Вступ

Просування України шляхом системних, демократичних перетворень передбачає якісно нове ставлення до основних, базових інститутів держави, одним із яких є інститут державної служби. Він тісно пов’язаний із визначеним в Конституції України правом громадян на участь в управлінні державними справами — правом на державну службу [1]. У зв’язку із цим, варто підкреслити, що державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів [2]. У юридичній літературі підкреслено, що державна служба — суспільно корисна діяльність зі здійснення управління, його забезпечення, обслуговування людей, яка виконується на професійній основі працівниками державних органів, пов’язана зі здійсненням функцій керівництва, управління, контролю, нагляду, обліку та з іншими формами державної діяльності [3, с. 12].

Закономірно, що, сформований в умовах здобуття незалежності нашої держави, інститут державної служби перебуває на перехідному етапі свого розвитку, що зумовлено такими складовими: застарілість, недостатньо чітке, системне та взаємоузгоджене законодавство з питань державної служби; недостатньо чітка законодавча та нормативно-правова модель правового становища державного службовця; відсутність чіткої ієрархічної структури інституту державної служби; недостатньо чітка правова модель співіснування та взаємодії органів державної влади; відсутність ефективного громадського контролю за функціонуванням інституту державної служби; відсутність чіткої, концептуальної стратегії розвитку інституту державної служби тощо. 

1. Корупція серед державних службовців

Головною метою державної політики у сфері боротьби з корупцією є створення дієвої системи запобігання і протидії проявам корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов’язкової відповідальності винних у їх вчиненні.

Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» передбачено здійснення заходів щодо недопущення проявів корупції серед державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, дисциплінарну і адміністративну відповідальність за скоєння ними корупційних діянь, порушення спеціальних обмежень.

Президентом України та Кабінетом Міністрів України приділяється постійна увага, здійснюються заходи щодо боротьби з корупцією, запобігання її проявам. Для подолання у нашому суспільстві цього ганебного явища видано низку актів Президента України, зокрема Укази Президента України, якими затверджено: «Національну програму боротьби з корупцією», «Концепцію боротьби з корупцією на 2015-2016 роки», «Додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів», «Комплексну програму профілактики злочинності», «Про заходи щодо посилення контролю за декларуванням доходів особами, уповноваженими на виконання функцій держави», «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією», «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції».

На виконання зазначених актів прийнято відповідні рішення Кабінету Міністрів України, зокрема: «Про стан виконання законів України «Про боротьбу з корупцією» та «Про державну службу», «Про заходи щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією», «Про затвердження плану заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, на 2004 рік», «Про затвердження плану заходів щодо створення та забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю за декларуванням та витрачанням доходів особами, які претендують на зайняття посад державних службовців, та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, посилення боротьби з приховуванням доходів від оподаткування та корупцією», інші нормативно-правові документи.

У липні 2014 року Президент України своїм Указом (від 27 липня 2014 року №1012) увів до складу Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України Начальника Головного управління державної служби України. Це вперше, коли до складу такого органу включено керівника установи, яка забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби.

Постійна увага з боку керівництва держави щодо боротьби з корупцією та запобігання її проявам має певні результати, про що свідчать статистичні дані.

За 2014 року до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь притягнуто 1 527 державних службовців, що на 3% менше ніж за відповідний період минулого року (1 571).

Разом з тим, робота у зазначеному напрямі продовжується: вживаються заходи, спрямовані на посилення боротьби з корупцією та організованою злочинністю, зокрема вдосконалюються норми щодо посилення відповідальності осіб, винних за вчинення корупційних діянь, незалежно від займаних ними посад і їхнього статусу.

Так, Президентом України запропоновано передбачити в новій редакції статті 7 Закону України «Про боротьбу з корупцією» норму про дисциплінарну відповідальність всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за вчинення ними корупційних діянь.

Крім того, зацікавленими центральними органами виконавчої влади підготовлено відповідні матеріали до ратифікації Верховною Радою України Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Конвенції ООН проти корупції.

Останнім часом на виконання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України Головдержслужбою розроблено та подано на розгляд Кабінету Міністрів України низку проектів нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання проявам корупції. Так, з метою визначення пріоритетних напрямів роботи, які потребують зосередження зусиль органів, що ведуть боротьбу з корупцією, Головдержслужбою розроблено проект, який схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1 461 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1999 року № 1 785». Цим актом запроваджено нову структуру звітності, яка відображатиме реальний стан справ виконання вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією», сприятиме створенню ефективної системи запобігання проявам корупції.

