referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Центральноєвропейська ініціатива (ЦЕІ)

Вступ.

1. Створення Центральної Європейської Ініціатіви та участь в ній України.

2. Напрямки діяльності ЦЄІ.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Центральноєвропейська ініціатива — регіональне об'єднання, створене в 1989 р. країнами Дунайсько-Адріатичного субрегіону з метою співробітництва в області реконструкції політичних і економічних структур у Європі й відоме раніше (по числу держав-членів) як "квадрагонале" (Австрія, Угорщина, Італія і Югославія з листопада 1989 р.), "пентагонале" (Чехословаччина із травня 1990 р.), потім "гексагонале" (Польща з липня 1991 р.). Членство Югославії було припинено з листопада 1992 р. Словенія й Хорватія стали учасниками ЦЄІ з березня 1992 р., Боснія й Герцеговина — з липня 1992 р., що була югославська республіка Македонія — з липня 1993 р. Білорусь приєдналася до ЦЄІ на повноправній основі в травні 1996 р. У цей час до складу ЦЄІ входять 16 держав Центральноєвропейського регіону.

Головне завдання ЦЄІ — об'єднати зусилля країн-членів і їхніх урядів для організації гнучкої й прагматичної регіональної кооперації. У зв'язку з майбутнім розширенням ЄС намітився важливий новий аспект цього завдання — запобігання утворення нової розділової лінії в Європі між країнами — членами ЄС і не вхідними в це угруповання країнами.

В рамках ЦЄІ регулярно проводяться зустрічі на рівні глав урядів (щорічно восени), міністрів закордонних справ (щорічно навесні), Комітету національних координаторів ЦЄІ (КНК, кілька разів на рік) держав-членів ЦЄІ. Предметом їх консультацій є як актуальні політичні питання, так і широке коло питань співробітництва в економічній сфері. Спеціально для їх поглибленого опрацювання і обговорення сьогодні функціонує біля двадцяти робочих груп ЦЄІ, а саме: з питань сільського господарства, цивільного захисту, боротьби з організованою злочинністю, культури, енергетики, охорони довкілля, розвитку людських ресурсів і навчання, молодіжної політики, інформації і засобів масової інформації, міграції, національних меншин, відбудови Боснії і Герцеговини та Хорватії, науки і технологій, малих і середніх підприємств, туризму, транспорту, транскордонного співробітництва.

1. Створення Центральної Європейської Ініціатівита участь в ній України

Центральна Європейська Ініціатива була створена в листопаді 1989 року в м. Будапешт під назвою "Квадрагонале" групою країн Центральної і Східної Європи (Італія, Австрія, Угорщина, Югославія) з метою налагодження багатобічного співробітництва в політичній і соціально-економічній сферах і сприяння на цій основі зміцнення стабільності і безпеки в регіоні. Одночасно, створення цього об'єднання мало на меті забезпечити підготовку держав-учасників до їхнього майбутнього членства в Європейському Союзі.

Після вступу в організацію нових членів, а саме Чехословаччини в 1990 році і Польщі в 1991 році, відповідно змінювалася і назва — "Пентагонале" і "Гексагонале". Назву "Центрально-європейська ініціатива" об'єднання одержала в 1992 році після свого подальшого розширення за рахунок вступу ще трьох держав: Боснії і Герцеговини, Словенії і Хорватії. У 1993 році до ЦЄІ приєдналася Македонія, а також Чехія і Словаччина, що утворилися внаслідок розпаду ЧРСР. У 1996 році організація розширилася за рахунок вступу Албанії, Бєларусі, Болгарії, Румунії, України і Молдови.

Зараз у ЦЄІ входять 16 країн (Австрія, Албанія, Бєларусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Італія, Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія).

ЦЄІ заснована в листопаді 1989 р. у Будапешті за назвою "Ініціатива 4- х" держав (або "Чотиригранник") і включала тоді Австрію, Угорщину, Італію, СФРЮ. У травні 1990 р. на зустрічі "четвірки" у Відні Чехословаччина в ранзі спостерігача також приєдналася до організації, що стала називатися вже "Ініціатива 5- ти" держав (або "П'ятигранник") (Статус повноправного членства Чехія й Словаччина одержали в 1993 р.). У липні 1991 р. Польща на зустрічі в м. Дубровник також стала членом організації. Остання, отже, перетворилася в "Ініціативу 6- ти" держав ("Шестигранник").

