Договір перевезення пошти
Вступ
Актуальність теми. Договір перевезення є одним з видів договору про надання послуг, тому до нього можуть застосовуватись положення Глави 63 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), якщо це не суперечить суті зобов’язання, та законодавство України про захист прав споживачів. У ЦК України договорам перевезення присвячена Глава 64 «Перевезення», однак правове регулювання договорів перевезення здійснюється також іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, виданими відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України), що потребує їх дослідження та систематизації.
Згідно зі ст. 919 ЦК України перевізник зобов’язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків — у розумний строк. За змістом ст. 307 ГК України строк, у разі відсутності відповідних вказівок в законодавстві, повинен зазначатися в договорі, тобто є істотною умовою договору перевезення пошти, що виключає можливість укладення безстрокового договору перевезення вантажу.
Метою дослідження є з’ясування особливостей правового регулювання договорів перевезення пошти через призму певних критеріїв.
Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:
— розглянути особливості правового регулювання договорів перевезення;
— дослідити основні засади правового регулювання договорів перевезення;
— охарактеризувати порядок укладання договорів на перевезення пошти автотранспортом;
— проаналізувати організацію перевезення пошти автомобільним, залізничним та повітряним транспортом.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при укладанні, виконання та припиненні договорів перевезення пошти автомобільним, залізничним та повітряним транспортом.
Предметом дослідження є цивільно-правовий інститут договорів перевезення пошти транспортом та перспективи його розвитку у вітчизняному праві.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, за допомогою формально-догматичного методу дослідження було зроблено виділення найважливіших юридичних конструкцій договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, дано його загально-правову характеристику, тлумачення його змісту. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні генезису нормативно-правових України в сфері регулювання цих договорів. Системно-функціональний метод надав можливість визначити основні засади правового регулювання договорів перевезення пошти транспортом. Аналіз наукових позицій, поглядів, різних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених здійснено за допомогою порівняльно-правового методу.
Сучасний стан законодавства та пропозиції щодо його удосконалення викладено у роботі шляхом застосування прийомів формальної логіки (синтез, аналіз, узагальнення, аналогія).
Розділ 1. Особливості правового регулювання договорів перевезення
1.1. Основні засади правового регулювання договорів перевезення
Відповідно до чинного ЦК України договори перевезення, залежно від об’єкта перевезення, поділяються на договори перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти (ч. 1 ст. 908 ЦК України). Незважаючи на існуючі спільні риси, договір перевезення вантажу, договір перевезення пасажирів і багажу, а також договір перевезення пошти мають суттєві відмінності. Про це свідчать, зокрема, спеціальні норми ст.ст. 909, 917, 918, 923 ЦК України про перевезення вантажів; ст.ст. 910, 911, 922, 928 ЦК України про перевезення пасажирів і багажу; положення спеціального законодавства щодо перевезення пошти [1, 702]. Слід також звернуту увагу на те, що даний перелік об’єктів перевезень не є вичерпним. Наприклад, Розділ 24 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України [2] регу-лює перевезення покійників, а отже, можна констатувати, що до об’єктів перевезення можна віднести також покійників.
Істотною умовою договорів перевезення є умова про предмет. Предметом виступають послуги з доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу, багажу, пошти) або перевезення пасажирів до пункту призначення (ч. 1 ст. 909, ч. 1 ст. 910 ЦК України). При цьому науковці наголошують, що корисний ефект такої послуги полягає у переміщенні (транспортуванні) матеріальних об’єктів, пасажирів та їхнього багажу у просторі та у наданні інших послуг, пов’язаних з перевезенням, до яких можна віднести такі: переміщення вантажу та багажу без втрат, навантаження-вивантаження, тимчасове зберігання вантажу, здавання вантажу одержувачу та його вивезення та інше [3, с.14].
Важливою у контексті досліджуваної нами теми є форма договорів перевезення, яка залежить як від об’єкта перевезення, так і від виду транспорту, яким здійснюється перевезення. Наприклад, форма і порядок укладення договору перевезення вантажів визначені спеціальним законодавством, що для всіх видів транспорту встановлює письмову форму. Перевезення вантажів оформлюються різними видами документів: вантажними накладними, вантажними квитанціями, дорожніми відомостями і коносаментами [4, с.445].
Отже, ЦК України регулює основні положення договорів перевезення, а саме: їх особливості, істотні умови, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін в разі невиконання чи неналежного виконання умов договорів. Проте особливість договорів перевезення полягає в тому, що їх правове регулювання залежить від об’єкта перевезення, виду транспорту, кількості транспортних організацій та інших ознак.
Таким чином, для більш повного та глибокого розуміння правового регулювання договорів перевезення більш раціонально, на наш погляд, розглядати особливості правового регулювання договорів перевезення через призму певних критеріїв.
- Залежно від юридичної сили нормативно- правових актів, які регулюють перевезення, правове регулювання перевезень може включати перевезення, що регулюються: міжнародними актами; законами України; підзаконними нормативними актами України; актами СРСР та УРСР, які не втратили юридичної сили.
Так, наприклад, до міжнародних нормативних актів, що регулюють перевезення, можна віднести Конвенцію ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 квітня 1980 р., Конвенцію ООН про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., Європейську угоду про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31 травня 1985 р., Конвенцію ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі від 15 квітня 1991 р., Угоду про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів від 17 січня 1997 р., яку ратифіковано Україною 10 лютого 1998 р. тощо.
Водночас національним законодавством та підзаконними актами встановлено особливості регулювання окремих видів перевезень, здійснення цих перевезень певними видами транспорту, інші умови надання транспортних послуг. Умови здійснення перевезень регулюються правилами здійснення окремих видів перевезень, а конкретні перевезення здійснюються на підставі угоди між сторонами, порядок укладення яких також передбачено у відповідних правилах. На підтвердження укладення договорів замовнику видається транспортний документ, якщо це передбачено правилами. Транспортне законодавство досить детально регламентує як порядок укладення договорів на здійснення перевезень, так і умови здійснення самих перевезень і особливості транспортних документів, оскільки надання послуг такого виду тісно пов’язане з підвищеною небезпекою для учасників процесу перевезення [6, с.277].
- Залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення, можна виділити правове регулювання залізничних перевезень, морських перевезень, річкових перевезень тощо. Зокрема, Законом України «Про транспорт» передбачено, що єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування (ст. 21) [7].
Наприклад, перевезення, що здійснюється залізничним транспортом, регулюються Угодою про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р., Законом України «Про залізничний транспорт» [8], Статутом залізниць України [9] та іншими актами законодавства України.
