Вступ

Існуюча система освіти в Республіці Естонія комплексно поєднує різні ступені, від навчання у дошкільних закладах до вищої освіти. Маленькі естонці йдуть до школи у сім років. Вони мають обов’язково закінчити дев’ять класів (основна школа). Потім, за бажанням, на протязі трьох років навчаються в гімназії. В Естонії діють школи як естономовні, так і російськомовні. Всі учні обов’язково повинні вивчити дві іноземні мови. Більшість віддає перевагу англійському.

В Естонії діють 37 вищих навчальних закладів.10 з них мають університетський статус, з яких 6 — державні університети, а 4 — приватні. До державних університетів у Республіці Естонія належать Університет Тарту (єдиний навчальний заклад університетського класичного профілю в Естонії), Талліннський технічний університет, Талліннський педагогічний університет, Естонський сільськогосподарський університет, Академія мистецтв Естонії та Музична академія Естонії.

Болонський процес сам розставить усі крапки над “і”, тобто примусить їх зійти з європейського освітнього простору. Або ж удосконалюватися…”

Болонський процес в першу чергу сприяє обміну досвідом між різними університетами Європи, створює можливість підвищення інтелектуального потенціалу країни, розвитку всієї системи освіти. Таким чином Болонський процес або примусить окремі навчальні заклади підвищити наявний рівень підготовки, або ж такий університет стає неконкурентоспроможним у сфері освіти.

В нашій роботі ми розглянули два аспекти даної проблематики: по-перше – саму Болонську систему як таку, і по-друге – особливості входження Естонії в Болонський процес.

Якісна освіта розглядається в наш час як один із основних індикаторів якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди й економічного зростання [2].

Якість освіти є багатогранним поняттям, різні аспекти якого відображено у філософських, педагогічних, соціальних, економічних працях. Тому проблема підвищення якості освіти дуже інтенсивно вивчається науковцями.

1. Система вищої освіти в Естонії

Отримання вищої освіти в одній з європейських країн є пріоритетним і привабливим для багатьох випускників шкіл світу. Адже вища європейська освіта – це не тільки престижний диплом і можливість залишитися жити в Євросоюзі, але прекрасні знання, кваліфіковані викладачі, найкращі системи освіти, технічне оснащення, дослідницька робота.

Все більшою популярністю користуються вузи Естонії. Система вищої освіти цієї країни є досить простою та зрозумілою для жителів країн пострадянського простору. Тут прийнято традиційний поділ на бакалаврат, магістратуру, докторантуру. Країна входить в Європейський ENIC / NARIC, підтримує Болонський процес.

Вища освіта ділиться на два основні види – це академічна і прикладна. Отримати академічну освіту можна в університетах, а прикладну – в одному із структурних курсів університету або у вузі професійного профілю, в професійно-технічному училищі. У країні налічується п’ять приватних і шість громадських університетів, вісім державних, тринадцять вузів професійного профілю.

Для того, щоб отримати ступінь бакалавра, в університеті потрібно провчитися 3 роки, що відповідає 180 заліковим пунктам, у відповідності з системою ECTS. По закінченні навчання студент отримує ступінь бакалавра. В установах вищої прикладної освіти тривалість навчання безпосередньо залежить від того, яка була обрана спеціальність, може займати 3-4 роки, що відповідає 180-240 ECTS. Закінчивши навчання, студент отримує диплом про вищу прикладну освіту. Після бакалавра слідуючий ступінь магістра, для отримання якого потрібно пройти другий цикл навчання, провчившись ще 1-2 роки, що відповідає 60-120 ECTS.

Після закінчення одного з естонських вузів випускники отримують єдиний європейський сертифікат спеціаліста, з яким потім можна без проблем працювати, відповідно до отриманою спеціальністю, у будь-якій країні Євросоюзу. Викладання у вузах Естонії здійснюється державною мовою, але все більша кількість навчальних програм і курсів тепер доступні і англійською, рідше – на інших мовах. Для того, щоб отримати візу і почати навчання, зовсім не обов’язково знати естонську мову. Навіть етнічні неестонців з дипломом національних вузів не потрапляють під державну обов’язкову мовну інспекцію.

