Вступ.

1. Основні складові авіа безпеки та акту незаконного втручання.

2. Нормативні визначення та класифікації повітряних суден.

3. Класифікація повітряних суден за призначенням.

4. Періоди розвитку цивільної авіації в залежності від розвитку НТП.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Повітряне судно – це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Авіаційна безпека – комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації запроваджується для запобігання доставці будь-яким чином і за будь-яких умов на борт повітряного судна, що виконує польоти на внутрішніх або міжнародних авіалініях, зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених для перевезення, визначається в установленому порядку.

1. Основні складові авіа безпеки та акту незаконного втручання

Авіаційна безпека – комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації запроваджується для запобігання доставці будь-яким чином і за будь-яких умов на борт повітряного судна, що виконує польоти на внутрішніх або міжнародних авіалініях, зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, інших небезпечних предметів, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених для перевезення, визначається в установленому порядку.

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації здійснюється в аеропортах (на аеродромах) на всіх рейсах, що виконуються повітряними суднами цивільної авіації України та іноземних авіакомпаній як на внутрішніх, так і на міжнародних авіалініях, із застосуванням спеціальних технічних та інших засобів.

В окремих випадках контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації здійснюється на борту повітряного судна, що перебуває в польоті.

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації проходять всі пасажири та члени екіпажу повітряного судна, для чого вони подають для огляду ручну кладь, багаж та усі предмети, які проносяться ними на борт повітряного судна.

Особистий огляд пасажирів і членів екіпажу провадиться в межах, достатніх для виявлення зброї та заборонених до перевезення предметів і речовин, і здійснюється лише працівником однієї статі з пасажиром або членом екіпажу, який проходить контроль.

Від контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації на внутрішніх і міжнародних авіалініях звільняються посадові особи, які згідно із чинним законодавством забезпечуються державною охороною.

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації пасажирів-інвалідів (хворих), осіб, які мають право на носіння зброї, конвойованих здійснюється у порядку, що визначається Укравіацією за узгодженням з відповідними міністерствами і відомствами. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 815 ( 815-98-п ) від 08.06.98 )

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації здійснюється в аеропортах (на аеродромах) співробітниками служби авіаційної безпеки, працівниками органів внутрішніх справ і прикордонного контролю, а на борту повітряного судна, що перебуває в польоті, — членами екіпажу за рішенням командира цього судна.

Огляд ручної кладі, багажу та особистий огляд пасажирів здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях після реєстрації квитків.

Члени екіпажу повітряного судна проходять контроль у спеціально обладнаних пунктах пропуску окремо від пасажирів. У цих же пунктах здійснюється контроль ручної кладі, багажу та інших речей, що належать членам екіпажу.

Контроль вантажу, поштових відправлень і бортових припасів здійснюється за поданням відповідних документів, в яких зазначається їхня властивість, найменування і можливість перевезення на повітряних суднах, у присутності осіб, відповідальних за здачу вантажу, поштових відправлень і бортових припасів для перевезення, після пред'явлення ними документів, які посвідчують особу.

Контроль ручної кладі, багажу, вантажу, поштових відправлень і бортових припасів, пов'язаний з необхідністю їх розкриття у відсутності пасажира і членів екіпажу повітряного судна (особи, відповідальної за здачу для перевезення таких відправлень чи припасів, або особи, яка супроводжує вантаж), здійснюється за мотивованим рішенням керівника служби авіаційної безпеки або органу внутрішніх справ. Такий огляд провадиться у присутності двох понятих, про що складається протокол.

Пасажири та члени екіпажу повітряного судна, які ухиляються від контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації і не подають для цього ручну кладь, багаж та інші речі, що ними перевозяться, до контрольованої зони не пропускаються.

Вантаж, поштові відправлення і бортові припаси, до яких не застосовані процедури контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації в установленому порядку, завантаженню на борт повітряного судна не підлягають.

Контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації здійснюється у визначених межах часу, який не повинен перевищувати загального часу, передбаченого розкладом для оформлення рейсу. Скорочення терміну та спрощення процедури такого контролю за будь-яких умов забороняється.

