Вступ.

1. Теоретико-методологічні основи суспільно-географічних досліджень екологічних проблем міста.

2. Природні та соціально-географічні передумови виникнення екологічних проблем в геоекосистемі Запоріжської області.

3. Основні екологічні проблеми м.Запоріжжя та суспільно-географічне обґрунтування напрямів і засобів їх вирішення.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Екологія та економічний зріст — це той фундамент, на якому ґрунтується майбутнє нашої держави, освіта та культура народу. Характерною рисою сучасного суспільного розвитку України є пряма залежність росту економічного потенціалу від умов та рівня ресурсозбереження і бережливого ставлення до цього національного багатства. Невиправдане прагнення до якнайшвидшої вигоди екологічно нерегульоване природокористування і нарощування виробничого потенціалу заради його ж підтримки у минулому сьогодні обернулося глибокою соціально-економічною кризою. Положення України ускладнюється і тим, що серед інших країн СНД вона належить до числа лідерів за щільністю населення, питомою вагою міських жителів, концентрацією промислових та енергетичних комплексів, інженерних, інфраструктурних комунікацій.

Питання формування сприятливих екологічних характеристик довкілля стають особливо актуальними для міст, в першу чергу найбільших та великих промислових. Великі міста зосереджують найбільш сприятливі умови для розвитку виробництва, науки, освіти, сфери послуг, культури. Разом з тим концентрація всіх видів діяльності у місті супроводжується, як правило, негативними екологічними тенденціями розвитку — забрудненням компонентів природного середовища, деструкцією ландшафтів, негативним впливом на самопочуття, здоров’я, навіть тривалість життя людей. Тому важливим завданням суспільної географії є проведення всебічних досліджень екологічних проблем великих міст та обґрунтування шляхів і засобів з їх вирішення. Одним з найбільших індустріальних центрів України, який володіє потужним природно-ресурсним, виробничим, виробничо-інфраструктурним, у т.ч. транспортним, науковим потенціалом, є м. Запоріжжя. Разом з тим для нього характерні складна екологічна обстановка, високий рівень забруднення довкілля. Займаючи трете місце в Україні за рівнем розвитку промислового виробництва, концентрацією галузей важкої провислості, це місто посідає третє місце після Кривого Рогу та Маріуполя за загальним рівнем забруднення довкілля, четверте — за обсягами накопичених токсичних відходів, перше — за обсягом водоспоживання (10% водоспоживання р.Дніпра). В кінцевому рахунку, це обертається значними економічними втратами, робить середовище м. Запоріжжя малопривабливим для життєдіяльності населення. У зв’язку з цим вирішення соціально-екологічних проблем міста набуває великого теоретичного та практичного значення. Широта предмету суспільно-географічних досліджень дозволяє виявити основні складники, структурні зв’язки в екосистемі м.Запоріжжя, ідентифікувати екологічні проблеми за ступенем гостроти, просторового поширення та пріоритетами розв’язання; проаналізувати чинники виникнення екологічних проблем, оцінити процеси, закономірності та особливості розвитку екосистеми з метою розробки комплексу заходів із стабілізації її розвитку.

1. Теоретико-методологічні основи суспільно-географічних досліджень екологічних проблем міста

Важливою складовою теорії та методології суспільно-географічних досліджень екології великого міста є ідентифікація, систематизація, визначення гостроти та обґрунтування першочергового вирішення екологічних проблем. Екологічна проблема розуміється як надзвичайно широке явище, яке охоплює природне середовище, соціальну сферу, господарство, спосіб життя населення в цілому. У великих містах на сучасному етапі розвитку виникають слідуючі екологічні проблеми: природних компонентів (повітря. води, ґрунту. флори і фауни); галузей та видів діяльності господарського комплексу; міського населення; управління екологічною безпекою в умовах переходу до ринкової моделі економічного розвитку, проблеми невизначеності у тенденціях розвитку екологічної ситуації. Відзначимо, що екологічна ситуація, екологічні проблеми великого міста територіально детерміновані. Тому проблема раціональної територіальної організації міського середовища с важливим напрямком суспільно-географічних досліджень вирішення екологічних проблем.

Найбільш комплексно та результативно вирішувати екологічні проблеми великого міста дозволяє концепція екосистеми, яка поєднує переваги системного та територіального підходів. Адже всі екологічні проблеми — це певні системні відношення або їх порушення, які виникають на певних етапах розвитку міста на тій або іншій його території.

