аграріїв В. Андрійчука, В. Амбросова, В. Месель-Веселяка, О. Онищенка, П. Саблука, В. Терещенка, О. Шкільова, В. Юрчишина та інших присвячені обґрунтуванню напрямів, заходів і методів підвищення результативності ведення агропромислового виробництва. Проте останнім часом мало уваги приділяється дослідженню впливу факторів на економічну ефективність господарювання в сільському господарстві, що й буде розглянуто в даній статті.

Валове виробництво сільськогосподарської продукції в Україні протягом 1990-2007 років мало тенденцію до зменшення. За 18-річний період обсяг валової продукції сільського господарства знизився з 145,9 у 1990 році до 88,8 млрд. грн. у 2007-му, або в 1,6 раза. Найбільше зниження відбулося у суспільному секторі — відповідно з 101,3 млрд. грн. до 35,4 млрд. грн. у 2007 р., або менше у 2,9 раза. На 100 га сільськогосподарських угідь у 2007 році вироблено сільськогосподарської продукції на 240,1 тис. грн., що становить 68,7% рівня 1990 року, і цей показник за останні чотири роки майже не змінювався. Ефективність використання земельних ресурсів знизилася, причинами чого є переважно екстенсивний спосіб використання сільськогосподарських угідь, виснаження ґрунтів, порушення агротехнологій виробництва тощо.

1. Ефективність сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах

Показник	Рік							2007/ 2000, +/-
	1990**	2000	2003	2004	2005	2006	2007
Прибуток, збиток (-) від реалізації продукції, млн. грн.	11422,8	-121,4	1476,1	1283,3	1253,2	630,4	4168,9	4290,3
у тому числі продукції: рослинництва	7060,0	1834,5	2535,0	1969,6	900,2	1567,3	5501,6	3667,1
тваринництва	4362,8	-1955,9	-1058,9	-686,3	353,0	-936,9	-1332,7	623,2
Рівень рентабельності, збитковості (-) виробництва, %	42,6	-1,0	12,6	8,1	6,8	2,8	15,6	16,6
У тому числі продукції: рослинництва	98,3	30,8	41,7	20,3	7,9	11,3	32,7	1,9
тваринництва	22,2	-33,8	-18,8	-11,3	5,0	-11,0	-13,4	20,4
Основні засоби, млн. грн.	86900	87764	52195	47034	46852	47133	50612	-37125
Норма прибутку, збитку (-), %	13,1	-0,1	2,8	2,7	2,7	1,3	8,2	8,3

Основні показники фінансово-господарської діяльності аграрних підприємств України в динаміці представлено в таблиці 1.

Реалізація сільськогосподарської продукції з прибутковим результатом спостерігалася в останні п´ять років. Збитковою залишається продукція тваринництва: у 2000 році збиток становив майже 2 млрд. грн., у 2005-му одержано незначний прибуток, а в 2007 році збиток досяг 1,3 млрд. грн. Така ситуація у тваринництві вплинула на зменшення поголів´я худоби, виробництва м´яса й молока, зростання цін на ці види продовольчої продукції та збільшення імпорту м´ясної продукції із-за кордону.

Позитивною є тенденція підвищення загального рівня рентабельності агро-продовольчої продукції, яка з -1% у 2000 році зросла до 15,6% у 2007-му, проте це відбулося, насамперед, за рахунок підвищення ефективності виробництва рослинницької продукції. Рівень рентабельності останньої у 2007 році становив 32,7%, а рівень збитковості продукції тваринництва в аграрних підприємствах коливається на рівні 11-13%. Норма прибутку лише в 2007 році підвищилася до прийнятного рівня — 8,2% (у 1990 році — 13,1%), тоді як у попередні роки вона коливалася від -0,1% до 2,8%. Зростання цього показника пояснюється значним зниженням вартості основного капіталу в підприємствах через нестачу інвестиційних ресурсів у галузі.