В роботі проект спільного наказу Головдержслужби, ДПА, Мінфіну, Мін’юсту, Фонду державного майна та МВС України «Про затвердження Порядку перевірки достовірності відомостей, наведених у деклараціях «Про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім’ї» кандидатів на зайняття посад державних службовців ІІІ–VІІ категорій».

У межах завдання Головдержслужби, визначеного Положенням про Головдержслужбу, щодо участі разом з іншими державними органами у формуванні та проведенні державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування здійснюються системні заходи, спрямовані на запобігання проявам корупції серед державних службовців.

Закон України «Про боротьбу з корупцією» визначає корупцію як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Разом з тим, корупція відноситься до сфери суспільної та особистої етики поведінки, коли одні вважають за можливе незаконно отримувати матеріальні блага за виконання своїх службових обов’язків, а інші готові надавати ці блага.

Відповідно до Положення про Головне управління державної служби України, Головдержслужба перевіряє в державних органах та органах місцевого самоврядування додержання вимог законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» та інших актів законодавства з питань запобігання проявам корупції.

На виконання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України антикорупційного характеру Головдержслужба на підставі статистичних даних про вчинення корупційних діянь державними службовцями, звітів центральних та місцевих органів виконавчої влади стосовно здійснюваних заходів щодо протидії корупції з виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією» щоквартально інформує Кабінет Міністрів України, Адміністрацію Президента України, Генеральну прокуратуру України, Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

З метою перевірки дотримання законодавства, яке регулює діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання проявам корупції за 2014 року Головдержслужбою проведено 33 перевірки. Зокрема, згідно з планом роботи Головдержслужби – 8, за дорученнями Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України – 16, на запит Генпрокуратури – 1, в складі робочої групи Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю – 1, за зверненнями громадян – 7. Результати здійснених Головдержслужбою перевірок розглядаються на засіданнях Колегії Головдержслужби.

Головним управлінням державної служби України здійснюються заходи щодо підвищення якості державної політики шляхом врахування думки громадськості, додержання принципів прозорості та відкритості у своїй діяльності. Для їх реалізації  наказом Головного управління державної служби України від 28 вересня 2004 року № 171 при Головдержслужбі створено Громадську раду. Створено і здійснюється постійне оновлення внутрішньої та зовнішньої веб-сторінок, де започатковано розділ «Матеріали з питань дотримання законодавства про державну службу та боротьбу з корупцією в органах виконавчої влади», створено власну пряму телефонну лінію «Державна служба», здійснюються заходи щодо створення Інтернет-лінії „Запобігання проявам корупції». Здійснюється систематичний моніторинг ЗМІ щодо вивчення громадської думки з питань державної служби. Розроблені Головдержслужбою нормативно-правові акти супроводжуються публічними обговореннями із залученням громадських організацій, політичних партій, міжнародних експертів, установ та організацій.

У сфері запобігання проявам корупції Головдержслужба здійснює науково-дослідну роботу. Так, на замовлення Головдержслужби в Національній академії внутрішніх справ України виконуються дослідження: «Наукове обґрунтування застережних заходів, методів запобігання зловживань і корупції серед державних службовців та рекомендацій до створення відповідного правового поля». Результатом зазначених досліджень мають бути пропозиції щодо: 1) змісту положень практичних рекомендацій із застосування заходів контролю під час реалізації управлінської діяльності у сфері, яка належить до компетенції декількох органів виконавчої влади; технологічних схем і засобів супроводження моніторингу діяльності органів державної влади та їх посадових осіб щодо виконання законів України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією»; 2) рекомендацій для державних службовців із питань розв’язання конфліктів інтересів, дотримання етичних норм у своїй діяльності, притягнення винних до відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, з інших питань, спрямованих на боротьбу з корупцією; 3) рекомендацій для державних службовців та органів місцевого самоврядування щодо усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією.

За участю центральних і місцевих органів виконавчої влади Головдержслужба розробляє перелік посад державних службовців, які працюють у сферах, де існує високий ризик прояву корупції. Розробляються процедурні заходи, що запобігатимуть проявам корупції у процесі виконання ними службових обов’язків, та запроваджуватиметься навчання зазначених державних службовців.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 2013 року № 828 «Про заходи щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією» Головдержслужбою узагальнено потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки з організації роботи щодо запобігання проявам корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на 2015 рік.