Геоекосистема е фундаментальним поняттям суспільно-географічних досліджень екології міста. Це визначається двома важливими чинниками: а) місто є середовищем життєдіяльності населення, б) місто є підсистемою в інших територіальних системах. Геоекосистема великого міста — це складне утворення, результат взаємодії міського населення, оточуючого техногенного (урбанізованого) середовища, природних компонентів довкілля, організаційно-управлінської діяльності, які здійснюються в умовах території конкретного міста і його приміської зони. До складу геоекосистеми великого міста входять такі елементи: міське населення; природне середовище; будівлі і споруди; енергетичні, промислові, транспортні, інфраструктури і підприємства та їх технологічні процеси; середовище споживання (питна вода, продукти харчування, ліки, житлові матеріали тощо), шляхи і комунікації; побутові та промислові тверді відходи; рідкі та газоподібні інгредієнти – забруднювачі [3, c. 38-39].

Системно-структурний підхід дозволяє виділити в геоекосистемі слідуючі структурні зрізи (структури): галузеву (джерела забруднення), інгредієнтну (речовини-забруднювачі), функціональну (напрямки впливів забруднення), територіальну (елементи і форми розміщення чи прояву екологічних проблем), організаційно-управлінську (система органів управління екологічним розвитком міста), соціально-демографічну (населення та його особливості).

Характерними особливостями геоекосистеми великого міста є: а) цілісність; б) акумулятивність; в) відкритість та неврівноваженість; г) динамізм; д) інерційність; є) конфліктність ситуацій через територіальну обмеженість; ж) неможливість експерименту. Головними принципами функціонування геоекосистеми є принципи природності, неповноти інформації, невизначеності, віддаленості подій. Екосистема функціонує за правилами демографічного насичення, заміщення екологічних умов, інтегрального ресурсу, міри перетворюваності природних систем [7, c. 216].

2. Природні та соціально-географічні передумови виникнення екологічних проблем в геоекосистемі Запоріжської області

До числа основних чинників, які визначають особливості екологічних проблем та геоекосистеми м. Запоріжжя, належать слідуючі: надзвичайно вигідне географічне положення, забезпеченість водними та дешевими енергетичними ресурсами спричинили бурхливі темпи росту виробничого потенціалу та населення. За ними “не встигли” соціальні та екологічні заходи. Значна концентрація енерго- та ресурсоємких підприємств (на 20% більше, ніж у середньому по великих промислових центрах СНД). порушення структурних пропорцій між групами “А” і “Б” (відповідно 81..19 у 1990р. і 77..23 у 1999р.) призвели до перенасичення території міста екологонебезпечними галузями, зменшили можливості самовідновлсння компонентів природного середовища.

У 2002 році, згідно даних Запорізького обласного управління статистики, стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря було викинуто 233,5 тис. тонн забруднюючих речовин, що на 0,2 тис. тонн більше ніж у 2001 році, при цьому щільність викидів на квадратний кілометр становила 8,6 тонн, а щодобовий обсяг викидів — 639,8 тонн шкідливих речовин.

З року в рік основна частина забруднень (94%) потрапляє в атмосферу від підприємств міста Запоріжжя (123,9 тис.тонн, або 53%) та м.Енергодар (95,7 тис.тонн, або 41,0%).

Збільшення викидів забруднюючих речовин у порівнянні з попереднім роком відбувалося у місті Енергодар (на 3,084 тис.тонн, або на 3,3%), а також у 11 районах області. Серед них найбільше у Запорізькому (на 0,528 тис.тонн, або на 23,3%), Вільнянському (на 0,249 тис.тонн, або на 74,3%), Мелітопольському (на 0,202 тис.тонн, у 6,9 раз або 85,6%), Оріхівському (на 0,144 тис.тонн, або на 38,6%), Василівському (на 0,143 тис.тонн, або на 12,2%).

Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення в Запорізькій області у 2002 році склали 121,7 кг і в порівняні з 2001 роком (121,6 кг) зростання склало 0,1 %. Проти минулого року зміни цього показника в розрізі 25 адміністративно-територіальних одиниць області наступні: по 13 зазначений показник знизився, а по 12 збільшився. Найбільший він в м.Енергодар – 1712,8 кг та м.Запоріжжі — 152,15 кг.

Основні фонди по очистці атмосферного повітря підприємств основних забруднювачів м. Запоріжжя мають зношення майже 51%, що негативно впливає на екологічну ситуацію, як в місті так і в цілому в області [6, c. 11].

