Вступ

Актуальність теми. Формування сучасної економіки, заснованої на новітніх досягненнях науки, техніки, технології, інформації тощо, неможливе без активно функціонуючого фондового ринку. У світовій практиці як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються, центральною ланкою ринку цінних паперів є фондова біржа, яка відіграє важливу роль в економічній системі держави. В розвинутих країнах через фондові біржі здійснюється більше 95% обсягу угод купівлі-продажу цінних паперів. Індикатори біржової торгівлі, зокрема динаміка курсів цінних паперів, фондових індексів, ринкова капіталізація й ринкова вартість компаній, характеризують стан ділової активності як в окремих галузях, так і в країні в цілому.

Проблеми становлення, функціонування та розвитку біржового фондового ринку досліджують відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема С. Еш, Б. Бітюк, В. Гниляк, Б. Рубцов, К. Калинець, А. Грищенко, В. Корнєєв, М. Козоріз, О. Мозговий, М. Назарчук, М. Солодкий, С. Хоружий, Г Черніков, В. Шапран та інші.

Товарні біржі в Україні сьогодні не пов’язані з світовим ринком, і одне з їх призначень — організація торгового обороту всередині країни, від виробника до внутрішнього споживача. Це накладає на діяльність бірж особливий відбиток. Таким чином, на біржу покладається організаційна роль на ринку.

Не порушуючи природних законів ринку, закону попиту і пропозиції, товарна біржа вносить елементи оздоровлення, регулювання і планування в систему ринку нашої країни.

Через біржу здійснюється найшвидший рух товарів з сфери виробництва у сферу споживання, оскільки біржова торгівля можлива тільки у разі отримання диференціального прибутку (прибутку від спекуляції).

Біржа завдяки концентрації у себе товару слугує місцем розподілу запасів у часі і просторі. Просторовий розподіл запасів полягає у тому, що строкова торгівля тримає товар до тих пір у «повітрі», поки не з’ясується, де будуть найвищі ціни і найбільша потреба в цьому товарі.

Завдання розподілу у часі полягає в тому, щоб запаси відразу не випускати на ринок за заниженими цінами, а більш-менш, по можливості, рівномірно розподілити їх протягом року.

Управління товарною біржею здійснюється трьома органами, компетенція яких різна і функції можуть мати специфіку на різних біржах: загальними зборами членів біржі (пайовиків) і засновників, біржовим комітетом (радою директорів) та виконавчою дирекцією.

Тому мета нашого дослідження – провести аналіз біржі та їх роль в ринковій економіці.

Розділ 1. Теоретичні основи товарних бірж: функції, види і правові засади діяльності

1.1. Роль і функції товарної біржі в ринковій економіці

Сучасний етап розвитку України характеризується переходом до ринкової економіки, ринкових відносин, активним формуванням інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим. Найбільш масовий розвиток одержали товарні біржі (ТБ), які являють собою організований товарний ринок, в межах якого відповідно до встановлених правил здійснюються угоди купівлі-продажу певних видів товарів.

У відповідності з діючим на Україні законодавством «ТБ – це організація, що об’єднує юридичні і фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг при укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торгівельних операцій» [6, с. 59].

ТБ діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. ТБ не займається комерційним посередництвом і не має. на меті одержання прибутку.

Діяльність ТБ здійснюється відповідно до Закону України «Про товарну біржу», статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Розвиток ТБ зумовлений рядом економічних умов, які в найбільшій мірі проявляються в умовах функціонування вільної ринкові економіки. До найважливіших із цих умов відносяться (схема 1) [7, c. 33-34]:

Схема 1. Найважливіші умови розвитку ТБ в ринковій економіці

1. Вільний вибір і здійснення підприємницької діяльності.
2. Економічна самостійність господарських суб’єктів, основана на різноманітності форм власності.
3. Необмежене число учасників підприємницької діяльності сфері товарного виробництва і торгівлі.
4. Повна проінформованність кожного господарського суб’єкту про поточну економічну і біржову кон’юнктуру
5. Мобільність обігу матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів.
6. Вільний вибір партнерів по угоді.
7. Вільне ціноутворення.
8. Відкритість економіки держави зовнішнім зв’язкам.

Слід відмітити, що ринкова економіка не лише створює умови виникнення і ефективного функціонування біржової торгівлі, але за її допомогою все більш зміцнює свої позиції. Розповсюджуючи принципи вільної торгівлі, характерні сьогодні для ТБ, на всю економіку нашої держави, біржова торгівля сприяє прискоренню формування ринкової економіки.

Багатовіковий досвід функціонування біржової торгівлі повністю показав її ефективність у встановленні товарно-грошової рівноваги на ринку, збалансуванні обсягів попиту і товарної пропозиції, у використанні сучасних засобів інформатики і обчислювальне техніки, в формуванні цивілізованого товарного ринку. Характеризуючи біржову торгівлю як важливий елемент ринкових відносин, можна достатній мірі стверджувати, що вона відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є надбанням світової цивілізації і залишиться такою в майбутньому.

Сьогодні товарним біржам Європи належить приблизно половина світового термінового ринку. На ф’ючерсній й опціонній біржі «Фокс» (Великобританія) щорічно укладається приблизно 300 тис. контрактів на поставку кави, какао, цукру з використанням електронних торгівельних систем [8, c. 68-69].