Перевезення, що здійснюється автомобільним транспортом, в свою чергу, регулюється Конвенцією про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (Женева, 19 травня 1956 p.), Законом України «Про автомобільний транспорт» [10], Статутом автомобільного транспорту Української РСР [11] тощо.
Перевезення, що здійснюється авіаційним транспортом, регулюється Варшавською конвенцією для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 29 травня 1929 р., Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р., Повітряним кодексом України та іншим законодавством України.
- Залежно від об’єкта перевезення, правове регулювання перевезень може поділятися на: правове регулювання перевезення вантажу, перевезення пасажирів та багажу та перевезення пошти.
Наприклад, перевезення вантажу регулюється великою кількістю нормативних актів, серед яких: Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 1 лютого 1990 p.; Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 1 листопада 1951 p.; Глава 2 Розділу 5 Кодексу торгового мореплавства України, яка закріплює визначення, особливості та форму договору морського перевезення вантажу; Закон України «Про транзит вантажів» [12], який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України; Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» [13], який визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом; Правила перевезення швидкопсувних вантажів [14] та інші нормативно-правові акти.
Специфіка правового регулювання договорів перевезення вантажу полягає в тому, що перевезення вантажу на кожному окремому виді транспорту може мати свої особливості. Причому це стосується не тільки умов перевезення вантажу, а й найменування та правового статусу сторін. Так, відповідно до ЦК України сторонами договору перевезення вантажу є перевізник та відправник. При цьому договір перевезення вантажу може бути укладений на користь третьої особи (одержувача), яка хоч і не є стороною договору, але має певні права і несе відповідні обов’язки (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Особливу увагу слід звернути на те, що ЦК України не закріплює дефініції сторін за договором перевезення вантажу, однак такі визначення можуть бути передбачені іншими нормативно-правовими актами. Так, наприклад, вантажоодержувачем відповідно до абз. 2 ст. 6 Статуту залізниць України [9] є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.
Правове регулювання перевезення пасажирів та багажу здійснюється також великою кількістю нормативних актів, які встановлюють умови та порядок перевезення пасажирів та багажу, форму договору перевезення пасажирів та багажу, права та обов’язки сторін за договором перевезення пасажирів та багажу, їх відповідальність в разі невиконання чи неналежного виконання умов договору. Водночас нормативно-правовими актами можуть бути встановлені певні вимоги до сторін договору. Зокрема, сторонами договору перевезення пасажира та багажу є перевізник та пасажир (ч. 1 ст. 910 ЦК України). При цьому у ст. 59 Закону України «Про автомобільний транспорт» [10] зазначено, що право на здійснення транспортними засобами міжнародних перевезень пасажирів надається водіям, яким виповнився 21 рік. Водночас п. 12 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [15] передбачено, що надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом підлягає ліцензуванню, а п. 25 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено також, що ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.
Пасажиром, в свою чергу, відповідно до п. 75 ст. 1 Повітряного кодексу України може бути фізична особа, яка перевозиться повітряним судном за згодою перевізника відповідно до договору перевезення, крім членів екіпажу та додаткових спеціалістів на борту повітряного судна, працівників експлуатанта повітряного судна, уповноваженого представника відповідного національного органу регулювання та осіб, які супроводжують вантаж.
Особливу увагу слід звернути на те, що права та обов’язки сторін за договорами перевезення пасажирів та багажу передбачені як ЦК України, так і іншими нормативно-правовими актами України. Скажімо, права пасажира за вказаним договором закріплені в ст. 911 ЦК України, однак перелік цих прав не є вичерпним, оскільки їх обсяг залежить від виду транспорту, яким здійснюється перевезення. Наприклад, у ст. 190 Кодексу торговельного мореплавства України, окрім прав, передбачених ЦК України, закріплено також право пасажира здавати для перевезення багаж за плату за тарифом. Цією ж статтею передбачено і обов’язок пасажира направити письмове повідомлення перевізнику або його агенту в разі втрати або пошкодження багажу. Водночас відповідно до п. 8.22 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України [16] пасажир може за наявності вільних місць переоформити проїзний документ на поїзд, який відходить раніше, у вагон вищої (нижчої) категорії або здійснити заміну місць, указаних у проїзному документі, на місця будь-якого вагона такої самої категорії.
1.2. Порядок укладання договорів на перевезення пошти автотранспортом
Підприємства автомобільного транспорту здійснюють перевезення пошти на підставі договорів з підприємствами поштового зв’язку з урахуванням ефективного використання провізної спроможності автотранспорту. Примірний договір на перевезення пошти автомобільним транспортом наведений у додатку А.
Економічні відносини підприємств автомобільного транспорту з підприємствами поштового зв’язку, що виникають у процесі перевезення пошти, базуються на принципах взаємної вигоди та повної відповідальності.
Для перевезення пошти автотранспортні підприємства повинні використовувати транспортні засоби, що відповідають вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам.
Підприємства поштового зв’язку подають автотранспортним підприємствам заявки на перевезення пошти. Автотранспортне підприємство разом з представником підприємства поштового зв’язку розглядає подані заявки на перевезення та включає погоджені заявки до річного (квартального) плану перевезень.
Поза планом здійснюються перевезення:
— викликані стихійним лихом та аваріями (поза чергою);
— разового характеру. Терміни подання заявок на перевезення разового характеру обумовлюються при укладанні договору.
Зміна річного плану перевезень автотранспортного підприємства здійснюється за погодженням сторін. Уточнений план перевезень додається до договору на перевезення пошти автотранспортом.
На підставі річного плану перевезень автотранспортне підприємство щорічно, не пізніше як за 15 днів до початку року, укладає договір з підприємством поштового зв’язку на обслуговування автотранспортом, надсилаючи останньому проект договору. До договору додаються розклад руху автомобілів по перевезенню пошти, план-графік чергувань спеціальних автомобілів [18, c. 254].
У договорах обумовлюється необхідність застосування спеціалізованого транспорту та інші особливості обслуговування підприємства поштового зв’язку.
Для попередження випадків зриву перевезень та якнайшвидшої заміни на лінії автомобілів, що вийшли з ладу, автотранспортне підприємство повинно мати резервні автомобілі.
Кількість резервних автомобілів і місце їх дислокації визначаються конкретними умовами організації роботи автопідприємства.
Автотранспортне підприємство на підставі договору може надавати автомобілі для дислокації їх біля підприємств поштового зв’язку.
Форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення пошти і надання інших послуг, пов’язаних з цим, визначаються автотранспортним підприємством з підприємством поштового зв’язку — замовником автотранспорту при укладенні ними договору на перевезення пошти.
