Державне регулювання фондового ринку України
ВСТУП
Актуальність теми. Фондовий ринок є невід’ємною складовою фінансового ринку кожної країни. Одним із показників ефективності функціонування ринку цінних паперів є пріоритетний розвиток його організованого сектору, який характеризується прозорістю проведення операцій із цінними паперами, ліквідністю, формуванням справедливої ціни на активи. На даний час фондовий ринок України перебуває в стадії формування. Останнім часом, спостерігаються позитивні тенденції в його розвитку.
Фондовий ринок України перебуває сьогодні у стані, який забезпечує його перехід зі сфери обслуговування обігу капіталів у самостійний сектор економіки, адже одним з основних індикаторів стану економіки будь-якої країни є фондовий ринок, що дуже гостро реагує на будь-які зміни в державі. Ефективність функціонування фондового ринку залежить перш за все від міцної інфраструктури, що створює належні умови для випуску та подальшого обігу цінних паперів.
Проблематику розвитку фондового ринку розглянуто в працях провідних зарубіжних та вітчизняних учених, а саме: З. Боді, Е. Долана, У. Шарпа, Ф. Мішкіна, Р. Мертона, К. Макконнелла, В. Загорського, Ю. Кравченка, Л. Худолія, С. Брю, О. Мендрула, О. Мозгового, В. Колесника та ін.
Теоретичні, методологічні та практичні ас-пекти розвитку фондового ринку України досліджувалися у працях К. Адамової, І. Бланка, М. Денисенка, В. Загорського, Б. Койлі, В. Ляшенка, М. Плахтія, Р. Розена, Г Терещенка, А. Ткача і багатьох інших учених.
Проте питання, які розглядались у цих працях щодо рівня розвитку фондового ринку України, залишаються актуальними для подальших досліджень, тому що ринок цінних паперів пере-буває у постійному динамічному русі, який не обхідно простежувати, аналізувати і робити прогнози на майбутнє.
Мета та завдання дослідження полягає в розкритті суті фондового ринку України, визначення основних проблем його функціонування та характеристиці інфраструктури ринку.
Розділ 1. Фондовий ринок як складова фінансового ринку
1.1. Сутність та основні суб’єкти фондового ринку
Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вважається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави. Фондовий ринок — явище об’єктивне, він виник у зв’язку з гострою потребою в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави. Світовий досвід доводить, що причиною економічної, а нерідко й політичної кризи є слаборозвинений фінансовий сектор країни. Натомість фондовий ринок спроможний надати фінансові послуги особливим категоріям (підприємствам, організаціям), за допомогою яких можна швидше адаптуватися до негативних змін в економічному та політичному середовищі.
Невід’ємною складовою фондового ринку є фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому проводиться торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.
У власності держави фондовий ринок покликаний виконувати такі завдання:
— сприяти формуванню єдиного економічного простору країни;
— допомагати визначати пріоритетні напрями інвестиційного фінансування секторів економіки;
— стимулювати конкурентоспроможність одних та обмежувати інші галузі;
— розподіляти, зменшувати інвестиційні ризики;
— бути носієм ринкової ідеології, що передбачає широку лібералізацію економіки;
— функціонувати як соціальний інститут, спроможний забезпечити капіталізацію заощаджень та перетворити їх на інвестиції.
Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Реформування економіки з метою подолання наслідків економічної кризи та відповідність її світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів, становлення та ефективного розвитку національного фондового ринку. Якісний розвиток економіки не можливий без ефективно функціонуючого фондового ринку. Він акумулює і перерозподіляє фінансові ресурси у реальний сектор.
Порівняно з фондовими ринками найбільш розвинених країн національний фондовий ринок перебуває на стадії початкового розвитку, що пояснює його низьку ліквідність і конкурентоспроможність. Тому існує необхідність у дослідженні слабких сторін фондового ринку України та пошуку шляхів їх вирішення.
Основне завдання сьогодення — створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів із метою подальшої інтеграції його у світові фондові ринки. Цей ринок є важливою складовою структури ринкової економіки. В Україні оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої механізм ринкової економіки не здатен функціонувати.
Основними суб’єктами фондового ринку є його безпосередні учасники та інститути, що забезпечують проведення операцій на ньому. До перших належать інвестори, брокери, дилери, менеджери. Вони є безпосередніми учасниками проведення операцій і в більшості випадків відповідають за прийняті рішення. Водночас для укладання та остаточного завершення угоди необхідно користуватися різними торговими та реєстраційними системами. Уся система інститутів фондового ринку, що реалізує операції, являє собою його інфраструктуру.
Для функціонування повноцінної інфраструктури ринку цінних паперів в Україні необхідна присутність: емітентів, зацікавлених у мобілізації вільних засобів; інвесторів, які мають вільні кошти та бажають вигідно їх розмістити; посередників, які забезпечують обмін зобов’язань (цінних паперів) емітентів на грошові засоби інвесторів. Безумовною умовою існування ринку є присутність державного органу, який регулює обіг цінних паперів та забезпечує необхідну нормативно-правову базу для його функціонування.
Однією з особливостей українського фондового ринку є те, що між його учасниками ще не встигли скластися стійкі відносини, які б дозволяли говорити про їх постійне відновлення. Для багатьох підприємств вихід на ринок цінних паперів закінчується першою ж емісією. Пов’язано це з тим, що керівники підприємств-емітентів часто незадоволені результатами продажу своїх акцій. Багато з них розглядають цей ринок замінником банківських кредитів, не задумуючись над тим, що акціонери стають співвласниками компанії та з їх думкою доведеться рахуватися. В подальшому керівництво буде обходитися без нових емісій.
Фондовий ринок України, що складається з великої кількості елементів-суб’єктів, ще багато в чому не сформований.
Як бачимо зі схем, фондовий ринок є багатоаспектною своєрідною економічною системою, за допомогою якої функціонує ринкова система загалом. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу сферу, структурній перебудові економіки, її реструктуризації, позитивній динаміці соціальної структури суспільства і підвищенню благоустрою кожної людини шляхом вільного розпорядження цінними паперами[10, c. 198-199].
1.2. Діяльність інфраструктури фондового ринку України
Інфраструктура ринку України являє собою розмаїття економічних відносин, які швидко розвиваються. У процесі економічного переходу до ринкових відносин Україна зіткнулася з низкою гострих проблем: безробіття, високий рівень інфляції, скорочення обсягів виробництва, зниження рівня життя, зростання економічної нерівності. Ринковій же економіці необхідна відповідна інфраструктура — система взаємопов’язаних, взаємодіючих, субординованих інститутів, які функціонують як у рамках окремих ринків (мікрорівень), що виконують відповідні функції, так і в національній економіці в цілому (макрорівень).
Інфраструктура визначає основний порядок практичних дій учасників ринку та юридичні аспекти оформлення угод. Ринок цінних паперів потребує створення досить об’ємної нормативної бази і, як наслідок, надзвичайно складної інфраструктури. Вона залежить практично від кожного нормативного акта, що гарантує права учасників ринку цінних паперів
Створення ефективної інфраструктури фондового ринку України — один із головних засобів підвищення якісних показників його роботи.
