Сучасні вітчизняні навчальні посібники та підручники з теорії держави та права зазвичай не пропонують визначення поняття «суб´єкт права» (зосереджуючи увагу лише на суб´єктах правовідносин, а іноді відзначаючи можливу нетотожність вказаних понять) [1, 261] або пропонують його дефініцію як тотожну визначенню поняття «суб´єкт правовідносин». Ще терміном «суб´єкт права» позначають учасників (сторін) правових відносин (фізичних осіб, об´єднання, організації, соціальні спільноти), які мають взаємні суб´єктивні юридичні права та юридичні обов´язки [2, 673; 3, 227, 228]. Крім того, є спроби і відносно чіткого розмежування згаданих понять: П. Рабінович позначає означеним терміном носія можливих або реальних юридичних прав і обов´язків, а от терміном «суб´єкт юридичних відносин» — юридично правоздатного суб´єкта суспільства, який є носієм юридичних прав і обов´язків [4, 99, 158].

Однак зарубіжна юридична практика останніх десятиліть демонструє зумовлені черговим позбавленням людини центрального місця у світобудові нові тенденції у суспільному сприйнятті суб´єкта права (правовідносин), які вже не відповідають традиційним уявленням. Серед них можна назвати такі: 1) дедалі активніше зарахування до суб´єктів прав тварин (а то й рослин); 2) юридичне визнання певних прав за померлими людьми; 3) пропонування надати юридичний статус автоматичним пристроям зі штучним інтелектом — роботам. З огляду на обмеженість обсягу статті розглянемо детальніше лише останню тенденцію.

Чи може робот бути суб´єктом права? Сучасні роботи знаходять вражаюче застосування, однак їх існування порушує фундаментальне питання про людську природу. За словами І. Барбура, «з часів Ч. Дарвіна людській гідності загрожувала наша схожість з тваринами. Тепер їй, судячи з усього, загрожує наша схожість з комп´ютерами» [5, 229]. Наприкінці 2006 р. у Великій Британії було завершено проведене на замовлення Британського управління науки та Центру вивчення інновацій дослідження, автори якого стверджують, що зрівняння роботів з людьми у світі може статися вже у найближчі 20-50 років. Унаслідок цього держави будуть зобов´язані надавати машинам соціальні пільги, житлові приміщення, спеціальну службу робототехнічної «охорони здоров´я» (вже зараз у м. Осака (Японія) діє лікарня для роботів, яку так назвали через те, що роботи стають все більш складними, і слово «ремонт» для їх відновлення вже не зовсім підходить [6]) тощо. Визнання прав роботів приведе до виникнення у них і певних обов´язків, таких як сплата податків і, можливо, служба в армії. Все це може стати реальністю після того, як роботи досягнуть рівня, за якого вони зможуть відтворювати себе та самовдосконалюватися [7-12].

Наскільки можливою є така ситуація? Якими є передумови визнання роботів суб´єктами права?

Закони робототехніки. Термін «робот» був запроваджений у науковий обіг відомим письменником К. Чапеком [13], а науковий фантаст А. Азі-мов в оповіданні «Хоровод» (1942 р.) [14] сформулював Три Закони робототехніки — обов´язкові правила поведінки для роботів: 1) робот не може завдавати шкоди людині чи власною бездіяльністю допустити, щоб людині була завдана шкода; 2) робот повинен підкорятися всім наказам людини, крім тих випадків, коли вони суперечать Першому Закону; 3) робот повинен турбуватися про власну безпеку тією мірою, якою це не суперечить Першому та Другому Законам. А у 1986 р. цей же автор сформулював ще й так званий Нульовий Закон: 0) робот не може завдати шкоди людині, якщо тільки він не доведе, що у підсумку це буде корисно для всього людства.

Ці Закони як правила поведінки, на думку А. Азімова, «збігаються з основними принципами більшості етичних систем, які існують на Землі… Простіше кажучи, якщо Байєрлі виконує всі Закони робототехніки, він — або робот, або дуже добра людина» [15].