У разі необґрунтованої затримки пасажира, пов'язаної з проходженням контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації, адміністрація авіапідприємства повинна забезпечити його відправлення черговим рейсом. Якщо пасажир відмовився від польоту через зволікання з процедурою такого контролю, експлуатант зобов'язаний за вимогою пасажира повністю відшкодувати вартість квитка або невикористаної його частини.

На підставі цих Правил адміністрація авіапідприємства визначає з урахуванням специфіки та місцевих умов роботи технологію здійснення контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації.

Адміністрація авіапідприємства своєчасно інформує фізичних та юридичних осіб, що користуються послугами повітряного транспорту, про обов'язковість контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації, про права і відповідальність у частині, що їх стосується.

Особи, винні в порушенні цих Правил, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Рішення або дії посадових осіб, уповноважених виконувати обов'язки щодо контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому для оскарження неправомірних дій посадових осіб.

Акт незаконного втручання — це:

— насильство стосовно особи, яка перебуває на борту повітряного судна під час польоту, якщо такі дії можуть загрожувати безпеці цього повітряного судна;

— руйнування повітряного судна, яке перебуває в експлуатації, або його пошкодження, що може вивести судно з ладу або загрожує його безпеці під час польоту;

— розміщення або спроби розміщення в повітряному судні, яке перебуває в експлуатації, пристрою або речовини, що можуть його зруйнувати або призвести до пошкодження, яке загрожує безпеці повітряного судна під час польоту;

— руйнування або пошкодження об'єктів радіонавігаційного забезпечення чи втручання в їх експлуатацію, якщо будь-яка зазначена дія загрожує безпеці повітряного судна під час польоту;

— повідомлення свідомо неправдивих відомостей, що можуть спричинити загрозу безпеці повітряного судна під час польоту;

— незаконне та навмисне використання пристрою, речовини або зброї:

— для здійснення акту насильства стосовно особи в аеропорту, на аеродромі, що завдає або може завдати шкоди її здоров'ю чи заподіяти смерть;

— для руйнування або серйозного пошкодження обладнання чи споруд аеропорту, аеродрому, його служб і розташованих в аеропорту, на аеродромі повітряних суден;

— для загрози безпеці польотів в аеропорту, на аеродромі.

2. Нормативні визначення та класифікації повітряних суден

Класифікація повітряних суден авіації загального призначення за категоріями:

1. Літаки:

— легкої категорії – літаки з повною злітною масою до 5700 кг;

— дуже легкої категорії – літаки з повною злітною масою до 750 кг;

— надлегкої категорії – літаки з повною злітною масою до 450 кг.

2. Вертольоти:

— нормальної категорії – вертольоти з повною злітною масою до 2720 кг;

— дуже легкої категорії – вертольоти з повною злітною масою до 600 кг.

3. Мотопланери:

— легкої категорії – мотопланери з повною злітною масою до 850 кг.

4. Планери:

— легкої категорії – планери з повною злітною масою до 750 кг.

5. Мотодельтаплани:

— дуже легкої категорії – мотодельтаплани з повною злітною масою до 750 кг;

— надлегкої категорії – мотодельтаплани з повною злітною масою до 450 кг.

Для мотопарапланів і керованих аеростатів всіх типів обмежень повної злітної маси і категорій не встановлено.

Всі зазначені повітряні судна за своєю конструкцією і способом створення розподіляються на два види:

1-й – серійні повітряні судна, конструкція яких розроблена Розробниками, які мають відповідний сертифікат Розробника (або схвалені відповідним порядком авіаційною владою країни Розробника) і мають відповідний Сертифікат типу (або рівнозначний документ).

2-й – аматорські повітряні судна, конструкція яких розроблена самостійно фізичною особою (особами) і виготовлена самостійно фізичною особою (особами).

До повітряних суден авіації загального призначення відносяться також повітряні судна:

— зібрані фізичною особою (особами) із спеціальних наборів, які виготовлені іншим виробником за умови, що в процесі збірки фізичною особою (особами) самостійно виконується не менш ніж 60% від загального обсягу робіт;

— повітряні судна створені у вигляді копій повітряних суден, які раніше були в експлуатації, але експлуатація яких історично припинена та організація – розробник яких припинила своє існування. Такі повітряні судна можуть бути виготовлені як за власними кресленнями, так і за відновленими кресленнями Розробника, який припинив своє існування.

