• Усунути чинники, що ослаблюють нервову систему (надмірне і тривале перенапруження, відсутність чергування праці і відпочинку). Тут допоможуть рекомендації із занять фізичною культурою, боротьба з гіпокінезією.
• Відмовитися від шкідливих звичок.
• Упорядкувати режим харчування.
• Навчитися пригнічувати в собі негативні емоції, добрий ефект дають усілякі зміни: виду роботи, об’єкта спілкування, форми дозвілля.
• Навчити родину створювати для людини певний клімат. Не журитися, зайвий раз не співчувати, а всіляко відволікати.
• В одних випадках виявити суворість, закликати до терпіння, витримки, уміння володіти собою, навести приклади з життя, літератури, в інших — обмежитися розумною порадою без сентиментів і жалю.
• Навчити пацієнта згадувати події, пов’язані з пережитими радісними емоціями, приємні зустрічі, відпочинок, свята. Частіше посміхатися.
• Навчити пацієнта елементів автогенного тренування, що дає змогу контролювати свої емоції, знімати невротичні симптоми (внутрішнє напруження, тривогу, дратівливість тощо). Автогенне тренування, власне, і покликане допомогти людині опанувати здатність контролювати прояви вегетативної нервової системи й методом самонавіювання вплинути на емоційні реакції. Воно дає змогу виробити навички вільно володіти мимовільними процесами — тілесними і духовними. Адже ми можемо управляти лише тими явищами, що підпорядковані нашій волі (ходьба, їжа, читання тощо). Однак відразу не вийде змусити серце битися частіше або вмить відігнати поганий настрій, хоча ці навички можна здобути.

Насамперед треба навчитися за допомогою спеціальних вправ поринати в такий стан розслабленості, в якому мимовільні процеси, що відбуваються в нашому організмі, набагато податливіші до самонавіювання, ніж у період неспання. Для цього дуже важливо виробити спеціальну позу, в якій найкраще занурювати себе в «перемикання». Ця поза називається «кучер»: ви сидите на стільці, розставивши коліна і поклавши передпліччя на стегна так, щоб кисті рук звішувались, не торкаючись одна одної. Корпус не повинен сильно нахилятися вперед, він ніби «висить» на хребті, спина не торкається спинки сидіння. Усе тіло розслаблене, голова опущена на груди, очі заплющені.

У цьому і полягає вступне заняття — оволодіти описаною позою. Її відпрацьовують протягом тижня, тричі на день, у той самий час. Тренування тривають по 5—10 хв. Відпрацювати позу — це означає автоматично її приймати, а надалі виходити з неї у звичайний стан.

На першому занятті головну увагу приділяють певній вправі — викликають відчуття ваги. Потрібно прийняти вже знайому позу і повторювати про себе: «Моя права (ліва) рука важка». Зробити це 6 разів і після цього вимовити: «Я зовсім спокійний». Займаючись вдома самостійно тричі на день (по 3 — 5 хв), потрібно за тиждень навчитися викликати відчуття ваги в усьому тілі.

На другому занятті навчаються вміння викликати відчуття тепла. Ця вправа «нашаровується» на попередню. Відчувши важкість тіла, ви «додаєте» у праву (ліву) руку ще і тепло («Мої руки, ноги, усе тіло важкі, я зовсім спокійний, моя права рука важка і тепла»; фразу «Я зовсім спокійний» вимовляють 1 раз, усе інше — 6 разів).

Третє заняття присвячене регуляції діяльності серця. Для стану перемикання важливо відчути удари свого серця, додати пасивне зосередження на серцевому ритмі до фіксації уваги на відчутті ваги і тепла. Формули мають такий вигляд: * Мої руки, ноги, усе тіло важкі і теплі; серце б’ється рівно і спокійно». її треба повторити 6 разів і «Я зовсім спокійний» — 1 раз.

На четвертому занятті виробляється здатність управляти диханням. Завдання — пасивно сконцентруватися на дихальних рухах, налаштуватися на них, у жодному разі «не натискаючи» на дихальну діяльність довільно. Формули: «Мої руки, ноги, усе тіло важкі і теплі; серце б’ється спокійно; дихання рівне» (6 разів) і «Я зовсім спокійний» (1 раз).

Мета п’ятого заняття — навчитися контролювати роботу органів черевної порожнини. Зробивши описані 4 вправи, потрібно пасивно зосередитися на черевному сплетенні, уявляючи його посередині між пупком і мечоподібним відростком груднини — у верхній половині черевної порожнини. Формула: «Мої руки, ноги, усе тіло важкі і теплі; серце б’ється спокійно й рівно; дихання рівне; у черевному сплетенні розливається тепло» (6 разів) і «Я зовсім спокійний» (1 раз). Поступово виникає відчуття прогрівання і розслаблення органів черевної порожнини.

Шосте заняття присвячують регуляції судин голови. Потрібно викликати в себе відчуття прохолоди в лобній ділянці, подібне до дії легкого прохолодного вітерцю. Формула: «Мої руки, ноги, усе тіло важкі і теплі; серце б’ється рівно і спокійно; дихання спокійне; у черевному сплетенні розливається тепло; лоб приємно прохолодний» (повторити 6 разів) і «Я зовсім спокійний» (1 раз).

Ці б вправ, за допомогою яких досягають стану перемикання, є початковою стадією автогенного тренування. Після вироблення достатніх навичок у зазначених вправах можна переходити до сеансів, спрямованих безпосередньо на ліквідацію неприємного емоційного стану. Так, варто навіяти собі, що ви не відчуваєте тривоги, напруження, занепокоєння, скутості,

болю або дискомфорту в тому чи іншому внутрішньому органі. І ці явища під час занять справді поступово зменшуються, а згодом і зовсім зникають. Автогенне тренування допомагає повністю нормалізувати нервово-психічний стан.

Приклади психологічних проблем у соматичних хворих

1. Емоційні проблеми:

• депресія;
• ейфорія;
• агресивність;
• страх (фобія);
• байдужість (апатія);
• афект.

2. Порушення уваги:

• неуважність;
• зацикленість.

3. Порушення пам’яті:

• зниження;
• патологічна брехливість.

4. Порушення мислення:

• непослідовність;
• нав’язливі ідеї;
• маячні ідеї;
• суїцидальні думки;
• прискорене мислення;
• уповільнене мислення.

5. Зниження інтелекту.
6. Зміна волі:

• патологічний потяг;
• відсутність волі;
• неадекватність поведінки.

7. Розлад мови:

• відмова від мовного спілкування.

8. Ставлення до хвороби:

• відсутність знань про хворобу;
• дефіцит знань про внутрішню картину хвороби;
• неадекватне сприймання хвороби;
• відсутність адаптації до хвороби.