Прикладом може служити також і наступний факт. Перші торги, проведені 9 січня 2002 p., товарною біржею IntercontinentalExchange (ICE) показали результат 4,3 млрд. дол., що на 75% перевищує середній обсяг торгів у грудні 2001 р. (2,5 млрд. дол.). У торгах багатопрофільної електронної біржі ІСЕ беруть участь 500 найбільших світових торгівельних компаній. Акціонерами ІСЕ є більше 100 ведучих трейдерів в області енергетики й металурги, а також брокерів і банків. В ІСЕ система електронних торгів установлена на більш ніж 8500 комп’ютерах в усім світі, з яких трейдери щодня можуть брати участь у торгах з більш, ніж 600 товарних позицій [2, с. 126]. Цей список містить сиру нафту й нафтопродукти, природний газ, електроенергію, дорогоцінні метали й інші товари. Форми контрактів передбачають фізичну доставку, а також фінансово збалансовані товарообміни, знижки й опціони, засновані на ряді фіксованих і плаваючих цінових індексів.

1.2. Функції товарних бірж

Організаційне начало торгово-посередницької діяльності товарних бірж благотворно впливає на розвиток ринкової економіки будь-якої держави.

Нині біржі сприймаються як складний функціонально-інформаційний центр, призначений для всебічної організації ринку.

Під товарною біржею розуміється організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють

виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа може мати філіали й інші відособлені підрозділи, що засновуються відповідно до законодавства.

В юридичному плані біржі в усіх країнах є офіційно зареєстрованими об’єднаннями, що створюються в різних правових формах. Скоріш за все використовується форма товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства.

Щодо спільного біржового майна всі члени біржі виступають як співвласники, але одночасно є власниками внесених внесків і прибутків, які отримують у формі дивідендів. Вони формують колектив — співтовариство або асоціацію скоріш за все фізичних (в західних країнах), але іноді і юридичних осіб, тобто окремих громадян і організацій, які одержують торговий прибуток у формі комісійних [2, c. 122-123].

Біржі в більшості випадків організовані як корпорації, які керуються законодавством тієї країни, в якій функціонують.

У розвинених країнах товарні біржі діють як неприбуткові установи. Подібно добродійним і релігійним організаціям, біржі мають некомерційний статус і часто користуються податковими пільгами.

Сама біржа не здійснює торгових операцій від свого імені, за винятком таких, які необхідні для підтримки її функціонування. У США окремі біржі, особливо найбільші, для підняття свого престижу іноді вказують у річних звітах про обороти в мільярди доларів чисто символічний прибуток, наприклад 500-1000 дол. Біржам дозволяється також продавати і купувати на інших (в основному, на фондових) біржах цінні папери товарних бірж.

Звичайно, сучасний некомерційний статус головних бірж не є початковим. В епоху становлення біржової торгівлі їх комерційний характер не викликав сумніву і в розвинених країнах. Однак надалі розуміння ролі і функцій біржі зазнало змін.

Діяльність біржі як комерційної організації передбачає, що її учасники є інвесторами і чекають прибутків на вкладений капітал. Можливим способом збільшення прибутків інвесторів у такому випадку стає дорожчання біржової торгівлі для її клієнтів шляхом збільшення різного роду платежів, зборів і т. д. На певному етапі це починає гальмувати подальше збільшення операцій на біржі і тим самим обмежує можливості отримання прибутку членами біржі від їх торгової діяльності, тобто у вигляді комісійних з клієнтів. Як результат, члени біржі прийшли до висновку, що найраціональніше існування самої біржі як неприбуткового підприємства, основна мета якого — забезпечення торгової діяльності своїх членів, а прибуток від членства на біржі забезпечується активною роботою з клієнтами.

Не власне прибуток є метою діяльності товарних бірж, а надання можливості своїм членам отримувати цей прибуток за рахунок торгівлі або виконання наказів клієнтів — ось головна мета біржі. Членство на ній дає можливість отримувати прибутки, тому індивідуальні особи й організації погоджуються платити за статус члена товарної біржі.

До основних і допоміжних функцій, що виконуються товарною біржею, належать: купівля-продаж реального товару, спекуляція, хеджування, котирування цін, встановлення стандартів на біржові товари, розробка типових контрактів, фіксування торгових звичаїв, здійснення арбітражних функцій, ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг клієнтам.

Ефективність функціонування товарних бірж в умовах ринкової економіки визначається функціями, які вони виконують. Основними з цих функцій є:

1. Забезпечення високої концентрації попиту і пропозиції в одному місці. Це досягається шляхом залучення до біржових операцій якомога більшого числа продавців і покупців оптових партій товарів. Конкуренція попиту і пропозиції дає змогу виявити реальну збалансованість товарних риків, направлять економічні зусилля виробників на випуск необхідних суспільству товарів, обмежу вати випуск товарів по мірі насичення потреб в них. Для забезпечення цієї функції ТБ створюються, як правило, в місцях концентрації виробництва або споживання продукції.
2. Регулювання оптового товарообороту на основі ринкових законів. Оскільки ТБ є інструментом ринкової економіки, важливою складовою частиною її інфраструктури, реалізація оптових партій товарів повністю спирається на закони ринку. Це дозволяє впорядкувати оптовий товарооборот, намітити найбільш ефективні шляхи просування товарів від виробника до споживача, мінімізувати зв’язані з цим витрати.
3. Формування нової системи господарських зв’язків. В умовах, коли старий розподільчий механізм в значній мірі зламаний, нові господарські зв’язки між виробниками і споживачами продукції ще не відрегульовані. ТБ сприяє формуванню нової системи цих зв’язків. Особливу актуальність ця функція одержує в умовах тривалого розриву міждержавних і внутрішньорегіональних господарських зв’язків.
4. Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями покупцями товарів. На ТБ одержують «прописку» найбільш кваліфіковані посередники, добре ознайомлені з умовами реалізації або закупівлі товарів, станом поточної біржової кон’юнктури, які в найкоротші строки можуть зв’язати продавця й покупця між собою
5. Зближення продавців і покупців у просторі і часі. Біржова торгівля не терпить автаркії (територіальної економічної замкнутості), активно проникає на регіональні товарні ринки, сприяє формуванню ефективних міжрегіональних зв’язків між продавцями і покупцями.
6. Формування ринкових цін, які найбільш об’єктивно відображають співвідношення попиту і пропозиції на товари. Товарну біржу об’єктивно називають «Інститутом цін», яка заміняє величезну, громіздку, неперспективну і неефективну систему колишнього Державного комітету цін.