Фахівцями Головдержслужби з метою певної просвіти проведено семінари-навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в Полтавській та Одеській областях. На базі Міністерства юстиції України взято участь у роботі семінару з питань законодавства про боротьбу з корупцією та організованою злочинністю та його застосування; навчання керівників та працівників структурних підрозділів центрального апарату Держмитслужби за темою: «Проблеми законодавчого забезпечення боротьби з корупцією в Україні»; семінарське заняття з керівниками кадрових служб територіальних управлінь юстиції на тему: «Державна служба та проблеми боротьби з корупцією»; семінарське заняття з начальниками районних, районних у містах, міських управлінь юстиції з питань організації роботи з кадрами на тему: «Державна служба та проблеми боротьби з корупцією». На базі Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України з ініціативи Головдержслужби проведено круглий стіл на тему: «Питання боротьби з корупцією та організованою злочинністю в Україні» (навчання новопризначених голів районних і районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій); навчання начальників департаментів, управлінь, відділів Мінтрансзв’язку України та кадрового резерву на ці посади; навчання начальників департаментів, управлінь, відділів та їх заступників МНС України; начальників управлінь з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; заступників начальників управлінь Міноборони; навчання з питань додержання вимог законів України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» з працівниками Держкомлісгоспу.

У центральних і місцевих органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, а також на нарадах в державних установах та організаціях, де працюють державні службовці, запроваджено обов’язковий періодичний розгляд на засіданнях колегій питань щодо виконання законодавства про державну службу, боротьбу з корупцією, здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції та реагування на них.

Головдержслужбою проаналізовано інформацію МВС, ДПА та СБУ щодо практики розгляду посадовими особами в державних органах, установах та організаціях подань, інших документів прокурорського реагування з питань усунення причин та умов, що сприяють проявам корупції, постанов суду про накладання адміністративних стягнень за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією.

Так, за інформацією про державних службовців центральних та місцевих органів виконавчої влади, притягнутих судами до відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, яка надходить до Головдержслужби, до органів виконавчої влади за місцем роботи правопорушника надійшло лише 32% загальної кількості постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Це свідчить про певну неузгодженість дій між органами, які ведуть боротьбу з корупцією, судовими органами і органами виконавчої влади з питань запобігання проявам корупції, що призводить до зниження дієвості та ефективності заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Для надання процесу взаємодії законних підстав Головдержслужба внесла на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо забезпечення належного контролю з боку компетентних державних органів за виконанням рішень суду по адміністративних справах про корупцію. 

2. Напрями запобігання корупції серед державних службовців

Слід зазначити, що законодавець дещо скорегував обмеження для державних службовців. Зокрема, до них віднесено заборону: 1) використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: а) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); б) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду; в) неправомірно втручатися в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; г) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків; 2) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом; 3) входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом; 4) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.

Змістовний науково-теоретичний аналіз передбачених обмежень дає змогу констатувати, що вони є недостатньо правомірними. Не можна погодитися із таким обмеженням, як заборона «займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спор-ту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом». Адже, по суті, така норма спрямована на обмеження конституційних прав та свобод людини, зокрема, визначених в Основному Законі України права на працю (ст. 43) та права на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї (ст. 48). Крім того, обмеження на зайняття державними службовцями викладацької, наукової та творчої діяльності є чинником, що здатен не покращити, а навпаки, погіршити професійні та ділові якості державного службовця, який має постійно підвищувати науковий, теоретичний та практичний рівень своїх знань. Можна наводити й інші приклади, які засвідчують недостатню науково-теоретичну обґрунтованість законодавчих новел.

Водночас, достатньо позитивний характер має норма про обмеження прийняття державними службовцями подарунків, розмір яких, як правило, не може перевищувати податкової соціальної пільги. Також справедливими є положення щодо обмеження спільної праці близьких родичів.