Необхідність запровадження Законів робототехніки у соціальну практику людство вже поступово починає відчувати. Питання про визнання прав за роботами та створення для них каталогу обов´язків «мусується» у науковій літературі вже не один рік і є наслідком бурхливого розвитку в останньому десятилітті роботобудування, наближення до створення штучного інтелекту, появи роботів-тварин і роботів-антропоїдів (роботів гуманоїдів) — андроїдів та гіноїдів — антропоморфних, імітуючих людину (чоловіків і жінок) машин, що намагаються замінити її у будь-якій діяльності та можуть у властивий їм спосіб думати, відчувати, виявляти емоції, аналізувати інформацію, навчатися тощо [16-22]. Наявність таких машин, вільних від людських тілесних й інших потреб, певним чином вирішує проблеми, які (поряд із додатковими можливостями) створює тілесна організація людини [23, 151]. Проте поява у роботів усвідомлення суб´єктивного «Я» (у чому наука вже просунулася завдяки побудові систем, здатних до ідентифікації власного пристрою для забезпечення найкращого пристосування до середовища функціонування навіть у випадку непередбачуваних змін своєї структури чи параметрів середовища [24]) може призвести до виникнення вкрай неочікуваних людьми соціальних та етичних проблем. Тому суспільство зацікавлене у науковій дискусії стосовно юридичних і моральних аспектів існування та діяльності у світі цих «штучних розумних (інтелектуальних) істот», їхніх прав і обов´язків як у відносинах із людьми, так і між собою.

У 2009 р. Д. Вудс (Університет штату Огайо) і Р. Мерфі (Техаський університет сільського господарства та машинобудування), намагаючись удосконалити Закони робототехніки, сформулювали їх так: 1) людина не повинна використовувати робота поза системою праці, яка відповідає найвищим юридичним і професійним стандартам безпеки й етики;2) робот зобов´язаний реагувати на людину відповідно до її становища та конструюється для того, аби відповідати конкретним наказам обмеженого кола людей; 3) робот повинен мати достатню автономію для самозахисту за умови, що цей захист не суперечить Першому та Другому Законам і дозволяє здійснити безконфліктний перехід контролю від робота до людини [25-27].

Основним мотивом для внесення у Закони робототехніки вказаних коректив була необхідність забезпечити відсутність конфліктів при переведенні роботів з автономного режиму функціонування у режим, контрольований людиною. З огляду на це можемо припустити, що хоча зміни місця людського індивіда у світі й передбачаються, однак люди намагаються залишити за собою широкі права творців штучного інтелекту, які б дали їм змогу утримувати панування над його носіями.

Водночас очевидно, що людина з її природною жорстокістю [28] та звичкою експлуатувати техніку на користь собі й шкоду іншим представникам свого ж виду, спрямовуючи значні зусилля на створення бойових роботів, тим самим унеможливлює соціальне визнання ні первинної, ні оновленої «редакцій» Законів робототехніки. Для прикладу, США проводять поступову заміну солдат своєї армії на роботів. Очікується, що до 2015 р. близько третини воєнної техніки США зможе працювати у напівавтономному режимі [13], а цього року Р. Ар кін створив перший у світі програмний пакет з набором етичних правил для бойових роботів, який має їм допомогти приймати рішення, коли вбивство є моральним, а коли — ні [29]. З огляду на такий підхід до «кодексу етики» бойових роботів, який не створює повної заборони на вбивство, а лише встановлює критерії його моральності, на думку може спасти, що Закони А. Азі-мова не стануть вимогами загального характеру і можуть залишитися тільки ідеальними конструкціями.

У світових масштабах такий висновок буде об´єктивним. Експерт у сфері робототехніки С. Хасімото запропонував узагалі ігнорувати у майбутніх розробках Перший Закон робототехніки, оскільки, на його думку, А. Азі-мов був надто зосереджений на інтересах людей, а машина повинна приймати всі рішення самостійно навіть тоді, коли вони пов´язані зі спричиненням шкоди людям [30].