Розрахунки за використання автотранспорту для перевезення пошти та оплата за користування вантажно-розвантажувальними механізмами провадяться за договірними тарифами.
При розрахунках за використання автотранспорту для перевезення пошти слід враховувати:
— пробіг та час роботи автомобілів на лінії, що підлягають оплаті, обліковуються з часу виїзду автомобіля з гаража до часу повернення в гараж, за відрахуванням часу обідньої перерви і відпочинку водія, про що підприємство поштового зв’язку повинне зробити запис у шляховий лист;
— час на пробіг від стоянки до пункту навантаження та назад визначається з розрахунку середньої технічної швидкості автотранспорту;
— загальний час за використання автомобілів округляється з точністю до 0,5 години: час, менший за 0,5 години, вважається за 0,5 години, а більший за 0,5 години — за повну годину;
— мінімальна оплачувана відстань становить один кілометр.
Оплата за користування автомобілями, що надаються без водіїв, провадиться за зниженим тарифом, який обумовлюється договором.
Якщо водій автомобіля виконує обов’язки працівника поштового зв’язку та вантажно-розвантажувальні роботи, з підприємств поштового зв’язку стягується плата у розмірі, що обумовлюється договором.
При перевезеннях пошти, що тривають більше доби, підприємства поштового зв’язку повинні відшкодовувати автотранспортному підприємству, крім договірної плати за перевезення, ще й додаткові витрати (добові, квартирні тощо).
Час простою автомобілів на лінії та на підприємствах зв’язку, що стався з вини автотранспортного підприємства, не оплачується замовником.
У випадках, коли замість передбаченої договором моделі автотранспортне підприємство за погодженням з підприємством поштового зв’язку надало автомобіль меншої вантажності, оплата провадиться за тарифами, що визначені договором для фактично використаного типу автомобілів.
У разі надання підприємствам поштового зв’язку автомобілів більшої вантажності замість передбачених договором, оплата провадиться за тарифами, що визначені для автомобілів, які передбачені договором, виключаючи випадки, коли ця заміна робиться на прохання підприємств поштового зв’язку [20, c. 224-225].
Матеріальна відповідальність сторін за порушення умов перевезення пошти визначається договором на перевезення пошти автомобільним транспортом між підприємствами поштового зв’язку та автотранспортним підприємством.
Автотранспортні підприємства відповідають за втрату, недостачу, пошкодження чи псування прийнятої до перевезення пошти у розмірі фактичної шкоди з урахуванням відшкодування збитків клієнтурі, якщо вони не доведуть, що втрата, недостача, псування чи пошкодження сталися не з їх вини.
Автотранспортне підприємство несе відповідальність перед підприємством поштового зв’язку в розмірі, передбаченому договором, у таких випадках:
— за втрату, недостачу, пошкодження чи псування прийнятої до перевезення пошти;
— за несвоєчасне подання рухомого складу до пункту навантаження порівняно з узгодженим часом;
— за ненадання автомобілів для перевезення пошти у кількості, передбаченій договором.
Підприємство поштового зв’язку несе матеріальну відповідальність перед автотранспортним підприємством у розмірі, передбаченому договором, у таких випадках:
— за відмову використовувати автотранспорт для перевезення пошти у кількості, що передбачена договором або прийнятим до виконання разовим замовленням;
— за відмову від оформлення або неправильне оформлення транспортного документа або шляхового листа;
— за несвоєчасне перерахування плати за користування автотранспортом;
— за використання автотранспорту для перевезення вантажів, не передбачених договором.
Автотранспортне підприємство і підприємство зв’язку звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень чи прийнятого до виконання разового замовлення, якщо воно сталося внаслідок:
— явищ стихійного характеру (заноси, повені, пожежі тощо);
— аварії на підприємстві, через яку робота підприємства була припинена [15].
Розділ 2. Організація перевезення пошти транспортом
2.1. Організація перевезення пошти автомобільним транспортом
Перевезення пошти автомобільним транспортом здійснюється магістральними, внутрішньообласними, міжрайонними, внутрішньорайонними, міськими та під’їзними поштовими маршрутами.
На поштових маршрутах пошта перевозиться спеціально обладнаними автомобілями із зачиненими на замок кузовами, обладнаними скринями для цінностей, що замикаються. Кузов повинен мати внутрішнє освітлення і сигналізацію, яка виведена до кабіни водія. Якщо пошта перевозиться в автомобілі з відкритим кузовом, то вона щільно укладається, закривається брезентом і перев’язується так, щоб забезпечити збереження її в дорозі, а також запобігання проникненню пилу чи вологи.
За формою побудови поштові маршрути поділяються на радіальні, кільцеві та комбіновані.
Поштовий маршрут організують з урахуванням особливостей шляхів сполучення, досягнення найшвидшого просування пошти та максимальної ефективності використання транспорту і матеріальних ресурсів.
Маршрути по перевезенню пошти у містах організують з урахуванням діючих умов обробки і доставки різних видів поштових відправлень.
Прискорення просування поштових відправлень і раціональне використання транспортних засобів можливе за рахунок суміщення перевезень пошти відповідними маршрутами.
Вибір варіантів суміщення перевезень пошти залежить від таких основних умов:
— часу початку і закінчення рейсів автотранспорту для обміну пошти з відділеннями зв’язку чи пунктами обміну пошти, який залежить від режиму роботи підприємств поштового зв’язку, а також від часу виходу газет із друку чи надходження їх з іншим видом транспорту;
— часу початку і закінчення рейсів автотранспорту для виймання листів з поштових скриньок, що визначається з урахуванням забезпечення своєчасної обробки та відправлення вихідної письмової кореспонденції, а також доставки місцевої кореспонденції відповідно до діючих контрольних термінів.
Рух автотранспорту внутрішньорайонними маршрутами організується таким чином, щоб періодичні видання та письмова кореспонденція надходили до останнього на поштовому маршруті відділення зв’язку в установлені контрольні терміни, а вихідна кореспонденція з відділення зв’язку надходила до вузла зв’язку в день виймання її з поштових скриньок або прийому у відділеннях зв’язку.
Під час організації перевезень підприємства зв’язку разом з автотранспортними підприємствами проводять обстеження дорожніх умов, заміри відстаней, витрат часу на рух автотранспорту на поштових маршрутах і оформляють це відповідними актами за підписами своїх представників.