Слід зазначити, що стосовно осіб, які претендують на обіймання посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Організацію проведення спеціальної перевірки покладено на керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на обіймання посади в якому претендує особа. До проведення спеціальної перевірки залучають спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, а в разі потреби — інші центральні органи виконавчої влади. Спеціальній перевірці підлягають відомості про: 1) притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення; 2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, та близьких їй осіб; 3) наявність у особи та близьких їй осіб корпоративних прав; 4) особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

Законодавець запроваджує громадський контроль у сфері протидії корупції. Об’єднання громадян та їхні члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення та протидії корупційним правопорушенням можуть (крім випадків, коли це віднесено законом до виняткової компетенції спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції): 1) брати участь у діяльності щодо виявлення фактів вчинення корупційних правопорушень та встановлення осіб, які їх вчинили, у межах повноважень, визначених законом; 2) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості; 3) запитувати та одержувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність щодо запобігання та протидії корупції; 4) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до від-повідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування; 5) брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції; 6) вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції; 7) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції; 8) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання та протидії корупції; 9) здійснювати громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству.

Стратегічним напрямом запобігання передумовам корупції та їх нейтралізації є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя, розвиток громадянської свідомості та активності у загальному контексті побудови демократичної держави. Демократизація, відкритість влади, прозорість та зрозумілість для населення державних рішень, діяльності управлінського апарату, розвиток громадянського суспільства – найважливіші важелі подолання корупції.

Відповідно до стратегічного напряму запобігання соціальним передумовам корупції, на наш погляд, доцільно:

• розробити законодавчі норми щодо забезпечення прозорості перевірки одержаних прибутків та здійснених витрат членами Кабінету Міністрів України, керівниками центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування та іншими особами, уповноваженими на виконання функцій держави;
• прийняти кодекс поведінки осіб, які працюють на виборних посадах, включаючи депутатів, передбачивши у ньому можливість ознайомлення виборцями з прибутками та витратами їхніх обранців.

Зацікавленим сторонам суспільства необхідно здійснити запобіжний вплив на соціальні передумови корупції серед державних службовців за такими напрямами:

• визначення чіткої спрямованості та прискорення практичної реалізації адміністративної реформи;
• створення всіма економічними, організаційно-управлінськими, професійно-освітницькими, морально-психологічними засобами механізму виховання у працівників усіх рівнів, зайнятих наданням послуг населенню, порядності, ввічливості, чесності, високого професіоналізму, особливо за умов платного надання послуг.

Одним із головних напрямів має бути створення умов, які б обмежували безпосередній контакт з клієнтом і таким чином унеможливлювали скоєння корупційних діянь державними службовцями.

Єдиною метою зусиль усіх державних органів у цьому напрямі є забезпечення дотримання прав і свобод громадян, якнайповнішої реалізації їхніх  законних інтересів. Урешті-решт наш «споживач» державних послуг – це громадянин, конкретна людина. Єдиним чинником ефективності роботи у цьому випадку є те, наскільки ця людина задоволена виконанням зобов’язань, які бере на себе держава. 

Висновки

Отже, з огляду на вищезазначене можна констатувати, що запобігання корупції є одним із соціально-правових факторів, який зумовлює формування цілісної та конструктивної конструкції службово-трудової правосуб’єктності державного службовця в умовах демократичних перетворень у суспільстві та державі. Запобігання корупції полягає у покладенні на державного службовця системи додаткових обов’язків, спрямованих на унеможливлення вчинення державними службовцями дій, які суперечитимуть інтересам суспільства та держави.

Подальша розбудова конструктивної моделі службово-трудової правосуб’єктності державного службовця передбачає внесення системних коректив у проект Трудового кодексу України [9], в окремому розділі якого доцільно було б визначити: 1) сутність та зміст службово-трудової правосуб’єктності державного службовця; 2) систему трудових прав та соціально-трудових гарантій державного службовця; 3) систему трудових обов’язків, зокрема обмежень, встановлених для державного службовця; 4) спеціальну дисциплінарну відповідальність державного службовця; 5) підстави припинення державної служби. 

Список використаної літератури

1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р. № 254-к // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
3. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук / Ю. П. Битяк ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. — Х., 2006. — 40 с.
4. Про боротьбу з корупцією. Закон України від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 34. — Ст. 266.
5. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук / М. І. Іншин ; Київ. нац. ун-т ім. Т Шевченка. — К., 2005. — 39 с.
6. Лаврінчук І. П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / І. П. Лаврінчук ; Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2009. — 20 с.
7. Про засади запобігання та протидії корупції. Закон України від 11 червня 2009 року №1506-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 45. — Ст.691.
8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення. Закон України від 11 червня 2009 року №1508-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 46. — Ст. 699.
9. Проект Трудового кодексу України (текст законопроекту підготовлений до повторного другого читання за станом на 04.12.2007) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// gska2.rada.gov.ua. — Назва з екрана.