На рис. 1 подана структура ринку цінних паперів як єдина система, що включає емітентів, інвесторів, регулятивну підсистему та інфраструктуру ринку.
У запропонованій схемі інфраструктура ринку цінних паперів — одна з внутрішніх підсистем ринку ЦП, елементи якої згруповані в підсистеми інфраструктури відповідно до функцій, які вони виконують на ринку цінних паперів (посередницькі, організаційні, технічні та інформаційно-консалтингові).
Внутрішній поділ елементів підсистем певною мірою умовний, адже на вітчизняному ринку цінних паперів професійні учасники можуть поєднувати певні види професійної діяльності і, таким чином, бути присутніми одразу в кількох підсистемах.
При детальнішому аналізі функцій інфраструктури відзначаємо, що їхня реалізація можлива через спільну діяльність елементів, які її формують. Зокрема, у межах окремої країни цілісність ринку має забезпечуватись наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку [9, с. 364].
Ефективна акумуляція і розподіл фінансових ресурсів — важливе завдання фінансових посередників. Від якості та вартості послуг, що надають торгівці цінними паперами, банки, інститути спільного інвестування, компанії з управління цінними активами і т. д., залежить, як швидко, дешево та в яких обсягах на фондовому ринку відбуватиметься мобілізація і розміщення фінансових ресурсів.
Забезпечення безперервності інвестиційного процесу та створення надійного ліквідного ринку цінних паперів здійснюється через взаємодію фінансових посередників, фондових бірж та інших елементів системи.
Рейтингові агенції, інформаційно-аналітичні системи, консалтингові та маркетингові компанії спільно з іншими підсистемами інфраструктури повинні забезпечувати дієве розповсюдження інформації про цінні папери, учасників ринку та ризики, пов’язані з інвестуванням.
Контрольованість ринку цінних паперів — це одне з пріоритетних завдань технічної підсистеми інфраструктури (депозитаріїв, зберігачів, реєстраторів), котра веде облік і контроль за обігом цінних паперів на ринку. Зокрема, «особові рахунки і журнали мають реквізити, що уможливлюють не тільки констатацію, а й контроль за станом фондового ринку. Під контролем реєстратора перебувають такі дії емітента, як випуск цінних паперів, їх розміщення, анулювання й викуп, виплата доходів, передача паперів у заставу» [10, с. 88].
Захист та представництво інтересів інвесторів здійснюють інститути спільного інвестування. Приймаючи інвестиційні рішення в рамках, наперед визначених і обговорених, інституційні інвестори тим самим оберігають дрібного інвестора від ризику прийняття неправильного рішення [11].
Дослідження інфраструктури ринку цінних паперів з точки зору основних завдань, які вона покликана виконувати, дозволило виділити такі положення:
- Формування інфраструктури ринку цінних паперів зумовлене самим розвитком та вдосконаленням цього ринку. Отже, основне її завдання — обслуговувати інтереси учасників ринку цінних паперів, а також забезпечувати:
— виконання угод із цінними паперами і похідними інструментами з мініма-льним ризиком;
— здійснювати поставки фондових інструментів покупцю чи його довіреній особі з перереєстрацією прав власності в обумовлений термін;
— своєчасну оплату поставлених цінних паперів;
— відповідальне зберігання й облік цінних паперів;
— підготовку і надання інформації про стан фондового ринку;
— управління активами різних клієнтів [7, с. 309].
— 2. З позиції впливу на ефективність функціонування ринку ЦП його інфра-структура повинна забезпечувати [12, с. 122] два головних взаємопов’язаних завдання:
— зменшення витрат щодо обігу цінних паперів;
— зменшення і розподіл ризиків між учасниками ринку.
Зменшення витрат щодо обігу цінних паперів та розподіл ризиків досягається за рахунок функцій, що виконуються інфраструктурою фондового ринку [12, с. 122]:
— забезпечення інвесторів інформацією про емітентів цінних паперів, можливості продажу і купівлі паперів, рівень цін, що склався на ринку. Інформаційна прозорість зменшує витрати часу і грошей на вибір паперів, пошук контрагента з угоди, зменшення ризиків утрат;
— стандартизації процедури торгівлі знижує затрати на її проведення;
— розподілу функцій з обліку, зберігання цінних паперів, укладання контрактів купівлі-продажу, обробки і надання інформації, що дозволяє зменшити витрати інвестора з розрахунку на одну операцію;
— у випадку виникнення втрат інфраструктура забезпечує реалізацію відповідальності тим учасником, котрому відповідний ризик був оплачений. Відповідно, ризик курсових утрат може бути перекладений на фондового спекулянта за умови оплати опціонної премії чи варіаційної маржі за ф’ ючерсним контрактом; ризик утрат, пов’ язаних з обігом і зберіганням, беруть на себе відповідні спеціалізовані інститути -депозитарії, клірингова система і т. д.
Деякі дослідники, серед яких А. А. Пересада, Ю. М. Коваленко, С. В. Онікієнко [13, с. 317], функцію перерозподілу ризиків та облікову функцію відносять до основних функцій ринку цінних паперів.
На нашу думку, основні завдання інфраструктури ринку цінних паперів тісно пов’ язані з найважливішими завданнями, що стоять перед ринком цінних паперів.
Основним показником, що характеризує ринок цінних паперів, є його ефективність, що оцінюється відношенням отриманого доходу до витрат. Керуючись таким підходом та загальноприйнятими принципами визначення економічної ефективності, пропонуємо виокремити такі завдання інфраструктури ринку цінних паперів:
— мінімізація витрат інвесторів та емітентів;
— забезпечення стабільного обігу цінних паперів;
— зменшення та перерозподіл інвестиційних ризиків;
— спрощення та гарантування виконання укладених угод на ринку;
— надання інформації, необхідної для прийняття інвестиційних рішень;
— прискорення процесу акумуляції інвестиційних ресурсів.
Ураховуючи функціональний зв’язок підсистем інфраструктури ринку ЦП та їхніх елементів, розподілено основні завдання інфраструктури ринку цінних паперів, які покликана виконувати кожна з підсистем інфраструктури (табл. 1).
Таблиця 1. Основні завдання підсистем інфраструктури ринку цінних паперів
| Фінансового посередництва | — Страхування інвестора від ризику прийняття невмотивованого інвестиційного рішення;
— страхування цінового ризику на ринку цінних паперів |
| Організаційна | — Сприяння укладенню угод із цінними паперами;
— зменшення витрат щодо операцій купівлі-продажу; — підвищення ліквідності ринку цінних паперів |
| Технічна | — Перейняття на себе ризиків покупців-продавців цінних паперів щодо поставки цінних паперів та розрахунків
за угодами; — забезпечення захисту та дотримання прав інвестора |
| Інформаційно-консультаційна | — Сприяння страхуванню інвестиційних ризиків;
— прискорення руху ринкової інформації, що забезпечує стабільний обіг фінансових інструментів на РЦП; — допомога в управлінні інфраструктурними ризиками |
Таким чином, елементи інфраструктури забезпечуватимуть максимальну ефективність і своєчасне виконання угод, що укладаються на ринку цінних паперів. Слід також зазначити, що йдеться не про внутрішню ефективність інфраструктури як замкнутого об’єкта, а про ефективність для ринку в цілому.