Для того, щоб вступити до вузу і вчитися обраної спеціальності, потрібно мати відповідну навчальну кваліфікацію (сертифіковану в ENIC / NARIC), документи, які підтверджують володіння іноземною мовою. Більшість вузів визнають всі міжнародні мовні тести, але можуть бути проведені і внутрішні тестування для вступників.

Як правило, навчальний рік починається на початку вересня, включає два семестри. Іноземні студенти приймаються з осіннього семестру. Крайній строк подачі документів і заяв для абітурієнтів, які не є громадянами Євросоюзу, закінчується у квітні.

Естонські вузи вже протягом декількох років вчать іноземних студентів по повністю акредитованим програмам. Дипломи про здобуття вищої освіти визнають у всіх країнах, членах Євросоюзу, і за його межами. Про високу якість освіти в країні свідчить наявність у більшості вузів програм, що мають статус Erasmus Mundus, що дають можливість брати участь в студентському обміні. Важливо й те, що найстаріший університет країни включений в список 600 найкращих вищих навчальних закладів країн всього світу, згідно з рейтингом THES-QS.

Іноземні студенти можуть вибирати будь-які спеціальності, але пріоритетними на сьогоднішній день є інженерні та технічні професії. Безліч найрізноманітніших навчальних програм і курсів пропонує Тартуський університет. Найпрестижніший і найстаріший вуз країни, який надає передову освіту за затребуваними спеціальностями, підтримує культуру країни, підвищує її репутацію в сфері вищої освіти. Саме в Тарту жили, викладали такі всесвітньо відомі вчені, як біолог К. фон Бер, астроном В.Я.Струве, лікар Н.І.Пирогов, семіотик і філолог Ю.М. Лотман. В Тартуському університеті здобула освіту чимала кількість українців — студентів та вчених.

2. Методи реалізації заходів Болонського процесу у вищій освіті Естонії

Естонська система вищої освіти має два напрямки – академічна і прикладна вища освіта. Вища освіта забезпечується університетами і закладами прикладної вищої освіти і деякими професійно-технічними освітніми установами.

У Всесвітній декларації, прийнятій на Міжнародній конференції з вищої освіти в листопаді 1998 р., вказано, що якість вищої освіти — це багатовимірне поняття, яке охоплює всі аспекти діяльності вищого навчального закладу: навчальні та академічні програми, навчальну і дослідницьку роботу, професорсько-викладацький склад і студентів, навчальну базу і ресурси [3].

Можна стверджувати, що підвищення якості освіти — це інтегрований показник, який полягає в скоординованій діяльності колективу навчального закладу щодо якості освіти. Підвищення якості навчання — це новий шлях організації зусиль багатьох людей. Її метою є забезпечення зосередженості всіх ресурсів вищого навчального закладу на потребах людини, яка навчається.

У Болонській декларації дається загальний перелік заходів, які повинні вжити навчальні заклади України для підвищення якості освіти.

Це — проведення інноваційних змін технологій навчального процесу, зокрема застосування модульно-рейтингових, дистанційних систем; підвищення ролі самостійної роботи студента, створення індивідуальних програм; зміцнення матеріально-фінансової бази освіти тощо.

Застосування модульно-рейтінгових систем підвищення якості знань.

У вищих навчальних закладах держав, які приєдналися до Болонської декларації, інтегративним продуктом усіх видів контролю освіти та рейтингової оцінки навчальних досягнень є кредитно-модульна технологія. В Україні процес становлення кредитно-модульної технології розпочався з приєднанням її до зазначеного міжнародного документу [5, с. 143].

Метою впровадження цієї системи навчання є підвищення якості вищої освіти та забезпечення конкурентоспроможності випускників у світовому освітньому просторі. Поняття «модульне навчання» пов’язане з міжнародним терміном «модуль», значення якого – (модуль — міра (від лат. модулус) — одиниця міри, величина або коефіцієнт} — визначається як функціональний вузол, завершений блок інформації.

Принципова відмінність модульного навчання від традиційного полягає в тому, що матеріал розбивається на окремі модулі (що в свою чергу складаються із декількох блоків), кожен з яких є не тільки джерелом інформації, а й методичним матеріалом для її засвоєння.