Які права можуть мати роботи? На рівні окремих держав спостерігається дещо інша ситуація. Так, у березні 2007 р. у Південній Кореї чотирма футурологами та фантастом на замовлення Міністерства торгівлі, промисловості й енергії було розроблено Етичну хартію роботів (Robot Ethics Charter), покликану врегулювати відносини між людьми та роботами з метою не допустити незаконного використання роботів і встановити за ними суворий контроль. Хартія передбачає, що її етичні норми, які дублюють закони робототехніки А. Азімова, мають бути закладені у роботів їх програмістами [7; 9; 31].

Розробкою регіональних норм використання та функціонування роботів зайнялася Європейська мережа дослідження робототехніки (ERRN). А у США ще в 1999 р. з метою гарантування дотримання прав роботів було засновано Американське товариство запобігання жорстокості до роботів (American society for the prevention of cruelty toward robots), діяльність якого заснована, зокрема, на положенні про те, що будь-яка розумна істота (природна чи штучно створена, гуманоїдна чи негуманоїдна) має забезпечені її творцем (під ним, вочевидь, розуміється і людина) невід´ємні права на існування, незалежність і прагнення до знань [32; 33].

Сьогодні вже можна припустити, що у майбутньому рух за права роботів може стати рухом проти негативної дискримінації (а-ля расової, тендерної, політичної) та рабства (перебування у власності інших осіб, не виключено — і самих роботів, з метою економічної експлуатації).

Питання про визнання прав за роботами наводить на думку про проблему, пов´язану зі статусом людського індивіда як суб´єкта права: наскільки людина, яка має біонічні й інші сучасні протези, штучні органи, є власне людиною? Якими є критерії віднесення живих істот саме до людей? Лише біологічне походження чи не тільки? Скільки відсотків людського тіла може бути замінено на протези та штучні органи, щоб можна було впевнено стверджувати, що перед нами людина, а не людино-робот або якась інша істота? Відповіді на ці запитання значно просунуть людство у напрямі вирішення означеної проблеми.

Проведений аналіз свідчить про наявність соціального запиту на зміни щодо розуміння поняття «суб´єкт права» у загальній теорії права, зокрема через розширення кола таких суб´єктів. У цьому руслі можна обґрунтовувати наявність у людей та у роботів-антропоїдів загальної правоздатності, яка передбачає здатність мати і права, й обов´язки. Певного перегляду може потребувати і концепція взаємопов´язаності прав і обов´язків: оскільки роботи-антропоїди у своїй ґенезі поки що залежать від людини, то, вочевидь, програмування їхньої поведінки повинно передбачати й обов´язки щодо людей.

Така трансформація теорії суб´єкта права (якою б абсурдною, з першого погляду, вона не видавалась), радше за все, не буде останньою. Виконання прогностичної функції у передбаченні розвитку загальної теорії права уможливлюється частково завдяки такому жанру літератури, як фантастика. Вона привчає сприймати як належне можливі уявні зміни у нашому житті. За словами Ю. Хена, «саме фантастика привчила людство до думки про те, що у майбутньому геномні технології стануть цілком буденним методом виправлення спадковості, продовження життя, надання людським особинам нових корисних якостей тощо» [34, 51]. Крім цього, з прогресом людства у дослідженнях космосу, зокрема інших галактик, з розвитком космічного туризму та дедалі більшою перенаселеністю Землі все менш дивакуватою може здаватися кантівська гіпотеза про те, що більшість планет населені, а безлюдні з часом стануть такими [35, 242]. Нанотехнологи та генетики вже працюють над проблемами «олюднення» Всесвіту та зміни людини у такий спосіб, аби вона могла жити на інших планетах, оскільки пристосувати їх для життя людської істоти значно складніше [36]. Водночас, відкриваючи нову сторінку життя загальної теорії суб´єкта права, мабуть, відбуватимуться й дослідження правового статусу «неземлян» — істот, які залишили Землю, перемістившись на інші планети, і які можуть бути у перспективі виявленими у позаземних просторах Всесвіту. Тоді й слово «людство», вочевидь, набуде нового змісту.