Відтак, розглядаючи інфраструктуру як важливу складову ефективного функціонування ринку цінних паперів, на основі аналізу функцій і завдань, що покликана виконувати інфраструктура, пропонується таке визначення:
Інфраструктура ринку цінних паперів — це складна підсистема ринку цінних паперів, сутність якої полягає в забезпеченні ефективної взаємодії діяльності емітентів та інвесторів, через організацію фінансового посередництва, технічних механізмів, торговельного та інформаційного просторів для здійснення операцій із цінними паперами.
Ефективність формування інфраструктури фондового ринку має такі наслідки:
— впливає на акумуляцію і концентрацію коштів населення та підприємств;
— позитивно позначається на залученні вітчизняного та іноземного капіталів в економіку України;
— сприяє процесу приватизації на її завершальному етапі;
— узгоджує майнові інтереси країни, інституційних та індивідуальних інвесторів у процесі обігу цінних паперів;
— заощаджує суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та полегшує взаємні розрахунки підприємств;
— сприяє підвищенню ефективності управління підприємством;
— створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування фондового ринку.
Як правило, виділяють такі функції інфраструктури ринку капіталу, які можна назвати загальними:
1) забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв’язків та взаємодії ринкових суб’єктів. Ця функція є внутрішньою, яка характеризує суть та призначення інфраструктури в економіці. Вона має пасивний характер, дає ринковій економіці умови та можливості для виконання економічних функцій (оптимальна акумуляція ресурсів та створення з них продуктів господарської діяльності) без участі у створенні самого продукту;
2) регулююча функція, яка впорядковує взаємодію елементів самої системи. Ця функція є активною, продовженням першої функції та має зовнішній характер. Вона існує над процесом взаємодії господарюючих суб’єктів: без неї вони, з одного боку, не можуть взаємодіяти, а з іншого — за певних обставин вона спроможна суттєво впливати на процес відтворення;
3) трансакційна функція є інституціоналізованою трансакцією, що випливає з товарногрошової природи ринкової економіки, яка являє собою потоки товарів, ресурсів та грошових коштів, які безперервно рухаються за умов посередництва постійно здійснюваних угод (трансакцій).
У розвиненій ринковій економіці існує мережа таких інститутів. Трансакції можуть здійснюватися і без цих інститутів, що характерно для початкових етапів переходу до ринку, але надалі трансакції впорядковуються, організовуються, закріпляються у відповідних інститутах, тому інфраструктура виступає інституціоналізованою формою трансакцій.
1.3. Державне регулювання ринку цінних паперів
Регулювання первинного ринку цінних паперів спрямоване на підтримання єдиного порядку випуску і обігу цінних паперів шляхом реєстрації.
Регулювання вторинного ринку цінних паперів здійснюється через ліцензування учасників професійного ринку, інвестиційних інститутів та через механізми оподаткування операцій з цінними паперами.
Досвід розвинутих країн свідчить, що у сфері регулювання фондового ринку держава повинна виконувати наступні функції:
— розробка концепції розвитку ринку та напрямків її реалізації;
— концентрація державних і приватних ресурсів для створення інфраструктури фондового ринку;
— забезпечення фінансової безпеки на ринку цінних паперів;
— встановлення правових норм функціонування ринку, контроль за їх дотриманням, використання санкцій за їх порушення;
— створення системи достовірної та доступної інформації про стан ринку цінних паперів;
— створення надійної системи захисту прав інвесторів;
— попередження негативного впливу на фондовий ринок інших видів державного регулювання (грошово-кредитного, валютного, податкового);
— належне регулювання ринку державних цінних паперів.
Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України визначено, що головним принципом регулювання фондового ринку є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної Діяльності в економіці України, а сама система регулювання повинна виконувати такі функції:
— визначення ключових напрямів розвитку фондового ринку та ролі учасників цього ринку;
— створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого оточення;
— створення перешкод та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції та омани інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами, в тому числі по довірчих операціях [5, c. 22-23].
Концепція державного регулювання ринку цінних паперів кожної країни залежить від історії розвитку її фондового ринку, ступеню централізації управління.
Існує дві основні концепції державного регулювання. Згідно першої концепції регулювання ринку переважно концентрується державними органами, і тільки незначна частина повноважень з нагляду та контролю передається державним саморегулівним організаціям, друга концепція передбачає, що максимально можливий обсяг повноважень передається саморегулівним організаціям. При цьому держава зберігає за собою основні контрольні функції і можливість втручання в процес саморегулювання. Прикладом першої концепції є регулювання фондового ринку Франції, другої — регулювання фондового ринку Великобританії [3, с. 57].
Державне регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів має відповідне законодавче забезпечення. В його основу покладені конституційні положення щодо створення і функціонування фінансового ринку.
Регулювання правовідносин на українському фондовому ринку здійснюється за допомогою Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Серед них є нормативно-правові акти, що регулюють виключно сферу випуску та обігу цінних паперів. Це, наприклад, Закони України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Укази Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» та ін [3, с. 58].
Законодавче регулювання відносин на фондовому ринку здійснюється також і з допомогою нормативно-правових актів, що поширюються і на інші сфери фінансово-економічної діяльності. Маються на увазі Закони України «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про інвестиційну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств» та ін.
Крім того, системи державного регулювання ринку цінних паперів поділяються на системи «необмеженої» і «обмеженої» свободи дій.
У системі «необмеженої» свободи дій учасники ринку цінних паперів в умовах неврегульованості окремих аспектів ринкових відносин можуть приймати будь-які не заборонені законом рішення відносно своєї поведінки на ринку. Такі системи існують у більшості розвинутих країн: США, Великобританії, Франції, Німеччині та ін. Така система притаманна і фондовому ринку України.
У системі «обмеженої» свободи дій учасники ринку цінних паперів в умовах відсутності чітких вказівок в нормативно-правових актах держави відносно того, що дозволено робити, не мають права діяти на власний розсуд. Тобто відсутність явно вираженого дозволу на здійснення певних дій розглядається як заборона здійснення цих дій. Така система існує в Японії.
З метою впорядкування фондового ринку та підвищення дисциплінованості його учасників, підтримання довіри до фондового ринку та забезпечення його динамічного розвитку держава здійснює регулювання ринку цінних паперів у таких формах:
— прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
— регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов’язків учасників ринку цінних паперів;
— видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
— заборони та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством.
Загальні основи державного регулювання ринку цінних паперів забезпечують вищі органи законодавчої та виконавчої влади [8, c. 80-81].
Розділ 2. Основні проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку
2.1. Аналіз сучасного стану розвитку фондового ринку України
Згідно з останнім Звітом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) за 2010 рік протягом останніх років макроекономічні процеси в Україні характеризувалися певною нестабільністю, відповідно відреагував і фондовий ринок України. Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі види цінних паперів, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати.