Акти заміру відстаней і витрат часу на рух автотранспорту використовуються при складанні розкладів руху транспорту з поштою по поштових маршрутах, паспортів поштових маршрутів, а також для контролю за використанням рухомого складу на лінії під час обробки шляхових листів і розрахунків з підприємствами зв’язку [16, c. 89].
Розклад руху автотранспорту з поштою складається підприємством поштового зв’язку та узгоджується з автотранспортним підприємством.
При розробці розкладу руху автотранспорту з поштою слід враховувати:
— час проходження через пункти обміну пошти основного виду транспорту (залізничного, повітряного, автомобільного, водного);
— нормативи частоти обміну та перевезення пошти, визначені контрольні терміни обробки поштових відправлень на підприємствах поштового зв’язку;
— установлену швидкість руху транспортних засобів;
— потоки поштових відправлень, які склалися на окремих маршрутах.
Кожне підприємство поштового зв’язку, яке здійснює обмін пошти, повинно мати розклад руху автотранспорту з поштою на весь поштовий маршрут.
Автотранспортні підприємства (автобази, гаражі) та інші організації, що надають автомобільний транспорт для перевезення пошти, повинні мати розклад руху автотранспорту з поштою за маршрутами або виписки з розкладу.
Працівники зв’язку, які супроводжують та обмінюють пошту, повинні мати розклад руху автотранспорту з поштою на весь маршрут.
Кожне підприємство поштового зв’язку та підприємство, яке надає автотранспорт для перевезення пошти, повинні точно виконувати розклад руху транспорту з поштою за поштовими маршрутами. Зміни розкладу руху транспорту з поштою, скасування поштових маршрутів чи зміни їх напрямку провадяться тільки з дозволу керівника підприємства поштового зв’язку, який затвердив розклад, за узгодженням із керівником автотранспортного підприємства.
Перевезення пошти на міжрайонних та внутрішньорайонних маршрутах при забезпеченні збереження цінностей може здійснюватися одним водієм, який суміщує обов’язки працівника зв’язку по супроводженню пошти.
Допускається також відправка пошти без супроводження її працівниками у закритих і запечатаних (опломбованих, замкнених на контрольний замок) кузовах автомобілів, а також у контейнерах на відкритих бортових автомобілях.
Після закінчення навантаження водій автотранспорту зобов’язаний перевірити: відповідність укладання та кріплення пошти вимогам безпеки руху і забезпечення збереження транспортного засобу, а також повідомити підприємство-відправник про помічені порушення в укладанні та кріпленні пошти, які погрожують її схоронності.
Підприємство поштового зв’язку, що відправляє пошту, зобов’язане усунути виявлені порушення в укладанні та кріпленні пошти.
При супроводженні пошти одним працівником обмін здійснюється біля борту автомашини (візка) без заходу у приміщення підприємства поштового зв’язку. Забороняється залишати пошту без нагляду або доручати охорону її іншим особам.
Для перевезення пошти міжрайонними і внутрішньорайонними поштовими маршрутами використовуються автобуси, які здійснюють регулярні рейси на установлених маршрутах міжміського та приміського сполучення [6, c. 245].
Перевезення пошти в автобусах на установлених маршрутах організовується на основі договорів, які укладаються підприємствами поштового зв’язку з автотранспортними підприємствами.
У договорах на перевезення пошти в автобусах треба вказати маршрути автобусів (номери рейсів), пункти обміну та кількість використовуваних рейсів.
При укладанні договорів визначаються й установлюються вага пошти, що підлягає перевезенню, а також кількість місць, що приймаються для одночасного перевезення в автобусах. Пошту, що перевозять в автобусах, обмінюють під час зупинок згідно з розкладом руху автобусів.
Мішки і пачки з періодичними виданнями та мішки з кореспонденцією перевозять у супроводі як працівників поштового зв’язку, так і водіїв (кондукторів) автобусів.
2.2. Організація перевезення пошти залізничним транспортом
Перевезення пошти залізницями України здійснюється на договірних засадах. договором перевезення, який має спеціальне регулювання, є договір перевезення пошти. Особливість цього договору проявляється в спеціальному суб’єктному складі — відправником і одержувачем пошти є підприємство зв’язку.
Перевізник, у випадку порушення часу прибуття маршрутного поїзду на вимогу Замовника сплачує штраф шляхом перерахунку плати, яку нараховано під час прийому вантажу до перевезення, у розмірі 1 %, але разом не більше ніж 20 %, від провізної плати — інфраструктурної складової тарифу нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення) за кожну повну годину порушення строків починаючи з 5 години.
Замовник, у випадку невиконання ним обов’язків, передбачених цим Додатком до Договору у належний спосіб та / або строки, зокрема: незабезпечення передоплати на особовому рахунку відповідно до Основного договору про надання послуг, що стало причиною неможливості прийняття до перевезення; необґрунтованої відмови від вагонів Перевізника; зобов’язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі 20 % від провізної плати — інфраструктурної складової тарифу, що мало бути нараховано за перевезення вантажу між погодженими в графіку станціями навантаження / вивантаження та відповідно до заявленого Замовником до перевезення вантажу, за кожен не відправлений вагон, виходячи з мінімальної довжини поїзда за маршрутом визначеним в графіку навантаження.
Замовник, у випадку оформлення до відправлення меншої кількості вагонів ніж необхідно для формування маршрутного поїзду, зобов’язаний сплатити Перевізнику штраф у розмірі 20 % від провізної плати — інфраструктурної складової тарифу, що мало бути нараховано за перевезення вантажу між погодженими в графіку станціями навантаження / вивантаження та відповідно до заявленого Замовником до перевезення вантажу, за кожен не відправлений вагон, виходячи з мінімальної довжини маршрутного поїзда.
Такий штраф стягується за накопичувальною карткою на підставі акту загальної форми і зараховується Перевізником в першу чергу із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов’язання за Договором. Штраф має бути сплачено Замовником не пізніше 5 днів від дня виникнення обставин, що стали підставою для його нарахування [19, c. 118-119].
2.3. Організація перевезення пошти повітряним транспортом
Перевезення пошти повітряними суднами в межах України та на міжнародних авіалініях здійснюється відповідно до планів направлення авіапошти за розкладом руху повітряних суден. Під час розробки планів направлення пошти обираються прямі рейси повітряних суден між пунктами відправлення та призначення.
За відсутності прямих рейсів повітряних суден складається маршрут, за яким кількість транзитних перевантажень пошти мінімальна. При цьому обираються транзитні аеропорти, які забезпечують мінімальний час перевантаження пошти. Транзитні депеші пересилаються разом з вихідними депешами в терміни, обумовлені розкладом руху повітряних суден, що надаються авіапідприємствами (авіакомпаніями).