Біржовий механізм ціноутворення прямо протилежний так званому «плановому». Він дає змогу повністю врахувати поточні співвідношення попиту і пропозиції, умови поставки і оплати товарів та ряд інших факторів, які формують ефективність торгівлі.

7. Боротьба з проявом монополізму на товарному ринку. ТБ сприяє створенню умов для активізації різних форм цінової і нецінової конкуренції серед продавців і покупців.
8. Нормування умов для мінімізаці ї комерційного і фінансового ризику. Біржа виступає гарантом виконання укладених на ній угод, підвищує надійність їх виконання.
9. Надання учасникам товарних ринків найбільш цінної комерційної інформації. Результати регулярно здійснюваних біржових торгів дозволяють забезпечити повну проінформованість учасників як біржового, так і небіржового ринку про стан попиту, пропозиції, цін, конкуренції на ринку того чи іншого товару [1, с. 112-114].

Поряд з вище перерахованими основними функціями, ТБ здійснюють і ряд допоміжних функцій, серед яких можна виділити такі:

а) стандартизація якісних параметрів тих чи інших товарів. Така стандартизація здійснюється по всіх так званих «біржових товарах», що дає змогу здійснювати торгівлю ними по опису якості без пред’явлення при укладанні угоди, не лише партії товару, який реалізується, але і його зразків;

б) стандартизація біржових контрактів на купівлю-продаж товарів. Розробка таких біржових документів суттєво полегшує укладання угод і прискорює процес їх оформлення. Типові біржові контракти впроваджуються нині в практику роботи не лише окремих бірж, але і міжбіржових операцій;

в) здійснення арбітражу між учасниками біржових угод. Біржовий арбітраж сприяє забезпеченню захисту майнових прав і законних інтересів учасників біржової торгівлі, дотриманню виконання договірних зобов’язань, підвищенню ефективності укладених угод;

г) прискорення і реалізація розрахункових операцій. На окремих ТБ створені Розрахункові палати, які і здійснюють розрахунки укладених угодах, утримання грошових застав, проводять клірингові операції;

д) надання різних послуг клієнтам. Ці послуги носять інформаційний і консультативний характер, зв’язані з процесом здійснення угод і руху товарів;

є) участь у формуванні доходної частини державного і місцевого бюджетів. Біржа і її члени є платниками податків, зборів, мита, інших обов’язкових платежів, які формують доходи відповідних бюджетів.

Різноманітність функцій ТБ визначає їх величезну роль в ринковій економіці, визначає необхідність вивчення і використання міжнародної біржової торгівлі з метою підвищення ефективності біржових угод і операцій [7, c. 35-36].

1.3. Завдання та державна політика у сфері біржової торгівлі

Політика держави щодо системи біржової торгівлі в Україні має ґрунтуватися на вирішенні наступних завдань;

1) пріоритетного розвитку регульованих ринків фінансових та товарно-сировинних ресурсів як таких, що забезпечують залучення великих капіталів і фінансування інноваційних проектів для вітчизняної промисловості та сільського господарства;

2) спрямування накопичень громадян та їх трансформації в інвестиції, які ефективно використовуються у народному господарстві;

3) забезпечення моніторингу руху капіталів на регульованих ринках аналізу міжгалузевого перетоку капіталу та ефективності систем ціноутворення;

4) попередження системних криз та „перегріву” ринків, підтримання відносної рівноваги між регульованими ринками, якими управляють національні біржі, і регіональними біржами та вторинними ринками, що функціонують як позабіржові;

5) захисту прав індивідуальних інвесторів та осіб, що придбають товарну продукцію чи хеджують цінові ризики на біржах України;

6) правового забезпечення діяльності учасників біржової торгівлі та їх клієнтів, визнаних законодавством професійними (інвестиційні керуючі, фінансові установи, підприємства-хеджери);

7) підтримки розвитку системи біржової торгівлі через прийняття державних програм її розвитку;

8) прийняття таких урядових та/або регуляторних рішень, які сприяють концентрації торгівлі в системі біржової торгівлі та централізації обліково-розрахункової інфраструктури фінансового та організованого товарного ринків.