Так, в Україні протягом 2010-2012 років спостерігалась досить висока активність біржового ринку, про це свідчать показники обсягу біржової торгівлі цінними паперами. Так, за результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2011 році становив 235,44 млрд. грн., що більше майже у 2 рази (або на 104,15 млрд. грн.) за обсяг торгів у 2010 році (рис. 1). Значне зростання обсягів торгів на фондовому ринку пояснюється збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що інвестуються в цінні папери українських емітентів як вітчизняними, так і іноземними інвесторами, а також зростанням вартості цінних паперів емітентів, з якими укладались угоди.
У загальній структурі зареєстрованих випусків емісійних цінних паперів у 2013 році серед фінансових інструментів найбільші обсяги випусків зареєстровано з акціями — 40,59 млрд грн (42,48%), інвестиційними сертифікатами пайових інвестиційних фондів — 36,6 млрд грн (38,3%), облігаціями підприємств — 9,49 млрд грн (9,93%). На рис. 1 наведено структуру видів цінних паперів, випущених у 2013 році різними емітентами [4].
Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів у 2013 році продемонстрував значне зростання, і станом на 31.12.2013 року цей показник становив 835,61 млрд грн, що на 12,92% більше від попереднього 2012 року [4].
Внутрішня підтримка українського фондового ринку знаходиться не на найвищому рівні: українські інституціональні інвестору (пенсійні фонду, страхові компанії, які розміщують свої резерву в ліквідних акціях, інститути спільного інвестування) істотно програють західним інвесторам за обсягом коштів, що інвестуються в український фондовий ринок. Західні ж інвестору дуже швидко реагують на будь-які новину, на відміну від вітчизняних.
Показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку протягом січня-грудня 2014 року становив 217,25 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку збільшився на 76,06 млрд грн.
Протягом січня-грудня 2014 року Комісією зареєстровано 156 випусків акцій на суму 145,21 млрд грн (таблиця 1). Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 81,51 млрд грн.
Таблиця 1. Обсяг випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії (з розподілом за положеннями) протягом 2014 року, млн грн
| М
І С Я Ц Ь |
Рішення Комісії від 26.01.2005 №21 “Про затвердження Положення про порядок заміни свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв’язку зі зміною форми випуску | Рішення Комісії від 30.12.98 №221 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” (Рішення 221/98) | Рішення Комісії від 11.04.00 №39 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації” (Положення 39/00) | Рішення Комісії від 15.03.07 №487 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств» (Рішення 487/07) | Рішення Комісії від 26.04.07 №942 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій» (Рішення 942/07) | За рішеннями
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку |
Рішення Комісії від 17.03.2000 №25 “Про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів (07-04/98)” (Положення 07-04/98) | Рішення Комісії від 14.09.2000 №125 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду» (Рішення 125) | За рішеннями Суду | Рішення Комісії від 18.03.02 N 102 “ Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності” (Рішення №102) | У
С Ь О Г О
|
| Січень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 501,90 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 501,90 |
| Лютий | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 363,02 | 0 | 0 | 0 | 0 | 363,02 |
| Березень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 316,00 | 0 | 0 | 0 | 0 | 316,00 |
| Квітень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 388,31 | 0 | 0 | 0 | 0 | 388,31 |
| Травень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 62,96 | 0 | 0 | 0 | 0 | 62,96 |
| Червень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 365,10 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 365,10 |
| Липень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 120,03 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 120,03 |
| Серпень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 363,14 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 363,14 |
| Вересень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 762,68 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 762,68 |
| Жовтень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 108 183,68 | 0 | 0 | 0 | 0 | 108 183,68 |
| Листопад | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 049,45 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 049,45 |
| Грудень | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 24 729,05 | 0 | 0 | 0 | 0 | 24 729,05 |
| Усього | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 145 205,33 | 0 | 0 | 0 | 0 | 145 205,33 |
Значні за обсягом випуски акції, які суттєво вплинули на загальну структуру зареєстрованих випусків акцій протягом зазначеного періоду, зареєстровано наступним банківським установам, з метою збільшення статутного капіталу, зокрема: ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Український іноваційний банк», ПАТ «Банк Національний кредит», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», ПАТ «Банк Альянс», ПАТ «БМ Банк», ПАТ «Платинум Банк», ПАТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «Діамантбанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ Банк «Контракт», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ КБ «Надра» та ПАТ Банк «Фінанси та кредит».
Комісією протягом січня-грудня 2014 року зареєстровано 263 випуски облігацій підприємств на суму 38,30 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшився на 4,11 млрд грн (таблиця 2).
Таблиця 2. Обсяг та кількість випусків облігацій підприємств
зареєстрованих Комісією протягом січня-грудня 2014 року, млн грн
| Місяць | Обсяг випуску облігацій підприємств, млн грн | Кількість випусків | |||
| Підприємства
(крім банків та страхових компаній) |
Банки | Страхові компанії | Загальний обсяг зареєстрованих випусків | ||
| Січень | 1 090,94 | 400,00 | 0 | 1 490,94 | 13 |
| Лютий | 3 690,00 | 4 550,00 | 0 | 8 240,00 | 22 |
| Березень | 696,44 | 0 | 0 | 696,44 | 21 |
| Квітень | 525,80 | 0 | 0 | 525,80 | 7 |
| Травень | 5 227,06 | 0 | 0 | 5 227,06 | 12 |
| Червень | 3 978,63 | 0 | 0 | 3 978,63 | 21 |
| Липень | 2 668,52 | 200,00 | 0 | 2 868,52 | 15 |
| Серпень | 669,20 | 100,00 | 0 | 769,20 | 5 |
| Вересень | 584,95 | 0 | 0 | 584,95 | 9 |
| Жовтень | 6 936,27 | 3 000,00 | 225,00 | 10 161,27 | 92 |
| Листопад | 1 647,52 | 0 | 0 | 1 647,52 | 16 |
| Грудень | 2 106,79 | 0 | 0 | 2 106,79 | 30 |
| Усього | 29822,12 | 8 250,00 | 225,00 | 38297,12 | 263 |
Комісію за період січень-грудень 2014 року зареєстровано 17 випусків опціонних сертифікатів на сумму 1,28 млн грн.
Протягом січня-грудня 2014 року Комісією зареєстровано 1 випуск облігацій місцевих позик Київською міською Радою на суму 2,63 млрд грн.
Протягом січня-грудня 2014 року порівняно з даними аналогічного періоду 2013 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 35,82% (або на 166,00 млрд грн) (січень-грудень 2013 року – 463,43 млрд грн).
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:
- державними облігаціями України – 553,29 млрд грн (87,90% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-грудні поточного року);
- облігації підприємств – 33,80 млрд грн (5,37% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-грудні поточного року).
Обсяг біржових контрактів з цінними паперами протягом січня-грудня 2014 року на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 96,71% від загального обсягу біржових контрактів протягом зазначеного періоду (таблиця 3).
