Вступ

Актуальність теми. Соціально-політичні процеси в українському суспільстві, зміна пріоритетів у державотворенні спонукали вітчизняну юридичну науку до пошуку моделей державної служби, які базуються на врахуванні нових чинників. Очевидним стало те, що без фундаментальних наукових досліджень теоретичних і прикладних проблем, які виникають у сфері державно-службових відносин, врахування концептуальних змін у державотворенні, якісний прорив у справі становлення і функціонування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (публічної служби) неможливий.

Сьогодні перед Україною стоять виклики, пов’язані із загальною світовою тенденцією до глобалізації. Насамперед вони зумовлені процесами її європейської та євроатлантичної інтеграції. Ключову роль у цих процесах відіграє її головний інструмент – вітчизняна державна служба, функціонування якої зумовлює якість державного управління. В інтересах громадян державна служба повинна забезпечити результативну та стабільну діяльність органів державної влади відповідно до їх завдань і функцій на конституційних засадах.

Проблемами вдосконалення державної служби та системи професійної підготовки персоналу органів виконавчої влади свого часу привертали увагу такі науковці: В.Б. Авер’янов, Г.В. Атаманчук, Д.Н. Бахрах, А.М. Васильев, М.І. Іншин, Л.П. Коваль, В.К. Колпаков, В.А. Козбаненко, О.В. Кузьменко, І. Коліушко, В.Я. Малиновський, В.М. Манохин, І.М. Пахомов, О.В. Петришин, О.Д. Оболенський та ін. Проте, враховуючи стрімкий розвиток публічних відносин в державі, зазначені проблеми потребують подальшого дослідження. Саме тому метою даної роботи є дослідження розвитку та шляхів реформування державної служби.

1. Значення та роль державної служби України

Державна служба має усі ознаки цілеспрямованої суспільно корисної діяльності. Державна служба є суттєвою і важливою для розвитку суспільства і займає особливе місце серед інших видів суспільно корисної діяльності.

Державна служба – це складна, цілісна система, яка має свій зміст і структуру, виступає соціальним явищем зі своїми характерними елементами та якісними особливостями. Вона полягає в управлінні, здійсненні державної діяльності, забезпеченні самого управління, соціально-культурному обслуговуванні людей.

Державна служба має стати повсякденним каналом зв’язку держави та народу, їх взаємодії, а також виступати лідируючою силою суспільства. Подібний підхід здатний забезпечити тільки такий державний апарат і такий його персонал, який зможе обґрунтовано висувати зрозумілі для людей норми поведінки та праці, організовувати та регулювати соціальну активність громадян, домагатися змін і відстежувати їх соціальну ефективність. Державна служба має поєднувати конституційне зафіксовані наміри та цілі держави, його структури, відношення та зв’язки з кадровим потенціалом держави, втілювати їх в суспільне життя.

Вищевикладене стосовно удосконалення державної служби та системи професійної підготовки персоналу органів виконавчої влади дозволяє висунути висновок, що державна служба в Україні – це нормативно врегульований порядок реалізації громадянами України доступу до державного управління, який характеризуються наступними моментами:

1) це професійна діяльність осіб на постійній основі, які займають посади в державних органах та їх апараті, яким присвоюються кваліфікаційні розряди, звання, ранги, щодо практичного виконання завдань і функцій держави; 2) за цю діяльність державні службовці отримують заробітну плату за рахунок державних коштів; 3) чітко визначені вимоги до кандидатів на посади державних службовців, порядок вступу, проходження та припинення служби у державних органах, в тому числі визначені гарантії діяльності державних службовців та їх соціальний захист, відповідальність за невиконання або не належне виконання своїх службових обов’язків; 4) практична діяльність державних службовців супроводжується постійною системою професійної підготовки персоналу, яка включає в себе підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

2. Перспективи реформування державної служби України

Реформування державної служби України викликане наразі сучасними завданнями та функціями державної служби. Зміни в законодавстві про державну службу зумовлені постановкою нових державних завдань, реформою державного управління, створенням нових конституційно-правових засад, реформуванням політичної та економічної систем. Розвиток державної служби в Україні останнім часом був пов’язаний передусім з новим державним будівництвом, із реальним встановленням принципу багатопартійності, розподілом державної влади, нарешті, – зі змінами конституційно-правових засад. Реформування державної служби постійно супроводжувало державно-правове будівництво в різних країнах. В Україні такі процеси розпочалися в 1992 році. Державна служба була фактично обмежена лише системою виконавчої влади.

На сьогодні у системі державної служби є проблеми, які перешкоджають реальній адаптації до умов європейського співтовариства і які потребують вирішення.