Підприємства поштового зв’язку зобов’язані пред’явити, а авіапідприємства — прийняти пошту до повітряного перевезення у терміни, що обумовлюються договором.
Підприємства поштового зв’язку зобов’язані здавати авіапідприємствам поштові відправлення для перевезення повітряними суднами в межах України, упаковані згідно з вимогами Поштових правил; для перевезення на міжнародних авіалініях — упаковані згідно з вимогами актів Всесвітнього поштового союзу.
Для пересилання не приймаються відправлення, що не відповідають вимогам, установленим актами ВПС, Поштовими правилами та законодавчими актами країн відправлення і призначення.
Предмети, що заборонені до ввезення в зарубіжні країни, зазначаються у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень. Предмети, що заборонені до пересилання у внутрішніх поштових відправленнях, визначаються Поштовими правилами. Поштові відправлення здаються авіапідприємствам разом з супровідними документами [2].
Забороняється підприємствам поштового зв’язку здавати, а авіапідприємствам приймати до повітряного перевезення:
- пошту в несправному та пошкодженому стані;
- пошту без супровідних документів або за супровідними документами невстановленої форми;
- пошту, що не відповідає даним, зазначеним у супровідних документах, або не включену до них.
Забороняється працівникам авіапідприємств уносити будь-які зміни в супровідні документи. Виправлення та зміни в супровідних документах можуть бути внесені тільки працівниками поштового зв’язку, що повинно бути позначено в усіх примірниках, засвідчено особистим підписом працівника поштового зв’язку та відбитком календарного штемпеля підприємства поштового зв’язку.
Пошта вважається прийнятою до перевезення з моменту, коли працівник авіапідприємства або уповноважена ним особа прийняли пошту від працівника підприємства поштового зв’язку і видали примірник накладної з розпискою, засвідченою особистим штампом працівника авіапідприємства або штампом авіапідприємства в прийманні пошти, із зазначенням словами кількості прийнятих відправлень і речей, дати та часу приймання, посади і прізвища працівника, що прийняв пошту.
Прийнята до перевезення пошта записується працівниками авіапідприємства в поштово-вантажному маніфесті повітряного судна з указівкою аеропорту призначення, а під час здавання на непрямий рейс — з указівкою аеропорту перевантаження та призначення.
Під час перевезення пошти в контейнерах у поштово-вантажному маніфесті записуються номери контейнерів і їхня маса (брутто).
Транспортування пошти з підприємств поштового зв’язку, які розташовані на території аеропортів, навантаження у повітряні судна, а також розвантаження пошти з повітряних суден і транспортування у ці підприємства зв’язку виконуються силами і засобами аеропортів на основі їх угод з авіаперевізником.
В аеропортах, де відсутні підприємства поштового зв’язку, пошта завантажується у повітряні судна і розвантажується з них силами і засобами аеропортів, а транспортується від складу аеропорту до підприємств поштового зв’язку та у зворотному напрямку силами і засобами підприємств поштового зв’язку.
У разі відсутності в аеропорту підприємства поштового зв’язку пошта здається представнику підприємства поштового зв’язку та приймається від нього на складі аеропорту. Підприємство поштового зв’язку в таких випадках забезпечує явку своїх представників в аеропорт для приймання (здавання) пошти в терміни, які обумовлені договорами.
На місцевих повітряних лініях у пункті, де є тільки посадковий майданчик або аеропорт без складських приміщень для зберігання вантажів і пошти, пошта доставляється до повітряних суден, а також до підприємств поштового зв’язку з повітряних суден силами і засобами підприємств поштового зв’язку. Порядок приймання та здавання пошти в цих випадках обумовлюється у договорах.
Місця обміну пошти з повітряними суднами, маршрути, швидкість руху транспорту на території аеропорту визначаються наказом керівника аеропорту, узгодженим з керівником підприємства поштового зв’язку.
Підходи або під’їзди до місць обміну пошти з повітряними суднами повинні встановлюватися згідно із схемою, затвердженою начальником аеропорту. Працівники поштового зв’язку зобов’язані виконувати вимоги посадових осіб (чергових диспетчерів, керівників польотів) щодо дозволу чи заборони руху людей та транспорту на летовищі (посадковому майданчику) [18, c. 311].
Навантаження пошти в повітряне судно здійснюється у зворотній послідовності її розвантаження в пунктах посадки повітряних суден. Пошта для кожного пункту посадки повинна відділятися у повітряному судні сітками або іншими засобами.
Навантаження пошти в повітряне судно і розвантаження з нього здійснюються працівниками аеропорту в присутності особи, відповідальної за комерційне завантаження з боку авіапідприємства.
Пошта вважається доставленою до підприємства зв’язку з моменту, коли працівник підприємства поштового зв’язку прийняв пошту від працівника авіапідприємства і видав відповідну розписку.
Розписка за фактично прийняту кількість речей видається працівником підприємства поштового зв’язку негайно після отримання пошти.
Під час перевезення міжнародної авіапошти використовуються бланки міжнародної поштової документації, які виготовляються французькою мовою з підрядковим перекладом на національну мову адміністрації, яка відправляє пошту. Заповнюються бланки таким чином, щоб текст легко читався.
Усі бланки для пересилання міжнародної пошти, незалежно від країни подання, мають одну й ту саму уніфіковану систему нумерації та ідентифікації, передбачену угодами ВПС.
Для перевезення пошти повітряними суднами підприємства зв’язку зобов’язані здавати авіапідприємствам поштові відправлення, що запаковані в справні, міцні стандартні мішки з брезентових, лляних або синтетичних матеріалів. Мішки для страхових поштових відправлень повинні мати окантовку.
Відкрито, без запакування в мішки, пересилаються великогабаритні посилки; посилки з позначкою «Обережно»; посилки зі свіжими фруктами, овочами та розсадою, з живими бджолами, з кіноплівками.
Періодичні друковані видання приймаються до відправлення повітряними суднами в закритій упаковці.
Авіапосилки приймаються від підприємств поштового зв’язку упакованими відповідно до вимог Поштових правил. Перевезення пошти може бути організовано в стандартних контейнерах авіаційних підприємств або контейнерах підприємств поштового зв’язку.
Перевезення пошти в контейнерах авіапідприємства може здійснюватися під пломбою підприємства поштового зв’язку. У цьому разі завантаження і розвантаження поштових відправлень з контейнерів, складання накладних, адресних ярликів, опломбування (опечатування) контейнерів здійснюються підприємством поштового зв’язку.
