Вступ

Питання екології все більше і більше впливають на наше життя. Як відомо, здоров’я людини на  20% залежить від екології, а це більше, ніж від рівня розвитку медицини.

Сучасні найбільш використовувані джерела електроенергії  — це гідро  -, тепло – і атомні електростанції. Але вони неекологічні.

Майже половина 30-кілометрової зони відчуження довкола Чорнобильської АЕС – це колишні поля місцевих сільгосппідприємств, порослі травою та чагарниками. Час від часу вони горять, і вітер несе радіонукліди на заселені території, повідомляють у Державному департаменті  адміністрації Чорнобильської зони відчуження.

Упорядкувати ці території, зробити їх безпечнішими (а паралельно, повернути заражені землі в господарський обіг) має проект із вирощування багаторічного проса та використання його як біопалива.

1. Державна політика України у сфері альтернативної енергетики як засіб подолання наслідків Чорнобильської аварії

Вичерпність природних ресурсів та стрімке погіршення екологічної ситуації в світі – це глобальні проблеми, усвідомлення гостроти і реальної загрози яких дали позитивний поштовх розвитку відновлювальної або альтернативної енергетики. За рахунок цього зменшується викид парникових газів в атмосферу, забезпечується стабільність в енергетичному комплексі завдяки мінімалізації споживання традиційних природних ресурсів (газу, нафти, вугілля). Джерелом ,яке може використовуватись замість корисних копалин є енергія, яка постійно існує або періодично виникає в навколишньому середовищі в якості потоків енергії сонця, вітру, геотермальної енергії, енергії морів, океанів і біомаси. Динамічний розвиток нетрадиційних джерел енергетики дозволяє людству знаходити нові,часом неочікувані та дивні, шляхи отримання потужності.

Технологія спалювання сировини дозволить мінімізувати вплив радіації на довкілля і сприятиме очищенню полів від радіонуклідів.

Експерименти з різними рослинами показали, що за умов або низькотемпературного спалювання, або газифікації біомаси і допалювання газу викиди радіонуклідів наближаються до нуля. Великий плюс: під час вирощування біомаси активні радіонукліди можна буде виводити з ґрунту і фіксувати. Цементування отриманого попелу – це безпечний спосіб для тривалого зберігання радіонуклідів.

Дослідні ділянки в Чорнобильській зоні вже засіяні багаторічним просом, і до кінця року там відпрацюють технології, включно зі спалюванням біомаси, отриманням енергії та утилізацією відходів, заявляють в українсько-бельгійському підприємстві «PhytoFuels Investments», яке візьме на себе перший етап проекту.

Потужності для виробництва електроенергії та тепла будуватимуть також у зоні відчуження. Втім, таке виробництво енергії може становити небезпеку, яку в умовах України важко розрахувати.

У Чорнобильській зоні майже немає місць, які б були забруднені плутонієм на безпечному рівні. І такою ситуація буде декілька десятків тисячоліть. Тут не можна вирощувати нічого. В Україні немає лабораторії, здатної визначати вміст у грунті трансуранових елементів. Якщо біомасу спалювати, частина радіонуклідів піде у дим, частина – у попіл. А щоб його утилізувати, не вистачить об’єму всіх сховищ радіоактивних відходів країни.

Використання біопалива – перспективний напрямок, але починати його розвиток із забруднених територій не варто. Починати треба зі спалювання готових органічних відходів – соломи, бадилля та лушпиння, яке є досить прибутковим. Другий етап – вирощування енергетичних рослин на чистих територіях: в Україні вільними є 5 мільйонів гектарів аграрних земель. І лише на третьому етапі можна пробувати ці технології в зоні відчуження. Але й тоді рентабельність вирощування біомаси може бути від’ємною.

Інвестор та керівництво зони відчуження прогнозують, що за декілька років площі під енергетичними культурами довкола Чорнобиля сягнуть 50 тисяч гектарів, і вони зможуть замінити в енергобалансі країни близько мільярда кубометрів природного газу.

2. Проект  «Місцеві альтернативні джерела енергії», його основні положення

Основна мета проекту: розроблення життєздатних рішень для зростаючого використання місцевих альтернативних джерел енергії (біомаси) у Чорнобильській зоні відповідно до ринкових і екологічних вимог.

