Проблема державного регулювання розвитку аграрного сектору в трансформаційних умовах і в зв´язку з глобалізацією економіки потребує нових теоретико-методологічних підходів, що ґрунтуються на об´єктивних економічних законах та важелях впливу на сільське господарство, які мають органічно доповнювати механізм ринкового саморегулювання й можливостей. За цих умов виникає об´єктивна потреба визначити обсяги, напрями та межі бюджетного фінансування відповідно до вимог СОТ, повноправним членом якої Україна стала в травні 2008 року.

Економічний механізм державного регулювання сільського господарства країн з перехідною економікою має свої особливості, зумовлені політичною й економічною нестабільністю в країні, недостатньо розвинутою інституційною ринковою інфраструктурою, техніко-технологічною відсталістю підприємств галузі та занепадом розвитку сільських територій.

Сучасна практика бюджетної підтримки галузі свідчить про її недосконалість, неефективність і недостатність за обсягами. Крім того, членство України в СОТ вимагає виконувати взяті зобов´язання відповідно до досягнутих домовленостей щодо внутрішньої підтримки сільського господарства.

Незважаючи на те, що питання державного регулювання аграрного сектору досить широко висвітлені в працях відомих вчених економістів — І.Лукінова, П.Саблука, Д.Карича, Ю.Коваленка, В Андрійчука, С.Дем´яненка, О.Шпичака, О.Могильного, С.Кваші, П.Лайка, Т.Осташко, М.Калінчика, І.Ільчука, А.Діброви, І.Кобути, Б.Супіханова, вступ до СОТ змінює пріоритети бюджетного регулювання аграрного сектору економіки.

Інтеграція України в європейський економічний простір потребує трансформації політики бюджетної підтримки галузі сільського господарства із зміною її акцентів на інноваційно-інвестиційний розвиток, створення ефективних ринкових структур, забезпечення висококваліфікованими кадрами, що в свою чергу потребує розвитку сільських територій, підвищення зайнятості сільського населення та поступового вирівнювання умов життя працівників, зайнятих у сільському господарстві й у промисловості.

Метою дослідження є розробка концептуальних підходів до політики бюджетного фінансування АПК в умовах членства України в СОТ.

Втручання держави в економічний механізм господарювання має бути позбавленим руйнівних наслідків, підпорядковуватися дії основних економічних законів і ґрунтуватися на таких основних принципах: справедливості по відношенню до різних організаційно-правових форм господарювання; системності та гнучкості щодо розв´язання економічних, соціальних й екологічних завдань; адекватності стану розвитку економіки; стабільності нормативно-законодавчого регулювання в сфері фінансово-кредитних відносин, послідовності щодо вибору економічних інструментів регулювання; гарантованості задекларованих обсягів бюджетного фінансування; підвищення ефективності виробництва та життєвого рівня сільського населення; контрольованості на всіх етапах розподілу й використання бюджетних коштів.

Поділяючи думку О.Могильного, вважаємо, що державне регулювання не повинно брати на себе функції суб´єктів господарювання та ринкових структур, що регламентовані нормативно-законодавчими актами .

Формування державної підтримки розвитку аграрного сектору передбачає враховувати особливі чинники, що характеризують галузь. Зокрема, розвиток агробізнесу несе в собі загрозу неефективного використання земельних, водних, та інших природних ресурсів з метою одержання надприбутків; виробництво більшості основних видів сільськогосподарської продукції зосереджено в особистих господарствах населення, які не повинні бути позбавлені бюджетної підтримки; підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції передбачає відродження великотоварного виробництва та пріоритетного розвитку тваринництва на інноваційній основі; період реформування аграрного сектору супроводжувався занепадом розвитку сільських територій, підвищенням рівня безробіття в сільській місцевості, що призвело до виникнення депресивних районів і неперспективних сіл.

Бюджетна підтримка виступає найважливішою складовою державного регулювання аграрного сектору й полягає в розробці ефективного механізму формування та використання фінансових ресурсів держави з метою підвищення конкурентоспроможності галузі, виробництва якісних і безпечних продуктів харчування та збереження навколишнього природного середовища.