Під час перевезення пошти в контейнерах авіапідприємства під пломбою авіапідприємства завантаження і розвантаження поштових відправлень і речей з контейнера, складання адресних ярликів, опломбування (опечатування) здійснюються авіапідприємством [20, c. 463].
Приймання та здавання поштових відправлень відбуваються загальним порядком. Для забезпечення безпеки та схоронності відправлень під час перевезення відповідно до вимог актів ВПС та технічних інструкцій ІКАО деякі предмети та речовини потребують спеціальних видів пакування.
Під час пакування дорогоцінних металів використовуються міцні металеві скриньки або дерев’яні скриньки зі стінками завтовшки не менш 1 см. Упаковка може також складатися з двох мішків без швів, що утворюють подвійну упаковку. Під час використання скриньок з фанери (завтовшки не менш 5 мм) вони повинні мати залізне окантування.
Договір про перевезення пошти повітряними суднами (далі — Договір) укладається у формі двосторонньої угоди між підприємством поштового зв’язку та авіаційними підприємствами (авіакомпаніями).
Під час укладання Договору на авіаперевезення підприємство поштового зв’язку віддає перевагу авіакомпаніям (авіапідприємствам), що гарантують своєчасне перевезення, а також таким, які надають пріоритет перевезенню пошти за мінімальними тарифами.
Договір має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України. Істотними умовами Договору є:
- найменування сторін;
- предмет Договору;
- термін, на який укладається Договір;
- умови перевезення пошти;
- обов’язки та відповідальність сторін;
- розмір, склад та графік платежів, умови їх перегляду;
- умови дострокового розірвання Договору;
- дата і місце укладання Договору.
За згодою сторін у Договорі можуть бути передбачені інші умови.
Примірний договір про перевезення пошти повітряними суднами на міжнародних авіалініях.
До Примірного договору додаються такі додатки:
- квоти тоннажу за напрямками та тарифами;
- квоти тоннажу за напрямками та тарифами на пошту, що
- перевозиться за зниженими тарифами (S.A.L.);
- розрахункова відомість на перевезення міжнародної авіапошти;
- розрахункова відомість на пошту, що перевозиться за зниженими тарифами (S.A.L.);
- список довірених осіб, присутніх при розпакуванні дефектної пошти та пошти, що отримана без документів;
- конверт CN 45 з накладними CN 38, CN 41, CN 47 на відправлену міжнародну пошту.
Примірний договір про перевезення пошти повітряними суднами в межах України. До цього договору додаються такі додатки:
- завантаження пошти (тоннажу) за напрямками та тарифами;
- розрахункова відомість на перевезення авіапошти в межах України;
- список довірених осіб, присутніх при розпакуванні дефектної пошти та пошти, що отримана без документів;
- пакет з супровідними документами на пошту, відправлену повітряним судном.
Згідно з договором авіапідприємства беруть на себе зобов’язання прийняти пошту до перевезення, своєчасно і в схоронності доставити довірену їм пошту в пункти призначення та видати пошту підприємству поштового зв’язку, а підприємство поштового зв’язку бере на себе зобов’язання оплатити перевезення пошти в установленому порядку та прийняти її в пункті призначення [15].
Перевезення поштових відправлень здійснюється у межах квот (завантаження тоннажу) за направленнями, обумовленими договорами.
Пошта, яка пред’являється підприємством поштового зв’язку понад установлені квоти (завантаження тоннажу), приймається до перевезення авіапідприємством за окремими заявками.
Підприємство поштового зв’язку повинно заздалегідь подавати заявку авіапідприємству про пред’явлення до перевезення додаткового поштового завантаження. Терміни подачі заявок і порядок їх погодження встановлюються у договорах.
У разі порушення умов договору сторони мають право вимагати розірвання договору в установленому законодавством України порядку.
Підприємство поштового зв’язку чи авіапідприємство, які вважають за потрібне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, яке одержало пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинно відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції.
Якщо підприємства не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений термін з урахуванням часу поштового обігу зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.
Форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення пошти повітряними суднами визначаються авіапідприємством (авіакомпанією) з підприємством поштового зв’язку під час укладання ними договору про перевезення пошти. Оплата за перевезення пошти повітряними суднами здійснюється за договірними тарифами [2].
Висновки
Отже, проведений аналіз особливостей правового регулювання перевезень свідчить про те, що перевезення регулюється великою кількістю нормативно-правових актів, а тому з метою їх упорядкування більш раціонально правове регулювання перевезень досліджувати через призму таких критеріїв: залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, які регулюють перевезення (перевезення, що регулюються міжнародними актами; перевезення, що регулюються законами України; перевезення, що регулюються підзаконними нормативними актами України; перевезення, що регулюються актами СРСР та УРСР, які не втратили юридичної сили); залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення (правове регулювання залізничних перевезень, правове регулювання морських перевезень, правове регулювання річкових перевезень тощо), та залежно від об’єкта перевезення (правове регулювання перевезення вантажу, правове регулювання перевезення пасажирів та багажу, правове регулювання перевезення пошти).
Договір про перевезення пошти повітряними суднами, автомобільним транспортом та залізничним транспортом укладається у формі двосторонньої угоди між підприємством поштового зв’язку та авіаційними підприємствами (авіакомпаніями). Договір має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України. Істотними умовами Договору є: найменування сторін; предмет Договору; термін, на який укладається Договір; умови перевезення пошти; обов’язки та відповідальність сторін; розмір, склад та графік платежів, умови їх перегляду; умови дострокового розірвання Договору; дата і місце укладання Договору. За згодою сторін у Договорі можуть бути передбачені інші умови. Правилами передбачено примірний договір про перевезення пошти.
За договором авіапідприємства беруть на себе зобов’язання прийняти пошту до перевезення, своєчасно і в цілості доставити довірену їм пошту в пункти призначення та видати пошту підприємству поштового зв’язку, а підприємство поштового зв’язку бере на себе зобов’язання оплатити перевезення пошти в установленому порядку та прийняти її в пункті призначення.
Відправлення повинні відповідати вимогам, установленим актами Всесвітнього Поштового Союзу, Поштовими правилами та законодавчими актами країн відправлення і призначення. Поштові відправлення здаються авіапідприємствам разом із супровідними документами.
Пошта вважається прийнятою до перевезення з моменту, коли працівник авіапідприємства або уповноважена ним особа прийняли пошту від працівника підприємства поштового зв’язку і видали примірник накладної з розпискою, засвідченою особистим штампом працівника авіапідприємства або штампом авіапідприємства в прийманні пошти, із зазначенням словами кількості прийнятих відправлень і речей, дати та часу приймання, посади і прізвища працівника, що прийняв пошту.