2. Показники рентабельності продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах Вінницької області

Показник	Рік							2007/ 2001, +/-*
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Рівень рентабельності реалізованої продукції рослинництва, %	28,5	11,5	35,6	16,0	7,0	12,9	19,9	-8,6
У тому числі: зернові та зернобобові	43,9	18,2	48,0	21,6	6,2	14,7	27,4	-16,5
соняшник	50,6	64,9	61,5	32,8	9,8	15,4	67,3	16,7
соя	н/д**	н/д	55,3	12,5	11,5	-6,5	13,9	-41,4
ріпак озимий	н/д	н/д	н/д	61,6	40,3	33,5	33,8	-27,8
ріпак ярий	н/д	н/д	н/д	н/д			-32,1	х
цукрові буряки	-1,3	-11,4	12,4	н/д	4,1	9,9	-34,0	-32,7
картопля	10,4	21,7	29,8	-0,5	18,8	32,9	1,6	-8,8
овочі відкритого ґрунту	-26,8	-12,4	-14,6	-38,4	-23,9	-19,3	-4,8	22,0
баштанні продовольчі	Н/д	н/д	н/д	-27,1	-16,4	-33,3	-17,3	9,8
плоди	-25,9	35,3	12,9	1,6	29,2	42,5	43,8	69,7
виноград	-48,0	187,5	-24,2	-93,3	—	—	—	-45,3
ягоди	—	9,7	171,2	7,7	-10,7	-26,9	33,6	23,9
хміль	12,3	-16,4	-14,4	-51,7	-6,2	-71,9	—	-84,2

Детальніше про економічну ефективність галузей сільського господарства розглянемо на базі підприємств Вінницької області. Так, рівень рентабельності зернового господарства, вирощування соняшнику й цукрових буряків сільськогосподарських підприємств області знижується, натомість підвищується рентабельність виробництва зерна сої й ріпаку (табл. 2). Це підтверджується сприятливою кон´юнктурою на внутрішньому й зовнішньому ринках агропродовольства та сировини альтернативних джерел енергії (біопалива).

Рентабельним виробництвом в агроформуваннях є також садівництво, ягідництво та картоплярство, проте останні в загальній структурі земельних ресурсів, залучених у сільське господарство поступово зменшуються, що позначається й на скороченні штату працівників аграрних підприємств (у 2007 р. кількість працівників становила 42,6 тис. осіб, що менше на 60%, ніж у 2001 р.). Адже відомо, що останні зазначені галузі є трудомісткими, оскільки важко піддаються механізації та вимагають значної кількості ручної праці. Підприємства області зовсім відмовилися від вирощування винограду й хмелю через їх збитковість. Такий стан справ у рослинництві негативно впливає на структуру сільськогосподарських угідь і багаторічних насаджень області та знижується зайнятість сільського населення. Площі посівів під зерновими культурами, соняшником та садами скорочуються, натомість збільшуються під соєю й ріпаком, вирощування яких здійснюється на екстенсивній основі, що виснажує землю, а тому знижується в динаміці й урожайність (табл. 3).

3. Урожайність сільськогосподарських культур у підприємствах Вінницької області

Показник	Рік				2007/ 2001, %
	2004	2005	2006	2007
Зернові та зернобобові	29,1	27,5	28,4	24,3	83,5
Соняшник	8,6	11,1	15,5	14,0	162,8
Соя	11,6	12,0	12,8	9,3	80,2
Ріпак озимий	17,5	15,0	14,7	13,2	75,4
Ріпак ярий	н/д			6,4	х
Цукрові буряки (фабричні)	265,5	259,7	302,9	311,6	117,4
Картопля	116,5	106,6	157,4	105,2	90,3
Овочі відкритого ґрунту	82,0	80,0	142,9	109,1	133,0
Баштанні продовольчі (кавуни, дині)	7,9	23,4	25,8	33,2	420,3
Плоди (зерняткові, кісточкові)	34,9	44,0	55,5	75,6	216,6
Ягоди	44,7	43,2	53,4	49,7	111,2
Хміль	2,2	4,5	4,1	—	186,4*

Джерело: Форма №50-г «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств Вінницької області за відповідні роки.

