Найчастіше біль у горлі спричинюють ангіна, хронічний тонзиліт, гострий і хронічний фарингіт, дитячі інфекції (дифтерія, скарлатина).

Ангіна — це інфекційне ураження піднебінних мигдаликів. Розрізняють катаральну, лакунарну, фолікулярну і флегмонозну ангіни. Діагноз установлюють на підставі симптомів:

• лихоманка з температурою тіла понад 38 °С;
• біль у горлі під час ковтання;
• підщелепний лімфаденіт;
• зміни загального аналізу крові — лейкоцитоз, зрушення формули вліво, збільшення ШОЕ;
• тривалість хвороби — 3—10 днів.

Огляд глотки: при катаральній ангіні спостерігають гіперемію і збільшення піднебінних мигдаликів і піднебінних дужок, при фолікулярній — нагнійні фолікули, при лакунарній — нальоти жовто-білого кольору, при флегмонозній — запалення з мигдаликів переходить на жирову клітковину. Найчастіше флегмонозна ангіна є ускладненням однієї з перелічених вище форм, з’являється біль у горлі, здебільшого однобічний. Ковтання настільки болюче, що хворі відмовляються від їжі. З’являється гугнявість голосу, тризм жувальних м’язів. ПІД» небінний мигдалик під час огляду зміщений донизу і до середньої лінії, набряклий. Якщо не розпочати активного лікування, може розпочатися паратонзилярний абсцес.

Хронічний тонзиліт (табл. 29, 30) — це хронічне запалення піднебінних мигдаликів. В анамнезі часто трапляються ангіни. Збільшення піднебінних мигдаликів не відіграє провідної ролі для встановлення діагнозу, оскільки мигдалики можуть бути як гіпертрофовані, так і атрофовані. Під час огляду мигдаликів спостерігаються спайки між піднебінними дужками і мигдаликами, гнійні пробки і гній у лакунах, з’являються захворювання органів, віддалених від мигдаликів (серця, нирок, суглобів).

Хронічний фарингіт — це хронічне запалення слизової оболонки глотки. Спостерігається біль під час ковтання слини («порожній ковток»), а проковтування води і їжі безболісне, хворий відчуває сухість, першіння в горлі, непродуктивний кашель. Під час огляду — гіперемія і набряклість задньої стінки глотки, наявність яскраво-червоних гранул при гіпертрофічному фарингіті і стоншення слизової — при атрофічному.

Дифтерія глотки. Звертати увагу на епіданамнез. Крім болю у горлі у хворих спостерігається лихоманка, під час огляду глотки — нальоти сіро-білого забарвлення, що щільно спаяні з прилеглими тканинами і кровоточать у разі спроби їх зняти. Запах з рота кисло-солодкий. Діагноз підтверджує бактеріологічне дослідження слизу із зіва.

Пацієнта з підозрою на дифтерію госпіталізують в інфекційну лікарню.

Сімейна медсестра повинна спостерігати контактних осіб в осередку (інкубаційний період становить 2—10 днів). Усіх контактних в осередку осіб досліджують на бацилоносійство (мазки із зіва і носа). Виявлених бацилоносіїв санують.

Скарлатина (табл. 31, 32). Звернути увагу на епіданамнез. Зів яскраво-червоний, палає, спостерігаються лімфаденіт, дрібноточкова висипка (найбільше — на згинальних поверхнях), що починає лущитися на 2-й тиждень.

Сімейна медсестра контролює лікування ізольованих у до-машніх умовах пацієнтів (при тяжких формах їх госпіталізують), спостерігає за станом контактних осіб (інкубаційний період 2 -12 днів), навчає проводити дезінфекцію в осередку.

Алгоритм «Забір мазків із носа»

Мета: забезпечити якісну підготовку до дослідження і своєчасне отримання результату.

Підготовка: інформувати і навчати пацієнта.

Оснащення: стерильні пробірки з ватними тампонами на дерев’яних або металевих паличках.

Обов’язкова умова — медсестра робить забір матеріалу в одязі за формою: у халаті, ковпаку, масці, рукавичках.

Алгоритм «Забір мазка із зіва»

Мета: забезпечити якісну підготовку до дослідження і своєчасне отримання результату.

Підготовка: інформувати і навчати пацієнта.

Оснащення: шпатель, стерильні пробірки з ватними тампонами на дерев’яних або металевих паличках.

Обов’язкова умова — медсестра робить забір матеріалу в одязі за формою: у халаті, ковпаку, масці, рукавичках.