Чинним законодавством про прокуратуру окремо не регламентується питання про форми реалізації кримінологічної запобіжної функції органами прокуратури у сфері охорони навколишнього природного середовища, як не регламентуються, власне, й напрями реалізації цієї функції. Проте важливість пізнання кримінологічної компоненти діяльності прокуратури зумовлюється тим, що воно (запобігання) є іманентною властивістю усіх напрямів діяльності цих органів, оскільки останні належать до числа державних спеціалізованих суб’єктів кримінологічного запобігання з універсальною компетенцією [1, 6-7].

Обґрунтовуючи на теоретичному рівні положення про кримінологічну функцію органів прокуратури у запобіганні злочинності загалом і в запобіганні конкретним її проявам, зокрема злочинам проти довкілля, на нашу думку, необхідно здійснити аналіз форм реалізації цієї функції, оскільки від пізнання цієї компоненти запобіжного механізму залежить і визначення ефективності всієї запобіжної діяльності.

Проблемами реалізації запобіжної діяльності органів прокуратури в цілому свого часу займалися чимало вчених. Серед них: Л. Давиденко, П. Каркач, С. Мірошниченко, І. Марочкін, Ю. Матвійчук, В. Сухонос та ін. Проте значно менше уваги у спеціальній літературі приділялося пізнанню природи та призначенню форм реалізації саме запобіжної кримінологічної функції у сфері охорони навколишнього природного середовища. Разом із тим не можна не враховувати того факту, що якість протидії екологічній злочинності в цілому визначається результативністю всього механізму прокурорської діяльності, в якому неабияку роль відіграють конкретні форми, що відбивають певні напрями реалізації запобіжних заходів. Адже від цього залежить розробка алгоритму оцінки ефективності діяльності органів прокуратури за всіма напрямами запобіжної роботи, а також вироблення концептуальних пропозицій щодо удосконалення їх роботи.

Прийнявши за основу класифікаційну модель напрямів реалізації кримінологічної функції, якою охоплюються: виявлення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють; усунення порушень законів та обставин, які їм сприяли; притягнення порушників законів до юридичної відповідальності; забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних правопорушенням; інші напрями, — розглянемо докладно форми, що спрямовані на їх здійснення.

Як свідчить аналіз спеціальної літератури, стосовно форм запобіжної діяльності органів прокуратури немає єдності. Наприклад, в юридичних джерелах стверджується, що закон визначає форми попереджувальної діяльності органів прокуратури. Основними з них є: загальний нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства; нагляд за виконанням законів при розгляді кримінальних справ судами; виявлення чинників, що зумовлюють злочини, і вжиття заходів щодо їх усунення; розробка спільно з іншими державними органами заходів попередження злочинів; координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю; правова пропаганда [2, 152]. Як бачимо, у такому розумінні форм нібито відбувається повернення на сходинку вище — до напрямів реалізації кримінологічної запобіжної функції органів прокуратури. Взагалі, як зазначає І. Сухонос, розмежування функцій, форм і методів прокуратури є досить складним завданням: стосовно діяльності прокуратури її функції — досить стабільні, а форми і методи можуть змінюватися залежно від конкретних реальних обставин, які виникають у процесі практичної діяльності [3, 288-289].

У ракурсі запобігання саме екологічним правопорушенням у спеціальній літературі зазначається, що для екологічного нагляду прокуратури характерні ті самі форми і методи прокурорського нагляду, які властиві прокуратурі в цілому: протест, порушення кримінальної справи, порушення провадження про адміністративні правопорушення, пред’явлення позову про відшкодування збитків, спричинених екологічним правопорушенням [4, 370].

На нашу думку, двома формами реалізації цієї функції є процесуальна і позапроцесуальна форми. У процесуальній формі здійснюються майже всі функції прокуратури — поліфункціональний прокурорський нагляд, кримінальне переслідування, підтримання прокурором державного обвинувачення у суді, представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, передбачених законом. Конкретним відображенням цього виду форми виступають закріплені у законодавстві дії чи правові акти працівників органів прокуратури, спрямовані на реалізацію ними завдань та функцій прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і КПК України. З цього випливає, що і здійсненню певних напрямів реалізації кримінологічної функції внаслідок генетичного зв’язку з функціями прокурорської діяльності так само притаманна певна форма, у цьому випадку — процесуальна.