Термін завершення робіт за проектом: 31 травня 2015 року.

На теперішній час виконано низку досліджень, які створюють умови для реалізації пілотного проекту з реконструкції існуючої газової котельні в Чорнобильській зоні  і  улаштуванням у ній біокотла, який працюватиме на місцевому альтернативному виді палива ( біомасі) зокрема:

1. Проаналізовано поточне законодавство, політику оподаткування та нормативні документи, що регулюють використання альтернативних джерел енергії (біомаси), визначено рекомендації стосовно сприяння ефективному виконанню проекту.

Звіт «Виробництво теплової енергії із біомаси: аналіз законодавства, регуляторних аспектів і податкової політики та рекомендації щодо необхідних змін у чинному законодавстві та для сприяння впровадженню пілотного проекту» презентовано зацікавленим сторонам 17-18 грудня 2013 р. у м. Києві.

2. Досліджено енергетичний потенціал біомаси Чорнобильського району, на основі якого визначено солому зернових культур як найбільш доцільну для використання в якості біопалива для потреб теплоенергетики.
3. Проведено маркетингове дослідження ринку соломи та її постачальників для потреб пілотного проекту котельні з використання біомаси. Триває процес укладання меморандумів про співпрацю з агровиробниками в рамках реалізації пілотного проекту.
4. Проаналізовано наявні технічні рішення для виробництва енергії з біомаси (соломи): виконано аналіз існуючого котельного устаткування для промислового спалення твердого біопалива, обґрунтовано вибір оптимального виду палива з соломи для потреб пілотної біокотельні, зібрано необхідну інформацію для розробки ТЕО пілотного проекту біокотельні.
5. Проведено дослідження щодо вибору місця розташування пілотної біокотельні з урахуванням вимог містобудівних умов і обмежень; чинних нормативних документів; вимог до об’єктів щодо забезпечення стійкості та надійності; забезпечення безпеки життя і здоров’я людини та захисту навколишнього природного середовища; вимог протипожежного захисту; раціонального використання енергії; забезпечення охорони праці та експлуатаційної надійності.

Аналіз містобудівельних, екологічних, санітарних і протипожежних  вимог,  нормативної і законодавчої документації показує, що за існуючого стану будівництво котельні з використанням біомаси у Чорнобильській зоні можливо лише за умови реконструкції котельні та коригування розмірів санітарно-захисної зони.

Висновки

Світові тенденції розвитку енергетики характеризуються ціленаправленою політикою розвинених країн щодо зменшення залежності від дорогих органічних енергетичних джерел та збільшення частки альтернативної енергетики в енергобалансі. Основними стримуючими факторами для розвитку альтернативної енергетики є висока ціна видобутої енергії, обумовлена дорогим обладнанням (фотоелементів, вітрових турбін) та достатньо тривалим терміном окупності (фотоелементів – близько 5 років, вітроагрегатів – близько 2-3-х років, залежно від природних умов у місці розташування агрегатів).

Більшість європейських країн успішно розвивають свою альтернативну енергетику за рахунок потужної підтримки з боку держави. Країни Європейського Союзу як на рівні міждержавному, так і на національному розробляють програми та стратегії розвитку відновлювальної енергетики, надаючи фінансову та організаційну підтримку компаніям, які займаються альтернативною енергетикою.

Українською владою було здійснено ряд кроків по стимулюванню альтернативної галузі енергетики, але існує ряд проблем, які потребують держаного врегулювання. Альтернативна енергетика – це високотехнологічна галузь, тому гостро постає питання науково-технічного супроводження розвитку нових технологій одержання енергії із відновлювальних джерел та дослідження використання альтернативних джерел в українських природних умовах. Існує необхідність у техніко‑економічній оцінці використання закордонного обладнання в українських природних умовах та перспективи модернізації цього обладнання відповідно до існуючого енергопотенціалу.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про електроенергетику” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 1, ст.1
2. Закон України від 15.03.2011 № 3134-VI «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» // Відомості Верховної Ради України від 30.09.2011 № 39
3. Нетрадиционные и возобновляемые источники энергии. Учебное пособие. ЛабейшВ.Г., 2003.
4. Нетрадиционные источники энергии. — М.: Знание, 1982. — 120 с.