Досягнення цих якісних цілей потребує вирішення проблем щодо:

1) підвищення інвестиційної активності українських підприємств, перетворення їх на опосередкованих учасників біржової торгівлі;

2) значного зниження системного та інших ризиків, пов’язаних із залученням капіталу та системою хеджування цінових ризиків на біржах;

3) формування адекватного вищенаведеним цілям державного регулювання та нагляду за фондовими і товарними біржами;

4) делегування державних регуляторних повноважень універсальним національним біржам як природнім саморегулівним організаціям (СРО), які відповідають критеріям регульованого ринку;

5) впровадження у біржову торгівлю кращої практики укладення біржових угод, їх обміну та виконання;

6) можливості накладення санкцій та здійснення інших ефективних форм правозастосування універсальними біржами до учасників торговельного процесу ринку, які намагаються маніпулювати ринком або використовують інформацію, яка згідно з законодавством вважається інсайдерською;

7) провадження біржами моніторингу біржових угод, торгів та ціноутворення для відтворення торговельного процесу і довготермінового зберігання інформації про нього;

8) достатньої капіталізації бірж, необхідної для покриття операційних витрат та фінансування розвитку регульованого ринку, який створила певна універсальна біржа;

9) використання технологій, які дозволяють попередити основні ризики – розрахунковий, операційний, ризик ліквідності – та уникнути можливості збою систем чи зупинки обробки інформації, необхідної для безперешкодного провадження торговельного процесу;

10) створення і підтримання біржами консолідованої системи розкриття інформації щодо регульованих ринків, які вони створили, та її оприлюднення у встановленому законодавством порядку;

11) забезпечення організаційної та технологічної можливості постійної взаємодії в режимі певних циклів обслуговування операцій універсальних бірж з установами Національної депозитарної системи України;

12) підвищення громадської ролі та суспільного значення системи біржової торгівлі в Україні.

В разі ретельного дотримання державою цієї політики залишається шанс на біржову консолідацію, яка завершиться появою єдиних універсальних бірж (єдиних торговельних платформ), що діють на принципах регульованих ринків Європейського Союзу, і здатні інтегруватися у світовий фінансовий простір.

Розділ 2. Аналіз тенденцій розвитку фондових бірж у світі та Україні

2.1. Дослідження закордонного досвіду функціонування фондових бірж

Біржова торгівля є універсальним механізмом ринкової організації, масштабом використання якого можна вимірювати стан розвитку економіки країни. Основні правові норми і принципи, на яких ґрунтується біржова торгівля, не зазнали суттєвих змін протягом усього періоду новітньої історії людства. Змінювалися і продовжують змінюватися лише форми її провадження, пов’язані з глобальною економічною інтеграцією, фінансовим інжинірингом, невпинним прогресом інформаційних технологій та засобів ділової комунікації.

Практика країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою свідчить про те, що фондові біржі зберегли і утримують роль центральних інститутів національних ринків капіталу. За результатами біржових торгів обраховуються показники динаміки курсових цін, індексів активності, ринкової капіталізації та ринкової вартості підприємств. Зазначені показники характеризують стан ділової активності в окремих галузях та економіці країни в цілому, виступають надійними орієнтирами для інвесторів та визначають направленість інвестиційних потоків. На регульованих ринках, представлених „традиційними” фондовими біржами, концентрується торгівля найбільш ліквідними цінними паперами.

Основним призначенням фондового ринку, як відомо, є створення умов для взаємодії емітентів та інвесторів з метою максимально ефективного для кожного з них перерозподілу фінансових ресурсів. Класичною схемою функціонування фондового ринку є організація біржової торгівлі.

В останні десятиліття система біржової торгівлі значно випередила банківський сектор за масштабами та обсягами мобілізованих фінансових ресурсів. Механізм біржової торгівлі на фондовому ринку розвивається досить динамічно, постійно пропонуючи її учасникам нові технології та інструменти.

На основі аналізу наукової літератури, практики функціонування фондових бірж можна виокремити декілька основних тенденцій їх розвитку на сучасному етапі:

1. Посилення інтеграційних процесів у світовій економіці сприяє формуванню глобального ринку цінних паперів як складової глобального ринкового господарства. Основною причиною такого явища є загострення конкуренції, поява нових механізмів фондової торгівлі, потреба зниження трансакційних витрат та підвищення ліквідності. Формою прояву зазначених процесів виступає горизонтальне об’єднання бірж та торговельних систем різних країн, створення стратегічних біржових альянсів. Особливо активно ці процеси відбуваються в країнах Європи, об’єднаних у Європейський Союз. Так, у 1999 р. Віденська та Німецька фондові біржі утворили стратегічний альянс, у рамках якого започаткували торгівлю в єдиній системі електронних торгів Xetra [1, с. 10]. У 2000 р. створена біржа Euronext, у рамках котрі об’єдналися фондові майданчики Франції, Нідерландів, Бельгії, а з 2002 р. — і Португалії. Відбуваються інтеграційні процеси й в Скандинавських країнах, де функціонує біржовий фондовий альянс Norex. Зазначені процеси відбуваються і в загальносвітових масштабах. Прикладом є формування структури «Глобальний фондовий ринок», яка об’єднує 10 найбільших бірж світу з сукупною капіталізацією 20 трлн. доларів [2, с. 76].

Тенденція до злиттів та поглинань серед біржових організаторів торгівлі, що активізувалася з початком нового тисячоліття, залишається актуальною і на сучасному етапі. За останні 10 років, за даними агентства Bloomberg, оператори бірж по всьому світу уклали між собою понад 20 угод зі злиттів і поглинань на суму близько $100 млрд., причому основна частина угод була укладена протягом 2006-2010 рр. і склала сумарно майже $70 млрд. У 2011 р. планується злиття німецького холдингу Deutsche Boerse та американського NYSE Euronext, а також злиття Групи Лондонської фондової біржі й канадського біржового оператора TMX Group [3, с. 25].