Інтеграція України до світової системи торгівлі має для аграрного сектору як позитивні стимули, так і негативні наслідки, які мають бути враховані в процесі бюджетного регулювання. На 5-7 років необхідно запровадити адаптаційний період та передбачити застосування інструментів державного регулювання, які дадуть змогу суттєво пом´якшити втрати від інтеграції.

Бюджетна підтримка на цей період регулюється Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженою Постановою КМУ від 19.09.2007 № 1158 та Угодою про сільське господарство, укладеною під час Уругвайського раунду. Якщо державна програма визначає пріоритети витрачання бюджетних коштів, то угода покладає зобов´язання щодо:

• узгодження граничного рівня сукупного виміру підтримки сільського господарства (СВП) відносно программ «жовтої скриньки»;
• надання непродуктової підтримки в межах рівня «de minimis»;
• надання продуктової підтримки в межах рівня «de minimis»;
• необмежене використання заходів «зеленої скриньки», які, в основному реалізуються через урядові програми бюджетної підтримки, результатом яких не може бути надання цінової підтримки виробникам, що не впливає на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Всі заходи бюджетної підтримки можна поділити на два напрями: внутрішня підтримка, звільненна від зобов´язань щодо скорочення і та, яка виступає предметом зобов´язань щодо скорочення. Показник, який відображає суму програм підтримки, що підлягає зв´язуванню і скороченню називається Сукупний вимір підтримки (СВП).

До заходів, які не підпадають під скорочення, належать обмеження щодо продуктової та непродуктової підтримки в рамках рівня «de minimis», а також заходи «зеленої» та «блакитної» програм.

СВП розраховується для кожного базового сільськогосподарського продукту, на який надається підтримка ринкової ціни, здійснюються прямі виплати або надаються інші субсидії. Підтримка, не пов´язана з виробництвом конкретної продукції, зводиться до розрахунку узагальненого СВП в сумарній грошовій формі. Ця підтримка включається до «жовтих» програм і підлягає скороченню.

Згідно з домовленостями Україна не має зобов´язань перед СОТ по зменшенню сукупної внутрішньої підтримки, яка зафіксована на рівні 2004-2006 років у сумі 3,043 млрд грн, як це передбачалося раніше.

Мінімальні рівні підтримки визначені статтею 6.4 (а) Угоди про сільське господарство, згідно з якою від країни-члена СОТ не вимагається включати в розрахунок загального СВП поточного періоду і зменшувати внутрішню підтримку, пов´язану з конкретним товаром, якщо вона не перевищує 5% від вартості базового сільськогосподарського товару, виробленого країною упродовж відповідного року, та внутрішню непродуктову підтримку, якщо вона не перевищує 5% від вартості загального сільськогосподарського виробництва такого члена СОТ.

Продуктова специфічна підтримка в рамках «жовтих» програм здійснюється в Україні за 25 видами сільськогосподарської продукції та включає підтримку в формі підтримки ринкової ціни по цукру і цукровому буряку; платежів на 1 га посіву зернових і технічних культур; дотацій на молоко та м´ясо через механізм ПДВ при їх реалізації переробним підприємствам; дотацій за приріст поголів´я вівцематок і ярок старше 1 року; доплат на 1 кг живої ваги молодняку великої рогатої худоби, кондиційних свиней, птиці, реалізованих переробним підприємствам; часткової компенсації електроенергії, витраченої на зрошуваних землях; вигоди від заставних закупівель зерна.

До непродуктової підтримки, що віднесена до «жовтих» програм, включається акумуляція ПДВ для закупки матеріально-технічних ресурсів; часткова компенсація: вартості сільськогосподарської техніки, кредитних ставок комерційних банків за пільговими кредитами, вартості мінеральних добрив.

Непродуктова підтримка на умовах «de minimis», яка не включається в розрахунок СВП, що надавалася в базовий період, становила в Україні 3,051 млрд грн., а продуктова підтримка, надана на цих же умовах, — 1,000 млрд грн. Вищезазначені види підтримки не перевищують 5%-ний рівень «de minimis» і відповідно не підлягають скороченню. Проте можливий граничний рівень державної непродуктової підтримки в 2008 році може бути 5,032 млрд грн., у 2009-му — 5,598 млрд грн, у 2010 році — 5,948 млрд грн, у 2011-2015 роках — 6,934 млрд грн. (табл.1). Розрахунки свідчать про наявність резервів бюджетних витрат за цими програмами, які можна було б спрямувати на технічне оновлення матеріа-льного-технічної бази та пільгове кредитування розвитку тваринництва як галузі, що першочергово потребує додаткових фінансових вливань.