Всі зазначені категорії і види повітряних суден відносяться до цивільних повітряних суден авіації загального призначення і реєструються в державному реєстрі цивільних повітряних суден України (крім мотопарапланів і керованих аеростатів всіх типів), у тому числі повітряні судна, які знаходяться на обліку визначених наказом Міністерства транспорту України від 18.05.2004 № 411, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.2004 за № 647/9246, громадських організацій: ТСОУ, ВААУ та ЦП НДІ АСП.

3. Класифікація повітряних суден за призначенням

Повітряні судна поділяються на: державні, цивільні, експериментальні.

Повітряне судно – це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

4. Періоди розвитку цивільної авіації в залежності від розвитку НТП

Після затвердження Постановою Верховної Ради пріоритетів розвитку науки і техніки України накопичено значний досвід реалізації державних науково-технічних програм. Завдяки йому Україна послідовно виходить на зовнішній ринок зі своїми розробками.

Розвиток засобів автоматизації та інформаційної техніки дав змогу впровадити працезберігаючі та часозаощаджуючі засоби в управлінських, наукових, конструкторських, банківських, медичних, навчальних та інших закладах. Персональний комп'ютер став невід'ємним атрибутом багатьох видів діяльності, а інформаційна техніка – спеціальною галуззю промисловості.

У червні 2001 р. на розгляд Верховної Ради України було винесено проект Закону «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки України», в якому значну увагу акцентовано на проблемах фундаментальної науки, зокрема інфраструктурі провідних наукових установ та наукових шкіл України.

Головними для сучасної науки визначено проблеми людського розвитку, нових біотехнологій (мікробні, генні технології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань), розвиток нових комп'ютерних засобів і технологій інформатизації суспільства, новітніх технологій в енергетиці, енергозбереженні та ресурсозбереженні в промисловості, агропромисловому комплексі. Ці пріоритети покликані стати основою для розробки державних науково-технічних програм.

Із розпадом Радянського Союзу єдина авіатранспортна система СРСР – Аерофлот – втратила монополію на внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Виникло багато дрібних авіакомпаній, парк повітряних суден (ПС) котрих іноді не перевищує двох-трьох машин. До кінця 1993 р. в Україні їх нараховувалося понад 80. У погоні за прибутком нові авіаперевізники найчастіше вдаються до перевищення норм завантаження ПС, порушення експлуатаційних обмежень і погіршення якості технічного обслуговування авіатехніки. Все це призвело до різкого зниження рівня безпеки польотів.

На початку 90-х років перед цивільної авіацією України стояли завдання створення системи державного регулювання авіаційної діяльності у нових умовах, а також суб'єктів (авіакомпаній, аеропортів), здатних працювати в умовах конкуренції. З цією метою було створено Державну адміністрацію авіаційного транспорту України, прийнято Повітряний кодекс. Країна вступила до міжнародних авіаційних організацій, уклала міжурядові угоди про повітряні шляхи.

Друге завдання виявилось набагато складнішим. Воно зачіпало інтереси десятків тисяч працівників авіатранспортної галузі та всіх тих, хто користувався її послугами. Цивільна авіація України не мала досвіду самостійної роботи на міжнародних повітряних лініях (МПЛ), необхідної інфраструктури (закордонних представництв, системи продажу та бронювання білетів, послуг з перевезення вантажів).

Найбільшою проблемою було те, що в Україна не мала авіакомпанії, спроможної конкурувати з іноземними перевізниками. Міжурядові угоди про повітряні перевезення надали можливість Україні самостійно здійснювати прямі міжнародні авіаційні перевезення. Ці угоди передбачали паритетні умови праці для перевізників обох сторін. Але українські перевізники не могли конкурувати з такими авіакомпаніями, як «Люфтганза», «Ер Франс» та ін. Потрібно було створити українську авіакомпанію, яка б відповідала міжнародним стандартам. Нею стала авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (МАУ).