Все це сприяє, як свідчать дослідження, підвищенню ринкової капіталізації фондових бірж світу. Згідно з даними Федерації європейських фондових бірж (FESE), за станом на початок квітня 2011 р., лідерами серед фондових бірж країн Європи за показником ринкової капіталізації були: європейський майданчик NYSE Euronext — 2,26 трлн. євро, Deutsche ВОЄ (Німеччина) — 1,08 трлн. євро, BME Spanish Exchanges (Іспанія) — 915 млрд. євро, SIX Swiss Exchange (Швейцарія) — 875 млрд. євро, та група бірж NASDAQ OMX Nordic — 775 млрд. євро [4, с. 33]. У порівнянні: капіталізація біржового списку фондової біржі ПФТС на 1 квітня 2011 р. становила 246,8 млрд. грн. [5, с. 48]. Як бачимо, капіталізація українського лідера серед фондових бірж за світовими масштабами дуже незначна.

Вищезазначена тенденція не проявляється у середовищі українських фондових бірж. У 2010 р. в Україні функціонували десять організаторів торгівлі цінними паперами, не демонструючи при цьому реальних прагнень до консолідації. У 2010 р. лідерами за обсягами торгівлі були ПФТС — 46,6%, біржа «Перспектива» — 27,9% та «Українська біржа» — 20,9% [6, с. 11]. Отже, на цих трьох біржах у 2010 р. зосереджувалось 95,4% торгів, що свідчить про невідповідність наявної нині в Україні кількості бірж рівню розвитку фондового ринку.

2. Універсалізація діяльності. Конкурентна боротьба на ринку фінансових інструментів змушує фондові біржі максимально розширювати коло послуг, які вони надають своїм клієнтам. Проявом універсалізації послуг фондових бірж є: торгівля різними фінансовими інструментами, надання клірингових послуг, проведення депозитарного та розрахункового обслуговування, надання широкого спектра інформаційних послуг. Таким чином, біржі перетворюються в універсальні інститути фінансового ринку. Сучасну біржову торгівлю в Україні процеси як консолідації, так і універсалізації, не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків та відсутність необхідних для їх розвитку ресурсів.
3. Застосування новітніх технологій і механізмів електронної торгівлі призводить до поступового зникнення різниці між традиційною біржовою торгівлею та електронними позабіржовими торговельними системами. Така тенденція проявляється у прагненні бірж використовувати систему електронної торгівлі, яка відмовляється від голосових торгів (pitbased) і перетворюється в систему так званих «торгових точок» (trading points), що обслуговують клієнтів за допомогою віддалених робочих терміналів. Так, у США всі основні фондові біржі обладнані новітніми технологіями торгівлі цінними паперами, які мають єдину електронну, візуальну та комп’ютерну систему [7, с. 165]. За допомогою таких систем через мережу Інтернет у 2010 р. у світі було здійснено більше 12 млрд. операцій з акціями на загальну суму 63,09 трлн. дол. [8].

2.2. Тенденції розвитку бірж в Україні

Для українського біржового ринку цінних па-перів довгий час був характерний низький рівень застосування новітніх технологій і механізмів електронної торгівлі. Лише наприкінці 2009 р. процес технологізації біржової торгівлі на ринку цінних паперів активізувався. «Українська біржа» першою запустила ринок заявок, Інтернет-трейдинг, он-лайн розрахунок індексу, механізм торгівлі цінними паперами через центрального контрагента шляхом створення ТОВ «Український центральний контрагент». Такі технології біржових торгів широко використовуються в усьому світі, тому що дозволяють забезпечити анонімність розрахунків, знімають необхідність оцінки ризиків, підвищують надійність здійснених операцій та виконання угод.

Упровадження вищеперелічених технологій на біржовому ринку передбачало оперування новими для вітчизняного ринку фінансовими інструментами. Тому в травні 2010 р. здійснився запуск строкового ринку (на ньому обертаються похідні інструменти — форварди, ф’ючер- си, опціони) на «Українській біржі». Так, якщо впродовж 2010 р. після запуску строкового ринку обсяг торгів ф’ючерсним контрактом на «Українській біржі» займав в середньому 17% від загального торгового обороту біржі, то вже за перший квартал 2011 р. аналогічний показник зріс до 27%. У квітні 2011 р. список інструментів строкового ринку доповнився опціонними контрактами [9].

Орієнтація фондових бірж на комерційний характер діяльності. Комерціалізація означає перетворення бірж з організацій, що на-лежать членам біржі — брокерам і банкам та існують на принципах некомерційних організацій, у звичайні акціонерні товариства, акції яких обертаються на вільному ринку. Наприклад, деякі біржі стають відкритими акціонерними товариствами, зокрема на фондовому ринку котируються акції Лондонської (LSE), Німецької (Deutsche Bourse), Токійської (TSE) фондових бірж [1, с. 11].

Вищезазначена тенденція на вітчизняному біржовому фондовому ринку поки ще не про-являється. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками) [10, с. 10].