Крім низької ліквідності та слабкої внутрішньої підтримки, на фондовому ринку Україну існує ще одна фундаментальна проблема: вкрай низький відсоток акцій, які обертаються на біржі. А це означає, що фондовий ринок Україну є вкрай нерозвиненим і на ньому неможливо реалізовувати довготривалі інвестиційні стратегії. А це у свою чергу уповільнює як власне розвиток ринку, так і розвиток національної економіку.
Таблиця 5. Обсяг біржових контрактів на організаторах торгівлі за видами ринку протягом січня-грудня 2014 року, млн грн
| Організатор торгівлі | Первинний ринок | Усього на первинному ринку | Вторинний ринок | Усього на вторинному ринку | Усього | ||||||
| Строковий ринок | Ринок приватизації | Спотовий ринок | Ринок РЕПО | Строковий ринок | Спотовий ринок | Ринок приватизації | Ринок цінних паперів, на які звернено стягнення | ||||
| УФБ | 0,00 | 0,00 | 225,46 | 225,46 | 0,00 | 0,00 | 237,23 | 0,00 | 0,39 | 237,62 | 463,08 |
| КМФБ | 0,00 | 0,00 | 2 531,91 | 2 531,91 | 0,00 | 0,00 | 7 423,57 | 0,13 | 0,00 | 7 423,71 | 9 955,61 |
| ІННЕКС | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 27,32 | 0,00 | 0,00 | 27,32 | 27,32 |
| ПФБ | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,28 | 0,00 | 12 739,01 | 0,00 | 0,00 | 12 739,29 | 12 739,29 |
| УМВБ | 2,52 | 255,07 | 0,00 | 257,59 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 257,59 |
| УМФБ | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 118,66 | 0,10 | 0,00 | 118,76 | 118,76 |
| СЄФБ | 0,00 | 112,73 | 1 085,35 | 1 198,08 | 0,00 | 0,00 | 51,31 | 0,00 | 0,00 | 51,31 | 1 249,38 |
| ПФТС | 0,00 | 0,00 | 15 173,45 | 15 173,45 | 675,03 | 0,00 | 84 025,32 | 36,44 | 0,00 | 84 736,78 | 99 910,23 |
| Перспектива | 0,00 | 0,00 | 1 090,09 | 1 090,09 | 75 975,48 | 8 200,62 | 410 837,76 | 0,00 | 0,00 | 495 013,87 | 496 103,96 |
| УБ | 0,00 | 0,00 | 208,21 | 208,21 | 4 593,31 | 1 404,84 | 2 397,53 | 0,00 | 0,26 | 8 395,94 | 8 604,15 |
| Усього | 2,52 | 367,79 | 20 314,46 | 20 684,77 | 81 244,10 | 9 605,46 | 517 857,71 | 36,67 | 0,66 | 608 744,60 | 629 429,38 |
Вітчизняні підприємці недостатньо ознайомлені з основному засадами ведення успішної діяльності на фондовому ринку та шляхами уникнення негативних наслідків на ньому. Ми поділяємо думку відносно необхідності постійних PR-акцій за участю провідних управляючих компаній. Це, без сумніву, дозволить значно ширшому колу потенційних споживачів долучатися до можливості інвестування у фондовий ринок.
Слід відзначити, що найчастіше для проведення ІРО українські агрохолдинги використовували Варшавську фондову біржу, та завдяки їй залучили найбільше коштів – а це більше ніж 405 млн дол. США (табл. 2).
На основі проведеного аналізу сучасного стану функціонування фондового ринку України можливо визначити основні проблеми його розвитку, а саме:
1) недосконала законодавча база регулювання відносин суб’єктів господарювання, що взаємодіють на фондовій біржі, зокрема для захисту інтересів інвестора;
2) відсутня розвинута мережа фондових бірж;
3) відсутність єдиної налагодженої моделі діяльності фондових бірж;
4) низький ступінь використання похідних цінних паперів [12];
5) незадовільний рівень інформованості населення про діяльність фондового ринку, що призводить до незначної активності фізичних осіб на фондовій біржі, тобто психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку [8];
6) нерозвинена система інститутів недержавних інвестиційних фондів, страхових компаній та інститутів спільного інвестування;
7) низька здатність фондового ринку для залучення максимальної кількості коштів при первинному публічному розміщенню акцій та складна процедура для розміщення за кордоном [15];
8) фіскальний тиск податкових органів на суб’єктів публічного господарювання.
Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли населення та більшість суб’єктів господарської діяльності не мають достатньо коштів для здійснення операцій на фондовому ринку. Український фондовий ринок є спекулятивним, та незважаючи на привабливість для іноземних інвесторів, є недосконалим та зарегульованим в законодавчо-правовому полі, що в свою чергу зменшує надходження інвестицій та коштів в країну.
2.2. Динаміка розвитку фондового ринку України
Одним з основних джерел інформації щодо стану розвитку ринків цінних паперів, що розвиваються, для міжнародних інвесторів є дані, які збираються та поширюються міжнародною рейтинговою агенцією «Standard & Poor’s». За класифікацією «Standard & Poor’s» Україну віднесено до групи Frontier markets (граничний ринок), в яку, окрім України, входять ще 36 країн (зокрема Румунія, Словенія, Кіпр, Панама та ін.).
Frontier markets — це ринки, які є невеликими у порівнянні з Emerging markets (від англ. «ринки, що розвиваються») [1].
Якщо робити загальний огляд фондового ринку, то за останніми даними частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,96 % від його загального обороту. Зокрема, питома вага операцій, здійснених організаторами торгів, за окремими цінними паперами в 2011 р. становила: акцій — 12,25 %, державних облігацій — 11,59 %, облігацій підприємств — 20,66 %, облігацій місцевих позик — 27,54 % [2].
Динаміка провідних українських фондових індексів у березні 2013 р. продемонструвала стрімке падіння в дві останні декади місяця. Станом на 29.03.2013 р. індекс ПАТ «Фондова біржа ПФТС» становив 328,63 пункту. Зміна по відношенню до початку місяця склала 35,01 пункту (-9,63 %). Станом на 29.03.2013 р. індекс ПАТ «Українська біржа» становив 903,42 пункту. Зміна по відношенню до початку місяця склала 217,34 пункту (-12,35 %).
За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом березня 2013 р. становив 32,78 млрд грн. Такого результату досягнуто за рахунок обсягів торгів на ПАТ ФБ «Перспектива», якій за підсумками зазначеного періоду належало 64,54 % ринку, ПАТ ФБ «ПФТС» — 26,10 % та ПАТ «Українська біржа» — 5,55 %.
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:
— державними облігаціями України — 319,04 млрд грн (74,69 % від загального обсягу виконаних біржових контрактів на органі-заторах торгівлі у січні — листопаді 2013 р.);
— облігації підприємств — 42,51 млрд грн (9,95 % від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні — листопаді 2013 р.) [3].
Обсяг операцій за договорами РЕПО на організаторах торгівлі становив 526,45 млн грн (1,61 % від загального обсягу торгів на організованому ринку) [4].
За перший квартал 2013 р., за даними НКЦПФР, було зареєстровано 34 випуски акцій на суму 13,97 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2012 р. обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 11,02 млрд грн.