XX ст. стало століттям прав людини, насамперед через те, що люди усвідомили грандіозність тієї шкоди, яку вони завдають представникам свого виду. У XXI ст. настає черга усвідомити те саме щодо не-людей: інших живих, природних істот, і вже у недалекому майбутньому — щодо істот, неживих, штучних. Щоправда, нерозв´язаними залишаються проблеми визначення   критеріїв   розумності

(інтелектуальності) природних і штучних «організмів» (існуючі відповідні тести є не дуже ефективними [37-40]), а також критеріїв встановлення жорстокості, нелюдськості чи такого, що принижує гідність, поводження з не-людьми. І без їх розв´язання описана тут дискусія, швидше за все, ще довго залишатиметься малорезультативною.

Отже, дедалі більша формалізація всіх сфер соціального життя обертається тим, що, здавалося б, неймовірні донедавна підходи до визначення загальновідомих правничих понять поступово стають перспективними, затребуваними та здобувають суспільне, зокрема наукове, визнання. У цьому полягає абсурдизація розвитку юридичної науки та практики. Але й у рамках такої тенденції, можливо, визрівають раціональні зерна нових правових реалій.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Загальна теорія держави і права : підруч. / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. — X., 2009. — С. 338; Луць Л.А. Загальна теорія держави та права : навч.-метод, посіб. — К., 2007.
2. Теорія держави і права : акад. курс : підруч. / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К., 2006.
3. Теорія держави і права: навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенковтаін.; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. — К., 2003.
4. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. — 10-те вид., допов. -Л., 2008.
5. Барбур И. Этика в век технологии / пер. с англ. — М., 2001.
6. http://myrobot.ru/news/2007/02/20070205_2.php
7. http://news.bbc.co.Uk/go/pr/fr/-/hi/russian/russia/newsid_6428000/6428195.stm
8. http://www.megabomba.com/science/458ac3ae26579
9. http://www.vokrugsveta.ru/news/377
10. http://science.compulenta.ru/300317/7rl—г55&г2=гетоіе
11. http://itnews.com.ua/29655.html
12. http://www.vz.ru/society/2007/1/3/62819.Мті
13. http://news.bbc.co.Uk/go/pr/fr/-/hi/russian/sci/tech/newsid_6589000/6589203.stm
14. http://www.geocities.com/SoHo/Exhibit/4256/AZIMOV_IND.html
15. пир://т^і1орегііа.о^^ікі/Три_Закона_робототехники
16. http://www.membrana.ru/articles/technic/2003/10/02/204400.html
17. http://www.raai.org/7worldii_arch
18. http://news.bbc.co.Uk/go/pr/fr/-/hi/russian/sci/tech/newsid_6411000/6411967.віт
19. http://podrobnosti.ua/video/technologies/2009/06/25/611635.html
20. http://www.membrana.ru/lenta/74581
21. http://www.popmech.ru/article/5274-rob-nok
22. http://utro.ua/ru/zhizn/budushchee_zemli_v_rukah_u_robotov_4a07d90ad6798
23. Шалютин С. М. Машины. Люди. Ценности. — Курган, 2006.
24. http://myrobot.ru/articles/rev_awarebots.php
25. http://www.3dnews.ru/news/zakoni_robototehniki_azimova_peresmotreni
26. http://nnm.ru/blogs/AkaUfo/novaya_inteфretaciya_treh_zakonov_robototehniki_ayzeka_azimova
27. http://www.space.com/businesstechnology/090819-tw-robot-laws.html
28. http://news.liga.net/news/N0869458.html
29. http://prezentation.ru/news/news_22_05_09_3.html
30. http://digitalphoto.ua/news/21131604564574049fc8487.html
31. www.cnews.rU/news/top/index.shtml72007/03/12/239687#
32. http://www.membrana.ru/articles/technic/2003/ll/06/192100.html
33. http://roboting.ru/tendency/548-budem-borotsja-za-prava-robotov.html
34. Хен Ю. В. Прошлое и будущее евгенической идеи // Евгеника в дискурсе глобальных проблем современности. — М., 2005.
35. Кант И. Сочинения : в 6 томах. — М., 1964. — Т. 1.
36. http://news.mail.ru/society/2870025/print/
37. http://science.compulenta.ru/297635/
38. http://netler.ru/pc/loebner.htm
39. http://ru.wikipedia.org/wiki/TecT_TbropHHra
40. http://myrobot.ru/news/2007/02/20070205_l .php