Екологічний стан водних об’єктів області в 2002р. в порівнянні з попередніми роками не погіршувався. Це пояснюється як впровадженням водоохоронних заходів, посиленням контролю з боку спеціально уповноважених органів за дотриманням вимог водоохоронного законодавства, так і скороченням в порівнянні з 80-ми роками негативного впливу господарської діяльності в результаті економічного спаду. Дані спостережень об’єктів державного моніторингу вод свідчать, що показники якості води як Дніпровських водосховищ, так середніх і малих водотоків залишалась стабільною. Випадків надзвичайно високих рівнів забруднення в минулому році не зафіксовано.

Скид забруднених зворотних вод до водних об’єктів в 2002 році склав 466,392 млн.м3, що на 210,208 млн.м3 більше в порівнянні з 2001 роком. Зростання обсягу скиду забруднених зворотних вод пояснюється включенням до цієї категорії 226,375 млн.м³ продувочних вод з ставка-охолоджувача ВП Запорізька АЕС, що скидаються в Каховське водосховище з підвищеним вмістом міді.

Як і в попередні роки, найбільшими забруднювачами водних ресурсів продовжували залишатися промислові об’єкти чорної та кольорової металургії, котрими відведено 97,097 млн.м3 забруднених зворотних вод, та житлово-комунальний сектор — скинуто 134,522 млн.м3. Річний об’єм скиду забруднених стічних вод цими двома галузями народного господарства складає майже 50% загального скиду по області.

Особливу тривогу викликає стан справ у житлово-комунальному секторі. В зв’язку з недостатньою потужністю існуючих очисних споруд госппобутових стічних вод, надзвичайно високою зношеністю їх устаткування, а також мереж водопостачання і каналізування стоків (50-80 відсотків), постійною загрозою відключення цих об’єктів від джерел енергопостачання, відсутністю коштів в місцевих бюджетах для впровадження водоохоронних заходів забезпечити нормальне функціонування цієї галузі найближчим часом неможливо.

Масштабність ресурсовикористання і енергетично-сировинна спеціалізація економіки регіону призводять до значного утворення і накопичення відходів. Відходи є одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища і негативного впливу на всі компоненти довкілля. Інфільтрація від захоронених відходів на полігонах, пилоутворення в процесі їх розміщення, вітрова та водна ерозії, інші фактори міграції токсичних речовин приводять до забруднення підземних та поверхневих вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів, ведуть до зменшення сільськогосподарського виробництва [1, c. 8-9].

На 54 взятих на облік сміттєзвалищах, полігонах, шламо-накопичувачах, відвальних господарствах області, які займають площу 5501,3 га, за орієнтовними оцінками розміщено близько 144,0 млн. тонн твердих побутових та промислових відходів.

Протягом 2002 року на промислових, сільськогосподарських та інших підприємствах області утворилось 5518,3 тис. тонн токсичних відходів, що на 12,4% більше, ніж у 2001 році. У загальному їх обсязі переважали відходів ІУ класу небезпеки (5181,9 тис. тонн, або 93,9%), відходи І класу небезпеки склали 18,1 тонн, а ІІ та ІІІ – відповідно 1,5 та 334,9 тис. тонн.

Серед небезпечних відходів, що утворилися протягом року, велика кількість марганцю та його сполук, відпрацьованих формувальних сумішей, неорганічних сполук фтору, відпрацьованих емульсій та мастильно-охолоджуючих рідин, нафтовідходів.

Найбільша кількість токсичних відходів протягом минулого року утворилась на підприємствах: ВАТ “МК“Запоріжсталь” 65,8% загальної кількості утворення за рік відходів; ВАТ“Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” — 4,8%, “Запорізький завод ферросплавів -4,2% та Запорізька ТЕС -11,2% [9, c. 59].

3. Основні екологічні проблеми м.Запоріжжя та суспільно-географічне обґрунтування напрямів і засобів їх вирішення

В останні роки зростає частка використаних та знешкоджених відходів, що утворились на підприємствах. Зокрема, якщо у 2001 році вона становила 37,3%, то у 2002 році – 43,1%. Для потреб виробництва протягом 2002 року використано 2377,3 тис.тонн відходів, що на 573,8 тис.тонн більше ніж в попередньому році. Обсяги знешкодження токсичних відходів склали 0,8 тис. тонн, це майже стільки як і у 2001 році.