Концентрація депозитарних, клірингових та розрахункових систем. Процес концентрації відбувається шляхом укрупнення. У світовій практиці сьогодні найбільшої популярності набувають міжнародні депозитарно-клірингові системи. Для максимального задоволення потреб своїх клієнтів фондові біржі через національні депозитарії стають учасниками міжнародних депозитарно-клірингових систем. Головне призначення цих систем — спростити процес розрахунків на фондовому ринку, зробити його більш дієвим та дешевим. У Європі у 2000 р. сформовано дві потужні депозитарно-клірингові системи. Одна об’єднала ці системи двох країн — Люксембургу і Німеччини, інша — Бельгії, Нідерландів, Франції, Великобританії [1, с. 11]. Остання надає послуги з розрахункового та клірингового обслуговування інвесторам та емітентам більше ніж 60 країн світу. Глобальні депозитарно-клірингові системи функціонують і у США. Приклад — холдингова компанія DTCC, яка на сьогодні є однією з провідних систем, що надає клірингові, розрахункові та депозитарні послуги по акціях, державних, муніципальних і корпоративних цінних паперах, паях взаємних фондів, інструментах грошового ринку та інших активах на біржовому та позабіржовому ринку США.

Український фондовий ринок ці процеси майже не зачепили, пов’язане це перш за все з відсутністю центрального депозитарію. Відомо, що в Україні на цей час діють три депозитарії: комерційний Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП), Національний депозитарій України (НДУ) і депозитарій державних цінних па-перів. За рекомендаціями Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ) і Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), оптимальним варіантом створення в Україні центрального депозитарію могло б стати злиття найбільшого депозитарію корпоративних цінних паперів — ВДЦП і НДУ [11, с. 7].

6. Посилення тенденції взаємозв’язку та взаємозалежності розвитку економіки країн світу й фондового ринку, а також зростання обсягів як внутрішніх, так і зовнішніх боргів, навіть у таких розвинутих країнах, як США (федеральний борг США на 1 липня 2011 р. складав 14 трлн. дол.) [12, с. 7]. Свідченням цього було побоювання щодо надто повільних темпів зростання економіки США, падіння рейтингу цієї країни та рекордне зниження провідних біржових індексів.

В умовах глобалізації ці процеси перекинулися майже на всі країни світу, в тому числі і на Україну. Так, у перший тиждень серпня 2011 р. відбувся обвал фондових ринків. У США падіння індексу Dow Jones склало 5,8%, Standard & Poor’s 500 — 7,2%, Nasdaq Composite — 8,1%. Існування біржового ринку в єдиному глобальному просторі стало причиною їх обвалу і в інших країнах. Значних коливань і зниження зазнали європейські фондові ринки: FTSE100 — 2,71%, DAX — 2,78%, CAC400 — 1,26% Знизилися також індекси російських ММВБ та РТС відповідно на 2,38 та 2,89% [13, с. 3].

Все, що відбувалося на великих фондових ринках, відгукнулося і в Україні. Торги на двох основних фондових майданчиках України — «Українській біржі» і ПФТС — відкрилися різким обвалом котирування акцій, зокрема індекс «Української біржі» знизився на 8%, а індекс ПФТС на 3,58% [13, с. 3].

Аналіз тенденцій функціонування фондових бірж свідчить, що їх розвиток набуває міжнародного та глобального характеру. Завданням українського біржового ринку в умовах глобалізації є врахування як досвіду організації біржової торгівлі розвинутих країн світу, так і національних особливостей та ступеня розвитку фондового ринку.

Аналіз тенденцій розвитку фондових бірж у світі та Україні дає можливість зробити такі висновки:

—         процес глобалізації світової економіки є основою глобалізації біржового ринку цінних па-перів, що проявляється у консолідації, універсалізації, комерціалізації діяльності фондових бірж; застосуванні новітніх технологій і механізмів електронної торгівлі; концентрації депозитарних, клірингових та розрахункових систем; посиленні процесів взаємозв’язку та взаємозалежності розвитку економіки країн світу та фондового ринку;

—         фондові біржі України перебувають ще на стадії становлення та розвитку, тому вони недостатньо інтегровані у світову біржову систему, що не сприяє підвищенню ринкової капіталізації, активізації торгів цінними паперами та наближенню до міжнародних стандартів.

2.3. Вплив зовнішніх факторів та якості нормативно-правового забезпечення на діяльність бірж

Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової економіки. Біржовий ринок України, одержавши належне економічне середовище, розпочав вирішувати проблеми формування ринкових цін на основі попиту і пропозиції. За рахунок його функціонування поступово відбувається процес самоліквідації тіньового ринку сільськогосподарської,

промислової, видобувної продукції через прозорість товарних потоків та захист прав інвесторів. Це опосередковано дозволяє розширювати та прискорювати потоки вільних грошових коштів, залучати додатковий капітал, встановлювати рівноважну ціну на товар, а у загальнодержавному підсумку збільшувати розмір ВВП і надходження до державного бюджету за рахунок оподаткування.

Біржова торгівля є невід’ємною складовою частиною оптової торгівлі. Зародження елементів біржової торгівлі починалося з елементарного локального ринку (базару), причому в країнах з високорозвиненою ринковою економікою базари, як один із напрямків реалізації продукції, на сьогодні повністю припинили своє існування. На заміну їм прийшли товарні біржі.

Товарна біржа — це організований, постійно діючий ринок масових, стандартизованих, замінних товарів та товарних деривативів, на якому в умовах вільної конкуренції формуються ціни, здійснюється їх котирування, забезпечується деперсоніфікація й публічність торгу та забезпечується зниження трансакційних витрат та зниження ризиків невиконання угод.