У свою чергу, позапроцесуальна форма реалізації кримінологічної запобіжної функції представлена, зокрема, такими діями: інформування органів влади й місцевого самоврядування про стан злочинності; інформування громадськості про стан законності в регіоні й заходи щодо її зміцнення; участь у підготовці комплексних загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинам та іншим правопорушенням, а також участь у їх виконанні; участь у правовому вихованні громадян і правовій пропаганді тощо. Слід зауважити, що в будь-якому напрямі реалізації кримінологічної функції можуть вживатися як процесуальні, так і непроцесуальні форми. Ці знання про форми реалізації мають безпосереднє відношення й для природоохоронної діяльності органів прокуратури.

Отже, які правові акти і дії, що становлять суть процесуальної форми реалізації кримінологічної запобіжної функції органів прокуратури у природоохоронній діяльності, спрямовані на виявлення порушень екологічних правопорушень, а також причин та умов, що їм сприяють? Чинне законодавство про прокуратуру окремо їх не регламентує. Дії чи правові акти прокурора в цій сфері визначаються загальними нормами Закону України «Про прокуратуру» та КПК України. Так, прокурор має право згідно з ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону у процесі здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законодавчих положень про охорону навколишнього природного середовища: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує обійману посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію; письмово вимагати подання у прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних із перевіркою; вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення тощо.

Водночас є ще один ефективний засіб виявлення правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, який передбачається ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, — перевірка виконання законів про охорону довкілля. Перевірки виконання законодавства про охорону довкілля, як свідчить досвід їх проведення прокурорами, належать до найбільш складних і часом винятково трудомістких [5, 90]. Цією перевіркою охоплюється сукупність дій прокурора, спрямованих на виявлення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, а також на реагування у зв’язку з виявленими правопорушеннями з метою поновлення екологічних прав і законних інтересів громадянина або держави [5, 88-89]. Маючи інформацію про порушення законності, прокурор може проводити перевірку особисто, використовуючи надані йому законом повноваження, а також доручити її проведення органам екологічного контролю [6, 11].

Крім того, реалізація кримінологічної запобіжної функції органів про- куратури, спрямована на виявлення порушень екологічних правопорушень, а також причин та умов, що їм сприяють, може відбуватися у таких формах, як самостійний розгляд прокурором заяв і скарг про порушення екологічних прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду; нагляд за додержанням вимог екологічного законодавства щодо порядку розгляду скарг усіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами; проведення особистого прийому громадян (частини 1, 2, 3 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»); вимагання від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальних справ, матеріалів та інших відомостей про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочин (п. 1 ч. 1 ст. 227 КПК України); участь у попередньому розгляді справи суддею, у судовому засіданні, у розгляді справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, а також у порядку виключного провадження (статті 240, 264, 391, 394, 400¹⁰ КПК України).

Як справедливо зазначає М. Руденко, реагування прокурора на виявлені порушення законності, причини цих порушень та умови, що їм сприяли, є логічним продовженням етапів його попередньої наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, у тому числі у сфері охорони довкілля [7, 26]. З цього, власне, розпочинаються наступні етапи реалізації кримінологічної запобіжної функції органами прокуратури, які відповідають напрямам, спрямованим на усунення порушень законів та обставин, які їм сприяли, притягнення правопорушників до юридичної відповідальності та забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних правопорушеннями. Як справедливо у зв’язку з цим зазначають В. Басков і Б. Коробейников, за виявленими перевіркою правопорушеннями закону прокурор вживає заходів щодо: а) усунення порушень закону, причин цих порушень та умов, що їм сприяли; б) притягнення до відповідальності правопорушників; в) запобігання правопорушенням, використовуючи при цьому необхідні документи реагування [8, 26-28].