Навантаження пошти у повітряні судна, а також її розвантаження з повітряних суден і транспортування до підприємств зв’язку виконуються силами і засобами аеропортів на основі угод з авіаперевізником. В аеропортах, де відсутні підприємства поштового зв’язку, пошта завантажується у повітряні судна і розвантажується з них силами і засобами аеропортів, а від складу аеропорту до підприємств поштового зв’язку та у зворотному напрямку транспортується силами і засобами підприємств поштового зв’язку. Навантаження пошти в повітряне судно здійснюється у зворотній послідовності її розвантаження в пунктах посадки повітряних суден. Пошта для кожного пункту посадки повинна відділятися у повітряному судні сітками або іншими засобами. Навантаження пошти в повітряне судно і розвантаження з нього здійснюються працівниками аеропорту в присутності особи, відповідальної за комерційне завантаження з боку авіапідприємства.
Пошта вважається доставленою до підприємства зв’язку з моменту, коли працівник підприємства поштового зв’язку прийняв пошту від працівника авіапідприємства і видав відповідну розписку.
Список використаної літератури
- Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / за ред. В. М. Коссака. — К. : Істина, 2004. — 928 с.
- Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 26. — Ст. 1065.
- Цивільно-правове регулювання перевезень пасажирів таксі : монографія / О. М. Нечипуренко, С. В. Резніченко, Г. В. Самойленко. — Одеса : ОДУВС, 2010. — 188 с.
- Харитонов Є. О. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях) : навч. посіб. — 3-є вид., пере- робл. та допов. / За ред. Є. О. Харитонов, А. І. Дріш- люк, О. М. Калітенко. — Х. : Одіссей, 2005. — 576 с.
- Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 47. — Ст. 349.
- Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України / відп. ред. Я. М. Шевченко. — К. : Ін Юре, 2009. — 952 с.
- Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 51. — Ст. 446.
- Про залізничний транспорт : Закон України від 4 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40. — Ст. 183.
- Статут залізниць України : Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 14. — Ст. 150.
- Про автомобільний транспорт : Закон України від 5 квітня 2001 р. // Голос України. — 2001. — № 83. Статут автомобільного транспорту Української РСР : Постанова Ради міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. // ЗП УРСР. — 1969. — № 7. — Ст. 88.
- Про транзит вантажів : Закон України від 20 жовтня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 45. — Ст. 4.
- Про перевезення небезпечних вантажів : Закон України від 6 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 18. — Ст. 6.
- Правила перевезення швидкопсувних вантажів : Наказ Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 3. — Ст. 152.
- Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5. — Ст. 30.
- Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажо- багажу та пошти залізничним транспортом України : Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 26. — Ст. 1065.
- Транспортне право України [Текст] : навчальний посібник / Ю. О. Заіка [та ін.] ; ред. Ю. О. Заіка ; ред. Н. В. Демиденко, 2014. — 183,[1] с.
- Карлов, О. Правове регулювання перевезень вантажів автомобільним транспортом [Текст] / Олександр Карлов, 1994. — 119 с.
- Київець, О. Договірне право України [Текст] : навч. посіб. / Олена Київець, 2008. — 451 с.
- Транспортне право України [Текст] : навчальний посібник / Едуард Демський [та ін.], 2008. — 290,[1] с.
- Транспортне право України : академічний курс: підручник / Микола Шелухін, Олена Антонюк, Валерія Вишнивецька ; за ред. : М. Л. Шелухіна, 2008. – 893 с.
Додатки
Додаток А.
ПРИМІРНИЙ ДОГОВІР НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОШТИ
АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
____________________________ «__»_____________20 р.
(місто, село)
__________________________________________________________________
(докладне найменування автотранспортного підприємства)
що називається в подальшому «Перевізник», в особі ________________
(посада,
__________________________________________________________________
прізвище, ім’я та по батькові — повністю)
що діє на підставі _____________________________________________
(зазначається найменування документа, що
_______________________________, з однієї сторони, та ____________
дає право на укладання договору)
__________________________________________________________________
(докладне найменування замовника автотранспорту)
що називається в подальшому «Замовник», в особі: _________________
(посада,
__________________________________________________________________
прізвище, ім’я та по батькові — повністю)
що діє на підставі _____________________________________________
(зазначається найменування документа, що
_____________________________, з іншої сторони, уклали цей договір
дає право на укладання договору)
про подане нижче.
- Предмет договору
1.1. «Замовник» доручає, а «Перевізник» бере на себе обов’язки по перевезенню вантажів та пошти, вантажно-розвантажувальних роботах та інших додаткових роботах, обумовлених цим договором.
1.2. «Перевізник» виконує для «Замовника» перевезення вантажів та пошти обсягом ________ тис. км та ______ тис. машино-год.
1.3. «Перевізник» виконує для «Замовника» пов’язані з перевезенням пошти такі види транспортно-експедиторських операцій і послуг:
1.4. Взаємовідносини сторін у процесі організації перевезень і використання автомобілів регулюються Правилами перевезення пошти автомобільним транспортом та законодавством України.
- Права і обов’язки сторін
2.1. «Перевізник» зобов’язаний:
2.1.1. Визначити типи та кількість автомобілів, потрібних для перевезення пошти. Закріпити за «Замовником» для перевезення пошти ______________ автомобілів, з них:
***************************************************************************
* * * * * * Умови надання *
* N *Тип і марка* Кількість * Кількість *Тривалість * автомобілів *
*п/п* автомобіля* автомобілів*робочих днів*робочої зміни* (з водієм чи *
* * * * * * без водія) *
***************************************************************************
***************************************************************************
***************************************************************************
***************************************************************************
***************************************************************************
***************************************************************************
2.1.2. Надавати «Замовнику» технічно справні автомобілі, що відповідають санітарним вимогам і обладнані відповідно до Правил дорожнього руху, заправлені пальним у кількості, необхідній для виконання завдань.
2.1.3. Подавати автомобілі до місця навантаження перед початком роботи або чергування у терміни, що визначені розкладом руху, графіком чергувань та замовленням на перевезення.
2.1.4. Суворо дотримувати розклад руху автомобілів на лінії.
2.1.5. Надавати у терміни, що погоджені з «Замовником», резервні автомобілі замість тих, які вийшли з ладу.
2.1.6. Здійснювати контроль щодо правильної експлуатації автомобілів на маршрутах по перевезенню пошти, щодо оформлення шляхових листів в установленому порядку та щодо виконання водіями Правил дорожнього руху. Забезпечувати передрейсовий медичний огляд водіїв.