Розвитку регіонального співробітництва шести країн заважав розпад Югославії. Це питання було поставлено на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів в 1991 г. у Венеції, на якій вирішили тимчасово призупинити членство СФРЮ. У липні 1992 р. у Відні в організацію були прийняті Боснія й Герцеговина, а також Словенія й Хорватія; у травні 1993 р. — Македонія. У зв'язку з розширенням складу організації вона одержала назву "Центральноєвропейська ініціатива". На зустрічі глав урядів (липень 1992 р., Відень) Білорусія, Болгарія, Україна й Румунія одержали дозвіл брати участь у роботі ряду робочих груп. Був також створений Комітет з контактам із країнами, що отримали пропозицію брати участь у роботі Ради по справах асоційованих членів ЦЄІ. У травні 1996 р. Албанія, Білорусія, Болгарія, Україна й Румунія стали повноправними членами ЦЄІ, а Рада був скасований. У листопаді 1999 р. у ЦЄІ прийняли Молдавію.

У зв'язку з югославською кризою одним із пріоритетів організації стала проблематика національних меншостей. У декларації по Югославії ЦЄІ виступала за збереження територіальної цілості країни. На наступних зустрічах глав урядів і міністрів закордонних справ країн-учасниць ЦЄІ обговорення перипетій югославської кризи й проблеми біженців продовжувало домінувати.

У ході зустрічі на вищому рівні (липень 1994 р., Трієст) країни-члени ЦЕИ виразили занепокоєння спадом у розвитку співробітництва, підкреслили прагнення продовжувати діяльність організації. Були вирішені залучи фінансові засоби з інших джерел для активізації взаємних зв'язків. На зустрічі глав урядів у Варшаві (жовтень 1995 р.) прийняли ряд документів, що визначали процедурні принципи діяльності ЦЄІ. На наступній зустрічі в 1996 р. одними з головних, крім прийому нових членів, стали проблеми дотримання прав національних меншостей, прикордонного й міжнаціонального співробітництва. Було позитивно вирішене питання обміну інформацією на рівні представників вищих ешелонів влади між ЦЄІ й Росією.

На зустрічі на вищому рівні (листопад 1996 р., Грац) після прийняття в члени організації Молдавії учасники зустрічі оголосили про відсутність у ЦЄІ можливостей подальшого розширення. Питання про членство Союзної Республіки Югославії залишився відкритим. Усе зійшлися на тім, щоб зробити більше динамічної діяльність робочих груп, особливо в питаннях формування регіональної транспортної інфраструктури.

На зустрічі на вищому рівні в Сараєві (листопад 1997 р.) головною темою стала ситуація в Боснії й Герцеговині. Був розроблений документ, що уточнює стратегію й тактику в діяльності ЦЄІ, у зв'язку зі зсувом інтересів організації в напрямку Південно-Східної Європи (з урахуванням розширення числа її членів) і констатацією відомого прогресу по шляху центральноєвропейської інтеграції.

На зустрічі в Загребі (листопад 1998 р.) глави урядів країн-членів обговорювали конфліктну ситуацію в Косово й виступили за її рішення мирними засобами. Однієї з головних тем переговорів була також проблема розширення НАТО і ЄС.

На зустрічі глав урядів країн-членів у Празі в листопаді 1999 р. підводив підсумок десятилітньої діяльності ЦЄІ й була розроблена програма на наступні роки. Розглядалося положення в Південно-Східній Європі, а також у Наддністрянщину, що відвідала місія ЦЄІ[4, c. 3].

Робочі групи в рамках ЦЄІ представили понад 120 проектів. Найважливіші з них стосуються питань інфраструктури регіону (автостради, залізниці , лінії електропередач). Більшість із цих проектів перебувають у стадії реалізації (відновлення енергетичної системи Боснії й Герцеговини, аеродрому в Сараєво; створення комп'ютерної бази даних для малого й середнього бізнесу й стандартизації правової системи в області торгівлі й т.д.). Деякі проекти вже здійснені. Держави-члени ЦЄІ одностайно виступають за продовження регіонального співробітництва й підкреслюють необхідність визначення нових цілей і завдань організації. Можна припустити, що надалі їхню взаємодію буде концентруватися на економічній проблематиці й ставити своєю метою вирівнювання рівнів розвитку цих держав і порівнянності згаданих рівнів із середнім рівнем у ЄС.

В ЦЄІ передбачено річне головування держав-учасниць (з січня кожного року). Міністр закордонних справ головуючої країни є одночасно діючим Головою ЦЄІ. З 1996 р. в рамках ЦЄІ засновано "Трійку" цього об"єднання як керівний орган ЦЄІ (нинішня, майбутня і колишня головуючі країни).

Рішення в рамках Ініціативи приймаються консенсусом за загальним правилом.

Підконсенсусом розуміється відсутність будь-якого заперечення, висловленого державою-членом і поданого нею як такого, що ставить перешкоду для прийняття рішення, про яке йдеться.

Питання, що виникають згідно з процедурними правилами, вирішуються простою більшістю серед держав-членів.Рішення мають форму заключних актів і документів, політичних декларацій aбо рекомендацій.Робочою мовою є англійська[1, c. 263-265].