1. Прогнозні розрахунки виконання Державної цільової програми підтримки розвитку українського села на період до 2015 року

Показник	Рік
	2008	2009	2010	2011-2015 (у середньому)
Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства, млрд грн	100,653	111,962	118,951	138,679
5%-ний рівень виробництва	5,034	5,598	5,948	6,934

*Джерело: Розраховано за даними

Обсяг «зелених» програм, звільнених від зобов´язань щодо зменшення підтримки, на рівні базового періоду становив в Україні 2,424 млрд грн. Основна вимога щодо заходів, віднесених до цієї програми, полягає у наданні підтримки через урядові програми за кошти бюджету (включаючи відмову держави від одержання доходів), а не споживачів, і не повинна передбачати цінову підтримку виробникам.²

Через урядові програми передбачається розширення загальних послуг щодо підтримки дослідницької діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища; боротьби із шкідниками та хворобами; підготовки кадрів; дорадниц-тва; послуг із стандартизації та сертифікації продукції, маркетингу й розвитку ринкової інфраструктури.

У рамках урядових програм заохочується створення державних резервів з метою забезпечення продовольчої безпеки; надання внутрішньої продовольчої допомоги знедоленим верствам населення; прямі виплати виробникам, що не пов´язані безпосередньо з виробництвом; страхування доходів, одержуваних від сільського господарства, які забезпечать компенсацію до 70% втрат виробнику, та страхування врожаїв від стихійних лих, що дасть змогу компенсувати повну вартість втрат, понесених товаровиробником сільськогосподарської продукції.

У рамках «зеленої скриньки» передбачено надання допомоги на структурну перебудову шляхом програм виведення виробників з сільського господарства або виведення природних ресурсів з сільськогосподарського виробництва; виділення інвестицій на реприватизацію сільськогосподарських земель.

Бюджетна підтримка без обмеження дозволяється також за програмами охорони навколишнього природного середовища та регіональними програмами підтримки виробників неблагополучних регіонів (гірські й поліські райони).

Основні напрями удосконалення державної підтримки, що визначені Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, передбачають обґрунтування критеріїв розподілу бюджетних коштів; забезпечення рівного доступу сільськогосподарських товаровиробників до бюджетної підтримки та ефективності використання бюджетних коштів шляхом запровадження програмно-цільового методу; пріоритетності фінансування наукових розробок, підготовки кадрів, розвитку дорадництва, соціальної сфери села й сільських територій, системи контролю якості та стандартизації продуктів харчування; проведення моніторингу бюджетних програм і скасування неефективних.

Заходи з реалізації цієї програми мають бути узгоджені з основними зобов´язаннями, які несе Україна щодо членства в СОТ. Динаміка прогнозних обсягів бюджетного фінансування аграрного сектору на 2008-2010 роки, структурованих відповідно до вимог СОТ, представлена в таблиці 2.

Таким чином, бюджетні витрати в рамках Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року відповідають вимогам СОТ і передбачають протягом 2008-2010 років суттєве збільшення фінансування „зелених» програм порівнянно з базовим періодом (у 3,4-3,6 раза) та скорочення «жовтих» програм в 1,2-1,4 раза. Проте доцільно використати резерви непродуктової підтримки «de minimis» згідно з даними таблиці 1 за вищезазначеними програмами.

У процесі реалізації державних цільових програм основний акцент має бути поставлений на узгодженість їх із бюджетними програмами, підвищення ефективності видатків бюджету шляхом використання програмно-цільового методу в бюджетному процесі, який дає можливість визначити пріоритетні напрями фінансування відповідно до суспільних очікувань, зіставити одержані результати з понесеними витратами за етапами реалізації програми, посилити прозорість бюджету, його контрольованість як за кінцевими, так і проміжними результатами та відповідальність виконавців за одержаний результат.

