Екологічні права та обов’язки становлять основу еколого-правового статусу людини і громадянина, тобто правового становища фізичної особи у галузі екологічних правовідносин. Вивчення еколого-правового статусу людини і громадянина має ґрунтуватися на загальних знаннях студентів у галузі гуманітарного права, отриманих насамперед з курсів теорії права, конституційного та цивільного права.

Екологічні права громадян визначають сукупну міру можливої та дозволеної поведінки людини у сфері належності природних об’єктів, їх використання, відновлення та охорони навколишнього природного середовища. Ця міра включає в себе можливість безпосередньо корис­туватися природою, вимагати від держави, фізичних та юридичних осіб виконання їхніх обов’язків щодо охорони навколишнього приро­дного середовища у випадку погіршення його якості, а також зверта­тися за державним або громадським захистом своїх порушених прав. Екологічні права громадян закріплені Конституцією України, екологі­чними кодексами та законами. У загальній формі ці права перерахова­ні у ст. 9 Закону України “Про навколишнє природне середовище”.

Вказану норму студентам слід детально опрацювати, з’ясувавши зміст кожного з наведених прав.

Особливе місце серед екологічних прав громадян займає право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище. Це фундаментальне право, що належить людині внаслідок її існування, є необхідною умовою життя і тому невід’ємне від особи так само, як пра­во на життя, на особисту недоторканність тощо. Це право закріплене в ст. 50 Конституції України й низці інших еколого-правових нормати­вних актів. Екологічна безпека — це такий стан навколишнього приро­дного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров’я людей. От­же, право на безпечне навколишнє природне середовище — це юриди­чно закріплена можливість мешкати у природному середовищі, що не завдає шкоди здоров’ю та життю, а у випадку порушення цього права — вимагати його захисту у встановленому законом порядку.

Чинне екологічне законодавство України визначає юридичні крите­рії безпеки навколишнього природного середовища — нормативи еко­логічної безпеки. Тому для кращого розуміння сутності права на без­печне для життя і здоров’я довкілля варто повторити вже пройдений матеріал щодо функцій екологічного управління, зокрема функції еколо­гічної стандартизації і нормування.

Право на безпечне навколишнє природне середовище забезпечуєть­ся системою взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Найбільш дієвими гарантіями реалізації цього права є можливість природокористування, звернення за захистом до державних органів, створення громадських природоохоронних об’єднань та участь у їх діяльності, обговорення екологічних питань тощо.

У подальшому вивченні теми слід детально розглянути й інші найважливіші конституційні екологічні права людини — право на еко­логічну інформацію та на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону довкілля. Необхідно розглянути гарантії реалізації цих прав та особливості їх охорони.

Важливим є питання щодо підстав обмеження та припинення еко­логічних прав, а також з’ясування кола екологічних прав, які не можуть бути обмежені або припинені.

Поряд з екологічними правами громадяни мають обов’язки, перед­бачені Конституцією, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими еколого-правовими нормативними актами. Слід вивчити систему загальних обов’язків, а також розглянути спеціальні обов’язки, визначені поресурсовим законодавством.