У процесі економічної еволюції сформувалися дві діаметрально протилежні суспільні економічні системи — капіталізм і соціалізм, які водночас змушені розв´язувати однакові фундаментальні економічні проблеми, що пов´язані з виробництвом, обміном та розподілом суспільно створеного продукту (ССП). Головним механізмом функціонування першої є ринок, а другої — держава, яка сповідує ортодоксальну ідеологію й приносить у жертву цій ідеології навіть економічну доцільність (наприклад, інститут приватної власності та рушійну силу підприємницької ініціативи). Український дослідник Б.Кульчицький вважає, що об´єктивний хід історії беззаперечно довів переваги ринкових економічних систем та їхню здатність до безмежного саморозвитку. Тобто є всі підстави стверджувати, що в історичному плані прогрес цивілізації нерозривно пов´язаний зі становленням товарного виробництва, ринковими принципами господарювання, а розвинуті країни світу досягнутим рівнем економічної ефективності насамперед зобов´язані ринковому механізму.

Ринковий механізм є продуктом багатовікової економічної та суспільної еволюції, у процесі якої відбувалося формування передумов сучасного цивілізованого ринку. Відомий дослідник економічної історії Ф.Бродель небезпідставно виділяє у розвитку економіки три основні стадії: 1) натуральне господарство, яке ґрунтується на виробництві продуктів для задоволення потреб і підтримання існування сімей та окремих індивідів; 2) ринкове господарство, що спирається на простий обмін та «прозорі» механізми ринкової конкуренції; 3) сучасний капіталізм, в основу якого покладено нагромадження результатів минулої праці, які використовуються для встановлення контролю над функціонуванням ринків.

На думку Р.Гейлбронера і Л.Тароу, усім некапіталістичним суспільствам, які передували капіталізму, бракувало інституції приватної власності, невелике значення надавалося ідеї економічної свободи, підприємницька діяльність цінувалася невисоко і, найважливіше, жодному з цих різноманітних суспільств не був притаманний атрибут капіталізму — ринкова система. Крім того, у суспільствах, які передували капіталізму, не існувало чинників виробництва. Як вважають Р.Гейлбронер і Л.Тароу, людська праця, багатства землі, корисні копалини, рукотворні цінності існували завжди, але праця, земля й капітал не завжди були товаром. На шляху формування нового економічного способу життя, побудованого на якісно нових принципах, стояли різні перешкоди, серед яких, на думку вчених, найскладнішим бар´єром була влада традиції та команди як засобу організації економічного життя.

У результаті поєднання різноманітних елементів чисто ринковий капіталізм з плином часу трансформувався у капіталізм, що регулюється державою. І нині дедалі частіше трапляється термін «змішана економічна система». На думку М.Шніцера, складовою частиною такої трансформації стало утворення багатих держав, що було наслідком украй нерівномірного розподілу доходу впродовж періоду промислової революції. Ці та інші об´єктивні й суб´єктивні обставини підводять учених до висновку про наявність певних етапів формування ринку : 1) класичний вільний ринок (до середини ХІХ ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державного бюджету; 2) регульований ринок (середина ХІХ — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища; 3) соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Свого часу відомий німецький економіст В.Ойкен підкреслював: «Ринок — це універсальна форма життя людини…». Український учений А.Гальчинський стверджує, що „… ринок — це зовсім не винахід капіталізму; він був притаманний і докапіталістичним суспільствам. Це загальноцивілізаційна система». Варто зазначити, що поняття ринку настільки широке, що з´ясувати його зміст одним формулюванням практично неможливо. Найбільш чітко відобразити суть і роль ринку можна лише поєднавши основні підходи до його розуміння. Так, В.Базилевич, В.Попов та ін. наголошують, що ринок — це «…будь-яка інституція або механізм, що забезпечує зв´язок покупців і продавців певного товару або послуги». Натомість З.Ватаманюк, С.Панчишин та ін. акцентують увагу на тому, що ринок — це «…місце, де покупці та продавці взаємодіють, щоб визначати ціни та кількості певного товару або послуги». На думку А.Гальчинського, П.Єщенка, Ю.Палкіна, «ринок — цілісна система економічних відносин і зв´язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін».

Американський економіст П.Хейне стверджує, що ринок — це набір взаємозв´язків або процес конкурентних торгів.

На думку Б.Кульчицького, ринок — це сфера життєдіяльності, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, включаючи діяльністьдуховну, інтелектуальну тощо. Отаннє визначення найповніше відображає сучасний стан розвитку ринку, коли інтелектуальна власність та інформація стали предметом купівлі—продажу й існують поряд із товарним виробництвом.

Витоки різного розуміння вченими поняття ринку та ринкових відносин походять від різних теоретичних систем ринкових відносин, які почали формуватися з переходом від натурального до товарного виробництва. До них належать:

класична теорія ринкової економіки. Якщо давати загальну характеристику класичній школі ринкової економіки, то слід відзначити, що ця школа вперше виробила ідеологію «чистого капіталізму». Суворо кажучи, в чистому вигляді капіталізм ніде й ніколи не існував. Але як наукова абстракція він є цілком правомірним, оскільки відкриває шлях до пізнання національних економік у їх історичному різноманітті;

неокласична школа. Головна ідея вчення полягає в зосередженні зусиль на вивченні проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, які визначають процеси, що відбуваються на ринку, обминаючи теоретичні суперечки навколо вартості; кейнсіанське вчення про ринкову економіку. Головна ідея — обов´язковим супутником здорової ринкової економіки має бути державний вплив; теорії монетаризму і раціональних очікувань. Під поняттям «монетаризм» розуміють течію економічної думки, яка відводить грошам визначальну роль у коливальному русі економіки. У центрі уваги представників цієї школи перебувають грошові категорії, грошово—кредитні інструменти. Однак їх цікавить не просто грошовий механізм, банківська система, грошово—кредитна політика, валютні відносини — монетаристи розглядають ці процеси, щоб з´ясувати зв´язок між грошовою масою й обсягом виробництва. На їхню думку, банки — це провідний інструмент регулювання, за допомогою або за безпосередньою участю якого зміни на грошовому ринку трансформуються у зміни на ринку; теорії та моделі економічного зростання. Основне завдання — знайти оптимальне співвідношення між факторами зростання, визначити умови, що забезпечують бажані темпи та стабільність розвитку, розкрити найважливіші пропорції, в тому числі між споживанням і нагромадженням. неолібералізм і соціальне ринкове господарство. Це напрям в економічній науці та практиці господарської діяльності, в основі якого — принцип саморегулювання економіки , вільної від зайвої регламентації. Отже, навіть побіжний погляд на історію становлення ринкової економіки, по—перше, свідчить про недосконалість її основоположних принципів, яка відображається в системі економічних блокіраторів, до найважливіших з них належать монополізм, безробіття, інфляція, соціальна нерівність і бідність, а по— друге, дедалі чіткіше виявляє тенденцію до органічного зрощування інституту державності з системою ринкових відносин.

Таким чином, ринкова економіка є хоча й динамічною, але недостатньо стабільною системою, що проявляється через несталі темпи економічного зростання та циклічний характер розвитку; недовикористання ресурсів і неповну зайнятість; нестабільність загального рівня цін та інфляцію. Слід особливо підкреслити, що, хоча в кожному конкретному випадку ринкові механізми саморегулювання здатні переборювати кризові тенденції в економіці, все ж у цілому для ринкової системи характерними є періодичні коливання обсягу національного продукту, зайнятості та цін. Причому ці коливання є наслідком не тільки зовнішніх факторів, але й недосконалості самих ринкових механізмів.