Цей термін з’явився в медицині порівняно недавно, але про застосування з лікувальною і профілактичною метою біологічно активних природних компонентів рослинного, тваринного і мінерального походження відомо з глибокої давнини (Єгипет, Китай, Тібет, Індія).

Розвиток хімії в XIX—XX ст. дав змогу отримувати високо-ефективні лікарські засоби, і вчені-медики стали відмовлятися від дієтотерапевтичних засобів. Проте ці погляди виявилися хибними. Останніми роками бурхливо розвивається нова, подібна до науки про харчування і фармакології сфера знань, яку назвали фармаконутриціологією.

Розвиток цього напряму нині зумовлений тим, що в економічно розвинутих країнах традиційним способом досягти майже неможливо оптимального забезпечення всіх груп населення достатньою кількістю вітамінів, мікроелементів, біологічно активних речовин з низькими енерговитратами.

Дослідження російських учених (1989—1997 рр.) В.Б. Спіричева, А.К. Батуріна та ін. довели, що відсоток осіб з рівнем нижче від норми становить за:

• аскорбіновою кислотою — 89 % ;
• вітаміном B₁ — 43 % ;
• вітаміном В₂ — 44 % ;
• вітаміном В₆ — 68 %.

Серйозною проблемою є нестача селену, що бере участь в утворенні антиоксидантного захисту організму. Дефіцит антиоксидантів відчуває населення, що проживає в екологічно неблагополучних регіонах (райони, забруднені після аварії на Чорнобильській АЕС).

Також відзначають дефіцит кальцію, заліза, йоду, фтору.

Порушення структури харчування населення, дефіцит біологічно активних речовин призвів до таких наслідків (за даними російських учених):

• прогресивне збільшення кількості дорослих та дітей до 2-х років зі зниженою масою тіла (12—14 % кількості обстежених);
• ожиріння після 30 років — у 55 % населення;
• зростання різних форм імунодефіцитів;
• збільшення кількості аліментарнозалежних захворювань (залізодефіцитні анемії в дорослих і дітей, пов’язані з дефіцитом йоду — захворювання щитоподібної залози, дефіцитом кальцію — захворювання опорно-рухового апарату та ін.).

Міжнародний досвід свідчить, що урбанізоване суспільство приречене на появу низки захворювань і вирішити цю проблему традиційно (навчанням правил раціонального харчування) неможливо. Найраціональніше вирішення цієї проблеми — застосування в харчуванні хворих і здорових БАД. їх можна включати до складу харчових продуктів або напоїв чи використовувати самостійно в різних формах (екстракти, бальзами, настої, порошки).

Використання БАД дає змогу:

• легко і швидко заповнити дефіцит мікронутрієнтів;
• підвищити резистентність організму до впливу несприятливих чинників довкілля;
• підтримати певні органи і системи, тим самим підвищити рівень здоров’я, знизити захворюваність і подовжити життя людини.

БАД умовно ділять на нутрицевтики і парафармацевтики.

Нутрицевтпики — незамінні харчові речовини або їх попе-редники (наприклад, бета-каротин, омега-3, селен, залізо, фтор, фосфоліпіди тощо).

Парафармацевтики — це продукти, що містять компоненти їжі, дія яких спрямована на активізацію і стимуляцію різних органів і систем (наприклад, стимуляція кишок харчовими волокнами, стимуляція розумової і фізичної діяльності адаптогенами тощо). Варто пам’ятати, що багато продуктів парафармацевтики ще недостатньо вивчені (не ідентифіковані активні компоненти, невідоме фізіологічна потреба організму тощо) (схема 3).

Асортимент БАД і досвід їх використання дає змогу розподілити їх на такі підгрупи:

• БАД до їди, що їх застосовують для корекції харчування людини (додаткові джерела харчових речовин — білків, амінокислот, жирних кислот, вітамінів, мінеральних елементів тощо);
• БАД, що впливають на функціональну активність окремих органів і систем (травної, серцево-судинної, центральної нервової, видільної, детоксикаційної тощо);
• БАД, що підвищують засвоюваність їжі (утримують про-теолітичні та інші ферменти, що стимулюють секреторну активність травних залоз);
• БАД-пробіотики (еубіотики) — регулюють мікробіоценоз кишок;
• БАД, що сприяють виведенню з організму сторонніх і токсичних речовин, продуктів обміну речовин;
• БАД, що підвищують загальну стійкість організму до чинників довкілля (загальнозміцнювальні, тонізувальні, адаптогенної дії тощо);
• БАД, що регулюють функції конкретних органів і систем.