Україна бере активну участь у роботі Центральноєвропейської ініціативи з 1992 р., а з травня 1996 р. наша держава є повноправним членом ЦЕІ. Зустрічі керівників урядів ЦЕІ відбуваються щоосені. Предметом обговорення є завжди актуальні питання політичного та економічного співробітництва, в рамках ініціативи працює біля 20 робочих груп, основою для міждержавного співробітництва є понад 100 проектів у різних сферах економіки. Україна бере активну участь у різних напрямках ЦЕІ, зокрема, у сфері енергетики, транспорту, промислової політики, протидії нелегальній міграції, боротьби з організованою злочинністю, розвитку малих і середній підприємств, транскордонного та міжрегіонального співробітництва.

Значну увагу Україна приділяє участі у Робочих групах ЦЄІ, зокрема, в контексті головування в Робочій групі з питань енергетики. На даному етапі вирішується питання щодо впровадження спільного керування діяльністю зазначеної РГ Державним комітетом України енергозбереження з Міністерством палива та енергетики.

Україна розглядає Центральноєвропейську ініціативу як важливий механізм інтеграції до європейського економічного і політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та добросусідських відносин між країнами-учасницями Ініціативи.

Розпорядженням Президента України від 16.09.96 №275/96-рп було створено і затверджено склад Міжвідомчої комісії з питань співробітництва України в рамках ЦЄІ.

31 травня — 1 червня 2006 року у Відні відбулося чергове засідання міністрів закордонних справ держав-країн ЦЄІ, в якому взяла участь делегація України на чолі з Міністром закордонних справ Г.Й. Удовенком. В ході засідання відбувся урочистий вступ України до складу Центральноєвропейської ініціативи. Глави урядів і міністри закордонних справ ЦЄІ погодились у доцільності взаємних обмінів інформацією ї ЄС у галузі спільної зовнішньої політики і політики безпеки, включаючи можливе приєднання країн-членів ЦЄІ до заяв і спільних позицій країн ЄС. Було прийнято рішення про розширення співробітництва ЦЄІ ї ОБСЄ, Радою Європи, Європейською Економічною Комісією ООН, Чорноморським економічним співробітництвом та Радою країн Балтійського моря. За ініціативою України Главами Урядів було схвалено звернення ЦЄІ до Лісабонського самміту ОБСЄ (2-3 грудня 1996 р.).

Глави урядів ухвалили рішення про прийняття Молдови 16-м членом об'єднання. Було схвалено "Основні принципи і правила процедури Центральноєвропейської ініціативи". В заключному документі було також зафіксовано необхідність активізації зусиль ЦЄІ у допомозі Україні та Білорусі в реабілітації їх регіонів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Основну мету участі делегації України у цей зустрічі Глав урядів ЦЄІ — сприяння посиленню ролі ЦЄІ, підвищенню ефективності використання її механізмів в процесі практичної інтеграції України в європейський економічний та політичний простір, можна вважати в цілому виконаною. Україна, як повноправний член Ініціативи, продовжує брати участь у погодженні та здійсненні більш ніж 35 програм та проектів ЦЄІ в усіх її робочих групах, що позитивно сприяє більш швидкій і ефективній реалізації національних інтересів України в багатосторонньому співробітництві держав регіону[5, c. 87-90].

2. Напрямки діяльності ЦЄІ

У рамках ЦЄІ регулярно проводяться зустрічі на рівні глав урядів (щорічно восени), міністрів закордонних справ (щорічно навесні), Комітету національних координаторів ЦЄІ (КНК, кілька разів на рік) країн — учасниць ЦЄІ. Предметом їхніх консультацій є як актуальні політичні питання, так і широке коло питань співробітництва в економічній сфері. Спеціально для їхньої поглибленої обробки й обговорення сьогодні функціонує 16 робочих груп ЦЄІ, а саме з питань:

· Сільського господарства

· Громадянського захисту

· Боротьби з організованою злочинністю

· Культури

· Енергетики

· Охорони навколишнього середовища

· Розвитку людських ресурсів і навчання

· Молодіжної політики

· Інформації і засобів масової інформації

· Міграції

· Національних меншостей

· Відновлення Боснії і Герцеговини і Хорватії

· Науки і технологій

· Малих і середніх підприємств

· Туризму

· Транспорту

За результатами роботи цих груп підготовлено понад 100 проектів, що складають основу для міждержавного співробітництва.