У сільськогосподарських підприємствах Вінницької області скорочується поголів´я м´ясного й молочного скотарства, на низькому рівні знаходиться продуктивність худоби. Відзначається певне пожвавлення у свинарстві й птахівництві, що пояснюється швидшим нарощуванням тут поголів´я, оборотом капіталу та впровадженням сучасних інноваційних технологій виробництва свинини, курятини і яєць (табл. 4).

4. Поголів´я та продуктивність худоби й птиці в сільськогосподарських підприємствах Вінницької області у 2004-2007 рр.

	Рік								2007/2004, %
	2004		2005		2006		2007
Вид тварин	Поголів´я, тис. гол.	Продуктивність 1 гол., кг/рік	Поголів´я, тис. гол.	Продуктивність 1 гол., кг/рік	Поголів´я, тис. гол.	Продуктивність 1 гол., кг/рік	Поголів´я, тис. гол.	Продуктивність 1 гол., кг/рік	Поголів´я	Продуктивність
ВРХ на відгодівлі	123,8	137,5	107,3	146,2	94,7	152,1	81,9	158,8	66,2	115,5
Молочне скотарство	60,8	2377	50,4	2736	43,8	2844	37,6	3040	61,8	127,9
Свинарство	67,2	72,0	59,7	78,5	76,7	86,3	78,8	105,1	117,3	146,0
Вівчарство: приріст	8,2	8,7	6,8	8,0	4,4	8,2	2,5	148,4	30,5	1705,7
вовна		2,1		2,0		1,8		4,0		190,5
Птиця на м´ясо	312,1	7,1	671,3	9,4	1164,1	9,3	892,6	15,1	286,0	212,7
Кури-несучки	201,8	264	506,8	258	667,8	247	340,3	288	168,6	109,1
Бджільництво	22,3*	8 4**	19,5	9,2	15,9	8,4	13,6	8,6	61,0	102,3

Подорожчання енергоресурсів, формування кормової бази та інші фактори вплинули на збільшення собівартості тваринницької продукції. А низька купівельна спроможність більшості населення не дає можливості досягти рентабельності тваринництва в агропідприємствах Вінницької області та Україні в цілому (табл. 5).

5. Показники рентабельності продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах Вінницької області

Показник	Рік							2007/ 2001, +/-*
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Рівень збитковості (-) реалізованої продукції тваринництва, %	-10,8	-27,2	-28,5	-20,3	-5,8	-20,7	-21,2	-10,4
У тому числі приріст: ВРХ	-16,6	-39,9	-40,7	-33,1	-24,6	-39,4	-39,2	-22,6
свиней	-5,9	-19,7	-41,8	-22,1	10,4	-11,1	-36,9	-31,0
овець	-45,2	-57,9	-45,7	-48,5	-40,5	-34,7	-49,1	-3,9
птиці	7,1	-2,6	-3,1	-4,8	10,4	-9,2	-31,7	-38,8
молоко	-10,8	-19,8	5,3	-2,4	4,5	-8,7	17,6	28,4
вовна	-78,3	-71,9	-80,2	-73,2	-53,4	-88,8	-71,4	6,6
яйця курячі	13,4	1,5	1,7	4,5	15,3	-15,6	-23,0	-36,4
мед	х	х	х	-17,2	-11,0	-19,5	-22,5	-5,3

Сільськогосподарські підприємства мають збиток практично від усіх галузей тваринництва. Лише продаж яєць курячих до 2005 року залишався рентабельним та у 2003-2005 і 2007 роках — молока — за рахунок державних дотацій. Наслідком даної економічної нестабільності в сільському господарстві й занепаду тваринницької галузі області й України в цілому є зменшення рівня споживання населенням країни основних продуктів харчування, зокрема м´яса, молока, плодів, ягід тощо. За 18-річний період споживання м´яса й м´ясопродуктів на 1 особу зменшилося на 33%, або з 68,2 кг у 1990 році до 45,7 кг у 2007-му, молока й молокопродуктів — із 373,2 до 224,6 кг, або на 40% (медично рекомендована норма споживання м´ясних і молочних продуктів на 1 особу становить, відповідно, 83 і 380 кг на рік). Україна відстає від європейського рівня споживання м´ясопродуктів у 2,1 раза, молока — 1,6, фруктів — у 2,6 раза. Споживання продукції рослинного походження (хліб, картопля, овочі, цукор, олія) практично не змінюється.