У педагогіці та методиці модуль розглядається, як важлива частина всієї системи. Модульне навчання передбачає жорстке структурування навчальної інформації, змісту навчання та організацію роботи студентів з окремими логічно завершеними навчальними блоками, які входять до цього модуля. Тема навчального блоку в модулі часто збігається з темою по навчальній дисципліні, однак, на відміну від традиційної форми навчання вивчення теми в блоці і модулі, взагалі, обов’язково вимірюється і оцінюється (контрольне завдання, робота, відвідування занять, стартовий, проміжний і підсумковий тест рівня знань студента) [6, с. 92].

При розробці дисципліни враховується, що кожен модуль має дати самостійну порцію знань. Навчальна дисципліна, як правило, включає в себе не менше 3-х модулів. У модулях чітко визначаються цілі навчання, завдання, і рівні вивчення матеріалу, а також названі навички та вміння, якими повинен оволодіти студент (слухач). Студенти при модульному навчанні завжди повинні знати перелік основних понять, навичок, умінь по кожному модулю. На основі цього переліку складаються питання і навчальні завдання. Форма контролю — це тест, оцінка якого проставляється автоматично, та контрольне завдання, яке оцінює викладач і які, як правило, використовуються або разом, або окремо.

Попередня естонська система вищої освіти не мала кваліфікації на академічні відділення. Вона переживала нестачу кваліфікації, що забезпечує основне професійне навчання. Завершення студій за ступенем бакалавра за попередньою системою забезпечувало компетентність, необхідну для того, щоби працювати як спеціаліст і право працювати на посаді, яка вимагає високої кваліфікації (викладачі, адвокати, інженери тощо). Така система занять на рівні бакалавра передбачала навчання тривалістю 4 роки, а для викладачів – до 5 років. У 90-ті роки ступінь бакалавра присвоювалася більшості студентів, що закінчувала навчальні плани.

У 1999 році масштабна реформа щодо навчальних планів і переходу до нових циклів навчання розпочалася в університетах, які почали активно впроваджувати її у 2002/2003 академічному році, тобто після поправок до Акту Університетів. Більшість естонських університетів перейшли тоді на нові навчальні плани. Академічний відділ нової системи вищої освіти має два цикли за прикладом англо-саксонського бакалавра-магістра. Перший цикл – це навчання за ступенем бакалавра, другий – це навчання магістра.

За деякими спеціальностями цикли бакалавра і магістра об’єднуються. Мета ступеню бакалавра у новій системі освіти, що базується на двох циклах вищої освіти, полягає у тому, щоби збільшити рівень загальної освіти студентів, у здобутті ними елементарних знань і навиків за спеціальністю, які необхідні для навчання у другому циклі – у магістратурі, і для того, щоби розпочати професійну діяльність. Перший цикл триває три роки і передбачає отримання 120 пунктів залікових одиниць (180 одиниць ECTS). У виняткових випадках тривалість занять для отримання ступеня бакалавра продовжується на чотири роки (240 одиниць ECTS).

Навчання на другому циклі – магістра базується на новій діючій системі, що передбачає примноження знань і навичок, які необхідні для незалежної роботи і навчання в докторантурі. Основна мета магістратури полягає у тому, щоби підготувати спеціаліста з глибоким професійним рівнем. Передумовою допуску до цього циклу університетської освіти – це ступінь бакалавра. Ті, які мають прикладний диплом про вищу освіту, можуть також почати навчання цього циклу за умов і у відповідності з процедурою, що встановлена університетом.

Номінальна тривалість навчання магістрів – 1-2 роки і кількість занять – 40-80 пунктів залікових одиниць (60-120 одиниць ECTS).

Загальна тривалість навчання за двома циклами – не менше 5 років (200 пунктів залікових одиниць/300 одиниць ECTS).

Із 2004 року навчання магістрів може забезпечуватися установами прикладної вищої освіти, але у співпраці з університетами і з урахуванням регіональних потреб. Установи прикладної вищої освіти можуть незалежно забезпечувати навчання у магістратурі на основі навчальних планів богослов’я і військових занять.

У системі, яка існувала перед реформою вищої освіти, навчання у магістратурі було можливим тільки в університетах, тому що воно включало широку дослідницьку роботу, яка складала до 50% навчальних планів.