Незважаючи на певне збільшення частки операцій з цінними паперами, що здійснюються на біржовому ринку, є підстави вважати, що:
1) фондовий ринок продовжує бути надзвичайно закритим: приблизно 89,0 % усіх операцій на ньому здійснюються у так званому приватному режимі;
2) дефіцит цінних паперів, що вільно обер-таються на ринку, та операцій з ними перешкоджає встановленню об’єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів.
За результатами 2012 р., Україна посіла друге місце за рівнем падіння національного фондового ринку серед країн світу, що розвиваються, повідомляє газета «Financial Times» [4].
Проаналізувавши сучасний стан фондового ринку в Україні, необхідно розглянути перспективи та можливий вектор подальшого розвитку цього ринку. Протягом останніх 20 років вітчизняний фондовий ринок намагається сформуватися, беручи до уваги світовий досвід. Але існує низка перешкод, які заважають українському фондовому ринку стати на той же рівень, що й англійський чи німецький фондові ринки.
Нинішня ситуація в Україні переконує у неможливості швидкого проведення необхідних макроекономічних перетворень та побудови конкурентоспроможної економіки, здатної прийняти виклик глобалізації.
Результати комплексної оцінки відповідності національної системи України вимогам між-народних рекомендацій FATF, показали, що загальний рівень відповідності становить 73 %. Зокрема: а) правова система — 83 % відповідності; б) фінансова система — 68 %; в) інституційна система — 78 %; д) міжнародне співробітництво — 79 % [6].
Провівши аналіз фондового ринку України, можна зробити такі висновки про його стан та розвиток.
По-перше, створення фондового ринку в Україні відбувалося за умов відсутності чіткої та логічної нормативно-законодавчої бази, а також невідповідності окремих елементів ринку міжнародним стандартам.
По-друге, важливою проблемою, що постає перед Україною, є те, що правове забезпечення та механізми котирування цінних паперів ще досі чітко не визначені, відсутня відповідна інфраструктура, ринок недостатньо прозорий та малоліквідний.
По-третє, український фондовий ринок перебуває у безпосередній залежності від світового, це засвідчує підвищення значень українських фондових індексів під час стрімкого росту світових індексів та сприятливих політичних та економічних новин.
Наразі фондовий ринок України перебуває у стані розвитку. Зазначені вище дані свідчать, що український фондовий ринок низьколіквідний. Крім цього, існує ще одна серйозна проблема — це низький відсоток акцій, які перебувають в обігу. Унаслідок цього фондовий ринок України більш волатильний, ніж світові фондові ринки [5].
Розділ 3. Шляхи подолання проблем фондового ринку України
3.1. Дії щодо покращення ситуації на фондовому ринку України
Для покращення ситуації на фондовому ринку Україну потрібні координовані дії Верховної раду, Уряду та Фонду державного майна Україну. Терміново необхідно створити систему інформування й консультування населення щодо ситуації на фондовому ринку, більш активно розвивати накопичувальну пенсійну систему, проводити приватизацію державних підприємств переважно через фондову біржу. Усе це дозволить достатньо швидко зробити український фондовий ринок прозорим, ліквідним та ефективним.
10 січня 2012 року Верховна рада ухвалила у першому читанні законопроект щодо посилення державного контролю за діяльністю учасників фондового ринку, що покликаний забезпечити належний контроль з боку держави за професійними учасниками фондового ринку, визначення реальних власників його професійних учасників і встановлення вимог до їх ділової репутації та фінансового стану. Якщо цілі даного законопроекту будуть досягнуті, можна очікувати покращення становища як на самому ринку, так і усунення негативних явищ на ньому (недобросовісних спекуляцій).
Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливим. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися [7].
Для покращення ситуації на фондовому ринку необхідно вжити низку заходів.
По-перше, для виконання зазначеної мети має функціонувати розвинена інфраструктура фондового ринку, має бути запропоновано широкий спектр інструментів та ефективні механізми взаємодії учасників ринку.
По-друге, невід’ємною складовою розвитку фондового ринку має стати його інтеграція у світові фінансові ринки. Разом з тим, розвиток фондового ринку України має бути тісно пов’язаним з розвитком інших сегментів фінансового ринку (банківського, страхового, сектору пенсійного забезпечення тощо).
По-третє, основною функцією, яку має виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фондів коштів від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами, до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку.
Таким чином основними напрямами покращення функціонування фондового ринку України є:
1) забезпечення функціонування ефективного ринку цінних паперів;
2) перехід вітчизняних підприємств до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ);
3) систематичне проведення роз’яснювальної роботи серед населення про переваги вкладання заощаджень до фондового ринку та забезпечення позитивного ставлення до його діяльності;
4) вдосконалення механізму набуття права власності на цінні папери;
5) зміна форми приватизації державних підприємств шляхом ІРО (або інших інструментів організованої біржі) для найбільш максимального залученої суми виручених коштів;
6) подальший розвиток технологій інтернет-трейдингу;
7) взаємна інтеграція фондових бірж;
8) розробка регіональних та загальнодержавної програм розвитку та підтримки фондових бірж із урахуванням особливостей економіки України.
Впровадження цих дій створить умови для активного залучення на фондовий ринок коштів населення, суб’єктів господарювання як всередині країни, так і за її межами.
3.2. Напрями модернізації фондового ринку
Однією із умов досягнення та збереження конкуренто-спроможності сучасного біржового фондового ринку є забезпечення фондовою біржою високого рівня ліквідності торгів через надання інвесторам максимально доступної кількості фінансових інструментів для диверсифікації напрямів інвестування, створення можливості реалізації учасниками ринку т інвесторами різноманітних стратегій інвестування та поведінки на біржовому ринку [5]. Напрямами, спрямованими на розширення кола інструментів в Україні є:
- зниження вимог до фінансових показників, що обумовлюють допуск цінних паперів у лістинг;
- надання дозволу на включення цінних паперів до біржового реєстру біржі за наслідками їхнього обігу на інших фондових біржах, не вимагаючи регулярних торгів на цій біржі протягом найменше півроку за умови достатньої стартової ліквідності;
- посилення вимог до ліквідності цінних паперів (визнати за обов’язкову умову для перебування у лістингу наявність маркет-мейкера та збільшення обсягу торгів);
- для емітентів першого рівня лістингу зробити вимогу щодо дотримання принципів корпоративного управління обов’язковою, а не рекомендованою;
- посилення вимог до інформаційної прозорості емітентів;
- надання фінансових (податкових) привілеїв емітентам цінних паперів у разі їхнього публічного обігу та проведення лістингу на фондовій біржі;
- спрощення біржового обігу іноземних цінних па-перів.
Регулятивна структура українського фондового ринку має свої особливості. Характерною її ознакою є активне втручання держави у біржовий процес, але слабкий нагляд за діяльністю емітентів, а також непорозуміння в законодавчих основах функціонування ринку фінансових інвестицій [3]. Державне регулювання ринку цінних паперів забезпечується нормами цивільного, господарського, податкового, валютного, банківського, фінансового, митного й земельного законодавства, правовими актами про приватизацію, цінні папери та фондовий ринок тощо.