До них можна віднести такі:

1) відсутність чіткого законодавчого розмежовування політичних та адміністративних функцій у системі державного управління, що призводить до не завжди обґрунтованої плинності кадрів державної служби в залежності від політичних змін;

2) відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження, а тому чітко не визначено коло осіб, на яких поширюється законодавство про державну службу;

3) діяльність держслужбовців залишається недостатньо відкритою та прозорою, не створено умов для надійного контролю за такою діяльністю з боку суспільства, що надає додаткові можливості для зловживань, порушень, хабарів, безвідповідальності;

4) низькою залишається якість управлінських послуг, які надаються державними службовцями, відсутні чітко регламентовані процедури та національні стандарти надання послуг;

5) недосконалою є система проходження державної служби, тобто система відбору, призначення на посади, просування по службі.

Внаслідок цих та інших факторів знижується ефективність державної служби, посилюється відчуження людини від держави, зростає неповага до державних органів.

З метою вдосконалення функціонування інституту державної служби сформовано проект Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2011 – 2015 роки, який має за мету покращення якості державних послуг шляхом удосконалення системи та структури органів виконавчої влади та підвищення професійної спроможності державних службовців.

Досягнення цієї мети посилить здатність системи державної служби до розроблення ґрунтовних варіантів дій щодо формування політики та реалізації рішень уряду, оперативних змін на вимоги і виклики, що виникають у процесі суспільної трансформації. Посилення правового та соціального статусу державного службовця, професіоналізація його роботи призведуть до позитивних змін у суспільному сприйнятті як державної служби, так і системи державного управління в цілому.

Адаптація інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

1) вдосконалення правових засад функціонування державної служби;

2) реформування системи оплати праці державних службовців;

3) встановлення порядку надання державних послуг та вдосконалення нормативного регулювання вимог професійної етики державних службовців;

4) вдосконалення та підвищення ефективності управління державною службою;

5) професіоналізація державної служби.

Для перетворення державної служби України у державну службу європейського зразка необхідно в законодавчих актах передбачити:

1) встановлення публічно-правових відносин між державними службовцями і державою;

2) забезпечення політичної нейтральності державних службовців шляхом розмежування політичних та адміністративних посад у системі виконавчої влади;

3) чіткі критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які виконують відповідні державно-владні повноваження;

4) реформування і законодавче врегулювання системи оплати праці державних службовців;

5) встановлення прозорих та справедливих принципів відбору на посади державних службовців виключно на конкурсних засадах;

6) запровадження в системі держслужби управління персоналом, що базується на принципах законності, компетентності та професійних заслуг;

7) встановлення індивідуальної дисциплінарної відповідальності державних службовців, конкретного переліку дисциплінарних порушень і дисциплінарних стягнень, процедури наслідування їх та порядку оскарження.

Пріоритетом державної політики має стати професіоналізація державної служби насамперед через систему професійного навчання державних службовців. Саме процеси професіоналізації, формування професійної сфери є показниками ступеня розвиненості суспільства, якості праці, що виступає «віссю культурно — історичного розвитку людської соціальної діяльності». Сьогодні відбувається процес удосконалення системи професійного навчання державних службовців, спрямування її на підготовку висококваліфікованих менеджерів у сфері державного управління, набуття державними службовцями сучасних знань та вмінь, необхідних у контексті нової ролі державної служби. Зокрема, з питань управління процесом розробки державної політики, управління програмами і проектами, надання державних послуг тощо.

Висновки

З метою подальшого реформування державної служби в умовах адаптації до Європейського Союзу слід вдосконалити систему правових та соціальних засад ефективного функціонування державної служби та її кадрового забезпечення, реалізувати Концепцію з адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, розробити Законодавство України про державну службу та створити систему регламентів виконання державних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Підсумовуючи погляди українських фахівців в галузі адміністративно-правового регулювання забезпечення діяльності державної служби, слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку української державності, складовою якої є удосконалення діяльності державної служби, передбаченої певними положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні, можлива наступна класифікація видів державної служби в Україні: 1) державна служба в органах законодавчої влади; 2) державна служба в органах виконавчої влади; 3) державна служба в органах судової влади. Іншим критерієм поділу видів державної служби є поділ її на: а) цивільну; та б) мілітаризовану. На наш погляд, науковцями з теорії управління та адміністративного, та інших галузей національного права, теоретично обґрунтовані позиції стосовно того, що в майбутньому Законі України «Про державну службу в Україні» необхідно законодавчо закріпити положення, які стосуються «цивільної державної служби», «мілітаризованої державної служби».

Список використаної літератури

1. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – 3-тє вид. переробл. та допол. – К. : Атіка, 2009. – 608 с.
2. Мотренко Т. Державна служба України і європейські стандарти: відповідність та напрями гармонізації // Євроатлантикінформ. — 2009. — № 4. — С. 9-12
3. Мотренко, Т. Державна служба в Україні: реалії та перспективи // Урядовий кур’єр. — 2010. — 23 червня. — С. 6
4. Реформа державної служби — вагома складова реформ, спрямованих на модернізацію держави: Коментар Національного агентства України з питань державної служби до основних положень Закону України «Про державну службу» (нова редакція) // Праця і зарплата. — 2012. — 25 січня. — С. 3-7