Поряд із моделлю, що заснована на двох циклах, у Естонії збережено одноциклове навчання у сферах медицини (стоматологія, фармацевтика, ветеринарні науки), архітектури та громадського будівництва. У цих областях освіти триває 5-6 років за об’ємом 200-240 пунктів залікових одиниць (300-360 одиниць ECTS). Таке навчання основане на об’єднаних навчальних планах бакалавра і магістра, які містять і основні знання, і глибоку спеціалізацію. Завершення студій забезпечує кваліфікацію, що співвідносна зі ступенем магістра.

Ступені бакалавра і магістра, що вступили в силу для тих, хто розпочав вищу освіту у 2002/2003 академічному році, відповідає англо-саксонській системі бакалавра-магістра і принципу вищої освіти за двома циклами у європросторі вищої освіти. Ступінь бакалавра і студії магістра попередньої системи не досягали цих цілей і не відповідали загальній моделі бакалавра-Магістра. Відповідно до Акту Університетів ті, хто отримали попередні кваліфікації, матимуть можливість продовжити навчання за новою системою; у той же час університет може розцінювати заняття ступеня бакалавра попередньої системи як частину студій нової системи і занять магістра як частину докторських занять за новою системою.

Одна залікова одиниця в Естонії відповідає 40 годинам або 1 тижню (5 * 8 до 40 годин) занять, які виконав студент. Залікова одиниця не пов’язана з читанням лекції або іншим робочим навантаженням члена академічного штату. Об’ємом одного академічного року (01 вересня – 30 червня, враховуючи 40 тижнів занять) будуть 40 залікових одиниць.

Діючий акт Університетів дозволяє паралельне використання як національної системи, так і системи ECTS. Повний перехід на європейську систему залікових одиниць буде завершено до 1 вересня 2006 року. Загальні вимоги до навчальних планів розроблені у регламенті Уряду Республіки, який встановлює вимоги до навчальних планів і кваліфікацій академічного штату. Рада установи вищої освіти повинна розробити детальні вимоги до навчальних планів, враховуючи специфіку установи вищої освіти – умови і процедура для підготовки, відкриття, виконання і закриття навчального плану. У ході реформування вищої освіти, провідні Естонські установи вищої освіти перейшли на навчальні плани на основі модуля у структурі так званих 3+2 систем. Цей крок збільшує можливості студентів переміщатися і в межах університету і між університетами. У національних системах залікових одиниць обсяг одного модуля зазвичай складає від 4-16 (6-24 залікових одиниці ECTS).

Система оцінки якості Естонської вищої освіти – це безперервний процес, який складається з чотирьох частин – самоаналіз університетів (факультети чи відділення), оцінка іноземних експертів, автономний орган, який називається Радою Оцінки Якості Вищої Освіти, який приймає рішення щодо навчальних планів та встановленої акредитації навчальних закладів, і самовдосконалення університетів.

У встановленій структурі оцінки вищої освіти провідну роль виконує Рада Оцінки Якості Вищої Освіти (HEQAC) з її повноваженнями прийняття остаточних рішень, а також Центром Акредитації Вищої Освіти, який організовує процедури акредитації.

Рада Оцінки Якості Вищої Освіти була заснована Урядом Республіки у 1995 р.

Головні дії HEQAC включають акредитацію університетів та інших навчальних закладів, які забезпечують вищу освіту, акредитація їх навчальних планів, розробка стандартів вищої освіти, які відповідають міжнародним вимогам та видання рекомендацій на основі рішення про акредитацію.

Активна оцінка навчальних планів почалась після заснування Центру Акредитації (АС) в 1997р. АС формує групи та узгоджує з університетами час проведення експертиз. Крім цього, АС підтримує контакт з іншими центрами акредитації. АС – член сіті агентств перевірки якості Європи (ENQA) та всього світу (INQA).

У відповідності з законами Естонії акредитація необов’язкова; але це єдина можливість для закладу освіти отримати право видавати офіційно визнані документи, що завіряють вищу освіту. Виняток складають лише ті дипломи університетів, які видані для завершення навчальних планів, зареєстрованих перед початком реформи навчальних планів. Також, у вигляді винятку, у суттєвих дефіцитів чи проблем в одному закладі освіти або Міністерство Просвіти і Дослідження можуть ввести акредитацію. Стандарт Вищої освіти, який визначає загальні вимоги для різних стадій вищої освіти в Естонії і на основі якого приймаються рішення щодо видачі ліцензій освіти та акредитацій, грає суттєву роль у визначення рівня якості освіти.