Разом з тим, незважаючи на значний перелік регулятивних законодавчих актів, за дослідженням Рахункової палати України [10] за 2009 — 2011 роки, в країні відсутні дієві механізми державного регулювання ринку цінних паперів, а також вказано на неефективність використання ДКЦПФР (нині НКЦПФР) бюджетних коштів, передбачених для реалізації державної політики у сфері обігу цінних паперів та функціонування фондового ринку.
За висновками аудиторів Рахункової палати України однією з причин такої ситуації є недосконале нормативно- правове забезпечення роботи національного фондового ринку. Зокрема: 1) законодавчо не стимулюється розши-рення біржового ринку фінансових інструментів; 2) не створена централізована депозитарна система, яка мала б забезпечувати повноцінний захист прав власності інвесторів; 3) відсутній спеціальний закон щодо похідних фінансових інструментів (деривативів) та інше.
Рівень розвитку та якість функціонування фондового ринку залежить від ступеня розвитку інфраструктури біржових торгів. Діяльність суб’єктів інфраструктури відіграє визначальну роль у взаємодії учасників фондового ринку. Не є виключенням і біржовий ринок України.
Важливим аспектом реформування є якісні зміни, спрямовані, перш за все, на формування консолідованої інфраструктурної складової біржової діяльності. З метою упорядкування біржової діяльності, створення організаційно-економічних умов для її удосконалення і по-ширення в 2012 році було прийнято Закон України «Про депозитарну систему» [11], яким передбачена модернізація існуючої моделі Національної депозитарної системи України (НДСУ).
Зміни торкнулися визначення Центрального депозитарію, створення єдиної розрахунково-клірингової установи — Розрахункового центру, остаточного об’єднання депозитарної діяльності реєстраторів та зберігачів. Зокрема визначено, що проведення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів за принципом «поставка цінних паперів проти оплати» здійснюється через Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках. Депозитарна діяльність являє собою комплекс заходів із надання послуг, що пов’язані зі зберіганням сертифікатів цінних паперів й (або) обліку та переходу прав на цінні папери. Після набрання чинності Закону «Про депозитарну систему» (12 жовтня 2013 року) всі розрахунки за угодами, укладеними на біржі, здійснює «Розрахунковий Центр» (РЦ) (раніше ВДЦП), у якого вже налагоджений механізм взаємодії з біржами. Депозитарій НДУ і «Депозитарій національного банку» тільки роблять проводки на підставі даних, які дає їм РЦ.
Суть нової системи, яка працює з 14 жовтня 2013 року, полягає в тому, що держава вирішила рознести розрахунки по операціях на фондовому ринку в дві різні площини. Будь-яка угода передбачає перерахування цінних паперів і розрахунок грошима. До 14 жовтня, за поточною схемою, це робив на біржових угодах один депозитарій — Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП), що створювало ризики концентрації управління активами (коли обома активами управляє одна юридична особа). Тому була розроблена нова концепція, згідно з якою ці функції розділяються між двома окремими організаціями. Облік прав власності та переказ усіх прав власності в депозитарній системі буде відбуватися в національному депозитарії України — НДУ. Грошові розрахунки будуть проходити в Розрахунковому центрі, основна функція якого полягатиме у забезпеченні розрахунків за операціями за принципом Т+0 (поставки проти платежу): одна сторона депонує потрібну кількість цінних паперів, а інша — депонує потрібну кількість грошей. Таким чином, забезпечується виконання зобов’язань обома сторонами. Сьогодні модель розрахунків «поставки проти платежу» вже застосовується на ринках акцій ПФТС, «Української біржі» та «Перспективи» та строковому ринку «Української біржі» та «Перспективи».
Гроші під біржову торгівлю страхує Фонд гарантування вкладів. НБУ видав Розрахунковому центру обслуговування договорів на фінансових ринках банківську ліцензію. Згідно з українським законодавством, Розрахунковий центр автоматично був внесений до реєстру учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Наявність ліцензії також дозволяє Розрахунковому центру відкривати поточні банківські рахунки фізичним особам для торгівлі цінними паперами.
Незважаючи на досягнення певних успіхів у справі створення необхідних інститутів ринку фондових деривативів, сьогодні перед українською біржовою спільнотою постають нові завдання і виклики, значною мірою пов’язані з характером процесів, що відбуваються на біржовому просторі всього світу. Основними тенденціями у світовій фінансовій системі є консолідація біржової торгівлі та ліквідація «зайвих» депозитаріїв на національних та глобальних ринках [12].
На основі проведеного аналізу сучасного стану функціонування фондового ринку України серед нагальних проблем його розвитку виділимо:
- надмірна кількість фондових бірж (окремі біржі здійснюють операції нерегулярно і в незначних обсягах);
- низький рівень капіталізації, ліквідності та волантильності ринку (незначний показник frее-float акцій українських компаній);
- висока фрагментарність біржової та депозитарної структури, відсутність досконалого механізму взаємодії бірж з депозитарною системою та єдиних стандартів проведення розрахунків і клірингу;
- фондовий ринок не приносить прибутку торговцям, що нівелює їх зацікавленість, знижує ліквідність ринку;
- обмежена кількість ліквідних та інвестиційно при-вабливих фінансових інструментів, відсутність ліквідних цінних паперів публічних акціонерних компаній;
- низький ступінь використання похідних цінних паперів [15];
- недостовірність інформації щодо загального обсягу торгів на біржовому ринку (зокрема, стосовно позалістингових цінних паперів), що не сприяє прозорості й відкритості ринку, а отже, й знижує довіру до вітчизняних цінних паперів;
- незадовільний рівень інформованості населення про діяльність фондового ринку, що призводить до незначної активності фізичних осіб на фондовій біржі, тобто психологічне неприйняття та не-дооцінка потенціалу фондового ринку [16];
- закритість компаній, чиї акції проходять лістинг на біржі та в першу чергу тих, хто входить до індексу українських акцій;
- недостатнє законодавче регулювання ціноутворення [2];
- низький рівень гарантії повернення інвестицій для іноземних інвесторів через недосконалість валютного регулювання, як наслідок іноземні інвестори, навіть одноосібні, покидають вітчизняний ринок;
- масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій.
Ці проблеми заважають подальшому розвитку фондового ринку України, стримують розвиток економіки, приплив інвестицій, а також істотно обмежують можливості професійних учасників.
Напрямами модернізації біржового фондового ринку є:
- укрупнення та консолідація в першу чергу, існуючих фондових бірж, що сприятиме формуванню стандартних критеріїв лістингу та формування справедливих ринкових цін за будь-якими фінансовими інструментами;
- зростання ліквідності і прозорості фондового ринку за допомогою збільшення пропозиції фінансових інструментів шляхом запровадження нових боргових інструментів, перш за все біржових та інфраструктурних облігацій, інноваційних структурованих продуктів, продуктів фінансового інжинірингу, зокрема, біржових валютних деривативів та ф’ючерсного контракту на ціну золота;
- активне вдосконалення технологій торгівлі, розвиток Інтернет-технологій, впровадження нових торгових систем та платформ;
- подальше вдосконалення інфраструктури ринку та забезпечення її надійного та ефективного функціонування;
- створення відповідної законодавчої бази з метою забезпечення організаційно-правових засад формування та функціонування фондового ринку;
- вдосконалення державного регулювання та нагляду на фондовому ринку, захист прав інвесторів, забезпечення на державному рівні низки заходів спрямованих на збільшення показника free-float акцій українських компаній;
- створення ринку залучення капіталу для мало- та середньокапіталізованих емітентів (біржового ІРО та міні- ІРО).
