Вступ

З органічних речовин, які входять до складу клітини, на першому місці за кількістю і значенням стоять білки. До їх составу входять атоми вуглецю, водню, кисню, азоту, а, також, метан, железо, цинк.

Білки — це біополімери складної будови, макромолекули (протеїни) яких, складаються із залишків амінокислот, сполучених між собою амідним (пептидним) зв’язком.

Будова білків

Серед органічних сполук білки найскладніші. Вони відносяться до з’єднань які називають полімерами.

Її мономером є нуклеотиди, що складаються з нуклеїнових кислот, тобто первинна структура білка — це послідовне з’єднання амінокислот, яке залишається за рахунок утворення пептидного зв’язку.

Вторинна модель будови білка — це з`єднання, закручене в спіраль, або поліпептидний ланцюжок.

Третинна модель структури білка — просторове розташування закрученого в спіраль поліпептидного ланцюжка.

Четвертинна модель структури білка існує в білках, до складу молекул яких входить більше одного поліпептидного ланцюжка.

Мал.1 Моделі білків

Властивості білків

У макромолекулу білку входить одна або декілька пептидних ланцюгів, пов’язаних один з одним поперечними хімічними зв’язками, найчастіше через сірку (дисульфідні містки, що утворюються залишками цистеїну).

Для побудови просторової структури білку пептидні ланцюги повинні прийняти визначену, властиву цьому білку конфігурацію, яка закріплюється водневими зв’язками, що виникають між пептидними угрупуваннями окремих ділянок молекулярного ланцюга. У міру утворення водневих зв’язків пептидні ланцюги закручуються в спіралі, прагнучи до утворення максимального числа водневих зв’язків і відповідно до енергетично найбільш вигідної конфігурації.

Саме просторова структура білку визначає хімічні і біологічні властивості білків. Залежно від просторової структури усі білки діляться на два великі класи:фіблярні (вони використовуються природою як структурний матеріал) і глобулярні (ферменти, антитіла, деякі гормони, ін.).

Фіблярні білки погано розчиняються або зовсім нерозчинні у воді. При розчиненні у воді вони утворюють розчини високої в’язкості. До фіблярних білків відносяться білки, що входять до складу тканин і покривних утворень. Це міозин — білок м’язових тканин; колаген, що є основою седиментаційних тканин і шкірних покривів; кератин, що входить до складу волосся, рогових покривів, шерсті і пір’я. До цього ж класу білків відноситься білок натурального шовку — фіброїн, в’язка сиропообразна рідина, що твердіє на повітрі в міцну нерозчинну нитку.

Висновки

Повноцінні білки – це білки, які містять усі незамінні амінокислоти.

Неповноцінні білки – це білки, до складу яких не входять ті чи інші незамінні амінокислоти.

Будовою білків пояснюються їх дуже різноманітні властивості. Вони мають різну розчинність: деякі розчиняються у воді, інші — в розбавлених розчинах нейтральних солей, а деякі зовсім не мають властивості розчинності (наприклад, білки покривних тканин). При розчиненні білків у воді утворюється своєрідна молекулярно-дисперсна система (розчин високомолекулярної речовини). Деякі білки можуть бути виділені у вигляді кристалів (білок курячого яйця, гемоглобіну крові). 

Список використаної літератури

1. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека, М.,2008.
2. Альбертс Б., Брей Д., Льюс Дж. Молекулярная биология клетки, М., 2008.