До правових актів і дій, що є відображенням процесуальної форми під час реалізації кримінологічної запобіжної функції органів прокуратури у сфері протидії екологічним правопорушенням і спрямовані на усунення порушень закону, причин цих порушень та умов, що їм сприяли, слід віднести згідно з чинним законодавством: опротестування актів Прем’єр- міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб, що суперечать вимогам законодавства у сфері охорони довкілля (п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»); внесення подання або протесту на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень (п. 2 ч. 2 ст. 20); винесення письмових приписів про усунення очевидних порушень закону відповідному органу або посадовій особі, які допустили екологічне правопорушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення (п. 4 ч. 2 ст. 20, ст. 22); внесення подань до державних органів, громадських організацій і посадових осіб про усунення порушень закону у сфері охорони довкілля, причин цих порушень та умов, що їм сприяли (п. 5 ч. 2 ст. 20, ст. 23) та ін.

Суть процесуальної форми реалізації кримінологічної запобіжної функції, спрямованої на притягнення до відповідальності правопорушників та здійснення кримінального переслідування, становлять: порушення у встановленому законом порядку кримінальної справи, дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передача матеріалів на розгляд громадської організації (п. 3 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»); заява клопотання в судовому засіданні про те, що підсудний вчинив ще й інший злочин, з тим, щоб суд (суддя) виніс відповідне рішення щодо цієї особи; під час судового розгляду заявляє про зміну обвинувачення в суді, притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, притягнення до відповідальності за неправдиві показання, неправильний переклад і неправдивий висновок експерта та ін. (статті 276, 277, 278, 279 КПК України).

До процесуальних форм, в яких відображається реалізація такого напряму кримінологічної запобіжної функції, як відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної правопорушенням, слід віднести, зокрема: перевірку прокурором факту, чи вжито слідчим або дізнавачем заходів для відшкодування шкоди, заподіяної злочином; якщо таких заходів не вжито, то прокурор повертає кримінальну справу слідчому, щоб він у порядку вимог ст. 126 КПК України забезпечив майбутнє виконання позову, тобто наклав арешт на майно обвинуваченого (п. 9 ст. 228 КПК); відповідно до ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» і ч. 2 ст. 29 КПК прокурор пред’являє або підтримує наданий потерпілим до винної особи цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом свого здоров’я або з інших поважних причин не можуть захистити свої права. Згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відшкодування збитків у кримінальних справах, що знаходяться у провадженні слідчих, є предметом постійного нагляду органів прокуратури. За актами прокурорського реагування, у тому числі за позовами, у 2009 р. — 175 033 тис. грн, з них до бюджету — 145 946 тис. грн.

Ще один напрям реалізації кримінологічної запобіжної функції органів прокуратури у сфері охорони довкілля, який внаслідок його комплексного характеру можна позначити узагальненою назвою «інші напрями», містить низку заходів, що відображаються у так званій позапроцесу- альній формі. Найвагомішим виявом цього напряму кримінологічної функції, на нашу думку, є виконання прокуратурою ролі координатора запобіжної діяльності в зазначеній сфері.

Координація діяльності у боротьбі зі злочинністю — це заходи, що організовуються прокурорами з метою забезпечення узгодженості зусиль правоохоронних органів держави, з урахуванням їх компетенції, у вирішенні спільних завдань [9, 167]. Це означає, що кожен орган у межах своєї компетенції діє властивими йому прийомами і методами, в єдиному напрямі, для досягнення поставленої мети одночасно з іншими органами відповідно до розробленої програми або плану узгоджених заходів у боротьбі зі злочинністю [10, 7]. При цьому досягнення мети координації, як справедливо зазначається у спеціальній літературі, забезпечується вирішенням таких завдань, як усунення роз’єднаності, паралелізму й дублювання у діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, її активізація, надання цій діяльності більшої цілеспрямованості тощо [11, 36].

У роботі органів прокуратури щодо координації діяльності правоохоронних органів під час запобігання злочинам проти довкілля, а отже, у реалізації цієї кримінологічної запобіжної функції цих органів, на нашу думку, можна виокремити такі основні напрями:

1) спільна підготовка аналізу стану екологічної злочинності, зокрема її рівня, структури, динаміки, латентності, ціни тощо з прогнозуванням тенденцій її розвитку;

2) узгоджена діяльність із застосування законодавства, у тому числі галузевого, що безпосередньо спрямовано на зменшення екологічних ризиків як таких, а також на запобігання та протидію цьому виду злочинності;

3) цілеспрямоване об’єднання зусиль правоохоронних органів у розробці конкретних планових заходів запобігання та з приводу їх вживання.