2. Розподіл бюджетних коштів на фінансування заходів з реалізації Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року відповідно до правил СОТ

Заходи	Обсяг фінансових ресурсів з бюджету по роках, млн. грн
	2008 2009		2010
„Жовта скринька» (продуктова підтримка)
Фінансова підтримка фермерських господарств	60	63	66,2
Розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства	412	453,2	—
Виплата дотацій на 1 га зернових і технічних культур	1028	1079,4	1133,4
Часткова компенсація вартості електроенергії на зрошуваних землях	55	60,5	66,5
Пряма підтримка виробництва продукції тваринництва	400	420	441
Дотації товаровиробникам за молоко і м´ясо через механізм ПДВ при їх реалізації переробним підприємствам	1238,8	1300,7	1365,8
РАЗОМ	3193,8	3376,8	3072,9
„Жовта скринька» (непродуктова підтримка)
Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки	556,6	588,6	618,9
Часткова компенсація кредитних ставок комерційних банків за пільговими кредитами	1000	1100	1210
Компенсація втрат Пенсійному фонду України через застосування сільськогосподарськими підприємствами зниженої ставки внесків	1086,6	600	—
РАЗОМ	2643,2	2288,6	1828,9
ВСЬОГО (за програмами „жовтої скриньки»)	5837,0	5665,4	4901,8
„Зелена скринька»
Розвиток соціальної інфраструктури 2044,4 2505,2			2334,5

Розвиток соціальної сфери	401,9	429,5	452,9
Розвиток депресивних територій	93,9	100,3	107,3
Розвиток ринкової інфраструктури	230,1	326,1	335,1
Професійна освіта	1837,6	2046,7	2240,4
Науково-дослідні роботи	577,5	616,0	652,9
Послуги з дорадництва	10,7	11,1	11,5
Страхування доходів сільськогосподарських товаровиробників	200	305	410
Охорона земель та екологічна безпека	1164,3	1229,5	1299,1
Боротьба з шкідниками та хворобами	40,0	42,3	44,7
Селекція в рослинництві та тваринництві	273,5	293,1	332,8
Створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки	1335	600	400
Реформування системи управління в аграрному секторі	1531,7	1685	1853,1
РАЗОМ	8208,9	8504,8	8621,2
УСЬОГО (за всіма програмами)	14045,9	14170,2	13523,0

З метою проведення ефективного аналізу та контролю за виконанням державних цільових програм доцільно забезпечити обов´язкове визначення кількісних показників результативності за роками реалізації та здійснення їхнього оперативного моніторингу, створити систему інформаційного забезпечення виконання державних цільових програм, кожну бюджетну програму необхідно доповнити переліком тих державних цільових програм, заходи яких фінансуються через цю програму, забезпечивши тим самим взаємозв´язок між ними з метою спрощення контролю за ходом виконання державних цільових програм з боку Мінфіну та Держназначейства України. Також потребує удосконалення механізм узгодження державних цільових програм із середньостроковим бюджетним плануванням і можливостями їх фінансування протягом усього терміну реалізації.

Потрібно також врахувати, що результатом реалізації бюджетної програми може бути не тільки економічний, а й соціальний ефект. З метою вдосконалення системи бюджетної підтримки АПК і підвищення ефективності бюджетних програм необхідно застосовувати такі критерії як економічний або соціальний ефект, прозорість та об´єктивний підхід до розподілу коштів, доступність та зручність одержання для сільськогосподарських товаровиробників.

Отже, роль державного регулювання аграрного сектору шляхом бюджетної підтримки в умовах трансформаційних процесів в економіці, політичної та економічної нестабільності посилюється, що передбачає використання значно ширшого набору економічних інструментів державного регулювання.

Пріоритети бюджетної підтримки сільського господарства в зв´язку з членством України в СОТ змінюються — зі втручання держави в ринки продовольства на розвиток ринкових структур і соціальної інфраструктури села, охорону навколишнього природного середовища з метою забезпечення конкурентоспроможності на внутрішньому й зовнішньому ринках, гарантування продовольчої безпеки, збереження життєздатності сільських територій та селянства як носія української культури й духовності.