Отже, обсяги, структура та якість харчування населення мають незадовільний стан, що свідчить про значну ємність внутрішнього ринку продовольства. Такий дефіцит білкового харчування населення України, проблема неповноцінної якісної структури харчового раціону мають спонукати сільськогосподарських товаровиробників, з одного боку, і державу — з іншого, переходити на інтенсивний розвиток м´ясного й молочного скотарства, свинарства, садівництва і виноградарства, що разом із загальним підвищенням доходів населення, його продуктивної зайнятості сприятиме піднесенню аграрного сектора економіки за рахунок внутрішніх резервів.

Необхідно здійснювати послідовну й всебічну інтенсифікацію сільського господарства, оскільки обсяги аграрного виробництва не задовольняють наявні внутрішні потреби в продуктах харчування, спостерігається постійне зростання собівартості продукції, внаслідок чого економічна ефективність і продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах залишаються низькими.

Ефективність аграрного виробництва значною мірою залежить від забезпечення раціонального використання трудових ресурсів села, підвищення продуктивності праці, формування відповідної системи матеріального стимулювання праці. Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці. У таблиці 6 подано в динаміці виробництво продукції на 1 середньорічного працівника суспільного сектора.

6. Продуктивність праці в аграрних підприємствах України в 1990-2007 рр.

(у порівнянних цінах 2005 р.)

Показник	Рік						2007/ 1990, %
	1990	2003	2004	2005	2006	2007
Виробництво продукції на 1 найманого працівника, грн.	25629,0	17631,1	28975,7	33736,1	39385,7	42745,7	166,8
У т.ч.: рослинництво	25204,9	16642,2	30669,3	33644,3	38590,0	37612,8	149,2
тваринництво	26055,0	19314,5	25830,7	33902,5	40799,2	52818,6	202,7

Продуктивність праці за 18-річний період підвищилася на 66,8%, зокрема у рослинництві — на 49,2%, у тваринництві — 102,7%. Дані свідчать про дві різні тенденції продуктивності праці. В останнє десятиліття ХХ ст. вона знижувалася повільними темпами, а на зламі тисячоліть і до 2007 року мала тенденцію до зростання. Це відбулося за рахунок значного зменшення найманих працівників аграрних підприємств і рівня використання фонду робочого часу працівників.

Загальна чисельність працівників суспільного сектора України скоротилася на 37,5%, тоді як у сільському господарстві — на 77,7%, або з 3,9 млн. до 868 тис. осіб. Стрімко зростає чисельність працівників фінансового сектора та працівників державного управління. Отже, зменшення зайнятості в аграрному секторі економіки (офіційної) спричинено передусім зниженням мотиваційних стимулів до праці, адже рівень оплати праці тут найнижчий серед галузей економіки.

Дослідження проблем зайнятості сільського населення має важливе соціально-економічне значення щодо оцінки ринку робочої сили в сільській місцевості та є важливою інформаційною базою для розробки необхідних нормативно-правових документів і практичних механізмів його регулювання. Адже кризова ситуація щодо зайнятості та безробіття сільського населення, особливо молоді, притаманні всім регіонам нашої країни. Пояснюється це не тільки тим, що показники економічної активності не поліпшуються, а й тим, що супроводжуються погіршенням якісних параметрів демографічного розвитку села, зниженням матеріального та культурного рівня мешканців сільських поселень і зайнятих в аграрній сфері, занепадом соціальної інфраструктури, що призводить до деградації сільської поселенської мережі й вимирання української нації.