Звісно ж, будь-який із цих напрямів координаційної діяльності може розглядатися як цілком самостійна ділянка роботи зі своїми завданнями та цілями.

Щодо форм координації прокуратурою діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, то прокурорською практикою напрацьовано і законодавчо закріплено такі з них:

1) проведення координаційних та міжвідомчих нарад перших керівників правоохоронних органів або виконуючих їх обов’язки;

2) спільні засідання колегій цих органів;

3) прийняття узгоджених рішень щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю;

4) обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю;

5) видання спільних наказів, вказівок, підготовка інформаційних листів та інших організаційно-розпорядчих документів;

6) спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю;

7) створення слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних злочинів;

8) проведення спільних цільових заходів з метою виявлення і припинення злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню;

9) взаємне використання можливостей правоохоронних органів для підвищення кваліфікації працівників, проведення спільних семінарів, конференцій;

10) розроблення і затвердження узгоджених планів координаційної діяльності;

11) надання взаємної допомоги у забезпеченні власної безпеки у процесі діяльності, пов’язаної з боротьбою зі злочинністю, та ін. [9, 179-180].

Всі з перелічених форм активно вживаються й під час координації прокуратурою діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з екологічною злочинністю.

На підставі критичного осмислення проблеми практичної реалізації кримінологічної запобіжної функції органів прокуратури у природоохоронній діяльності можна дійти висновку, що двома формами реалізації кримінологічної запобіжної функції у сфері охорони навколишнього природного середовища є процесуальна і позапроцесуальна форми. При цьому у процесуальній формі здійснюються майже всі функції прокуратури — поліфункціональний прокурорський нагляд, кримінальне переслідування, підтримання прокурором державного обвинувачення у суді, представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, передбачених законом. У свою чергу, конкретним відображенням цього виду форми є закріплені у законодавстві дії чи правові акти працівників органів прокуратури, спрямовані на реалізацію ними завдань та функцій прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і КПК України. Внаслідок існування своєрідного генетичного зв’язку між функціями прокурорської діяльності та напрямами реалізації кримінологічної функції останнім і властива також певна форма, у цьому випадку — процесуальна.

Позапроцесуальна форма реалізації кримінологічної запобіжної функції прокуратури під час здійснення охорони довкілля представлена такими діями: інформування прокуратурою органів влади і місцевого самоврядування про стан злочинності; інформування громадськості про стан законності в регіоні й заходи щодо її зміцнення; участь у підготовці комплексних загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинам та іншим правопорушенням, а також участь в їх виконанні; участь у правовому вихованні громадян і правовій пропаганді тощо.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Куракин Л. Л.Криминологические проблемы деятельности прокуратуры по предупреждению преступлений : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. — М., 2005. — 137 с.
2. Курс кримінології : Загальна частина : підруч. : у 2 кн. / за заг. ред. О. М. Джужи. — К., 2001. — Кн. 1. — 352 с.
3. Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні : історія і сучасність. — Суми, 2004. — 348 с.
4. Петров В. В. Экологическое право России : учеб. — М., 1997. — 557 с.
5. Бабенко В. І., Руденко М. В. Прокурор у галузі охорони довкілля : сутність, повноваження, організація : навч. посіб. — К., 2005. — 408 с.
6. Руденко М. Нагляд прокурора за виконанням законодавства про охорону вод (методичні рекомендації) // Право України. — 1993. — № 4. — С. 9—12.
7. Руденко М. В. Концептуальні основи екологічного нагляду органів прокуратури // Радянське право. — 1991. — № 8. — С. 26.
8. Басков В. И, Коробейников Б. В. Курс прокурорского надзора : учеб. — М., 2000. — 512 с.
9. Прокурорський нагляд в Україні : курс лекцій / кол. авт. : В. Т. Нор, Я. О. Береський, І. І. Когу- тич, З. Д. Котик, М. В. Гузела та ін. — Л., 2002. — 280 с.
10. Маркелов Т. Л., Бакаев Д. М. Координация действий прокуратуры с органами МВД, юстиции и судами по борьбе с преступностью : методические указания. — М., 1983. — 102 с.
11. Шалумов М. С. Проблемы функционирования российской прокуратуры в условиях формирования демократического правового государства : автореф. . д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11. — Екатеринбург, 2002. — 50 с.