У лютому 1996 р. у рамках ЦЄІ був створений постійно діючий інформаційно-документаційний центр (ІДЦ) з місцем розташування в м. Трієст (Італія). Центр надає інформаційні послуги державам-членам ЦЄІ з питань діяльності Ініціативи, а також соціально-економічного розвитку країн цього регіону. 28-29 листопада 1997 року на зустрічі глав урядів країн-учасниць ЦЄІ було прийняте рішення про перейменування Центру інформації і документації ЦЄІ на Виконавчий секретаріат ЦЄІ без зміни його юридичного статусу.

У ЦЄІ передбачене річне головування країн-учасниць (із січня кожного року). Міністр закордонних справ головуючої країни одночасно є діючим Головою ЦЄІ. З 1996 р. у рамках ЦЄІ заснована Трійка цього об'єднання як керівний орган ЦЄІ (нинішня, майбутня і колишня головуючі країни)[3, c. 258-259].

ЦЄІ активно співпрацює з іншими європейськими регіональними організаціями, такими як Рада співробітництва країн Південно-Східної Європи, Рада регіонального співробітництва, ОЧЕС, Рада держав Балтійського моря тощо.

В реалізації своїх цілей ЦЄІ спирається на підтримку парламентарів та бізнесових кіл країн-членів через їх спеціально утворені структури. Це, відповідно, Парламентський вимір ЦЄІ та Ініціатива Центральноєвропейських торгівельних палат. Зазначені структури не входять безпосередньо до ЦЄІ і діють незалежно, здійснюючи загальну координацію через Секретаріат ЦЄІ.

Україна почала розвивати контакти з ЦЄІ у 1992 р. шляхом участі в діяльності кількох робочих груп ЦЄІ. В березні 1994 р. наша держава отримала статус члена Асоційованої Ради ЦЄІ, а 31 травня 1996 р. набула статус повноправного члена.

Україна розглядає Центральноєвропейську ініціативу як важливий механізм інтеграції до європейського економічного та політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та подальшого розвитку всебічних відносин між країнами-учасницями Ініціативи. Фахівці України беруть участь у діяльності Робочих груп ЦЄІ, зокрема, з питань транскордонного співробітництва, транспорту, енергетики. На постійній основі здійснюється робота, спрямована на активізацію участі підприємств та організацій України в реалізації проектів співробітництва в рамках Ініціативи.

Остання Зустріч глав урядів держав-учасниць ЦЄІ відбулася 26-27 листопада ц.р. у м. Софія (Болгарія), на якій були ухвалені важливі для подальшої діяльності рішення щодо репозиціювання Ініціативи з урахуванням останніх змін у регіоні, зокрема, розширення ЄС.

У 2008 році в Центральноєвропейській ініціативі головує Республіка Молдова[2, c. 95-96].

Висновки

Центральноєвропейська ініціатива є регіональним угрупованням країн Центральної та Східної Європи, діяльність якої має на меті налагодження багатостороннього співробітництва в політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. До її складу входить 18 держав – Албанія, Австрія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Угорщина, Італія, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Чорногорія, Україна.

ЦЄІ було утворено в листопаді 1989 р. в м. Будапешт групою країн регіону (Італія, Австрія, Угорщина, Югославія) з метою, зокрема, забезпечення підготовки Угорщини та Югославії до їх майбутнього членства в Європейському Союзі.

Із своїм поступовим розширенням, в 1992 році угруповання змінило назву на Центральноєвропейська ініціатива. Виконавчий секретаріат ЦЄІ розташований в м.Трієст (Італія).

Структурно діяльність Ініціативи здійснюється на трьох рівнях: глав урядів країн-учасниць, міністрів закордонних справ, а також національних координаторів.

В сучасній Європі ЦЄІ шукає можливості відігравати більш помітну роль як регіональна міжнародна організація, одним з пріоритетних напрямків діяльності якої є всебічне сприяння вступу країн-учасниць ЦЄІ до Євросоюзу шляхом поглибленого співробітництва з ЄС. З 18 країн-учасниць ЦЄІ дев’ять вже є членами ЄС, інші (за винятком Білорусі) задекларували це членство своєю метою.

Список використаних джерел

1. Міжнародне право : навчальний посібник / М-во освіти і науки України ; За заг. ред. : М. В. Буроменського. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 335 с.

2. Міжнародні організації економічного співробітництва: довідник / Рада нац. безпеки і оборони України ; Нац. ін-т пробл. міжнарод. безпеки. — К. : Академпрес, 2005. — 114 с.

3. Міжнародні організації: навчальний посібник для вищих навчальних закладів / Мін-во освіти і науки України ; Ред. Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Зіяд Кутайні,. — 2-ге вид., переробл. і доп. — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 439 с.

4. Остролуцька Л. Від Центральноєвропейської ініціативи до об'єднаної Європи // Урядовий кур'єр. — 2004. — 27 листопада. — С. 3

5. Черкаський, І. Україна та центральноєвропейська ініціатива // Економіка України. — 2003. — № 5. — С. 87-90