Становлення біржової торгівлі у світі відбувалося з ініціативи купців (історично спочатку з’явилися брокери, потім — біржі), а її подальший розвиток та удосконалення були зумовлені потребами економіки країни і здійснювалися одночасно з її ростом. В Україні ж відродження товарних та інших бірж відбувалося штучно (спочатку — біржі, потім — брокери) в період різкого спаду економіки, за відсутності єдиного правового поля, що породило безліч негативних проявів у їх діяльності [2].

Станом на 1 жовтня 2013 року було зареєстровано 584 біржі, з яких: універсальних — 108 (18,49%), товарних і товарно-сировинних — 410 (70,21%), агропромислових — 24 (4,11%), інших — 42 (7,19%), що на одну біржу більше ніж станом на 1 квітня цього ж року. При цьому повноцінно функціонували з них менше половини.

Станом на початок 2015 року в Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) налічується 555 (без урахування фондових бірж). Ефективно змогли функціонувати лише 11 з них [1]. Однак навіть ця кількість є занадто високою для країни з такою територією і обсягом бізнесових угод. Варто зазначити, що у багатьох країнах світу функціонує тільки одна біржа, наприклад, Швеція, Швейцарія, Нідерланди; в Англії тільки 5 бірж, а у США — 11 фондових і 30 товарних [5].

За I квартал 2015 року на біржах України було проведено 1,7 тис. торгів, на яких для продажу запропоновано товарів на суму 6,8 млрд. грн.. і укладено 16,3 тис. угод на суму 6,3 млрд. грн. Для порівняння за I квартал 2012 року на біржах України було проведено 1,4 тис. торгів, на яких для продажу запропоновано товарів і послуг на суму 26,9 млрд. грн.. і укладено 15,4 тис. угод на суму 26,4 млрд. грн.. Середній обсяг торгів на товарних біржах України в I кварталі 2014 року знизився у п’ять разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склав 3,6 млн. грн. Про це свідчать дані Державної служби статистики України. Найбільший обсяг угод у січні-березні цього року було укладено на агропромислових біржах (59,8%) і на товарно-сировинних і товарних біржах (30,3%). На універсальній біржі обсяг угод склав всього 9,9% від загального обсягу біржових угод.[4].

Зокрема, обсяг укладених угод на Аграрній біржі в I кварталі 2015 року склав 3,34 млрд. грн., на товарній біржі «Перша незалежна біржа» — 1,063 млрд. грн., Української універсальної біржі — 452,46 млн. грн., товарної біржі «Іннекс» — 432,32 млн. грн. При цьому коефіцієнт ліквідності укладених угод, який розраховується як співвідношення обсягів укладених угод до обсягів пропозицій, становив 93,1% проти 98% торік.

Загалом по даним Держкомстату найбільший коефіцієнт ліквідності спостерігався на біржах нерухомості (100%), агропромислових (97,5%), універсальних (93,6%), товарно-сировинних і товарних біржах (85,3%).

У порівнянні з відповідним періодом попереднього року обсяги укладених угод з купівлі-продажу лісоматеріалів, деревини та виробів з деревини збільшилися на 87,8%, палива — на 37,5%, тоді як обсяги укладених угод з купівлі-продажу продуктів харчування зменшилися на 97,4%, продукції рослинництва — на 81,5%, продукції тваринництва на — 36,2%.

Біржова торгівля продукцією і товарами в I кварталі цього року була представлена, в основному, спотовим ринком, що передбачає укладання угод на реальний товар з негайною поставкою. Так, на умовах споту було укладено 82% всіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди по продукції рослинництва (45%) і палива (28,8%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 18%, найбільша частка яких припадала на рослинництво (45,1%) і на лісоматеріали, деревину та вироби з деревини (12%). Такий розподіл між спотовим та форвардним ринком, майже повна відсутність ф’ючерсів свідчать про недовіру до коливань курсу, до зміни економічних та політичних факторів впливу та мало прогнозованість загальноекономічної ситуації, що, у свою чергу, не дозволяє фінансувати майбутню продукцію і призводить до грошового дефіциту у виробника.

Як свідчить світовий досвід, біржі створюються тільки у великих ділових центрах. В Україні біржова діяльність начебто здійснюється у всіх регіонах. Однак, незважаючи на те, що біржова діяльність поширена в усіх регіонах України, разом з тим, на біржах, що діють в чотирьох регіонах України було укладено 92,7% усіх біржових угод. Найбільша частка біржових угод припадала на біржі Києва (79,7%), Полтавської (7,2%), Київської (4%) та Дніпропетровської (1,8%) областей.

Аналізуючи наведені дані та зіставляючи їх з мікро- та макроекономічними показниками діяльності нашої країни можна сказати, що в Україні відсутній сегмент біржового ринку, не зважаючи на рекордну кількість підприємницьких організацій з назвою «біржа», який виконував би притаманні йому важливі ринкові функції.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку біржової діяльності в Україні

Діяльність біржі потребує чіткого механізму державного регулювання. Вона регламентується актами та контролюється державними й громадськими комісіями. В Україні прийнято американську модель державного регулювання біржових ринків, яка передбачає співпрацю професійних посередників і значне внутрішньо-біржове регулювання. Однак на державному рівні було запроваджено, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж як потужних гуртових товарних ринків, які на Заході нині перетворилися у центри вивчення кон’юнктури та укладення строкових угод, що складає ще одну важливу проблему розвитку біржового ринку на Україні.

До цього часу товарні біржі в Україні не посіли належного місця, як того вимагають нові економічні умови, що викликає необхідність переосмислення їх сутності та призначення, розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо формування ефективного біржового механізму, сприятливих організаційних і правових умов їх функціонування.