7. Рівняння кореляційно-регресійних зв´язків ефективності аграрного виробництва та її факторів у сільськогосподарських підприємствах Калинівського й Шаргородського районів Вінницької області

Фактор ознака (х)	Рівняння прямої лінії та коефіцієнт детермінації	Рівняння криволінійної регресії та коефіцієнт детермінації
Результативна ознака — капіталовіддача, грн. (у)
Виробництво продукції на 1 працівника, тис. грн.	у = 0,006х + 0,9 R2 = 0,0042	у = -0,001х2 + 0,1х — 0,2 R2 = 0,0724
Виробництво продукції на 1 люд.-год, грн.	у = 0,007х + 0,9 R2 = 0,0041	у = -0,002х2 + 0,1х — 0,01 R2 = 0,0546
Виробництво продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	у = 0,0005х + 0,9 R2 = 0,002	у = -0,000002х2 + 0,002х + 0,8 R2 = 0,0034
Середньомісячна заробітна плата 1 працівника, грн.	у = -0,0002х + 1,1 R2 = 0,0004	у = -0,00001х2 + 0,004х + 0,3 R2 = 0,0175
Оплата праці, грн./год	у = -0,04х + 1,2 R2 = 0,0037	у = -0,04х2 + 0,3х + 0,5 R2 = 0,0358
Вартість активів із розрахунку на 1 працівника, тис. грн.	у = -0,01х + 1,7 R2 = 0,3246	у = 0,0002х2 — 0,05х + 2,5 R2 = 0,5111
Вартість активів на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	у = -0,2х + 1,7 R2 = 0,2932	у = 0,04х2 — 0,6х + 2,4 R2 = 0,4719
Площа сільськогосподарських угідь на 1 працівника, га	у = 0,003х + 1,0 R2 = 0,0009	у = -0,001х2 + 0,1х + 0,3 R2 = 0,0268
Норма прибутку, %	у = 0,01х + 1,0 R2 = 0,0529	у = 0,0000001х2 + 0,01х + 1,0 R2 = 0,0783
Рівень рентабельності, %	у = 0,01х + 1,1 R2 = 0,0876	у = -0,00004х2 + 0,01х + 1,1 R2 = 0,0895

Застосувавши прийоми кореляційно-регресійного аналізу, ми з´ясували, що певні логічні зв´язки багатьох чинників впливу на ефективність сільськогосподарського виробництва мають велику дисперсію по 51 аграрному підприємству двох районів Вінницької області. Це свідчить про те, що в сучасних складних ринкових умовах при порушенні паритету цін на промислову й аграрну продукцію вони не відображають класичні тісні закономірні зв´язки (коефіцієнти детермінації — R² мають малі значення), табл. 7.

Результати досліджень дають підстави стверджувати, що в умовах порушеного еквівалентного обміну між аграрним та іншими секторами економіки для підвищення ефективності аграрного виробництва необхідно поглиблювати спеціалізацію й агропромислову інтеграцію, що дасть можливість збільшити кількість робочих місць на селі та купівельну спроможність селян. Слід максимально забезпечити достатній рівень обслуговування робочих місць сільськогосподарських працівників із тим, щоб вони мали вирішальне значення в збільшенні виробництва продукції та поліпшенні її якості. Необхідно впроваджувати сучасну техніку й технології, оскільки досвід господарювання передових підприємств — компанії «Агро-Союз», агрокомбінату «Пуща-Водиця», господарства «Сади України» та інших переконує, що без впровадження інноваційних заходів у технології виробництва агропродукції й поліпшення організації та оплати праці в сучасних жорстких конкурентних умовах високого результату досягти неможливо.

З метою збільшення зайнятості сільського населення слід відшукати резерви розширення виробництва продукції тваринницьких і трудомістких рослинницьких галузей, що сприятиме соціально-економічному розвитку сільських територій необхідно сформувати відповідні системи мотивації праці в кожному агроформуванні, проводити колективні переговори з приводу поліпшення соціально-трудових відносин та економічної ситуації на селі тощо.