ВИСНОВКИ
Ринок цінних паперів — це складна ієрархічна система, до складу якої входить упорядкована сукупність взаємопов’язаних та функціонально взаємозалежних підсистем, однією з яких є інфраструктура ринку цінних паперів. Кожна з виділених підсистем залежно від мети дослідження може виступати як окрема система нижчої ієрархічної підпорядкованості відносно ринку цінних паперів. Вважаємо, такий підхід дає можливість виділити основні функції і завдання, які повинна виконувати інфраструктура ринку ЦП.
Інфраструктура ринку, як і сам ринок цінних паперів, динамічна система, функції і завдання якої безперервно розширяються і змінюються відповідно до основних тенденцій розвитку світових та національних ринків цінних паперів, змін настроїв і побажань основних суб’єктів ринку — емітентів та інвесторів. І все ж залишаються основні функції, які виконує інфраструктура ринку цінних паперів. На основі синтезу різних функціональних властивостей інфраструктури та з огляду на цільове спрямування інфраструктури ринку ЦП виділяємо такі її основні функції:
— посередницьку — забезпечення взаємодії емітентів та інвесторів, опосередкування обігу цінних паперів на ринку;
— організаційну — створення умов для торгівлі цінними паперами;
— технічну — забезпечення всіх технічних моментів, що виникають у процесі здійснення операцій із цінними паперами;
— інформаційну — налагодження прозорого інформаційного простору для функціонування ринку.
Отже, незважаючи на позитивні тенденції торгівлі на фондовому ринку України, залишається ще низка невирішених проблем, які стримують наближення даного сегмента ринку до світових стандартів.
Реалізація Програми розвитку фондового ринку України на 2011-2015 рр. та проведення вищезазначених заходів з вирішення проблем вітчизняного фондового ринку дадуть можливість досягти таких результатів: суттєве розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками; удосконалення засад функціонування боргового та іпотечного ринку; створення ринку похідних цінних паперів; активізація вторинного ринку цінних паперів; покращення інформаційної прозорості фондового ринку; залучення широкого кола інвесторів на фондовий ринок; створення консолідованої біржової системи; зосередження торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами переважно на біржовому фондовому ринку; модернізація депозитарної системи відповідно до міжнародних стандартів; створення надійної системи клірингу і розрахунків; про інформування населення щодо інвестиційних можливостей фондового ринку; удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань фондового ринку.
Дослідження стану біржового товарного та фондового ринків продемонструвало, що, в цілому, ці ринки мають потужний потенціал розвитку. Однак на даний час він не може бути реалізований повністю, що є результатом впливу чисельних негативних чинників. Напрями вдосконалення українського біржового ринку повинні бути засновані на вирішенні виявлених проблем розвитку і можуть бути об’єднані в чотири основні групи: удосконалення законодавчої бази; розвиток біржової інфраструктури; розширення участі в торгах і гармонізація його структури; вдосконалення інструментарію й нарощення капіталізації ринку в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс] : звіт ДКЦПФР за 2010 рік. — Режим доступу : <http://www.ssmsc.gov.ua>.
- Джусов О. А., Коротун А. С. Фондовий ринок України: сучасний стан, проблеми розвитку та перспективи /В. О. Поворозник// Офіційний сайт Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
- Жупаненко В. Сучасне трактування інфраструктури фондового ринку/ В. Жупаненко // Ринок цінних паперів України. — 2010. — № 3. — С. 63-73.
- Інформаційне агентство «УНІАН» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://economics.unian.net.
- Котирло О. О. Шляхи підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України / О. О. Котирло // Формування ринкових відносин в Україні. — 2011. — № 1. — С. 102-105.
- Левус Н. Перспективи розвитку фондового ринку України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://libfor.com/index. php?newsid=783.
- Мендрул О. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навчальний посібник/ Олександр Мен-друл, Ірина Павленко; М-во освіти України; КНЕУ. — 2-е вид., доп. та перероб.. — К.: КНЕУ, 2000. — 156 с.
- Мозговий О. Фондовий ринок: Навчальний посібник/ Олег Мозговий,; М-во освіти України; КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2000. — 314 с.
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nssmc. gov.ua/fund/info.
- Національний банк України. Генеральний департамент грошово-кредитної політики. «Загальний огляд фондового ринку України за січень-лютий 2013 року» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessionid=29A85F8982CB77AB01956 3CDA8D774F3?id=895095.
- Основи економічної теорії: Навч. посібник/ За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.
- Пальчевич Г.Т. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник/ Г.Т. Пальчевич, В.В. Подплєтній. — Кіровоград: Мавік, 2002. — 238 с.
- Поважний О. С. Цінні папери і фондовий ринок : навч. посібник / О. С. Поважний, Н. С. Орлова, А. Л. Свечкіна. — Львів : Магнолія 2006, 2010. — 361 с.
- Поплавська М. В. Особливості формування фондового ринку України / М. В. Поплавська // Економіка та держава. — 2011. — № 2. — С. 79-81.
- Ринки акцій побачать світло в кінці тунелю, якщо влада буде готова його запалити (За матеріалами Інтерфакс-Україна) [Електронний ресурс] // Фондовий ринок. — 2012.
- Самець С. М. Місце і значення ринку цінних паперів в економіці України / С. М. Самець, О. В. Іконніков // Науковий вісник НЛТУ України. — 2010. — № 20. — С. 244-252.
- Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.
- Словник-довідник фінансового ринку: словник/ Укл.: В. В. Фещенко, О. О. Резнікова, О. В. Романченко та ін.. — К.: Українське агентство фінансового розвитку, 2005. — 321 с.
- Список акцій для розрахунку Індекса UX [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://fs.ux.ua/files/59
- Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник/ М. О. Бурмака, В. В. Посполітак, Д. С. Бутенко та ін.. — 2-е вид., перероб. та доп.. — К.: АДС УМКЦентр, 2005. — 559 с.
- Чемерис Є. Кінцем якого фондового ринку нас лякають /Чемерис Є.// Сайт Економічна Правда [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/ columns/2012/11/8/343147/
- Шелудько В. Фінансовий ринок: Підручник/ Валентина Шелудько,. — К.: Знання , 2006. — 535 с.
- Школьник І. О., Червякова С. В. Реформування вітчизняної розрахунково-клірингової системи як передумова забезпечення ефективності функціонування інфраструктури ринку цінних паперів у процесі ІРО// Проблеми економіки. — 2012. — № 3. — С. 15-19.