Критичний самоаналіз, підготований вузом, складає основу системи перевірки якості. Самоаналіз, в залежності від його мети, включає аналіз функціонування закладу в цілому або тільки конкретного освітнього процесу (навчальні плани, навчання, студенти та ін.). експерти оцінюють і правильність закінченого самоаналізу. І об’єкт специфічного аналізу. В фіналі процесу оцінки, вони представляють їх коментарі та рекомендації, які поряд з результатами самоаналізу формують підставу для покращення навчального закладу в цілому (встановлена оцінка) або конкретний навчальний процес (оцінка навчальних планів). Вони також відправляють їх рекомендації HEQAC стосовно повної чи умовної акредитації навчального плану для того, щоб надати чи не надати акредитацію. HEQAC приймає остаточне рішення стосовно того, чи може вуз, на основі навчального плану, видавати офіційно визнані дипломи. Позитивне рішення акредитації, повно чи умовна акредитація, повинна прийматись на 7 років або на 3 роки, відповідно.

У 2002 році був закінчений перший раунд акредитації. В 1997 – 2002 роках, в цілому, 500 навчальних планів були акредитовані, з яких 385 представили повну акредитацію, 100 умовно і 15 – негативно. В доповнення до цього була виконана акредитація одного закладу.

Отже, на прикладі Естонії ми можемо ствердити, що введення системи акредитації було ефективним стимулом, щоб розвинути системи перевірки якості всередині самого закладу, і було дано багато рекомендацій іноземними експертами на виконання реформи навчальних планів 2001 – 2002 роках [11].

Висновки

Отже, актуальною проблемою є поглиблення міжнародних аспектів юридичної освіти, розробка навчальних програм, інших матеріалів, які спрямовані на інтеграцію вищої юридичної освіти в Європейський та світовий освітній простір. Важливим напрямком співробітництва є участь у загальних європейських проектах з провідними навчальними закладами Європи, що допоможе подолати неконкурентоспроможність ВНЗ на європейському і світовому ринках освітніх послуг. Тобто постає необхідність провести низку практичних заходів на шляху інтернаціоналізації вищої юридичної освіти. Інтернаціоналізація як процес міжнародної орієнтації вузів має у своїй основі три основні елементи: наявність міжнародного компонента в змісті навчальних планів і програм, міжнародна мобільність студентів і професорів, наявність програм технічного співробітництва і взаємодопомоги.

Тому, Естонія повинна виконати зобов’язання, які вона на себе взяла, приєднавшись до Болонського процесу. Йдеться по зміну статусу та вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр. На сьогодні диплом бакалавра не дає права на допуск до кваліфікаційних іспитів. Справа в тому, що диплом бакалавра свідчить лише про здобуття так званої неповної вищої освіти. Натомість вимоги Болонського процесу вказують, що отримання особою освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр означає здобуття нею так званої «базової вищої освіти», яка дає право на здійснення професійної діяльності.

Список використаної літератури

1. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – с.40-128
2. Вікторов В.Нові моделі управління освітою / Вища освіта України. – 2005. – №2. — С.66-71.
3. Загальноєвропейський простір вищої освіти – досягнення цілей // Вища школа. – 2005. — №4. – С.20-25.
4. Зязюн І.А. Болонський процес у Європі і Україні // Трибуна. – 2005. – № 1-2. – С.14-16.
5. Конвенція вищих навчальних закладів Європи “Формування європейського простору вищої освіти”// Болонський процес: Документи/ Уклад. З.І.Тимошенко, Я.М. Крехов та ін. – К., 2004. – 169 с.
6. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти // Корсак К.В. Світова вища освіта. – К., 1997. – С.14-45.
7. Розвиток Болонського процесу в закордонних країнах// Рідна школа. – 2005. — № 8. – С. 6-8.
8. Спільна декларація міністрів освіти Європи // Болонський процес: Документи/ Уклад. З.І.Тимошенко, Я.М. Крехов та ін. – К., 2004. – 169 с.