Також на діяльність бірж в Україні останнього року досить істотно вплинула політична ситуація, погіршення економічного стану у зв’язку з конфліктом на сході країни. Однак вплинути на ці фактори можна тільки політичними факторами.

Оскільки перелік проблем розвитку біржової діяльності в Україні є досить значним і описати ретельно кожну з проблем у межах однієї статті неможливо, на нашу думку доцільно виділити головні з них. Отже основними проблемами, які уповільнюють розвиток біржової діяльності в Україні, за винятком політичних, є наступні:

—         незначна частка організаційного ринку;

—         низький рівень ліквідності;

—         недостатня капіталізація ринку;

—         проблема прав акціонерів і захисту інвесторів;

—         нормативне регулювання;

—         депозитарна діяльність;

—         недостатність податкового стимулювання;

—         незначна кількість біржових інструментів;

—         висока волатильність;

—         непрозорість ринку;

—         відсутність біржової культури;

—         недостатня кількість професіоналів;

—         дефіцит фінансових ресурсів.

Для покращення ситуації на біржовому ринку на нашу думку доцільно запропонувати такі заходи щодо реформування і покращення біржової діяльності:

—         значно скоротити чисельність бірж, лишивши лише постійно функціонуючи із значною кількістю угод та обсягів торгів;

—         знайти шляхи додаткового залучення фінансові ресурсів, для чого стимулювати власників вільних грошових коштів та гарантувати безпеку інвесторів;

—         збільшити частку організованого ринку у загальному обсязі торгів;

—         забезпечити захист прав інвесторів на законодавчому рівні та гарантувати повернення вкладених коштів та виконання угод;

—         підвищити рівень капіталізації та ліквідності;

—         реформувати депозитарну систему;

—         впровадити нові інструменти біржової торгівлі;

—         підвищити рівень біржової культури та відроджувати історичні традиції біржової діяльності;

—         забезпечити прозорість біржової діяльності;

—         активно впроваджувати нові інформаційні технології в біржову діяльність.

Запропоновані заходи на нашу думку мають покращити інвестиційну діяльність у країні, підвищать товарообіг і сприятимуть виходу економіки країни із тіні.

Висновки

Отже, біржова діяльність в Україні, незважаючи на позитивну динаміку останніх періодів по багатьох показниках, що її характеризують, все ще перебуває на стадії становлення. Особливого впливу на біржову ситуація має теперішня економічна криза, що викликана нестабільною політичною ситуацією у країні. Тим не менше, на сьогоднішній день в Україні зареєстровано 584 універсальних, фондових, товарно-сировинних і агропромислових бірж, що значно більше, ніж у США та інших країнах із розвинутою ринковою економікою. Подальшому розвитку біржової та позабіржової діяльності у нашій країні заважає цілий ряд проблем, починаючи від низької ліквідності та низького рівня біржової культури в країні та закінчуючи непрозорістю біржових ринків і недосконалістю нормативного регулювання. Зважаючи на значну роль біржової діяльності в сучасній фінансово- економічній системі, розв’язання існуючих проблем у цій сфері є актуальним і потребує подальшого вивчення.

Отже, у процесі розвитку біржової торгівлі, відповідно до світового досвіду та національних особливостей України, подальший розвиток біржового ринку повинен відбуватися у напрямку створення єдиної біржової системи в Україні, для чого необхідно: оптимізувати кількість бірж, забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності шляхом створення комісії з біржового товарного ринку України та розрахунково-клірингових установ, покращити систему моніторингу кон’юнктури біржового ринку, висвітлювати котирування не лише фактичних біржових цін, а й прогноз на наступні місяці, розробити і запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі процедури біржового ринку.

Список використаної літератури

1. Ревуцька, Н. Тенденції розвитку біржових технологій / Н. Ревуцька // Цінні папери України. — 2004. — № 10. — С. 10-11.
2. Игонина, Л. Международный рынок инвестиций: современные тенденции развития / Л. Игонина // Финансы. — 2002. — № 9. — С. 75-77.
3. Шапран, Н. Біржові холдинги світу: від консолідації до універсалізації / Н. Шапран // Цінні папери України. — 2011. — № 9. — С. 25-27.
4. Савченко, Л. Розвиток фондових ринків країн Європи / Л. Савченко // Цінні папери України. — 2011. — № 18. — С. 33.
5. Сіржук, Р Березневі біржові торги / Р.Сіржук // Цінні папери України. — 2011. — № 16. — С. 48.
6. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2010 рік [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ssmsc.aov.ua.
7. Жуков, Е. Ф. Рынок ценных бумаг : учебн. для вузов (3-е изд., перераб. и доп.) / Е. Ф. Жуков. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2009. — 567 с.
8. The World Federation of Exchanges, 2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.world-exchanaes.ora/.
9. Офіційний сайт ПАТ «Українська біржа» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ux.ua/s42
10. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» // Голос України. — 2006. — № 69. — С. 8-12.
11. Ковальова, В. Через терни — до єднання / B. Ковальова // Урядовий кур’єр. — 2011. — № 74. — C. 7.
12. Ковальова, В. Над борговою прірвою / В. Ковальова // Урядовий кур’єр. — 2011. — № 138. — С. 4.
13. Юрченко, В. Чому на біржах гучний обвал? / В. Юрченко // Урядовий кур’єр. — 2011. — № 144. — С. 3.