Фундатором МАУ з боку України виступило державне об'єднання «Авіалінії України», зарубіжним партнером – ірландська лізингова компанія GPA, яка передала Україні два літаки Боїнг-737-400 та фінансувала введення їх в експлуатацію. Внеском з боку України стало надання СП прав на обслуговування ЗО найбільш напружених та конкурентоспроможних маршрутів у Західну Європу. Нині МАУ – державна національна авіакомпанія України.

25 листопада 1992 р. літак Боїнг-737-400 першим рейсом до Лондона відкрив нову сторінку в історії цивільної авіації України. Спершу МАУ повинна була динамічно розвиватися на європейських маршрутах, а відтак і на інших ПЛ. Об'єднання «Авіалінії України», структура, що залишилась Україні як територіальна частка «Аерофлоту СРСР», мала поступово скорочувати міжнародну діяльність та зосередити свої сили на маршрутах, де конкуренція ще не така жорстка та не вимагає використання нової техніки. На базі авіапідприємств «Авіалінії України», які мали поступово адаптуватися до функціонування у ринкових умовах, планувалось створити сучасні регіональні та місцеві лінії для польотів в Україні та до сусідніх держав. Такою була концепція розвитку цивільної авіації України перехідного періоду. З різних причин вона не була реалізована.

Але, незважаючи на економічні труднощі, жорстку конкуренцію, авіакомпанія МАУ успішно розвивається без суттєвої допомоги з боку держави. Невдовзі вона увійшла в трійку авіакомпаній світу за показниками надійності польотів на літаках типу Боїнг та стала першою у цивільній авіації України керуватися міжнародними стандартами наземного і бортового сервісу.

В Україні триває робота над новітніми літаками ОКБ ім. О. К. Антонова АН-70 і АН-140, які не мають аналогів у світі, а також літаками і гелікоптерами бізнес-класу з реактивними й іншими двигунами.

Висновки

Авіаційна безпека – комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Акт незаконного втручання — це насильство стосовно особи, яка перебуває на борту повітряного судна під час польоту, якщо такі дії можуть загрожувати безпеці цього повітряного судна; руйнування повітряного судна, яке перебуває в експлуатації, або його пошкодження, що може вивести судно з ладу або загрожує його безпеці під час польоту; розміщення або спроби розміщення в повітряному судні, яке перебуває в експлуатації, пристрою або речовини, що можуть його зруйнувати або призвести до пошкодження, яке загрожує безпеці повітряного судна під час польоту; руйнування або пошкодження об'єктів радіонавігаційного забезпечення чи втручання в їх експлуатацію, якщо будь-яка зазначена дія загрожує безпеці повітряного судна під час польоту; повідомлення свідомо неправдивих відомостей, що можуть спричинити загрозу безпеці повітряного судна під час польоту; незаконне та навмисне використання пристрою, речовини або зброї:

Повітряні судна поділяються на: державні, цивільні, експериментальні.

Класифікація повітряних суден авіації загального призначення за категоріями:1. Літаки. 2. Вертольоти. 3. Мотопланери. 4. Планери. 5. Мотодельтаплани.

В Україні триває робота над новітніми літаками ОКБ ім. О. К. Антонова АН-70 і АН-140, які не мають аналогів у світі, а також літаками і гелікоптерами бізнес-класу з реактивними й іншими двигунами.

Список використаних джерел

1. Авиационно-космические материалы и технологии: учебник для студентов вузов. — Запорожье : Мотор Сич, 2007. — 382 с.

2. Вісник Національного авіаційного університету: Збірник наукових праць /М-во освіти і науки України, Нац. авіаційний ун-т ; гол. ред. : Л. Г. Дротянко. — К. : НАУ, 2007. — 182 с.

3. Назаренко А. Аналіз сучасних тенденцій в авіаційній галузі // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 7. – С. 12-19

4. Саркисян С. А. Экономика авиационной промышленности:. — М. : Высш. школа, 1980. — 368 с.

5. Соколенко С. Авіація прискорює глобалізацію // Економіка України. – 2001. – № 2. – С. 67-75

6. Яцківський Л. Ю. Загальний курс транспорту: Навчальний посібник, Кн.1. – К.: Арістей, 2007. – 239 с.