В ході проведеної інвентаризації зберігання заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин виявлено 222 складських приміщення, в яких зберігається 1214 тонн непридатних пестицидів. Результати комплексної інвентаризації в Запорізькій області затверджені відповідним наказом.

Застосування пестицидів, мінеральних добрив, розміщення на значних площах відходів, викиди промислових підприємств та автотранспорту є основними причинами забруднення ґрунтів хімічними речовинами у тому числі важкими металами пестицидами, нітратами.

Наявність рухомих форм важких металів навколо крупних промислових міст (Запоріжжя, Бердянськ, Енергодар) зафіксована у радіусі до 50 км. Тут виявлено забруднення на цинк, свинець, мідь, кадмій ртуть, а також на нітрати.

Продовжується деградація ґрунтового покрову, яка крім ерозії ґрунтів, виражається в збідненні його гумусом та поживними речовинами, засолюванні і підтопленні зрошувальними водами. Вміст гумусу у ґрунтах має тенденцію до зниження – щорічно з кожного гектара ґрунтів втрачається 0,35 тонни гумусу.

Протягом останніх років екологічна ситуація в області стабілізувалась, але кардинальних зрушень у поліпшенні її ще не відбулося [7, c. 217-218].

В області продовжують залишатися актуальними наступні основні екологічні проблеми:

· відсутність ефективних методів знешкодження викидів окислів сірки та впровадження ефективних методів подавлення викидів окислів азоту;

· незадовільний екологічний стан малих річок;

· забруднення і виснаження підземних водоносних горизонтів;

· шкідлива дія вод (підтоплення, зсуви, абразійні процеси і т.п.);

· попередження можливого негативного впливу на водні об’єкти Енергодарського енергетичного комплексу;

· збільшення кількості накопичених промислових та побутових відходів;

· безхазяйність складів із непридатними пестицидами і агрохімікатами та їх незадовільний стан;

· забруднення територій в наслідок несанкціонованого розміщення відходів;

· загроза забруднення Дніпровського водосховища раніш накопиченими у б.Маркусова (“Чорна гора”) відходами коксо-хімічного виробництва;

· порушення гідрогеологічного режиму та вичерпання запасів підземних вод питної якості в південно–західній частині області, як наслідок інтенсивного відбору підземних вод для цілей водопостачання і шахтного водовідливу на Запорізькому ЗРК;

· економічна незбалансованість видобутку будівельних матеріалів, що призвела до вилучення значних площ земельних ресурсів, які своєчасно не рекультивуються землекористувачами;

· активізація розвитку екзогенних геологічних процесів на узбережжі Азовського моря.

Основні пріоритети в роботі Держуправління;

— стабілізація і поліпшення екологічної ситуації в промислових центрах Запорізького регіону.

— поліпшення екологічного стану річок, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води;

запобігання забрудненню Азовського моря, поліпшення його екологічного стану;

— поліпшення екологічної ситуації в сфер поводження з виходами,

— розширення і зміцнення мінерально-сировинного потенціалу регіону. комплексного використання природних ресурсів;

— збереження біотичної та ландшафтної різноманітності розвитку, природно-заповідної справи,

— подальший розвиток системи моніторингу довкілля,

— співпраця з громадськістю, розвиток екологічної освіти та виховання.

Природоохоронна діяльність в області направлена на впровадження механізмів та інструментів екологічної політики на реалізацію пріоритетних напрямків державних, регіональних та місцевих програм для поліпшення екологічної ситуації і створення безпечних умов для життєдіяльності людини [8, c. 77-78].

Висновки

Основні напрями та перспективи вирішення екологічних проблем обґрунтовуються на основі: а) оцінки їх сучасного стану і диференціації за ступенем гостроти, небезпеки, масштабів прояву; б) прогнозу розвитку у перспективі; в) наявних засобів вирішення. Враховуючи певну стабілізацію (припинення падіння темпів розвитку виробництва) на ряді основних підприємств важкої індустрії міста, логічно зробити висновок, що рівень забруднення довкілля кардинально не зміниться. Збитковість та незначний прибуток виробництв спеціалізації (0,6-1,0% в рік) спонукають направляти основні кошти на вирішення соціальних проблем, наслідки яких проявляються сьогодні і найбільш зримо. При цьому лімітуючим фактором поліпшення екологічного стану є неповне використання коштів природоохоронного призначення на 60 %.