2.1.7. Не допускати проїзду в автомобілях сторонніх осіб.
2.2. «Замовник» зобов’язаний:
2.2.1. До прибуття автомобіля під навантаження підготувати пошту до перевезення, заповнити в документах на перевезення пошти потрібні відомості, виписати за потреби перепустки на право проїзду автомобіля до місця навантаження пошти.
2.2.2. Використовувати автомобілі виключно за призначенням. Приписувати до транспортної документації тільки осіб, які мають безпосереднє відношення до цих перевезень.
2.2.3. Здійснювати своїми силами та засобами навантаження пошти на автомобільний рухомий склад та її розвантаження і забезпечити механізацію вантажно-розвантажувальних робіт.
2.2.4. Забезпечувати контроль за дотриманням розкладу руху автомобілів на маршрутах та якісним виконанням водіями обов’язків працівників зв’язку.
2.2.5. Утримувати під’їзні шляхи до пунктів навантаження та розвантаження, вантажно-розвантажувальні майданчики тощо у справному стані, що відповідає нормам охорони праці і техніки безпеки, а також забезпечує безперешкодний рух і вільне маневрування при одночасному навантаженні (розвантаженні) автомобілів в кількості _______ од.
Мати пристрої для освітлення робочих місць та під’їзних шляхів до них при роботі у вечірній та нічний час.
2.2.6. Забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і шляхових листів, засвідчувати підписом і печаткою пробіг і тривалість роботи автомобіля, робити відмітки про виконання водіями денних завдань, обов’язків працівників зв’язку і виконаний обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, а також про порушення строку подання та графіка руху автомобілів.
2.2.7. Надавати місце та забезпечувати умови для відпочинку водіїв під час перерви у роботі в проміжних пунктах.
2.2.8. Забезпечувати охорону автомобілів, вантажів і пошти під час обідньої перерви та тривалого відпочинку водіїв в проміжних пунктах.
2.2.9. Надавати водіям в пунктах виконання вантажно-розвантажувальних робіт телефонний зв’язок для службового користування.
2.2.10. Розробляти та погоджувати з «Перевізником» розклад руху автомобілів, що сприяє безпечній роботі в умовах туману, ожеледиці, снігових заносах тощо.
2.3. «Перевізник» має право:
2.3.1. Замінювати марку автомобіля, наданого для перевезень, якщо при цьому не знижується якість обслуговування «Замовника».
2.3.2. Збільшувати згідно з разовими заявками «Замовника» кількість автомобілів, що надаються.
2.3.3. Вимагати від «Замовника» усунення недоліків у розкладі руху, в графіках чергувань і в організації роботи автомобілів на лінії.
2.4. «Замовник» має право:
2.4.1. Відмовитися від автомобіля, наданого «Перевізником», якщо його модель, технічний стан чи санітарний стан або обладнання не відповідають умовам перевезення пошти (крім випадків, коли модель автомобіля передбачена договором).
2.4.2. Вносити зміни до розкладу руху автомобілів у межах, що обумовлені договором, своєчасно повідомляючи про це «Перевізника».
2.4.3. Здійснювати перестановку автомобілів на маршрутах залежно від конкретних обставин, не змінюючи при цьому узгоджені з «Перевізником» загальну тривалість роботи та пробіг автомобіля.
2.4.4. Відмовитися від автомобіля, якщо він наданий із запізненням більшим за 30 хв. для міських перевезень чи більше однієї години для роботи на інших маршрутах.
2.4.5. Затримати автомобіль у проміжному пункті і відправити його згідно з розкладом руху в разі передчасного прибуття в цей пункт.
- Порядок розрахунків
3.1. Розмір плати за перевезення пошти та інші операції й послуги, пов’язані з перевезенням, визначаються погодженою сторонами калькуляцією (протоколом, угодою), що є невід’ємною частиною цього договору.
Залежно від цінової політики зазначений розмір плати за взаємною згодою «Перевізника» та «Замовника» може змінюватись як у бік збільшення, так і зменшення. Пропозиція про зміну розміру плати направляється однією із сторін іншій в установленому порядку.
3.2. Належні «Перевізнику» суми за перевезення пошти та інші пов’язані з цим операції і послуги сплачуються «Замовником» в порядку __________________________________________________________
(зазначаються форма та порядок розрахунків).
3.3. Остаточний розрахунок за перевезення пошти та інші послуги виконуються «Замовником» на підставі рахунку «Перевізника». Підставою для виписування рахунку є шляхові листи та транспортні накладні.
- Відповідальність сторін
4.1. «Перевізник» і «Замовник» у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором несуть взаємну матеріальну відповідальність.
4.2. «Перевізник» відповідає за втрату, недостачу, пошкодження чи псування прийнятої до перевезення пошти у розмірі фактичних збитків з урахуванням відшкодування збитків клієнтурі, якщо він не доведе, що втрата, недостача, псування чи пошкодження сталися не з його вини.
4.3. «Перевізник» несе відповідальність у таких випадках та розмірах:
— за втрату, недостачу, пошкодження чи псування прийнятої до перевезення пошти________________________________________________;
— за несвоєчасне подання рухомого складу до пункту навантаження порівняно з узгодженим часом________________________;
— за ненадання автомобілів для перевезення пошти в кількості, передбаченій договором________________________________.
4.4. «Замовник» несе відповідальність у таких випадках та розмірах:
— за відмову використовувати автотранспорт для перевезення пошти у кількості, що передбачена договором _____________________;
— за відмову від оформлення або неправильне оформлення транспортного документа або шляхового листа______________________;
— за несвоєчасне перерахування плати за користування автотранспортом__________________________________________________;
— за використання автотранспорту для перевезення вантажів, не передбачених договором __________________________________________.
4.5. «Перевізник» і «Замовник» звільняються від сплати штрафу за невиконання плану перевезень чи прийнятого до виконання разового замовлення, якщо воно сталося внаслідок:
— явищ стихійного характеру (заноси, повені, пожежі тощо);
— аварії на підприємстві, через яку робота підприємства була припинена.
- Особливі умови
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
- Термін дії договору
6.1. Термін дії цього договору встановлюється з _____________ до__________________.
6.2. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
6.3. Договір складений у двох примірниках, по одному для кожної з сторін.
- Юридичні адреси та розрахункові рахунки сторін
«Перевізник»______________________________________________________
«Замовник»________________________________________________________
Підписи:
«Перевізник»_____________________________________ відбиток печатки
«Замовник» ______________________________________ відбиток печатки