За таких складних обставин особливе значення має обґрунтування концепції сталого розвитку геоекосистеми м. Запоріжжя на перспективу. У нашому розумінні вона включає: загальні положення; оцінку та аналіз сучасних екологічних проблем; обґрунтування основних засобів та напрямів їх вирішення; визначення джерел їх забезпечення; системи управління.

Концепція враховує принаймні три групи обмежень (імперативів) у вирішенні екологічних проблем: а) неможливість кардинальної зміни виробничої спеціалізації міста; б) неможливість принаймні у найближчі 10 років кардинальної зміни міського планування центральних та житлових районів; в) економічні та технологічні обмеження здійснення природоохоронних заходів.

Виходячи з загальних положень концепції вирішення екологічних проблем, їх всебічної кількісної та якісної оцінки, визначені конкретні шляхи та засоби оптимізації геоекосистеми м. Запоріжжя, які сформульовані таким чином:

— припинення подальшого нарощування потужностей та будівництва нових підприємств важкої індустрії;

— кошти, направлені на ремонт і навіть відновлення традиційних основних виробничих фондів металургійних підприємств, необхідно направляти на кардинальну модернізацію виробництва, освоєння випуску нових видів продукції, модернізацію очисних споруд; врахування в економікогосподарській діяльності обсягів та напрямів транзитного забруднення на основі системи диференційованих плат за збитки від нього;

— заборона відведення нових земель під будівництво нових або розширення існуючих підприємств;

— впровадження нових технологій зберігання та поховання твердих токсичних відходів, які не можуть бути повторно використані або перероблені;

— будівництво сміттєпереробного заводу, період окупності якого становить 5-6 років;

— заборона нормування забруднення скидів у водойми, виходячи з принципу їх неприпустимості, особливо у р.Мокра Московка, а також водотоки балок;

— відновлення та неступне використання забруднених раніше компонентів довкілля. Така робота проводиться на металургійних підприємствах, де повторно переробляються відвали мартенівського шлаку, але обсяги переробки мають значні резерви для збільшення;

— використання переважно електричного транспорту загального призначення, перехід значної частини автомашин на газове паливо;

— запровадження жорсткого екологічного контролю на автошляхах, вдосконалення перспективного архітектурного планування міста за рахунок росту його передмість та їх забудови низькоповерховими котеджами, об’єктами соцкультпобуту, створення зон відпочинку;

— використання “м’яких” та недорогих, але ефективних заходів меліорації довкілля, зокрема озеленення територій;

— планування у районах, приграничних з промисловими зонами, виключних санітарних зон з декоративними насадженнями;

— забезпечення екологічної освіти керівників приватних підприємств та широких верств населення; наукове обґрунтування екологічних рішень; підготовка високоосвічених екологічних кадрів на базі ВУЗІВ Запоріжжя;

— враховувати “вузькі місця”, які породжують екологічні проблеми через складності перехідного періоду, а також переваги у вигляді сукупності економічних важелів, які надає ринкова економіка.

Список використаної літератури

1. Бабміндра Д. Еколого-економічні проблеми земельної реформи в Запорізькій області //Економіка АПК. — 2003. — № 7. — С.7-11

2. Бабміндра Д.І. Еколого-економічна оцінка комплексу протиерозійних заходів у Запорізькій області //Землевпорядкування. — 2003. — № 4. — C. 41-45

3. Байдіков І.А. Сучасні екостани ландшафтних комплексів Запорізької області а контексті обґрунтування регіональної екомережі //Український географічний журнал. — 2006. — № 4. — C. 38 — 43.

4. Волох А.М. Сучасний стан степової біоти на Запоріжжі/ А. М. Волох //Екологічний вісник. — 2008. — № 6. — C. 23-25.

5. Корзун С. Кому — руда, а кому — біда //Екологічний вісник. — 2009. — № 1. — C. 8-10

6. Манько М. Коли вгамується запорізький Везувій?: Екологічний стан Запоріжжя //Голос України. — 2007. — 23 січня. — C. 11

7. Основні напрями та перспективи вирішення екологічних проблем м.Запоріжжя // Культура народів Причорноморья. Зб. наукових праць. — Сімферополь, 1999. — С.216-218.

8. Стан та перспективи еколого-економічного розвитку промисловості Запорізької області// Економіко-географічні та екологічні проблеми Північного Приазов’я. Мелітополь, МДПІ, 1995.- С.76-78.

9. Сучасний стан екології м.Запоріжжя та шляхи покращення.// Економіко-географічні та екологічні проблеми Північного Приазов’я. Мелітополь, МДПІ, 1995. — С.59-60.